Дин
Рівне. Голос Церкви
Дин
06.05.202513:58
🌺Сьогодні у Георгіївському подвор’ї архієпископ Рівненський та Острозький Пимен проповідував, нагадавши присутнім про життя та подвиг Великомученика Георгія Побідоносця.
05.05.202518:24
🌺Георгіївське подвір’я Рівного відзначає престольне свято
Сьогодні, 5 травня, напередодні дня вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у якому Георгіївському подвір’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі розпочалось святкове богослужіння.
Всенічне бдіння очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, якому співслужило духовенство Рівненської єпархії.
Ігуменія Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря, урочисто зустріла владику, побажала йому довгих літ благословенного служіння та попросила його молитов за обитель і за мир в Україні.
Завтра, 6 травня, під час Божественної літургії у Георгіївському подвір’ї відбудеться головне престольне святкування — шанування великомученика Георгія Побідоносця. Запрошуємо вірян приєднатися до спільної молитви та отримати благословення! Початок Літургії о 9.00.
Сьогодні, 5 травня, напередодні дня вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у якому Георгіївському подвір’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі розпочалось святкове богослужіння.
Всенічне бдіння очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен, якому співслужило духовенство Рівненської єпархії.
Ігуменія Михаїла, настоятелька Городоцького Миколаївського жіночого монастиря, урочисто зустріла владику, побажала йому довгих літ благословенного служіння та попросила його молитов за обитель і за мир в Україні.
Завтра, 6 травня, під час Божественної літургії у Георгіївському подвір’ї відбудеться головне престольне святкування — шанування великомученика Георгія Побідоносця. Запрошуємо вірян приєднатися до спільної молитви та отримати благословення! Початок Літургії о 9.00.
28.04.202505:58
🌺28 КВІТНЯ -МУЧЕНИКА САВИ ГОТФСЬКОГО
Святий мученик Сава, за походженням готф, жив у IV столітті. На той час серед готфів проповідував християнство єпископ Вульфіл. Серед багатьох хрестилися і святий Сава.
Ставши християнином, він вів доброчесне життя, був смиренний і простий, мовчазний (але змушував замовкнути ідолослужителів), уникав жінок, усі дні проводив у молитві, часто співав у церкві та піклувався про її благоустрій. Він сміливо проповідував християнство.
Готфські князі і судді під впливом язичницьких жерців почали гоніння на християн і стали примушувати їх до смакування ідоложертвенного м’яса. Багато хто з язичників, щоб зберегти життя своїм близьким і родичам, які прийняли християнство, подавали їм замість ідоложертвенного звичайне м’ясо.
Дехто з християн погодився на такий обман, але святий Сава відмовився і заявив, що християнин повинен відкрито сповідувати свою віру. За це жителі селища, де мешкав святий Сава, вигнали його, але потім просили повернутися. Коли переслідування християн посилилося, односельці святого Сави вирішили йти до судді та принести клятву в тому, що серед них немає жодного християнина. Тоді святий Сава голосно заявив: “Не кляніться за мене, бо я християнин”. Жителі пішли і присяглися, що в їхньому селі лише один християнин. За наказом судді привели до нього святого Саву. Але суддя, побачивши його бідність, вирішив, що не може ні допомогти комусь, ні зашкодити, і відпустив його.
Тим часом гоніння тривало. Незабаром один із готфських воєначальників на ім’я Афарид під час свята Великодня напав на селище. Святий Сава зібрався зустрічати велике свято з єпископом Гуфіком, але був повернутий з дороги ангелом у своє селище. На той час туди повернувся з Греції пресвітер Сапсал. Воїни схопили священника Сапсала та святого Саву, якому не дали навіть одягнутися. Священника везли на возі, а святого Саву, оголеного, вели за возом по терні, били палицею та бичами. Господь невидимо зберігав мученика, так, що коли на ранок вони досягли міста, святий Сава сказав мучителям: “Погляньте на моє тіло, чи є на ньому сліди від терну та від ваших ударів?” Воїни були здивовані, побачивши мученика здоровим і неушкодженим, без найменшого сліду перенесених мук. Тоді святого Саву розтягли на осях вози та били цілий день. Вночі одна благочестива жінка встала, щоб приготувати їжу домашнім, побачила прив’язаного мученика та звільнила його. Він став допомагати їй у господарстві. Вдень за наказом святого Афарида Сава був підвішений до поперечини будинку. Йому та священникові піднесли ідоложертвенне м’ясо і пообіцяли відпустити на волю, якщо вони скуштують його. Священник Сапсал відповів: “Ми скоріше погодимося, щоб Афарид розіп’яв нас, ніж скуштуємо м’ясо, що осквернене бісами”. Святий Сава спитав: “Хто надіслав це м’ясо?” “Владика Афарид”, – відповів слуга. “Є лише один Владика – Бог, Який на Небесах”, – сказав мученик. В люті один із слуг сильно вдарив святого Саву списом у груди. Усі думали, що мученик помре, але святий не відчував жодного болю і сказав ударившому; “Твій удар був для мене не сильнішим за те, якби ти мене вдарив м’якою вовною”.
Афарид наказав віддати святого Саву на смерть. Священника Сапсала залишили пов’язаним, а святого Саву повели до річки Муссова, щоб утопити його. Дорогою святий радісно дякував Богові за те, що Він сподобив його постраждати за сповідання Його святого Ім’я.
Слуги тим часом міркували між собою: “Чому б нам не відпустити цю невинну ні в чому людину? Афарид не дізнається про те, що ми відпустили її”. Святий Сава почув їх і вигукнув: “Виконуйте наказане вам! Я бачу Ангелів, що прийшли зі славою взяти мою душу!” Мученика кинули в річку, прив’язавши до шиї його обрубок дерева.
