Политика
✙ Hardcore Conservative ✙
Политика
25.04.202517:43
І коротко про тих, хто має менші шанси:
Марк Улле (Канада) поміркований консерватор, який був близький до Папи Бенедикта. Останні роки намагався сприяти об'єднанню церкви доктринально, наприклад пропонуючи більшу участь жінок в керівництві, проте виступаючи проти того, щоб вони були священниками. Але роки впливу Улле пройшли після уходу Папи Бенедикта.
Віллем "Вім" Ейк (Нідерланди) - архієпископ Утрехту консерватор, ближче до традиціоналістів, один з найбільш гучних критиків Папи Франциска, якого звинувачував у тому, що той "не зумів захистити доктрину церкви". Власне усе, що писалось про Берка, стосується і Ейка, однак у Ейка ще менше впливу і авторитету ніж у Берка.
Анджело Сола (Італія), колишній архієпископ Мілана з фракції поміркованих лібералів може розглядатись як перехідна кандидатура.
Кардинали Рейнхард Маркс (Німеччина) та архієпископ Відня Крістоф Шьонборн (Австрія) - порівняно з цими двома Дзуппі - Торквемада. Напевно при них церкву розпустять, а кардиналів змусять вступити в Партію Зелених.
Кардинал Альберт Ранжит (Шрі Ланка) належить до консервативної фракції, близький за поглядами до Ердо, проте менш впливовий.
Хосе Толентіно де Мендоса (Португалія) висхідна зірка прогресивних кіл, в недалекому майбутньому скоріше за все замінить Дзуппі як "обличчя прогресивної фракції".
Варто зазначити, що результат конклаву важко передбачити. "Ті, хто входять на Конлав Папою, полишають його кардиналами", як каже старе ватиканське прислів'я. Як мінімум сім разів Папою обирали не papabile, тобто тих про кого мова взагалі не йшла. Тому по результату ми можемо отримати особистість яку взагалі ніхто не обговорював.
Марк Улле (Канада) поміркований консерватор, який був близький до Папи Бенедикта. Останні роки намагався сприяти об'єднанню церкви доктринально, наприклад пропонуючи більшу участь жінок в керівництві, проте виступаючи проти того, щоб вони були священниками. Але роки впливу Улле пройшли після уходу Папи Бенедикта.
Віллем "Вім" Ейк (Нідерланди) - архієпископ Утрехту консерватор, ближче до традиціоналістів, один з найбільш гучних критиків Папи Франциска, якого звинувачував у тому, що той "не зумів захистити доктрину церкви". Власне усе, що писалось про Берка, стосується і Ейка, однак у Ейка ще менше впливу і авторитету ніж у Берка.
Анджело Сола (Італія), колишній архієпископ Мілана з фракції поміркованих лібералів може розглядатись як перехідна кандидатура.
Кардинали Рейнхард Маркс (Німеччина) та архієпископ Відня Крістоф Шьонборн (Австрія) - порівняно з цими двома Дзуппі - Торквемада. Напевно при них церкву розпустять, а кардиналів змусять вступити в Партію Зелених.
Кардинал Альберт Ранжит (Шрі Ланка) належить до консервативної фракції, близький за поглядами до Ердо, проте менш впливовий.
Хосе Толентіно де Мендоса (Португалія) висхідна зірка прогресивних кіл, в недалекому майбутньому скоріше за все замінить Дзуппі як "обличчя прогресивної фракції".
Варто зазначити, що результат конклаву важко передбачити. "Ті, хто входять на Конлав Папою, полишають його кардиналами", як каже старе ватиканське прислів'я. Як мінімум сім разів Папою обирали не papabile, тобто тих про кого мова взагалі не йшла. Тому по результату ми можемо отримати особистість яку взагалі ніхто не обговорював.
25.04.202512:40
Кардинал Жан-Марк Авелін (Франція) відомий як "улюблений прелат Папи Франциска". Архієпископ Марселю мав близький доступ до Папи Франциска та всеціло підтримував курс церкви, які задав колишній Папа. Авелін робив менше провокаційних заяв, ніж наприклад Маттео Дзуппі, однак в цілому підтримує курс ліберально-прогресивної фракції, можливо менш радикальну версію ніж Дзуппі чи Греч, але більш-менш його можна вважати повним продовжувачем лінії Франциска в усіх її аспектах. При цьому, як кажуть оглядачі, він має хороше почуття гумору, тому Авелін буде плюс мінус Франциск 2.0. з парою-трійкою хороших анекдотів.
Плюси: Франциск 2.0., власне, якщо більшість кардиналів, яких призначив Папа Франциск, хочуть продовження шляху, який він задав, Авелін найбільш безпечна опція.
Мінуси: Наскільки в нинішніх умовах і в нинішньому кліматі доцільно просто продовжити Папство Франциска питання відкрите.
Плюси: Франциск 2.0., власне, якщо більшість кардиналів, яких призначив Папа Франциск, хочуть продовження шляху, який він задав, Авелін найбільш безпечна опція.
Мінуси: Наскільки в нинішніх умовах і в нинішньому кліматі доцільно просто продовжити Папство Франциска питання відкрите.
23.04.202514:10
Кардинал Роберт Сара (Гвінея) один з головних інтелектуалів консервативної фракції і рок-зірка консервативних коментаторів, особливо в США. Найбільш цитований кардинал соцмереж, Роберт Сара очолив інтелектуальний спротив Папі Франциску. Причому, на відміну від Ердо, Сара не цурався казати прямо, що він думає і публічну кидати виклики та не перейматись збереженням гарних зв'язків з ліберальною фракцією. У 2020 році він навіть написав книгу "From the Depths of Our Hearts: Priesthood, Celibacy and the Crisis of the Catholic Church", де соавтором зазначив Папу Бенедикта XVI. Книга була прямим викликав усім "реформам Франциска" і так злякало навіть оточення Бенедикта (який вже був напевно мало дієздатний), що просили прибрати ім'я Папи Емерітуса з авторів, проте Сара сказав, що він спілкувався з Папою і він згоден з ним.
Критик усіх реформ Франциска, соціальної та догматичної доктрини ліберальної фракції, критик массової міграції, прихильник старих традиційних літурнійних форм, гучний противник "фанатичного ісламу", вважаючий Захід в стані "декадансу", Сара отримав від Newsweek прізвисько "Anti-Woke Pope".
Плюси: Сара є одним з найбільш впливових кліриків Африки разом з Тарксоном. В свій час, разом з кардиналом Фрідоліном Амбонго з ДР Конго вони організували спротив енциклиці Франциска "Fiducia supplicans", і те що під впливом Сари та Амбонго (Тарксон не дуже цьому заважав) Сімпозіум католицьких єпископів Африки відмовився прийняти ліберальну енцикліку Папи, показало межі впливу Сари (та зросатючу силу Амбонго).
Мінуси: Більшість кардиналів, які обиратимуть Папу призначені Франциском. Звісно не усі вони ультра-ліберали, проте поки важко уявити, щоб люди яких обрав Франциск проголосували за Сару як нового Папу. Якщо Сара стане Папою це буде переворот і я б не здивувався, якщо він обере ім'я Пія XIII. Але поки вважається це малоймовірним.
Критик усіх реформ Франциска, соціальної та догматичної доктрини ліберальної фракції, критик массової міграції, прихильник старих традиційних літурнійних форм, гучний противник "фанатичного ісламу", вважаючий Захід в стані "декадансу", Сара отримав від Newsweek прізвисько "Anti-Woke Pope".
