Лариса Білозір 🇺🇦

Британський аналітичний центр RUSI опублікував дослідження про військово-промислову мобілізацію в умовах затяжної війни, порівнюючи ситуацію в росії, Україні та Європі.

🔹 Мобілізаційне планування:

росія мала наперед розроблений план військово-промислової мобілізації, який почала реалізовувати ще на початку повномасштабного вторгнення.
Україна не мала настільки детального плану, але змогла відновити виробництво завдяки радянському спадку.
Європейські країни НАТО взагалі не мали чіткої стратегії, що ускладнило інвестиції у військове виробництво.

🔹 Координація оборонної промисловості:

В Україні та росії уряди централізовано координують оборонну промисловість і постачання.
У Європі ж відсутність єдиного управління призводить до конкуренції між країнами та неефективного використання коштів.

🔹 Фінансування військового виробництва:

росія значно збільшила військові витрати, спрямовуючи ресурси з інших бюджетів та надаючи кредити оборонним підприємствам.
Це створює економічні ризики в середньостроковій перспективі.
Водночас у Європі, хоча коштів достатньо, їх використовують неефективно через відсутність спільної політики.

🔹 Регулювання оборонного сектора:

В Україні через бюрократичні обмеження виникло багато неконвенційних ініціатив у військовій сфері.
В росії ситуація з безпекою та дотриманням норм виробництва критична.
В Європі ж надмірне регулювання гальмує розширення оборонного виробництва.

🔹 Війна як фактор промислового зростання:

Дослідження підкреслює, що тривалі війни виграє сторона, яка здатна швидко нарощувати виробництво військової техніки та забезпечувати підготовку нових резервів.