– 66 броньованих автомобілів MRAP;
– боєприпаси для танків Leopard 2;
– 38 тисяч набоїв для Gepard;
– ракети для систем протиповітряної оборони IRIS-T SLM;
– 3 гаубиці Zuzana-2 (цей проєкт фінансується спільно з Данією та Норвегією);
– 27 тисяч арт. снарядів 155 мм;
– 1 тисяча арт. снарядів122-мм калібру;
– безпілотники різних типів та інше.

🗣«Чим більше впадуть ціни на нафту і газ, тим краще це споживачам у світі, і тим гірше кремлю. Йому явно буде не вистачати грошей для ведення війни, і тоді путін сам перший побіжить просити миру або перемирʼя. Європа про це зрозуміла раніше, тому до 2027 року остаточно відмовляється від російського газу».

«Як і очікувалося, путінське «парадне припинення вогню» виявляється фарсом»,

👉🏻 ФСБ фабрикує проти них кримінальні справи, застосовує насильство та психологічний тиск, вони не отримують необхідної медичної допомоги. Окремим методом тиску на жінок є погрози вилучити їхніх дітей та відвезти їх до дитячих будинків у росії.

Після початку повномасштабного вторгнення в Криму також утримуються жінки, викрадені з Херсонської та Запорізької областей. Кримський досвід переслідування активістів активно поширюється на територіях, окупованих після 2022 року.

«Про використання повітряного простору Естонії для польоту до Москви на парад 9 травня не може бути й мови, і Естонія не має наміру будь-яким чином підтримувати цей захід».

Заявниця вважає, що чинні норми порушують її право як сумлінного набувача, оскільки не враховують момент угоди, під час якого було неможливо передбачити такі наслідки. Адвокатка покупця дотримується тієї ж думки. Вона наполягає на тому, що її клієнтка у 2022 році «законно» придбала житло в окупованій Ялті, а можливості знати про майбутній правовий статус продавця у покупця не було.

Київ не дозволяє Кремлю повернутися до гри через меморіальні події. Участь у параді 9 травня — не вшанування минулого, а інструмент російської агітації

«Цивілізований світ» висловив «глибоке занепокоєння» і утерся. Пробний шар виявився вдалим – можна було розпочинати підготовку до наступного етапу «збирання земель» і «розширення зони впливу». 

За дослідженнями науковців, 20 червня 1937 року вирок над Олександром Фрізоном було виконано: найвірогідніше, це сталося в Бутирській тюрмі в Москві. Існує також версія, за якою єпископа стратили на знищеному пізніше цвинтарі в Сімферополі, на очах його племінниці – проте це видається малоймовірним.

Автор задається питанням, де єпископ Фрізон знайшов свій останній спочинок – відомо лише Небесному Отцеві, якому він був вірним до останнього подиху.