Психолог від Бога
Психолог і священник, це вже цікаво, погодьтесь
Тут знайдете те, що допоможе розуміти себе, життя та інших. Без пафосу і занудства. Що зробить сильнішим
Інколи добре і тихе. Інколи гостре і колюче, але так необхідне
Живи і будь, - кажу я, - сміливіше
Тут знайдете те, що допоможе розуміти себе, життя та інших. Без пафосу і занудства. Що зробить сильнішим
Інколи добре і тихе. Інколи гостре і колюче, але так необхідне
Живи і будь, - кажу я, - сміливіше
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаMar 07, 2025
TGlistке кошулган дата
Dec 19, 2023"Психолог від Бога" тобундагы акыркы жазуулар
07.03.202509:12
І ще важливе про стосунки. Майже постове. Трохи гірке.
Багато зраненості між людьми: відчуженість, розчарування, закритість, ворожнеча, підозрілість, а за всім цим — недовіра до життя і втома. Бо ми часто чекаємо одне від одного більше, ніж можемо дати.
Правда проста: інші не повинні, часто не хочуть, а іноді й не можуть бути нам рідними душами. Вони не зобов’язані ставати нашими друзями, мамою й татом, братами й сестрами. Не мусять переживати за нас, турбуватися, бути уважними, не байдужими.
Але ми цього очікуємо. Навіть несвідомо. Ми називаємо це справедливістю, щирістю, добротою. Нам, здається, небагато треба, лише людяності.
Та з більшістю людей не варто шукати нічого, окрім "добрий день – до побачення". І це нормально. Не кожен, хто опинився поруч, має ставати частиною вашого життя. Не з кожним треба шукати особистісних стосунків. Професійної ввічливості цілком достатньо.
Мова не про закритість. Не про недовіру. А про розумність і порядок в особистому просторі. Бо якщо ходити душею навстіж — то простуди, хронічний кашель і головний біль вам гарантовано.
Але є й інша важлива сторона цієї правди:
Якщо вам уже пощастило зустріти людину, що називається, близьку по духу, яка дивиться десь в той же бік, що й ви, якій не байдуже, то вмійте це цінувати, не розкидайтесь.
Живи і будь ❤️
#психомудрості
Багато зраненості між людьми: відчуженість, розчарування, закритість, ворожнеча, підозрілість, а за всім цим — недовіра до життя і втома. Бо ми часто чекаємо одне від одного більше, ніж можемо дати.
Правда проста: інші не повинні, часто не хочуть, а іноді й не можуть бути нам рідними душами. Вони не зобов’язані ставати нашими друзями, мамою й татом, братами й сестрами. Не мусять переживати за нас, турбуватися, бути уважними, не байдужими.
Але ми цього очікуємо. Навіть несвідомо. Ми називаємо це справедливістю, щирістю, добротою. Нам, здається, небагато треба, лише людяності.
Та з більшістю людей не варто шукати нічого, окрім "добрий день – до побачення". І це нормально. Не кожен, хто опинився поруч, має ставати частиною вашого життя. Не з кожним треба шукати особистісних стосунків. Професійної ввічливості цілком достатньо.
Мова не про закритість. Не про недовіру. А про розумність і порядок в особистому просторі. Бо якщо ходити душею навстіж — то простуди, хронічний кашель і головний біль вам гарантовано.
Але є й інша важлива сторона цієї правди:
Якщо вам уже пощастило зустріти людину, що називається, близьку по духу, яка дивиться десь в той же бік, що й ви, якій не байдуже, то вмійте це цінувати, не розкидайтесь.
Живи і будь ❤️
#психомудрості
07.03.202509:11
03.03.202518:47
Попросили сказати про піст з точки зору психології.
Хороша могла би бути тема для розмови із кимось, хто постує, але не для допису. Справа в тому, що є психологія людини, але немає психології посту. Це означає, що для кожної людини піст буде мати свою психологічну картину. Кожен по своєму розуміє справу посту, а головне, що кожен постує зі своїх мотивів.