Плюси: Сара є одним з найбільш впливових кліриків Африки разом з Тарксоном. В свій час, разом з кардиналом Фрідоліном Амбонго з ДР Конго вони організували спротив енциклиці Франциска "Fiducia supplicans", і те що під впливом Сари та Амбонго (Тарксон не дуже цьому заважав) Сімпозіум католицьких єпископів Африки відмовився прийняти ліберальну енцикліку Папи, показало межі впливу Сари (та зросатючу силу Амбонго).
Мінуси: Більшість кардиналів, які обиратимуть Папу призначені Франциском. Звісно не усі вони ультра-ліберали, проте поки важко уявити, щоб люди яких обрав Франциск проголосували за Сару як нового Папу. Якщо Сара стане Папою це буде переворот і я б не здивувався, якщо він обере ім'я Пія XIII. Але поки вважається це малоймовірним.
22.04.202519:06
Багаторічний дипломат Ватикану Пьєтро Паролін (Італія) може стати вибором, якщо битва консервативного та ліберального кліру зайде в клінч і треба буде обрати, щоб вийти з нього. Паролін ближчий до ліберальних кіл, проте його важко назвати великим теологом чи провідником якихось ідей. Скоріше він може бути обраний як технократ, який більше націлений на функціонування механізму, ніж на ті чи інші реформи чи зміни. Ліберали можуть бачити в ньому того, хто збереже "спадок Франциска", консерватори того, хто не поведе їх далі по цьому шляху. Він неодноразово поводив себе як прагматик, схожий більше на якогось політика, ніж на релігійного діяча, за що неодноразово критикувався, за ту ж саму угоду з Китаєм. Його прихильники кажуть, що він врятував католиків від масових переслідувань шляхом "сдачі" диссидентів, критики - що він поклав католицьку церкву під китайських коммуністів. Але в цьому весь Паролін і очікувати від нього чогось більше не варто.
Плюси: Папство Франциска було часом ідеологічних війн і ходінням на межі розколу, Паролін-технократ може стати фігурою, яка дасть Церкві перепочинок від великих потрясінь. Він може стати компромісною фігурою, якщо жодна з "фракцій" не зможе отримати переконливу перемогу, а бажання трохи спокою перевісить бажання ліберальних чи консервативних реформ.
Мінуси: Паролін - бездушний церковний бюрократ - уособлення того, що Церква обіцяла бороти як мінімум з часів Другого ватиканського собору, обіцяючи більше демократизму, ближче до пастви і більше про проповідь та менше про церковну ієрархію. Паролін уособлення прямо протилежного і занадто явна перемога умовного церковного "deep state" (термін звісно використовується в жартівливому сенсі). Безумовно Паролін не той пастор, хто здатен буде повести Церкву в ту чи іншу сторону, збільшуючи паству і надаючи Церкві нові (чи старі як нові) сенси. Він радше був би міжцарством.
Плюси: Папство Франциска було часом ідеологічних війн і ходінням на межі розколу, Паролін-технократ може стати фігурою, яка дасть Церкві перепочинок від великих потрясінь. Він може стати компромісною фігурою, якщо жодна з "фракцій" не зможе отримати переконливу перемогу, а бажання трохи спокою перевісить бажання ліберальних чи консервативних реформ.
Мінуси: Паролін - бездушний церковний бюрократ - уособлення того, що Церква обіцяла бороти як мінімум з часів Другого ватиканського собору, обіцяючи більше демократизму, ближче до пастви і більше про проповідь та менше про церковну ієрархію. Паролін уособлення прямо протилежного і занадто явна перемога умовного церковного "deep state" (термін звісно використовується в жартівливому сенсі). Безумовно Паролін не той пастор, хто здатен буде повести Церкву в ту чи іншу сторону, збільшуючи паству і надаючи Церкві нові (чи старі як нові) сенси. Він радше був би міжцарством.
18.04.202517:59
Тепер я все зрозумів.
Кендіс - це Дугін в адаптації Netflix 😂
Кендіс - це Дугін в адаптації Netflix 😂
11.04.202507:42
Гроші платників податків витрачаються на усіляку маячню.
Де Маск і його DOGE? Пошук «прихованих документів вбивства Кеннеді» це єбаніна на рівні фінансування трансгендерної опери в Колумбії 🤷♂️
Де Маск і його DOGE? Пошук «прихованих документів вбивства Кеннеді» це єбаніна на рівні фінансування трансгендерної опери в Колумбії 🤷♂️
25.04.202516:38
Кардинал Маріо Грек (Мальта) представник прогресивно ліберальних кіл, який намагався бути «святіше (ліберальніше) Папи Римського. До цього він генсек Синода єпископів має доступ до адмінресурсу.
Єдине треба сказати, що пан Маріо навряд переконаний як Дзуппі, бо при Папі Бенедикті він тусувався в консервативній фракції, але швидко перебіг, коли «вітри змінилися». Можливо, якщо оберуть когось консервативніше, Грек продовжить коливатись разом з лінією партії.
Плюси: має доступ до адмінресурсу як генсек синоду єпископів.
Мінуси: не зрозуміло навіщо обирати сумну версію Маттео Дзуппі. Принаймні Дзуппі хоча б схожий на Леслі Нільсена
Єдине треба сказати, що пан Маріо навряд переконаний як Дзуппі, бо при Папі Бенедикті він тусувався в консервативній фракції, але швидко перебіг, коли «вітри змінилися». Можливо, якщо оберуть когось консервативніше, Грек продовжить коливатись разом з лінією партії.
Плюси: має доступ до адмінресурсу як генсек синоду єпископів.
Мінуси: не зрозуміло навіщо обирати сумну версію Маттео Дзуппі. Принаймні Дзуппі хоча б схожий на Леслі Нільсена
25.04.202511:39
Кардинал Фрідолін Амбонго (ДР Конго) є зіркою, що сходить, особливо серед кліру так званого "Глобального Півдня". Архієпископ Кіншаси зробив собі ім'я очоливши спротив енциклиці Франциска "Fiducia supplicans" і забезпечивши оголошення де-факто публічної відмови Сімпозіуму католицьких єпископів Африки слідувати позиції Папи Римського, сцементувавши свій зростаючий вплив. При цьому Амбонго поєднує свою боротьбу з ліберальною фракцією з ідеологією боротьби проти "західного імперіалізму". Наприклад від прямо звинувачував Рим в свпробі "насадження західної ліберальної ідеології країнам Африки". Також Амбонго зміцнив свою популярність відкритою боротьбою проти корумпованого уряду в ДР Конго, постійно критикуючи корумповану та автократичну владу президента Чисекеді, через що проти Амбонго відкрили кримінальну справу за "підбурювання до бунту". Переслідування Амбонго державою ще більше підвищили його популярність.
Плюси: Амбонго впливовий серед африканського кліру і набирає популярності серед кліру усього "Глобального півдня", створивши собі образ борця за інтереси регіонів, які Рим оминув увагою. Він не боїться напряму кидати виклик владі своєї держави і бути переслідуваним за це, що ще робить його доволі харизматичним та популярним персонажем.
