ОТУ "Харків"🇺🇦
27.04.202513:57
Той, хто відкриває вогонь по FPV-дрону, одразу стає пріоритетною ціллю
Вони працюють вдень і вночі, у сніг, дощ і туман. Підрозділ ефпівішників бригади Державної прикордонної служби України «Гарт», який виконує бойові завдання на Вовчанському напрямку, має і «пташок», і боєприпаси, що дозволяють виконувати різноманітні місії за будь-якої погоди і в будь-який час доби. Державна прикордонна служба України постійно впроваджує інноваційні підходи до протидії агресії, тож сьогодні навіть заєць уночі не сховається від наших дронів.
У репортажі — робота двох екіпажів підрозділу «Скорпіон»: денного та нічного. Від підготовки дронів до вильоту і аж до ураження ворожих цілей. Оператори розповідають про особливості своїх «рейсів», труднощі, які можуть підстерігати дрони під час завдань, і про те, як вони виявляють ворога.
— Це FPV-дрон із діагоналлю 7 дюймів, — демонструє нічний ударний коптер із тепловізором прикордонник із позивним «Малий». Він наголошує: лише одна камера на такому дроні коштує близько 30 тисяч гривень. Але ця «пташка» здатна побачити ворога навіть у суцільній темряві чи у вечірніх сутінках.
Колишній артилерист із позивним «Сутік» розповідає, що дронарі в їхньому підрозділі постійно вдосконалюють навички. Він сам розпочинав із «Мавіка», потім захопився FPV-дронами, пройшов два курси навчання і постійно тренується.
— Цікавіше заходити в укриття, працювати з мікроконтролем, — ділиться «Сутік».
Вночі ми стежимо за роботою прикордонника з позивним «Джек», який вилітає на позиції ворога дроном із тепловізійною камерою.
— Камера бачить усе, що випромінює тепло, чітко підсвічуючи піхоту і техніку, — пояснює оператор. За його словами, іноді здалеку можна сплутати ворога з кабанами чи іншими тваринами, яких також видно в тепловізорі. Тож часто доводиться підлітати ближче для точного розпізнавання.
Інший оператор БПЛА, із позивним «Крамаха», працює денним дроном і залітає на ворожий опорний пункт. Він добре знає цей район, основні стежки та укриття противника, тому уважно шукає цілі.
— Буває, що ворог починає стріляти в наші дрони, щойно чує звук. Такі стрільці одразу стають нашими пріоритетними цілями, — наголошує «Крамаха».
Детальніше про роботу FPV-екіпажів підрозділу «Скорпіон» дивіться у нашому відео.
https://www.youtube.com/watch?v=7mzSi5jjEBY
Вони працюють вдень і вночі, у сніг, дощ і туман. Підрозділ ефпівішників бригади Державної прикордонної служби України «Гарт», який виконує бойові завдання на Вовчанському напрямку, має і «пташок», і боєприпаси, що дозволяють виконувати різноманітні місії за будь-якої погоди і в будь-який час доби. Державна прикордонна служба України постійно впроваджує інноваційні підходи до протидії агресії, тож сьогодні навіть заєць уночі не сховається від наших дронів.
У репортажі — робота двох екіпажів підрозділу «Скорпіон»: денного та нічного. Від підготовки дронів до вильоту і аж до ураження ворожих цілей. Оператори розповідають про особливості своїх «рейсів», труднощі, які можуть підстерігати дрони під час завдань, і про те, як вони виявляють ворога.
— Це FPV-дрон із діагоналлю 7 дюймів, — демонструє нічний ударний коптер із тепловізором прикордонник із позивним «Малий». Він наголошує: лише одна камера на такому дроні коштує близько 30 тисяч гривень. Але ця «пташка» здатна побачити ворога навіть у суцільній темряві чи у вечірніх сутінках.
Колишній артилерист із позивним «Сутік» розповідає, що дронарі в їхньому підрозділі постійно вдосконалюють навички. Він сам розпочинав із «Мавіка», потім захопився FPV-дронами, пройшов два курси навчання і постійно тренується.
— Цікавіше заходити в укриття, працювати з мікроконтролем, — ділиться «Сутік».
Вночі ми стежимо за роботою прикордонника з позивним «Джек», який вилітає на позиції ворога дроном із тепловізійною камерою.
— Камера бачить усе, що випромінює тепло, чітко підсвічуючи піхоту і техніку, — пояснює оператор. За його словами, іноді здалеку можна сплутати ворога з кабанами чи іншими тваринами, яких також видно в тепловізорі. Тож часто доводиться підлітати ближче для точного розпізнавання.
Інший оператор БПЛА, із позивним «Крамаха», працює денним дроном і залітає на ворожий опорний пункт. Він добре знає цей район, основні стежки та укриття противника, тому уважно шукає цілі.