Ось аналіз пару основних мотивів, можете спробувати знайти свій:
- Хтось постує, бо слідує традиції і це дає людині відчуття причетності до якоїсь спільності. Батьки постували і я буду, святі отці заповідали так робити і от я з ними тощо. Так роблять скоріше навіть не усвідомлюючи. Тут не важлива міра чи якість посту, важливо просто позначити себе відповідно, щоб дати собі відчути, що ти з ними, а далі вже можна й грішити.
- Хтось буде постувати, бо так виконує заповідь Церкви про піст. Людині важливо відчувати себе послушною - я роблю, що мені кажуть, а далі то вже не мої справи. Тут головне послух. Такі собі хороші хлопчики й дівчатка, в результаті фарисеї. Про правила посту вони вже будуть дбати особливо ретельно.
- Для когось піст буде способом пізнати себе. Таких небагато. Через піст людина оголяє свої душевні нерви і дивиться яка вона "насправді", без суєти і комфорту. Це складна справа, але, як мені здається, дуже близька до мотивів тих святих аскетів, які ставили принцип самопізнання в основу духовного життя. Ймовірно, що це найбільш зрілий спосіб, бо він усвідомлений і передбачає особисту відповідальність.
- Є ще мотив жертви - я жертвую своїм задоволенням, ситістю і комфортом, а мені за то Господь простить гріхи (це завжди щось конкретне), або подасть здоров'я, дітям моїм успіх у справах чи щось таке. У моєму дитинстві старші люди постували понеділок щотижня (окрім середи і п'ятниці) "за худобу", - щоб господарку Бог беріг. Таке, скоріше язичницьке, розуміння.
В окремих випадках мотиви можуть змішуватись, може бути кілька зразу.
Не буду писати про такі невротичні виверти, коли людина береться постувати, щоб не справитись, щоб зриватись, і далі просто страждати через те, носитись із тим, мати можливість бути "таким грішним, таким грішним". Це прийшлось би довго роз'яснювати. Хіба що комусь особливо цікаво буде.
Ну і варто розуміти, що піст не завжди зводиться до психології, це таки справа релігійного порядку.
Якщо я щось пропустив, або у вас є чим поділитися з цього приводу, то чекаю ваших повідомлень на @psy_from_God
Живи і будь ❤️
#думидуховні
Хороша могла би бути тема для розмови із кимось, хто постує, але не для допису. Справа в тому, що є психологія людини, але немає психології посту. Це означає, що для кожної людини піст буде мати свою психологічну картину. Кожен по своєму розуміє справу посту, а головне, що кожен постує зі своїх мотивів.
Ось аналіз пару основних мотивів, можете спробувати знайти свій:
- Хтось постує, бо слідує традиції і це дає людині відчуття причетності до якоїсь спільності. Батьки постували і я буду, святі отці заповідали так робити і от я з ними тощо. Так роблять скоріше навіть не усвідомлюючи. Тут не важлива міра чи якість посту, важливо просто позначити себе відповідно, щоб дати собі відчути, що ти з ними, а далі вже можна й грішити.
- Хтось буде постувати, бо так виконує заповідь Церкви про піст. Людині важливо відчувати себе послушною - я роблю, що мені кажуть, а далі то вже не мої справи. Тут головне послух. Такі собі хороші хлопчики й дівчатка, в результаті фарисеї. Про правила посту вони вже будуть дбати особливо ретельно.
- Для когось піст буде способом пізнати себе. Таких небагато. Через піст людина оголяє свої душевні нерви і дивиться яка вона "насправді", без суєти і комфорту. Це складна справа, але, як мені здається, дуже близька до мотивів тих святих аскетів, які ставили принцип самопізнання в основу духовного життя. Ймовірно, що це найбільш зрілий спосіб, бо він усвідомлений і передбачає особисту відповідальність.
