30.03.202519:05
цікавий факт
у кожній вбиральні
майже кожного літака
є по одній розетці
і майже на кожній з них зображення
котрогось із засобів для гоління
тримера чи просто бритви
ніби то
якщо я не дай Боже
спробую там зарядити телефона
то цей літак вибухне
і мій схований, дивом пронесений до салону, складний ножик
вбʼє якусь чайку, що якраз летітиме повз
і та впаде на голову маленькому хлопчикові
що волатиме «о мон дью, моет! моет морт!»
і всі тикатимуть пальцями в мертву пташку
в якої серед пірʼя стирчатиме кручений штопор з мого складеного ножика
а коли всі розійдуться
бо скільки зрештою можна дивитись на мертву чайку
то хлопчик дістане мого складного ножика і сховає до пеналу з акварельними олівцями
і через десять років
він буде вже хлопцем
а вони мають властивість іноді вживати алкоголь
і в усьому кампусі його дорогого університету не знайдеться жодного штопору
звісно ж, крім того, який він років 7 тому заховав у свій пенал
і він відкриє ним пляшку вина
яку питимуть красиві французькі люди
сміятимуться і танцюватимуть в черевичках з каучуковою підошвою
так чому в туалетах літаків
завжди намальована тільки бритва
в половини людей (приблизно) ніколи не росла борода
у кожній вбиральні
майже кожного літака
є по одній розетці
і майже на кожній з них зображення
котрогось із засобів для гоління
тримера чи просто бритви
ніби то
якщо я не дай Боже
спробую там зарядити телефона
то цей літак вибухне
і мій схований, дивом пронесений до салону, складний ножик
вбʼє якусь чайку, що якраз летітиме повз
і та впаде на голову маленькому хлопчикові
що волатиме «о мон дью, моет! моет морт!»
і всі тикатимуть пальцями в мертву пташку
в якої серед пірʼя стирчатиме кручений штопор з мого складеного ножика
а коли всі розійдуться
бо скільки зрештою можна дивитись на мертву чайку
то хлопчик дістане мого складного ножика і сховає до пеналу з акварельними олівцями
і через десять років
він буде вже хлопцем
а вони мають властивість іноді вживати алкоголь
і в усьому кампусі його дорогого університету не знайдеться жодного штопору
звісно ж, крім того, який він років 7 тому заховав у свій пенал
і він відкриє ним пляшку вина
яку питимуть красиві французькі люди
сміятимуться і танцюватимуть в черевичках з каучуковою підошвою
так чому в туалетах літаків
завжди намальована тільки бритва
в половини людей (приблизно) ніколи не росла борода
27.11.202319:35
Ми з учнями сьогодні вчили, що таке умовний спосіб дієслова, і фраза «я б любила вас, навіть якби ви не робили домашку» наштовхнула мене на ось це:
17.09.202311:25
любо[ў]
Це зʼявляється коли ніхто не просить,
Абсолютно нахабно і недоречно,
Видираючи з хребта стержень,
Помʼякшуючи колючі плечі.
Закрадається десь за вухом,
Як жучок в безпритульного песика
І чекає, коли його зчухають.
Може, це взагалі-то родимка
Чи крихта прилиплого печива.
Воно стягує з тебе одежу
І розніжує покриви шкіри,
Нігті ламаються дотиком,
А пальці нестримно біліють.
Бо кров усю забирає з кінцівок,
Внутрішніх органів, серця, печінки.
Переливає за грамом у щоки —
Там бо наразі набагато потрібніше.
Це атрофує мʼязи,
Легені та ніс.
Кістки стають легкими та порожнистими,
Як минулорічний хмиз.
А язик заклякає в роті,
Каменем лежить на щелепі.
От-от — і можна буде його проковтнути,
Аби мовчати обґрунтовано впевнено.
