Залізний Гарнізон
Проєкт Правої молоді спрямований на допомогу та підтримку поранених бійців ДУК ПС та родин загиблих бійців ДУК ПС, забезпечення бійців
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаApr 30, 2024
Добавлено на TGlist
Apr 30, 2024Прикрепленная группа
Патронатна Служба ДУК ПС « Залізний Гарнізон » Chat
5
Рекорды
11.04.202523:59
415Подписчиков31.05.202423:59
900Индекс цитирования06.04.202506:42
3KОхват одного поста26.03.202513:14
3KОхват рекламного поста12.03.202523:59
31.25%ER02.03.202513:15
812.30%ERRpost.reposted:
Права Молодь
07.04.202505:41
Історії таких, як він, не пишуть на перших шпальтах газет. Їхнє життя — це не гучні заяви чи пафосні промови. Це — тиха, вперта любов до Батьківщини. Це — посмішка крізь біль. Це - юнак, який ще вчора проводив тренування побратимам, а сьогодні - лягає у землю, загорнутий у прапор, заради нас із вами.
Самойлович Олександр Олександрович. «ВІНДІР» («ВІЛЛІ»)
Народився 17 вересня 2006 року. Був керівником Київського осередку Правої Молоді у 2024 році. Пішов на війну у 18. Підписав контракт у жовтні 2024. Став воїном 1 ОШБ “Да Вінчі”. Пройшов навчання у Британії. Загинув за Україну.
Він не встиг пожити, але встиг стати тим, ким не кожен наважиться стати за все життя — героєм. Справжнім. Без масок і штучного героїзму. Він прийшов у Праву Молодь у 16 — не заради галочки. А щоб готувати себе до Великої війни, до Великої боротьби. І коли прийшов його час — він пішов. Усміхнений. Сильний. Світлий. Вірний до смерті.
Він не хотів вмирати. Він боявся залишити маму саму.
Але попри це — пішов. Бо знав: коли не стане його — буде ще сотня матерів, чиї сини житимуть завдяки його рішенню. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити.
“Віллі” був із тих, хто змінює інших. Він не змушував — він показував приклад. Завжди тверезий, завжди дисциплінований, завжди за правду. Тайський бокс, вишколи, самопідготовка, лідерство… Йому було 18, а він уже був прикладом для дорослих чоловіків.
Він жив так, як ми всі тільки мріємо жити — чесно, гідно, за Ідею. І загинув так, як боїмося загинути — молодим, красивим, усміхненим.
Той, хто завжди заступався за слабших. Той, хто не знав страху. Той, кому довіряли життя. Його посмішка була найщасливішою, її пам’ятатимуть всі, хто бачив його хоч раз. У ньому була сила, яку не зламали навіть обстріли.
“Найкращі — йдуть першими”, — казали нам. Ми не вірили. Тепер віримо. Бо найкращого з нас — вже нема.
Не дозволимо забути.
Не пробачимо ніколи.
Не зупинимось, поки не доведемо цю боротьбу до кінця — за нього, за таких, як він.
Спочивай, брате.
Твоя посмішка житиме в наших серцях.
Твоя ідея — в наших діях.
Твоя жертва — в нашій пам’яті. Назавжди.
❤️ Права Молодь | Instagram
Самойлович Олександр Олександрович. «ВІНДІР» («ВІЛЛІ»)
Народився 17 вересня 2006 року. Був керівником Київського осередку Правої Молоді у 2024 році. Пішов на війну у 18. Підписав контракт у жовтні 2024. Став воїном 1 ОШБ “Да Вінчі”. Пройшов навчання у Британії. Загинув за Україну.
Він не встиг пожити, але встиг стати тим, ким не кожен наважиться стати за все життя — героєм. Справжнім. Без масок і штучного героїзму. Він прийшов у Праву Молодь у 16 — не заради галочки. А щоб готувати себе до Великої війни, до Великої боротьби. І коли прийшов його час — він пішов. Усміхнений. Сильний. Світлий. Вірний до смерті.
Він не хотів вмирати. Він боявся залишити маму саму.
Але попри це — пішов. Бо знав: коли не стане його — буде ще сотня матерів, чиї сини житимуть завдяки його рішенню. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити.
“Віллі” був із тих, хто змінює інших. Він не змушував — він показував приклад. Завжди тверезий, завжди дисциплінований, завжди за правду. Тайський бокс, вишколи, самопідготовка, лідерство… Йому було 18, а він уже був прикладом для дорослих чоловіків.
Він жив так, як ми всі тільки мріємо жити — чесно, гідно, за Ідею. І загинув так, як боїмося загинути — молодим, красивим, усміхненим.
Той, хто завжди заступався за слабших. Той, хто не знав страху. Той, кому довіряли життя. Його посмішка була найщасливішою, її пам’ятатимуть всі, хто бачив його хоч раз. У ньому була сила, яку не зламали навіть обстріли.
“Найкращі — йдуть першими”, — казали нам. Ми не вірили. Тепер віримо. Бо найкращого з нас — вже нема.
Не дозволимо забути.
Не пробачимо ніколи.
Не зупинимось, поки не доведемо цю боротьбу до кінця — за нього, за таких, як він.
Спочивай, брате.
Твоя посмішка житиме в наших серцях.
Твоя ідея — в наших діях.
Твоя жертва — в нашій пам’яті. Назавжди.
❤️ Права Молодь | Instagram
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