- Є ще мотив жертви - я жертвую своїм задоволенням, ситістю і комфортом, а мені за то Господь простить гріхи (це завжди щось конкретне), або подасть здоров'я, дітям моїм успіх у справах чи щось таке. У моєму дитинстві старші люди постували понеділок щотижня (окрім середи і п'ятниці) "за худобу", - щоб господарку Бог беріг. Таке, скоріше язичницьке, розуміння.
В окремих випадках мотиви можуть змішуватись, може бути кілька зразу.
Не буду писати про такі невротичні виверти, коли людина береться постувати, щоб не справитись, щоб зриватись, і далі просто страждати через те, носитись із тим, мати можливість бути "таким грішним, таким грішним". Це прийшлось би довго роз'яснювати. Хіба що комусь особливо цікаво буде.
Ну і варто розуміти, що піст не завжди зводиться до психології, це таки справа релігійного порядку.
Якщо я щось пропустив, або у вас є чим поділитися з цього приводу, то чекаю ваших повідомлень на @psy_from_God
Живи і будь ❤️
#думидуховні
28.02.202517:23
Дай Боже здоров'я, шановне товариство!
Як ви серед всього, тримаєтесь?
Все більше хаосу у світі і це, звичайно, не може не тривожити. Великий Інший завалився і маленьким людям стало особливо страшно. І як не боятися, коли ти сам на сам перед хаосом існування?
Раніше теж вистачало тривоги і розгубленості, але залишалося відчуття, що, попри все, якщо не у нас, то он десь там є якась велика правда, є порядок життя, і до цієї правди, до цього порядку можна апелювати. Це допомагало зберігати здоровий глузд і залишатись при силах, мати надію.
"Ну добре, росія здуріла, але ж світ то все бачить! Неправда, та ще й така відверта, просто не може перемогти." - казали ми собі, аж раптом щось пішло не туди.
Людство будувало нову культурну цивілізацію, проливало світло розуму в закутки світу і людських душ, враховуючи помилки темного минулого, відтісняло хаос беспорядку та страждання не просто за окраїни міст, а вже аж десь у космос, і не помітило Змія, що спокійно собі вився по гілках дерева цивілізації, аж поки він не почав жерти не лише її плоди, але й самих людей.
Ми так і не засвоїли ту історію, що Змій посеред Раю.
Навряд чи хтось толком знає і розуміє, як воно далі піде. Однак, не дайте голосу Змія, що страхом і хаосом аукнувся у ваших головах, володіти вами. Ви кажете, що немає порядку, немає правди, все валиться, але ви станьте тим порядком. Ви можете бути тією правдою. І може ваш голос не прогримить на весь світ (і не треба), але на маленький простір у розмір з ваше життя його вистачить.
Справжній порядок якраз той, який із середини, бо те, що ззовні, - тиранія. Тож, якщо прагнете порядку і правди - творіть їх. Не віддавайте їх комусь.
Просто робити те, що ти маєш робити. На своєму місці. Робити вірно, мати честь, шанувати правду, дбати про добро, творити порядок, не прискіпуватись.
А завтра, до речі, неділя спомину про вигнання із Раю ❤️
#думидуховні
Як ви серед всього, тримаєтесь?
Все більше хаосу у світі і це, звичайно, не може не тривожити. Великий Інший завалився і маленьким людям стало особливо страшно. І як не боятися, коли ти сам на сам перед хаосом існування?
Раніше теж вистачало тривоги і розгубленості, але залишалося відчуття, що, попри все, якщо не у нас, то он десь там є якась велика правда, є порядок життя, і до цієї правди, до цього порядку можна апелювати. Це допомагало зберігати здоровий глузд і залишатись при силах, мати надію.
"Ну добре, росія здуріла, але ж світ то все бачить! Неправда, та ще й така відверта, просто не може перемогти." - казали ми собі, аж раптом щось пішло не туди.
