Видавництво «Темпора»
Вітаємо вас на телеграм-каналі видавництва «Темпора»
📄https://www.tempora.com.ua/uk/
📚https://book-ye.com.ua/catalog/vydavnytstva/filter/vidavnitstvo_tov-is-tempora/
🎥https://www.youtube.com/@TemporaPublishing
📄https://www.tempora.com.ua/uk/
📚https://book-ye.com.ua/catalog/vydavnytstva/filter/vidavnitstvo_tov-is-tempora/
🎥https://www.youtube.com/@TemporaPublishing
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположениеУкраїна
ЯзыкДругой
Дата создания каналаMar 21, 2023
Добавлено на TGlist
Jun 14, 2023Прикрепленная группа
Рекорды
06.04.202523:59
2.3KПодписчиков25.03.202323:59
200Индекс цитирования11.11.202323:59
779Охват одного поста24.01.202507:40
241Охват рекламного поста15.10.202323:59
16.75%ER11.11.202323:59
59.24%ERR
15.03.202515:32
На перехресті вулиць Великої і Малої,
Місто і я — до ранку зосталось двоє,
А небо для нас, як сховок — подихати і стерпіти,
Це просто падають зорі, для когось це — кінець світу.
І думай, що маєш сили чекати, що з порожнечі
Тобі хтось засуне в руку малюнок із планом втечі.
Потоком людей і втоми, без принципів і без честі,
Чекаю на невідоме я тут ось, на перехресті
Свободи, чекання й болю, зневіри і параної,
Я з містом — на перехресті. Великої і Малої.
Ігор Мисяк, «Діти жонглюють камінням»
Місто і я — до ранку зосталось двоє,
А небо для нас, як сховок — подихати і стерпіти,
Це просто падають зорі, для когось це — кінець світу.
І думай, що маєш сили чекати, що з порожнечі
Тобі хтось засуне в руку малюнок із планом втечі.
Потоком людей і втоми, без принципів і без честі,
Чекаю на невідоме я тут ось, на перехресті
Свободи, чекання й болю, зневіри і параної,
Я з містом — на перехресті. Великої і Малої.
Ігор Мисяк, «Діти жонглюють камінням»
03.04.202512:40
🔥Книга «Кант. Революція мислення» Маркуса Вілашека приїхала з друкарні і вже доступна до замовлення на нашому сайті!
***
Книга професора Університету імені Ґете у Франкфурті-на-Майні, знаного кантознавця Маркуса Вілашека презентує в досить оригінальній формі життя і творчість німецького філософа Імануеля Канта. У 30 розділах автор подає цікаві й варті уваги відомості про життя філософа, однак передусім зосереджується на «мисленні Канта», тобто на тих головних його ідеях, які до сьогодні залишаються визначальними для світового філософського дискурсу. Політика і Просвітництво, виховання і мораль, право і релігії, антропологія і психологія, естетика і наука, метафізика і критика, свобода і віра, зрештою, сама філософія – це ті теми, які слугують дороговказом для того, щоб поступово і без зайвої фахової перевантаженості наблизити читача до Кантової філософії.
✅Над книгою працювали:
Переклад з німецької: Віталій Терлецький
Випускова редакторка: Ніка Чулаєвська
Редагування: Ірина Олексієнко, Ксенія Шпак
Коректура: Руслана Маринич
Дизайн і верстка: Андрій Гончарук
На обкладинці використано ілюстрацію Ольги Глумчер.
***
Книга професора Університету імені Ґете у Франкфурті-на-Майні, знаного кантознавця Маркуса Вілашека презентує в досить оригінальній формі життя і творчість німецького філософа Імануеля Канта. У 30 розділах автор подає цікаві й варті уваги відомості про життя філософа, однак передусім зосереджується на «мисленні Канта», тобто на тих головних його ідеях, які до сьогодні залишаються визначальними для світового філософського дискурсу. Політика і Просвітництво, виховання і мораль, право і релігії, антропологія і психологія, естетика і наука, метафізика і критика, свобода і віра, зрештою, сама філософія – це ті теми, які слугують дороговказом для того, щоб поступово і без зайвої фахової перевантаженості наблизити читача до Кантової філософії.
