Меморіал.ua
27.04.202515:06
Солдат Олександр Куц поліг 8 березня 2022 року під час оборони Київщини від російських окупантів. Захиснику був 41 рік.
Олександр народився на Волині. Займався сільським господарством і їздив на заробітки. Мав хист до будь-якої роботи, особливо повʼязаної з будівництвом і електрикою. Захоплювався полюванням і риболовлею, тому своїм синам також прищепив любов до цих хобі.
2 березня 2022 року чоловіка призвали до ЗСУ. Він воював у складі 14 ОМБр імені князя Романа Великого.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Князівським Хрестом Героя «Навіки в строю».
У нього залишилися троє синів, батьки, сестри, брат і племінники.
Олександр народився на Волині. Займався сільським господарством і їздив на заробітки. Мав хист до будь-якої роботи, особливо повʼязаної з будівництвом і електрикою. Захоплювався полюванням і риболовлею, тому своїм синам також прищепив любов до цих хобі.
2 березня 2022 року чоловіка призвали до ЗСУ. Він воював у складі 14 ОМБр імені князя Романа Великого.
«Сашка або журавлик, як завжди називала його мама, був дуже добрим і щирим. Він завжди говорив правду, якою б вона не була. Старався всім допомогти, умів підтримати та розрадити у важку хвилину. Він дуже цінував своїх рідних і близьких, тому його безмежно всі любили», – розповіла сестра Ірина.
Посмертно Олександра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Князівським Хрестом Героя «Навіки в строю».
У нього залишилися троє синів, батьки, сестри, брат і племінники.
26.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Солдат Юрій Канюк загинув 21 жовтня 2024 року поблизу міста Торецьк на Донеччині. Захиснику назавжди 30.
Юрій жив у Львові, працював викладачем історії України для дітей онлайн: готував їх до ЗНО та НМТ. Юрій був теологом, богословом, катехитом, істориком і письменником. У його доробку є збірка поезії в прозі «Лист зоряної порожнечі», яка вийшла друком у 2018 році. Чоловік продовжував писати навіть на передовій у перервах між боями.
Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій захищав Батьківщину у лавах 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду оператора взводу протитанкових ракетних комплексів.
У воїна залишилися дружина, батьки та сестра.
Солдат Юрій Канюк загинув 21 жовтня 2024 року поблизу міста Торецьк на Донеччині. Захиснику назавжди 30.
Юрій жив у Львові, працював викладачем історії України для дітей онлайн: готував їх до ЗНО та НМТ. Юрій був теологом, богословом, катехитом, істориком і письменником. У його доробку є збірка поезії в прозі «Лист зоряної порожнечі», яка вийшла друком у 2018 році. Чоловік продовжував писати навіть на передовій у перервах між боями.
Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій захищав Батьківщину у лавах 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду оператора взводу протитанкових ракетних комплексів.
«Мій цілий всесвіт, моя глибина і тиша. Чоловік, якого більше ніколи не зустріну, в якому поєднується ніжність і крихкість серця із глибиною душі. Чоловік-душа, розум та мудрість…», – написала дружина воїна Христина.
У воїна залишилися дружина, батьки та сестра.
25.04.202506:55
💔 Павлоград, Дніпропетровщина.
Вранці 25 квітня російська армія атакувала місто безпілотниками.
Загинуло 3 людей, зокрема дитина.
10 цивільних жителів отримали поранення.
«Серед госпіталізованих й 17-річний хлопець. Він у стані середньої тяжкості. Як і майже всі пацієнти, які отримали поранення. Тільки 36-річна жінка – "важка". У багатьох пацієнтів отруєння продуктами горіння. Також є черепно-мозкові травми, переломи, рвані рани. Всім надають необхідну меддопомогу», – повідомляє голова Дніпропетровської ОДА Сергій Лисак.
📷 Сергій Лисак
🙏🏻Допоможіть команді Меморіалу знайти всі імена убитих та розповісти усі історії, аби люди не залишились цифрами статистики…
🔷Якщо ви знаєте загиблих, напишіть нам:
📲 098 379 2169
📧victims.of.russia@gmail.com
▫️або заповніть гугл-форму
Вранці 25 квітня російська армія атакувала місто безпілотниками.
Загинуло 3 людей, зокрема дитина.
10 цивільних жителів отримали поранення.
