Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
АРТЮХ avatar
АРТЮХ
Шок-контент
АРТЮХ avatar
АРТЮХ
Шок-контент
Период
Количество просмотров

Цитирования

Посты
Скрыть репосты
Рік тому на війні загинув Іван Попов

Життя воїна обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.

Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».

У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.

З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.

10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.

Вічна пам'ять!
Переслал из:
Гіднасхід avatar
Гіднасхід
08.05.202512:43
Раз:

Федорчук нагадує про статистику: 9% усіх учасників бойових дій за перші п’ять років війни були саме з Луганської та Донецької областей — майже кожен десятий. Але ці цифри суспільство не хоче бачити й чути. І в цьому, на його думку, криється загроза, яку Росія вміло експлуатує.

“Коли ми пропонуємо суспільству лише негатив про певний регіон, ми граємо на користь ворога. Ми переконуємо себе, що земля не наша, люди не наші. А отже — й боротися за них не варто. На мою думку, це диверсійна діяльність, яка робиться або не від великого розуму або, навпаки, через те, що люди настільки травмовані, що готові визнавати, що тільки вони класні, бо вони вийшли звідти, втекли, а зрештою всі інші неважливі”,

– розповів Станіслав.
Переслал из:
Суспільне Донбас avatar
Суспільне Донбас
На фронті загинув оборонець із Рубіжного Вадим Бортнік. Чоловіку був 41 рік, повідомили у МВА.

Вадим захищав Україну з 2015 року, воював на Донеччині та Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення виконував завдання також на Херсонщині, Одещині та в Курській області РФ.
Навесні 2022 року світ облетіла фотографія хірурга з Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові, який несе на руках поранену дівчинку з Краматорська. Це була Яна Степаненко — 11-річна українка, яка внаслідок терористичного удару росіян по залізничному вокзалу втратила обидві ноги.

Попри пережиту трагедію, Яна не лише змогла відновитися фізично — вона стала справжнім символом незламності. Після складного лікування та реабілітації у США, де дівчинка отримала перші протези для ходьби та бігу, вона повернулася до України й продовжила відновлення у львівському Центрі UNBROKEN. Там Яна отримала нові сучасні протези — і в буквальному сенсі зробила свої перші кроки до великої мети: допомагати іншим через участь у благодійних марафонах.

Текст
Владислав Овчаренко – активіст із Луганська, партизан. У 2016 році його затримали представники “МДБ ЛНР” за проукраїнську позицію та звинуватили у “шпигунстві” на користь України. На той час Влад був фанатом футбольного клубу “Зоря”, активно підтримував свою країну і не приховував поглядів, що зробило його мішенню для окупантів. Понад два роки чоловік пробув у полоні. Знущання, тортури, фейковий “суд” – усе це мало зламати, але не вийшло.

У 2017 році Овчаренка звільнили під час великого обміну полоненими. Замість тиші – Влад продовжив діяти: давав інтерв’ю, розповідав правду про життя в окупації та тортури, які пережив у полоні, виступав за звільнення інших бранців Кремля.

Історія нашого друга в інтерв'ю ТРИБУН
21.04.202511:55
Переслал из:
східний avatar
східний
На территории оккупированной Луганской области в преддверии 9 мая готовятся к терактам — следует из документов, что передают нам наши источники из разного рода администраций и управлений так называемой «ЛНР»

А на примере служебной записки, направленной начальникам территориальных органов Министерства образования и науки «Луганской Народной Республики» из отдела инфраструктурного планирования и развития департамента по организации работы территориальных подразделений МОН «ЛНР» — можно подумать, что россияне скорее готовят население оккупированной Луганщины к последствиям террористических актов, а не пытаются усилить бдительность по их пресечению. Во всяком случае, помимо письменных предупреждений ни коем другим образом безопасность в последние дни не усиливается, как отмечают наши источники

Учитывая, что украинская сторона получила разведданные о возможных терактах в исполнении ФСБ на территории РФ в канун 9-го мая — жителям оккупированной Луганской области необходимо быть также бдительными в данные дни и по возможности оставаться дома. Ни для кого не секрет, что жители оккупированных территорий всегда были и остаются для россиян людьми второго сорта, поэтому никто из российских спецслужб не будет жалеть жизни ваших детей на детской площадке или же в парке, делая кровавую картинку для уважаемых западных партнеров, а также внутреннего потребителя — обвинив в случившемся, конечно же, украинскую сторону

