books'n'talks
Привіт! Мене звуть Данило Судин, я соціолог (викладач, науковець, дослідник). Автор подкасту "Правила гри"
Це канал з дуже суб'єктивною підбіркою книг.
Художня література, нон-фікшн, прочитане, недочитане, закинуте. Про людей, ідентичності і так далі ;)
Це канал з дуже суб'єктивною підбіркою книг.
Художня література, нон-фікшн, прочитане, недочитане, закинуте. Про людей, ідентичності і так далі ;)
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположениеУкраїна
ЯзыкДругой
Дата создания каналаСерп 04, 2023
Добавлено на TGlist
Квіт 10, 2024Прикрепленная группа
Последние публикации в группе "books'n'talks"
08.04.202506:22
📣 Настав цей день, коли "Стилет і стилос" відкрили передзамовлення на Хризантему і меча Рут Бенедикт
ℹ️ Книга має вийти наприкінці травня
😢 Загалом, з класичним антропологічними дослідженнями у нас зовсім кепсько... Жодної книги з тих, які формували дисципліну, українською не видано. Редкліфф–Браун, Маліновський, Еванс–Прічард, Мосс, ван Ґеннеп, Маргарет Мід, Мері Дуґлас, Лінтон, Клакгон, Кребер, Віктор Тернер... Оце колись був томик Кліффорда Ґірца (який вже 20 років як бібліографічна рідкість), дві книги Леві–Строса та Дюркгайм
🔥 Тому переклад книги Рут Бенедикт – свято! Хоча сама книга не найкраща в її доробку, та все ж! А так хотілося б почитати українською її Моделі культури (Patterns of Culture)
🥳 Але я вірю, що попереду будуть нові переклади класики світової антропології! Хоча це складна задача, якщо чесно. Але про це іншим разом! А зараз радіймо виходу Хризантеми і меча Рут Бенедикт!
ℹ️ Книга має вийти наприкінці травня
😢 Загалом, з класичним антропологічними дослідженнями у нас зовсім кепсько... Жодної книги з тих, які формували дисципліну, українською не видано. Редкліфф–Браун, Маліновський, Еванс–Прічард, Мосс, ван Ґеннеп, Маргарет Мід, Мері Дуґлас, Лінтон, Клакгон, Кребер, Віктор Тернер... Оце колись був томик Кліффорда Ґірца (який вже 20 років як бібліографічна рідкість), дві книги Леві–Строса та Дюркгайм
🔥 Тому переклад книги Рут Бенедикт – свято! Хоча сама книга не найкраща в її доробку, та все ж! А так хотілося б почитати українською її Моделі культури (Patterns of Culture)
🥳 Але я вірю, що попереду будуть нові переклади класики світової антропології! Хоча це складна задача, якщо чесно. Але про це іншим разом! А зараз радіймо виходу Хризантеми і меча Рут Бенедикт!
07.04.202510:40
🔥 Нарешті до сімейної бібліотеки добралися дві книги Т.Кінґфішер
📖 Те, що тривожить мерців
📖 Те, що бенкетує вночі
Обидві — вийшли у видавництві "Жорж". І поки я збирався написати цей допис, виявилося, що авторка на осінь планує видати третю частину!
ℹ️ Це не дилогія, оскільки обидва твори є завершеними, а об'єднує їх головна героїня АлексСтерн Істон. Причому перша повість — ретелінг Падіння дому Ашерів Едґара Алана По. Тільки з грибами. Авторка сама наголошує, що гриби — важлива частина оригіналу, тобто оповідання По. Але в своїх творах грибам вона дала більше простору для дій!
⚠️ Хоча я поки в процесі читання, тому нічого більше не скажу, бо не знаю. Але авторка отримала Hugo та Locus за "Те, що тривожить мерців". І я думаю, що за другий том також отримає нагороди
🥳 Ось такий горор в класичному сеттінгу Едгара Алана По (і Брема Стокера). І це дуже заворожує! Люблю саме такі ретелінги. Не ті, що "а зараз я покажу, як насправді все було", а навпаки: "Давайте глянемо, як можна розвинути цю історію"
📖 Те, що тривожить мерців
📖 Те, що бенкетує вночі
Обидві — вийшли у видавництві "Жорж". І поки я збирався написати цей допис, виявилося, що авторка на осінь планує видати третю частину!
ℹ️ Це не дилогія, оскільки обидва твори є завершеними, а об'єднує їх головна героїня Алекс
⚠️ Хоча я поки в процесі читання, тому нічого більше не скажу, бо не знаю. Але авторка отримала Hugo та Locus за "Те, що тривожить мерців". І я думаю, що за другий том також отримає нагороди
🥳 Ось такий горор в класичному сеттінгу Едгара Алана По (і Брема Стокера). І це дуже заворожує! Люблю саме такі ретелінги. Не ті, що "а зараз я покажу, як насправді все було", а навпаки: "Давайте глянемо, як можна розвинути цю історію"
07.04.202506:11
🧐 Почався новий тиждень, а тому настав час для книжкових оголошень!
🔥 Ще 26 березня вийшов український переклад Механічного піаніно (також відоме як Утопія 14) Курта Воннеґута від "Вавилонської бібліотеки"
⚠️ Ціна кусається, але це мій улюблений твір Воннеґута...
🔥 Перший роман Воннеґута – 1952 року! Ох ці 1950-і: Бредбері пише 451°F, Міллер-мол. Кантику для Лейбовіца
🧐 Твір, який вважають однією з недооцінених антиутопій ХХ ст. І як на мене, актуальність твору лише зростатиме. Адже Воннеґут пише про світ, де роботу людей виконують автомати (не ШІ, але поруч). Що робити людям, яким нічого не треба робити? Звісно, більшість на межі бідності, але зате має досхочу вільного часу. Як має змінитися суспільство? Які це породжує етичні та екзистенційні виклики для людства?
⚠️ Я дуже сподіваюся, що Воннеґут не розчарує. Це один з моїх улюблених НФ-творів в студентські часи. І з того часу багато що змінилося. І тепер пацифізм Воннеґута викликає в мене роздратування
ℹ️ Другий мій улюблений твір автоа – Мати ніч
🔥 Ще 26 березня вийшов український переклад Механічного піаніно (також відоме як Утопія 14) Курта Воннеґута від "Вавилонської бібліотеки"
⚠️ Ціна кусається, але це мій улюблений твір Воннеґута...
🔥 Перший роман Воннеґута – 1952 року! Ох ці 1950-і: Бредбері пише 451°F, Міллер-мол. Кантику для Лейбовіца
🧐 Твір, який вважають однією з недооцінених антиутопій ХХ ст. І як на мене, актуальність твору лише зростатиме. Адже Воннеґут пише про світ, де роботу людей виконують автомати (не ШІ, але поруч). Що робити людям, яким нічого не треба робити? Звісно, більшість на межі бідності, але зате має досхочу вільного часу. Як має змінитися суспільство? Які це породжує етичні та екзистенційні виклики для людства?
⚠️ Я дуже сподіваюся, що Воннеґут не розчарує. Це один з моїх улюблених НФ-творів в студентські часи. І з того часу багато що змінилося. І тепер пацифізм Воннеґута викликає в мене роздратування
ℹ️ Другий мій улюблений твір автоа – Мати ніч
06.04.202521:37
🌌 Ось і настав час серйозних запитань:
🌌 Організуємо невеликий перепис в коментарях! Зізнавайтеся, чи читаєте от прямо зараз? А як хочете поділитися, що читаєте, то буде ще цікавіше!
⚠️ Фото з надр інтернету, якщо що
Дорогі підписники та підписниці, а є серед вас любителі нічного читання?
🌌 Організуємо невеликий перепис в коментарях! Зізнавайтеся, чи читаєте от прямо зараз? А як хочете поділитися, що читаєте, то буде ще цікавіше!
