Ксю читає
Невеличкий читацький бложик
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаFeb 12, 2025
Добавлено на TGlist
Feb 29, 2024Прикрепленная группа
Ксю читає Chat
2
Последние публикации в группе "Ксю читає"
24.01.202517:24
Відволічемося від підсумків року відгуком на прочитане, і це буде “Якомога” Макса Лижова.
Макс - друг моїх друзів, і ми декілька разів перетиналися на спільних подіях, але переважно дуже побіжно. А в січні минулого року випало познайомитися поближче, і це стало нагодою придбати книжку і навіть підписати її у автора.
“Якомога” - збірка хоку, написаних протягом 2011-2023 років. Кумедним виявилося те, що ще перед тим, як в мене зʼявилася книжка, я регулярно бачила в твітері Євгенії Закревської хоку звідти, але чомусь геть не звернула увагу на автора.
Ця книжка стала першою, яку я взяла читати в новому році. Направду я згадала про неї в новорічну ніч, і запропонувала друзям погадати по ній, хоча це виявилася така собі ідея. Але врешті я вирішила не ставити її назад на полицю і почитати (як завжди, дотримуючись схеми 5 хв на день, що гарно працює з хоку). Таким чином читала я її протягом 9 днів, але сумарно впоралася за годину.
На початку збірки йдуть новіші хоку, написані після вторгнення, і не буду кривити душею - є багато влучних. Далі ж починається загальний розділ, в якому представлені більш ранні роботи, і от вони вже мені не так відгукалися. Ні, тут були цікаві хоку, але багато або проходили повз мене, або викликали не дуже приємні емоції. Тут є трохи Києва, трохи Карпат і Бесарабії. Є досвід вживання алкоголю та інших речовин, що впливають на свідомість. Є романтика та секс.
Зазначу ще, що книга досить цікаво оформлена, починаючи від формату, закінчуючи абстрактними ілюстраціями чи заливками сторінок. Але не скажу, що це щось кардинально міняє.
До речі, в якості закладки я взяла тентакль від Мальопуса, він гарно вписувався в чорно-білу гаму.
Загалом я не надто в захваті від цієї збірки, хоча повторюся, що тут були й цікаві речі.
3.0 🌕🌕🌕🌑🌑
Макс - друг моїх друзів, і ми декілька разів перетиналися на спільних подіях, але переважно дуже побіжно. А в січні минулого року випало познайомитися поближче, і це стало нагодою придбати книжку і навіть підписати її у автора.
“Якомога” - збірка хоку, написаних протягом 2011-2023 років. Кумедним виявилося те, що ще перед тим, як в мене зʼявилася книжка, я регулярно бачила в твітері Євгенії Закревської хоку звідти, але чомусь геть не звернула увагу на автора.
Ця книжка стала першою, яку я взяла читати в новому році. Направду я згадала про неї в новорічну ніч, і запропонувала друзям погадати по ній, хоча це виявилася така собі ідея. Але врешті я вирішила не ставити її назад на полицю і почитати (як завжди, дотримуючись схеми 5 хв на день, що гарно працює з хоку). Таким чином читала я її протягом 9 днів, але сумарно впоралася за годину.
На початку збірки йдуть новіші хоку, написані після вторгнення, і не буду кривити душею - є багато влучних. Далі ж починається загальний розділ, в якому представлені більш ранні роботи, і от вони вже мені не так відгукалися. Ні, тут були цікаві хоку, але багато або проходили повз мене, або викликали не дуже приємні емоції. Тут є трохи Києва, трохи Карпат і Бесарабії. Є досвід вживання алкоголю та інших речовин, що впливають на свідомість. Є романтика та секс.
Зазначу ще, що книга досить цікаво оформлена, починаючи від формату, закінчуючи абстрактними ілюстраціями чи заливками сторінок. Але не скажу, що це щось кардинально міняє.
До речі, в якості закладки я взяла тентакль від Мальопуса, він гарно вписувався в чорно-білу гаму.
Загалом я не надто в захваті від цієї збірки, хоча повторюся, що тут були й цікаві речі.
