новакаїн
24.04.202513:49
Всім привіт)
За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉
Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨
СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов.
Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ.
📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00
📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад
🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією.
👩✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6
💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ.
Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)
За вікном квітень і наші друзі продовжують вітати МІЖ ІНШИМ з Днем народження!🎉
Все більше сонечка, але тепла і затишку, як завжди концентровано безмежно у спільноті, що створюють люди на одній хвилі ✨
СУГОЛОССЯ. Тут поети, наші друзі та подруги, і всі разом — будемо насолоджуватись трав'яним чаєм та вином у колі цікавих людей та розмов.
Тут немає кордонів та меж. Є тільки спільний простір мистецтва, синергія та СУГОЛОССЯ.
📆 27 квітня ⏳ 16:00 — 18:00
📍 Лаунж-зона, WORK SPACE, Промприлад
🎫 Вхід: 200 грн — за реєстрацією.
👩✈️ Реєстраційна форма: https://forms.gle/YVPtVcc1wwDC76Bp6
💪 Залучені від заходу кошти спрямовуються на діяльність ГО МІЖ ІНШИМ - підтримку молодіжних творчих та мистецьких ініціатив, резидентів МІЖ ІНШИМ.
Додаємо квітню затишку своїми теплими зустрічами)
06.03.202508:27
ці вірші неначе рибини
вистрибують з мене на берег свідомості
чи потрібно тобі знати про них
бачити як недолуго задихаються
ловиш словами
а вони вислизають та падають
об землю брудняться
і все що залишилось
все не промовлене —
лягає в зимувальну яму
до весни
вистрибують з мене на берег свідомості
чи потрібно тобі знати про них
бачити як недолуго задихаються
ловиш словами
а вони вислизають та падають
об землю брудняться
і все що залишилось
все не промовлене —
лягає в зимувальну яму
до весни
29.03.202507:56
Від нині за тиждень — ні, не Великдень, але також велике свято. До нас приїздить Ірина Лазоревич зі своєю новою збіркою «Контурні карти», а я модеруватиму цю подію.
З поезією Іри я познайомилась вкінці листопада й одразу запросила в антологію феміністичної поезії, яку ми незабаром анонсуємо.
У віршах Ірини — сильний жіночий голос та досвіди
«жінко, прекрасна,
не обирай себе»
різні почуття, які перегукуються
«щоб бути дзвінкою, треба бути порожньою»,
відзеркалюються в мені
«тому що я дзеркало»
та перероджуються у жінку, якою я стала
«Мені не подобається та жінка, якою я стала.
Я люблю її»
Тож дуже запрошую в наступну суботу, 5 квітня на 17 годину до Вагабундо, щоб почути хорошу поезію і гарно провести вечір. Буде ще вино та музика, але це радше як приємний бонус.
З поезією Іри я познайомилась вкінці листопада й одразу запросила в антологію феміністичної поезії, яку ми незабаром анонсуємо.
У віршах Ірини — сильний жіночий голос та досвіди
«жінко, прекрасна,
не обирай себе»
різні почуття, які перегукуються
«щоб бути дзвінкою, треба бути порожньою»,
відзеркалюються в мені
«тому що я дзеркало»
та перероджуються у жінку, якою я стала
«Мені не подобається та жінка, якою я стала.
Я люблю її»
Тож дуже запрошую в наступну суботу, 5 квітня на 17 годину до Вагабундо, щоб почути хорошу поезію і гарно провести вечір. Буде ще вино та музика, але це радше як приємний бонус.
01.02.202510:38
Цикл
0
Рівно стій!
серце
куди ж
Ти
1
до солоних берегів твоїх стікаючи
тікати сонячним зайчиком
щоб побути в оці вічності
віч-на-віч піти за край
краяти себе й тебе
тріпочучи на вістрі
вітру ножа віддатися
куди поведе
море ген-ген близько
дійти б
2
а нарештість збудеться проти ночі
сонце скрапує з підвіконника
мені на стегна
нарікаю себе квіткою
(пере)чіпляюсь поглядом об тебе — от-от впаду
тіло-губка — то набирає, то віддає
шириться від теплоти
а потім маліє, хоче зникнути
всотати всі нерви
стесати гострі кути
припасувати речення
щоб вилітали з горла триденні горлиці
їм світанок подарує волю
3
як мені стати кимось
я лиш вода
і плесо моє від пагорбів до островів
водить по шкірі цей чортовий водевіль
зводить рахунки з памʼяттю забуття
хтось схожий на тебе шепоче: поглянь-поглянь
в дзеркало уважно ти подивись
час чайкою ширяє ввись
торкнеться востаннє й скаже тобі: прощай
як мені стати тобою
я лиш вода
/червень 2024-лютий 2025/
0
Рівно стій!