Як не дивно —
Найскладнішим для абсолютної більшості людських губ
Виявився
зовсім вже бідолашний, викинутий з абетки
нескладовий [ў]
01.08.202310:04
26.07.202309:50
22.08.202410:13
Якщо ви запитаєте мене, чи люблю я поезію, то я відповім «так»
Але якщо вам буде цікаво in deeper level, то вбийте мене, перемеліть на шматочки, закопайте, посадіть туди дерево, хай воно виросте велике-велике — от тоді зрубайте, зробіть з нього папір і надрукуйте на ньому якусь хорошу збірку віршів
Але якщо вам буде цікаво in deeper level, то вбийте мене, перемеліть на шматочки, закопайте, посадіть туди дерево, хай воно виросте велике-велике — от тоді зрубайте, зробіть з нього папір і надрукуйте на ньому якусь хорошу збірку віршів
19.11.202321:28
начиталась дитячої літератури і відмовляюсь писати відмінно від цього стилю
мабуть
в мене було минуле життя
і я там щось недоробила
можливо
я була красивезною рослиною
мною мали катувати китайців
але зрізали трохи занизько
і зробили бамбукові палички
можливо
я мала бути зашморгом
на шиї якоїсь наталі
але вона полетіла в японію
і дізналась про мистецтво шибарі
можливо
я виросла б собі на хлібі
і спричинила отруєння
але флемінг все переплутав
і сифіліс тепер лікується
мабуть
саме тому
я маю хоч щось доробити
і постійно усе псую
19.08.202314:30
кабачки
я хочу обʼїстися кавунами
щоб до рук летіли бджоли
а сорочка ставала величезною рожевою плямою
і так, аби кісточку проковтнути
що виросте в животі
талія то цілком прийнятна раціональна жертва
за екологічно чисто вирощені кавуни
а скибочку зелену кинути під дерево
і хай її обсядуть червоні мурахи
ділися усім з ближнім своїм
і ближні перестануть кусатися
і ближнім треба любов
а влітку вона інакша
червоніша і солодша
за черешню
біліша й пекучіша
за часник
дивніша і бажаніша
за серпневе яблуко без хробаків
сонце напекло в голови
торкнувшись незахищених скронь
тому любов влітку матеріалізується
в найдивнішу з можливих форм
тато каже
якщо наприкінці літа вам подарували відро кабачків
значить вас точно хтось сильно любить
як не крути
29.07.202311:21
Тіки дійшло, що майже диптих з попереднім віршем вийшов🤐
post.reposted:
Laughter in a Time of War 🇺🇦
07.01.202421:33
Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.
Одного разу він
намагався спіймати мишку
у лінивому
але феноменальному стрибку
пролітаючи над пальником
з відкритим блакитним полумʼям
тепер обпалені
неохайні
смішно закручені
як у відомого художника
уже не такі довгі вусики
нагадують про той легендарний стрибок.
Він вмощується на краєчку полиці для сну
поруч з входом в бліндаж
завішеним двома шарами ковдри
і розглядає щось
крізь маленькі щілинки
можливо
когось
ворога або друга
лисицю або людину
вичікує.
Кіт знає
кожну стежку
кожен окоп нірку бліндаж
він має одну таємницю
коли на вулиці роздається
страшенно гучний і грізний безладний галас
і здригається земля
це прокидаються давні велетні
йдуть у своїх справах
він митттєво застрибує
в діру в обшивці
та й ховається десь в глибинах та катакомбах
невеличкого бліндажа
і не висунеться
ще чого
допоки велетні не находяться.
Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.
Макс Кривцов (автор) і Великий Рудий Кіт сьогодні загинули від російського обстрілу.
23.09.202309:54
поема про злість
десь під нігтем безіменного пальця
чи навипередки з еритроцитами
у будь-якій площині тіла чи міста
в суглобах покручених танцями
із сатаною чи жінкою бальзаківського віку
що в принципі синонімічно
там де починаються ноги
чи там де вони закінчуются
в надрах роздертої глотки
чи вдовж фаланг мізинчиків
за тонкою спиною під малою ступнею
вона може бути всюди і
«всюди» буде тільки з нею
між вустами першого поцілунку
і плечима останніх обіймів
все що вона просила навзаєм
це тільки покора і вірність
жінка розміром з шафу і долонею як моя голова
у першій дитячій згадці
саме такою вона була
у суворому сірому костюмі з великими як дині підплічниками
голос як гул Святошино — задимлений і переривчастий
на першому занятті з танців мене назвали свинею
і щось мене змусило розбити адресантові ніс
в шість років мене вигнали із гуртка і я пообіцяла ніколи не лишати свою сувору Святошинську злість
вона підтримувала мою потилицю
коли я підросла — тримала за плечі
навчила мене правильно стискати кулаки
і трощити ними що кордони, що речі
мені з нею було безбурно
важко визнавати, але направду і легше
цю винахідницю кожного мого слова
