PETLYARIS DEATH BRIGADE
08.05.202522:27
Прошу негайно перевірити цю рекламу вашими потужнометрами!
08.05.202511:09
<strike>Мої хароші, є тут швачки? Хочемо зробити лімітовану серію деяких приколів на збори і для душі, але для того треба компетентна людина, яка вміє і шити, і робити отеті викройки.</strike>
Попередньо знайшли
Попередньо знайшли
Переслал из:
Одна Кров | Південь ❤️🩹
07.05.202509:32
Потреба донорської крові в Одесі!
‼️З 07.05 по 09.05 потрібні донори 2+ групи крові!
Ваша кров може врятувати життя тих, хто зараз бореться за нього.
📍 Як допомогти?
🔴 Якщо ви готові стати донором – ставте «+» у коментарях для отримання деталей
Памʼятайте,ваша кров-ціна життя!
‼️З 07.05 по 09.05 потрібні донори 2+ групи крові!
Ваша кров може врятувати життя тих, хто зараз бореться за нього.
📍 Як допомогти?
🔴 Якщо ви готові стати донором – ставте «+» у коментарях для отримання деталей
Памʼятайте,ваша кров-ціна життя!
06.05.202517:27
Який ужас 🙂
06.05.202513:24
Добре, що поздняк гідно несе службу в лавах збройних сил рф. Хоча стоп…
Поздняков. Обосраться
Поздняков. Обосраться
06.05.202512:31
Вітаємо вдома, хлопці!
Продовжуємо чекати ВСІХ 🫡
Продовжуємо чекати ВСІХ 🫡
08.05.202510:14
Сьогодні день народження мого доброго друга, побратима по нещастю та найстильнішого медика в історії – пана Олександра ГуцулаВуду
Друже, від усього серця бажаю тобі здоровʼя, легкої служби та скорішого повернення до сімʼї та нормального мирного життя, щоб ти знову зміг розповідати казки сину перед сном.
Дякую за все, що ти робиш і користуючись випадком прошу вас задонатити на дрони для ББС 110 ОМБр мого друга.
🎯Ціль: 1 000 000
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/AZKw9NnQpS
💳Номер картки банки
4441 1111 2249 1826
Многая літа 🫡
Друже, від усього серця бажаю тобі здоровʼя, легкої служби та скорішого повернення до сімʼї та нормального мирного життя, щоб ти знову зміг розповідати казки сину перед сном.
Дякую за все, що ти робиш і користуючись випадком прошу вас задонатити на дрони для ББС 110 ОМБр мого друга.
🎯Ціль: 1 000 000
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/AZKw9NnQpS
💳Номер картки банки
4441 1111 2249 1826
Многая літа 🫡
06.05.202522:04
06.05.202517:15
Страждаєш від ПТСР? Вихід є! Петля 3809…
06.05.202512:57
Хто був у піхоті, той на КСП не сміється.
06.05.202511:32
Відбувся обмін 205 на 205.
Чекаємо на подробиці та тримаємо кулачки!
Чекаємо на подробиці та тримаємо кулачки!
08.05.202514:47
Я собі скоро окрему панель з шедевропатчами їхніми вішатиму. Кожного разу вау ефект)
07.05.202512:50
Заповіт, блядь, треба писати.
Не після, не «якось потім», а ще вчора
Бо як тільки тебе не стане — починається не траур, а перегони хто перший вхопиться за спадок:
хто перший візьме ключі від хати, хто забере телефон, а хто подасть позов у суд з фразою «це мій єдиний коханий син». І похуй, що ви не спілкувалися з сином до цього.
І все — починається срач між коханими, батьками, братами і мамами, які десять років не дзвонили, бо були «зайняті», кентами, які внєзапно вирішили забрати якесь майно загиблого, бо він наче комусь щось обіцяв.
Державі похуй, чим простіше, тим краще. І хуй весь держапарат клав на дітей, які ростуть без батька, а з матірʼю вони не встигли одружитися. Всім похуй, бо люди дуріють від бабла і перестають бути людьми.
Ти загинеш як воїн, твою памʼять поховають у рванині чужих претензій і судових позовів.
І замість «вічна слава» буде «заява на розподіл майна» і адвокатська риторика: «А хто ж мав право на квартиру/машину/15 мультів?»
Заповіт — це твоє останнє слово.
Чітке. Без води. Хто ховає. Хто має право. Хто нічого не має.