Мінуси: Іронія, але один з найбільш ліберальних Пап в історії і перший Папа з-за меж Європи, Франциск призначив більше ста кардиналів і велика частина їх з Європи, передусім з Італії. Нинішній конклав буде одним з найбільш "італійських" за останні десятиліття. Італійські кардинали є і найбільш ліберальними і разом з ієзуїтами становлять хребет "прогресистської фракції". Звісно вони хотіли б збільшити свій вплив в регіонах, де кількість католиків зростає, проте відносно молодий, амбіційний і популярний серед кліру "Глобального Півдня", до того ж консервативними поглядами, навряд чи буде вибором цих кіл. Без підтримки "кардиналів Франциска" Амбонго має значно менше шансів, проте все може бути.
Плюси: Амбонго впливовий серед африканського кліру і набирає популярності серед кліру усього "Глобального півдня", створивши собі образ борця за інтереси регіонів, які Рим оминув увагою. Він не боїться напряму кидати виклик владі своєї держави і бути переслідуваним за це, що ще робить його доволі харизматичним та популярним персонажем.
Мінуси: Іронія, але один з найбільш ліберальних Пап в історії і перший Папа з-за меж Європи, Франциск призначив більше ста кардиналів і велика частина їх з Європи, передусім з Італії. Нинішній конклав буде одним з найбільш "італійських" за останні десятиліття. Італійські кардинали є і найбільш ліберальними і разом з ієзуїтами становлять хребет "прогресистської фракції". Звісно вони хотіли б збільшити свій вплив в регіонах, де кількість католиків зростає, проте відносно молодий, амбіційний і популярний серед кліру "Глобального Півдня", до того ж консервативними поглядами, навряд чи буде вибором цих кіл. Без підтримки "кардиналів Франциска" Амбонго має значно менше шансів, проте все може бути.
23.04.202512:27
Кардинал Маттео Дзуппі (Італія) головний друг "прогресивної спільноти" і якби вибори Папи відбувались в safe spaces кампусів колледжів він би став Папою. Якщо його оберуть Папою, то це певно буде перший Папа, який заявляв, що "віра в Бога не саме головне". Дзуппі за своїми поглядами свхожий скоріше на теологів ліберального протестантизму, який набрав силу десь в кінці 19 століття і помер після Другої світової війни. Як і теологи ліберального протестантизму, Дзуппі схоже вважає релігію просто набором моральних оповідань і міфів, таку собі декларацію прав людини - версія до ООН. А, ну і він був головним "миротворцем" Папи Франциска - він двічі був в Москві з моменту вторгнення, в тому числі зустрічався з патріархом кіріллом у 2023 році.
Плюси: Немає. Справді. Єдине, що Дзуппі завжди мав потужне лоббі всередині церкви, яке просуває його роками, тому він завжди в топ-контендерах, хоча його ідеї ніколи не підтримували навіть більшість лібералів. Але його шанси виростають саме з цього лоббі та його особистою близькістю до Франциска.
Мінуси: Просування в Папу такої людини з такими поглядами поставить Церкву на межу розколу як мінімум. Нічого хорошого з цього не буде, сродіваюсь більшість кардиналів це розуміє.
Плюси: Немає. Справді. Єдине, що Дзуппі завжди мав потужне лоббі всередині церкви, яке просуває його роками, тому він завжди в топ-контендерах, хоча його ідеї ніколи не підтримували навіть більшість лібералів. Але його шанси виростають саме з цього лоббі та його особистою близькістю до Франциска.
Мінуси: Просування в Папу такої людини з такими поглядами поставить Церкву на межу розколу як мінімум. Нічого хорошого з цього не буде, сродіваюсь більшість кардиналів це розуміє.
22.04.202517:22
Угорський кардинал Петер Ердо напевно стане фронтраннером консервативних кіл і поки бачиться головним оппонентом Луїса Тагле.
Архієпископ Естергом-Будапешта вважається впливовим в Східній Європі та консервативних колах. Однак на Ердо грає те, що на відміну від багатьох інших він ніколи прямо і публічно не критикував Папу Франциска, як наприклад це робив нідерландський кардинал Вім Ейк. Ердо зумів зберегти непогані відносини як з Франциском, так і з лібералами в цілому. Не дарма Папа двічі відвідував Угорщину.
Ердо має тісні зв'язки з Віктором Орбаном, але називати його "Папою Орбана" перебільшення. В них інколи були і складні періоди. Так Ердо є голосним противником перетворення католицизма на державну релігію і з цих позицій критикував деякі дії уряду. Також хоч він критикував масову міграцію, проте захищав наприклад циган в Угорщині від етнічних переслідувань.
Ще одна незвична риса для консерватора, його занадто прихильне ставлення та просування екуменізму, що включає, звісно ж і хороші зв'язки з російським духівництвом.
Головне, що Ердо має не тільки підтримку однієї Угорщини, а те що через угорську структуру консервативних організацій в Європі та світі, він став доволі впливовим діячем, а політична підтримка все одно грає роль.
Плюси (не в плані мого чи когось ставлення, в плані його шансів): політична та організаційна підтримка консервативних структур та організацій в Європі і частково США.
Ще один плюс: непогані відносини з церковними ліберальними колами, що дозволить йому отримати і в цих колах певну підтримку.
Відповідає "духу часу": не є, як його описують деякі ЗМІ, "архі-консерватором", а є скоріше символом певного відкату найбільш контроверсійних реформ Франциска і "стабілізації".
Мінуси: Часи, коли Папа зі Східної Європи був подією давно в минулому. Як казав раніше, Європа вже не становить найбільш динамічний католицький регіон, а боротьба за паству перемістилася в інші регіони - насамперед Азію та Африку. Тому тут у Ердо є певний досвід, як колишнього голови Генеральної ассамблеї єпископів з питань нової євангелізації та його прихильність екуменізму грає тут йому на руку, але явно не так, якби він сам був з тих регіонів.
Ще один момент в тому, що хоч Ердо має непогані стосунки з ліберальним кліром, на відміну від багатьох його консервативних коллег, не зрозуміло чи зможе він заручитись значною підтримкою в цих колах.
Також прихильність до екуменізму може відштовхнути від нього найбільш консервативних кардиналів, які завжди до екуменізму ставляться з підозрою.
Архієпископ Естергом-Будапешта вважається впливовим в Східній Європі та консервативних колах. Однак на Ердо грає те, що на відміну від багатьох інших він ніколи прямо і публічно не критикував Папу Франциска, як наприклад це робив нідерландський кардинал Вім Ейк. Ердо зумів зберегти непогані відносини як з Франциском, так і з лібералами в цілому. Не дарма Папа двічі відвідував Угорщину.
Ердо має тісні зв'язки з Віктором Орбаном, але називати його "Папою Орбана" перебільшення. В них інколи були і складні періоди. Так Ердо є голосним противником перетворення католицизма на державну релігію і з цих позицій критикував деякі дії уряду. Також хоч він критикував масову міграцію, проте захищав наприклад циган в Угорщині від етнічних переслідувань.
Ще одна незвична риса для консерватора, його занадто прихильне ставлення та просування екуменізму, що включає, звісно ж і хороші зв'язки з російським духівництвом.
Головне, що Ердо має не тільки підтримку однієї Угорщини, а те що через угорську структуру консервативних організацій в Європі та світі, він став доволі впливовим діячем, а політична підтримка все одно грає роль.
Плюси (не в плані мого чи когось ставлення, в плані його шансів): політична та організаційна підтримка консервативних структур та організацій в Європі і частково США.
