артилерія!
«кому яка власне справа
допоки мою біографію не друкують в підручниках
я маю право
робити дурниці» (с) Калитко
мій інстаграм!
@artyleriya_
допоки мою біографію не друкують в підручниках
я маю право
робити дурниці» (с) Калитко
мій інстаграм!
@artyleriya_
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположениеУкраїна
ЯзыкДругой
Дата создания каналаNov 12, 2020
Добавлено на TGlist
Jun 09, 2023Прикрепленная группа
Последние публикации в группе "артилерія!"
16.04.202519:23
16.04.202517:14
У калюжі пʼять щук.
В звіриній самосвідомості мені мислиться, що і я — маю зябра і що я — теж риба.
Можливо, навіть щука.
Можливо, навіть шоста калюжна щука, а не якась собі окрема рибна одиниця.
Та це гіпотеза.
Перша щука з калюжі давно померла. Мене щось повʼязувало з нею, але я не можу пригадати що, коли і чому. Фіґ з нею з цією щукою.
Плаває своїм ніжним черевцем до гори, підставляє його під сонечко і нікому не заважає.
Ще одна щучка — моя улюблена. Я знаю кожну її лусочку. Вона не кусається. Цю щуку, власне кажучи, і я кусати не планую.
З нею можна виповзти на перекур. З нею можна подивитися євробачення і фільми гаспара ное. Нормальна щука, людська. Якби моя воля — я би посадила її в акваріум, подалі від інших щук, щоби вони не мали на неї впливу. Але цій щуці подобається її калюжа і її калюжні товариші. Хай так. Мені вони теж подобаються, якщо чесно.
І є ще одна щука.
Ну і щука.
Справжнісінька. Як візьме і як вʼїде в тебе зубами! І болить, і болить до нудоти, а як звикнеш — вже і подобається наче. Відпускає різко, без попередження, а ти ходи, носи на собі цей кусь як трофейний матеріал і хоч плач, хоч не плач, хоч проси вкусити знову, а щуці вже, вибачте, нову жертву до калюжі веди.
Тебе то вже зазубрили на смак.
Є ще дві щуки, але вони так. Ну знаєте, як в оповідях буває, для фону.
Одна з них недолюблює мене — ат, it’s unpleasant, та переживеться, впораємося. Інша ж — така типова маскуліна щучка, з вусиками. Гарненька, але особисто мені від неї лячно. Не мого смаку риба.
Врешті, з калюжі починає грати якийсь ненавʼязливий фанковий мотивчик — боже збав, а ніжка таки смикається в такт, волосся на вітрі розвивається, з руки стирчить ота сама — в біса красивезна ідіотська щука, але тобі, тобі — серйозній жінці з вищою освітою і дипломом таки весело, весело, уявляєш?
Ти і щуки. Картина маслом.
Якось, якось була одна історійка з першою з них.
Ночували в подружній постелі і щука питала:
— А чоловік, чоловік твій де?
На що я і кажу:
— Ну він же не дурний, він вихований! Чому ж він буде ночувати з нами, поки ти тут?
А потім ми багато курили, поки нас кусали комарі в заростях високої трави, і мене величали найзагадковішою рибою. Блаженні часи.
Друга щука розказувала, що вона фліртує виключно способом розмови про геополітику.
Ми ніколи не говорили про геополітику і саме з цієї благословенної причини в нас все добре. І тому це досі моя улюблена щука.
З третьої щуки ухи не звариш.
Що я власне їй і сказала, як тільки ми перетнулися в калюжі.
— Все хороше, — в напівтемряві мичу, тягнучи слова, натягуючи панчішку — таки направду, не вічне.
Із темряви мені долітало:
— От ми з тобою не вічні, але чи значить це що ми… «хараши»?
— Ну я точно «хараша», — сміялася. Сміялася собі, дурненька.
Подобається по-справжньому — коли не можеш пояснити, чому подобається, казав якось один мудрий філософ, навряд прісноводний.
А буває, щуки їдять інших щук.
Думалося, що я саме такого роду щучка.
Врешті лежу біля калюжі, грію кісточки на сонці.
Ну і бог з ним. Зате поплавала.
В звіриній самосвідомості мені мислиться, що і я — маю зябра і що я — теж риба.
Можливо, навіть щука.
Можливо, навіть шоста калюжна щука, а не якась собі окрема рибна одиниця.
Та це гіпотеза.