⚠️ Фото з надр інтернету, якщо що
31.03.202512:27
🔥 Днями роздобув книгу Пауля Гінріхса Міф Одеси (Дух і Літера, 2011)
🔥 Тому тепер маю невелике поповнення "одеської" серії в домашній бібліотеці
🤔 Обидві книги – культурологічні. Тобто Гінріхс пише про міф Одеси в літературі, а Поліщук – про одеську ідентичність в мистецтві (як літературі, так і живописі, наприклад). В обох випадках автори активно покликаються на соціологічні та антропологічні дослідження ідентичностей, що мене тільки радує!
🔥 Загалом, в Україні ще виходила історія Одеси Патриції Герлігі, але дуже давно – 1999 року! Є цікаві розвідки про одеську ідентичність та політику пам'яті, але окремих книг не так багато 🤔
🔥 Тому тепер маю невелике поповнення "одеської" серії в домашній бібліотеці
🤔 Обидві книги – культурологічні. Тобто Гінріхс пише про міф Одеси в літературі, а Поліщук – про одеську ідентичність в мистецтві (як літературі, так і живописі, наприклад). В обох випадках автори активно покликаються на соціологічні та антропологічні дослідження ідентичностей, що мене тільки радує!
🔥 Загалом, в Україні ще виходила історія Одеси Патриції Герлігі, але дуже давно – 1999 року! Є цікаві розвідки про одеську ідентичність та політику пам'яті, але окремих книг не так багато 🤔
30.03.202518:39
#що_читаєте_сьогодні
🗓 На календаріпоки ще неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
📖 Я "гризу" Сім костелів Мілоша Урбана (укр. переклад від Радомира Мокрика вийшов цього року в "Лабораторії")
🤔 Містичний (?) детектив, де головний герой "пливе за течією": він мріяв бути істориком, потім – монахом, а виявився... поліцейським. Але його звільнили – за недостатньо ретельне виконання обов'язків...
🔥 А далі загадковий мільйонер, який хоче відновити первісний вигляд костелів Праги, наймає його на роботу – бути провідником/екскурсоводом. А паралельно відбувається низка моторошних (чи й ритуальних!) вбивств
🤔 От всі компоненти інтригують, але разом поки "іскри" не виходить...
❓ А що читаєте ви? Діліться в коментарях фото чи й просто назвами книг!
🗓 На календарі
❓ Що читаєте сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
📖 Я "гризу" Сім костелів Мілоша Урбана (укр. переклад від Радомира Мокрика вийшов цього року в "Лабораторії")
🤔 Містичний (?) детектив, де головний герой "пливе за течією": він мріяв бути істориком, потім – монахом, а виявився... поліцейським. Але його звільнили – за недостатньо ретельне виконання обов'язків...
🔥 А далі загадковий мільйонер, який хоче відновити первісний вигляд костелів Праги, наймає його на роботу – бути провідником/екскурсоводом. А паралельно відбувається низка моторошних (чи й ритуальних!) вбивств
🤔 От всі компоненти інтригують, але разом поки "іскри" не виходить...
❓ А що читаєте ви? Діліться в коментарях фото чи й просто назвами книг!
29.03.202516:17
📣 Видавництво "Видавництво" анонсувало новинку
📖 Марія Маєрчик. Колоніальність непристойного. Сороміцьке в модерному дизайні сексуальности (Видавництво, 2025)
🤔 На жаль, анотації немає. В анонсі видавництв сказано:
🤔 З іншого боку, в світовій літературі це вже усталений один з напрямків досліджень: Імперія та етнографія. Причому є доволі багато робіт про російську імперіську етнографію – народів Центральної Азії, Сибіру, Кавказу тощо
🤔 Тому цікаво, який фокус буде в цій книзі. Треба дочекатися офіційного перепродажу і більш детального опису від видавництва!
📖 Марія Маєрчик. Колоніальність непристойного. Сороміцьке в модерному дизайні сексуальности (Видавництво, 2025)
🤔 На жаль, анотації немає. В анонсі видавництв сказано:
Це захоплива книжка про історію української культури з позицій того, що було марковано як непристойне, а відтак вилучене з культурного спадку в час, коли поставала етнонаціональна, фольклорно-етнографічна, ґендерно-сексуальна система🤔 Інтригує, хоча незрозуміло, чи йтиметься про постколоніальні студії
🤔 З іншого боку, в світовій літературі це вже усталений один з напрямків досліджень: Імперія та етнографія. Причому є доволі багато робіт про російську імперіську етнографію – народів Центральної Азії, Сибіру, Кавказу тощо
🤔 Тому цікаво, який фокус буде в цій книзі. Треба дочекатися офіційного перепродажу і більш детального опису від видавництва!
29.03.202513:38
📣 Нарешті маємо монографію на тему, про яку багато говорять, але щодо якої часто бракує доказової бази
📖 Роман Скакун. Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України (1939–1964) (УКУ, 2025)
Роман Скакун, який зараз в лавах ЗСУ, ще до початку повномасштабного вторгнення завершив це дослідження, але видання зайняло деякий час, тому книга виходить тільки зараз
Ось фрагмент анотації:
Як на мене, це крута новинка! І в контексті війни, і в контексті розуміння радянського авторитаризму, і в контексті українських постколоніальних студій
ℹ️ Ось посилання на книгу на сайті видавництва УКУ
🧐 Ще цікаво почитати аналогічне дослідження, але про період після 1964. Але то вже інша історія й інший обсяг роботи 🙂
📖 Роман Скакун. Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України (1939–1964) (УКУ, 2025)
Роман Скакун, який зараз в лавах ЗСУ, ще до початку повномасштабного вторгнення завершив це дослідження, але видання зайняло деякий час, тому книга виходить тільки зараз
Ось фрагмент анотації:
У цьому дослідженні на підставі недавно розсекречених архівів колишнього КДБ УРСР вперше реконструйовано персональний склад агентурної мережі в післявоєнному православному єпископаті України, висвітлено конкретні завдання, що ставилися перед єпископами-агентами, і методи контролю за їх роботою
Як на мене, це крута новинка! І в контексті війни, і в контексті розуміння радянського авторитаризму, і в контексті українських постколоніальних студій
ℹ️ Ось посилання на книгу на сайті видавництва УКУ
🧐 Ще цікаво почитати аналогічне дослідження, але про період після 1964. Але то вже інша історія й інший обсяг роботи 🙂
26.03.202511:20
☕️ Обідня перерва, а тому час зробити легку перерву — на книжковий анонс і майже шараду
📣 "НК—Богдан" видає Ілюстрованого чоловіка Рея Бредбері! Це збірка оповідань, яка вийшла ще 1951 року!
🔥 Назва збірки — за однойменним оповіданням про чоловіка та його татуювання. І цемайже горор, бо Рей Бредбері дуже різноплановий письменник
❓ Але чому на обкладинці українського видання немає ні татуювань, ні чоловіка (хоча якась постать наче промальовується, але дуже слабо)?
ℹ️ Я для порівняння додаю обкладинку першого видання збірки, де якраз видно ілюстрованого чоловіка (з натяками на Бредберівські складні сюжети)
❓ Здогадуєтесь, чому така обкладинка в українського видання збірки?
📝 Пишіть свої відповіді в коментарях!
📣 "НК—Богдан" видає Ілюстрованого чоловіка Рея Бредбері! Це збірка оповідань, яка вийшла ще 1951 року!
🔥 Назва збірки — за однойменним оповіданням про чоловіка та його татуювання. І це
❓ Але чому на обкладинці українського видання немає ні татуювань, ні чоловіка (хоча якась постать наче промальовується, але дуже слабо)?
ℹ️ Я для порівняння додаю обкладинку першого видання збірки, де якраз видно ілюстрованого чоловіка (з натяками на Бредберівські складні сюжети)
❓ Здогадуєтесь, чому така обкладинка в українського видання збірки?
📝 Пишіть свої відповіді в коментарях!
26.03.202507:25
#відгук #прочитане #камю
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
➡️ початок
➡️ продовження
Тут можна помітити іншу відсилку. Сартр свого часу сказав: "Пекло – це інші [люди]".
Камю стверджує протилежне. Світ завжди буде недосконалим. Його неможливо виправити. Але людина може бути людяною, дбати за інших. Не всіх, бо це також неможливо, але хоча б за невелике коло.