Ще один плюс: непогані відносини з церковними ліберальними колами, що дозволить йому отримати і в цих колах певну підтримку.
Відповідає "духу часу": не є, як його описують деякі ЗМІ, "архі-консерватором", а є скоріше символом певного відкату найбільш контроверсійних реформ Франциска і "стабілізації".
Мінуси: Часи, коли Папа зі Східної Європи був подією давно в минулому. Як казав раніше, Європа вже не становить найбільш динамічний католицький регіон, а боротьба за паству перемістилася в інші регіони - насамперед Азію та Африку. Тому тут у Ердо є певний досвід, як колишнього голови Генеральної ассамблеї єпископів з питань нової євангелізації та його прихильність екуменізму грає тут йому на руку, але явно не так, якби він сам був з тих регіонів.
Ще один момент в тому, що хоч Ердо має непогані стосунки з ліберальним кліром, на відміну від багатьох його консервативних коллег, не зрозуміло чи зможе він заручитись значною підтримкою в цих колах.
Також прихильність до екуменізму може відштовхнути від нього найбільш консервативних кардиналів, які завжди до екуменізму ставляться з підозрою.
18.04.202517:55
Кендіс Овенс каже, що висадка на Місяці це “fake and gay», тому що: як в біса космонавти могли подзвонити з Місяця і сказати, що вони на Місяці, коли ще не вигадали мобільні телефони?
BOOM! Шах і мат, місяцевіри (і геї) 😂
P.S. В цій історії неймовірне одне (звісно ж не її майже 7 млн підписників), а те, що вона досі не в адміністрації Трампа. Чому? 🤷♂️
BOOM! Шах і мат, місяцевіри (і геї) 😂
P.S. В цій історії неймовірне одне (звісно ж не її майже 7 млн підписників), а те, що вона досі не в адміністрації Трампа. Чому? 🤷♂️
11.04.202506:48
Якщо до кінця місяця не буде досягнуто припинення вогню, Трамп може сам ввести додаткові санкції проти Росії або звернутись до Конгресу з проханням ухвалити нове законодавство про санкції, повідомило Axios джерело, знайоме з проблемою.
25.04.202514:44
Кардинал Реймонд Берк (США) не дарма отримав прізвисько "Enemy of the Pope", бувши одним з головних публічних критиків Папи Франциска і боровся проти реформ колишнього Папи. Він інтелектуальний лідер консервативних католиків США та католиків традиціоналістів в усьому світі. Папа Франциск зробив усе, щоб понизити статус Берка і навіть виселив його з квартири, яка належала Ватикану. Вони були особисті і догматичні вороги непримеренного характеру.
Однак Берк нікого не боїться: ані гніву Папи, ані гніву політиків. В політиці він теж активний, зокрема закликав позбавити католиків Джо Байдена та Ненсі Пелосі причастя за їхню підтримку абортів.
У 2019 році написав і опубілкував "Декларацію Правди", яку підтримали деякі інші консервативні прелати і яка прямо ставила під сумнів деякі тези енциклік Франциска. Офіційне католицьке видання США "National Catholic Reporter" в своїй редакційній статті прямо називала його "найбільш реакційним елементом церкви".
Плюси: Обрання Берка Папою посадило б на Святий Престол найбільш консервативного Папу як мінімум з часів Другого ватиканського собору. Що має статися на конклаві, де більшість мають кардинали призначенні Франциском, щоб вони обрали Берка важко уявити. Але якщо раптом кардинали дійдуть думки, що церкві потрібно не просто якась коррекція, а повний розворот від того, куди вона йшла останні десятеліття - що ж кращого кандидата не знайти. З усіма наслідками таких тектоничніх змін.
Мінуси: все грає проти Берка, його обрання буде землетрусом і важко уявити, щоб кардинали Франциска пішли на це, а церковний аппарат допустив це. Але це було б епічно.
Однак Берк нікого не боїться: ані гніву Папи, ані гніву політиків. В політиці він теж активний, зокрема закликав позбавити католиків Джо Байдена та Ненсі Пелосі причастя за їхню підтримку абортів.
У 2019 році написав і опубілкував "Декларацію Правди", яку підтримали деякі інші консервативні прелати і яка прямо ставила під сумнів деякі тези енциклік Франциска. Офіційне католицьке видання США "National Catholic Reporter" в своїй редакційній статті прямо називала його "найбільш реакційним елементом церкви".
Плюси: Обрання Берка Папою посадило б на Святий Престол найбільш консервативного Папу як мінімум з часів Другого ватиканського собору. Що має статися на конклаві, де більшість мають кардинали призначенні Франциском, щоб вони обрали Берка важко уявити. Але якщо раптом кардинали дійдуть думки, що церкві потрібно не просто якась коррекція, а повний розворот від того, куди вона йшла останні десятеліття - що ж кращого кандидата не знайти. З усіма наслідками таких тектоничніх змін.
Мінуси: все грає проти Берка, його обрання буде землетрусом і важко уявити, щоб кардинали Франциска пішли на це, а церковний аппарат допустив це. Але це було б епічно.
23.04.202520:26
Володимир Зеленський дав інтервʼю Бену Шапіро, яке вийде завтра
23.04.202507:26
Спікер парламенту Нідерландів Мартін Босма запропонував послу Франції поділити Бельгію: Фландрія відійте Нідерландам, а Валлонія - Франції.
Мартін Босма представляє Партію свободи, яка часто говорить про «Великі Нідерланди», проте схоже це вперше питання піднято на міждержавному рівні 🤷♂️
Мартін Босма представляє Партію свободи, яка часто говорить про «Великі Нідерланди», проте схоже це вперше питання піднято на міждержавному рівні 🤷♂️
22.04.202515:30
Спробую коротко про деяких кандидатів на посаду Папи розказати (в декількох постах). Подивимся чи зможу усіх охопити, але спробуємо хоча б про деяких.
Спершу про головного фаворита поки що:
Луїс Тагле (Філіппіни). Популярний і близький до Франциска, Тагле давно собі творив свій вигляд "азійського Франциска" - ліберального та народного. Учень відомого американського теолога Джозефа Комончака, спеціаліста з питань Другого Ватиканського собору,Тагле просуває більш "спрощені і популяризовані" ідеї Комончака, який намагається захистити "спадок Другого Ватиканського собору" як від консерваторів-противників, так і прогресистів типу німецьких єпископів та послідовників відлученого від вчення теолога Ганса Кюнга.
Плюси: Харизматичний представник Азії, другого найбільш зростаючого католицького регіона після Африки. В Європі, за деякими локальними виключеннями (Британія, Швеція, Норвегія, Данія), кількість католиків зменшується, а натомість в Азії зростає, тому харизматичний азійський кардинал на посаді Папи - гарний хід. Тим паче Тагле наполовину китаєць, а в Китаї зростання католиків одне з найбільш значних в Азії, не кажучи, що Батьківщина Тагле - Філіппіни головна католицька країна Азії.
Також Тагле як послідовник Франциска та ліберал, все ж дистанціювався від поглядів найбільш ліберального крила, тобто він не Маттео Дзуппі. Він багато критикує аборти та атеїзм та про нього добре відгукується ще один кандидат на посаду (з меншими шансами) канадський кардинал Марк Улле, представник консервативних кіл та полідовник ідей Папи Бенедикта XVI. Тобто він може теоретично заручитись підтримкою деякої частини консервативних кардиналів.
