Книготерапія 📗

"Здавалося, що кожен сантиметр площі займали гори книжок. Студенти везли книжки на візках, молодь приносила напхані під зав'язку мішки, люди вивантажували книжки з багажників машин прямо на тротуари. Це було не символічне спалення кількох творів. Тисячі книжок летіли у багаття. А тисячі людей зустрічали це радісними вигуками і нацистськими салютами."

"Написані слова не зникнуть, якщо їх просто спалити. Не можна просто так стерти ідеї. Не можна стерти людей. Якщо спалити книжки про те, що тобі не подобається або чого ти не розумієш, це не означає, що цих речей більше не існує."

"Смисл хорошої битви не завжди в перемозі. Іноді він у тому, щоб показати світу, що є люди, готові боротися."

"Книжки — це наш спосіб залишити по собі слід на землі, правда ж? Вони свідчать про те, що ми тут жили, ми кохали і сумували, сміялися і помилялися. Ми існували. Так, їх можна спалити, але прочитане не стирається з пам’яті. Книжки продовжують жити у цій бібліотеці, та найважливіше те, що вони стають безсмертними завдяки усім, хто їх прочитав. "

"— Яка у вас улюблена книжка?
— Улюблена книжка? — повторила бібліотекарка, вмощуючись на табуретці. — Як на мене, це наче обирати улюблений момент у житті. Можна назвати один, але це не означає, що немає сотні інших, не менш хороших."

"Я вважаю, що завдання письменника не завжди полягає в тому, щоб змінити світ. Часом достатньо просто зробити цей світ приємнішим, хоч на якийсь короткий час."

"Війна тривала так довго, стільки років були сповнені страждань, самопожертви, страху, втрат і болю, тупої монотонної безпорадності. Але ніщо не зламало їх. Навіть у найтяжчі дні, в час найбільшої туги, в час повної виснаженості, люди примудрялися в дрібничках знаходити непохитну надію і натхнення, що давали сили робити ще один крок. І ще один."

"Війна завжди забирає всі ці дрібнички й підсилює те, що залишилось. У війну не буває дрібних роздратувань і невеликих святкувань. Тільки любов і ненависть, страх і хоробрість, поезія і руйнація — жодних компромісів, тільки крайнощі."

"Якби вони всі могли триматися за ці нагадування, якби вони могли допомогти одне одному створювати їх, то можливо їм вдалося б пережити цю прокляту війну і залишитися хай і травмованими, але людьми."

"Роман «Червона Шапочка» — це перша книга з трилогії відомої письменниці Ірени Светек, яка у Словенії здобула славу майстрині детективно-психологічного жанру.
Посеред засніженого парку виявляють тіло вбитої тринадцятирічної дівчини, одягненої лише в червоний плащик із відлогою. Кримінальним розслідуванням керує окружний прокурор Міо Ауреллі, а шлях до правди приводить його до маленького містечка на півдні Сербії, в якому колись було жорстоко вбито молоду жінку. Ауреллі доведеться з’ясовувати, як ці дві трагічні історії пов'язані між собою, і тут йому в пригоді стане щоденник таємничого незнайомця.
Окрім того, читач із цікавістю зможе стежити і за особистими — сімейними та інтимними — перипетіями героїв роману, які перебувають по різні сторони закону."

"Атена Лю і Джуніпер Гейворд разом навчалися в Єлі, відвідували письменницький курс і мали б одночасно зійти на вершину слави. Але Атена — справжня літературна зірка з шестизначними гонорарами, а про Джуніпер майже ніхто й не чув.

Все змінюється, коли Джун стає свідком раптової смерті Атени й викрадає її щойно дописаний шедевр — експериментальний роман про роль китайських робітників у Першій світовій війні. Письменниця редагує рукопис і надсилає агенту як власний твір. Навіть дозволяє видавництву змінити її прізвище на Джуніпер Сонг, яке натякало б на азійське походження. І що з того? Хіба ця частина історії не заслуговує бути розказаною, байдуже, ким саме? Саме так думає Джун, і найпрестижніші літературні рейтинги це підтверджують.

Але Джуніпер ніяк не може вийти з тіні Атени, часом їй навіть ввижається, що та насправді не померла і спостерігає за нею. А невдовзі в соцмережі з’являються анонімні звинувачення в крадіжці рукопису… Тож тепер успішна авторка має вирішити, як далеко готова зайти, щоб зберегти свою таємницю і втримати омріяну славу."

«Письменництво — найбільш схоже на справжню магію. Письменництво — це створення чогось із нічого, відкриття дверей до інших світів. Письменництво дає тобі силу формувати свій власний світ, коли реальний світ завдає занадто багато болю».

«Але зараз я бачу, що зусилля автора не мають нічого спільного з успіхом книги. Бестселери обираються кимось. Нічого, що ти робиш не має значення. Але ти можеш насолоджуватися краєвидами, які випадають на шляху».