3.0 🌕🌕🌕🌑🌑
24.01.202517:24
23.01.202515:00
Нарешті повертаюся з продовженням підсумків року, і сьогодні хочу поговорити про перекладачів. В своїй табличці в 2024 я вирішила фіксувати не лише авторів, але й тих, завдяки кому я читаю іноземні книжки українською.
Найбільше книг я прочитала у перекладі Софії Волковецької, і це була трилогія Бакмана (відгуки на першу, другу і третю книги). В середньому кожна з книжок читалася по 8 днів і отримала від мене 4.42.
Наступним з двома книжками був Віктор Ракуленко. Цікаво, що з одного боку це були геть різні книжки в різних видавництвах, але так співпало, що читала я їх в рамках одного книжкового клубу, а саме Броманс. І якщо “Море спокою” переважно всім зайшло, то щодо “Клубу вбивств по четвергах” переклад на обговоренні сильно критикували, зокрема інтерпретацію британських ідіом. Якщо чесно, в процесі читання я не помітила з цим проблем, але співпадіння цікаве. Книги в перекладі Ракуленка в середньому читалися за 3,5 днів і мають від мене 4,38.
Також дві книги я прочитала в перекладі Рильського, це “Трістан і Ізольда” та Шекспірівський “Король Лір”. Щодо першого твору - мені дуже сподобався преклад, да і саме видання в мене класне. А от перечитування “Короля Ліра” було не надто захопливим. Та несподіваним поворотом для мене стало читання книги “Ніби ми злодії” в перекладі Дарини Березіної. В цій книзі мова йде про студентів, що вивчають творчість “Шекспіра”, а наприкінці українського видання ми бачимо післямову перекладачки, перед якою стояла задачка із зірочкою, за якими з існуючих перекладів робити цитування. І там вона пише, що переклад “Короля Ліра” Рильським у багатьох сценах не є художнім перекладом, а виявляється більше “узагальненим переказом”. І нібито сам Рильський у листах до друзів зізнавався, що “англійську мову майже не знає”, а тому послуговувався спеціально зробленим для нього підрядником (дослівним перекладом) та російськими виданнями. Крім того, неокласична перекладацька школа, представником якої був Рильський, наполягала на максимальній “ясності вислову”, а тому перекладач “випрозорював” і “спрощував” барокову пишномовність оригіналу на власний розсуд. Завдяки цій інформації я тепер більш критично дивлюся на переклади Рильського. В середньому його книги я читала аж по 9 днів, і в результаті оцінила на 3,38.
Останньою перекладачкою, в якої я прочитала дві книги була Марина Дубина, яка працювала над мальописами Деббі Тан (перший і другий). Я дуже люблю ці мальописи, а Марина зробила чудову роботу, працюючи над перекладом. Тут іноді ненавʼязливо трапляються локальні українські приколяси, які одночасно не змінюють оригінальну думку, але додають колориту, люблю таке. Очевидно, що ці мальописи читалися за день і оцінені на 5 :)
А ви звертаєте увагу на те, хто перекладає книги, які ви читаєте?
Найбільше книг я прочитала у перекладі Софії Волковецької, і це була трилогія Бакмана (відгуки на першу, другу і третю книги). В середньому кожна з книжок читалася по 8 днів і отримала від мене 4.42.
Наступним з двома книжками був Віктор Ракуленко. Цікаво, що з одного боку це були геть різні книжки в різних видавництвах, але так співпало, що читала я їх в рамках одного книжкового клубу, а саме Броманс. І якщо “Море спокою” переважно всім зайшло, то щодо “Клубу вбивств по четвергах” переклад на обговоренні сильно критикували, зокрема інтерпретацію британських ідіом. Якщо чесно, в процесі читання я не помітила з цим проблем, але співпадіння цікаве. Книги в перекладі Ракуленка в середньому читалися за 3,5 днів і мають від мене 4,38.