«Серед госпіталізованих й 17-річний хлопець. Він у стані середньої тяжкості. Як і майже всі пацієнти, які отримали поранення. Тільки 36-річна жінка – "важка". У багатьох пацієнтів отруєння продуктами горіння. Також є черепно-мозкові травми, переломи, рвані рани. Всім надають необхідну меддопомогу», – повідомляє голова Дніпропетровської ОДА Сергій Лисак.
📷 Сергій Лисак
🙏🏻Допоможіть команді Меморіалу знайти всі імена убитих та розповісти усі історії, аби люди не залишились цифрами статистики…
🔷Якщо ви знаєте загиблих, напишіть нам:
📲 098 379 2169
📧victims.of.russia@gmail.com
▫️або заповніть гугл-форму
24.04.202506:44
💔9 загиблих, 70 поранених – такі наслідки російської масованої атаки по Києву в ніч проти 24 квітня.
Ворог завдав комбінованих ударів ракетами та безпілотниками.
Рятувальники працювали на 13 локаціях, де були влучання. У Святошинському районі триває розбір завалів зруйнованого будинку.
Цієї ночі під ударом ворога були Київ та область, Житомирщина, Дніпропетровщина, Харківщина, Полтавщина, Хмельниччина, Сумщина та Запоріжжя.
📷 ДСНС
🔷 Допоможіть розповісти історію кожної людини, чиє життя обірвала Росія.
📩 Якщо ви знаєте загиблих, напишіть нам.
Ворог завдав комбінованих ударів ракетами та безпілотниками.
Рятувальники працювали на 13 локаціях, де були влучання. У Святошинському районі триває розбір завалів зруйнованого будинку.
«Залучені інженерні сили, верхолази ДСНС, пошукові собаки. З-під руїн чути телефонні дзвінки — пошуки триватимуть, доки не переконаються, що вже дістали всіх. Є інформація про двох дітей, яких досі не можуть знайти на місці події», – повідомляють в МВС.
Цієї ночі під ударом ворога були Київ та область, Житомирщина, Дніпропетровщина, Харківщина, Полтавщина, Хмельниччина, Сумщина та Запоріжжя.
📷 ДСНС
🔷 Допоможіть розповісти історію кожної людини, чиє життя обірвала Росія.
📩 Якщо ви знаєте загиблих, напишіть нам.
23.04.202507:21
💔Марганець, Дніпропетровщина.
Російська армія 23 квітня вдарила FPV-дроном по автобусу, в якому перебували працівники місцевого підприємства.
Загинуло 9 людей, 30 отримали поранення.
📷 Сергій Лисак, ДСНС
Російська армія 23 квітня вдарила FPV-дроном по автобусу, в якому перебували працівники місцевого підприємства.
Загинуло 9 людей, 30 отримали поранення.
📷 Сергій Лисак, ДСНС
22.04.202512:01
Фотопоетична збірка «Обірваних рядків змовкаюча струна...» — це портрет Маріуполя, сповненого життя та любові. Це книга про красу міста, яке продовжує жити у поезії, у фотографіях, у памʼяті.
До книги увійшли вірші Богдана Слющинського та світлини Віктора Дєдова. Цих маріупольських митців вбила російська армія. Їхні рідні об’єднали доробок авторів в одну фотокнигу, яка вийде друком у травні.
Передзамовити збірку можна за цим посиланням: https://bit.ly/3Rt9Meb, скориставшись реквізитами
ПриватБанк:
5168 7451 2927 9367 (Вікторія Слющинська)
Монобанк:
4441 1110 0605 5408 (Вікторія Слющинська)
Pay Pal
moroz5869@gmail.com
В призначенні платежу треба зазначити «На друк книги». Або пишіть в особисті повідомлення Наталії Дєдовій.
До книги увійшли вірші Богдана Слющинського та світлини Віктора Дєдова. Цих маріупольських митців вбила російська армія. Їхні рідні об’єднали доробок авторів в одну фотокнигу, яка вийде друком у травні.
Передзамовити збірку можна за цим посиланням: https://bit.ly/3Rt9Meb, скориставшись реквізитами
ПриватБанк:
5168 7451 2927 9367 (Вікторія Слющинська)
Монобанк:
4441 1110 0605 5408 (Вікторія Слющинська)
Pay Pal
moroz5869@gmail.com
В призначенні платежу треба зазначити «На друк книги». Або пишіть в особисті повідомлення Наталії Дєдовій.