Мінуси: Тагле, який давно вже розглядався як протеже і наступник Франциска, в останні роки зменшив прихильність покійного Папи, апогеєм чого став розгром очолюваної ним благодійної організації Caritas у 2022 році. Тагле очолював найбільшу гуманітарну організацію Ватикана, в якій виявили значні порушення. Франциск звільнив усе керівництво Caritas і замінив Тагле на архієпископа Токіо Ісао Кікучі. Наскільки були погіршені стосунки між Франциском і Тагле сказати важко, але це важливо в світлі великої кількості лоялистів, яких Франциск зробив кардиналами. Тому від голосів послідовників Франциска залежить доля наступного Папи.
Також лишається питання "зміни ідеологічного клімату". В світі клімат змінився і зараз він не дує у паруса когось на кшталт молодшої версії Франциска. При Франциску церква тріщала від ідеологічних спорів і якщо раніше деякі "реформи" Папи виправдовувались "духом часу", то зараз буде важко знаходити таке виправдання, оскільки і дух часу інший. Тому Тагле - Франциск ІІ виглядає дивним вибором, але можливо Тагле просто трохи змінить імідж, тим паче як я казав певна підтримка в нього є і в консервативних колах.
Спершу про головного фаворита поки що:
Луїс Тагле (Філіппіни). Популярний і близький до Франциска, Тагле давно собі творив свій вигляд "азійського Франциска" - ліберального та народного. Учень відомого американського теолога Джозефа Комончака, спеціаліста з питань Другого Ватиканського собору,Тагле просуває більш "спрощені і популяризовані" ідеї Комончака, який намагається захистити "спадок Другого Ватиканського собору" як від консерваторів-противників, так і прогресистів типу німецьких єпископів та послідовників відлученого від вчення теолога Ганса Кюнга.
Плюси: Харизматичний представник Азії, другого найбільш зростаючого католицького регіона після Африки. В Європі, за деякими локальними виключеннями (Британія, Швеція, Норвегія, Данія), кількість католиків зменшується, а натомість в Азії зростає, тому харизматичний азійський кардинал на посаді Папи - гарний хід. Тим паче Тагле наполовину китаєць, а в Китаї зростання католиків одне з найбільш значних в Азії, не кажучи, що Батьківщина Тагле - Філіппіни головна католицька країна Азії.
Також Тагле як послідовник Франциска та ліберал, все ж дистанціювався від поглядів найбільш ліберального крила, тобто він не Маттео Дзуппі. Він багато критикує аборти та атеїзм та про нього добре відгукується ще один кандидат на посаду (з меншими шансами) канадський кардинал Марк Улле, представник консервативних кіл та полідовник ідей Папи Бенедикта XVI. Тобто він може теоретично заручитись підтримкою деякої частини консервативних кардиналів.
Мінуси: Тагле, який давно вже розглядався як протеже і наступник Франциска, в останні роки зменшив прихильність покійного Папи, апогеєм чого став розгром очолюваної ним благодійної організації Caritas у 2022 році. Тагле очолював найбільшу гуманітарну організацію Ватикана, в якій виявили значні порушення. Франциск звільнив усе керівництво Caritas і замінив Тагле на архієпископа Токіо Ісао Кікучі. Наскільки були погіршені стосунки між Франциском і Тагле сказати важко, але це важливо в світлі великої кількості лоялистів, яких Франциск зробив кардиналами. Тому від голосів послідовників Франциска залежить доля наступного Папи.
Також лишається питання "зміни ідеологічного клімату". В світі клімат змінився і зараз він не дує у паруса когось на кшталт молодшої версії Франциска. При Франциску церква тріщала від ідеологічних спорів і якщо раніше деякі "реформи" Папи виправдовувались "духом часу", то зараз буде важко знаходити таке виправдання, оскільки і дух часу інший. Тому Тагле - Франциск ІІ виглядає дивним вибором, але можливо Тагле просто трохи змінить імідж, тим паче як я казав певна підтримка в нього є і в консервативних колах.
18.04.202509:20
Митна служба США каже, що з 4 квітня тарифи Трампа дали до бюджету лише 500 мільйонів долларів.
Трамп казав (брехав), що тарифи даватимуть бюджету 2 мільярди в день 🤷♂️
Трамп казав (брехав), що тарифи даватимуть бюджету 2 мільярди в день 🤷♂️
11.04.202506:08
Роберт Пестон:
"Ми щойно дізналися, що у найвпливовішої людини світу, Дональда Трампа, є бос: ринок облігацій.
Можливо, він ще не зізнався в цьому самому собі, але глобальна фінансова криза, яку він спричинив і яка тимчасово зупинилася, замкнула його у фінансовій в’язниці.
Тому що, як я казав останні 24 години, вчора він був дуже близький до того, щоб спричинити таке екстремальне падіння ціни державного боргу США, що для його адміністрації стало б непомірно дорого фінансувати великий дефіцит – понад 6% ВВП – а також рефінансувати майже 8 трильйонів доларів державного боргу, термін погашення якого настає в наступному році (майже третина державного боргу Америки).
Справа в тому, що він повністю залежить від доброї волі інвесторів в облігації.
І коли вісім днів тому він оголосив про свій безрозсудний список величезних тарифів, він відштовхнув їх, тому що вони боялися, що він завалить економіку так, що податкові надходження різко впадуть, а дефіцит зросте.
Тож вони продали державні облігації США, казначейські зобов’язання, і прибутковість облігацій – де-факто процентна ставка – різко зросла.
Ось чому Трамп "моргнув" і призупинив на 90 днів більш екстремальні мита, за винятком 140% для Китаю.
Ви можете подумати, що найгірша частина цього – це невизначеність, яку він створив для компаній та інвесторів на наступні 90 днів. Оскільки ніхто при здоровому глузді не буде робити великі інвестиції в США, доки не буде прийнято остаточне рішення щодо тарифів.
Але невизначеність — це не найгірше.
Найгірше те, що він зруйнував будь-яку повагу, яку закордонні уряди та інвестори могли мати до економічної та фіскальної компетентності Америки.
Можна сказати, це схоже на те, як нерозумне непрофінансоване зниження податків Трасс і Квартенгом підірвало сприйняття Великобританії як фіскально компетентної держави.
Але на відміну від ситуації з Трасс і Квартенгом, механізму усунення Трампа практично немає.
Усе це означає, що ринки облігацій та фондові ринки залишатимуться крихкими та нестабільними – через побоювання, що Трамп відновить свої улюблені торгівельні війни та займеться іншою фіскальною марнотратністю.
Він також передав заряджену рушницю своєму передбачуваному ворогу, Китаю, і своєму як вважалося союзнику Японії.
Це має значення в обох випадках, тому що він бере участь у матері всіх торговельних війн з Китаєм, а Японія хоче укласти з ним торговельну угоду, яка дозволила б уникнути великих мит.
Заряджена зброя, яку вони мають, — це їхні великі позики уряду США. Японія володіє казначейськими зобов’язаннями США на суму понад трильйон доларів, а Китай – не набагато менше.
Якщо вони продадуть ці облігації або навіть якщо вони вирішать не рефінансувати облігації, що погашаються, це може стати катастрофою для Трампа. Оскільки це може спричинити ще один потенційно паралізуючий сплеск дохідності облігацій.