Святий Сава постраждав 12 квітня 372 року, коли йому було 38 років. Кати витягли тіло мученика і кинули на березі, але християни приховали його. Пізніше один із скіфських вождів, християнин Юній Саран, переніс мощі святого Сави до Каппадокії, де їх було прийнято з честю святителем Василем Великим (пам’ять 1 січня).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/28-kvitnya-muchenyka-savy-hotfskoho/
Святий мученик Сава, за походженням готф, жив у IV столітті. На той час серед готфів проповідував християнство єпископ Вульфіл. Серед багатьох хрестилися і святий Сава.
Ставши християнином, він вів доброчесне життя, був смиренний і простий, мовчазний (але змушував замовкнути ідолослужителів), уникав жінок, усі дні проводив у молитві, часто співав у церкві та піклувався про її благоустрій. Він сміливо проповідував християнство.
Готфські князі і судді під впливом язичницьких жерців почали гоніння на християн і стали примушувати їх до смакування ідоложертвенного м’яса. Багато хто з язичників, щоб зберегти життя своїм близьким і родичам, які прийняли християнство, подавали їм замість ідоложертвенного звичайне м’ясо.
Дехто з християн погодився на такий обман, але святий Сава відмовився і заявив, що християнин повинен відкрито сповідувати свою віру. За це жителі селища, де мешкав святий Сава, вигнали його, але потім просили повернутися. Коли переслідування християн посилилося, односельці святого Сави вирішили йти до судді та принести клятву в тому, що серед них немає жодного християнина. Тоді святий Сава голосно заявив: “Не кляніться за мене, бо я християнин”. Жителі пішли і присяглися, що в їхньому селі лише один християнин. За наказом судді привели до нього святого Саву. Але суддя, побачивши його бідність, вирішив, що не може ні допомогти комусь, ні зашкодити, і відпустив його.
Тим часом гоніння тривало. Незабаром один із готфських воєначальників на ім’я Афарид під час свята Великодня напав на селище. Святий Сава зібрався зустрічати велике свято з єпископом Гуфіком, але був повернутий з дороги ангелом у своє селище. На той час туди повернувся з Греції пресвітер Сапсал. Воїни схопили священника Сапсала та святого Саву, якому не дали навіть одягнутися. Священника везли на возі, а святого Саву, оголеного, вели за возом по терні, били палицею та бичами. Господь невидимо зберігав мученика, так, що коли на ранок вони досягли міста, святий Сава сказав мучителям: “Погляньте на моє тіло, чи є на ньому сліди від терну та від ваших ударів?” Воїни були здивовані, побачивши мученика здоровим і неушкодженим, без найменшого сліду перенесених мук. Тоді святого Саву розтягли на осях вози та били цілий день. Вночі одна благочестива жінка встала, щоб приготувати їжу домашнім, побачила прив’язаного мученика та звільнила його. Він став допомагати їй у господарстві. Вдень за наказом святого Афарида Сава був підвішений до поперечини будинку. Йому та священникові піднесли ідоложертвенне м’ясо і пообіцяли відпустити на волю, якщо вони скуштують його. Священник Сапсал відповів: “Ми скоріше погодимося, щоб Афарид розіп’яв нас, ніж скуштуємо м’ясо, що осквернене бісами”. Святий Сава спитав: “Хто надіслав це м’ясо?” “Владика Афарид”, – відповів слуга. “Є лише один Владика – Бог, Який на Небесах”, – сказав мученик. В люті один із слуг сильно вдарив святого Саву списом у груди. Усі думали, що мученик помре, але святий не відчував жодного болю і сказав ударившому; “Твій удар був для мене не сильнішим за те, якби ти мене вдарив м’якою вовною”.
Афарид наказав віддати святого Саву на смерть. Священника Сапсала залишили пов’язаним, а святого Саву повели до річки Муссова, щоб утопити його. Дорогою святий радісно дякував Богові за те, що Він сподобив його постраждати за сповідання Його святого Ім’я.
Слуги тим часом міркували між собою: “Чому б нам не відпустити цю невинну ні в чому людину? Афарид не дізнається про те, що ми відпустили її”. Святий Сава почув їх і вигукнув: “Виконуйте наказане вам! Я бачу Ангелів, що прийшли зі славою взяти мою душу!” Мученика кинули в річку, прив’язавши до шиї його обрубок дерева.
Святий Сава постраждав 12 квітня 372 року, коли йому було 38 років. Кати витягли тіло мученика і кинули на березі, але християни приховали його. Пізніше один із скіфських вождів, християнин Юній Саран, переніс мощі святого Сави до Каппадокії, де їх було прийнято з честю святителем Василем Великим (пам’ять 1 січня).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/28-kvitnya-muchenyka-savy-hotfskoho/
25.04.202514:46
🎶 Спів при храмі — це ще одна молитва
На початку квітня при Іоанно-Богословській церкві селища Демидівка почалися групові заняття зі співів для дітей, які відвідують воскресну школу.
Парафії вдалося придбати піаніно. А також домовитися з колишньою вчителькою музичної школи, яка погодилася щосуботи (щоб не заважати недільним урокам Закону Божого) приходити до храму й займатися з дітками.
Перед світлим святом Пасхи вчителька встигла провести лише два заняття — та навіть за цей короткий час у храмі зазвучала особлива дитяча радість і щирість.
Віримо, що це лише початок гарної справи — адже серце, виховане в храмі, співатиме все життя.
На початку квітня при Іоанно-Богословській церкві селища Демидівка почалися групові заняття зі співів для дітей, які відвідують воскресну школу.
Парафії вдалося придбати піаніно. А також домовитися з колишньою вчителькою музичної школи, яка погодилася щосуботи (щоб не заважати недільним урокам Закону Божого) приходити до храму й займатися з дітками.
Перед світлим святом Пасхи вчителька встигла провести лише два заняття — та навіть за цей короткий час у храмі зазвучала особлива дитяча радість і щирість.
Віримо, що це лише початок гарної справи — адже серце, виховане в храмі, співатиме все життя.
24.04.202505:20
🌺24 КВІТНЯ -СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА АНТИПИ ПЕРГАМСЬКОГО
Священномученик Антипа – учень святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26 вересня), був єпископом Пергамської Церкви за царювання імператора Нерона (54–68).
