Насправді, хоч Великдень вже багато століть вважається християнським святом, його коріння сягає значно глибше — у язичницькі обряди та давні традиції. Перший Великдень, або Песах, відзначався приблизно за 1500 років до народження Христа. Його святкували юдеї на честь Виходу з Єгипту, коли, за переказами, Бог врятував ізраїльтян від рабства і «обминув» їхні домівки під час єгипетських кар. Саме від цього походить назва «Песах» — що означає «обминати».
Згодом християнство взяло це свято за основу, надавши йому нового змісту — воскресіння Ісуса Христа. Але деякі символи, що асоціюються з Великоднем, насправді мають швидше язичницьке походження, ніж християнське.
Наприклад, кролик. Чому саме він став символом Великодня? Існує кілька версій. Найвідоміша — німецька легенда XVII століття, згідно з якою великодній заєць приносив дітям яйця, якщо вони добре себе поводили. Пізніше німецькі переселенці привезли цю традицію до Америки, де вона прижилася і поширилася по всьому світу. Є й давніша версія: кролики — дуже плідні тварини, і ще у дохристиянські часи їх вважали символами весни, життя та родючості. Також існує легенда про давньогерманську богиню весни на ім’я Еостра (Eostre), у якої був білий заєць. Можливо, саме з цього образу й виник великодній кролик — як символ нового життя та пробудження природи.