Також дві книги я прочитала в перекладі Рильського, це “Трістан і Ізольда” та Шекспірівський “Король Лір”. Щодо першого твору - мені дуже сподобався преклад, да і саме видання в мене класне. А от перечитування “Короля Ліра” було не надто захопливим. Та несподіваним поворотом для мене стало читання книги “Ніби ми злодії” в перекладі Дарини Березіної. В цій книзі мова йде про студентів, що вивчають творчість “Шекспіра”, а наприкінці українського видання ми бачимо післямову перекладачки, перед якою стояла задачка із зірочкою, за якими з існуючих перекладів робити цитування. І там вона пише, що переклад “Короля Ліра” Рильським у багатьох сценах не є художнім перекладом, а виявляється більше “узагальненим переказом”. І нібито сам Рильський у листах до друзів зізнавався, що “англійську мову майже не знає”, а тому послуговувався спеціально зробленим для нього підрядником (дослівним перекладом) та російськими виданнями. Крім того, неокласична перекладацька школа, представником якої був Рильський, наполягала на максимальній “ясності вислову”, а тому перекладач “випрозорював” і “спрощував” барокову пишномовність оригіналу на власний розсуд. Завдяки цій інформації я тепер більш критично дивлюся на переклади Рильського. В середньому його книги я читала аж по 9 днів, і в результаті оцінила на 3,38.
Останньою перекладачкою, в якої я прочитала дві книги була Марина Дубина, яка працювала над мальописами Деббі Тан (перший і другий). Я дуже люблю ці мальописи, а Марина зробила чудову роботу, працюючи над перекладом. Тут іноді ненавʼязливо трапляються локальні українські приколяси, які одночасно не змінюють оригінальну думку, але додають колориту, люблю таке. Очевидно, що ці мальописи читалися за день і оцінені на 5 :)
А ви звертаєте увагу на те, хто перекладає книги, які ви читаєте?
21.01.202516:30
Сьогодні на каналі #літвівторок , а мене цілий тиждень не було в ефірі. Я не буду показувати читані зараз книжки, бо з попереднього тижня одна (нижня) книжка лишається в процесі, а верхню я досі не почала.
Сподіваюся, цього тижня повернуся з завершенням підсумків і новими відгуками, бо вже декілька книжок подочитувала.
Сподіваюся, цього тижня повернуся з завершенням підсумків і новими відгуками, бо вже декілька книжок подочитувала.
14.01.202515:10
#літвівторок на каналі!
З минулого разу обидві книжки дочитала, і маю дві нові. Одна в процесі, одну сподіваюся почати цього тижня.
З минулого разу обидві книжки дочитала, і маю дві нові. Одна в процесі, одну сподіваюся почати цього тижня.
13.01.202514:07
Зроблю невеличку павзу в підбитті підсумків року минулого і розкажу про першу прочитану книжку в році теперішньому, і це “Зимове сонцестояння” Розамунди Пілчер.
Ця книга чекала свого часу майже рік: я купила її на передзамовленні в РМ в грудні 2024, та доїхала до неї трохи пізніше, і вирішила, що читати власне на сонцестояння в мене вже не вийде, тож вона лежатиме до наступного сезону. Мотивацією для покупки стало красивезне видання (ви бачили по вівторках цей красивезний зріз) і досить високий рейтинг на гудрідз, до цього я ніц не чула ані про книгу, ані про авторку (хоча направду цей роман аж 2000 року).
Це єдина книга, читання якої переїхало з 2024. Направду, якби я знала про неї трошки більше, то не відкладала б її читання аж на кінець грудня, а взялася б трохи раніше, бо це класична різдвяна історія.
В книзі є декілька головних персонажів, і кожна глава описує події з точки зору когось з них. Таким чином іноді трапляється так, що одну і ту ж подію ми бачимо з різних точок зору, та це переважно було цікаво і не дратувало. В романі досить довга експозиція - за нею цікаво було спостерігати, але першу главу в 100 сторінок я розтягнула на декілька днів, далі вже пішло бадьоріше. До речі, на читання цієї майже 700-сторінкової цеглини в мене пішло 12,5 годин протягом 18 днів.
Авторка роману - британка (як і всі персонажі твору), а дія відбуватиметься на глибокій півночі Шотландії. Події ми проживатимемо з декількома пенсіонерами (що нагадало мені Османівський “Клуб вбивств по четвергах”), декількома моїми 30-річними ровесниками та 14-річною підліткою. Доля звела їх в старому будинку напередодні Різдва, і власне Різдво є фіналом книги.
