1/2 Про артбук See the sea
Автостопом до Криму я їздив у 2013. Подорож була непередбачувана і весела, як і годиться автостопу.
Перший далекобійник завіз замість Миколаєва до Одеси, і це була незабутня ніч у його фурі, поки він розвантажувався і накидувався "Стелою Артуа". Шалений фестиваль на березі Південного Бугу в Миколаєві, організований Сергієм Мельниченком із друзями. Як ми там поночі не потопилися, відомо лише добрим богам. Прокидання о 5 ранку на Ак-Кая від матюків татарина, який гнав коней пастися, і чудова можливість через це зустріти світанок на вершині гори, яки би за інших умов я проспав, змучений звечора важкими рюкзаком. Дорога із Тихої бухти до Коктебеля у дощ по кісточки у багнюці, співаючи пісень. Передостання у світі масандрівська "Марсала" у Малоріченському, знята напередодні із виробництва через те, що її винороб переспав із дружиною головного інженера заводу.
Звісно ж, це був чудовий відпочинок. Вся пляжна романтика дикого туризму на морі. У ньому умиваєшся і чистиш зуби, купаєшся і засмагаєш на смузі піску. Поряд із ним п’єш вино та дивишся на зорі. Блага цивілізації відсутні і непотрібні, адже щовечора є безмежність неба над головою і шум хвиль як колискова. Я схуд на 6 кілограмів лише за 2 тижні, і зовсім не помітив, як це сталося, поки не зважився по поверненню.
Я довго думав, що робити із фотографіями, поки у 2024 році не зрозумів, як хочу це представити. Так і з’явився артбук See the sea. Це книга у вигляді шкатулки, в якій знаходиться 31 вручну надрукована фотографія із підписами та коротенькими історіями на звороті. Це був останній рік перед окупацією Криму. І цей часовий інтервал між моментом отримання фото і виготовленням артбуку дав змогу додати політичний вимір до текстів, які я включив до нього, а фотографії набули особливого ностальгійного значення.