Людство будувало нову культурну цивілізацію, проливало світло розуму в закутки світу і людських душ, враховуючи помилки темного минулого, відтісняло хаос беспорядку та страждання не просто за окраїни міст, а вже аж десь у космос, і не помітило Змія, що спокійно собі вився по гілках дерева цивілізації, аж поки він не почав жерти не лише її плоди, але й самих людей.
Ми так і не засвоїли ту історію, що Змій посеред Раю.
Навряд чи хтось толком знає і розуміє, як воно далі піде. Однак, не дайте голосу Змія, що страхом і хаосом аукнувся у ваших головах, володіти вами. Ви кажете, що немає порядку, немає правди, все валиться, але ви станьте тим порядком. Ви можете бути тією правдою. І може ваш голос не прогримить на весь світ (і не треба), але на маленький простір у розмір з ваше життя його вистачить.
Справжній порядок якраз той, який із середини, бо те, що ззовні, - тиранія. Тож, якщо прагнете порядку і правди - творіть їх. Не віддавайте їх комусь.
Просто робити те, що ти маєш робити. На своєму місці. Робити вірно, мати честь, шанувати правду, дбати про добро, творити порядок, не прискіпуватись.
А завтра, до речі, неділя спомину про вигнання із Раю ❤️
#думидуховні
28.02.202517:23
20.02.202506:43
Але можна так, щоб не соромно
Благословенної днини ❤️
#атисобідумай
Благословенної днини ❤️
#атисобідумай
17.02.202517:54
У скромності є своя мудрість і свій спокій.
Тихої вам, шановне товариство.
Живи і будь ❤️
#фотосенси
Тихої вам, шановне товариство.
Живи і будь ❤️
#фотосенси
17.02.202512:07
Притча про блудного сина — не про церковних людей.
Якщо говорити про церковних людей, то їм більше відповідає образ старшого сина. Але не тому, що він завжди в домі батька свого і поруч із ним, а через те, що серед церковних людей теж багато невдоволення і бурчливості.
Здається, все, що має Отець, належить церковним людям: уся це благовістя Божої любові, милосердя, надії та прийняття, - але радості синівства не дуже видно. Можна зустріти поодинокі душі, але говорити про середовище, сповнене синівської радості, не доводиться. Старший син ніби поруч із отцем, але дар синівства для нього перетворюється на тягар кріпацтва: "Ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів і повеселитися!"
У цьому образі легко впізнати церковних людей, для яких молитва, богослужіння і благочестя стають подвигом. Подвиг — подзвонити мамі, подвиг — поговорити з татом, подвиг — зробити те, про що вони просять... Дивно виглядає, чи не так?
Серед церковних людей багато пасивної агресії. Думаю, що не в останню чергу саме через це в Церкві так мало молоді — адже їм подібні речі чужі за самою природою молодості і цікавістю до життя. Люди життєрадісні і успішні в Церкві рідко і скоріше здалеку, серед власне воцерковлених людей таких важко знайти.
Чому так? Чим пояснити таку бурчливість покликаних до любові? Як із цим бути? Якщо у вас є думки з цього приводу або певний досвід, пишіть на @psy_from_God — поміркуємо разом.
Дар синівства 😇
#думидуховні
Якщо говорити про церковних людей, то їм більше відповідає образ старшого сина. Але не тому, що він завжди в домі батька свого і поруч із ним, а через те, що серед церковних людей теж багато невдоволення і бурчливості.
Здається, все, що має Отець, належить церковним людям: уся це благовістя Божої любові, милосердя, надії та прийняття, - але радості синівства не дуже видно. Можна зустріти поодинокі душі, але говорити про середовище, сповнене синівської радості, не доводиться. Старший син ніби поруч із отцем, але дар синівства для нього перетворюється на тягар кріпацтва: "Ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів і повеселитися!"