Через рік Камю скаже: "Життя матері для мене важливіше за істину". І це ляпас марксизму (у версії Сталіна), де "ліс рубають – летять тріски". Мовляв, життя однієї людини, якщо йдеться про щастя всього людства. Камю огидний цей погляд. Але саме його транслює Сартр у Франції. (Так, Сартр був сталіністом).
Тому головний герой "Падіння" дійсно зазнав падіння – не тоді, коли зрозумів, що світ недосконалий, і цього ніяк не виправити, а тоді, коли вирішив, що йому байдуже, він житиме й далі в своє задоволення! Але при цьому маніпулюватиме іншими, щоб викликати їхнє співчуття. Фактично, це паразитування на доброті інших...
Тому "Падіння" – це гучний ляпас екзистенціалізму у версії Сартра. Це різка критика концепції свободи Сартра, а також його ідеї, що людина має створити сама себе – і це і є моральним ідеалом.
Камю критикує такий погляд, показавши сартрівського індивіда, який творить себе і відповідає за свої вчинки, але ні до чого хорошого це не приводить, а навіть навпаки – творить суспільство лицемірів та негідників.
Яка ж відповідь Камю? Турбота про Іншого. Саме так Камю планував розгортати третій – фінальний! – етап своєї творчості, який називав "Любов". І навіть встиг написати частину роману "Перша людина". Втім, цей твір так і залишився недописаним... Таким чином "Падіння" – останній завершений великий прозовий твір Камю. Твір, який маскується під простеньку повість, щоб змусити читачів задуматися, що таке мораль та свобода? Але, насправді, це складна філософська та соціологічна повість, яку мені довелося перечитати двічі з інтервалом в два тижні, щоб повною мірою оцінити майстерність автора
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
➡️ початок
➡️ продовження
Тут можна помітити іншу відсилку. Сартр свого часу сказав: "Пекло – це інші [люди]".
Камю стверджує протилежне. Світ завжди буде недосконалим. Його неможливо виправити. Але людина може бути людяною, дбати за інших. Не всіх, бо це також неможливо, але хоча б за невелике коло.
Через рік Камю скаже: "Життя матері для мене важливіше за істину". І це ляпас марксизму (у версії Сталіна), де "ліс рубають – летять тріски". Мовляв, життя однієї людини, якщо йдеться про щастя всього людства. Камю огидний цей погляд. Але саме його транслює Сартр у Франції. (Так, Сартр був сталіністом).
Тому головний герой "Падіння" дійсно зазнав падіння – не тоді, коли зрозумів, що світ недосконалий, і цього ніяк не виправити, а тоді, коли вирішив, що йому байдуже, він житиме й далі в своє задоволення! Але при цьому маніпулюватиме іншими, щоб викликати їхнє співчуття. Фактично, це паразитування на доброті інших...
Тому "Падіння" – це гучний ляпас екзистенціалізму у версії Сартра. Це різка критика концепції свободи Сартра, а також його ідеї, що людина має створити сама себе – і це і є моральним ідеалом.
Камю критикує такий погляд, показавши сартрівського індивіда, який творить себе і відповідає за свої вчинки, але ні до чого хорошого це не приводить, а навіть навпаки – творить суспільство лицемірів та негідників.
Яка ж відповідь Камю? Турбота про Іншого. Саме так Камю планував розгортати третій – фінальний! – етап своєї творчості, який називав "Любов". І навіть встиг написати частину роману "Перша людина". Втім, цей твір так і залишився недописаним... Таким чином "Падіння" – останній завершений великий прозовий твір Камю. Твір, який маскується під простеньку повість, щоб змусити читачів задуматися, що таке мораль та свобода? Але, насправді, це складна філософська та соціологічна повість, яку мені довелося перечитати двічі з інтервалом в два тижні, щоб повною мірою оцінити майстерність автора
26.03.202507:25
#відгук #прочитане #камю
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
➡️ початок
2. Мораль таки є в творі. Але складніша. "На поверхні" лежить ідея: робити добро людям, але при цьому отримувати винагороду і славу як моральна людина є радше прихованим користолюбством. Але якби це було моральним посланням Камю, то навіщо решта ⅔ твору?
Просто Камю задає інше питання. Але воно має сенс, якщо знати попередні два періоди його творчості: абсурдистський ("Сторонній", "Калігула", "Міф про Сізіфа") та бунтарський ("Чума", "Справедливі", "Бунтівна людина").
"Падіння" тут виконує роль інтерлюдії чи паузи: замість рухатися до третього етапу в творчості Камю підсумовує попередні. І тому моральне питання"Падіння" звучить так: як бути моральним в світі, який є абсурдним, а його мешканці далекі від моральних ідеалів? Головний герой обирає шлях заперечення будь-яких цінностей за винятком власної вигоди. Але це і є падіння!
3. Образна система Камю складніша, оскільки центральний епізод – самогубство жінки на Мості Мистецтв – Камю спершу "маскує" під химерну галюцинацію. Головний герой чує сміх, який лунає на мості, а потім наче біжить вздовж течії річки. Химерно, бо через рік на тому ж місці жінка стрибне у воду – і головний герой чутиме її благання про допомогу, які рухатимуться вниз за течією. І це не просте співпадіння: Камю в такий спосіб говорить нам важливу річ про свого героя. І це підводить нас до ключового: яким ж місце цієї повісті в творчості Камю?
"Падіння" – інтерлюдія, тому що в ній Камю атакує Сартра. Але для нього це завдання не є аж таким важливим. Воно "ситуативне": Камю хоче показати хиби філософії та етики Сартра, але ще не встигає викласти свої погляди.
Але в чому ж полягає заперечення Сартра? І як це пов'язано з епізодом на мості?
І для цього треба знати, що ж пише в цей час Сартр. Так, все настільки переплетено, що "Падіння", мабуть, найскладніший твір Камю.
Отже, Сартр в "Шляхах свободи" пропонує дуже чітке бачення свободи – відповідальність за свої вчинки. Якщо людина усвідомлює свої дії і готова за них відповідати – вона вільна!
В "Зрілому віці" так чинить Даніель – гомосексуал, який осуджує себе за це, а тому вирішує покарати себе, одружившись щ жінкою. Ясна річ, жінка не знає, про те, що Даніель гей. А тому чи буде вона щаслива в шлюбі, де чоловік її не любить? Та й чи морально це – сприймати іншу людину, як інструмент для втілення своїх бажань? Сартр вважає, що так – це все одно свобода!
Камю бачить такий підхід неймовірно дегуманізуючим! І для цього він і пише "Падіння". І саме це є ключовою ідеєю твору. І саме вона виражена в останньому абзаці.
Ось квінтесенція твору Камю. Головний герой прийняв свою недосконалість, але чи він вільний? Чи ця свобода істинна?
➡️ завершення
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
➡️ початок
2. Мораль таки є в творі. Але складніша. "На поверхні" лежить ідея: робити добро людям, але при цьому отримувати винагороду і славу як моральна людина є радше прихованим користолюбством. Але якби це було моральним посланням Камю, то навіщо решта ⅔ твору?
Просто Камю задає інше питання. Але воно має сенс, якщо знати попередні два періоди його творчості: абсурдистський ("Сторонній", "Калігула", "Міф про Сізіфа") та бунтарський ("Чума", "Справедливі", "Бунтівна людина").
"Падіння" тут виконує роль інтерлюдії чи паузи: замість рухатися до третього етапу в творчості Камю підсумовує попередні. І тому моральне питання"Падіння" звучить так: як бути моральним в світі, який є абсурдним, а його мешканці далекі від моральних ідеалів? Головний герой обирає шлях заперечення будь-яких цінностей за винятком власної вигоди. Але це і є падіння!
3. Образна система Камю складніша, оскільки центральний епізод – самогубство жінки на Мості Мистецтв – Камю спершу "маскує" під химерну галюцинацію. Головний герой чує сміх, який лунає на мості, а потім наче біжить вздовж течії річки. Химерно, бо через рік на тому ж місці жінка стрибне у воду – і головний герой чутиме її благання про допомогу, які рухатимуться вниз за течією. І це не просте співпадіння: Камю в такий спосіб говорить нам важливу річ про свого героя. І це підводить нас до ключового: яким ж місце цієї повісті в творчості Камю?