— Буває, що ворог починає стріляти в наші дрони, щойно чує звук. Такі стрільці одразу стають нашими пріоритетними цілями, — наголошує «Крамаха».
Детальніше про роботу FPV-екіпажів підрозділу «Скорпіон» дивіться у нашому відео.
https://www.youtube.com/watch?v=7mzSi5jjEBY
26.04.202506:39
Інформаційне повідомлення.
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 26.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 2 авіаударів із застосуванням 3 КАБів, задіяли 69 дронів-камікадзе, також здійснили 536 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 54 особи, з них 18 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 89 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
4 артилерійські системи;
протитанковий засіб;
засіб ППО;
16 автомобілів;
13 одиниць спецтехніки;
54 БпЛА.
Знищено:
66 укриттів для особового складу;
місце зберігання ПММ;
місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 26.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 2 авіаударів із застосуванням 3 КАБів, задіяли 69 дронів-камікадзе, також здійснили 536 обстрілів позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 54 особи, з них 18 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 89 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
4 артилерійські системи;
протитанковий засіб;
засіб ППО;
16 автомобілів;
13 одиниць спецтехніки;
54 БпЛА.
Знищено:
66 укриттів для особового складу;
місце зберігання ПММ;
місце зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
post.reposted:
ОСУВ «Хортиця»
25.04.202516:27
Східний напрямок
❗️На сході України від початку року росія втратила вже понад 880 танків
На сході України з 1 січня і по сьогодні, 25 квітня, в операційній зоні відповідальності ОСУВ «Хортиця» втрати російської армії в танках становлять — 885 танків.
✍️Так, за січень втрати становили 178; лютий – 294; березень – 234; з 31.03.2025 по 07.04.2025 – 65; та за усі інші дні квітня – ще 114 одиниць.
📝За інформацією Генерального штабу ЗС України, по всьому фронту від початку року росія втратила у війні з Україною понад тисячу танків. На сьогодні вони вже перевищили тисячу одиниць і становлять 1031 одиницю.
✅Загалом, від початку повномасштабної агресії росія втратила 10703 танки.
🔉Підрозділи Сил оборони всіма силами і засобами перетворюють російські танки на обгорілий металобрухт.
t.me/Khortytsky_wind
❗️На сході України від початку року росія втратила вже понад 880 танків
На сході України з 1 січня і по сьогодні, 25 квітня, в операційній зоні відповідальності ОСУВ «Хортиця» втрати російської армії в танках становлять — 885 танків.
✍️Так, за січень втрати становили 178; лютий – 294; березень – 234; з 31.03.2025 по 07.04.2025 – 65; та за усі інші дні квітня – ще 114 одиниць.
📝За інформацією Генерального штабу ЗС України, по всьому фронту від початку року росія втратила у війні з Україною понад тисячу танків. На сьогодні вони вже перевищили тисячу одиниць і становлять 1031 одиницю.
✅Загалом, від початку повномасштабної агресії росія втратила 10703 танки.
🔉Підрозділи Сил оборони всіма силами і засобами перетворюють російські танки на обгорілий металобрухт.
t.me/Khortytsky_wind
25.04.202506:43
Він пробув півроку в окупації, зміг вийти і одразу ж пішов до військомату – слідом за своїми трьома рідними братами. Боєць на позивний Пастор пройшов Кремінну і Кліщіївку, обороняв Харківщину під Куп’янськом. Став офіцером, та не проміняв бліндаж на тепле місце. Подробиці про побратима з 5 Слобожанської бригади «Скіф» дізнавались журналісти національного телеканалу «Інтер».
25.04.202504:54
24.04.202508:22
Що більше у війську роботів і що вони «розумніші», то більше людських життів зможемо зберегти. Дрони, роботи – це й розвідка, і гуманітарні місії, і логістичні, і навіть штурмові.
Торік у «Хартії» провели повністю роботизовану місію. Хто ці люди, які «стоять за роботами»? Чому вони цим займаються і в що вони вірять?
Знайомтесь: «Математик», «Пан», «Джес» і «Хеппі» з підрозділу наземних роботизованих комплексів 13-ї бригади НГУ «Хартія». Разом з ними – робопес Жорік, хартійний улюбленець.
Про військо майбутнього і людей, яким важливо берегти життя побратимів розпитував молодший сержант бригади «Хартія» Сергій Жадан.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
Торік у «Хартії» провели повністю роботизовану місію. Хто ці люди, які «стоять за роботами»? Чому вони цим займаються і в що вони вірять?
Знайомтесь: «Математик», «Пан», «Джес» і «Хеппі» з підрозділу наземних роботизованих комплексів 13-ї бригади НГУ «Хартія». Разом з ними – робопес Жорік, хартійний улюбленець.