У цьому образі легко впізнати церковних людей, для яких молитва, богослужіння і благочестя стають подвигом. Подвиг — подзвонити мамі, подвиг — поговорити з татом, подвиг — зробити те, про що вони просять... Дивно виглядає, чи не так?
Серед церковних людей багато пасивної агресії. Думаю, що не в останню чергу саме через це в Церкві так мало молоді — адже їм подібні речі чужі за самою природою молодості і цікавістю до життя. Люди життєрадісні і успішні в Церкві рідко і скоріше здалеку, серед власне воцерковлених людей таких важко знайти.
Чому так? Чим пояснити таку бурчливість покликаних до любові? Як із цим бути? Якщо у вас є думки з цього приводу або певний досвід, пишіть на @psy_from_God — поміркуємо разом.
Дар синівства 😇
#думидуховні
17.02.202512:07
14.02.202511:17
Скажи мені, що ти п'єш і я скажу, хто ти є.
Якщо алкоголь - це не просто про напитись і забутись, якщо є щось, що вам смакує, якщо говорити про культуру випивки, то психологія тут помітила певні закономірності.
За випивкою можна судити про психотип людини.
- Екстраверсія та алкоголь:
Дослідження показують, що екстраверти частіше віддають перевагу пиву та коктейлям, тоді як інтроверти схиляються до більш «повільних» напоїв, таких як вино чи віскі.
- Імпульсивність та міцний алкоголь:
Люди з високим рівнем імпульсивності частіше вибирають горілку, текілу та інші міцні напої, оскільки вони асоціюються зі швидким сп’янінням і ризикованою поведінкою.
- Вино та інтелект:
Виявляється, що люди з вищим рівнем освіти та IQ частіше п’ють вино. Вино має "цивілізований" імідж, його не п’ють, його смакують. Таким людям важлива атмосфера, можливість вдумливої бесіди, часто це романтики.
- Особистість та стиль пиття:
Дослідження виявило, що відповідальні, організовані люди частіше п’ють помірно, обираючи якісні напої (вино, віскі, коньяк), тоді як ті, хто схильний до спонтанності, частіше напиваються швидко і вибирають більш доступні варіанти, такі як пиво чи горілка.
- Люди, які принципово не п’ють:
Це може бути з різних причин, від дитячих травм до турботи про здоров'я, але це завжди люди із чіткими переконаннями, власною думкою і більш незалежним мисленням. Вони вміють тримати слово, але інколи з ними непросто через їх категоричність.
- Люди, яким байдуже що пити:
Це будуть люди гнучкі, невибагливі, схильні до спонтанності, із розмитими пріоритетами в житті, не постійні.
Зрозуміло, що ці спостереження не визначають особистість на 100%. Але якщо ти п’єш вино і відчуваєш себе генієм – тепер у тебе є виправдання!
Головне - не набирати-сь ☝️
#психомудрості
Якщо алкоголь - це не просто про напитись і забутись, якщо є щось, що вам смакує, якщо говорити про культуру випивки, то психологія тут помітила певні закономірності.
За випивкою можна судити про психотип людини.
- Екстраверсія та алкоголь:
Дослідження показують, що екстраверти частіше віддають перевагу пиву та коктейлям, тоді як інтроверти схиляються до більш «повільних» напоїв, таких як вино чи віскі.
- Імпульсивність та міцний алкоголь:
Люди з високим рівнем імпульсивності частіше вибирають горілку, текілу та інші міцні напої, оскільки вони асоціюються зі швидким сп’янінням і ризикованою поведінкою.
- Вино та інтелект:
Виявляється, що люди з вищим рівнем освіти та IQ частіше п’ють вино. Вино має "цивілізований" імідж, його не п’ють, його смакують. Таким людям важлива атмосфера, можливість вдумливої бесіди, часто це романтики.