✅Над книгою працювали:
Переклад з німецької: Віталій Терлецький
Випускова редакторка: Ніка Чулаєвська
Редагування: Ірина Олексієнко, Ксенія Шпак
Коректура: Руслана Маринич
Дизайн і верстка: Андрій Гончарук
На обкладинці використано ілюстрацію Ольги Глумчер.
05.04.202514:22
Президент, весь у білому, став за трибуну.
Я — дитя цього міста! — почав він. Я — дитя цього народу! І я їм з цього місця повідомляю, що їм ніколи не буде прощення. Ні їм, ні їхнім дітям. Ні дітям їхніх дітей. Ні дітям дітей їхніх дітей
Ні дітям дітей їхніх дітей!
Ні дітям дітей їхніх дітей!
Ні дітям дітей їхніх дітей! — повторював він, у захваті від звуку та мелодії своїх слів.
Раптом він відчув себе поетом.
Мілєнко Єрґович, «Війна» (переклад Алли Татаренко)
Я — дитя цього міста! — почав він. Я — дитя цього народу! І я їм з цього місця повідомляю, що їм ніколи не буде прощення. Ні їм, ні їхнім дітям. Ні дітям їхніх дітей. Ні дітям дітей їхніх дітей
Ні дітям дітей їхніх дітей!
Ні дітям дітей їхніх дітей!
Ні дітям дітей їхніх дітей! — повторював він, у захваті від звуку та мелодії своїх слів.
Раптом він відчув себе поетом.
Мілєнко Єрґович, «Війна» (переклад Алли Татаренко)
26.03.202515:23
Відразу стало ясно, що цю книжку вже давно ніхто не розгортав – можливо, ще відтоді, як вона тут спочила. Бібліотекар витягнув картату ганчірочку і витер пил – чорний, густий, упертий вікторіанський пил з часточками диму й сажі, що відклалися ще до Законів про чисте повітря.
«Одержимість», А. С. Баєтт (переклад Ярослава Стріха, Максим Стріха)
«Одержимість», А. С. Баєтт (переклад Ярослава Стріха, Максим Стріха)
06.04.202514:27
Я маю слабкість до романтичних диваків, які знаходять поезію у найбільш неочікуваних сховках і випалюють ці знахідки собі на шкірі, мов дорогоцінне, невідчужуване майно. Однак мушу тебе попередити, що в цій дірі ти знайдеш небагато поезії.
Роже Ван де Вельде, «Тріскучі голови», переклад Наталії Карпенко
Роже Ван де Вельде, «Тріскучі голови», переклад Наталії Карпенко
post.reposted:
Альманах фантастики "Das ist fantastisch!"
23.03.202511:38
Прочитала «Стахановський рух» і зараз буду його рекомендувати. Одразу скажу, книга майже пройшла повз, бо ані назва, ані обкладинка не переконали, що мені вона треба. Переконала «Темпора»:) отак я отримала книгу, і ні разу не пожалкувала про це.
За жанром це містичний трилер, але в сюжеті намішано дуже багато. Тут є детектив. Власне, він головний герой, який приїздить до деокупованого луганського містечка десь в 2030ті, аби знайти зниклого вченого. Тут є горор, бо луганські шахти – це лабіринт, де за повір’ями причаїлося прадавнє зло (а шахтарі копали надто вглиб і… ну, ви зрозуміли). Тут є сатира різного ступеня чорнухи: автор стібе популярні телешоу, поліцію, сєпарів, бандюків, провінціалів, - виходить смішно, а головне – зло отримує в панамку. А ще тут є прибульці, люди з суперздібностями, битва з «вольтроном» - звучить як вінігрет, але в цьому тексті все на диво органічно і на своїх місцях.