Более того, сегодня жителей так называемой «ЛНР» также, как и жителей российской федерации предупредили о перебоях в работе мобильной связи и интернета ближайшие дни, что также может способствовать отключению камер видеонаблюдения на улицах и препятствовать сигнализированию местных жителей в силовые структуры (путем той же мобильной связи) о подозрительных действиях, совершаемых неизвестными лицами близь мест скопления людей
Станіслав Федорчук — один з найвпізнаваніших голосів українського сходу. Активіст, політолог, організатор, учасник донецького Євромайдану, голова правління Української народної ради Донеччини та Луганщини. Його ім’я постійно з’являється у списках спікерів, коли мова йде про майбутнє тимчасово окупованих територій, історичну пам’ять і справжній сенс соборності.

Видання “ТРИБУН” поспілкувалося з донеччанином — про особисту історію спротиву, ціну зради, реабілітацію колаборантів, пам’ять про український схід і майбутнє Донеччини.

Велике інтерв'ю вже на сайті
29.04.202513:14
У часи, коли війна залишає глибокі шрами на тілі нації, збереження пам’яті про загиблих стає не лише актом вшанування, а й фундаментом для майбутнього. Журналістка Ганна Курцановська присвятила свою діяльність саме цій меті — меморіалізації трагедій війни. Її проєкт «Оленівка. Їх убили, бо не змогли перемогти на полі бою» отримав визнання на конкурсі «Честь Професії» у номінації «Найкраща публіцистика в локальному медіа». Курцановська не лише документує історії загиблих захисників, а й активно бере участь у перформансах, які привертають увагу до воєнних злочинів. Один із таких перформансів відбувся біля Національного академічного театру опери та балету ім. Т.Г. Шевченка, де вона в масці Путіна тримала макет авіабомби ФАБ-500, символізуючи трагедію в Маріупольському драмтеатрі.

У розмові з ТРИБУН Ганна Курцановська ділиться своїм баченням важливості меморіалізації війни та пояснює, чому збереження пам’яті є ключовим для формування національної ідентичності та запобігання повторенню трагедій у майбутньому.​
Вже з перших хвилин розмови Олена Ніжельська говорить категорично: «Я завжди кажу, що на Луганщині 37 громад, а не 26. Бо саме стільки з них були створені в межах реформи децентралізації. 26 — це кількість військових адміністрацій. Але це не вся картина».

Це не формальність. Це — боротьба за визнання. За нестерту присутність малих, часто забутих сіл, де ще донедавна жили люди, які об’єднувались, творили, планували. Для Ніжельської громада — не те, що визначається постановами.

Громада — це не лише територія. Це люди, їхня пам’ять, досвід, зв’язки. Це не просто визначення чи статус. Це — спільність традицій, звичаїв. Люди, які мають спільне проживання, спільну історію. Це про те, що між ними — комунікація, взаємозалежність, щось невидиме, що тримає разом».



Інтерв'ю читайте на ТРИБУН
23.04.202515:09
⚡️ Путин одобрил «отжим» земельных участков на оккупированной Луганщине

В так называемой «ЛНР» заявили о намерении передавать «бесхозные» земельные участки под жилыми домами новым «владельцам» через «муниципалитеты». Эту идею лично одобрил Владимир Путин.
Об этом сообщает пропагандистский ресурс «ЛИЦ».

В частности, эту инициативу российскому лидеру озвучил глава оккупационной «администрации» Старобельского района Владимир Чернёв.

По замыслу оккупантов, сначала такие участки будут оформляться в так называемую «муниципальную собственность», а затем передаваться физическим лицам.

Оккупанты не уточняют, что именно подразумевается под «неоформленными» земельными участками. Вероятно, речь идёт о землях, которые были покинуты владельцами после начала боевых действий и последующей оккупации.

Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
21.04.202509:19
Попри окупацію частини територій, локальні медіа Донеччини та Луганщини залишаються чи не єдиним джерелом верифікованої інформації про життя у регіоні. Вони стали голосами людей, які не мають змоги розповісти про себе самостійно. Але водночас ці ЗМІ зіштовхуються з постійними викликами: фінансовими, емоційними, професійними. Про важливість і трансформацію регіонального медіапростору, особливо у контексті Луганщини й Донеччини, розповіла Валентина Троян — журналістка і представниця Інституту масової інформації у Луганській області.