- Особистість та стиль пиття:
Дослідження виявило, що відповідальні, організовані люди частіше п’ють помірно, обираючи якісні напої (вино, віскі, коньяк), тоді як ті, хто схильний до спонтанності, частіше напиваються швидко і вибирають більш доступні варіанти, такі як пиво чи горілка.
- Люди, які принципово не п’ють:
Це може бути з різних причин, від дитячих травм до турботи про здоров'я, але це завжди люди із чіткими переконаннями, власною думкою і більш незалежним мисленням. Вони вміють тримати слово, але інколи з ними непросто через їх категоричність.
- Люди, яким байдуже що пити:
Це будуть люди гнучкі, невибагливі, схильні до спонтанності, із розмитими пріоритетами в житті, не постійні.
Зрозуміло, що ці спостереження не визначають особистість на 100%. Але якщо ти п’єш вино і відчуваєш себе генієм – тепер у тебе є виправдання!
Головне - не набирати-сь ☝️
#психомудрості
14.02.202511:17
13.02.202511:52
Основні переживання суспільства сьогодні про переговори Трампа з окупантом путіним.
Експерти, аналітики, продавчині на ринку та прості перехожі намагаються вгадати, що ж воно діється. Було би вже гріхом і мені щось не сказати.
Трамп гепнувся за стіл влади і одним махом змів із нього всі ті принципи, норми, правила, цінності, що там лежали і в які якось всі намагались грати. Тепер правило, принцип і норма сам Трамп. Він художник - він так бачить. Сильний, типу, грейт еген і всяке таке, тому може собі дозволити. Треба, каже, все припинити, бо гинуть люди. Начебто от вони собі взяли і ні з того ні з сього почали гинути. Але Трамп на то вже не зважає, і тут непросте питання:
- Чи можна ось так через все переступити і просто зупинити все? Чи можна управляти такими процесами, нехтуючи поняттям справедливості та іншими цінностями, однією силою?
У стаях приматів завжди є вожак. Як правило, це найбільша і найсильніша особина, яка підкоряє собі інших. Однак, важливо не тільки це. Принципово важлива ще одна риса вожака - він має бути соціальним. Він має зважати на інших членів стаї, має рахуватися з ними. Якщо ж він спробує знехтувати цим принципом і правити лише власною силою, то протримається він недовго, збереться група підвожаків і його просто вб'ють.
Трамп, здається, готовий нехтувати не тільки Україною, але й Європою і тою частиною Америки, яка не згодна з ним, що з цього вийде - побачимо, якщо дасть Бог жити.
Якщо тваринам треба якась справедливість, то людям і подавно, бо, як ви знаєте, не хлібом єдиним.
Далі - більше 🤨
#іпросуспільство
Експерти, аналітики, продавчині на ринку та прості перехожі намагаються вгадати, що ж воно діється. Було би вже гріхом і мені щось не сказати.
Трамп гепнувся за стіл влади і одним махом змів із нього всі ті принципи, норми, правила, цінності, що там лежали і в які якось всі намагались грати. Тепер правило, принцип і норма сам Трамп. Він художник - він так бачить. Сильний, типу, грейт еген і всяке таке, тому може собі дозволити. Треба, каже, все припинити, бо гинуть люди. Начебто от вони собі взяли і ні з того ні з сього почали гинути. Але Трамп на то вже не зважає, і тут непросте питання:
- Чи можна ось так через все переступити і просто зупинити все? Чи можна управляти такими процесами, нехтуючи поняттям справедливості та іншими цінностями, однією силою?
У стаях приматів завжди є вожак. Як правило, це найбільша і найсильніша особина, яка підкоряє собі інших. Однак, важливо не тільки це. Принципово важлива ще одна риса вожака - він має бути соціальним. Він має зважати на інших членів стаї, має рахуватися з ними. Якщо ж він спробує знехтувати цим принципом і правити лише власною силою, то протримається він недовго, збереться група підвожаків і його просто вб'ють.