Ось міра поразки Трампа.
Можливо, він зруйнував єдину найважливішу фінансову конкурентну перевагу Америки, а саме те, що інвестори традиційно купували долар і казначейські облігації США в період економічної та політичної невизначеності.
Тепер він особисто став світовим джерелом економічної невизначеності та тривоги.
Тому, як я кажу, він зараз у фіскальній в'язниці. І якщо інвестори облігацій, у тому числі Японія та Китай, побачать, що він запроваджує мита чи знижує податки у спосіб, який їм не подобається, вони вчора дізналися, що у них є засоби та влада, щоб зупинити його".
"Ми щойно дізналися, що у найвпливовішої людини світу, Дональда Трампа, є бос: ринок облігацій.
Можливо, він ще не зізнався в цьому самому собі, але глобальна фінансова криза, яку він спричинив і яка тимчасово зупинилася, замкнула його у фінансовій в’язниці.
Тому що, як я казав останні 24 години, вчора він був дуже близький до того, щоб спричинити таке екстремальне падіння ціни державного боргу США, що для його адміністрації стало б непомірно дорого фінансувати великий дефіцит – понад 6% ВВП – а також рефінансувати майже 8 трильйонів доларів державного боргу, термін погашення якого настає в наступному році (майже третина державного боргу Америки).
Справа в тому, що він повністю залежить від доброї волі інвесторів в облігації.
І коли вісім днів тому він оголосив про свій безрозсудний список величезних тарифів, він відштовхнув їх, тому що вони боялися, що він завалить економіку так, що податкові надходження різко впадуть, а дефіцит зросте.
Тож вони продали державні облігації США, казначейські зобов’язання, і прибутковість облігацій – де-факто процентна ставка – різко зросла.
Ось чому Трамп "моргнув" і призупинив на 90 днів більш екстремальні мита, за винятком 140% для Китаю.
Ви можете подумати, що найгірша частина цього – це невизначеність, яку він створив для компаній та інвесторів на наступні 90 днів. Оскільки ніхто при здоровому глузді не буде робити великі інвестиції в США, доки не буде прийнято остаточне рішення щодо тарифів.
Але невизначеність — це не найгірше.
Найгірше те, що він зруйнував будь-яку повагу, яку закордонні уряди та інвестори могли мати до економічної та фіскальної компетентності Америки.
Можна сказати, це схоже на те, як нерозумне непрофінансоване зниження податків Трасс і Квартенгом підірвало сприйняття Великобританії як фіскально компетентної держави.
Але на відміну від ситуації з Трасс і Квартенгом, механізму усунення Трампа практично немає.
Усе це означає, що ринки облігацій та фондові ринки залишатимуться крихкими та нестабільними – через побоювання, що Трамп відновить свої улюблені торгівельні війни та займеться іншою фіскальною марнотратністю.
Він також передав заряджену рушницю своєму передбачуваному ворогу, Китаю, і своєму як вважалося союзнику Японії.
Це має значення в обох випадках, тому що він бере участь у матері всіх торговельних війн з Китаєм, а Японія хоче укласти з ним торговельну угоду, яка дозволила б уникнути великих мит.
Заряджена зброя, яку вони мають, — це їхні великі позики уряду США. Японія володіє казначейськими зобов’язаннями США на суму понад трильйон доларів, а Китай – не набагато менше.
Якщо вони продадуть ці облігації або навіть якщо вони вирішать не рефінансувати облігації, що погашаються, це може стати катастрофою для Трампа. Оскільки це може спричинити ще один потенційно паралізуючий сплеск дохідності облігацій.
Ось міра поразки Трампа.
Можливо, він зруйнував єдину найважливішу фінансову конкурентну перевагу Америки, а саме те, що інвестори традиційно купували долар і казначейські облігації США в період економічної та політичної невизначеності.
Тепер він особисто став світовим джерелом економічної невизначеності та тривоги.
Тому, як я кажу, він зараз у фіскальній в'язниці. І якщо інвестори облігацій, у тому числі Японія та Китай, побачать, що він запроваджує мита чи знижує податки у спосіб, який їм не подобається, вони вчора дізналися, що у них є засоби та влада, щоб зупинити його".
25.04.202513:22
Ще неочевидний кандидат кардинал і архієпископ Стокгольму Андерс Арбореліус (Швеція) може стати, як і Піццабалла, варіантом, якщо зіткнення фракцій увійде в гухий кут. Арбореліус тримався осторонь від релігійно-догматичних баталій останніх років, вважається равновіддаленим і від лібералів, і від консерваторів. Він вже створив історію, ставши першим шведським Архієпископом Стокгольму з часів Реформації та першим кардиналом зі Швеції в історії. До речі, він відмітився постійною підтримкою української общини в Швеції та часто проводив службу в українській греко-католицькій церкві. Питали хто був би найбільш "про-українським" з кандидатів, і я думаю це Арбореліус.
Плюси: Головний плюс Арбореліуса - його равновіддаленість від ворогуючих фракцій, тому він зможе стати компромісним кандидатом. До того ж, в Європі є мало регіонів, де кількість католиків зростає. А Скандинавія це один з таких регіонів і Швеція зокрема. Обрання Арбореліуса Папою буде хорошим сигналом визнання успіхів шведських католиків в традиіційно протестантській країні.
Мінуси: Арбореліус "біла ворона" і чужий в інтригах Риму. Він вже просив Папу Франциска звільнити його від кардинальских обов'язків і "відпустити" додому в монастир. Це свідчить, що більш "політизована" атмосфера та палацові інтриги Ватикану йому чужі. Тому навряд чи він буде хоч якось активно просувати себе на престол, шукати підтримку, загравати з фракціями і т.д. Він може стати Папою хіба що випадково. І це буде дійсно схоже на роботу Святого Духа, якщо це раптом станеться. Поки це малоймовірно.
Плюси: Головний плюс Арбореліуса - його равновіддаленість від ворогуючих фракцій, тому він зможе стати компромісним кандидатом. До того ж, в Європі є мало регіонів, де кількість католиків зростає. А Скандинавія це один з таких регіонів і Швеція зокрема. Обрання Арбореліуса Папою буде хорошим сигналом визнання успіхів шведських католиків в традиіційно протестантській країні.
Мінуси: Арбореліус "біла ворона" і чужий в інтригах Риму. Він вже просив Папу Франциска звільнити його від кардинальских обов'язків і "відпустити" додому в монастир. Це свідчить, що більш "політизована" атмосфера та палацові інтриги Ватикану йому чужі. Тому навряд чи він буде хоч якось активно просувати себе на престол, шукати підтримку, загравати з фракціями і т.д. Він може стати Папою хіба що випадково. І це буде дійсно схоже на роботу Святого Духа, якщо це раптом станеться. Поки це малоймовірно.
23.04.202515:12
Пьєрбаттіста Піццабалла (Італія) є неочевидним вибором, але може стати гарним виходом, якщо перші спроби різних фракцій просунути свого кандидата зайдуть в глухий кут.
Латинський патріарх Єрусалиму не втручався в жодні догматичні баталії, тому вбачається рівновідстороненим від усіх фракцій. Він довгий час був пастирем в "гарячому місці" і обрання латинського патріарха Єрусалиму Папопю може бути месседжем на фоні подій на Близькому Сході. Піццабалла харизматичний і вміє робити красиві жести, наприклад пропонуючи Хамасу взяти себе в заручники замість захоплених ними ізраїлітян.
