До цієї книги я, на свій превеликий жаль, не знала, хто такий Григорій Кочур. А це, насправді, видатний український поет та перекладач, який був на засланні в радянському таборі в місті Інта у середині ХХ століття. Власне, «Інтинський зошит. Вірші 1945-1953 років» – це збірка, яка містить 27 поезій автора, а також ще 6 його віршів, які записала Ярослава Людкевич під час спільного перебування в таборах.
Мені здається, що найкраще поета представляє його творчість, але декількома згадками та думками з книги захотіла поділитися і з вами:
• Якщо потрібно схарактеризувати «Інтинський зошит» одним реченням, то це може бути так: автор, перебуваючи в нелюдських умовах заполярного концтабору, створює гімн людяності та високому стоїцизму. – Максим Стріха
• Бо ніщо так не пригноблювало в'язня, як розлука з друзями неволі. Спільно долати життєві перепони, спільно сподіватись на краще, ділитись найбільш потаємними думками й останнім куснем сухаря, аж раптом – розставання. Повна невідомість про долю друзів на роки, а то й до могили… – Ярослава Людкевич
• «Вивчайте чужі мови», – часто радив нам поет, – без них людина в сьогоднішньому світі ніби із зав'язаними очима. Навіть часткове знання інших мов значно розширить ваш світогляд». – Ярослава Людкевич
Окрім віршів Григорія Кочура та спогадів його знайомих, в книзі також представлено багато фото-згадок з тих часів. Тут ми побачимо не лише автора, але і його дружину, найближчих друзів, інших ув'язнених, які теж були в той час на засланні та мали можливість потоваришувати з відомим поетом.
Поділюся ще з вами двома частинами з різних віршів. Вони мені дуже сподобалися, тому хочеться, щоб і ви їх прочитали:
~
Мов вітер, що спокійно дихає
І плине полем неозорим,
Ми скромним словом правди тихої
Стозвукий галас переборем.
(«Я тих повинен стати голосом»)
~
Помічено здавна, що лихо не вічне, зазнаєм, може, на краще змін:
Спокійних, незламних, немовби тих самих, колись нас зустріне єдиний наш син.
З любов’ю до тебе, з вірою в тебе усе знесу, подолаю я,
Без краю близька, до одчаю далека, болісно люба дружина моя.
(«Дружині»)
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️