Трамп, здається, готовий нехтувати не тільки Україною, але й Європою і тою частиною Америки, яка не згодна з ним, що з цього вийде - побачимо, якщо дасть Бог жити.
Якщо тваринам треба якась справедливість, то людям і подавно, бо, як ви знаєте, не хлібом єдиним.
Далі - більше 🤨
#іпросуспільство
11.02.202511:09
Коли від любові до ненависти лише один крок, то чи не невротик ви?
або
В чому проблема, якщо ми шукаємо прихильності за будь-яку ціну?
Пояснює Карен Хорні, американська науковиця в царині психоаналізу, психіатрії та психології:
"
Якщо людина потребує любові і прихильності іншого заради позбавлення від тривожності, це питання буде повністю затемненим у її свідомості, тому що загалом вона не усвідомлює, що сповнена тривожності, і через це відчайдушно прагне будь-якої прихильності до себе з метою заспокоєння.
Вона відчуває лише, що перед нею та людина, яка їй подобається, або якій вона довіряє, або до якої відчуває сліпу пристрасть. Але те, що видається їй спонтанною любов'ю, насправді може бути не чим іншим, як реакцією подяки за деяку виявлену по відношенню до неї особисто доброту, почуттям надії чи прихильності, викликаним тією людиною або ситуацією. Людина, яка явно чи приховано збуджує в невротика очікування такого типу, стане автоматично наділятися важливим значенням, і її почуття виявлятиме себе в ілюзії любові.
Часто такі стосунки маскуються під любов, тобто при суб'єктивному переконанні людини у своїй відданості, тим часом як насправді дана любов є лише залежністю від інших. Те, що це не щире почуття справжнього кохання, виявляється у готовності його різкої зміни, що виникає, коли не виправдовуються якісь її очікування.
"
На подумати 🧐
#цитатка
або
В чому проблема, якщо ми шукаємо прихильності за будь-яку ціну?
Пояснює Карен Хорні, американська науковиця в царині психоаналізу, психіатрії та психології:
"
Якщо людина потребує любові і прихильності іншого заради позбавлення від тривожності, це питання буде повністю затемненим у її свідомості, тому що загалом вона не усвідомлює, що сповнена тривожності, і через це відчайдушно прагне будь-якої прихильності до себе з метою заспокоєння.
Вона відчуває лише, що перед нею та людина, яка їй подобається, або якій вона довіряє, або до якої відчуває сліпу пристрасть. Але те, що видається їй спонтанною любов'ю, насправді може бути не чим іншим, як реакцією подяки за деяку виявлену по відношенню до неї особисто доброту, почуттям надії чи прихильності, викликаним тією людиною або ситуацією. Людина, яка явно чи приховано збуджує в невротика очікування такого типу, стане автоматично наділятися важливим значенням, і її почуття виявлятиме себе в ілюзії любові.
Часто такі стосунки маскуються під любов, тобто при суб'єктивному переконанні людини у своїй відданості, тим часом як насправді дана любов є лише залежністю від інших. Те, що це не щире почуття справжнього кохання, виявляється у готовності його різкої зміни, що виникає, коли не виправдовуються якісь її очікування.
"
На подумати 🧐
#цитатка
09.02.202520:07
Чому фарисеїв уже давно немає, а фарисейтво - буйним цвітом?
Притча про митаря і фарисея (Мф. 18. 9-14), це не просто історія з юдейської культури часів Христа. Вона відображає глибокі психологічні процеси, що властиві кожній людині.
Це пояснює той факт, що ми читаємо цю притчу віками, але тупого самодовольства і нещирості від того не стає менше. В Церкві зокрема. Справа в тому, що це не ті речі, які можна побороти в якомусь поколінні раз і назавжди. Кожна людина має з цим справитись особисто, інакше ніяк.
У психології є важливе поняття базальної тривоги.
