Три роки від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Вже три роки люди вимушені покидати свої домівки, двори, спогади, речі, іноді навіть сім'ю, яку так і не вдалося достойно поховати.
36 місяців безперервного фонового стресу і недоспаних ночей для кожного свідомого українця чи українки.
156 тижнів постійної праці волонтерів, які роблять усе, аби наші воїни могли наблизити перемогу. Багато хто став у їхні ряди.
1096 днів моніторингу новин і думок: "Тільки б не кудись до моїх..." Але багато кому не пощастило.
26304 години, які могли б бути чиїмись радісними моментами дитинства, продуктивними днями молодості або щасливої, тихої старості, але які забрали практично в кожного з нас російські війська.
1578240 хвилин, за які дехто побачив своїх близьких і друзів тільки в маленькому екрані ноутбука чи телефону, без можливості обійняти, поцілувати чи навіть торкнутися. А дехто зміг тільки почути. А декому навіть почути не вдалося.
94694400 секунд, в які кожен з тих, хто знаходиться в Україні, живе з думкою: "А коли моє життя може обірватися?..."
І ще багато цифр, про які я просто не зможу згадати у цьому чи будь-якому іншому пості. Про кількість загиблих і поранених на фронті, про кількість тих, хто втік незаконно, зрадивши свою країну і своїх людей, про кількість жертв серед мирного населення, в тому числі дітей, про кількість зруйнованих в пил міст, які для когось були рідними, про кількість квадратних кілометрів, по яким розкидані міни і інша вибухівка, про кількість... Багато чого іншого. Усіх тих жахів, що принесла і показала кожному з нас ця цинічна війна, цей геноцид, спрямований на знищення не тільки українського народу, а України як країни. Її історії, культури, цінностей, особливостей. Людей. Людей, що вистояли вже не один раз. І вистоять зараз.
Я вірю, що ця війна колись закінчиться. На жаль, ні, вже не плекаю надій, що це станеться скоро. Проте вона закінчиться. І кінець у неї може бути тільки один.
Поразка росії.
Знаєте, що я хочу усім цим сказати?
Пам'ятайте. Кожен рік, кожен місяць, тиждень, день, годину, хвилину і секунду, які росія у нас забрала. Пам'ятайте і розповідайте. В першу чергу - тим, хто прийде після нас.
Тож давайте постараємось зробити так, щоб ні ми, ні наші наступники НІКОЛИ не забули того, що насправді таке росія. Що це за нечисть, гній і непотріб на обличчі землі.
І щоб ніколи, НІКОЛИ БІЛЬШЕ, ми цього їм не пробачили.
Дякую, що прочитали. Я скину пост з великою кількістю зборів нижче, і якщо у вас є змога - закиньте як завжди хоча б трішки. Не буває маленьких донатів.
Слава Україні!💙💛