Текст
Переслал из:
Гіднасхід avatar
Гіднасхід
08.05.202512:43
Два:

Для мене велике питання, скільки ж ми маємо покласти зусиль для того, щоби комунікувати з власним суспільством? Я дуже боюся, що росіяни скористаються цим, аби переконати українське суспільство в тому, що треба відмовитися від окупованих територій, треба відмовитися від людей з окупованих територій, як і тих, хто є в Україні, так і тих, хто перебуває в окупації. Бо, мовляв, що нас пов'язує з цими людьми? Історія, яку ми не знаємо, вчинки, які ми не хочемо визнавати.


Федорчук підкреслює: якщо ми справді плануємо повернення, то маємо повертати українську реальність — зі своїми сенсами, пам’яттю, баченням майбутнього. Інакше — для кого і навіщо це повернення?
Сьогодні рівно 102 роки від дня заснування ФК Зоря Луганськ
🇺🇦 Последние проукраинские митинги в Луганске и Донецке

28 апреля 2014 года в Луганске и Донецке прошли последние массовые проукраинские акции.

Луганск:

Вечером у памятника Тарасу Шевченко собрались десятки активистов, чтобы поддержать единство Украины. Со сцены сообщили о захвате Тимура Юлдашева — одного из лидеров сопротивления. Митинг пытались сорвать пророссийские титушки. Они провоцировали столкновения с проукраинской молодежью. В тот же день в центре города вооружённые люди напали на двух активистов.

Уже 29 апреля сепаратисты захватили Луганскую ОГА и подняли российский флаг.

Донецк:

Митинг начался у стадиона “Олимпийский” и двигался по улице Артема. Звучал гимн Украины и “Воины света”, но акцию сорвали пророссийские молодчики с битами и ножами. Десятки пострадавших. Милиция не вмешивалась. После этого мирные акции в городе стали невозможными.

Фото: “Жёлтая Лента”, Александр Вовчанский

Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
Ілля Шутов – борець за незалежність України у XX столітті, Народився у 1957 році у місті Білицьке на Донеччині. З самого дитинства його оточували патріотично налаштовані дорослі – його батьки, родина та друзі сім’ї. Завдяки оточенню Ілля Якимович з самої юності знав, що буде займатися відродженням української незалежності і, маючи гірничу освіту та працюючи в шахті гірничим майстром, для подальшого навчання обрав юридичний факультет Донецького університету.

Про боротьбу з радянським режимом, референдум за незалежність та непокаране зло він розповів в інтерв’ю для видання “ТРИБУН”.
Переслал из:
FANCON UA avatar
FANCON UA
Друзі – потребуємо вашої допомоги! 

Ксенія Дубнюк, наша хед оф ком’юнікейшен, головна відповідальна за наш СММ, директорка по піару і людина, без якої наші соцмережі були б порожні, – збирає кошти на авто для зв'язківців 36 ОБрМП.

Вона не зверталась до нас за допомогою, але ми не можемо залишатися осторонь. Тому орг. команда FANCON долучається до збору і запрошує вас також взяти участь. 

А щоб додати трішки азарту, ми пропонуємо рідкісний приз: дві книги одного з найкращих авторів темного фентезі сучасності Джо Аберкромбі від видавництва Небо @nebo.booklab.publishing.

І не просто книги, а книги з автографом!

Минулого року за сприяння @fantastychni_talks ми змогли домовитися з Джо й відправити йому кілька екземплярів на підпис. 

І от їх час настав!

Два рандомні переможці отримають по одній книзі з підписом Джо і по два дводенні запрошення на FANCON з раннім входом. 

ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ У РОЗІГРАШІ?

🔹 Донать на монобанку від 200 грн (кожні 200 грн = 1 шанс)
🔹 Більше донатів — більше шансів! (400 грн = x2, 2000 грн = x10)
🔹 Для інших банків: обов’язково лишай контактні дані у коментарі до платежу

♨️ Банка збору:
https://send.monobank.ua/jar/96cTiuhHaH

Усього тиждень, щоб отримати унікальне українське видання, яке тримав в руках сам автор (до речі, видання йому ДУУУУУЖЕ сподобалось)!