У той час за наказом імператора всіх, хто не приносив жертви ідолам, страчували або виганяли. Тоді був ув’язнений та висланий на острів Патмос в Егейському морі святий апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі світу та Святої Церкви.
“І Ангелу Пергамської Церкви напиши: так каже той, що має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де престол сатани, і що міститься Ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, в які в вас, де живе сатана, умертвлений вірний свідок Мій Антипа” (Об’явл.2:12-13).
Святитель Антипа своїм прикладом, твердою вірою та невпинною проповіддю про Христа досяг того, що жителі Пергаму почали ухилятися від жертвоприношень ідолам. Поганські жерці дорікали єпископу в тому, що він відвертає народ від поклоніння вітчизняним богам, і вимагали припинити проповідь про Христа та принести жертву ідолам.
Святитель Антипа спокійно відповів, що не стане служити богам-бісам, які тікають від нього, смертної людини, що він поклоняється і поклонятиметься Господу Вседержителю, Котрий створив все, і Його Єдинородному і Єдиносущному Сину і Святому Духу. Жерці заперечили, що їхні боги існують здавна, а Христос з’явився нещодавно і був розіп’ятий при Пілаті як лиходій. Святитель відповів, що язичницькі боги створені руками людей та всі оповіді про них сповнені беззаконь. Він твердо сповідував віру в Божого Сина, що втілився від Пресвятої Діви.
Розлючені жерці завели священномученика Антипу до храму Артеміди і кинули його в розпеченого мідного вола, куди зазвичай кидали жертви ідолам. Священномученик у розпеченій печі голосно молився Богу, просячи прийняти його душу та зміцнити віру християн. Він відійшов до Господа спокійно, ніби заснув († бл. 68).
Вночі християни взяли не знищене вогнем тіло священномученика Антипи і з честю поховали у Пергамі. Гробниця священномученика стала джерелом чудес та зцілень від різноманітних хвороб. Особливо вдаються до священномученика Антипи при зубних болях.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/24-kvitnya-svyashchennomuchenyka-antypy-perhamskoho-2/
Священномученик Антипа – учень святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26 вересня), був єпископом Пергамської Церкви за царювання імператора Нерона (54–68).
У той час за наказом імператора всіх, хто не приносив жертви ідолам, страчували або виганяли. Тоді був ув’язнений та висланий на острів Патмос в Егейському морі святий апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі світу та Святої Церкви.
“І Ангелу Пергамської Церкви напиши: так каже той, що має гострий з обох боків меч: знаю твої діла, і що ти живеш там, де престол сатани, і що міститься Ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, в які в вас, де живе сатана, умертвлений вірний свідок Мій Антипа” (Об’явл.2:12-13).
Святитель Антипа своїм прикладом, твердою вірою та невпинною проповіддю про Христа досяг того, що жителі Пергаму почали ухилятися від жертвоприношень ідолам. Поганські жерці дорікали єпископу в тому, що він відвертає народ від поклоніння вітчизняним богам, і вимагали припинити проповідь про Христа та принести жертву ідолам.
Святитель Антипа спокійно відповів, що не стане служити богам-бісам, які тікають від нього, смертної людини, що він поклоняється і поклонятиметься Господу Вседержителю, Котрий створив все, і Його Єдинородному і Єдиносущному Сину і Святому Духу. Жерці заперечили, що їхні боги існують здавна, а Христос з’явився нещодавно і був розіп’ятий при Пілаті як лиходій. Святитель відповів, що язичницькі боги створені руками людей та всі оповіді про них сповнені беззаконь. Він твердо сповідував віру в Божого Сина, що втілився від Пресвятої Діви.
Розлючені жерці завели священномученика Антипу до храму Артеміди і кинули його в розпеченого мідного вола, куди зазвичай кидали жертви ідолам. Священномученик у розпеченій печі голосно молився Богу, просячи прийняти його душу та зміцнити віру християн. Він відійшов до Господа спокійно, ніби заснув († бл. 68).
Вночі християни взяли не знищене вогнем тіло священномученика Антипи і з честю поховали у Пергамі. Гробниця священномученика стала джерелом чудес та зцілень від різноманітних хвороб. Особливо вдаються до священномученика Антипи при зубних болях.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/24-kvitnya-svyashchennomuchenyka-antypy-perhamskoho-2/
22.04.202512:11
🌺У РІВНЕНСЬКІЙ ЄПАРХІЇ ТРИВАЄ БЛАГОДІЙНА ІНІЦІАТИВА З РОЗДАЧІ ОБІДІВ ПРИ УСПЕНСЬКОМУ ХРАМІ РІВНОГО
У Рівному триває благодійна ініціатива з роздачі обідів при Успенському храмі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
По благословінню Владики Пимена при Успенському храмі м. Рівне продовжується добра традиція — роздача благодійних обідів для потребуючих. У світлий день Пасхи святкову трапезу прикрасили пасочки та крашанки, даруючи присутнім справжню радість Христового Воскресіння.
Щонеділі роздається понад 100 порцій гарячої їжі. До цієї справи активно долучилися храми міста та навколишніх сіл. Велика вдячність настоятелям і вірянам, які підтримали ініціативу:
• прот. Михаїлу, настоятелю храму Волинських святих, благочинному м. Рівне;
• прот. Павлу, настоятелю Борисо-Глібської парафії (м. Рівне);
• прот. Тарасію, настоятелю Свято-Пантелеімонівського храму (м. Рівне);
• прот. Василію, настоятелю Миколаївського храму (м. Рівне);
• прот. Дмитрію, настоятелю Петро-Павлівського храму (м. Рівне);
• прот. Іоанну, настоятелю Іоанно-Богословського храму с. Біла Криниця;
• прот. Іоанну, настоятелю храму Дмитрія Солунського с. Городище;
• прот. Роману, настоятелю Свято-Троїцького храму с. Колоденка;
• настоятелю Свято-Покровського храму с. Велика Омеляна;
• настоятелю Свято-Покровського храму с. Обарів.