серце
куди ж
Ти
1
до солоних берегів твоїх стікаючи
тікати сонячним зайчиком
щоб побути в оці вічності
віч-на-віч піти за край
краяти себе й тебе
тріпочучи на вістрі
вітру ножа віддатися
куди поведе
море ген-ген близько
дійти б
2
а нарештість збудеться проти ночі
сонце скрапує з підвіконника
мені на стегна
нарікаю себе квіткою
(пере)чіпляюсь поглядом об тебе — от-от впаду
тіло-губка — то набирає, то віддає
шириться від теплоти
а потім маліє, хоче зникнути
всотати всі нерви
стесати гострі кути
припасувати речення
щоб вилітали з горла триденні горлиці
їм світанок подарує волю
3
як мені стати кимось
я лиш вода
і плесо моє від пагорбів до островів
водить по шкірі цей чортовий водевіль
зводить рахунки з памʼяттю забуття
хтось схожий на тебе шепоче: поглянь-поглянь
в дзеркало уважно ти подивись
час чайкою ширяє ввись
торкнеться востаннє й скаже тобі: прощай
як мені стати тобою
я лиш вода
/червень 2024-лютий 2025/
post.reposted:
Храм поезії
23.03.202510:20
Сон
Ні, це не сон, нетривка помережана дійсність
здійснить бажання і мрії усі заповнить
у лабіринтах чудовисько грає в лови
русалчину постать піймає й ніжно-ніжно
цілує, знімає луску, бо хоче доткнутись шкіри
чи душу шукає. Хіба ти не знаєш?
душі в них немає, лиш як настає світанок
волосся срібниться на сонці, не йми йому віри
не йми йому правди, бо що таке правда?
Вода відзеркалює слово, що розлилося
божився, що це востаннє, лиш суголосся
співає в мені перед справжністю листопада
Химерність часом полонить, здіймаєш руки
у час свій та простір, несила відмовити —
стій же
тут все позбавлене сенсу проте западає найбільше
вкладаєшся в сон, щоб знову скоріш забутись
@novakain_poetry
#новакаїн
Ні, це не сон, нетривка помережана дійсність
здійснить бажання і мрії усі заповнить
у лабіринтах чудовисько грає в лови
русалчину постать піймає й ніжно-ніжно
цілує, знімає луску, бо хоче доткнутись шкіри
чи душу шукає. Хіба ти не знаєш?
душі в них немає, лиш як настає світанок
волосся срібниться на сонці, не йми йому віри
не йми йому правди, бо що таке правда?
Вода відзеркалює слово, що розлилося
божився, що це востаннє, лиш суголосся
співає в мені перед справжністю листопада
Химерність часом полонить, здіймаєш руки
у час свій та простір, несила відмовити —
стій же
тут все позбавлене сенсу проте западає найбільше
вкладаєшся в сон, щоб знову скоріш забутись
@novakain_poetry
#новакаїн
post.reposted:Храм поезії
08.03.202505:51
Маніфест*
Дякую тобі, сестро, що подарувала мені право
говорити про власні права
вільно пересуватись світом та пізнавати його
бути вченою і володіти не тільки секретами зваблення
Дякую тобі, сестро, що відстоювала для мене
право бути матір’ю стільки разів, скільки я захочу
або не бути нею взагалі
натомість стати собою, а не тільки берегинею примарного вогнища
Дякую, тобі, сестро, за повернення мого тіла мені
мого прекрасного голосу і гучного сміху
право отримувати задоволення та проявляти злість —
навчитись слухати себе, а не всіх навколо
Дякую, тобі сестро, що подбала про мене
ціною власного життя, тіла і становища
в суспільстві, що не було добрим до жінок,
та не здалася в моменти слабкості
Дякую тобі, сестро, хоч я й не знаю твого імені
за вибір, який ти не мала
за безстрашність, хоч ти й боялась
за віру в мене та майбутнє кожної,
яка камінь за каменем
переверне цей усталений світ
(с)
*присвячується кожній жінці з минулого, яка боролась
Ольга Новак
#новакаїн
#оля_новак
Дякую тобі, сестро, що подарувала мені право
говорити про власні права
вільно пересуватись світом та пізнавати його
бути вченою і володіти не тільки секретами зваблення
Дякую тобі, сестро, що відстоювала для мене
право бути матір’ю стільки разів, скільки я захочу
або не бути нею взагалі
натомість стати собою, а не тільки берегинею примарного вогнища
Дякую, тобі, сестро, за повернення мого тіла мені
мого прекрасного голосу і гучного сміху
право отримувати задоволення та проявляти злість —
навчитись слухати себе, а не всіх навколо
Дякую, тобі сестро, що подбала про мене
ціною власного життя, тіла і становища
в суспільстві, що не було добрим до жінок,
та не здалася в моменти слабкості
Дякую тобі, сестро, хоч я й не знаю твого імені
за вибір, який ти не мала
за безстрашність, хоч ти й боялась
за віру в мене та майбутнє кожної,
яка камінь за каменем
переверне цей усталений світ
(с)
*присвячується кожній жінці з минулого, яка боролась
Ольга Новак
#новакаїн
#оля_новак
Показано 1 - 7 из 7
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.