Про військо майбутнього і людей, яким важливо берегти життя побратимів розпитував молодший сержант бригади «Хартія» Сергій Жадан.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
27.04.202510:25
27 квітня 1920 р. польсько-українські війська звільнили Бердичів (Житомирщина) від більшовиків.
Перші підрозділи 15-ї піхотної дивізії Війська Польського зайшли до Боредичека надвечір 26 квітня. А 27 квітня місто було повністю очищене від більшовицьких частин. Того ж дня близько 15-ї години з Житомира до Бердичева прибув Пілсудський. Тут у місті він провів військову нараду в Кляшторі Босих Кармелітів.
1 травня 1920 р. до Бердичева зайшли підрозділи 6-ї Січової стрілецької дивізії армії УНР.
Перші підрозділи 15-ї піхотної дивізії Війська Польського зайшли до Боредичека надвечір 26 квітня. А 27 квітня місто було повністю очищене від більшовицьких частин. Того ж дня близько 15-ї години з Житомира до Бердичева прибув Пілсудський. Тут у місті він провів військову нараду в Кляшторі Босих Кармелітів.
1 травня 1920 р. до Бердичева зайшли підрозділи 6-ї Січової стрілецької дивізії армії УНР.
26.04.202505:32
У відео піхотинець Денис з позивним «Ярий» ділиться досвідом служби.
Нині він служить у 249 батальйоні 127 ОБр ТрО серед досвідчених бійців. Як старший стрілець, він відчуває підтримку побратимів, задоволений колективом.
Хлопець розповідає про свій день, облаштування позицій, навчання. Попри службу, він мріє про мирне життя і подорожі.
Нехай його мрії здійсняться!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Нині він служить у 249 батальйоні 127 ОБр ТрО серед досвідчених бійців. Як старший стрілець, він відчуває підтримку побратимів, задоволений колективом.
Хлопець розповідає про свій день, облаштування позицій, навчання. Попри службу, він мріє про мирне життя і подорожі.
Нехай його мрії здійсняться!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
25.04.202509:15
На фото дівчинка, якій вдалось вижити під час голодомору, втративши батька, брата та двох сестер.
Ткаченко Анастасія Данилівна (01.01.1924 - 26.04.2018)
Фото зроблене в дитбудинку м. Мерефа на Харківщині у 1939 році.
Ткаченко Анастасія Данилівна (01.01.1924 - 26.04.2018)
Фото зроблене в дитбудинку м. Мерефа на Харківщині у 1939 році.
25.04.202506:25
Так виглядали козаки, які брали Крим весною 1918 році. Це фото з Мелітополя. Під час славного походу Болбочана. Цей доброволець воював тоді в складі Запорозького корпусу під командуванням генерала Натієва. А конкретно в складі 1-го кінного полку імені Костя Гордієнка. Тобто був серед тих, хто рейдуючими кінними групами - за підтримки кримських татар - пройшли Кримські гори та вийшли на околиці Севастополя.
Це хорунжий Дмитро Купчак. Досі ми не знали більше нічого про цього старшину (офіцера) із світлини в «Літописі Червоної Калини» за 1936 рік. Але Крим повертав Україні не лише Болбачан, це робили конкретні люди про яких маємо знати більше. Шукати і знаходити інформацію про кожного, кого можливо ідентифікувати.
Гордієнківець цей був галичанином, справжнім соборником, що мріяв про Велику Україну. Син Кирила та Анни, народився 4 жовтня 1896 року в Солотвині Богородчансього повіту, що тепер у Івано-Франківській області. Там таки і виріс та сформувався. Як згодом сам відзначав: «вчився з дня народження».
У 1915-1917 роках Дмитро воював в складі царської армії у 1-му Таманському генерала Безкровного полку Кубанського козачого війська. Мабуть, коли московські війська окупували Галичину, козацька українська стихія так потягнула його, що пішов добровольцем не в УСС, а до братів українців-кубанців.
Під час української революції звісно ж долучився до національного війська. У кінноту Запорозького корпусу. Наступні два роки воював вже з галичанами, але в складі Армії УНР. «В Гарматній бригаді корпусу Січових Стрільців, хорунжим». Під командуванням Євгена Коновальця та Романа Дашкевича. У 1919 році потрапив в полон до поляків у Станиславові, тобто в сучасному Івано-Франківську.
Утримувався окупантами в Бригідках у Львові, опісля в концтаборі суворого режиму Домб’є біля Кракова, відтак у таборі інтернованих в Ланцуті. У жовтні 1919 року з полону втік, до Чехословаччини. У 1922 році закінчив вчительську семінарію в таборі інтернованих українських вояків у Йозефові (Юзефові).