Нехай світло Воскресіння Христового надихає нас творити добрі справи й надалі!
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/21/u-rivnenskiy-yeparkhiyi-tryvaye-blahodiyna-initsiatyva-z-rozdachi-obidiv-pry-uspenskomu-khrami-rivnoho/
У Рівному триває благодійна ініціатива з роздачі обідів при Успенському храмі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
По благословінню Владики Пимена при Успенському храмі м. Рівне продовжується добра традиція — роздача благодійних обідів для потребуючих. У світлий день Пасхи святкову трапезу прикрасили пасочки та крашанки, даруючи присутнім справжню радість Христового Воскресіння.
Щонеділі роздається понад 100 порцій гарячої їжі. До цієї справи активно долучилися храми міста та навколишніх сіл. Велика вдячність настоятелям і вірянам, які підтримали ініціативу:
• прот. Михаїлу, настоятелю храму Волинських святих, благочинному м. Рівне;
• прот. Павлу, настоятелю Борисо-Глібської парафії (м. Рівне);
• прот. Тарасію, настоятелю Свято-Пантелеімонівського храму (м. Рівне);
• прот. Василію, настоятелю Миколаївського храму (м. Рівне);
• прот. Дмитрію, настоятелю Петро-Павлівського храму (м. Рівне);
• прот. Іоанну, настоятелю Іоанно-Богословського храму с. Біла Криниця;
• прот. Іоанну, настоятелю храму Дмитрія Солунського с. Городище;
• прот. Роману, настоятелю Свято-Троїцького храму с. Колоденка;
• настоятелю Свято-Покровського храму с. Велика Омеляна;
• настоятелю Свято-Покровського храму с. Обарів.
Нехай світло Воскресіння Христового надихає нас творити добрі справи й надалі!
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/21/u-rivnenskiy-yeparkhiyi-tryvaye-blahodiyna-initsiatyva-z-rozdachi-obidiv-pry-uspenskomu-khrami-rivnoho/
06.05.202512:11
🌺ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ПОДВОР‘Ї М.РІВНОГО
6 травня, у день вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у Георгіївському подвор’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі відбулося урочисте престольне святкування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен у співслужінні духовенства Рівненської єпархії.
Перед початком богослужіння ігуменя Михаїла, настоятелька обителі, разом із сестрами урочисто зустріла владику Пимена та попросила святих молитв за обитель, за народ, за Україну. У храмі зібралися сотні вірян із міста Рівного та навколишніх сіл – усі бажали розділити спільну молитву і вшанувати небесного покровителя обителі.
Під час Літургії сестринський хор своїми чистими піснеспівами наповнив храм благодатним трепетом. Віруючі підносили молитви за мир в Україні, за повернення наших воїнів живими та неушкодженими, за полонених і тих, хто опинився в скрутних обставинах.
Після читання Євангелія архієпископ Пимен виголосив повчальну проповідь, у якій розповів про юний подвиг Великомученика Георгія – хороброго воїна, котрому було лише близько двадцяти років, коли він віддав життя за Христа. Владика закликав не піддаватися сумнівам, брати приклад із Героя Христової віри та непохитності святого Георгія:
«Великомученик Георгій показав нам, що справжня сила — не в мечі, а в незламній вірі. Коли серце віддане Христу, жодні випробування не зломлять душу»
Святкове богослужіння завершилося молебнем у храмі. Через раптовий дощ хресний хід довелося скасувати, тож віряни залишилися під склепіннями храму, продовжуючи спільну молитву в атмосфері щирого піднесення.
Нехай заступництво Великомученика Георгія дарує вірним Церкви мир, силу духу та невичерпну надію!
На сайті: https://rivne.church.ua/arxijerejske-sluzhinnya/prestolne-svyato-u-heorhiyivskomu-podvor-yi-m-rivnoho/
6 травня, у день вшанування Великомученика Георгія Побідоносця, у Георгіївському подвор’ї при Городоцькому Миколаївському жіночому монастирі відбулося урочисте престольне святкування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен у співслужінні духовенства Рівненської єпархії.
Перед початком богослужіння ігуменя Михаїла, настоятелька обителі, разом із сестрами урочисто зустріла владику Пимена та попросила святих молитв за обитель, за народ, за Україну. У храмі зібралися сотні вірян із міста Рівного та навколишніх сіл – усі бажали розділити спільну молитву і вшанувати небесного покровителя обителі.
Під час Літургії сестринський хор своїми чистими піснеспівами наповнив храм благодатним трепетом. Віруючі підносили молитви за мир в Україні, за повернення наших воїнів живими та неушкодженими, за полонених і тих, хто опинився в скрутних обставинах.
Після читання Євангелія архієпископ Пимен виголосив повчальну проповідь, у якій розповів про юний подвиг Великомученика Георгія – хороброго воїна, котрому було лише близько двадцяти років, коли він віддав життя за Христа. Владика закликав не піддаватися сумнівам, брати приклад із Героя Христової віри та непохитності святого Георгія:
«Великомученик Георгій показав нам, що справжня сила — не в мечі, а в незламній вірі. Коли серце віддане Христу, жодні випробування не зломлять душу»
Святкове богослужіння завершилося молебнем у храмі. Через раптовий дощ хресний хід довелося скасувати, тож віряни залишилися під склепіннями храму, продовжуючи спільну молитву в атмосфері щирого піднесення.
Нехай заступництво Великомученика Георгія дарує вірним Церкви мир, силу духу та невичерпну надію!
На сайті: https://rivne.church.ua/arxijerejske-sluzhinnya/prestolne-svyato-u-heorhiyivskomu-podvor-yi-m-rivnoho/
05.05.202516:51
🫶Цьогоріч, у неділю Святих Жінок-Мироносиць, традиція оживає яскравіше ніж будь-коли: діти Недільної школи при Успенському храмі міста Рівне щиро вітали мам, бабусь і всіх православних жінок.