"Падіння" – інтерлюдія, тому що в ній Камю атакує Сартра. Але для нього це завдання не є аж таким важливим. Воно "ситуативне": Камю хоче показати хиби філософії та етики Сартра, але ще не встигає викласти свої погляди.
Але в чому ж полягає заперечення Сартра? І як це пов'язано з епізодом на мості?
І для цього треба знати, що ж пише в цей час Сартр. Так, все настільки переплетено, що "Падіння", мабуть, найскладніший твір Камю.
Отже, Сартр в "Шляхах свободи" пропонує дуже чітке бачення свободи – відповідальність за свої вчинки. Якщо людина усвідомлює свої дії і готова за них відповідати – вона вільна!
В "Зрілому віці" так чинить Даніель – гомосексуал, який осуджує себе за це, а тому вирішує покарати себе, одружившись щ жінкою. Ясна річ, жінка не знає, про те, що Даніель гей. А тому чи буде вона щаслива в шлюбі, де чоловік її не любить? Та й чи морально це – сприймати іншу людину, як інструмент для втілення своїх бажань? Сартр вважає, що так – це все одно свобода!
Камю бачить такий підхід неймовірно дегуманізуючим! І для цього він і пише "Падіння". І саме це є ключовою ідеєю твору. І саме вона виражена в останньому абзаці.
Вимовте ці слова, які вже багато років не перестають лунати в моїх вухах і які я вимовляю нарешті вашими устами: "Дівчино, ох, дівчино! Кинься ще раз у воду, аби вдруге мені випала можливість урятувати нас із тобою обох!" Удруге? Ох, яка нерозважливість! Подумайте, любий метре, а раптом нас піймають на слові? Виконуй обіцянку! Бр-р! Вода така холодна! Та ні, можна не турбуватися. Тепер уже пізно, і завше буде пізно. На щастя!
Ось квінтесенція твору Камю. Головний герой прийняв свою недосконалість, але чи він вільний? Чи ця свобода істинна?
➡️ завершення
26.03.202507:25
#відгук #прочитане #камю
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
"Падіння" – твір Камю, який найбільше полюбився критикам. І на це є кілька причин. Водночас це той твір Камю, який вперто вдає себе те, чим не є... Так, це найбільш оманливий і підступний твір.
Але почнемо з того, що – на мою думку – сподобалося критикам.
1. Мораль в цій повісті (чи романі?) видається чіткою і зрозумілою. Адже в інших творах Камю не такий прямолінійний. В "Сторонньому" Мерсо взагалі антигерой (так, так, це негативний персонаж, придивіться уважніше!). Але саме він виголошує ключові ідеї абсурдизму Камю. "Чума" вже зосереджена на позитивних персонажах, але їхня мораль – це бунт в ім'я не-майбутнього. Так, головні герої борються проти зла, але не вірять, що після перемоги настане добро. Якась виснажлива позиція, хіба ні?
А от в "Падінні" все чітко: негативний персонаж, який зазнає розкаяння і спокути. Моральні кордони проведено чітко, аудиторія не заблудиться між складних розмірковувань.
2. Форма подачі водночас й оригінальна, і класична. Від класики маємо триактну структуру: 1) головний герой живе в ілюзії щодо себе; 2) головний герой зневажає себе і світ; 3) головний герой приймає себе – і спокутує вину минулого. А оригінальною є форма подачі. Вся повість – це монолог головного героя, який вже встиг "набратися" і ледве годен зв'язати два слова. П'яні варнякання, які розкривають глибину падіння головного героя! О, це не може не підкупити – в поєднанні з чіткістю моралі твору.
3. Образи. О, тут Камю знову (але, фактично, вперше, бо "Щасливу смерть", де він "козиряв" своїми знаннями, видано було через 10 років після смерті Камю) використовує свою ерудицію – на повну! А критики просто обожнюють розгадувати шаради! Тому тут маємо цілий оберемок символів. Дія відбувається в Амстердамі, який знаходиться нижче рівня моря (чим не метафора підземного царства?). Головний герой живе в тій частині міста, яка оточена каналами. І ця концентрична карта міста – це ж дев'ять кіл пекла! Бар, де люди не можуть порозумітися, бо говорять різними мовами – це ж Вавилонська вежа! А ще голуби як ангели, сніг як обіцянка спасіння від Бога... Так, Камю щедро насипав символів. І це заворожує.
І тим не менше, це найбільш підступна повість Камю. Вона аж ніяк не проста, і тим більше не прямолінійна! Вона не моралізаторська. Хоча перше прочитання підводить саме до таких висновків: якщо не пильнувати деталей, то ця повість навдивовижу... нудна. П'яне варнякання (чи "потік свідомості") аморального головного героя, щедро присипане образами та метафорами. Школярство!
Насправді "Падіння" Камю є зовсім іншим твором! Але чому йому конче вдавати із себе те, чим вона не є?
Що ж, ось мої міркування. Спершу – в чому ж проявляється оманливість повісті. Потім – чому Камю написав її саме так.
1. Фальшива триактна структура. Камю створює враження, що ми маємо справу з "ілюзія – заперечення – спокута", адже головний герой спершу вважає себе моральною людиною, потім розуміє, що він дбав лише про свої інтереси – прикриваючись благородними мотивами. І далі настає розкаяння.
Насправді, якщо уважно перечитати твір, триактна структура залишиться, але зовсім інша: "ілюзія – зневага – лицемірство". Саме тому повість має назву "Падіння". Головний герой рухається лише вниз. Тому його "розкаяння" відбувається... в пеклі (Амстердам нижче рівня моря, як пам'ятаємо, а дім головного героя оточений дев'ятьма колами каналів). Тому що розкаяння не настало. Головний герой спершц вірить, що є хорошою людиною, але далі розуміє, що це ілюзія і... все. В другому акті він зневажає всіх довкола за лицемірство (і це показує, що йому таки болить моральна недосконалість світу і людей). Але в третьому він вже забуває про моральний розпач, а вирішує грати роль, щоб знову отримувати любов і турботу інших. Так, він вертається на етап "ілюзії", але цього разу цинічо і лицемірно!
➡️ продовження
📖 Альбер Камю. Падіння
[Перекладач – Анатоль Перепадя]
"Падіння" – твір Камю, який найбільше полюбився критикам. І на це є кілька причин. Водночас це той твір Камю, який вперто вдає себе те, чим не є... Так, це найбільш оманливий і підступний твір.
Але почнемо з того, що – на мою думку – сподобалося критикам.
1. Мораль в цій повісті (чи романі?) видається чіткою і зрозумілою. Адже в інших творах Камю не такий прямолінійний. В "Сторонньому" Мерсо взагалі антигерой (так, так, це негативний персонаж, придивіться уважніше!). Але саме він виголошує ключові ідеї абсурдизму Камю. "Чума" вже зосереджена на позитивних персонажах, але їхня мораль – це бунт в ім'я не-майбутнього. Так, головні герої борються проти зла, але не вірять, що після перемоги настане добро. Якась виснажлива позиція, хіба ні?
А от в "Падінні" все чітко: негативний персонаж, який зазнає розкаяння і спокути. Моральні кордони проведено чітко, аудиторія не заблудиться між складних розмірковувань.
2. Форма подачі водночас й оригінальна, і класична. Від класики маємо триактну структуру: 1) головний герой живе в ілюзії щодо себе; 2) головний герой зневажає себе і світ; 3) головний герой приймає себе – і спокутує вину минулого. А оригінальною є форма подачі. Вся повість – це монолог головного героя, який вже встиг "набратися" і ледве годен зв'язати два слова. П'яні варнякання, які розкривають глибину падіння головного героя! О, це не може не підкупити – в поєднанні з чіткістю моралі твору.