Мені було переважно затишно і тепло читати цю історію, хоч вона і не позбавлена конфліктів та трагедій. Але десь на 60% мені здалося, що я здогадуюся, до чого все йде, і не помилилася. Цей факт вплине на мою оцінку: книжка хороша, але все ж трохи передбачувана і розтягнута, і наприкінці я вже просто від неї підутомилася.
Після основного роману ми маємо сторінок 10 автобіографічної оповіді про шотландське дитинсво авторки, воно гарно доповнило роман і показало, звідки авторка брала деякі сюжетні ходи.
В цілому я б рекомендувала цю книгу для читання в Різдвяний сезон.
3.75 🌕🌕🌕🌖🌑
PS: бачила у РМ в продажі ще один роман авторки, “Шукачі мушель”, і, здається, він ще бульший за “Сонцестояння”. Тому якщо ви читали - напишіть в коментарях, як вам, бо я трошки вагаюся, чи готова я за нього братися.
Ця книга чекала свого часу майже рік: я купила її на передзамовленні в РМ в грудні 2024, та доїхала до неї трохи пізніше, і вирішила, що читати власне на сонцестояння в мене вже не вийде, тож вона лежатиме до наступного сезону. Мотивацією для покупки стало красивезне видання (ви бачили по вівторках цей красивезний зріз) і досить високий рейтинг на гудрідз, до цього я ніц не чула ані про книгу, ані про авторку (хоча направду цей роман аж 2000 року).
Це єдина книга, читання якої переїхало з 2024. Направду, якби я знала про неї трошки більше, то не відкладала б її читання аж на кінець грудня, а взялася б трохи раніше, бо це класична різдвяна історія.
В книзі є декілька головних персонажів, і кожна глава описує події з точки зору когось з них. Таким чином іноді трапляється так, що одну і ту ж подію ми бачимо з різних точок зору, та це переважно було цікаво і не дратувало. В романі досить довга експозиція - за нею цікаво було спостерігати, але першу главу в 100 сторінок я розтягнула на декілька днів, далі вже пішло бадьоріше. До речі, на читання цієї майже 700-сторінкової цеглини в мене пішло 12,5 годин протягом 18 днів.
Авторка роману - британка (як і всі персонажі твору), а дія відбуватиметься на глибокій півночі Шотландії. Події ми проживатимемо з декількома пенсіонерами (що нагадало мені Османівський “Клуб вбивств по четвергах”), декількома моїми 30-річними ровесниками та 14-річною підліткою. Доля звела їх в старому будинку напередодні Різдва, і власне Різдво є фіналом книги.
Мені було переважно затишно і тепло читати цю історію, хоч вона і не позбавлена конфліктів та трагедій. Але десь на 60% мені здалося, що я здогадуюся, до чого все йде, і не помилилася. Цей факт вплине на мою оцінку: книжка хороша, але все ж трохи передбачувана і розтягнута, і наприкінці я вже просто від неї підутомилася.
Після основного роману ми маємо сторінок 10 автобіографічної оповіді про шотландське дитинсво авторки, воно гарно доповнило роман і показало, звідки авторка брала деякі сюжетні ходи.
В цілому я б рекомендувала цю книгу для читання в Різдвяний сезон.
3.75 🌕🌕🌕🌖🌑
PS: бачила у РМ в продажі ще один роман авторки, “Шукачі мушель”, і, здається, він ще бульший за “Сонцестояння”. Тому якщо ви читали - напишіть в коментарях, як вам, бо я трошки вагаюся, чи готова я за нього братися.
13.01.202514:07
12.01.202517:39
Повертаюся після невеликої павзи з підсумками 2024 в розрізі видавництв. Мала ще багато підпараметрів, але спинилася лише на порівнянні з минулим роком та середній оцінці. Ті видавництва, де по одній книзі в табличку не попали.
10.12.202414:46
Незчулася, як вже і #літвівторок
01.11.202414:36
Жовтень позаду, тож показую календарик читання від Рорк
29.10.202417:06
Сьогоднішній #літвівторок буде в отакому трошки лінивому форматі 🙈
Рекорды
16.02.202523:59
332Подписчиков29.10.202423:59
0Индекс цитирования14.12.202420:31
84Охват одного поста24.04.202509:32
0Охват рекламного поста02.11.202423:59
26.32%ER30.10.202423:59
28.38%ERRВойдите, чтобы разблокировать больше функциональности.