У подальшому здобував вишу освіту «на чехах». У 1935-1937 роках Дмитро Купчак публікувався в львівському часописі «Наш прапор». Став вчителем німецької мови у рідному Соловині, відтак директором місцевої школи.
У Солотвині, виростав ще один Дмитро Купчак, але Романович. Був на три роки молодшим. Сприяв УПА, син Юрій - господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 14 серпня 1947 засуджений на 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Був і третій Дмитро Купчак із Солотвина. Олексійович, який народився у 1885 році. Служив в українській поліції за часів ЗУНР. Воював в складі Армії УНР, а у 1920-1926 роках також мешкав в Чехословацькій республіці. Поляки вважали, що був членом ОУН, допомагав переправляти хлопців до Карпатської України.
@Юрій Юзич
Це хорунжий Дмитро Купчак. Досі ми не знали більше нічого про цього старшину (офіцера) із світлини в «Літописі Червоної Калини» за 1936 рік. Але Крим повертав Україні не лише Болбачан, це робили конкретні люди про яких маємо знати більше. Шукати і знаходити інформацію про кожного, кого можливо ідентифікувати.
Гордієнківець цей був галичанином, справжнім соборником, що мріяв про Велику Україну. Син Кирила та Анни, народився 4 жовтня 1896 року в Солотвині Богородчансього повіту, що тепер у Івано-Франківській області. Там таки і виріс та сформувався. Як згодом сам відзначав: «вчився з дня народження».
У 1915-1917 роках Дмитро воював в складі царської армії у 1-му Таманському генерала Безкровного полку Кубанського козачого війська. Мабуть, коли московські війська окупували Галичину, козацька українська стихія так потягнула його, що пішов добровольцем не в УСС, а до братів українців-кубанців.
Під час української революції звісно ж долучився до національного війська. У кінноту Запорозького корпусу. Наступні два роки воював вже з галичанами, але в складі Армії УНР. «В Гарматній бригаді корпусу Січових Стрільців, хорунжим». Під командуванням Євгена Коновальця та Романа Дашкевича. У 1919 році потрапив в полон до поляків у Станиславові, тобто в сучасному Івано-Франківську.
Утримувався окупантами в Бригідках у Львові, опісля в концтаборі суворого режиму Домб’є біля Кракова, відтак у таборі інтернованих в Ланцуті. У жовтні 1919 року з полону втік, до Чехословаччини. У 1922 році закінчив вчительську семінарію в таборі інтернованих українських вояків у Йозефові (Юзефові).
У подальшому здобував вишу освіту «на чехах». У 1935-1937 роках Дмитро Купчак публікувався в львівському часописі «Наш прапор». Став вчителем німецької мови у рідному Соловині, відтак директором місцевої школи.
У Солотвині, виростав ще один Дмитро Купчак, але Романович. Був на три роки молодшим. Сприяв УПА, син Юрій - господарчий станичної ОУН. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 14 серпня 1947 засуджений на 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Був і третій Дмитро Купчак із Солотвина. Олексійович, який народився у 1885 році. Служив в українській поліції за часів ЗУНР. Воював в складі Армії УНР, а у 1920-1926 роках також мешкав в Чехословацькій республіці. Поляки вважали, що був членом ОУН, допомагав переправляти хлопців до Карпатської України.
@Юрій Юзич
24.04.202519:35
Проєкт поштової марки номіналом 30 шагів. Українська Держава, 1918. Художник – N(?) Сальников.
Із матеріалів Експедиції заготовок державних паперів, що діяла при Міністерстві фінансів України впродовж 1917–1921 років.
Фото ескізу зберігається в Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Київ).
Із матеріалів Експедиції заготовок державних паперів, що діяла при Міністерстві фінансів України впродовж 1917–1921 років.
Фото ескізу зберігається в Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (Київ).
24.04.202507:03
26.04.202513:45
“За смерті жінок та діточок, за руйнування наших місць, за біль та сльози нашого народу!” – мстимося рашистським терористам. 💪🪖
👉Кожна наша міна знайде свою ціль! – у режимі 24/7 працюють козаки 113 окремої бригади територіальної оборони та придані їй підрозділи! ⚔️🪖🇺🇦
🫵Жоден російський кат не уникне від справедливого покарання! 🔥☠️
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
👉Кожна наша міна знайде свою ціль! – у режимі 24/7 працюють козаки 113 окремої бригади територіальної оборони та придані їй підрозділи! ⚔️🪖🇺🇦
🫵Жоден російський кат не уникне від справедливого покарання! 🔥☠️
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
post.reposted:
Генеральний штаб ЗСУ
26.04.202505:11
"Шановні громадяни України,
дорогі ліквідатори, військовослужбовці та ветерани!
Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 39 років з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це не просто найбільша в історії катастрофа в ядерній енергетиці, це символ ціни, яку Україна заплатила тоталітарному монстру.
Економічні втрати сягнули понад 180 мільярдів доларів. Щонайменше 2,2 мільйона постраждалих українців та 255 тисяч ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Ця катастрофа відкрила людям очі на масштаби брехні системи. Адже 1 травня 1986 року в Києві, за 100 кілометрів від вибуху, влада не просто не скасувала, а вивела на демонстрацію тисячі дорослих городян і дітей.
Та сама брехня від російських окупантів звучить дотепер: знищення українських міст вони називають «визволенням», різанину і розстріли у Бучі – «постановкою», а ракетні удари по українських містах — «миротворчістю».
Нині росіяни ще раз поставили світ на межу ядерної загрози, захопивши Запорізьку АЕС і обстрілюючи інші атомні електростанції. Вони знову здійснюють техногенні й економічні катастрофи, зокрема, як під час підриву Каховської гідроелектростанції.
Ті, хто мріє повернути «совєтську імперію», досі діють за тими ж цинічними лекалами – тотального обману та знецінення людського життя.
Та зрештою, Чорнобиль став каталізатором краху цієї імперії. Боротьба за правду дала початок і екологічному, і національному рухам, безпосередньо і в Україні.
Одним з перших вночі 26 квітня 1986 року після вибуху прибули на ЧАЕС саме військові, які поруч з пожежними стали першими ліквідаторами наслідків аварії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках взяли участь 240 тисяч громадян і більшість серед них - військові.
Тоді у 1986 році військовослужбовці за покликом обовʼязку йшли на виконання найнебезпечніших завдань. У перші дні після вибуху саме військові ціною власного життя зачищали дах 4-го енергоблоку ЧАЕС від залишків смертоносного радіоактивного сміття.
Сьогодні особливо хочу подякувати ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які у 2014 і 2022 роках повернулися до лав Збройних Сил України та знову стали на захист українського народу!
Як у 1986 році військові добровольці рятували Європу від радіаційної загрози, - так і зараз наші військові добровольці продовжують рятувати Україну і спокій всієї Європи від російської агресії.
Вшановуємо мужність і самопожертву всіх, хто першим взяв на себе удар радіаційної стихії – пожежних, армійців, медиків, науковців та інших добровольців, які, не шкодуючи себе, зробили все від них залежне, аби локалізувати наслідки катастрофи.
Чорнобиль – це пам’ять, біль, урок. Але, водночас, і символ незламності духу українців.
Схиляємо голови перед загиблими, висловлюємо глибоку повагу живим.
Слава Україні! Героям слава!" - Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський
дорогі ліквідатори, військовослужбовці та ветерани!
Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 39 років з часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це не просто найбільша в історії катастрофа в ядерній енергетиці, це символ ціни, яку Україна заплатила тоталітарному монстру.
Економічні втрати сягнули понад 180 мільярдів доларів. Щонайменше 2,2 мільйона постраждалих українців та 255 тисяч ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Ця катастрофа відкрила людям очі на масштаби брехні системи. Адже 1 травня 1986 року в Києві, за 100 кілометрів від вибуху, влада не просто не скасувала, а вивела на демонстрацію тисячі дорослих городян і дітей.
Та сама брехня від російських окупантів звучить дотепер: знищення українських міст вони називають «визволенням», різанину і розстріли у Бучі – «постановкою», а ракетні удари по українських містах — «миротворчістю».
Нині росіяни ще раз поставили світ на межу ядерної загрози, захопивши Запорізьку АЕС і обстрілюючи інші атомні електростанції. Вони знову здійснюють техногенні й економічні катастрофи, зокрема, як під час підриву Каховської гідроелектростанції.
Ті, хто мріє повернути «совєтську імперію», досі діють за тими ж цинічними лекалами – тотального обману та знецінення людського життя.
Та зрештою, Чорнобиль став каталізатором краху цієї імперії. Боротьба за правду дала початок і екологічному, і національному рухам, безпосередньо і в Україні.
Одним з перших вночі 26 квітня 1986 року після вибуху прибули на ЧАЕС саме військові, які поруч з пожежними стали першими ліквідаторами наслідків аварії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках взяли участь 240 тисяч громадян і більшість серед них - військові.
Тоді у 1986 році військовослужбовці за покликом обовʼязку йшли на виконання найнебезпечніших завдань. У перші дні після вибуху саме військові ціною власного життя зачищали дах 4-го енергоблоку ЧАЕС від залишків смертоносного радіоактивного сміття.
Сьогодні особливо хочу подякувати ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, які у 2014 і 2022 роках повернулися до лав Збройних Сил України та знову стали на захист українського народу!
