як давно я не читала книги взахльоб!!! а книги, в яких нема яскраво вираженої несамовитої лінії кохання взагалі не памʼятаю щоб таке було))
отже, що в нас дано: детективний трилер!
"Дві правди, одна брехня" - улюблена гра Емми, Вівʼєн, Наталі та Елісон у дуже мажорному таборі "Сокіл", де 15 років тому всі разом опинилися на літній зміні.
але зміна екстренно закінчується, коли однієї ночі троє з дівчат кудись втікають з будиночка, залишаючи наймолодшу Емму спати, і більше ніколи не повертаються
ні слідів, ні тіл, ні прощальних записок - нічого. просто зниклі безвісті у глуші лісу та озера, які оточують табір
"Сокіл" скандально закривають, проходить багато часу, але спогади минулого не відпускають Емму, яка тепер стала художницею. єдиний нюанс - на кожній своїй картині вона зображує трьох дівчат у білих сукнях, а поверх покриває силуети гіллям та листям, ховаючи їх десь у глибині полотен.
це єдиний сюжет, який Ем здатна із себе дістати
і ось 15 років потому літня власниця "Соколу" Френні вирішує дати табору ще один шанс і відкриває його на нову зміну... запрошуючи Емму викладати малювання.
Емма погоджується з надією, що зможе все ж таки прояснити, що сталося та розібратися у своїй творчій кризі. але, здається, те, що знаходить Ем тільки все катастрофічно ускладнює.
___
я купила цю книгу рандомно і почала читати взагалі не знаючи, який там жанр і про що буде йти мова. прикольна назва, милий човник на обкладинці, сторінок всього 456 - виглядає як щось, чому можна дати шанс 😁 і о блін, як же я не прогадала!
найбільша крутість історії полягає в трьох речах:
1. ми разом з героїнею просуваємося по історії, загадкам, підказкам, разом заходимо в глухі кути, разом божеволіємо від підозрілих вчинків, людей, слів, тобто такий собі ефект реаліті шоу, де ти повністю занурений в сюжет
2. сюжет хоч і досить лінійний, з перервами на флешбеки, але всі інтриги видаються дозовано, а карти розкриваються в потрібні моменти. тобто тобі постійно накидують купу гачків, а колись аж потім поступово дають відповіді, і це тримає, бо читач постійно знаходиться у стані недомовленості
3. фінали глав - це моє улюблене! читала вчора до пізньої ночі, разів шість намагалася піти спати, а потім на останніх рядках кожнох глави "ну бліііін ладно ще одну" 🙈 мене рідко що так тримає, тому я прям насолоджувалась позицією книжкового заручника))
ну і окремо про сам фінал - це ж треба розвʼязати історію, поставити крапку, дати невинний епілог, а в кінці епілогу добити топором, щоб аж очі повилазили)))
от і спробуйте тепер після такого відгуку не прочитати книгу 😁
Востаннє, коли я збрехала - 10/10
пішла я ще щось читати про брехню, мені сподобалось))