27.04.202505:59
💔«З третьої ночі я чекав: от-от дістануть… На превеликий жаль, ти помер зразу», – друг загиблого Данила Худі згадує ніч проти 24 квітня.
Тоді російська армія вдарила по Києву ракетами та шахедами. Загинуло 12 людей…
Три дні рятувальники розбирали завали. На місце влучання люди принесли квіти, іграшки, свічі. Розпочалися перші поховання…
Люди, яких вбила Росія у Києві:
🕊 Дарина Божок
🕊 Данило Худя і його батьки Олег та Вікторія
🕊 брат і сестра Софія та Нікіта Козлові
🕊 Віталій Шурхай
🕊 Олександр Майсюра
🕊 Анна Поліщук
Наразі відомі не всі імена. Не всі історії розказані.
Допоможіть знайти дані про кожну людину, чиє життя обірвав ворог.
Бо люди – не цифри.
🟨 Напишіть нам:
📲 098 379 2169
📧victims.of.russia@gmail.com
▫️або заповніть гугл-форму
25.04.202515:59
Олега Прохоренка застрелили російські військові 31 березня 2022-го, коли відступали з селища Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині.
Олег працював на місцевому заводі, а коли почалася повномасштабна війна разом з колегами охороняв його.
Окупанти час від часу заїжджали туди перевіряти людей. Це повторилося й 4 березня. Тоді затримали Олега і його напарника. Останнього відпустили, а Олега ні. Напарник розповідав, що в його телефоні «щось знайшли».
Тіло Олега знайшли у ямі біля лісу після звільнення області.
Олегу було 38 років. Захоплювався футболом. Навчався в Чернігівському педагогічному університеті, однак не закінчив його. Одружився, народилося двоє синів.
Працював на будівництві, потім влаштувався на завод, що виготовляє сухі сніданки.
В Олега залишилися батьки, дружина, двоє дітей.
Олег працював на місцевому заводі, а коли почалася повномасштабна війна разом з колегами охороняв його.
Окупанти час від часу заїжджали туди перевіряти людей. Це повторилося й 4 березня. Тоді затримали Олега і його напарника. Останнього відпустили, а Олега ні. Напарник розповідав, що в його телефоні «щось знайшли».
Тіло Олега знайшли у ямі біля лісу після звільнення області.
Олегу було 38 років. Захоплювався футболом. Навчався в Чернігівському педагогічному університеті, однак не закінчив його. Одружився, народилося двоє синів.
Працював на будівництві, потім влаштувався на завод, що виготовляє сухі сніданки.
«Син – наша єдина дитина. Він зі своєю родиною жив у нас. Любив збирати гриби: бувало після нічної зміни навіть встигав велосипедом з’їздити до лісу. Нам його дуже не вистачає… », – поділилися мама Тетяна.
В Олега залишилися батьки, дружина, двоє дітей.
25.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Сержант Андрій Качинський загинув 4 квітня 2023 року у ДТП поблизу села Горбаків на Рівненщині. Він виконував там завдання з охорони важливих об'єктів інфраструктури. Тепер захисникові назавжди 29 років.
Андрій жив у Львові. Закінчив початкову школу №53 та гімназію із поглибленим вивченням іноземних мов «Престиж». Займався у шкільному гуртку народними танцями, брав участь у фестивалях і конкурсах. У 2012 році опанував професію радіотехніка у Технічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка». У мирному житті був рекламником і займався програмуванням.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав 710-ї бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту МОУ. Обіймав посаду командира відділення.
У воїна залишилися мама Оксана Олегівна та сестра Марта.
Сержант Андрій Качинський загинув 4 квітня 2023 року у ДТП поблизу села Горбаків на Рівненщині. Він виконував там завдання з охорони важливих об'єктів інфраструктури. Тепер захисникові назавжди 29 років.
Андрій жив у Львові. Закінчив початкову школу №53 та гімназію із поглибленим вивченням іноземних мов «Престиж». Займався у шкільному гуртку народними танцями, брав участь у фестивалях і конкурсах. У 2012 році опанував професію радіотехніка у Технічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка». У мирному житті був рекламником і займався програмуванням.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік долучився до лав 710-ї бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту МОУ. Обіймав посаду командира відділення.
«Добра і чуйна людина. Найкращий друг. Надійна підтримка та опора матері», – так описала загиблого його мама.
