Спонукальний інцидент
Усе про будні оповідачки, книги, письменство та силу ідей від @yuliiaaiiluy ✨
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
Пишу фентезійний роман про те, що мене хвилює.
Памʼятай: так буде не завжди 🫂
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположениеУкраїна
ЯзыкДругой
Дата создания каналаNov 27, 2023
Добавлено на TGlist
Dec 01, 2023Прикрепленная группа
Юля з олівчиком за вухом
10
Последние публикации в группе "Спонукальний інцидент"
25.04.202516:07
Над чим я зараз працюю? Ох, як добре, що ви запитали 🤭
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,кланяюся та йду за лаштунки редагую до посиніння ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
22.04.202515:22
Боже, я й не знала, що така класна high school історія вже лежала в мене на полиці!! 0% крінжі, 0% засудження і 100% розуміння героїні.
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
11.04.202518:31
Я вчора перед сном трохи придуріла (стомилася) і почала книжку Сари Маклін, яку відкладала саме на такий випадок.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
11.04.202510:39
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
09.04.202513:38
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
09.04.202508:11
Не зважайте, це я просто подарувала племіннику книжку, де з обкладинки вичавлюється медалька з цупкого картону, і відтоді тільки й бачу, як у те коло ідеально влізло б печенько...
07.04.202517:33
Relatability відгука на гудрідз: 📈
Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
06.04.202518:18
До речі, а як персонаж/ка, про яку/ого зараз пишете або читаєте, переживає сум?
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
06.04.202512:21
Це відео відновлює менталку ❤️🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
Місце ніби не з цього божевільного світу.
02.04.202517:29
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
02.04.202509:07
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.
— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.
Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
26.03.202509:54
Учора таку красу від Брустур побачила, розчулило вкрай 🥹
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.
Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…
Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.
26.03.202507:29
Я опйать за старе…
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
25.03.202519:20
На годинку забігла в Сенс на Хрещатику, щастя повні кальсони 💗
Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього
⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!
⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)
⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила
Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
Що вразило:
⏺️ «Ще одну сторінку» вирізняються з-поміж усіх + я в шоці, скільки вони вже встигли видати, рука тягнеться буквально до всього
⏺️ у відділі листівок, наліпок і значків я провела стільки ж часу, як серед книжок, ледве себе віддерла від вітрини, краще не ризикуйте!
⏺️ багато уваги на викладках українським авторам: «Вівці цілі» книжка місяця, «За маму, за тата» потрібне нам усім, «Перший вінок» від Creative Women Publishing — витвір мистецтва (фото 6)
⏺️ з Кінгом знову на одній хвилі: одягнулися з його «Insomnia» однаково, бгг, ледь не купила
Як же хорошееее, як я скучила за Києвом, він зараз такий красунчик!!!
25.03.202509:38
Це наче дрібниця, але так приємно, що роздуми про Шоушенк і загалом прозу Кінга кілька людей собі зберегло, при чому повний ланцюжок 💃🏻
Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
Бачу, ми з вами спрацюємося, це як земляки, але у кінговерсі 🤝
Рекорды
01.03.202523:59
816Подписчиков02.10.202423:59
100Индекс цитирования23.04.202514:16
1.5KОхват одного поста26.04.202512:17
0Охват рекламного поста23.02.202508:18
36.55%ER23.04.202523:59
196.57%ERR06.04.202512:21
Це відео відновлює менталку ❤️🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
Місце ніби не з цього божевільного світу.
26.03.202507:29
Я опйать за старе…
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
Як називається оцей вид туризму, коли встаєш о сьомій чисто щоб здати аналізи й поїсти ранкове меню маку? Екскурсія в «скоро тридцять»?
А з іншого боку, у багатьох дітей з області поїздка в Київ ритуально завершувалася маком. Виходить, плекаю багаторічні традиції регіону 🤌
07.04.202517:33
Relatability відгука на гудрідз: 📈
Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
11.04.202510:39
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
25.04.202516:07
Над чим я зараз працюю? Ох, як добре, що ви запитали 🤭
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,кланяюся та йду за лаштунки редагую до посиніння ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії,
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
02.04.202517:29
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
02.04.202509:07
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.
— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.
Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
09.04.202513:38
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
26.03.202509:54
Учора таку красу від Брустур побачила, розчулило вкрай 🥹
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Отой рукописний шрифт нагадує почерк моєї бабусі. Та й не лише, часто бачу такий між людей її покоління, незалежно від географії. Впізнаєте?
Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.
Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…
Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.
22.04.202515:22
Боже, я й не знала, що така класна high school історія вже лежала в мене на полиці!! 0% крінжі, 0% засудження і 100% розуміння героїні.
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
История изменений канала
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.