Мова про глибинне почуття непевності і невпевненості перед життям та всесвітом, яке є у кожної людини. Ми приходимо у це життя і у цей світ, які вже існують і яких ми не знаємо. Воно все велике, а ми зовсім малі, немічні і недолугі діти. Ми приходимо сюди слабкими, тут багато речей, які можуть нас ранити чи навіть вбити, ми смертні. Ігнорувати це не вийде ні в кого. Далі - лише питання, як ми на це реагуємо.
- 1-й варіант - грати кіна (вдавати). Вдавати, що з тобою все гаразд, що ти молодець. Найпростіший спосіб цього добитись не торкаючись себе - це почати знецінювати все навколо і за рахунок цього відчути свою цінність та вагу. Звідси, якщо вам важко робити іншим щирі компліменти, якщо важко визнавати їх достоїнства, то гляньте на свою непевність і свої страхи, вони великі.
- 2-й варіант - жити. Ти не можеш стати мудрим, якщо не визнаєш своєї дурості. Не можеш стати сильнішим, якщо не визнаєш своєї слабкості. Не зможеш виправити свої помилки, якщо будеш їх тільки виправдовувати. Жити - це пробувати розуміти життя, пробувати розуміти себе в тому житті, і пробувати відповісти на то життя своїм власним і живим словом.
Ти живеш - що можеш уже сказати? Це буде лише осуд і образи? Чи знайдеться добре слово для життя?
Митар, який дякує Богу, що він не фарисей, так нічого і не втямив.
Живи і будь ❤️
#шоти
Притча про митаря і фарисея (Мф. 18. 9-14), це не просто історія з юдейської культури часів Христа. Вона відображає глибокі психологічні процеси, що властиві кожній людині.
Це пояснює той факт, що ми читаємо цю притчу віками, але тупого самодовольства і нещирості від того не стає менше. В Церкві зокрема. Справа в тому, що це не ті речі, які можна побороти в якомусь поколінні раз і назавжди. Кожна людина має з цим справитись особисто, інакше ніяк.
У психології є важливе поняття базальної тривоги.
Мова про глибинне почуття непевності і невпевненості перед життям та всесвітом, яке є у кожної людини. Ми приходимо у це життя і у цей світ, які вже існують і яких ми не знаємо. Воно все велике, а ми зовсім малі, немічні і недолугі діти. Ми приходимо сюди слабкими, тут багато речей, які можуть нас ранити чи навіть вбити, ми смертні. Ігнорувати це не вийде ні в кого. Далі - лише питання, як ми на це реагуємо.
- 1-й варіант - грати кіна (вдавати). Вдавати, що з тобою все гаразд, що ти молодець. Найпростіший спосіб цього добитись не торкаючись себе - це почати знецінювати все навколо і за рахунок цього відчути свою цінність та вагу. Звідси, якщо вам важко робити іншим щирі компліменти, якщо важко визнавати їх достоїнства, то гляньте на свою непевність і свої страхи, вони великі.
- 2-й варіант - жити. Ти не можеш стати мудрим, якщо не визнаєш своєї дурості. Не можеш стати сильнішим, якщо не визнаєш своєї слабкості. Не зможеш виправити свої помилки, якщо будеш їх тільки виправдовувати. Жити - це пробувати розуміти життя, пробувати розуміти себе в тому житті, і пробувати відповісти на то життя своїм власним і живим словом.
Ти живеш - що можеш уже сказати? Це буде лише осуд і образи? Чи знайдеться добре слово для життя?
Митар, який дякує Богу, що він не фарисей, так нічого і не втямив.
Живи і будь ❤️
#шоти
09.02.202520:06
Рекорддор
05.03.202523:59
547Катталгандар29.10.202423:59
0Цитация индекси08.03.202523:59
1711 посттун көрүүлөрү28.02.202523:59
931 жарнама посттун көрүүлөрү18.02.202523:59
1.14%ER02.11.202423:59
17.64%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.