У воїна залишилися мама Оксана Олегівна та сестра Марта.
24.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Старший солдат Сергій Верьохін поліг 17 серпня 2023 року унаслідок ворожого танкового обстрілу поблизу села Роботине в Запорізької області. Захисникові було 39 років.
Сергій народився у Харкові. Після школи опанував професію кухаря у професійно-технічному училищі. Пізніше також закінчив курси з масажу. Працював на різних посадах: кухарем, інкасатором, охоронцем. Мріяв про довге щасливе життя поряд із родиною.
Під час повномасштабного російського вторгнення долучився до Сухопутних військ ЗСУ.
Захищав територіальну цілісність і незалежність України у складі 25-го окремого штурмового батальйону.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18.
Старший солдат Сергій Верьохін поліг 17 серпня 2023 року унаслідок ворожого танкового обстрілу поблизу села Роботине в Запорізької області. Захисникові було 39 років.
Сергій народився у Харкові. Після школи опанував професію кухаря у професійно-технічному училищі. Пізніше також закінчив курси з масажу. Працював на різних посадах: кухарем, інкасатором, охоронцем. Мріяв про довге щасливе життя поряд із родиною.
Під час повномасштабного російського вторгнення долучився до Сухопутних військ ЗСУ.
Захищав територіальну цілісність і незалежність України у складі 25-го окремого штурмового батальйону.
«У ньому були зібрані всі найкращі людські якості. Таких, як він, більше немає. Нам всім його дуже бракує», – сказала дружина.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18.
23.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Старший солдат Микола Скиба помер 11 березня 2024 року у СІЗО в місті Камишин у Росії. Йому було 28 років.
Микола з Донеччини. Щойно хлопцеві виповнилося 18 років, він став військовим. Служив у 23-му загоні морської охорони Державної прикордонної служби України. У 2020 році став до лав Національної гвардії України.
У 2020 році Микола одружився з коханою дівчиною Ангеліною. У вільний від служби час любив із дружиною подорожувати країною, гуляти узбережжям Азовського моря, приділяти час рідним і друзям.
З 24 лютого 2022 року Микола боронив Маріуполь. 17 травня 2022 року він разом із побратимами за наказом вищого керівництва вийшов із «Азовсталі» у російський полон.
Тривалий час Микола перебував у СІЗО міста Камишин у РФ, де бійцю не надавали медичної допомоги. У результаті він помер.
Миколу Скибу поховали 4 квітня 2025 року в Києві. Вдома на Героя чекали дружина, батьки, брат, інші рідні.
Старший солдат Микола Скиба помер 11 березня 2024 року у СІЗО в місті Камишин у Росії. Йому було 28 років.
Микола з Донеччини. Щойно хлопцеві виповнилося 18 років, він став військовим. Служив у 23-му загоні морської охорони Державної прикордонної служби України. У 2020 році став до лав Національної гвардії України.
У 2020 році Микола одружився з коханою дівчиною Ангеліною. У вільний від служби час любив із дружиною подорожувати країною, гуляти узбережжям Азовського моря, приділяти час рідним і друзям.
З 24 лютого 2022 року Микола боронив Маріуполь. 17 травня 2022 року він разом із побратимами за наказом вищого керівництва вийшов із «Азовсталі» у російський полон.
Тривалий час Микола перебував у СІЗО міста Камишин у РФ, де бійцю не надавали медичної допомоги. У результаті він помер.
«Найкращий чоловік. Надійний, сміливий, дуже добрий», – сказала дружина Ангеліна.
Миколу Скибу поховали 4 квітня 2025 року в Києві. Вдома на Героя чекали дружина, батьки, брат, інші рідні.
22.04.202509:32
📍 На фестивалі Книжкова Країна у павільйоні #4 (ФРОНТМЕНИ) знайдете локацію «Тебе тут бракує» від Платформи памʼяті Меморіал.
Це спокійне місце серед шумного фестивалю — щоби згадати про полеглих захисників України.
Тут можна:
🖨 роздрукувати фото героя, залишити ім’я та позивний
📜 отримати листівки з цитатами
🎗 приміряти новий браслет «Перемагає той, хто памʼятає» (RBTNK x Меморіал)
💛 Ваш донат на памʼять — це ще одна збережена історія.
🕒 24–27 квітня
📍Київ, ВДНГ, павільйон #4
чт-пт: 15:00–21:00
сб-нд: 10:00–21:00
Завітайте.