Не буває нічого гіршого, ніж смерть героя і цинічний цирк між родичами після неї.
Підписав — значить, тримаєш удар до кінця. Не підписав — відкрив вхід усім пацюкам.
Оформляй. Зараз. Без соплів та ліричних відступів про «я буду жити вічно».
Не після, не «якось потім», а ще вчора
Бо як тільки тебе не стане — починається не траур, а перегони хто перший вхопиться за спадок:
хто перший візьме ключі від хати, хто забере телефон, а хто подасть позов у суд з фразою «це мій єдиний коханий син». І похуй, що ви не спілкувалися з сином до цього.
І все — починається срач між коханими, батьками, братами і мамами, які десять років не дзвонили, бо були «зайняті», кентами, які внєзапно вирішили забрати якесь майно загиблого, бо він наче комусь щось обіцяв.
Державі похуй, чим простіше, тим краще. І хуй весь держапарат клав на дітей, які ростуть без батька, а з матірʼю вони не встигли одружитися. Всім похуй, бо люди дуріють від бабла і перестають бути людьми.
Ти загинеш як воїн, твою памʼять поховають у рванині чужих претензій і судових позовів.
І замість «вічна слава» буде «заява на розподіл майна» і адвокатська риторика: «А хто ж мав право на квартиру/машину/15 мультів?»
Заповіт — це твоє останнє слово.
Чітке. Без води. Хто ховає. Хто має право. Хто нічого не має.
Не буває нічого гіршого, ніж смерть героя і цинічний цирк між родичами після неї.
Підписав — значить, тримаєш удар до кінця. Не підписав — відкрив вхід усім пацюкам.
Оформляй. Зараз. Без соплів та ліричних відступів про «я буду жити вічно».
06.05.202518:16
А, да, думаємо цього тижня провести якусь лекцію про воєнщину. Так, звісно, все вже розказано до нас, але може є теми, про які хотілося б послухати від компетентних людей в галузі?
Виберемо серед найбільш залайканих коментів.
Виберемо серед найбільш залайканих коментів.
06.05.202517:13
Сидимо думаємо над назвою майбутнього рехабу.
Пан мужик пропонує «за крок до петлі» і гасло «страждаєш від птср? Петля допоможе»
От із такою людиною ми з котом живемо в одній хаті))
Пан мужик пропонує «за крок до петлі» і гасло «страждаєш від птср? Петля допоможе»
От із такою людиною ми з котом живемо в одній хаті))
06.05.202512:53
З Днем піхоти!
Піхота — це не парадні фото. Це стерті ноги, сірі обличчя, втома в очах і сталевий характер. Це бруд, біль, братерство, коли немає нічого зайвого, лише автомат, побратим і та жага йти вперед, вгризаючись в нашу землю зубами!
🫡 Вічна честь полеглим, здоровля та витримки живим.
Ще покопаємо!
Піхота — це не парадні фото. Це стерті ноги, сірі обличчя, втома в очах і сталевий характер. Це бруд, біль, братерство, коли немає нічого зайвого, лише автомат, побратим і та жага йти вперед, вгризаючись в нашу землю зубами!
🫡 Вічна честь полеглим, здоровля та витримки живим.
Ще покопаємо!
06.05.202510:18
Ми вже рекомендували ці футболки, зараз якраз розпродаються останні розміри, щоб закрити потреби підрозділу. Ну і корочє, хочемо вам запропонувати купити їх, а з промокодом PETLYARIS буде знижка 150 гривень.
Офіційна сторінка Instagram: @flcn.squad
Магазин мерчу Instagram: @flcn.squad.store
Офіційна сторінка Instagram: @flcn.squad
Магазин мерчу Instagram: @flcn.squad.store
08.05.202514:45
Ну що ці UKRPATCHER виробляють, так ніяких грошів не напасешся купляти всю цю красу!
Я вже замовила, що і вам раджу ❤️
Я вже замовила, що і вам раджу ❤️
07.05.202511:47
Поділіться контактом найкращого військового юриста, будь ласка. Тіки не просто тьотю з інтернету. Вдячна буду)
06.05.202517:52
Хочу трошки розказати про передумови виникнення ідеї та загалом чому для мене особисто важливо створити простір, який не буде просто кімнатою з кушеткою.
