Фельдшер Саня #УкрТґ
10.01.202514:26
Народе, це Карма.
Прошу всіх долучитись до збору на підтримку сім'ї Сані - за кілька днів плануємо зібрати кошти і передати його матері і бабусі.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/95Paccsqu7
💳Номер картки банки
4441 1111 2029 3521
Прошу всіх долучитись до збору на підтримку сім'ї Сані - за кілька днів плануємо зібрати кошти і передати його матері і бабусі.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/95Paccsqu7
💳Номер картки банки
4441 1111 2029 3521
13.10.202408:55
Це шо, спецназ?
P. S. На моєму шоломі можете щось помітити, це вам спойлер на майбутній контент
P. S. На моєму шоломі можете щось помітити, це вам спойлер на майбутній контент
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
26.07.202410:09
А потім на розтяжку його ставиш))
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
29.04.202420:07
«Це тампонада, друг» - для нас це вже стало мемом, можете порофлити з нами
28.03.202409:57
Приділіть цьому 2 хвилини вашого часу
https://petition.president.gov.ua/petition/216562
https://petition.president.gov.ua/petition/216562
07.01.202511:11
Мало хто знає, що в цього каналу насправді є два адміністратори.
Я - Карма, медик підрозділу, побратим нашого Адского Реаніматора.
18.12.2024 загинув друг Гіппократ, Сашко, той, кого всі тут читали, за ким спостерігали.
Загинув при виконанні бойового завдання, як Герой.
Загинув швидко і безболісно. Нічого не встиг зрозуміти.
Всі подробиці, згадки і некрологи від побратимів будуть тут виставлені згодом. Згадаємо нашого друга разом?
Завтра відбудеться поховання. Всі, хто бажає провести востаннє Саню - пишіть в приватні, надам час та адресу.
(На загал інформацію не надаємо в цілях безпеки).
Саня, зустрінемось на наступній війні 🫡
Гіппократ - в строю
Я - Карма, медик підрозділу, побратим нашого Адского Реаніматора.
18.12.2024 загинув друг Гіппократ, Сашко, той, кого всі тут читали, за ким спостерігали.
Загинув при виконанні бойового завдання, як Герой.
Загинув швидко і безболісно. Нічого не встиг зрозуміти.
Всі подробиці, згадки і некрологи від побратимів будуть тут виставлені згодом. Згадаємо нашого друга разом?
Завтра відбудеться поховання. Всі, хто бажає провести востаннє Саню - пишіть в приватні, надам час та адресу.
(На загал інформацію не надаємо в цілях безпеки).
Саня, зустрінемось на наступній війні 🫡
Гіппократ - в строю
25.09.202414:42
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
05.06.202413:24
Хороші друзі збирають на коптер для дружнього підрозділу.
Долучаємось!
🎯Ціль: 250 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5zTn5Ap3T6
💳Номер картки банки
5375 4112 1788 4167
Долучаємось!
🎯Ціль: 250 000.00 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/5zTn5Ap3T6
💳Номер картки банки
5375 4112 1788 4167
13.04.202412:33
Коли обличчя говорить все
22.03.202421:05
Пікнік з маслінами))
09.12.202415:01
Про мою подорож, фіналочка
Власне кажучи ми дуже зраділи новині, що поїдемо додому. Настрій у всіх був не дуже, бо навколо була атмосфера окупації, це ніби інша планета. Триколор бісив шалено. Щонічні бомбардування. Я був дуже втомленим і вичавленим. Знаходитись поруч з ворогом. Я відчував сильну відразу до усього. Деякі люди здається були задоволені тим, що відбулось. Памʼятаю що була жінка яка радо допомогала росіянам у побутових питаннях. Навіть серед моїх колег думки були не такі однозначні як в мене. А щодо попів, то вони просто бухали там кожного вечора і чиплялись до жінок у цьому таборі. Типова поведінка.
28 числа ми готувались виїжджати з самого ранку, о 8 вже були в машинах і готові їхати. Але росіяни не хотіли нас так просто відпускати, щось було не так і не те. Нам не дали роздати всю гуманітарну допомогу. Віддавати поранених бійців вони не збирались з самого початку, цивіли теж ні, ні старі, ні діти. Вивезти людей з самого Маріуполя на територію України нам теж не дали. Десь в обід ми вирушили у зворотньому шляху. Порожні автобуси, машини «швидких». Ми не змогли забрати нікого.
Вночі нам довелось ночувати під Токмаком в машинах, бо фронт активізувався. Не найбільша проблема. 29 квітня ми повернулись додому. Я назавжди запам’ятаю перший прапор що побачив. Я так йому радів. Так радів «пікселю» та панам у панамах. Невеличке опитування і от я повертаюсь додому.