Перша щука з калюжі давно померла. Мене щось повʼязувало з нею, але я не можу пригадати що, коли і чому. Фіґ з нею з цією щукою.
Плаває своїм ніжним черевцем до гори, підставляє його під сонечко і нікому не заважає.
Ще одна щучка — моя улюблена. Я знаю кожну її лусочку. Вона не кусається. Цю щуку, власне кажучи, і я кусати не планую.
З нею можна виповзти на перекур. З нею можна подивитися євробачення і фільми гаспара ное. Нормальна щука, людська. Якби моя воля — я би посадила її в акваріум, подалі від інших щук, щоби вони не мали на неї впливу. Але цій щуці подобається її калюжа і її калюжні товариші. Хай так. Мені вони теж подобаються, якщо чесно.
І є ще одна щука.
Ну і щука.
Справжнісінька. Як візьме і як вʼїде в тебе зубами! І болить, і болить до нудоти, а як звикнеш — вже і подобається наче. Відпускає різко, без попередження, а ти ходи, носи на собі цей кусь як трофейний матеріал і хоч плач, хоч не плач, хоч проси вкусити знову, а щуці вже, вибачте, нову жертву до калюжі веди.
Тебе то вже зазубрили на смак.
Є ще дві щуки, але вони так. Ну знаєте, як в оповідях буває, для фону.
Одна з них недолюблює мене — ат, it’s unpleasant, та переживеться, впораємося. Інша ж — така типова маскуліна щучка, з вусиками. Гарненька, але особисто мені від неї лячно. Не мого смаку риба.
Врешті, з калюжі починає грати якийсь ненавʼязливий фанковий мотивчик — боже збав, а ніжка таки смикається в такт, волосся на вітрі розвивається, з руки стирчить ота сама — в біса красивезна ідіотська щука, але тобі, тобі — серйозній жінці з вищою освітою і дипломом таки весело, весело, уявляєш?
Ти і щуки. Картина маслом.
Якось, якось була одна історійка з першою з них.
Ночували в подружній постелі і щука питала:
— А чоловік, чоловік твій де?
На що я і кажу:
— Ну він же не дурний, він вихований! Чому ж він буде ночувати з нами, поки ти тут?
А потім ми багато курили, поки нас кусали комарі в заростях високої трави, і мене величали найзагадковішою рибою. Блаженні часи.
Друга щука розказувала, що вона фліртує виключно способом розмови про геополітику.
Ми ніколи не говорили про геополітику і саме з цієї благословенної причини в нас все добре. І тому це досі моя улюблена щука.
З третьої щуки ухи не звариш.
Що я власне їй і сказала, як тільки ми перетнулися в калюжі.
— Все хороше, — в напівтемряві мичу, тягнучи слова, натягуючи панчішку — таки направду, не вічне.
Із темряви мені долітало:
— От ми з тобою не вічні, але чи значить це що ми… «хараши»?
— Ну я точно «хараша», — сміялася. Сміялася собі, дурненька.
Подобається по-справжньому — коли не можеш пояснити, чому подобається, казав якось один мудрий філософ, навряд прісноводний.
А буває, щуки їдять інших щук.
Думалося, що я саме такого роду щучка.
Врешті лежу біля калюжі, грію кісточки на сонці.
Ну і бог з ним. Зате поплавала.