27.04.202505:00
🌺НЕДІЛЯ 2-ГА ПО ПАСЦІ. АПОСТОЛА ФОМИ(АНТИПАСХА)
Антипаскою називається наступний після Світлого тижня. Згадка про святкування Антипасхи є вже у християнських джерелах IV-V століть.
Цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Ісуса Христа апостолам. Перше сталося в день Світлого Воскресіння Спасителя, коли Він з’явився десяти апостолам без святого Фоми. Через вісім днів воскреслий Господь знову явився Своїм апостолам, серед яких був і святий Фома.
Під час другого явлення апостол Фома, який сумнівався до цього, зміг особисто переконатися у воскресінні з мертвих Ісуса Христа. Ця подія описується в 20-му розділі Євангелія від Івана.
Антипасха звучить незвично тому, що сама приставка «анти» у церковній традиції має дещо негативне забарвлення, бо найчастіше застосовується в слові «антихрист».
Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа.
Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: “я Христос”, і зведуть багатьох… Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.
Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.
Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.
Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оголошених, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.
Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.
Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/nedilya-2-ha-po-pastsi-apostola-fomy-antypaskha-2/
Антипаскою називається наступний після Світлого тижня. Згадка про святкування Антипасхи є вже у християнських джерелах IV-V століть.
Цього дня Церква згадує два явлення воскреслого Ісуса Христа апостолам. Перше сталося в день Світлого Воскресіння Спасителя, коли Він з’явився десяти апостолам без святого Фоми. Через вісім днів воскреслий Господь знову явився Своїм апостолам, серед яких був і святий Фома.
Під час другого явлення апостол Фома, який сумнівався до цього, зміг особисто переконатися у воскресінні з мертвих Ісуса Христа. Ця подія описується в 20-му розділі Євангелія від Івана.
Антипасха звучить незвично тому, що сама приставка «анти» у церковній традиції має дещо негативне забарвлення, бо найчастіше застосовується в слові «антихрист».
Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа.
Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: “я Христос”, і зведуть багатьох… Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.
Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.
Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.
Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оголошених, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.
Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.
Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/nedilya-2-ha-po-pastsi-apostola-fomy-antypaskha-2/
25.04.202514:00
❗️Прийом керуючого єпархією
28 квітня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
28 квітня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
23.04.202504:14
🌺23 КВІТНЯ – МУЧЕНИКІВ ТЕРЕНТІЯ, АФРИКАНА, МАКСИМА, ПОМПІЯ, ЗІНОНА, ОЛЕКСАНДРА, ФЕОДОРА ТА ЩЕ 33 -ОХ
Святий мученик Терентій та його дружина постраждали за часів імператора Декії (249–251). Імператор видав указ, у якому наказував всім підданим приносити жертви язичницьким ідолам.
Коли цей указ отримав правитель Африки Фортунатіан, він скликав народ на площі, показав страшні знаряддя тортур і оголосив, що всі без винятку мають принести жертви ідолам. Багато хто, злякавшись мук, погодився, але сорок християн на чолі зі святим Терентієм мужньо заявили про свою вірність Спасителю.
Фортунатіан здивувався їхній сміливості і запитав, як вони, розумні люди, можуть сповідувати Богом Того, Хто був розіп’ятий іудеями як лиходій. У відповідь на це святий Терентій сміливо відповів, що вони вірять у Спасителя, який добровільно зазнав Хресної смерті і третього дня Воскрес. Фортунатіан зрозумів, що Терентій своїм прикладом надихає інших, і наказав ув’язнити його в темницю разом із трьома його найближчими друзями – Африканом, Максимом та Помпієм. Решту мучеників, у тому числі Зінона, Олександра і Феодора, Фортунатіан вирішив змусити зречення Христа. Однак ні вмовляння, ні страшні муки не похитнули святих мучеників: їх палили розпеченим залізом, поливали рани оцтом, розтирали сіллю, стругали залізними пазурами. Незважаючи на страждання, святі не слабшали у сповіданні Христа, і Господь зміцнював їх.
Фортунатіан наказав привести мучеників до храму і ще раз запропонував їм принести жертву ідолам. Мужні воїни Христові покликали Бога: “Боже Всесильний, що колись пролив вогонь на Содом за беззаконня його, руйнуй і нині цей безбожний храм ідольський, заради істини Твоєї”. Ідоли впали з гуркотом і розсипалися, а згодом зруйнувався весь храм. Розлючений правитель наказав стратити їх. Мученики, славлячи Бога, схилили свої голови під меч ката.
Після страти 36 мучеників Фортунатіан закликав до себе Терентія, Максима, Африкана та Помпія, показав їм страчених і знову запропонував принести жертву ідолам. Мученики відмовилися. Правитель наклав на них важкі кайдани і наказав морити у в’язниці голодом. Вночі Ангел Господній зняв з мучеників пута і наситив їх. Вранці варта знайшла святих бадьорими і повними сил.
Тоді Фортунатіан наказав волхвам і заклинателям навести до в’язниці змій та всяких гадів. Сторожі через отвір у даху зазирнули до в’язниці і побачили неушкоджених мучеників, які молилися, а змії повзали біля їхніх ніг. Коли заклиначі, виконуючи наказ, відчинили двері в’язниці, змії, не слухаючи заклинань, кинулися на них і почали жалити. Розлючений Фортунатіан наказав обезголовити святих мучеників. Християни взяли їхні святі тіла та поховали з честю за містом.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/23-kvitnya-muchenykiv-terentiya-afrykana-maksyma-pompiya-zinona-oleksandra-feodora-ta-shche-33-okh/
Святий мученик Терентій та його дружина постраждали за часів імператора Декії (249–251). Імператор видав указ, у якому наказував всім підданим приносити жертви язичницьким ідолам.
Коли цей указ отримав правитель Африки Фортунатіан, він скликав народ на площі, показав страшні знаряддя тортур і оголосив, що всі без винятку мають принести жертви ідолам. Багато хто, злякавшись мук, погодився, але сорок християн на чолі зі святим Терентієм мужньо заявили про свою вірність Спасителю.