P. S. Моя сім’я як і я не знали куди я їду, лише через підстанцію дізнались де я і шо. Нам вдалось навіть подзвонити з того боку, через телефон людей, яким ми надали медичну допомогу. Єдина жінка-лікарка, що була з нами на 3 день навіть прийняла ванну у цивілів, в обмін на щось здається. За це все діло я навіть отримав гроші, але в еквіваленті менше ніж ці 4 доби з невеличким, якщо б рахували по відпрацьованим годинам і…. грамоту. Рілі наче «єбать ти молодець». Трохи зрадно, як на мене, ми виконали набагато більше ніж, що в мене у функціональних обовʼязках пише. Дякую, що хоч відпочити потім дали.
Власне кажучи ми дуже зраділи новині, що поїдемо додому. Настрій у всіх був не дуже, бо навколо була атмосфера окупації, це ніби інша планета. Триколор бісив шалено. Щонічні бомбардування. Я був дуже втомленим і вичавленим. Знаходитись поруч з ворогом. Я відчував сильну відразу до усього. Деякі люди здається були задоволені тим, що відбулось. Памʼятаю що була жінка яка радо допомогала росіянам у побутових питаннях. Навіть серед моїх колег думки були не такі однозначні як в мене. А щодо попів, то вони просто бухали там кожного вечора і чиплялись до жінок у цьому таборі. Типова поведінка.
28 числа ми готувались виїжджати з самого ранку, о 8 вже були в машинах і готові їхати. Але росіяни не хотіли нас так просто відпускати, щось було не так і не те. Нам не дали роздати всю гуманітарну допомогу. Віддавати поранених бійців вони не збирались з самого початку, цивіли теж ні, ні старі, ні діти. Вивезти людей з самого Маріуполя на територію України нам теж не дали. Десь в обід ми вирушили у зворотньому шляху. Порожні автобуси, машини «швидких». Ми не змогли забрати нікого.
Вночі нам довелось ночувати під Токмаком в машинах, бо фронт активізувався. Не найбільша проблема. 29 квітня ми повернулись додому. Я назавжди запам’ятаю перший прапор що побачив. Я так йому радів. Так радів «пікселю» та панам у панамах. Невеличке опитування і от я повертаюсь додому.
P. S. Моя сім’я як і я не знали куди я їду, лише через підстанцію дізнались де я і шо. Нам вдалось навіть подзвонити з того боку, через телефон людей, яким ми надали медичну допомогу. Єдина жінка-лікарка, що була з нами на 3 день навіть прийняла ванну у цивілів, в обмін на щось здається. За це все діло я навіть отримав гроші, але в еквіваленті менше ніж ці 4 доби з невеличким, якщо б рахували по відпрацьованим годинам і…. грамоту. Рілі наче «єбать ти молодець». Трохи зрадно, як на мене, ми виконали набагато більше ніж, що в мене у функціональних обовʼязках пише. Дякую, що хоч відпочити потім дали.
16.08.202416:00
Можете потихенько закочуватись https://www.twitch.tv/bananasanich
13.05.202415:15
Що вони туди поклали, я теж так хочу
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
12.04.202417:45
Надання допомоги пораненому бійцю (не мною і не мені) і його реакція на кетамін. Нормальний «приход» після «прильоту»
08.12.202415:00
Про мою подорож ч.5
Дорога вела нас через усе місто, через проспект Металургів, поруч з Ілліча, здається там я з далеку бачив і Азовсталь. Нас повезли далі і ми опинились в Сартанах, десь поблизу Кальміусу. Там у нас була зупинка. Головний лікар і ще декілька лікарів поїхали на перемовини до Азовсталі, надовго. Ми ж сиділи в машинах і чекали. Роздавали людям що проходять пакети з їжею, в якийсь момент дуже багато людей було поруч. Вони повернулись назад і було розуміння що сьогодні ми звідси не поїдемо. Темнішало. Нас повезли у н.п. Безіменне, де знаходився фільтраційний табір росіян та наметове містечко. Тут нас і заселили. Спали ми на розкладушках у цих наметах, добре що опалювались хоча б. Здається чоловік 15 нас було в одному наметі. Це була друга ніч під триколорами.
26 квітня.
Всю ніч над узбережжям літали бомбардувальники і закидували Азовсталь фабами, великої потужності, бо земля здригалась навіть у Безіменному. Годували нас там здебільшого рисом, що готували на польових кухнях. Він був жахливим, вибирати не доводилось звісно. Вода була солонувата всюди. Магазин що там був приймав і гривні, і рублі. До обіду торгували однією валютою, після - іншою. Здається в цей день нас відвели покупатися в морі. Прохолодно знаєте, але мало хто може сказати, що купався у на узбережжі Азову в квітні 22 року. Звісно нас охороняли, людей навколо не було. Було непогано помитися після 2 діб в мандрах. Потім ми пішли назад і проводили час в наметах за іграми у карти. Це власне єдине що ми могли робити, ходити там вільно нам не дозволяли.
