Посадовці такі сука ранимі душі
Робив дослідження, згадав як приклад ситуацію з керівником одного з державних органів. Це стосувалось порядку його призначення, мовляв не цілком законно, можуть бути претензії. Підготував рекомендації, в яких вказав що ситуацію треба виправити, дав дві альтернативні рекомендації, яким саме чином виправляти.
Презентував дослідження, на заході був його заступник. І як тільки побачив прізвище свого начальника – одразу: мєє, а чо ви нападаєте, он як ми добре роботу робимо. Потім ще пів години пояснюєш, що до особистості претенії нема, є претензії до порядку призначення, і це треба виправити. Ну бо такий закон, питання в НАЗК будуть.
Не переконав. У людини на обличчі був розпач і злість: ранима душа не розуміла, як можна критикувати порядок призначення ТАКОЇ ЛЮДИНИ. При тому що до самої людини питань не було. Була згадка прізвища. 🙂