я почала називати «моя люба сестро»
«дай мені хочаб грам цієї безмежної сили»
коли калюжа торкалась глибки на підборідді
це все що мені лишалось і все, чого я просила
з поглядом старезної сови з сірим асфальтовим пір’ям
моя люба сестра кивнула мені
дістала з калюжі
стала оградою та спасінням
її довгі пальці стискали мої
а якщо я відходила трохи осторонь
то вона тягнула сухожилля й вивертала наче штурвал мої ще дитячі хрящі
її погляд навчив мене битись
а хтурхани - сперечатись
завдяки її дотикам виникла
тернова агресія і пульсуюча нетерплячість
так якось ми жили поруч
спали валетом у маленькому ліжку
сардиново-в-банці, притискаючи до грудей коліна і ніжки
але з кожним днем
ставало щоразу вільніше
сестричка прокидклась все меншою
чи я просто її переросла
тут і стало зрозуміло,
навпаки — я веду її за собою
а не вона
одного осіннього ранку
після першої цигарки і закономірного тремору
кава не мала іншого виходу
і розлилась
я унікально спокійно витерла підлогу і здивувалась
де це моя сестра
ліжко порожнє, нікого за спиною нема
таке трапилось вперше з тих пір, як в житті з’явилась власне вона
очі великої мудрої сови і святошинський задимлений голос
зникли і розчинились
як нескафе три в одному
в мене забрали сорочку, в якій мене народили
відрізали праву руку
наполовину закопали в могилу
де моя мила сестричка
де моя така необхідна злість
я вірила що вона просто десь сховалась
чекає свого часу
і тихо-мирно спить
екклезіасти заповідали
вітер йде на південь і повертає на північ, повертається на круги своя
так і зробила моя люба, хоч вже і маленька сестра
зараз стоїть за мною
тримає на плечах довгі вишивані рукава
і каже мені,
як робити найгірші речі
і каже мені
як промовляти найгірші слова
07.08.202312:58
все це якесь
чуже
якесь тьмяне
сірувате
сипке
без чітких обрисів
іноді зʼявляється на стелі
іноді — на підлозі
іноді — на правому коліні
іноді — коли дощить
вірогідніше — без причини
вірогідніше — уночі
щовівторка гризе за плечі
у понеділок виморює голодом
найкраща стратегія захисту — напад
на себе
схопивши за горло
за стегна
короткими нігтями
із засохлою кров’ю
тижневим брудом і рештками гною
міцно
так аби не вирватись аби не борсатись
аби лишити сліди
від боротьби і досвіду
це витисне з мене життя
і любов
не залишить нічого
хоча і цього не було
ранок настане
а стеля сира нікуди не дінеться
і тьмяна підлога
добре, що мої плечі вцілили
вночі хоча б цього вівторка
29.07.202311:15
клубок в горлі здається вже не таким і великим
він скочується-підіймається
гортанню і ребрами
іноді безупинно
частіше з перервами
колись таки випаде
і покотиться
буде нова іграшка
в маленького білого котика
який зажене клубок під диван
і викачає в пилюці
його усюди шукатимуть
але хіба котик слухатиме?
без клубка в горлі дихається не легше
але кричати простіше
так, що тріскаються сервізи
і вітер аж свище
волати легше
кожне вушко почує
і затріпотить
від насолоди
і від німоти
гукнути можна так
що звучатиме в майбутньому
і складатимуть легенди
про голос
правнуками почутий
клубок згодом шукатимуть усі
друзі зі школи, колеги з офісу
кондуктори трамваю і найзапекліші вороги
бо він пасував цій довгій шиї
і інтелігентно закритому роту
клубок таки дістали з-під дивану
засмутили біленького котика
горло знову болить
пошкрябане пилюкою і нитками
клубок не просто запхали назад
а пришили і завʼязали
аби більше не випав
аби ти таки замовчала
27.11.202319:35
а якби
ти був би геть лисим
як поле кукурудзи взимку
я тебе все одно б любила
і малювала б на твоєму чолі
маленькі сині сніжинки
а якби
в тебе не було б носа
я б розповіла тобі про те, як пахне гроза
я б зробила усе, аби ти знав
як пахне цибулевий пиріг, який я щойно тобі спекла
а якби
ти не міг говорити
я б змайструвала тобі такий апарат
якби читав би твоїм голосом усе
що б ти у ньому писав
а якби
ти був хробаком
я б зробила тобі тераріум
насипала б туди чорнозему
поклала б листочки шавлії
і розрізала б тебе навпіл
аби ти ніколи не був самотнім
я б любила тебе, якби ти став слизьким хробаком
навіть якщо це було б незворотньо
23.09.202308:54
Хочу кинути сюди один дуже хороший, довгий, класний вірш
Але спочатку попрошу донат очевидно на ЗСУ
post.reposted:
йоптмодернізм
03.08.202306:41
бронюк міг би написати ворошиловград але жадан би ніколи не написав оленів
26.07.202309:50
30 липня, Київ❤️💆🏼♀️
Почитаю трохи теж, btw
Показано 1 - 17 из 17
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.