Як у 1986 році військові добровольці рятували Європу від радіаційної загрози, - так і зараз наші військові добровольці продовжують рятувати Україну і спокій всієї Європи від російської агресії.
Вшановуємо мужність і самопожертву всіх, хто першим взяв на себе удар радіаційної стихії – пожежних, армійців, медиків, науковців та інших добровольців, які, не шкодуючи себе, зробили все від них залежне, аби локалізувати наслідки катастрофи.
Чорнобиль – це пам’ять, біль, урок. Але, водночас, і символ незламності духу українців.
Схиляємо голови перед загиблими, висловлюємо глибоку повагу живим.
Слава Україні! Героям слава!" - Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський
25.04.202509:07
Вогнева позиція на передовій: яка вона?
На світлині – боєць 249 батальйону 127 ОБр ТрО, який чергує в укритті.
Темно, сиро, холодно… Проте саме тут він з побратимами тримає лінію оборони.
Кожен постріл – прикриття й підтримка для нашої піхоти.
Кожна хвилина – готовність до бою.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
На світлині – боєць 249 батальйону 127 ОБр ТрО, який чергує в укритті.
Темно, сиро, холодно… Проте саме тут він з побратимами тримає лінію оборони.
Кожен постріл – прикриття й підтримка для нашої піхоти.
Кожна хвилина – готовність до бою.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
25.04.202506:07
Інформаційне повідомлення.
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 25.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 3 ракетних ударів, 2 авіаударів із застосуванням 5 КАБів, задіяли 119 дронів-камікадзе, також здійснили 744 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 58 осіб, з них 21 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 97 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
3 артилерійські системи;
23 автомобілі;
15 одиниць спецтехніки;
56 БпЛА.
Знищено:
102 укриття для особового складу;
6 місць зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 25.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 3 ракетних ударів, 2 авіаударів із застосуванням 5 КАБів, задіяли 119 дронів-камікадзе, також здійснили 744 обстріли позицій захисників України.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 58 осіб, з них 21 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 97 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
3 артилерійські системи;
23 автомобілі;
15 одиниць спецтехніки;
56 БпЛА.
Знищено:
102 укриття для особового складу;
6 місць зберігання боєприпасів.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
24.04.202517:45
Іван, позивний «Потеряшка», родом із села Мурафа Богодухівського району.
До війни він встиг пожити по-справжньому українським життям: працював у «Харківгазі», паралельно займався фермерством — обробляв 26 гектарів землі. Мав «бронь», міг залишитись у тилу, але з першим вибухом усе стало на свої місця.
«Я був злий, що вони сюди полізли, — каже Іван. — Це ж моя земля, моя родина. Я мав піти і провчити ворога». Того ж дня сів на попутки й поїхав у Харків.
Військкомати були зачинені, не знав, куди йти. Написав повідомлення міському голові Ігорю Терехову, і вже за деякий час отримав контакти — так потрапив у підрозділ ТрО.
Перші реальні бої були на Донеччині. «Наш взводний був досвідченим, любив підпустити ворога ближче, а потім класти їх одним заходом. А ми з хлопцями — ще зелені — стріляли в усе, що рухається».
У Бахмуті, як не дивно, Івану було спокійно. «Було багато укриттів, не те що на полі», — згадує він. Там стався випадок, який запам’ятався на все життя. Йшли підвалами багатоповерхівки, розмовляли російською, лише один із них, «Мадьяр», говорив українською. Із темряви вийшов морський піхотинець і сказав: «Подякуйте тому хлопцеві, що ви досі живі.» Мова спасає життя.
Саме в Бахмуті Іван і отримав позивний «Потеряшка». «Вийшли з другом покурити, а коли повернулись — наших вже й слід простив. Потім рація почала волати: “Потеряшка, ти де?” Так і приклеїлось».
У Кліщіївці потрапив під удар ПТУР. Ішов першим у групі — ракета розірвалася поруч. Товариші відбулись легкими пораненнями, а Івану вирвало шматок ноги, живіт пробило навиліт. Вийшов самостійно — 1,5 кілометра на адреналіні. На стабпункті бойовий медик почав різати одяг, а Іван, замість стогону, кричав: «Що ти робиш, я тільки її купив! Я сам зніму!» Потім знайшов майстра, який зшив ту пошматовану форму, і досі її носить.
На відновлення пішов майже рік. Але повернувся — до свого підрозділу, до своїх хлопців. Бо війна для нього — це вже не подія, це частина життя. Вже встиг створити родину, має дитину. І як каже сам Іван: «Як би не закінчилась ця війна — ми вже перемогли. Ми зупинили орду й зберегли Державу!».
113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Тримаємо стрій.