Я мріяла про нього ще тоді, коли бачила, як мої близькі та друзі поверталися з фронту не лише з пораненим тілом, а й із пораненою душею. Попри брак щирої державної реабілітації, ставало зрозуміло ще й те, що іноді нам потрібен не стільки лікар, скільки місце. Місце, де не питають зайвого. Де не соромно впасти, бо поруч ті, хто підніме та підтримає. Де немає “ти маєш”, тільки “ти можеш”.
Наш рехаб має стати сейв-плейсом. Без білого халата, але з людяністю та розумінням проблематики та, все ж існуючої, як би хто не казав, прірви між військовими та цивільними. Без зайвих слів, але з теплим чаєм, руками й серцем. Для військових, їхніх родин, для тих, хто втомився тримати біль за зубами, бо, як було за часів АТО, у тебе тикатимуть пальцем і називатимуть йобнутим та контуженим. У нас можна буде мовчати. А можна кричати. Можна плакати і сміятися як тоді, коли ти сміявся смерті в очі. Можна буде відновлювати тіло і знаходити загублені часточки душі.
Це бажання народилось із війни, але мріє про мир і спокій. І я вірю: саме такі місця — цеглинки в побудові країни майбутнього після всього пережитого нами.
Тому що після пережитих жахіть війни людині треба повертатися туди, де його приймуть та підтримають без зайвих слів. Це варте життя.
Я мріяла про нього ще тоді, коли бачила, як мої близькі та друзі поверталися з фронту не лише з пораненим тілом, а й із пораненою душею. Попри брак щирої державної реабілітації, ставало зрозуміло ще й те, що іноді нам потрібен не стільки лікар, скільки місце. Місце, де не питають зайвого. Де не соромно впасти, бо поруч ті, хто підніме та підтримає. Де немає “ти маєш”, тільки “ти можеш”.
Наш рехаб має стати сейв-плейсом. Без білого халата, але з людяністю та розумінням проблематики та, все ж існуючої, як би хто не казав, прірви між військовими та цивільними. Без зайвих слів, але з теплим чаєм, руками й серцем. Для військових, їхніх родин, для тих, хто втомився тримати біль за зубами, бо, як було за часів АТО, у тебе тикатимуть пальцем і називатимуть йобнутим та контуженим. У нас можна буде мовчати. А можна кричати. Можна плакати і сміятися як тоді, коли ти сміявся смерті в очі. Можна буде відновлювати тіло і знаходити загублені часточки душі.
Це бажання народилось із війни, але мріє про мир і спокій. І я вірю: саме такі місця — цеглинки в побудові країни майбутнього після всього пережитого нами.
Тому що після пережитих жахіть війни людині треба повертатися туди, де його приймуть та підтримають без зайвих слів. Це варте життя.
06.05.202514:49
Я не впевнена чи варто підіймати цю тему, але хотілося б і своє висловити, і ваше почути про те, чому хтось тужить за полеглими «медійними» людьми, а хтось вважає парадом лицемірства те, що люди постять фотокарточки з чорними рамками тих, із ким ніколи не були знайомі особисто
Для більшості полеглий герой – це просто ще одне обличчя в чорній рамці. Ще один голос, який більше не скаже нічого, бо ми, блядь, звикли дивитися на війну, як на стрічку новин.
Коли гине «медійний» військовий — його сімʼї болить так само, як і будь-якій іншій. Але ж є ще й підписники та послідовники, для яких цей позивний також значив немало. Для них це людина, яка показувала війну такою, яка вона є — брудною, втомленою, страшною, неефектною, інколи смішною та навіть абсурдною. Без додаткового глянцю та транслюючи на певну аудиторію, що військові теж люди, які зайобуються, сміються, плачуть та не завжди роблять правильно.
То до чого я. Гине «медійний» військовий. І от його більше нема. І всі такі: «Ну, герої не вмирають» і наступна сторіс вже з бару. Та ні, рєбята. Герої дохнуть, блядь, в бліндажах, в полях, у бетоні, де немає пафосу. Їх розриває, змиває, вони горять заживо. Ніхто не помирає красиво. Смерть це не красиво, як би дурні не романтизували війну.
Я втомилась ховати своїх, але й всі полеглі воїни мої брати по духу. Навіть ті, кого ніколи не тримала за руку та не жартувала про гівно чи смерть. Бо якщо ти живеш війною, ти все одно тримаєш їх, хоча б подумки. Бо ми всі тут — як організм. І кожна смерть — це ампутація. Без знеболення.
Але знаєте, що гірше за смерть? Забуття. І байдужість.