Це спокійне місце серед шумного фестивалю — щоби згадати про полеглих захисників України.
Тут можна:
🖨 роздрукувати фото героя, залишити ім’я та позивний
📜 отримати листівки з цитатами
🎗 приміряти новий браслет «Перемагає той, хто памʼятає» (RBTNK x Меморіал)
💛 Ваш донат на памʼять — це ще одна збережена історія.
🕒 24–27 квітня
📍Київ, ВДНГ, павільйон #4
чт-пт: 15:00–21:00
сб-нд: 10:00–21:00
Завітайте.
26.04.202516:02
32-річний монтер колії Артем Карпушенко загинув 10 березня 2023-го, коли ворог обстріляв перегін Нікополь – Марганець, де працювали працівники дистанції колії.
Артем народився у місті Нікополь. Закінчив місцеву школу №20. Жив у селі Придніпровське. У грудні 2019 року почав працювати монтером колії на Нікопольській дистанції колії Придніпровської залізниці АТ «Укрзалізниця».
Артем народився у місті Нікополь. Закінчив місцеву школу №20. Жив у селі Придніпровське. У грудні 2019 року почав працювати монтером колії на Нікопольській дистанції колії Придніпровської залізниці АТ «Укрзалізниця».
«Артем був дуже душевною людиною, у колективі в нього з усіма були теплі, дружні стосунки. Він змалку обожнював рибалити на Каховському водосховищі. Згодом пристрасно закохався у техніку, тож у вільний час займався ремонтом мопедів і мотоциклів. Доглядав великий сад і город. Мріяв про щасливу родину, але підступна війна перекреслила усі його плани», – розповів брат Вʼячеслав.
25.04.202515:29
Андрій Герасименко працював митним брокером, подорожував, любив природу та завжди шукав гармонію зі світом.
Чоловік був активним учасником Революції Гідності. 23 лютого 2022 року, за день до початку повномасштабної війни, пішов до військкомату. Став стрільцем-снайпером у складі 112-ї окремої бригади Сил ТрО. Був поранений, але після лікування повернувся на фронт.
Андрій загинув 13 листопада 2023 року під час бою з ворожою ДРГ біля селища Діброва на Луганщині. Йому було 40 років.
🎥 Яким бачив цей світ захисник Андрій Герасименко, які настанови і спогади залишив – дивіться у відео пам’яті
🟥Відео створене завдяки донатам на пам'ять. Над ним працювали журналістка Наталія Дєдова та режисерка монтажу Олександра Бистрік.
Чоловік був активним учасником Революції Гідності. 23 лютого 2022 року, за день до початку повномасштабної війни, пішов до військкомату. Став стрільцем-снайпером у складі 112-ї окремої бригади Сил ТрО. Був поранений, але після лікування повернувся на фронт.
«У нього на першому місці стояв захист людей. Він любив людей. Вважав, що він живе не просто в матеріальному світі, а він частина більшого», – розповіла колишня дружина воїна Ірина.
Андрій загинув 13 листопада 2023 року під час бою з ворожою ДРГ біля селища Діброва на Луганщині. Йому було 40 років.
🎥 Яким бачив цей світ захисник Андрій Герасименко, які настанови і спогади залишив – дивіться у відео пам’яті
🟥Відео створене завдяки донатам на пам'ять. Над ним працювали журналістка Наталія Дєдова та режисерка монтажу Олександра Бистрік.
24.04.202515:59
Сергій Сосновий потрапив під обстріл 23 квітня 2022 року на власному подвір’ї в селі Вербівка на Харківщині. Отримав тяжкі поранення, від яких помер наступного дня у лікарні.
Сергій із дружиною Валентиною жили у Вербівці. 13 березня 2022 року село окупувала російська армія. Діти подружжя виїхали на західну Україну, а вони залишилися.
Сергію було 57 років. Працював слюсарем у геологорозвідувальній компанії, потім – на заводі з виробництва деталей для видобувної промисловості. Останнім часом був оператором котельні в Балаклії.
У Сергія залишилися дружина, двоє дітей, п'ятеро внуків.
Сергій із дружиною Валентиною жили у Вербівці. 13 березня 2022 року село окупувала російська армія. Діти подружжя виїхали на західну Україну, а вони залишилися.
«Ми дуже не хотіли залишати домівку. Сподівалися, це швидко закінчиться. Та після смерті чоловіка я звідти просто тікала», – згадала Валентина.
