думаю вже все всіма сказано, але розумію що багатьом важлива наявність хоч якогось поста по темі сьогодні
рівно три роки тому почалося повномасштабне вторгнення на територію України. перші прильоти, перші обстріли, перші згвалтування та смерті. важко завжди, страшно завжди, болісно завжди, але тоді було страшно як ніколи. три роки тому в багатьох вже назавжди відібрали рідні домівки, та продовжують відбирати й по сьогодні. відбирають житло, відбирають сім'ї, лишаючи ні з чим. три роки різні люди дають нам примарні надії на те що скоро все скінчиться, але закінчується лише віра в їх слова, їх обіцянки й домовленості.
три роки ми тримаємо опір, допомагаємо та донатимо на мир над нашими головами. психіка адаптується до тривог, до вибухів та прильотів, але пам'ятати про те, чому зараз живемо ми, наші близькі та кохані треба завжди. навіть одна гривня на збір буде корисна, закидуйте по можливості, не знаю що додати
мирного всім неба