3. Образи. О, тут Камю знову (але, фактично, вперше, бо "Щасливу смерть", де він "козиряв" своїми знаннями, видано було через 10 років після смерті Камю) використовує свою ерудицію – на повну! А критики просто обожнюють розгадувати шаради! Тому тут маємо цілий оберемок символів. Дія відбувається в Амстердамі, який знаходиться нижче рівня моря (чим не метафора підземного царства?). Головний герой живе в тій частині міста, яка оточена каналами. І ця концентрична карта міста – це ж дев'ять кіл пекла! Бар, де люди не можуть порозумітися, бо говорять різними мовами – це ж Вавилонська вежа! А ще голуби як ангели, сніг як обіцянка спасіння від Бога... Так, Камю щедро насипав символів. І це заворожує.
І тим не менше, це найбільш підступна повість Камю. Вона аж ніяк не проста, і тим більше не прямолінійна! Вона не моралізаторська. Хоча перше прочитання підводить саме до таких висновків: якщо не пильнувати деталей, то ця повість навдивовижу... нудна. П'яне варнякання (чи "потік свідомості") аморального головного героя, щедро присипане образами та метафорами. Школярство!
Насправді "Падіння" Камю є зовсім іншим твором! Але чому йому конче вдавати із себе те, чим вона не є?
Що ж, ось мої міркування. Спершу – в чому ж проявляється оманливість повісті. Потім – чому Камю написав її саме так.
1. Фальшива триактна структура. Камю створює враження, що ми маємо справу з "ілюзія – заперечення – спокута", адже головний герой спершу вважає себе моральною людиною, потім розуміє, що він дбав лише про свої інтереси – прикриваючись благородними мотивами. І далі настає розкаяння.
Насправді, якщо уважно перечитати твір, триактна структура залишиться, але зовсім інша: "ілюзія – зневага – лицемірство". Саме тому повість має назву "Падіння". Головний герой рухається лише вниз. Тому його "розкаяння" відбувається... в пеклі (Амстердам нижче рівня моря, як пам'ятаємо, а дім головного героя оточений дев'ятьма колами каналів). Тому що розкаяння не настало. Головний герой спершц вірить, що є хорошою людиною, але далі розуміє, що це ілюзія і... все. В другому акті він зневажає всіх довкола за лицемірство (і це показує, що йому таки болить моральна недосконалість світу і людей). Але в третьому він вже забуває про моральний розпач, а вирішує грати роль, щоб знову отримувати любов і турботу інших. Так, він вертається на етап "ілюзії", але цього разу цинічо і лицемірно!
➡️ продовження
26.03.202506:14
📣 В "Дух і Літера" вже офіційно в продажу новинка — про Другу світову війну, але під дуже важливим кутом: колабораціонізм, спротив, відплата
📖 Іштван Деак. Європа на суді. Історія співпраці, опору та відплати під час Другої світової війни (Дух і ЛІтера, 2025)
🤔 Ось фрагмент анотації:
🤔 Головне, що автор аналізує всі країни Європи! І така порівняльна перспектива, ясна річ, дуже важлива для кращого розуміння Другої світової війни
ℹ️ Ось посилання на книгу
📖 Іштван Деак. Європа на суді. Історія співпраці, опору та відплати під час Другої світової війни (Дух і ЛІтера, 2025)
🤔 Ось фрагмент анотації:
Ті, хто перебував під владою іноземних держав, зіткнулися з численними морально-етичними дилемами, зокрема, чи співпрацювати з окупантами, чи намагатися пережити війну без будь-якої політичної участі, чи ризикувати своїм життям, ставши учасниками опору. Багато хто обирав усі три, залежно від умов воєнного часу. Після жорстокої війни автор обговорює різні акти насильства проти справжніх або ймовірних військових злочинців і колабораціоністів, депортації та судові процеси в Нюрнберзькому міжнародному військовому трибуналі, а також у тисячах місцевих судів
🤔 Головне, що автор аналізує всі країни Європи! І така порівняльна перспектива, ясна річ, дуже важлива для кращого розуміння Другої світової війни
ℹ️ Ось посилання на книгу
25.03.202521:17
Звісно, я не міг не згадати про цю важливу дату саме за 43 хв. до кінця доби
25 березня - День читання Толкіна
Свято з'явилося 2003 року (щиро дякуємо Пітеру Джексону та його екранізації "Володаря перснів")
І прив'язане воно до історії... Середзем'я!
Саме 25 березня 3019 року Третьої Епохи Фродо (за важливої, хоча і недооціненої, допомоги Ґоллума) вкинув Перстень у лаву Ородруїна, чим поклав край владі Саурона в Середзем'ї
Але Толкін 25 березня обрав не випадково! В християнському календарі це свято Благовіщення. І Толкін свідомо "пов'язав" дві події — в Середзем'ї та нашому світі, щоб натякнути, як слід розуміти знищення Перстеня. Ось такий мудрований чоловік, бо зараз історія зробила повний оберт — і 25 березня "вернулося" в наш календар, але вже як День читання Толкіна...
25 березня - День читання Толкіна
Свято з'явилося 2003 року (щиро дякуємо Пітеру Джексону та його екранізації "Володаря перснів")
І прив'язане воно до історії... Середзем'я!
Саме 25 березня 3019 року Третьої Епохи Фродо (за важливої, хоча і недооціненої, допомоги Ґоллума) вкинув Перстень у лаву Ородруїна, чим поклав край владі Саурона в Середзем'ї
Але Толкін 25 березня обрав не випадково! В християнському календарі це свято Благовіщення. І Толкін свідомо "пов'язав" дві події — в Середзем'ї та нашому світі, щоб натякнути, як слід розуміти знищення Перстеня. Ось такий мудрований чоловік, бо зараз історія зробила повний оберт — і 25 березня "вернулося" в наш календар, але вже як День читання Толкіна...
25.03.202521:02
На одному польському сайті натрапив на такий "мотиватор" до подальшого читання
На полях статті є позначка:
З одного боку, в кіндлі є така ж функція (скільки хвилин залишилося до кінця розділу чи книги), яка спонукає деколи читати просто, щоб завершити розділ
Але кіндл вираховує швидкість читання на основі того, як швидко ви гортаєте сторінки. Тому коли ви промотуєте сторінки, щоб знайти потрібне місце в книзі — ви стаєте супер-швидким читачем чи читачкою. А коли книгу довелося відкласти — через інші справи, але не заблокувати екран, то кіндл починає думати, що ви дуже довго читаєте
Але тут просто "плашка", щоб мотивувати читати далі
І через це бентежно усвідомлювати, наскільки зараз інтенсивна боротьба за нашу увагу — з боку соцмереж, новин, відео тощо. Тому "2 хв" — це та "морквинка", якою можна спонукати читати далі
На полях статті є позначка:
Ще 2 хвилини читання
З одного боку, в кіндлі є така ж функція (скільки хвилин залишилося до кінця розділу чи книги), яка спонукає деколи читати просто, щоб завершити розділ
Але кіндл вираховує швидкість читання на основі того, як швидко ви гортаєте сторінки. Тому коли ви промотуєте сторінки, щоб знайти потрібне місце в книзі — ви стаєте супер-швидким читачем чи читачкою. А коли книгу довелося відкласти — через інші справи, але не заблокувати екран, то кіндл починає думати, що ви дуже довго читаєте
Але тут просто "плашка", щоб мотивувати читати далі
І через це бентежно усвідомлювати, наскільки зараз інтенсивна боротьба за нашу увагу — з боку соцмереж, новин, відео тощо. Тому "2 хв" — це та "морквинка", якою можна спонукати читати далі
Рекорды
03.04.202523:59
759Подписчиков18.05.202423:59
0Индекс цитирования24.03.202515:27
5.2KОхват одного поста27.03.202523:59
194Охват рекламного поста21.03.202523:59
27.52%ER22.03.202522:26
480.76%ERR08.04.202506:22
📣 Настав цей день, коли "Стилет і стилос" відкрили передзамовлення на Хризантему і меча Рут Бенедикт
ℹ️ Книга має вийти наприкінці травня
😢 Загалом, з класичним антропологічними дослідженнями у нас зовсім кепсько... Жодної книги з тих, які формували дисципліну, українською не видано. Редкліфф–Браун, Маліновський, Еванс–Прічард, Мосс, ван Ґеннеп, Маргарет Мід, Мері Дуґлас, Лінтон, Клакгон, Кребер, Віктор Тернер... Оце колись був томик Кліффорда Ґірца (який вже 20 років як бібліографічна рідкість), дві книги Леві–Строса та Дюркгайм
🔥 Тому переклад книги Рут Бенедикт – свято! Хоча сама книга не найкраща в її доробку, та все ж! А так хотілося б почитати українською її Моделі культури (Patterns of Culture)
🥳 Але я вірю, що попереду будуть нові переклади класики світової антропології! Хоча це складна задача, якщо чесно. Але про це іншим разом! А зараз радіймо виходу Хризантеми і меча Рут Бенедикт!