Книга починається з телешоу на кшталт «битви екстрасенсів», де бере участь головний герой. Він виявляється єдиним справжнім екстрасенсом. Після того, як він розказує, хто з ким переспав, аби дійти до фіналу, його виганяють геть і починають погрожувати. А герою потрібні гроші, бо в нього онкохвора мати. І ось йому дзвонить загадковий пан Бальтазар, дає величезний аванс і обіцяє ще більше, якщо герой розшукає одного еколога. Чоловік зник на малій батьківщині героя, звідки герой із мамою втекли перед окупацією, і куди він думав ніколи не повернеться.
Книга сильно зрезонує тим, чиє дитинство прийшлося на 90-ті. Тут згадується багато маленьких деталей звідти (побут, кримінал, відключення гарячої води, те, як люди говорили банкомату своє прізвище, бо не знали, як ним користуватися). А ще, оскільки книга про шахтарів, тут є багато моментів з їхньої роботи, що робить текст насиченим та атмосферним. За це величезний плюс, бо коли від читання художки дізнаєшся щось нове, це дуже гарний читацький досвід.
Окрім фантастики книга добряче проходиться по соціальних темах. Коли герой приїздить на луганщину, він не впізнає своє маленьке депресивне містечко: центр відремонтували, повідкривали кав’ярні, повісили лампочки на дерева, але це все фасад, бо понурі двори і гаражі також залишилися. У місті виявилося повно
ждунів, амністованих апалчєнцев та різних бандюків. Автор моделює болючу реальність перших повоєнних років, і це читається важко, бо щоб показати зло сильним і небезпечним, в сюжеті описано страждання невинних та різна жесть.
Персонажі дуже колоритні. Головний герой – Лео – вміє торкатися речей та людей і бачити їхнє минуле. Він називає це ретрокогнітивним баченням, більшість інших героїв –ректальним. В розслідуванні йому допомагає місцевий шериф на прізвисько Пепан – з дуже прикольним говором. Під час читання постійно змінюєш думку: любити Пепана, чи ненавидіти, бо герой дуже неоднозначний. Головний ворог Лео – колишній директор шахти Кошкін – типовий місцевий князьок (який має паранормальну чуйку робити темні вчинки і отримувати з цього вигоду). З жіночими персонажами скромніше – є красива «дама в біді» з «тахікардійним поглядом», про яку мріє герой, і ще одна жіночка, про яку щось сказати – це заспойлерити.
Ще хочу дуже похвалити авторську сатиру. У книзі – Стахановський рух – це таємне товариство шахтарів (на кшталт масонської ложі, тільки з донбаським колоритом): бо половина там по блату, ще якась частина – за хабар, решта – бандюки. Їхні пафосні потаємні зустрічі скидалися на партзібрання, з кодовим вітанням «слава труду». А статус у товаристві визначався за кольоромштанів касок. Коли читала про культ по-луганські, сміялася вголос.
Не дуже зайшло, що багато персонажів описуються через схожість на якихось акторів. Буквально все містечко Жани Рено та Джоні Деппи. Логіка іноді приноситься в жертву заради екшену, стьобу та емоційних поворотів. Але текст чіпляє – і це головне.
Книга вийшла у «Темпорі». Там зібрані теми війни, осмислення донбанської ідентичності, вайб невеликих містечок на сході. Післясмак приємний, раджу придивитися.
За жанром це містичний трилер, але в сюжеті намішано дуже багато. Тут є детектив. Власне, він головний герой, який приїздить до деокупованого луганського містечка десь в 2030ті, аби знайти зниклого вченого. Тут є горор, бо луганські шахти – це лабіринт, де за повір’ями причаїлося прадавнє зло (а шахтарі копали надто вглиб і… ну, ви зрозуміли). Тут є сатира різного ступеня чорнухи: автор стібе популярні телешоу, поліцію, сєпарів, бандюків, провінціалів, - виходить смішно, а головне – зло отримує в панамку. А ще тут є прибульці, люди з суперздібностями, битва з «вольтроном» - звучить як вінігрет, але в цьому тексті все на диво органічно і на своїх місцях.