Слава Україні!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
До війни він встиг пожити по-справжньому українським життям: працював у «Харківгазі», паралельно займався фермерством — обробляв 26 гектарів землі. Мав «бронь», міг залишитись у тилу, але з першим вибухом усе стало на свої місця.
«Я був злий, що вони сюди полізли, — каже Іван. — Це ж моя земля, моя родина. Я мав піти і провчити ворога». Того ж дня сів на попутки й поїхав у Харків.
Військкомати були зачинені, не знав, куди йти. Написав повідомлення міському голові Ігорю Терехову, і вже за деякий час отримав контакти — так потрапив у підрозділ ТрО.
Перші реальні бої були на Донеччині. «Наш взводний був досвідченим, любив підпустити ворога ближче, а потім класти їх одним заходом. А ми з хлопцями — ще зелені — стріляли в усе, що рухається».
У Бахмуті, як не дивно, Івану було спокійно. «Було багато укриттів, не те що на полі», — згадує він. Там стався випадок, який запам’ятався на все життя. Йшли підвалами багатоповерхівки, розмовляли російською, лише один із них, «Мадьяр», говорив українською. Із темряви вийшов морський піхотинець і сказав: «Подякуйте тому хлопцеві, що ви досі живі.» Мова спасає життя.
Саме в Бахмуті Іван і отримав позивний «Потеряшка». «Вийшли з другом покурити, а коли повернулись — наших вже й слід простив. Потім рація почала волати: “Потеряшка, ти де?” Так і приклеїлось».
У Кліщіївці потрапив під удар ПТУР. Ішов першим у групі — ракета розірвалася поруч. Товариші відбулись легкими пораненнями, а Івану вирвало шматок ноги, живіт пробило навиліт. Вийшов самостійно — 1,5 кілометра на адреналіні. На стабпункті бойовий медик почав різати одяг, а Іван, замість стогону, кричав: «Що ти робиш, я тільки її купив! Я сам зніму!» Потім знайшов майстра, який зшив ту пошматовану форму, і досі її носить.
На відновлення пішов майже рік. Але повернувся — до свого підрозділу, до своїх хлопців. Бо війна для нього — це вже не подія, це частина життя. Вже встиг створити родину, має дитину. І як каже сам Іван: «Як би не закінчилась ця війна — ми вже перемогли. Ми зупинили орду й зберегли Державу!».
113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Тримаємо стрій.
Слава Україні!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
24.04.202506:26
Інформаційне повідомлення.
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 24.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 4 авіаударів із застосуванням 8 КАБів, задіяли 106 дронів-камікадзе, також здійснили 738 обстрілів позицій захисників України.
Ворог чотири рази намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників в районах Вовчанська та Вовчанських Хуторів.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 59 осіб, з них 29 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 110 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
танк;
бойова броньована машина;
артилерійська система;
15 автомобілів;
19 одиниць спецтехніки;
засіб РЕБ:
72 БпЛА.
Знищено:
83 укриття для особового складу;
4 місця зберігання боєприпасів;
3 місця зберігання ПММ.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
про обстановку в операційній зоні ОТУ “Харків” станом на 9.00 24.04.2025
Оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала та залишається складною.
Минулої доби російські окупанти завдали 4 авіаударів із застосуванням 8 КАБів, задіяли 106 дронів-камікадзе, також здійснили 738 обстрілів позицій захисників України.
Ворог чотири рази намагався прорвати оборонні рубежі наших захисників в районах Вовчанська та Вовчанських Хуторів.
Сили оборони продовжують нищити живу силу, озброєння і військову техніку російських окупантів. Так, за минулу добу ворог втратив 59 осіб, з них 29 – безповоротними.
Також на нашому напрямку загарбники втратили знищеними та пошкодженими 110 одиниць озброєння та військової техніки, з них:
танк;
бойова броньована машина;
артилерійська система;
15 автомобілів;
19 одиниць спецтехніки;
засіб РЕБ:
72 БпЛА.
Знищено:
83 укриття для особового складу;
4 місця зберігання боєприпасів;
3 місця зберігання ПММ.
Сили оборони України контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.
Разом до перемоги!
Слава Україні!
26.04.202507:11
@Нікіта_Тітов
26.04.202505:10
25.04.202508:20
Наші колеги з бригади «Спартан» діляться досвідом💪🏻
Чим займається психолог у бойовій бригаді?
Що найбільше любить у своїй роботі?
Які поради може дати бійцям, щоб ті зберігали стійкість?
Роман Благой, відповів на 10 запитань про завдання та місію професії військового психолога🧠
Чим займається психолог у бойовій бригаді?
Що найбільше любить у своїй роботі?
Які поради може дати бійцям, щоб ті зберігали стійкість?
