Більшість історій, де людей змушують працювати за їжу — починаються однаково: з конфіскації документів.
Але справжнє рабство починається не тоді, коли в тебе забрали документ. А тоді, коли ти повірив, що без нього ти — ніхто.
Нас дресували думати, що “права” видаються чиновником. Що свобода — не твоя природа, а “привілей” за слухняність.
Це не ти зобов’язаний мати документи. Це система потребує їх, щоб тебе контролювати.
І тепер папірець важливіший за людину. Втратиш — і тебе більше "не існує".
Документ став умовою існування.
Хочеш пересуватись? Потрібен дозвіл. Хочеш працювати? Покажи трудову, дозвіл на роботу, податковий номер. Хочеш відкрити бізнес? Іди збирай ліцензії, проходь перевірки, реєструйся в реєстрах. Хочеш володіти майном? Без оцінки, нотаріуса й запису в держреєстрі — забудь. Навіть до своїх грошей не дістатись без банківського рахунку, KYC, біометрики, верифікацій.
На кожен твій крок — система відповідає: “А де твій папірець?”
Система прямо каже: “Немає документів — немає тебе.”
Рабство більше не потребує ланцюгів. Достатньо переконати людей, що документи — це їхня ідентичність. І ці папірці стають кайданами.
Автор Ihor Yanchenko
"Занятная мысль насчёт измерения уровня свободы страны - как часто её жителю требуется предъявлять аусвайс" - Андрей Починков