Була величезна черга з цивілів, що мали отримати папірець про дозвіл на пересування. В них забирали мобільні телефони та перевіряли їх, попередньо викачавши з них всю інфу. Багато хто переймався, що будь-що може не сподобатись росіянам. Цивіли розповідали свої історії. Хтось лишився без всього, в когось пропали рідні, у багатьох родичі були у силових структурах, поліції, у війську. Більшість не виходила на звʼязок вже давно.
Не памʼятаю нічого особливого 27 квітня. Ми просто очікували на результати перемовин. Кожен день від нас їздила група на чолі з Олександром Ковальовим та ще одною особою, наче як його братом, але впевненості в мене немає. Так само були залучені і ДСНСники, бо такі гуманітарні історії це їх юрисдикція. Зрозуміло що кожного разу знаходились якісь причини не виносити поранених і цивільних. Нажаль тоді нічого досягти не вдалось. А під вечір ми дізнались що повинні їхати на наступний день додому.
Дорога вела нас через усе місто, через проспект Металургів, поруч з Ілліча, здається там я з далеку бачив і Азовсталь. Нас повезли далі і ми опинились в Сартанах, десь поблизу Кальміусу. Там у нас була зупинка. Головний лікар і ще декілька лікарів поїхали на перемовини до Азовсталі, надовго. Ми ж сиділи в машинах і чекали. Роздавали людям що проходять пакети з їжею, в якийсь момент дуже багато людей було поруч. Вони повернулись назад і було розуміння що сьогодні ми звідси не поїдемо. Темнішало. Нас повезли у н.п. Безіменне, де знаходився фільтраційний табір росіян та наметове містечко. Тут нас і заселили. Спали ми на розкладушках у цих наметах, добре що опалювались хоча б. Здається чоловік 15 нас було в одному наметі. Це була друга ніч під триколорами.
26 квітня.
Всю ніч над узбережжям літали бомбардувальники і закидували Азовсталь фабами, великої потужності, бо земля здригалась навіть у Безіменному. Годували нас там здебільшого рисом, що готували на польових кухнях. Він був жахливим, вибирати не доводилось звісно. Вода була солонувата всюди. Магазин що там був приймав і гривні, і рублі. До обіду торгували однією валютою, після - іншою. Здається в цей день нас відвели покупатися в морі. Прохолодно знаєте, але мало хто може сказати, що купався у на узбережжі Азову в квітні 22 року. Звісно нас охороняли, людей навколо не було. Було непогано помитися після 2 діб в мандрах. Потім ми пішли назад і проводили час в наметах за іграми у карти. Це власне єдине що ми могли робити, ходити там вільно нам не дозволяли.
Була величезна черга з цивілів, що мали отримати папірець про дозвіл на пересування. В них забирали мобільні телефони та перевіряли їх, попередньо викачавши з них всю інфу. Багато хто переймався, що будь-що може не сподобатись росіянам. Цивіли розповідали свої історії. Хтось лишився без всього, в когось пропали рідні, у багатьох родичі були у силових структурах, поліції, у війську. Більшість не виходила на звʼязок вже давно.
Не памʼятаю нічого особливого 27 квітня. Ми просто очікували на результати перемовин. Кожен день від нас їздила група на чолі з Олександром Ковальовим та ще одною особою, наче як його братом, але впевненості в мене немає. Так само були залучені і ДСНСники, бо такі гуманітарні історії це їх юрисдикція. Зрозуміло що кожного разу знаходились якісь причини не виносити поранених і цивільних. Нажаль тоді нічого досягти не вдалось. А під вечір ми дізнались що повинні їхати на наступний день додому.
16.08.202411:31
Вітаю, панове, з нагоди 375 річниці перемоги Богдана Хмельницького над Яном Казимиром під Зборовом хочу запросити вас на свою трансляцію, буду радий вас бачити сьогодні о 19.00
https://www.twitch.tv/bananasanich
https://www.twitch.tv/bananasanich
07.05.202415:43
Мені здається, що це найатмосферніше відео, що я колись бачив, це те у що перетвориться ваше місто/село, якщо ви й далі будете жити своє життя, де ви не народилися для війни.
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр
09.04.202408:15
Естетика DDM4 ввечері
А тепер уявіть звідкіля вас видно з цим стовпом полумʼя🎉
А тепер уявіть звідкіля вас видно з цим стовпом полумʼя🎉
Показано 1 - 18 из 18
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.