Фортунатіан здивувався їхній сміливості і запитав, як вони, розумні люди, можуть сповідувати Богом Того, Хто був розіп’ятий іудеями як лиходій. У відповідь на це святий Терентій сміливо відповів, що вони вірять у Спасителя, який добровільно зазнав Хресної смерті і третього дня Воскрес. Фортунатіан зрозумів, що Терентій своїм прикладом надихає інших, і наказав ув’язнити його в темницю разом із трьома його найближчими друзями – Африканом, Максимом та Помпієм. Решту мучеників, у тому числі Зінона, Олександра і Феодора, Фортунатіан вирішив змусити зречення Христа. Однак ні вмовляння, ні страшні муки не похитнули святих мучеників: їх палили розпеченим залізом, поливали рани оцтом, розтирали сіллю, стругали залізними пазурами. Незважаючи на страждання, святі не слабшали у сповіданні Христа, і Господь зміцнював їх.
Фортунатіан наказав привести мучеників до храму і ще раз запропонував їм принести жертву ідолам. Мужні воїни Христові покликали Бога: “Боже Всесильний, що колись пролив вогонь на Содом за беззаконня його, руйнуй і нині цей безбожний храм ідольський, заради істини Твоєї”. Ідоли впали з гуркотом і розсипалися, а згодом зруйнувався весь храм. Розлючений правитель наказав стратити їх. Мученики, славлячи Бога, схилили свої голови під меч ката.
Після страти 36 мучеників Фортунатіан закликав до себе Терентія, Максима, Африкана та Помпія, показав їм страчених і знову запропонував принести жертву ідолам. Мученики відмовилися. Правитель наклав на них важкі кайдани і наказав морити у в’язниці голодом. Вночі Ангел Господній зняв з мучеників пута і наситив їх. Вранці варта знайшла святих бадьорими і повними сил.
Тоді Фортунатіан наказав волхвам і заклинателям навести до в’язниці змій та всяких гадів. Сторожі через отвір у даху зазирнули до в’язниці і побачили неушкоджених мучеників, які молилися, а змії повзали біля їхніх ніг. Коли заклиначі, виконуючи наказ, відчинили двері в’язниці, змії, не слухаючи заклинань, кинулися на них і почали жалити. Розлючений Фортунатіан наказав обезголовити святих мучеників. Християни взяли їхні святі тіла та поховали з честю за містом.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/23-kvitnya-muchenykiv-terentiya-afrykana-maksyma-pompiya-zinona-oleksandra-feodora-ta-shche-33-okh/
22.04.202506:05
🌺Сестри Георгіївського подвор’я щиро вітають всіх православних християн зі Світлим Христовим Воскресінням!
У ці святі дні вони поділилися пасхальною радістю через чудовий піснеспів «Христос воскресе, радість принесе», який наповнює серця світлом, любов’ю та надією.
Нехай Воскреслий Христос благословляє кожну душу миром і великодньою радістю!
У ці святі дні вони поділилися пасхальною радістю через чудовий піснеспів «Христос воскресе, радість принесе», який наповнює серця світлом, любов’ю та надією.
Нехай Воскреслий Христос благословляє кожну душу миром і великодньою радістю!
06.05.202507:45
🌺Сьогодні під величними склепіннями храму Великомученика Георгія у Георгіївському подворʼї Рівного пролунало Сповідання Віри — ніби грім Божої присутності, що рознісся по стінах і заповнив кожне серце.
Кожне слово «Вірую» відлунювало під кам’яною стелею , ніби ударило у дзвін, підносячи душі високо над земним плином. Коли весь храм обʼєднався в єдиному голосі, здавалося, ніби не ми говоримо, а сама Церква свідчить правду Христову.
Кожне слово «Вірую» відлунювало під кам’яною стелею , ніби ударило у дзвін, підносячи душі високо над земним плином. Коли весь храм обʼєднався в єдиному голосі, здавалося, ніби не ми говоримо, а сама Церква свідчить правду Христову.
05.05.202507:00
🫶НЕДІЛЬНА СПРАВА МИЛОСЕРДЯ: В УСПЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ РІВНОГО РОЗДАЮТЬ ГАРЯЧІ ОБІДИ
Недільна справа милосердя: спільними зусиллями — для ближнього. В Успенській церкві Рівного щонеділі роздають гарячі обіди. Цієї неділі видали 120 порцій. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
При Успенському храмі міста Рівне вже традиційно діє благодійна ініціатива — щонеділі після Літургії потребуючим роздають гарячі обіди. Ця справа живе завдяки щирій участі парафіян, вірян Української Православної Церкви, які з любов’ю готують страви, а також допомагають у роздачі.
У Неділю святих Жінок-мироносиць до цієї ініціативи долучилася і релігійна громада Покровського храму села Велика Омеляна. Разом вдалося приготувати та роздати понад 120 порцій.
Щира подяка всім, хто трудився: хто готував, доставляв, подавав і просто підтримував добрим словом. Милосердя — це не лише вчинок, а спосіб життя, який єднає серця та громад.
Нехай Господь благословляє кожного учасника цієї справи та зміцнює у любові до ближнього!
На сайті: https://rivne.church.ua/news/nedilna-sprava-myloserdya-v-uspenskiy-tserkvi-rivnoho-rozdayut-haryachi-obidy/
Недільна справа милосердя: спільними зусиллями — для ближнього. В Успенській церкві Рівного щонеділі роздають гарячі обіди. Цієї неділі видали 120 порцій. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
При Успенському храмі міста Рівне вже традиційно діє благодійна ініціатива — щонеділі після Літургії потребуючим роздають гарячі обіди. Ця справа живе завдяки щирій участі парафіян, вірян Української Православної Церкви, які з любов’ю готують страви, а також допомагають у роздачі.
У Неділю святих Жінок-мироносиць до цієї ініціативи долучилася і релігійна громада Покровського храму села Велика Омеляна. Разом вдалося приготувати та роздати понад 120 порцій.
Щира подяка всім, хто трудився: хто готував, доставляв, подавав і просто підтримував добрим словом. Милосердя — це не лише вчинок, а спосіб життя, який єднає серця та громад.