#FANCONUA2025_donation
Рубіжне, 2015

Фото з особистого архіву / rubezhanin
Переслал из:
Гіднасхід avatar
Гіднасхід
08.05.202512:43
Три:

Федорчук акцентує, що суспільство постійно забуває: Донецьк і Луганськ до війни були академічними центрами. Саме звідти походять десятки письменників, дослідників, громадських діячів — людей, які формували і розвивали українське.

“Підважувати їхній внесок в загальноукраїнську культурну скарбничку я би не став, тому що цим самим ми робимо біднішими себе. І, на мою думку, зараз в умовах цієї тотальної війни ми мусимо здати собі звіт: чи ми допомагаємо ворогу, чи ми допомагаємо Україні. Якщо ми допомагаємо Україні, то ми мусимо як мінімум здійснити перепис справжнього гарного, доброго українського, яке було на нашому окупованому сході”.


Особливо критично Федорчук ставиться до терміну “дике поле” — популярного штампа в історичній публіцистиці й дискусіях про схід. За його словами, це не просто анахронізм, а імперський конструкт, запроваджений ще польською владою для легітимації передачі українських земель чужим господарям.

“Коли тебе називають диким варваром — це означає тільки одне: хтось хоче підважити твою суб'єктність. Сказати, що доброго там бути не може. Але ж ми знаємо, що більшість населених пунктів Донеччини заснована саме українськими козаками з хуторів, зимівників. Це не “нічия територія”, це наша історія, частина нашої ідентичності”, – нагадав він.


Я думаю, що сам по собі термін “Донбас” став достатньо токсичним. Коли ми кажемо “Донеччина” — ставлення вже краще.
05.05.202510:55
Одинадцять років тому, 5 травня 2014-го року, світ почув про «Азов».

Звільнення, захист і розбудова України стали тією метою, заради якої бійці були готові спільно розвивати вміння, здобувати досвід, плекати дисципліну та досягати успіху. Невелика група добровольців, учорашніх цивільних, озброєних арматурою, за пів року перетворилася зі стрілецького батальйону на полк, отримала важку техніку й артилерію.

Звільнення Маріуполя, звільнення Мар’їнки, участь у боях під Іловайськом у 2014-му році. Чи не єдина успішна наступальна операція часів АТО – Павлопіль-Широкинська – в 2015-му. Масштабна операція на Світлодарській дузі в 2019-му.

Героїчна оборона Маріуполя в 2022-му. Вступивши у повномасштабну війну полком та понісши значні втрати, вже на початку 2023-го «Азов» став бригадою, а навесні 2025-го – корпусом. Бойові дії на найгарячіших ділянках фронту, участь у контрнаступі 2023-го року, просування в Серебрянському лісництві, стабілізація фронту на Торецькому та Покровському напрямках.

Постійне вдосконалення системи управління, пошук найкращих рішень для знищення ворога та збереження життів своїх бійців. Впродовж одинадцяти років своєї історії «Азов» став символом ефективності, яка забезпечена постійним розвитком, звитягою та вмотивованістю. Але історія на цьому не завершується, перед нами велика робота.

Помститися за полеглих, повернути побратимів з полону, разом звільнити рідну землю та співгромадян з-під окупації, відновити справедливість і далі розбудовувати незалежну Україну. Ми знаємо, за що воювали весь цей час, за що віддавали свої життя наші побратими, знаємо, як воювати далі, до перемоги!

Заповнити анкету | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | Twitter | Facebook | TikTok | WhatsApp
😁
З чим асоціюється у вас Луганщина? З териконами? З бабаками? Зі степом? З крейдяними горами, абрикосами чи війною? Образи, з якими ми жили десятиліттями, залишилися у минулому. Та нова Луганщина — ще не вигадана. У час великої травми і переосмислення саме візуальна айдентика може допомогти нам уявити регіон заново — і вже не як втрачений промисловий край, а як сучасну, стильну частину культурної мапи України.

Про майбутнє візуального образу Луганщини говоримо з істориком і публіцистом Максимом Віхровим, який не лише глибоко досліджує тему ідентичності Сходу України, а й ставить просте, але важливе запитання: «А що ми, власне, хочемо показати світу, коли говоримо “Луганщина”?»

Читайте текст на ТРИБУН
Айдар (Новопсков) Луганської області (2018)

Фото з архіву Миколи Скурідіна
21.04.202509:02
Показано 1 - 24 из 12 252
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.