Оскільки він не брав участі в релігійно-догматичних баталіях його погляди загадка, але це може стати його плюсом. Він може стати прийнятним усім або принаймні більшості. Він мав хороші стосунки з Франциском, в той же час є прихильником Тридентської меси, що забзпечить підтримку консерваторів. Тому він може стати непоганим варіантом, що задовольнить усіх.
Плюси: Відстороненність від релігійно-догматичних баталій може грати на руку Піццабаллі, оскільки роки таких баталій при Франциску могли викликати втому і можливо Піццабалла - обережний і неконфліктний, при цьому молодий і харизматичний, може стати непоганим вибором, який влаштує усіх.
Мінуси: 60 років. Кардинали не люблять обирати Папою того, хто просидить на Святому престолі дуже довго. Піццабалла міг би стати "молодим Папою", але тим у кого є амбіції і у яких не так вже й багато часу залишилось, такий вибір не сподобається. Тому шанси у Пьєрбаттісти поки не значні на фоні його конкурентів. Втім є старе ватиканське прислів'я: "Той хто входить на Конклав Папою, покидає його кардиналом". Одним з несподіваних виборів, який поб'є усі ставки і передбачення може бути і Піццабалла (які власне і будь-хто інший).
Латинський патріарх Єрусалиму не втручався в жодні догматичні баталії, тому вбачається рівновідстороненим від усіх фракцій. Він довгий час був пастирем в "гарячому місці" і обрання латинського патріарха Єрусалиму Папопю може бути месседжем на фоні подій на Близькому Сході. Піццабалла харизматичний і вміє робити красиві жести, наприклад пропонуючи Хамасу взяти себе в заручники замість захоплених ними ізраїлітян.
Оскільки він не брав участі в релігійно-догматичних баталіях його погляди загадка, але це може стати його плюсом. Він може стати прийнятним усім або принаймні більшості. Він мав хороші стосунки з Франциском, в той же час є прихильником Тридентської меси, що забзпечить підтримку консерваторів. Тому він може стати непоганим варіантом, що задовольнить усіх.
Плюси: Відстороненність від релігійно-догматичних баталій може грати на руку Піццабаллі, оскільки роки таких баталій при Франциску могли викликати втому і можливо Піццабалла - обережний і неконфліктний, при цьому молодий і харизматичний, може стати непоганим вибором, який влаштує усіх.
Мінуси: 60 років. Кардинали не люблять обирати Папою того, хто просидить на Святому престолі дуже довго. Піццабалла міг би стати "молодим Папою", але тим у кого є амбіції і у яких не так вже й багато часу залишилось, такий вибір не сподобається. Тому шанси у Пьєрбаттісти поки не значні на фоні його конкурентів. Втім є старе ватиканське прислів'я: "Той хто входить на Конклав Папою, покидає його кардиналом". Одним з несподіваних виборів, який поб'є усі ставки і передбачення може бути і Піццабалла (які власне і будь-хто інший).
22.04.202520:34
Кардинал Пітер Тарксон (Гана) один з провідних інтелектуалів в ліберальних колах, проте щодо Тарксона як і будь-якого африканського кардинала не все так просто. Тарксон займав важливе місце в апараті Папи Франциска, фактично був одним з головних ідеологів спроб поєднання католицьких доктрин та політичного порядку денного, особливо зосереджуючись на міжнародній економічній системі просуваючи "нові економічні ідеї", хоча це все вже трохи підзабутий, але від того ніяк не нових католицький дистрибутизм Папи Льва XIII, поєднаний з деякими модними темами типу кліматичних змін.
Однак Тарксон не завжди йшов в ногу з прогресивними колами Церкви, висловлюючи погляди на такі теми як ЛГБТ ближче до консерваторів, наприклад в свій час вступивши в перепалку з колишнім генсеком ООН Пан Гі Муном, якого він закликав "поважати культурні цінності країн Африки" і не "проявляти неповагу до моральної доктрини в ім'я захисту прав людини". Він займає серединну позицію, виступаючи проти "криміналізації", але підтримуючи деякі обмежуючи закони, наприклад закони проти "пропаганди" в Уганді.
Також він гучний критик того, що називає "токсичним секуляризмом" та гучний противник абортів. І він колись виступив проти "ісламізації християнських країн", тобто в цих питаннях він також ближчий до консервативних кіл.
Варто сказати, що в свій час кардиналом його зробив Іоанн Павло ІІ, а Папа Бенедикт призначив в Конгрегацію доктрини віри, тобто схоже більш консервативні Папи не розглядали його погляди як занадто ліберальні.
Плюси: Тарксон є одним з провідних інтелектуалів ліберальної фракції, певним альтер-его кардинала Сари. Він з Африки, де є одним з найбільш впливових діячів Церкви, що важливо для швидко зростаючого в католиках регіоні. Частина його поглядів доволі консервативні, тому він зміг би заручитись підтримкою частини консервативної фракції і напевно був для неї більш прийнятним кандидатом за Тагле чи тим паче когось на кшталт Дзуппі.
Мінуси: Лібералізм в церковному устрої, певний прогресизм в догматах та економічних доктринах, проте традиціоналіст в соціальних питаннях, Тарксон міг би стати ідеальним поєднанням для отримання більшості, заспокоївши і лібералів, і консерваторів, але якби знати наскільки консервативна сторона Тарксона дратуватиме прогресивні кола, а їх дуже багато, оскільки більшість кардиналів, нагадаю, зараз ті, кого призначив Франциск. В оточенні Франциска було вдосталь людей, яких цікавило більше, що напишуть в прессі, ніж те, що відбувається по-суті. В цьому плані Тарксон ризикований, бо він потрапляє періодично в пресу, то попереджаючи про мусульманську загрозу, то висловлюючи не прийнятні для ліберальної преси погляди на соціальні питання.
Однак Тарксон не завжди йшов в ногу з прогресивними колами Церкви, висловлюючи погляди на такі теми як ЛГБТ ближче до консерваторів, наприклад в свій час вступивши в перепалку з колишнім генсеком ООН Пан Гі Муном, якого він закликав "поважати культурні цінності країн Африки" і не "проявляти неповагу до моральної доктрини в ім'я захисту прав людини". Він займає серединну позицію, виступаючи проти "криміналізації", але підтримуючи деякі обмежуючи закони, наприклад закони проти "пропаганди" в Уганді.
Також він гучний критик того, що називає "токсичним секуляризмом" та гучний противник абортів. І він колись виступив проти "ісламізації християнських країн", тобто в цих питаннях він також ближчий до консервативних кіл.
Варто сказати, що в свій час кардиналом його зробив Іоанн Павло ІІ, а Папа Бенедикт призначив в Конгрегацію доктрини віри, тобто схоже більш консервативні Папи не розглядали його погляди як занадто ліберальні.
Плюси: Тарксон є одним з провідних інтелектуалів ліберальної фракції, певним альтер-его кардинала Сари. Він з Африки, де є одним з найбільш впливових діячів Церкви, що важливо для швидко зростаючого в католиках регіоні. Частина його поглядів доволі консервативні, тому він зміг би заручитись підтримкою частини консервативної фракції і напевно був для неї більш прийнятним кандидатом за Тагле чи тим паче когось на кшталт Дзуппі.