Нехай Господь благословляє кожного учасника цієї справи та зміцнює у любові до ближнього!
На сайті: https://rivne.church.ua/news/nedilna-sprava-myloserdya-v-uspenskiy-tserkvi-rivnoho-rozdayut-haryachi-obidy/
26.04.202504:32
За молитвою святого з землі вийшло джерело, в якому він хрестив жерця Віталія та багатьох язичників, які увірували в Христа. Наступного ранку святий Артемон причастив новохрещених Святих Тайн.
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. На місці, де страждав мученик, згодом заснували церкву. Багато хрестилися були рукопокладені в диякони і священники, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон за покликом Божественного голосу пішов із проповіддю Євангелія до Асії, до селища Вулі. Дорогою його захопив Ангел і переніс, у відкрите йому у видінні, селище. Там він багатьох навернув до віри у Христа. Язичники схопили святого і відтяли йому голову († 303).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/26-kvitnya-svyashchennomuchenyka-artemona-laodykiyskoho-4/
Єпископ Кесарійський прийшов вітати святого Артемона. На місці, де страждав мученик, згодом заснували церкву. Багато хрестилися були рукопокладені в диякони і священники, а Віталій поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон за покликом Божественного голосу пішов із проповіддю Євангелія до Асії, до селища Вулі. Дорогою його захопив Ангел і переніс, у відкрите йому у видінні, селище. Там він багатьох навернув до віри у Христа. Язичники схопили святого і відтяли йому голову († 303).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/26-kvitnya-svyashchennomuchenyka-artemona-laodykiyskoho-4/
25.04.202505:17
🌺25 КВІТНЯ – ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “ЖИВОНОСНЕ ДЖЕРЕЛО”
25 квітня Православна Церква вшановує ікону Божої Матері «Живоносне Джерело» — образ, пов’язаний із чудесним зціленням, яке сталося в V столітті поблизу Константинополя.
Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Путь, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України будуються біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Львом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Льву, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери із нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне виздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали назвати «Живоносним Джерелом». Вдячні прочани хотіли мати в себе список з цього образу. Тому з ікони стали робити копії. Спочатку робили точні списки — на них не було джерела (адже оригінал не потребував зображення водойми — під іконою било справжнє джерело). Але з часом, щоб показати, що це саме ікона «Живоносне Джерело», на ній стали дописувати широку кам’яну чашу (фіалу), над якою сидить Богородиця з Дитям. А ще пізніше на іконах «Живоносне Джерело» почали зображати водойму та фонтан.
Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син, імператор Лев Шостий, сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.
Свято ікони «Живоносне Джерело» відзначається в п’ятницю Світлої седмиці. Цього дня віряни звертаються до Божої Матері з молитвами про зцілення та духовну підтримку.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/25-kvitnya-ikony-bozhoyi-materi-zhyvonosne-dzherelo/
25 квітня Православна Церква вшановує ікону Божої Матері «Живоносне Джерело» — образ, пов’язаний із чудесним зціленням, яке сталося в V столітті поблизу Константинополя.
Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Путь, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України будуються біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.
Ця історія сталася з візантійським воєводою Львом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Льву, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери із нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне виздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».
А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали назвати «Живоносним Джерелом». Вдячні прочани хотіли мати в себе список з цього образу. Тому з ікони стали робити копії. Спочатку робили точні списки — на них не було джерела (адже оригінал не потребував зображення водойми — під іконою било справжнє джерело). Але з часом, щоб показати, що це саме ікона «Живоносне Джерело», на ній стали дописувати широку кам’яну чашу (фіалу), над якою сидить Богородиця з Дитям. А ще пізніше на іконах «Живоносне Джерело» почали зображати водойму та фонтан.
Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син, імператор Лев Шостий, сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.
Свято ікони «Живоносне Джерело» відзначається в п’ятницю Світлої седмиці. Цього дня віряни звертаються до Божої Матері з молитвами про зцілення та духовну підтримку.
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/25-kvitnya-ikony-bozhoyi-materi-zhyvonosne-dzherelo/
22.04.202519:08
🌺Діти Воскресенської парафії з квітами, великоднім кошиком крашанок та урочистими віршами зустрічають владику Пимена.
22.04.202504:06
🌺22 КВІТНЯ – МУЧЕНИКА ЄВПСИХІЯ
Святий мученик Євпсихій у Кесарії Кападокійській народжений і вихований, походив із чесного патриціянського роду, проводив непорочно у християнській цноті роки юности своєї, сивину маючи розуму і вік старості — життя чисте.
Поєднався законним шлюбом із жінкою за царювання богопротивного Юліана Відступника, і ще не розійшовся шлюбний бенкет, як показав за Христом, Богом своїм, велику ревність і любов. Було-бо в граді тому капище нечистого ідола, його ж називали Тихис, тобто “доля, чи фортуна”. Капище те відомим було, у ньому ж цар Юліан щодня приносив свої нечисті жертви, якщо був у Кесарії. Коли відбувався шлюб Євтихія, трапилося тоді й празнику нечестивому ідольському бути. І бачив Євпсихія святий еллінів (їх же небагато вже в Кесарії було), які йшли з приношенням жертви до свого капища. Розпалився ревністю до Господа і, взявши зі собою багато християн, пішов і розбив ідолів та храм ідольський зруйнував до основ.
Зразу ж про те сповіщено було цареві Юліану, а святий Євпсихій, бачивши, що має бути йому за те страждання, маєтки свої тим часом роздав убогим і приготувався до мученицького подвигу, у пості й молитвах перебуваючи. Цар же Юліан, коли почув про те, що сталося в Кесарії Кападокійській зруйнування богів його храму, сповнився люті великої, гнівався не лише на Євпсихія, а й на цілий град, і зразу звелів усіх чесних громадян схопити, з них же деяких смертю скарав, а інших у вигнання послав і маєтки їхні розграбував. Ще ж і у всіх кесарійських церков маєтки позабирав і клириків у воїнський чин записувати й в полки насилу вести звелів. У града ж забрав чесне ім’я Кесарія, яким же за царювання Клавдія його було вшановано. І звелів попереднім ім’ям називати його — Маза, так-бо раніше називався. І між селами його записав, викресливши з числа шанованих градів, і данину велику на тамтешніх мешканців, християн вірних, наклав. І зруйноване капище з великими погрозами звелів християнам відбудовувати.