ℹ️ Книга має вийти наприкінці травня
😢 Загалом, з класичним антропологічними дослідженнями у нас зовсім кепсько... Жодної книги з тих, які формували дисципліну, українською не видано. Редкліфф–Браун, Маліновський, Еванс–Прічард, Мосс, ван Ґеннеп, Маргарет Мід, Мері Дуґлас, Лінтон, Клакгон, Кребер, Віктор Тернер... Оце колись був томик Кліффорда Ґірца (який вже 20 років як бібліографічна рідкість), дві книги Леві–Строса та Дюркгайм
🔥 Тому переклад книги Рут Бенедикт – свято! Хоча сама книга не найкраща в її доробку, та все ж! А так хотілося б почитати українською її Моделі культури (Patterns of Culture)
🥳 Але я вірю, що попереду будуть нові переклади класики світової антропології! Хоча це складна задача, якщо чесно. Але про це іншим разом! А зараз радіймо виходу Хризантеми і меча Рут Бенедикт!
29.03.202513:38
📣 Нарешті маємо монографію на тему, про яку багато говорять, але щодо якої часто бракує доказової бази
📖 Роман Скакун. Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України (1939–1964) (УКУ, 2025)
Роман Скакун, який зараз в лавах ЗСУ, ще до початку повномасштабного вторгнення завершив це дослідження, але видання зайняло деякий час, тому книга виходить тільки зараз
Ось фрагмент анотації:
Як на мене, це крута новинка! І в контексті війни, і в контексті розуміння радянського авторитаризму, і в контексті українських постколоніальних студій
ℹ️ Ось посилання на книгу на сайті видавництва УКУ
🧐 Ще цікаво почитати аналогічне дослідження, але про період після 1964. Але то вже інша історія й інший обсяг роботи 🙂
📖 Роман Скакун. Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України (1939–1964) (УКУ, 2025)
Роман Скакун, який зараз в лавах ЗСУ, ще до початку повномасштабного вторгнення завершив це дослідження, але видання зайняло деякий час, тому книга виходить тільки зараз
Ось фрагмент анотації:
У цьому дослідженні на підставі недавно розсекречених архівів колишнього КДБ УРСР вперше реконструйовано персональний склад агентурної мережі в післявоєнному православному єпископаті України, висвітлено конкретні завдання, що ставилися перед єпископами-агентами, і методи контролю за їх роботою
Як на мене, це крута новинка! І в контексті війни, і в контексті розуміння радянського авторитаризму, і в контексті українських постколоніальних студій
ℹ️ Ось посилання на книгу на сайті видавництва УКУ
🧐 Ще цікаво почитати аналогічне дослідження, але про період після 1964. Але то вже інша історія й інший обсяг роботи 🙂
18.03.202513:37
🔥 Оце новина!
📣 Видавництво "Човен" готує перевидання книги Тімоті Снайдера Про тиранію! В новому перекладі!
🧐 Звісно, спитаєте ви, де логіка: спершу вийшла Про свободу, а тільки тепер Про тиранію?
🤔 Думаю, що вся справа в Дональді Фредовичу, який активно розбудовує в США автократію
🧐 І додам, що після читання книги Майкла Льюїса про перше президентство США я розумію, що в США проблеми на рівні взаємодії органів та структур влади. Деколи доходить до абсурду: у міністерстві може бути лише 7 департаментів, тому створення нового означає ліквідацію вже існуючого...
🧐 Але про це іншим разом
📣 Видавництво "Човен" готує перевидання книги Тімоті Снайдера Про тиранію! В новому перекладі!
🧐 Звісно, спитаєте ви, де логіка: спершу вийшла Про свободу, а тільки тепер Про тиранію?
🤔 Думаю, що вся справа в Дональді Фредовичу, який активно розбудовує в США автократію
🧐 І додам, що після читання книги Майкла Льюїса про перше президентство США я розумію, що в США проблеми на рівні взаємодії органів та структур влади. Деколи доходить до абсурду: у міністерстві може бути лише 7 департаментів, тому створення нового означає ліквідацію вже існуючого...
🧐 Але про це іншим разом
07.04.202510:40
🔥 Нарешті до сімейної бібліотеки добралися дві книги Т.Кінґфішер
📖 Те, що тривожить мерців
📖 Те, що бенкетує вночі
Обидві — вийшли у видавництві "Жорж". І поки я збирався написати цей допис, виявилося, що авторка на осінь планує видати третю частину!
ℹ️ Це не дилогія, оскільки обидва твори є завершеними, а об'єднує їх головна героїня АлексСтерн Істон. Причому перша повість — ретелінг Падіння дому Ашерів Едґара Алана По. Тільки з грибами. Авторка сама наголошує, що гриби — важлива частина оригіналу, тобто оповідання По. Але в своїх творах грибам вона дала більше простору для дій!
⚠️ Хоча я поки в процесі читання, тому нічого більше не скажу, бо не знаю. Але авторка отримала Hugo та Locus за "Те, що тривожить мерців". І я думаю, що за другий том також отримає нагороди
🥳 Ось такий горор в класичному сеттінгу Едгара Алана По (і Брема Стокера). І це дуже заворожує! Люблю саме такі ретелінги. Не ті, що "а зараз я покажу, як насправді все було", а навпаки: "Давайте глянемо, як можна розвинути цю історію"
📖 Те, що тривожить мерців
📖 Те, що бенкетує вночі
Обидві — вийшли у видавництві "Жорж". І поки я збирався написати цей допис, виявилося, що авторка на осінь планує видати третю частину!
ℹ️ Це не дилогія, оскільки обидва твори є завершеними, а об'єднує їх головна героїня Алекс
⚠️ Хоча я поки в процесі читання, тому нічого більше не скажу, бо не знаю. Але авторка отримала Hugo та Locus за "Те, що тривожить мерців". І я думаю, що за другий том також отримає нагороди
🥳 Ось такий горор в класичному сеттінгу Едгара Алана По (і Брема Стокера). І це дуже заворожує! Люблю саме такі ретелінги. Не ті, що "а зараз я покажу, як насправді все було", а навпаки: "Давайте глянемо, як можна розвинути цю історію"
07.04.202506:11
🧐 Почався новий тиждень, а тому настав час для книжкових оголошень!
🔥 Ще 26 березня вийшов український переклад Механічного піаніно (також відоме як Утопія 14) Курта Воннеґута від "Вавилонської бібліотеки"
⚠️ Ціна кусається, але це мій улюблений твір Воннеґута...
🔥 Перший роман Воннеґута – 1952 року! Ох ці 1950-і: Бредбері пише 451°F, Міллер-мол. Кантику для Лейбовіца
🧐 Твір, який вважають однією з недооцінених антиутопій ХХ ст. І як на мене, актуальність твору лише зростатиме. Адже Воннеґут пише про світ, де роботу людей виконують автомати (не ШІ, але поруч). Що робити людям, яким нічого не треба робити? Звісно, більшість на межі бідності, але зате має досхочу вільного часу. Як має змінитися суспільство? Які це породжує етичні та екзистенційні виклики для людства?
⚠️ Я дуже сподіваюся, що Воннеґут не розчарує. Це один з моїх улюблених НФ-творів в студентські часи. І з того часу багато що змінилося. І тепер пацифізм Воннеґута викликає в мене роздратування
ℹ️ Другий мій улюблений твір автоа – Мати ніч
🔥 Ще 26 березня вийшов український переклад Механічного піаніно (також відоме як Утопія 14) Курта Воннеґута від "Вавилонської бібліотеки"
⚠️ Ціна кусається, але це мій улюблений твір Воннеґута...