Роман Благой, відповів на 10 запитань про завдання та місію професії військового психолога🧠
25.04.202505:30
На плечі нового знайомого з 151 окремої механізованої бригади – шеврон на якому поєдналися два прапори: український та азербайджанський. Аділь, механік-водій одного із батальйонів 151 ОМБр, народився та виріс неподалік від Баку. Проте, жартуючи в бесіді, сам себе з посмішкою називає «чорним запорожцем».
«Я із 1988 року живу в Запоріжжі. То хто я? Так, часто кажуть, що Батьківщина там, де народили тебе батьки. Але вже більшу частину свого життя я живу в Україні, тут народилася і живе моя донька. Батьківщина моєї дитини – моя Батьківщина!», - каже Аділь.
Саме тому наш співрозмовник зараз у війську – змінив кран, на якому працював раніше, на БТР. «Чоловіків, які намагаються триматись осторонь цієї війни, не розумію», - каже Аділь. І додає: «Особисто я тут в першу чергу, щоб захищати наших дітей від зазіхань цих… цих… негідників, скажу м’яко та цензурно». Каже, що своє ставлення до тих, хто силком набивається у «старші брати», склав вже давно: «Я ж добре пам’ятаю ще, наприклад, події у Баку в січні 1990 року. Це тоді, коли за наказом Горбачова були вбиті тисячі азербайджанців».
«В Запоріжжі живе моя донька. З лютого цього року – ще й онука, я став дідусем. Хтось боронить їх під Запоріжжям, я і собі – бороню дітей тут. А всі разом ми захищаємо всіх наших дітей. Це — по-справжньому, по-чоловічому, так і має бути!», - щиро розмірковує Аділь.
Ми своєю чергою бажаємо йому здоров’я та здійснення найзаповітнішої на сьогодні мрії – нарешті познайомитися з онукою! Çox sağ olun, щиро дякуємо, Аділь!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
«Я із 1988 року живу в Запоріжжі. То хто я? Так, часто кажуть, що Батьківщина там, де народили тебе батьки. Але вже більшу частину свого життя я живу в Україні, тут народилася і живе моя донька. Батьківщина моєї дитини – моя Батьківщина!», - каже Аділь.
Саме тому наш співрозмовник зараз у війську – змінив кран, на якому працював раніше, на БТР. «Чоловіків, які намагаються триматись осторонь цієї війни, не розумію», - каже Аділь. І додає: «Особисто я тут в першу чергу, щоб захищати наших дітей від зазіхань цих… цих… негідників, скажу м’яко та цензурно». Каже, що своє ставлення до тих, хто силком набивається у «старші брати», склав вже давно: «Я ж добре пам’ятаю ще, наприклад, події у Баку в січні 1990 року. Це тоді, коли за наказом Горбачова були вбиті тисячі азербайджанців».
«В Запоріжжі живе моя донька. З лютого цього року – ще й онука, я став дідусем. Хтось боронить їх під Запоріжжям, я і собі – бороню дітей тут. А всі разом ми захищаємо всіх наших дітей. Це — по-справжньому, по-чоловічому, так і має бути!», - щиро розмірковує Аділь.
Ми своєю чергою бажаємо йому здоров’я та здійснення найзаповітнішої на сьогодні мрії – нарешті познайомитися з онукою! Çox sağ olun, щиро дякуємо, Аділь!
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
24.04.202514:02
«Falcon» полює на окупантів під Вовчанськом
Днями військовослужбовці Держприкордонслужби в складі Сил оборони України на Харківщині виконували бойові завдання з протидії російсько-окупаційним військам.
Розвідувально-ударні групи БпЛА підрозділу Falcon бригади «Гарт» завдали ударів по ворожих позиціях на Вовчанському напрямку.
Вогневим ураженням знешкоджено десятьох окупантів та знищено антену зв’язку противника.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
Днями військовослужбовці Держприкордонслужби в складі Сил оборони України на Харківщині виконували бойові завдання з протидії російсько-окупаційним військам.
Розвідувально-ударні групи БпЛА підрозділу Falcon бригади «Гарт» завдали ударів по ворожих позиціях на Вовчанському напрямку.
Вогневим ураженням знешкоджено десятьох окупантів та знищено антену зв’язку противника.
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»🇺🇦
23.04.202515:02
Ті, хто перемагають смерть.
Військові лікарі 22 окремої механізованої бригади щодня рятують життя та здоров’я наших воїнів.
22ОМбр хижих_мечем_мирим
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
Військові лікарі 22 окремої механізованої бригади щодня рятують життя та здоров’я наших воїнів.
22ОМбр хижих_мечем_мирим
Оперативно-тактичне угруповання «Харків»
Показано 1 - 24 из 570
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.