Книга починається з телешоу на кшталт «битви екстрасенсів», де бере участь головний герой. Він виявляється єдиним справжнім екстрасенсом. Після того, як він розказує, хто з ким переспав, аби дійти до фіналу, його виганяють геть і починають погрожувати. А герою потрібні гроші, бо в нього онкохвора мати. І ось йому дзвонить загадковий пан Бальтазар, дає величезний аванс і обіцяє ще більше, якщо герой розшукає одного еколога. Чоловік зник на малій батьківщині героя, звідки герой із мамою втекли перед окупацією, і куди він думав ніколи не повернеться.
Книга сильно зрезонує тим, чиє дитинство прийшлося на 90-ті. Тут згадується багато маленьких деталей звідти (побут, кримінал, відключення гарячої води, те, як люди говорили банкомату своє прізвище, бо не знали, як ним користуватися). А ще, оскільки книга про шахтарів, тут є багато моментів з їхньої роботи, що робить текст насиченим та атмосферним. За це величезний плюс, бо коли від читання художки дізнаєшся щось нове, це дуже гарний читацький досвід.
Окрім фантастики книга добряче проходиться по соціальних темах. Коли герой приїздить на луганщину, він не впізнає своє маленьке депресивне містечко: центр відремонтували, повідкривали кав’ярні, повісили лампочки на дерева, але це все фасад, бо понурі двори і гаражі також залишилися. У місті виявилося повно
ждунів, амністованих апалчєнцев та різних бандюків. Автор моделює болючу реальність перших повоєнних років, і це читається важко, бо щоб показати зло сильним і небезпечним, в сюжеті описано страждання невинних та різна жесть.
Персонажі дуже колоритні. Головний герой – Лео – вміє торкатися речей та людей і бачити їхнє минуле. Він називає це ретрокогнітивним баченням, більшість інших героїв –ректальним. В розслідуванні йому допомагає місцевий шериф на прізвисько Пепан – з дуже прикольним говором. Під час читання постійно змінюєш думку: любити Пепана, чи ненавидіти, бо герой дуже неоднозначний. Головний ворог Лео – колишній директор шахти Кошкін – типовий місцевий князьок (який має паранормальну чуйку робити темні вчинки і отримувати з цього вигоду). З жіночими персонажами скромніше – є красива «дама в біді» з «тахікардійним поглядом», про яку мріє герой, і ще одна жіночка, про яку щось сказати – це заспойлерити.
Ще хочу дуже похвалити авторську сатиру. У книзі – Стахановський рух – це таємне товариство шахтарів (на кшталт масонської ложі, тільки з донбаським колоритом): бо половина там по блату, ще якась частина – за хабар, решта – бандюки. Їхні пафосні потаємні зустрічі скидалися на партзібрання, з кодовим вітанням «слава труду». А статус у товаристві визначався за кольором
Не дуже зайшло, що багато персонажів описуються через схожість на якихось акторів. Буквально все містечко Жани Рено та Джоні Деппи. Логіка іноді приноситься в жертву заради екшену, стьобу та емоційних поворотів. Але текст чіпляє – і це головне.
Книга вийшла у «Темпорі». Там зібрані теми війни, осмислення донбанської ідентичності, вайб невеликих містечок на сході. Післясмак приємний, раджу придивитися.
08.03.202515:36
Хлопці в тих самих окопах, які щойно копали, і лежали. Нарвали собі трави, поклали якийсь одяг під голови і задивлялися на небо. А над ними гойдався яскравий місяць, такий молодий, повний жовтого сяйва, і здавалося, що лише руку простягнеш, і от він уже поміж пальців, обпікає шкіру і рветься назад, до зірок. Ті розбрелися візерунками по небу, щоночі вигадуючи все нові й нові, ніби завдання у них таке: дивувати тих, що під ними, своєю здатністю з одного цілого складати безліч, і з безлічі знову ставати чимось єдиним.
Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»
Анюта Гальперіна, «Марія. Частина I. Дерева тримаються корінням за землю»
20.03.202512:02
🔥А ми до вас з чудовою новиною! Після невеликої паузи ми відновлюємо наш проєкт "Два підходи до творчості", розпочатий в кінці минулого року. Найближчий захід проєкту вже 10го квітня в Ужгороді! Міла Смолярова ("Перед очима" та "Дим") і Альона Рязанцева ("Афера. І нічого зайвого") зіткнуться в літературному батлі, щоб обговорити тему "Секс у літературі: в кадрі і за кадром". Приходьте 10 квітня о 18:00, буде цікаво та гаряче!
*пошепки*
Наступними містами, в які ми поїдемо з цією темою, будуть Мукачево та Хуст. Деталі трохи згодом.
*взагалі тихо*
Різні міста, різні теми. Вінниця, Хмельницький, Рівне, Житомир і не тільки, до вас ми теж плануємо приїхати з цікавими обговореннями. Пишіть в коментарях ваші міста та імена авторів, яких би ви хотіли побачити й почути.
*пошепки*
Наступними містами, в які ми поїдемо з цією темою, будуть Мукачево та Хуст. Деталі трохи згодом.
*взагалі тихо*
Різні міста, різні теми. Вінниця, Хмельницький, Рівне, Житомир і не тільки, до вас ми теж плануємо приїхати з цікавими обговореннями. Пишіть в коментарях ваші міста та імена авторів, яких би ви хотіли побачити й почути.
post.reposted:
Культ Критики
25.03.202510:12
«Стахановський рух» — це містично-пригодницький текст, дія якого розгортається на деокупованій частині Донеччини. І якщо вас досі не заінтригував цей текст, додамо: він може здобути премію «Своя полиця» в категорії «Ілюзіоністи».
Ліза Козловець, менеджерка KMA Book Club, мовиця подкасту про поезію «Слова на вітер» і авторка статей, проаналізувала цей текст і готова ділитися знахідками. Чи гармонійно вписується фентезійний елемент тексту в сюжетну канву? Як у романі зображені жінки? Про що свідчить кінцівка тексту? Дізнавайтеся відповіді на ці питання в рецензії «Стахановський рух: війна світів та світова війна».
Читайте статтю за покликанням у профілі. І нагадуємо: стежте за нами, аби дізнатися, чи здобуде «Стахановський рух» премію «Своя полиця».
Ліза Козловець, менеджерка KMA Book Club, мовиця подкасту про поезію «Слова на вітер» і авторка статей, проаналізувала цей текст і готова ділитися знахідками. Чи гармонійно вписується фентезійний елемент тексту в сюжетну канву? Як у романі зображені жінки? Про що свідчить кінцівка тексту? Дізнавайтеся відповіді на ці питання в рецензії «Стахановський рух: війна світів та світова війна».
Читайте статтю за покликанням у профілі. І нагадуємо: стежте за нами, аби дізнатися, чи здобуде «Стахановський рух» премію «Своя полиця».
10.03.202515:23
Ернестін завжди була поряд. Якщо його життя й мало схему, то її забезпечувала вона. Вона була з ним, коли «Велетень» падав біля Ганновера. Її гроші допомагали платити за його майстерню; згодом бізнес було переписано на її ім’я.
Джуліан Барнз, «Рівні життя», переклад: Віра Кузнєцова
Джуліан Барнз, «Рівні життя», переклад: Віра Кузнєцова
22.03.202515:27
Злегка постукуючи капелюхом об ліве стегно, Страффорд розсіяно роззирався. Усе видавалося несправжнім: ця велика квадратна кімната, високі книжкові шафи, вишуканий, але вицвілий турецький килим, акуратно розставлені меблі й це тіло, охайно покладене, з розплющеними очима, що вже затяглися плівкою, цей розфокусований погляд уверх – ніби він був не мертвий, а просто розгублено-замислений.
Джон Бенвілл, «Сніг», переклад Анастасії Осипенко
Джон Бенвілл, «Сніг», переклад Анастасії Осипенко
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