🔥 Перший роман Воннеґута – 1952 року! Ох ці 1950-і: Бредбері пише 451°F, Міллер-мол. Кантику для Лейбовіца
🧐 Твір, який вважають однією з недооцінених антиутопій ХХ ст. І як на мене, актуальність твору лише зростатиме. Адже Воннеґут пише про світ, де роботу людей виконують автомати (не ШІ, але поруч). Що робити людям, яким нічого не треба робити? Звісно, більшість на межі бідності, але зате має досхочу вільного часу. Як має змінитися суспільство? Які це породжує етичні та екзистенційні виклики для людства?
⚠️ Я дуже сподіваюся, що Воннеґут не розчарує. Це один з моїх улюблених НФ-творів в студентські часи. І з того часу багато що змінилося. І тепер пацифізм Воннеґута викликає в мене роздратування
ℹ️ Другий мій улюблений твір автоа – Мати ніч
26.03.202506:14
📣 В "Дух і Літера" вже офіційно в продажу новинка — про Другу світову війну, але під дуже важливим кутом: колабораціонізм, спротив, відплата
📖 Іштван Деак. Європа на суді. Історія співпраці, опору та відплати під час Другої світової війни (Дух і ЛІтера, 2025)
🤔 Ось фрагмент анотації:
🤔 Головне, що автор аналізує всі країни Європи! І така порівняльна перспектива, ясна річ, дуже важлива для кращого розуміння Другої світової війни
ℹ️ Ось посилання на книгу
📖 Іштван Деак. Європа на суді. Історія співпраці, опору та відплати під час Другої світової війни (Дух і ЛІтера, 2025)
🤔 Ось фрагмент анотації:
Ті, хто перебував під владою іноземних держав, зіткнулися з численними морально-етичними дилемами, зокрема, чи співпрацювати з окупантами, чи намагатися пережити війну без будь-якої політичної участі, чи ризикувати своїм життям, ставши учасниками опору. Багато хто обирав усі три, залежно від умов воєнного часу. Після жорстокої війни автор обговорює різні акти насильства проти справжніх або ймовірних військових злочинців і колабораціоністів, депортації та судові процеси в Нюрнберзькому міжнародному військовому трибуналі, а також у тисячах місцевих судів
🤔 Головне, що автор аналізує всі країни Європи! І така порівняльна перспектива, ясна річ, дуже важлива для кращого розуміння Другої світової війни
ℹ️ Ось посилання на книгу
31.03.202512:27
🔥 Днями роздобув книгу Пауля Гінріхса Міф Одеси (Дух і Літера, 2011)
🔥 Тому тепер маю невелике поповнення "одеської" серії в домашній бібліотеці
🤔 Обидві книги – культурологічні. Тобто Гінріхс пише про міф Одеси в літературі, а Поліщук – про одеську ідентичність в мистецтві (як літературі, так і живописі, наприклад). В обох випадках автори активно покликаються на соціологічні та антропологічні дослідження ідентичностей, що мене тільки радує!
🔥 Загалом, в Україні ще виходила історія Одеси Патриції Герлігі, але дуже давно – 1999 року! Є цікаві розвідки про одеську ідентичність та політику пам'яті, але окремих книг не так багато 🤔
🔥 Тому тепер маю невелике поповнення "одеської" серії в домашній бібліотеці
🤔 Обидві книги – культурологічні. Тобто Гінріхс пише про міф Одеси в літературі, а Поліщук – про одеську ідентичність в мистецтві (як літературі, так і живописі, наприклад). В обох випадках автори активно покликаються на соціологічні та антропологічні дослідження ідентичностей, що мене тільки радує!
🔥 Загалом, в Україні ще виходила історія Одеси Патриції Герлігі, але дуже давно – 1999 року! Є цікаві розвідки про одеську ідентичність та політику пам'яті, але окремих книг не так багато 🤔
29.03.202516:17
📣 Видавництво "Видавництво" анонсувало новинку
📖 Марія Маєрчик. Колоніальність непристойного. Сороміцьке в модерному дизайні сексуальности (Видавництво, 2025)
🤔 На жаль, анотації немає. В анонсі видавництв сказано:
🤔 З іншого боку, в світовій літературі це вже усталений один з напрямків досліджень: Імперія та етнографія. Причому є доволі багато робіт про російську імперіську етнографію – народів Центральної Азії, Сибіру, Кавказу тощо
🤔 Тому цікаво, який фокус буде в цій книзі. Треба дочекатися офіційного перепродажу і більш детального опису від видавництва!
📖 Марія Маєрчик. Колоніальність непристойного. Сороміцьке в модерному дизайні сексуальности (Видавництво, 2025)
🤔 На жаль, анотації немає. В анонсі видавництв сказано:
Це захоплива книжка про історію української культури з позицій того, що було марковано як непристойне, а відтак вилучене з культурного спадку в час, коли поставала етнонаціональна, фольклорно-етнографічна, ґендерно-сексуальна система🤔 Інтригує, хоча незрозуміло, чи йтиметься про постколоніальні студії
🤔 З іншого боку, в світовій літературі це вже усталений один з напрямків досліджень: Імперія та етнографія. Причому є доволі багато робіт про російську імперіську етнографію – народів Центральної Азії, Сибіру, Кавказу тощо
🤔 Тому цікаво, який фокус буде в цій книзі. Треба дочекатися офіційного перепродажу і більш детального опису від видавництва!
25.03.202521:17
Звісно, я не міг не згадати про цю важливу дату саме за 43 хв. до кінця доби
25 березня - День читання Толкіна
Свято з'явилося 2003 року (щиро дякуємо Пітеру Джексону та його екранізації "Володаря перснів")
І прив'язане воно до історії... Середзем'я!
Саме 25 березня 3019 року Третьої Епохи Фродо (за важливої, хоча і недооціненої, допомоги Ґоллума) вкинув Перстень у лаву Ородруїна, чим поклав край владі Саурона в Середзем'ї
Але Толкін 25 березня обрав не випадково! В християнському календарі це свято Благовіщення. І Толкін свідомо "пов'язав" дві події — в Середзем'ї та нашому світі, щоб натякнути, як слід розуміти знищення Перстеня. Ось такий мудрований чоловік, бо зараз історія зробила повний оберт — і 25 березня "вернулося" в наш календар, але вже як День читання Толкіна...
25 березня - День читання Толкіна
Свято з'явилося 2003 року (щиро дякуємо Пітеру Джексону та його екранізації "Володаря перснів")
І прив'язане воно до історії... Середзем'я!
Саме 25 березня 3019 року Третьої Епохи Фродо (за важливої, хоча і недооціненої, допомоги Ґоллума) вкинув Перстень у лаву Ородруїна, чим поклав край владі Саурона в Середзем'ї
Але Толкін 25 березня обрав не випадково! В християнському календарі це свято Благовіщення. І Толкін свідомо "пов'язав" дві події — в Середзем'ї та нашому світі, щоб натякнути, як слід розуміти знищення Перстеня. Ось такий мудрований чоловік, бо зараз історія зробила повний оберт — і 25 березня "вернулося" в наш календар, але вже як День читання Толкіна...
06.04.202521:37
🌌 Ось і настав час серйозних запитань:
🌌 Організуємо невеликий перепис в коментарях! Зізнавайтеся, чи читаєте от прямо зараз? А як хочете поділитися, що читаєте, то буде ще цікавіше!
⚠️ Фото з надр інтернету, якщо що
Дорогі підписники та підписниці, а є серед вас любителі нічного читання?
🌌 Організуємо невеликий перепис в коментарях! Зізнавайтеся, чи читаєте от прямо зараз? А як хочете поділитися, що читаєте, то буде ще цікавіше!
