Це не просто батарея — це одна велика родина. А в їхньому випадку — буквально.
Олександр Васильович і Артем Олександрович — батько і син артилеристи. Разом служать в одному підрозділі в 60 ОМБр. Разом виконують роботу, яка сьогодні важливіша за будь-яку іншу — боронять свою землю.
Познайомилися, жартують, ще в 1995-му — коли Артем народився. Тепер — бойові побратими. Військова справа стала спільною для обох, хоча ще недавно Артем судив футбольні матчі, а тепер каже: "І там кричали, і тут кричать. І тут і там бігав від обстрілів. Тільки там були вболівальники, а тут — справжні та треба бігати з автоматом".
Коли разом на службі, то спілкуються не дуже часто. Справжні ж розмови — телефоном, коли хтось йде у відпустку. Все як у справжній родині: "Ти їв?", "Щось купити?", "Кросівки собі взяв і тобі заодно".
Батько та син разом навчилися сприймати війну такою, як вона є. "Це вибір росіян — прийти зі зброєю. А наш — захищати. І ми робимо це правильно. Це наша робота, і ми нею пишаємось".
Бо коли стоїмо разом — ніхто не пройде.
Козаки, заряджайте стволи! 333! 💪🇺🇦
#60бригада #stoprussia #60ОМБр #зБогомзаУкраїну #ЗСУ #WarInUkraine #11армійський_корпус