Мінуси: Лібералізм в церковному устрої, певний прогресизм в догматах та економічних доктринах, проте традиціоналіст в соціальних питаннях, Тарксон міг би стати ідеальним поєднанням для отримання більшості, заспокоївши і лібералів, і консерваторів, але якби знати наскільки консервативна сторона Тарксона дратуватиме прогресивні кола, а їх дуже багато, оскільки більшість кардиналів, нагадаю, зараз ті, кого призначив Франциск. В оточенні Франциска було вдосталь людей, яких цікавило більше, що напишуть в прессі, ніж те, що відбувається по-суті. В цьому плані Тарксон ризикований, бо він потрапляє періодично в пресу, то попереджаючи про мусульманську загрозу, то висловлюючи не прийнятні для ліберальної преси погляди на соціальні питання.
22.04.202507:12
Про кого можна говорити як кандидатів на нового Папу:
"Прогресивні" ліберали: архієпископ Болоньї Маттео Дзуппі (Італія), архієпископ Ньюарка Джозеф Тобін (США), генсек синода єпископів Маріо Грех (іронія) (Мальта).
Більш помірковані ліберали: кардинал Луїс Тагле (Філіппіни), кардинал Пітер Тарксон (Гана), архієпископ Марселю Жан-Марк Авелін (Франція), генсек Ватикану Пьєтро Паролін (Італія).
Умовні компромісні центристи: кардинал Пьєрбаттіста Піццабалла (Італія), архієпископ Стокгольму Андерс Арбореліус (Швеція)
Помірковані кансерватори : кардинал Марк Улле (Канада), кардинал Фрідолін Амбонго (ДР Конго), архієпископ Будапешту Петер Ердо (Угорщина)
Консерватори-традиціоналсіти: кардинал Реймонд Берк (США), кардинал Роберт Сара (Гвінея).
Поки що здається Тагле, Паролін і Ердо виглядають фронт-раннерами, але може все закінчитись компромісним кандидатом навіть не з цього списку.
"Прогресивні" ліберали: архієпископ Болоньї Маттео Дзуппі (Італія), архієпископ Ньюарка Джозеф Тобін (США), генсек синода єпископів Маріо Грех (іронія) (Мальта).
Більш помірковані ліберали: кардинал Луїс Тагле (Філіппіни), кардинал Пітер Тарксон (Гана), архієпископ Марселю Жан-Марк Авелін (Франція), генсек Ватикану Пьєтро Паролін (Італія).
Умовні компромісні центристи: кардинал Пьєрбаттіста Піццабалла (Італія), архієпископ Стокгольму Андерс Арбореліус (Швеція)
Помірковані кансерватори : кардинал Марк Улле (Канада), кардинал Фрідолін Амбонго (ДР Конго), архієпископ Будапешту Петер Ердо (Угорщина)
Консерватори-традиціоналсіти: кардинал Реймонд Берк (США), кардинал Роберт Сара (Гвінея).
Поки що здається Тагле, Паролін і Ердо виглядають фронт-раннерами, але може все закінчитись компромісним кандидатом навіть не з цього списку.
11.04.202512:01
Редакційна колонка Wall Street Journal:
"Якщо Трамп налаштований серйозно (щодо Китаю), найкращою стратегією було б згуртувати союзників для боротьби з китайським меркантилізмом. Але він також не виявляє інтересу до цього. Він змарнував свій найкращий шанс ізолювати Китай у торгівлі під час свого першого терміну, вийшовши з Транстихоокеанського партнерства, яке не включало Пекін. Потім Китай уклав власні угоди з багатьма країнами, яких США залишили на самоті.
В свій другий строк Трамп відверто карає союзників, які йому потрібні для послідовної стратегії проти Китаю. Він наклав мита на Канаду та Мексику та образив національну гордість Канади. Він вдарив по Японії 24% тарифами, Південній Кореї 25% і Європі 20%. Він вдарив по В’єтнаму з 46%, хоча бум експорту цієї країни до США з моменту його перших мит стався за рахунок Китаю.
Ці мита зараз призупинено на 90 днів, але всі ці країни знають, що Трамп може вдарити по них знову в будь-який момент. Він також образив Японію, відмовившись дозволити Nippon Steel придбати U.S. Steel, незважаючи на її обіцянку інвестувати мільярди доларів у виробництво США. Чому ці союзники мають довіряти Трампу зараз, коли він каже, що їм потрібно об’єднатися, щоб уповільнити розвиток штучного інтелекту в Китаї? Їм потрібен ринок Китаю, якщо вони не зможуть отримати доступ до ринку США.
Інтелектуальна проблема Трампа, або принаймні одна з них, полягає в тому, що він зосереджений на дефіциті торгівлі США з друзями та ворогами. Дефіцит взагалі не є проблемою в економічному плані. І якщо є торговельні проблеми з союзниками, їх можна вирішити за допомогою двосторонніх або багатосторонніх торгових угод.
Найбільшою проблемою світової торгівельної системи є зловживання авторитарним режимом Китаю правилами вільної торгівлі. Спеціальна тарифна політика Трампа не вирішить цю проблему. Поки що Трамп навпаки шкодить своїй справі та своїй країні більше, ніж Комуністичній партії Китаю".
"Якщо Трамп налаштований серйозно (щодо Китаю), найкращою стратегією було б згуртувати союзників для боротьби з китайським меркантилізмом. Але він також не виявляє інтересу до цього. Він змарнував свій найкращий шанс ізолювати Китай у торгівлі під час свого першого терміну, вийшовши з Транстихоокеанського партнерства, яке не включало Пекін. Потім Китай уклав власні угоди з багатьма країнами, яких США залишили на самоті.
В свій другий строк Трамп відверто карає союзників, які йому потрібні для послідовної стратегії проти Китаю. Він наклав мита на Канаду та Мексику та образив національну гордість Канади. Він вдарив по Японії 24% тарифами, Південній Кореї 25% і Європі 20%. Він вдарив по В’єтнаму з 46%, хоча бум експорту цієї країни до США з моменту його перших мит стався за рахунок Китаю.
Ці мита зараз призупинено на 90 днів, але всі ці країни знають, що Трамп може вдарити по них знову в будь-який момент. Він також образив Японію, відмовившись дозволити Nippon Steel придбати U.S. Steel, незважаючи на її обіцянку інвестувати мільярди доларів у виробництво США. Чому ці союзники мають довіряти Трампу зараз, коли він каже, що їм потрібно об’єднатися, щоб уповільнити розвиток штучного інтелекту в Китаї? Їм потрібен ринок Китаю, якщо вони не зможуть отримати доступ до ринку США.
Інтелектуальна проблема Трампа, або принаймні одна з них, полягає в тому, що він зосереджений на дефіциті торгівлі США з друзями та ворогами. Дефіцит взагалі не є проблемою в економічному плані. І якщо є торговельні проблеми з союзниками, їх можна вирішити за допомогою двосторонніх або багатосторонніх торгових угод.
Найбільшою проблемою світової торгівельної системи є зловживання авторитарним режимом Китаю правилами вільної торгівлі. Спеціальна тарифна політика Трампа не вирішить цю проблему. Поки що Трамп навпаки шкодить своїй справі та своїй країні більше, ніж Комуністичній партії Китаю".
10.04.202517:42
The Golden Age in a nutshell 😂
Показано 1 - 24 из 7050
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.