Сергію було 57 років. Працював слюсарем у геологорозвідувальній компанії, потім – на заводі з виробництва деталей для видобувної промисловості. Останнім часом був оператором котельні в Балаклії.
«Він усе вмів робити, майструвати. Ми тримали багато курей, кролів. Чоловік зробив сучасне оснащення для їх утримання. Сергій був добрий. Дуже любив внуків. Діти приїжджали до нас щотижня. Кожні вихідні в нас були, як свято», – розповіла Валентина.
У Сергія залишилися дружина, двоє дітей, п'ятеро внуків.
23.04.202516:02
Іван Одерій жив у Балаклії. Працював водієм у кар'єрі.
На пенсії часто залишався на улюбленій дачі в селі Криничне. У березні 2022 року Балаклію окупували російські війська, Іван не зміг повернутися додому з Криничного. По селу проходила лінія фронту, поряд стояли окупанти.
23 червня після робочого дня Іван повечеряв із друзями. Коли вони розійшлися, на подвір'я прилетів снаряд. Іван загинув. Йому було 69 років.
В Івана залишилися дружина, син, внуки, правнуки й інші родичі.
На пенсії часто залишався на улюбленій дачі в селі Криничне. У березні 2022 року Балаклію окупували російські війська, Іван не зміг повернутися додому з Криничного. По селу проходила лінія фронту, поряд стояли окупанти.
23 червня після робочого дня Іван повечеряв із друзями. Коли вони розійшлися, на подвір'я прилетів снаряд. Іван загинув. Йому було 69 років.
«Батько любив свою дачу, город. Йому було там добре, спокійно, дихав свіжим повітрям. Постійно був у праці. Все вмів ремонтувати. Збудував будинок собі, синові. Всім допомагав, навіть якщо було важко. На свій вік не виглядав: високий, достатньо стрункий, намагався тримати себе в формі. Батько дуже любив посидіти в чоловічому товаристві і мав багато друзів», – розповіла донька Олена.
В Івана залишилися дружина, син, внуки, правнуки й інші родичі.
22.04.202516:06
Олександр Супранов пішов на вигін ловити мобільний сигнал, щоби зв'язатися з матір'ю, потрапив під російський обстріл і загинув.
Це сталося 28 червня 2022 року в селі Асіївка на Харківщині.
На той час за 10 кілометрів до Асіївки починався фронт, російські війська обстрілювали село майже щодня.
Олександру було 43 роки. Народився в Білорусі. Потім його родина з трьома дітьми переїхала в Україну. Останнім часом чоловік працював в забійному цеху на птахофабриці.
В Олександра Супранова залишилися мати, сестра і племінник.
Це сталося 28 червня 2022 року в селі Асіївка на Харківщині.
На той час за 10 кілометрів до Асіївки починався фронт, російські війська обстрілювали село майже щодня.
«Через кілька днів тіло брата побачили з дрона військові. Воно було дуже побите осколками. Сусідка одразу зателефонувала нашій мамі. Вона приїхала ховати Сашу», – розповіла молодша сестра Катерина.
Олександру було 43 роки. Народився в Білорусі. Потім його родина з трьома дітьми переїхала в Україну. Останнім часом чоловік працював в забійному цеху на птахофабриці.
«Умів усе робити, особливо по електриці. Люди з села завжди просили його про якусь допомогу, тому Сашу знали всі», – додала Катерина.
В Олександра Супранова залишилися мати, сестра і племінник.
22.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Старший солдат Роман Сорока на псевдо Футболіст загинув 27 травня 2024 року на Харківщині. Захиснику було 46 років.
Роман жив на Львівщині. Опанував фах фельдшера, молодшого спеціаліста ветеринарної медицини. Професійно займався футболом. Завершив спортивну кар’єру та поїхав за кордон.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся до України та долучився до лав захисників. Воював у складі 540-го зенітного ракетного Львівського полку імені гетьмана Івана Виговського, а згодом – у спецпідрозділі «Шаман» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
За гідну службу Романа нагородили заохочувальною відзнакою ГУР «Україна понад усе», а посмертно – і медаллю «За мужність при виконанні спецзавдань».
У воїна залишилися мама, дружина, син, невістка, донька та онук.
Старший солдат Роман Сорока на псевдо Футболіст загинув 27 травня 2024 року на Харківщині. Захиснику було 46 років.