16.04.202517:14
всі співпадіння з реальними персонажами випадкові! або ні!😋
13.04.202518:20
13.04.202518:20
просинатись у світ
у якому мені все болить
і доносити в нього
прямо як в школу на штори
власний маленький біль
і накраяний ножечком - від душевної щедрості - твій
шию, що затекла від спання
хребці, щедро виламані гіперлордозом
біль — це великою мірою мить
блаженства
між безперервним щастям і смертю
уявімо,
що ти лишився би прямо тут
і лишався би до кінця і лишався стоїчно вперто
якби тобі завжди не вистачало мене —
щастя
не існувало би
як концепту
не мала би з чим порівняти
і може, усе би
завмерло
у якому мені все болить
і доносити в нього
прямо як в школу на штори
власний маленький біль
і накраяний ножечком - від душевної щедрості - твій
шию, що затекла від спання
хребці, щедро виламані гіперлордозом
біль — це великою мірою мить
блаженства
між безперервним щастям і смертю
уявімо,
що ти лишився би прямо тут
і лишався би до кінця і лишався стоїчно вперто
якби тобі завжди не вистачало мене —
щастя
не існувало би
як концепту
не мала би з чим порівняти
і може, усе би
завмерло
13.04.202518:20
сьогодні в мені проснулася екзистенційна філософка, enjoy this ride
11.04.202513:42
спочатку розжувати
потім зжити
я вимагаю мʼякості
у твого розпанаханого зла
такі залюблені мені два роги
і копитця
якими втоптано мій ніжнокрихкотілий стан
в поневіряння
висічені ритми
цівкою крові
стікають по ногах
і я сміюся
червонистій кризі
вклішовано банальним
а таки життям
потім зжити
я вимагаю мʼякості
у твого розпанаханого зла
такі залюблені мені два роги
і копитця
якими втоптано мій ніжнокрихкотілий стан
в поневіряння
висічені ритми
цівкою крові
стікають по ногах
і я сміюся
червонистій кризі
вклішовано банальним
а таки життям
09.04.202509:59
постійно не вистачає одного лиш доторку
однієї млости
щоби саморуч викреслити
щоби самостійно винести за дужки досвід
щоби переплавити кожен пластиковий спогад
у стіл
стільчик
кольє
футболку
тільки не на смітник
хай буде поряд
а поки
проводжу по тобі стомленими зіницями
і відчуваю нестачу дотику
яким би намотувала на пальчика твоє волосся
як ниточка в голку
безцеремонно вдиратися у твої — одяг, постіль і простір
доторком би
провести від перенісся до кінчика носа
і дивитися на твій профіль
мама казала, що ми схожі
//насправді, мама казала, що ти жахливо виглядаєш
і вже потім сказала, що ми схожі
ну мені подобається…. принаймні може
постійно напіврозпадаюся поряд з тобою
на жінку
і на куценьке бажання
таке знаєш
не платонічне зовсім
мені млосно
та всі проходять
коли достатньо довго терти себе наждачкою
у ванній із йоду
однієї млости
щоби саморуч викреслити
щоби самостійно винести за дужки досвід
щоби переплавити кожен пластиковий спогад
у стіл
стільчик
кольє
футболку
тільки не на смітник
хай буде поряд
а поки
проводжу по тобі стомленими зіницями
і відчуваю нестачу дотику
яким би намотувала на пальчика твоє волосся
як ниточка в голку
безцеремонно вдиратися у твої — одяг, постіль і простір
доторком би
провести від перенісся до кінчика носа
і дивитися на твій профіль
мама казала, що ми схожі
//насправді, мама казала, що ти жахливо виглядаєш
і вже потім сказала, що ми схожі
ну мені подобається…. принаймні може
постійно напіврозпадаюся поряд з тобою
на жінку
і на куценьке бажання
таке знаєш
не платонічне зовсім
мені млосно
та всі проходять
коли достатньо довго терти себе наждачкою
у ванній із йоду
02.04.202519:29
02.04.202519:29
ми з тобою такі ніжні звірі
кажу я і хитро зіщулююся в радіоефірі
допоки дивляться
я тримаюся сили
допоки я в твоїх розфокусованих зіницях і затуманеному тілі
цирк триматиметься на моїй вірі
допоки не прийти у чуже логово
допоки не обриднути змитим гримом
допоки не вимуштрувати тебе із себе
нанічними читаннями пошепки томиків із Шекспіра
покірно вкладаю голову в пащу
голодним і оскаженілим
який же тоді з мене звір
я дивлюся в дзеркало
і замість штрихованої шкіри
бачу
голову
відкушену від власної шиї
кажу я і хитро зіщулююся в радіоефірі
допоки дивляться
я тримаюся сили
допоки я в твоїх розфокусованих зіницях і затуманеному тілі
цирк триматиметься на моїй вірі
допоки не прийти у чуже логово
допоки не обриднути змитим гримом
допоки не вимуштрувати тебе із себе
нанічними читаннями пошепки томиків із Шекспіра
покірно вкладаю голову в пащу
