Про становлення Бретонії, або як ціла нація стала живим щитом.
Коли після Війни Бороди ельфи стали покидати Старий Світ, не всі з них це зробили. Частина з них вирішила лишитися в дрімучих лісових хащах, і їхнім найбільшим оплотом став величезний ліс Етель Лорен. Там вони заснували своє королівство, і шанували своїх богів. Та Лілеат, одна з їх верховних богинь та дружина верховного бога Азуріана, розуміла, що самі вони не вистоять проти загроз, що бродили тим світом. Постановою чоловіка їй, як і всім іншим, було заборонено втручатися в життя ельфів та допомагати їм. Тож вона звернула свій погляд на людей.
За тисячу років до появи Зіґмара через Гори Кінця Світу на захід перейшли племена людей. Вони були сильні й нестримні, зналися на війні й ковальстві. Вони запекло воювали із зеленошкірими, а також місцевими людьми, що знали лиш крем'яні інструменти та покладались на землеробство.
Майже всі з цих племен осіли там, де потім постала Імперія, та одне з них пішло далі. Перетнувши Сірі Гори, плем' я Бретонів знайшло для себе нові землі, і назвали їх у свою честь.
Коли Зіґмар об'єднував племена в Імперію, то запросив до себе і їх. Та до того часу надто вже іншими стали Бретони до інших, і відкинули пропозицію, не бажаючи бачити над собою чужинця. Тож поки Імперія проходила через болюче перше тисячоліття розвитку, ті землі лишались роздроблені. Та не можна сказати, що вони не розвивались.
Від дворфів вони перейняли мистецтво обробки металу й каменю. Від ельфів їм дісталися могутні коні, в чиїх жилах текла кров ельфійських скакунів. І з часом у них з'явилась своя традиція. Серед молодиків поселення вибирався найсильніший та найзавзятіший, що мав бути завжди озброєний та готовий обороняти поселення від ворогів. Усі інші мали працювати не тільки на своє проживання, а й щоб годувати й оснащати цього воїна та його коня. Ці воїни жили з вершків землі, їли найкраще м'ясо пили найкраще вино, і брали в дружини найкращих дівчат. Це, вкупі з постійними тренуваннями та виправами, вирізнило їх з інших. Вони були сильнішими, вправнішими і стійкішими за решту, вивищуючись над ними більше ніж на голову.
Взамін за все це воїн клявся честю захищати поселення від будь-якого ворога, неважливо наскільки жахливого. За потреби він виходив сам проти цілих зграй орків. Він селився у дерев'яній башті, яку згодом замінив кам'яний замок. Звідти він стежив за безпекою та добробутом поселення. Згодом цих воїнів почали звати "лицарями". Згодом найбільші лорди й воєводи стали перейменовуватись у герцогів, змагатися між собою, і з часом на тих землях постало 16 герцогств.
Та Зеленошкірі постійно множились, і в один момент їх стало критично багато. Цілою навалою вони кинулись плюндрувати ці землі. Немов змовившись із ними, норсканські рейдери та немертве військо Сеттри теж почали шарпати ці землі. Роздроблені герцогства не могли зібрати достатньо військ в об'єднану силу, аби відбитись, а розрізнених груп лицарів не вистачало. Так було повністю втрачено два герцогства.
Однією з таких груп були Жиль ле Бретон зі своїми компаньйонами, Тірульфом де Ліонес та Ландуїном де Монфорт. Побиті й виснажені від минулих, вони отаборились на березі озера на ніч разом зі своїми військами. Бойові барабани та кличі орків не давали їм заснути, і на ранок вони були готові піти в останній бій. Та коли Жиль схилився до води озера, щоб напитись і хоч трішки надати собі сил, з тих вод до нього явилась прекрасна Леді. В її руках була прекрасна чаша. Вона дала йому та його двом Компаньйонам напитися з неї, і тим наділила їх неймовірною могутністю, зробивши їх першими Лицарями Грааля, а також благословила їх військо. Із новою наснагою Жиль ле Бретон переміг орків, норсканців та немертвих, і об'єднав чотирнадцять герцогств у єдину Бретонію.
А потім його вбили з арбалета.
#Гісторія #fantasy #фентезі
#Warhammer #Warhammer_fantasy
@widluda