Роман жив на Львівщині. Опанував фах фельдшера, молодшого спеціаліста ветеринарної медицини. Професійно займався футболом. Завершив спортивну кар’єру та поїхав за кордон.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся до України та долучився до лав захисників. Воював у складі 540-го зенітного ракетного Львівського полку імені гетьмана Івана Виговського, а згодом – у спецпідрозділі «Шаман» Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
За гідну службу Романа нагородили заохочувальною відзнакою ГУР «Україна понад усе», а посмертно – і медаллю «За мужність при виконанні спецзавдань».
«Батько був людиною, на яку завжди хотілося рівнятися. Він чітко ставив собі цілі та впевнено їх досягав», – розповів син Степан.
У воїна залишилися мама, дружина, син, невістка, донька та онук.
26.04.202511:17
📖Ці полеглі воїни дуже любили читати – історичну літературу, фантастику, детективи, книги українських письменників. У цьому дописі зібрані читацькі вподобання загиблих бійців «Азову».
Вони могли відвідувати книжкові фестивалі, але тепер їхні друзі та рідні друкують їх фото на стенді «Тебе тут бракує».
Це локація від Платформи памʼяті Меморіал у павільйоні #4 (ФРОНТМЕНИ) на фестивалі «Книжкова Країна» у Києві. Тут можна за довільний донат роздрукувати фото героя або героїні, залишити ім’я та псевдо.
Ваш донат на памʼять — це ще одна збережена історія.
Київ, ВДНГ, павільйон #4
сб-нд: 10:00–21:00
Фото: Анастасія Ступак
Вони могли відвідувати книжкові фестивалі, але тепер їхні друзі та рідні друкують їх фото на стенді «Тебе тут бракує».
Це локація від Платформи памʼяті Меморіал у павільйоні #4 (ФРОНТМЕНИ) на фестивалі «Книжкова Країна» у Києві. Тут можна за довільний донат роздрукувати фото героя або героїні, залишити ім’я та псевдо.
Ваш донат на памʼять — це ще одна збережена історія.
Київ, ВДНГ, павільйон #4
сб-нд: 10:00–21:00
Фото: Анастасія Ступак
25.04.202513:15
Загиблі — це передусім люди. Не тіла, не цифри, не об'єкт чи інструмент для впливу. Це люди, всесвіт для когось — син, брат, коханий, мама, сестра, донька…
Платформа пам'яті Меморіал закликає з відповідальністю та повагою висвітлювати та поширювати наслідки обстрілів і втрати життів.
Подбайте про те, щоби рідні не дізналися про втрату із фото в соціальних мережах. Також попіклуйтесь про дозвіл на публікацію фото загиблої людини від її рідних.
Чуйний підхід до зранених втратою людей — це теж про справедливість.
На картках ми зібрали думки щодо відповідального висвітлення загиблих людей на фотографіях і поради від Інституту масової інформації.
Платформа пам'яті Меморіал закликає з відповідальністю та повагою висвітлювати та поширювати наслідки обстрілів і втрати життів.
Подбайте про те, щоби рідні не дізналися про втрату із фото в соціальних мережах. Також попіклуйтесь про дозвіл на публікацію фото загиблої людини від її рідних.
Чуйний підхід до зранених втратою людей — це теж про справедливість.
На картках ми зібрали думки щодо відповідального висвітлення загиблих людей на фотографіях і поради від Інституту масової інформації.
24.04.202510:59
📚Післямова посмертних видань.
Запрошуємо на подію Платформи пам’яті Меморіал спільно з Фронтмени на фестивалі Книжкова Країна.
🗓27 квітня, 18:00 (Київ, ВДНГ, павільйон 4, зала #2)
Що ми насправді шукаємо в посмертних книгах – голос автора чи спогади тих, хто його любив? Як обрати, що публікувати, а що залишити приватним?
Запрошуємо до розмови тих, хто упорядковує й видає книги полеглих героїв.
Учасники:
🔻Ольга Чернілевська, мати полеглого героя Іллі Чернілевського, упорядниця двох посмертних видань його творів («Я птах між тенет...»)