голодним і оскаженілим
який же тоді з мене звір
я дивлюся в дзеркало
і замість штрихованої шкіри
бачу
голову
відкушену від власної шиї
25.03.202514:17
я-я/і-і/або-або
я не маю на що спертися
я ніколи не була тут
я чую
чую
та тільки звук
чую та тільки голос
з вкраденим сенсом
чую ритмований стук
билець дивану
й мені терпко
мені страшно
до хрусту кісточки
і подобається кожен рух
мені лишається підкоритися
і власноруч виписати команду руш
лишається тільки сіпнути плечиком
ну бо
а врешті
що ж
завжди можна сказати
так
і нічого не вийде
завжди можна сказати ні
і нічого не вийде
також
я не маю на що спертися
я ніколи не була тут
я чую
чую
та тільки звук
чую та тільки голос
з вкраденим сенсом
чую ритмований стук
билець дивану
й мені терпко
мені страшно
до хрусту кісточки
і подобається кожен рух
мені лишається підкоритися
і власноруч виписати команду руш
лишається тільки сіпнути плечиком
ну бо
а врешті
що ж
завжди можна сказати
так
і нічого не вийде
завжди можна сказати ні
і нічого не вийде
також
21.03.202518:09
я,
каже,
свічуся мов радіоактивна станція
коли ти торкаєшся мене пальцями
я,
каже,
почуваюся хлопчиком якому конче потрібні фломастери
щоби зобразити тебе — маю їх вкрасти
щоби лишити хоч трохи тебе собі
муситиму бодай штриховано замалювати
і бодай із ескізом
шліфувати дерево, чистити рибу, зривати плоди граната
я ж знаю, знаю все це
і все ніяк не наважуся
на оце нехай мінімальне кримінальне ґангстерство
дивлюся на тебе і чорт би його побрав! згадуються до того далекі мені біблійні пласти
я ж не маю вільних стосунків з Богом,
він не наклеїть на очі пластир
і я стою
як дурень стою
коло магазинної брами
тендіна постать потроху вивітрюється з памʼяті
лишаються тільки крихти тебе
на пучках стомлених пальців
стою
свічуся
і люди
розбігаюся навстіж
каже,
свічуся мов радіоактивна станція
коли ти торкаєшся мене пальцями
я,
каже,
почуваюся хлопчиком якому конче потрібні фломастери
щоби зобразити тебе — маю їх вкрасти
щоби лишити хоч трохи тебе собі
муситиму бодай штриховано замалювати
і бодай із ескізом
шліфувати дерево, чистити рибу, зривати плоди граната
я ж знаю, знаю все це
і все ніяк не наважуся
на оце нехай мінімальне кримінальне ґангстерство
дивлюся на тебе і чорт би його побрав! згадуються до того далекі мені біблійні пласти
я ж не маю вільних стосунків з Богом,
він не наклеїть на очі пластир
і я стою
як дурень стою
коло магазинної брами
тендіна постать потроху вивітрюється з памʼяті
лишаються тільки крихти тебе
на пучках стомлених пальців
стою
свічуся
і люди
розбігаюся навстіж
21.03.202518:09
сьогодні день поезії, так що от держіть — поезію))
09.03.202518:40
09.03.202518:40
холодна холодна вода
ллється вночі ллється вранці
розкидані милиці зламаних ніг
як на зло не пускають до танцю
я привʼязана до чорного матового гафрованого предмету
власними принципами і морально етичними авторитетами
є тільки я тільки простір і тільки погляд
якби я вірила моєї віри би
стало щоби лишитися на порозі
та наразі доторком наразі натяком краще мовчки
мене із чужим у цій ситуації займенником «нас» оточує ритміка і кілька приставлених охоронців
краще переписати статику на інший лад викорінити інерцію
щоби перелаштуватися на іншу гаму
треба всього лиш стрибнути на терцію
всього три кроки назад
та як безглуздо
їх не можна зробити
ми оточені музикою
і не є частиною звуку
ллється вночі ллється вранці
розкидані милиці зламаних ніг
як на зло не пускають до танцю
я привʼязана до чорного матового гафрованого предмету
власними принципами і морально етичними авторитетами
є тільки я тільки простір і тільки погляд
якби я вірила моєї віри би
стало щоби лишитися на порозі
та наразі доторком наразі натяком краще мовчки
мене із чужим у цій ситуації займенником «нас» оточує ритміка і кілька приставлених охоронців
краще переписати статику на інший лад викорінити інерцію
щоби перелаштуватися на іншу гаму
треба всього лиш стрибнути на терцію
всього три кроки назад
та як безглуздо
їх не можна зробити
ми оточені музикою
і не є частиною звуку
Рекорды
10.09.202323:59
4.9KПодписчиков29.03.202523:59
400Индекс цитирования12.11.202323:59
1.9KОхват одного поста31.12.202323:59
1.1KОхват рекламного поста19.08.202323:59
14.33%ER12.11.202323:59
43.12%ERRВойдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