⚠️ Фото з надр інтернету, якщо що
23.03.202512:21
#що_читаєте_сьогодні
🗓 На календарі – неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
📖 Я ж вирішив завершити Твоє, моє, нічиє та інше (Видавництво Старого Лева, 2024) Ольги Каррі – збірку есеїв про радянське повсякдення
⚠️ Це не репортажі, бо авторка залучає голоси інших лише, щоб підсилити свої тези та ідеї. Також це не цілісна історія. Структура книги натякає, що її частини – це розділи, поділені за темами/сферами: гроші, сім'я, старість, дозвілля, виховання дітей, інклюзія, ідентичність. Але в тексті виявляється багато самоповторів: замість рухатися "вгору" – чи в бік ускладнення ідей чи розширення горизонту порівняння – авторка наче водить нас колами, коли одну й ту ж ідею, висловлену різними словами, ми зустрічаємо в кожному новому тексті
🧐 Тому це збірка есе – про радянське минуле і його присутність в сьогоденні
❓ А що сьогодні читаєте ви?
📣 Діліться в коментарях фото чи просто назвами книг!
🗓 На календарі – неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика:
❓ Що читаєте сьогодні, дорогі підписники та підписниці?
📖 Я ж вирішив завершити Твоє, моє, нічиє та інше (Видавництво Старого Лева, 2024) Ольги Каррі – збірку есеїв про радянське повсякдення
⚠️ Це не репортажі, бо авторка залучає голоси інших лише, щоб підсилити свої тези та ідеї. Також це не цілісна історія. Структура книги натякає, що її частини – це розділи, поділені за темами/сферами: гроші, сім'я, старість, дозвілля, виховання дітей, інклюзія, ідентичність. Але в тексті виявляється багато самоповторів: замість рухатися "вгору" – чи в бік ускладнення ідей чи розширення горизонту порівняння – авторка наче водить нас колами, коли одну й ту ж ідею, висловлену різними словами, ми зустрічаємо в кожному новому тексті
🧐 Тому це збірка есе – про радянське минуле і його присутність в сьогоденні
❓ А що сьогодні читаєте ви?
📣 Діліться в коментарях фото чи просто назвами книг!
17.03.202514:19
🎸 Вчора була 52. річниця альбому Dark Side of the Moon гурту Pink Floyd
🎸 Трохи про історію створення самого альбому пише ударник Нік Мейсон в Навиворіт (Лабораторія, 2025). Зокрема, ви знали, що звук годинників в пісні Time – це "імпровізація" звукорежисера? Він колись заради фану записав звуки годинників в... ломбарді / антикваріаті. Дуже гарно вони звучали. І PF вирішили, що їм точно тут місце
🎸 Ще є кумедна історія з пульсом: багато-хто думає, що пульс справжній. Ні, це ударні Мейсона. Реальний пульс ≈1,5 удари в секунду. Як жартує Мейсон: його ударні як пульс викликали б тривогу за життя пацієнта в будь-якого кардіолога – надто повільні
🎸 Але найкраща історія – як було створено обкладинку. Річард Райт просто гаркнув Торґерсону:
Торґерсон образився, але створив шедевр. Він сам пишався цією обкладинкою. Хоча міг і послати PF. Led Zeppelin він таки послав, хоч і коштувало йому грошей. Але такий він вже дизайнер 🙂
🎸 Трохи про історію створення самого альбому пише ударник Нік Мейсон в Навиворіт (Лабораторія, 2025). Зокрема, ви знали, що звук годинників в пісні Time – це "імпровізація" звукорежисера? Він колись заради фану записав звуки годинників в... ломбарді / антикваріаті. Дуже гарно вони звучали. І PF вирішили, що їм точно тут місце
🎸 Ще є кумедна історія з пульсом: багато-хто думає, що пульс справжній. Ні, це ударні Мейсона. Реальний пульс ≈1,5 удари в секунду. Як жартує Мейсон: його ударні як пульс викликали б тривогу за життя пацієнта в будь-якого кардіолога – надто повільні
🎸 Але найкраща історія – як було створено обкладинку. Річард Райт просто гаркнув Торґерсону:
А ти не міг би створити якесь мінімалістичне зображення, а не отой психодел, що завжди?!
Торґерсон образився, але створив шедевр. Він сам пишався цією обкладинкою. Хоча міг і послати PF. Led Zeppelin він таки послав, хоч і коштувало йому грошей. Але такий він вже дизайнер 🙂
25.03.202521:02
На одному польському сайті натрапив на такий "мотиватор" до подальшого читання
На полях статті є позначка:
З одного боку, в кіндлі є така ж функція (скільки хвилин залишилося до кінця розділу чи книги), яка спонукає деколи читати просто, щоб завершити розділ
Але кіндл вираховує швидкість читання на основі того, як швидко ви гортаєте сторінки. Тому коли ви промотуєте сторінки, щоб знайти потрібне місце в книзі — ви стаєте супер-швидким читачем чи читачкою. А коли книгу довелося відкласти — через інші справи, але не заблокувати екран, то кіндл починає думати, що ви дуже довго читаєте
Але тут просто "плашка", щоб мотивувати читати далі
І через це бентежно усвідомлювати, наскільки зараз інтенсивна боротьба за нашу увагу — з боку соцмереж, новин, відео тощо. Тому "2 хв" — це та "морквинка", якою можна спонукати читати далі
На полях статті є позначка:
Ще 2 хвилини читання
З одного боку, в кіндлі є така ж функція (скільки хвилин залишилося до кінця розділу чи книги), яка спонукає деколи читати просто, щоб завершити розділ
Але кіндл вираховує швидкість читання на основі того, як швидко ви гортаєте сторінки. Тому коли ви промотуєте сторінки, щоб знайти потрібне місце в книзі — ви стаєте супер-швидким читачем чи читачкою. А коли книгу довелося відкласти — через інші справи, але не заблокувати екран, то кіндл починає думати, що ви дуже довго читаєте
Але тут просто "плашка", щоб мотивувати читати далі
І через це бентежно усвідомлювати, наскільки зараз інтенсивна боротьба за нашу увагу — з боку соцмереж, новин, відео тощо. Тому "2 хв" — це та "морквинка", якою можна спонукати читати далі
18.03.202520:21
Сьогодні день народження Сеймура Мартіна Ліпсита (1922—2006)
ℹ️ Англійською його прізвище читали саме Ліпсит, хоча в нас усталилася форма Ліпсет, яка є транслітерацією
🔥 Один з провідних соціологів політики ХХ ст. Найвідоміша його книга — на фото. І це польський переклад, бо українського досі немає, хоча видана вона 1960
🔥 Ліпсит, здається, першим ґрунтовно пов'язав демократичність суспільств з рівнем їхнього економічного розвитку. Але що найбільше вражає в його дослідженні — це "розширення" поняття екстремізму. Насправді, як каже Ліпсит, кожна соціальна група тяжіє до творення власної ідеології. І ця ідеологія може мати різні відтінки — від екстремістських (лівих та правих) до центристських
🤔 Здається, сучасний світ рухається в бік політичних та соціальних конфліктів, які передбачив Ліпсит. Тому пора перечитати його книгу, яка є амбітним проєктом — і в плані теоретичного аналізу, і в плані емпіричних даних
🔥 І так, в цій книзі Ліпсит аналізує екстремізми не лише міжвоєнного світу, але й повоєнного!
ℹ️ Англійською його прізвище читали саме Ліпсит, хоча в нас усталилася форма Ліпсет, яка є транслітерацією
🔥 Один з провідних соціологів політики ХХ ст. Найвідоміша його книга — на фото. І це польський переклад, бо українського досі немає, хоча видана вона 1960
🔥 Ліпсит, здається, першим ґрунтовно пов'язав демократичність суспільств з рівнем їхнього економічного розвитку. Але що найбільше вражає в його дослідженні — це "розширення" поняття екстремізму. Насправді, як каже Ліпсит, кожна соціальна група тяжіє до творення власної ідеології. І ця ідеологія може мати різні відтінки — від екстремістських (лівих та правих) до центристських
🤔 Здається, сучасний світ рухається в бік політичних та соціальних конфліктів, які передбачив Ліпсит. Тому пора перечитати його книгу, яка є амбітним проєктом — і в плані теоретичного аналізу, і в плані емпіричних даних
🔥 І так, в цій книзі Ліпсит аналізує екстремізми не лише міжвоєнного світу, але й повоєнного!
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.