🔻Олександр Ковальов, посмертне видання віршів полеглого героя Артема Довгополого «Я став би корінням»
🔻Дарка Бабіч, донька полеглого героя Гліба Бабіча, посмертно перевидала збірку батька «Вірші та пісні. Спогади друзів»
🔻Гандзя Морозова, виконавча директорка Фонду імені Максима Кривцова, посмертне видання полеглого героя Максима Кривцова «На мінному полі пам’яті»
Модераторка – Тетяна Трощинська, журналістка, медіаменеджерка, авторка подкасту «Любов не минає».
Запрошуємо на подію Платформи пам’яті Меморіал спільно з Фронтмени на фестивалі Книжкова Країна.
🗓27 квітня, 18:00 (Київ, ВДНГ, павільйон 4, зала #2)
Що ми насправді шукаємо в посмертних книгах – голос автора чи спогади тих, хто його любив? Як обрати, що публікувати, а що залишити приватним?
Запрошуємо до розмови тих, хто упорядковує й видає книги полеглих героїв.
Учасники:
🔻Ольга Чернілевська, мати полеглого героя Іллі Чернілевського, упорядниця двох посмертних видань його творів («Я птах між тенет...»)
🔻Олександр Ковальов, посмертне видання віршів полеглого героя Артема Довгополого «Я став би корінням»
🔻Дарка Бабіч, донька полеглого героя Гліба Бабіча, посмертно перевидала збірку батька «Вірші та пісні. Спогади друзів»
🔻Гандзя Морозова, виконавча директорка Фонду імені Максима Кривцова, посмертне видання полеглого героя Максима Кривцова «На мінному полі пам’яті»
Модераторка – Тетяна Трощинська, журналістка, медіаменеджерка, авторка подкасту «Любов не минає».
23.04.202511:37
📢 «Never Again» fails without memory.
Behind this slogan are real people — civilians, children, defenders — killed now by Russia.
The Memorial Platform collects their names, stories, and faces so the world never forgets what was done. Without support, these stories may vanish.
🕯 Help make «Never Again» mean something.
Donate to Memorial Platform Ukraine.
Behind this slogan are real people — civilians, children, defenders — killed now by Russia.
The Memorial Platform collects their names, stories, and faces so the world never forgets what was done. Without support, these stories may vanish.
🕯 Help make «Never Again» mean something.
Donate to Memorial Platform Ukraine.
22.04.202515:04
Віталію Поремському було 22 роки. Родом з Житомирщини, жив на Хмельниччині.
Віталій став військовим у 2019 році. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Був навідником самохідної артилерійської установки «Гвоздика».
З перших днів повномасштабної війни разом із побратимами обороняв Донеччину.
Віталій мріяв про завершення війни, хотів повернутися додому і одружитися.
22 квітня 2022 року артилерист загинув біля Попасної на Луганщині. Посмертно старший солдат нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Віталій став військовим у 2019 році. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Був навідником самохідної артилерійської установки «Гвоздика».
З перших днів повномасштабної війни разом із побратимами обороняв Донеччину.
«Він був дуже доброю і щирою людиною, ніколи ні на що не скаржився. Коли під час війни Віталічок мав змогу мені зателефонувати, завжди казав, що у нього все добре, щоб я не нервувалася. Хоча там було справжнє пекло - ми дізналися про це пізніше, коли його вже не стало», – розповіла мама Віта Поремська.
Віталій мріяв про завершення війни, хотів повернутися додому і одружитися.
22 квітня 2022 року артилерист загинув біля Попасної на Луганщині. Посмертно старший солдат нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
21.04.202516:02
Наталію Федосову російська армія вбила 14 березня 2022 року в Маріуполі. Їй було 63 роки.
Наталія Федосова народилася і жила в Маріуполі. Була вихователькою в дитсадку. На дозвіллі любила вишивати бісером.
У Наталії залишилися син, невістка й онуки.
Старший онук після побаченого в Маріуполі вирішив стати військовим.
«Мама і тато загинули в своєму домі, що на вулиці Поштовій, 43. Коли туди зайшла російська армія, то почала стріляти по будинках з танків. Це 17 мікрорайон. Батьки вибігли сказати, що тут люди, і були розстріляні», – розповіла невістка Алла.
Наталія Федосова народилася і жила в Маріуполі. Була вихователькою в дитсадку. На дозвіллі любила вишивати бісером.
«Завжди привітна й усміхнена», – пригадала Алла Федосова.
У Наталії залишилися син, невістка й онуки.
Старший онук після побаченого в Маріуполі вирішив стати військовим.
Показано 1 - 24 из 377
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.