Тому я чесно хочу сказати, що я не приймаю позицію людей, які вважають, що пам’ятати та постити треба тільки особисто знайомих тобі людей. Тобто ні, не так, я розумію, що зазвичай це стосується конкретних людей, які не включені в процес, а постять щось тільки тоді, коли прилетіло в єбало або ж загинув якийсь відомий військовий/волонтер/діяч.
Наше громадянське суспільство ще зовсім молоде і краще б всі навчали один одного, як правильно робити, а не в тупу писали «ви всі йобані лицеміри, дапабачєння». Пам’ятайте, що ми одне одному не вороги, бо першочерговий ворог у нас один.
Що думаєте?
Для більшості полеглий герой – це просто ще одне обличчя в чорній рамці. Ще один голос, який більше не скаже нічого, бо ми, блядь, звикли дивитися на війну, як на стрічку новин.
Коли гине «медійний» військовий — його сімʼї болить так само, як і будь-якій іншій. Але ж є ще й підписники та послідовники, для яких цей позивний також значив немало. Для них це людина, яка показувала війну такою, яка вона є — брудною, втомленою, страшною, неефектною, інколи смішною та навіть абсурдною. Без додаткового глянцю та транслюючи на певну аудиторію, що військові теж люди, які зайобуються, сміються, плачуть та не завжди роблять правильно.
То до чого я. Гине «медійний» військовий. І от його більше нема. І всі такі: «Ну, герої не вмирають» і наступна сторіс вже з бару. Та ні, рєбята. Герої дохнуть, блядь, в бліндажах, в полях, у бетоні, де немає пафосу. Їх розриває, змиває, вони горять заживо. Ніхто не помирає красиво. Смерть це не красиво, як би дурні не романтизували війну.
Я втомилась ховати своїх, але й всі полеглі воїни мої брати по духу. Навіть ті, кого ніколи не тримала за руку та не жартувала про гівно чи смерть. Бо якщо ти живеш війною, ти все одно тримаєш їх, хоча б подумки. Бо ми всі тут — як організм. І кожна смерть — це ампутація. Без знеболення.
Але знаєте, що гірше за смерть? Забуття. І байдужість.
Тому я чесно хочу сказати, що я не приймаю позицію людей, які вважають, що пам’ятати та постити треба тільки особисто знайомих тобі людей. Тобто ні, не так, я розумію, що зазвичай це стосується конкретних людей, які не включені в процес, а постять щось тільки тоді, коли прилетіло в єбало або ж загинув якийсь відомий військовий/волонтер/діяч.
Наше громадянське суспільство ще зовсім молоде і краще б всі навчали один одного, як правильно робити, а не в тупу писали «ви всі йобані лицеміри, дапабачєння». Пам’ятайте, що ми одне одному не вороги, бо першочерговий ворог у нас один.
Що думаєте?
06.05.202512:43
Також хочемо нагадати про неймовірну ініціативу наших друзів UKRPATCHER
Ви донатите свою кров, а вам за це виражають респекти та дарують ось такий патч, який ви буквально маєте заслужити кровʼю.
Ви донатите свою кров, а вам за це виражають респекти та дарують ось такий патч, який ви буквально маєте заслужити кровʼю.
Переслал из:
В пайті на териконі
06.05.202509:17
📍Терміновий збір📍 на тачку для штурмовиків "Реваншу".
Автівка буде використовуватися в бойових інтересах штурмової групи.
Ціль: 225 000 (було зроблене часткове зняття на суму 125 000).
Гроші підуть на купівлю авто, ТО, та підготовку для використання в більш складних умовах.
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/994b3z7qVF
Додаткові реквізити:
PayPal - robertohuliganie@gmail.com
Mono - 4441 1111 2242 7507
Також можна за донат від 200 грн виграти ніж з гравіюванням:
https://www.instagram.com/p/DIWexZdIaXH/?igsh=ajF1NnE4MGpvMzBs
Автівка буде використовуватися в бойових інтересах штурмової групи.
Ціль: 225 000 (було зроблене часткове зняття на суму 125 000).
Гроші підуть на купівлю авто, ТО, та підготовку для використання в більш складних умовах.
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/994b3z7qVF
Додаткові реквізити:
PayPal - robertohuliganie@gmail.com
Mono - 4441 1111 2242 7507
Також можна за донат від 200 грн виграти ніж з гравіюванням:
https://www.instagram.com/p/DIWexZdIaXH/?igsh=ajF1NnE4MGpvMzBs
Показано 1 - 24 из 1 648
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.