Русалка Дністрова

У цьому довготривалому проєкті фотографія стала своєрідним інтимним щоденником. Це спосіб взаємодії з навколишнім простором і водночас інструмент його вивчення.

"Домашні‌ ‌вправи"‌ - це аналогові‌ ‌та‌ ‌цифрові‌ ‌фотографії‌, ‌розташовані ‌на‌ ‌нотних сторінках‌‌ ‌("'Фортепіанні‌ ‌вправи' ‌Шмітта‌ ‌початку‌ ‌20‌ ‌століття,‌ ‌знайдені‌ ‌на‌ ‌ринку‌ ‌букіністів‌ ‌у‌ ‌Харкові‌).‌ ‌Рукописні‌ ‌коментарі‌ ‌містять‌ ‌поради‌ ‌щодо‌ повсякденної‌ ‌домашньої‌ ‌гімнастики‌ ‌у ‌порівнянні‌ ‌з‌ ‌ранковими‌ ‌обрядами‌ ‌радянських‌ ‌юних‌ ‌піонерів.‌ Мисткиня‌ ‌визначає‌ ‌концепцію‌ ‌проєкту‌ ‌як‌ ‌"вторгнення‌ ‌зовнішнього‌ ‌світу‌ ‌в‌ ‌інтимний‌ ‌простір‌ ‌двох‌ ‌молодих‌ ‌людей".‌ Ця‌ ‌робота‌ ‌є‌ ‌ще‌ ‌одним‌ ‌прикладом‌ ‌оголеного‌ ‌автопортрету‌ ‌як‌ ‌способу‌ ‌розповісти‌ ‌особисту‌ ‌історію ‌в‌ ‌харківській‌ ‌фотографії.‌

Трансформація - тривалий, багатовимірний процес. Через викривлення, розмиті межі та багатошаровість зображень візуалізується період нестабільності — коли стара ідентичність зруйнована, а нова лише починає формуватися, коли внутрішній хаос перетворюється на новий порядок. Спостерігач і спостережуваний стають єдиним цілим. Тут немає завершеності, лише рух, лише пошук.

У цій серії кожен кадр нагадує рівень гри, де ми боремося з власними помилками сприйняття. Пікселі, подібно до цифрового імпресіонізму, розмивають ідеал і оголюють приховану суть світу, що здається крихким і несталим. Це подорож крізь ілюзії, де кожен день стає новим рівнем у грі самопізнання. Пастки у вигляді нерозділеного кохання та душевних ран залишають сліди, але що, коли все це лише марення, ілюзія розуму, що розмиває межі між реальним і уявним?

За основу я взяв скріншоти з фільму «Маяк», режисера Роберта Еггерса.

Натхнення використовувати пікселі прийшло до мене ще в серпні, коли я відвідав виставку «Сади сновидінь» і побачив роботи, створені з мозаїки. Їхній сенс полягав у тому, що чим далі ти відходиш від зображення, тим краще воно складається в цілісну картину. Я намагався досягти подібного ефекту у своїй серії. І, звісно, 8-бітна графіка — це ще й ностальгія за дитинством.

"Ближче" описує поведінку та досвід авторки за останні три роки життя в Україні. Здається, що життя зупинилося, і щоб не поранитися, ти намагаєшся завмерти, доки все не стане на свої місця.

Ця серія — спроба позбутися наростаючого відчуття самотності. Бути ближче до себе, до свого партнера,до усього прекрасного й великого.

Віра у те, що близькість може прихистити, дати відчуття утроби, єднання зі світом і принести безпечну роль спостерігача.