А Євпсихія святого, як найпершого винуватця руйнування того, мучити й до ідольської жертви примушувати звелів. Пробачити йому те дерзновення, що зруйнував храм, могли за умови, якщо поклониться ідолам. Проте Христовий воїн ніяк не корився, але мужньо стояв в ісповіданні імені Христового. Повісили його на катівському дереві й гребенями залізними обдирали його до нутрощів, але укріплював його ангел, що явився йому в муках. Тоді після довгих і важких мук мечем у голову страчений був, і видно було чудо: замість крови молоко з водою витекло з рани. І взяли вірні святе його тіло, чесно поховали.
Бідував же град від гніву катового, а найбільше тоді, коли на персів через Кападокійський край ішов, до Кесарії наближався і нахвалявся зруйнувати град до решти. Вийшов же йому назустріч святий Василій Великий, віддаючи честь як цареві й приносячи на благословення три хліби ячмінні, які сам їв. Цар звелів зброєносцям своїм хліби ті взяти, а святому Василієві дати сіна жменю з наругою, кажучи: “Ти дав нам ячмінь — їжу худоби, тому сам прийми від нас сіно”. Відповів святий Василій: “Ми, о царю, принесли тобі те, що самі їмо. Ти ж дав нам їжу худоби — справді насміхаєшся, бо не можеш сіна того владою своєю перетворити на хліб і їжу, природну для людини”.
Розгнівався ж Юліан, сказав до святого: “Знай добре, що тим сіном буду тебе годувати, коли повернуся сюди з Персії. Зруйную-бо і знищу град цей до основ і ралом те місце зорю, щоб краще жито, ніж людей, родило. Не утаїлося від мене, що твоєї ради послухавши, народ насмілився образ і храм Фортуни зруйнувати”. Це з гнівом сказавши, цар пішов у путь свою і загинув там скоро — вбив його святий великомученик Меркурій, як же про те в житі святого Василія Великого написано.
Після убивства Юліана народ кесарійський збудував церкву прекрасну над гробом святого мученика Євпсихія, і струмені зцілення виточили святі його мощі на славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/22/22-kvitnya-muchenyka-yevpsykhiya-2/
Святий мученик Євпсихій у Кесарії Кападокійській народжений і вихований, походив із чесного патриціянського роду, проводив непорочно у християнській цноті роки юности своєї, сивину маючи розуму і вік старості — життя чисте.
Поєднався законним шлюбом із жінкою за царювання богопротивного Юліана Відступника, і ще не розійшовся шлюбний бенкет, як показав за Христом, Богом своїм, велику ревність і любов. Було-бо в граді тому капище нечистого ідола, його ж називали Тихис, тобто “доля, чи фортуна”. Капище те відомим було, у ньому ж цар Юліан щодня приносив свої нечисті жертви, якщо був у Кесарії. Коли відбувався шлюб Євтихія, трапилося тоді й празнику нечестивому ідольському бути. І бачив Євпсихія святий еллінів (їх же небагато вже в Кесарії було), які йшли з приношенням жертви до свого капища. Розпалився ревністю до Господа і, взявши зі собою багато християн, пішов і розбив ідолів та храм ідольський зруйнував до основ.
Зразу ж про те сповіщено було цареві Юліану, а святий Євпсихій, бачивши, що має бути йому за те страждання, маєтки свої тим часом роздав убогим і приготувався до мученицького подвигу, у пості й молитвах перебуваючи. Цар же Юліан, коли почув про те, що сталося в Кесарії Кападокійській зруйнування богів його храму, сповнився люті великої, гнівався не лише на Євпсихія, а й на цілий град, і зразу звелів усіх чесних громадян схопити, з них же деяких смертю скарав, а інших у вигнання послав і маєтки їхні розграбував. Ще ж і у всіх кесарійських церков маєтки позабирав і клириків у воїнський чин записувати й в полки насилу вести звелів. У града ж забрав чесне ім’я Кесарія, яким же за царювання Клавдія його було вшановано. І звелів попереднім ім’ям називати його — Маза, так-бо раніше називався. І між селами його записав, викресливши з числа шанованих градів, і данину велику на тамтешніх мешканців, християн вірних, наклав. І зруйноване капище з великими погрозами звелів християнам відбудовувати.
А Євпсихія святого, як найпершого винуватця руйнування того, мучити й до ідольської жертви примушувати звелів. Пробачити йому те дерзновення, що зруйнував храм, могли за умови, якщо поклониться ідолам. Проте Христовий воїн ніяк не корився, але мужньо стояв в ісповіданні імені Христового. Повісили його на катівському дереві й гребенями залізними обдирали його до нутрощів, але укріплював його ангел, що явився йому в муках. Тоді після довгих і важких мук мечем у голову страчений був, і видно було чудо: замість крови молоко з водою витекло з рани. І взяли вірні святе його тіло, чесно поховали.
Бідував же град від гніву катового, а найбільше тоді, коли на персів через Кападокійський край ішов, до Кесарії наближався і нахвалявся зруйнувати град до решти. Вийшов же йому назустріч святий Василій Великий, віддаючи честь як цареві й приносячи на благословення три хліби ячмінні, які сам їв. Цар звелів зброєносцям своїм хліби ті взяти, а святому Василієві дати сіна жменю з наругою, кажучи: “Ти дав нам ячмінь — їжу худоби, тому сам прийми від нас сіно”. Відповів святий Василій: “Ми, о царю, принесли тобі те, що самі їмо. Ти ж дав нам їжу худоби — справді насміхаєшся, бо не можеш сіна того владою своєю перетворити на хліб і їжу, природну для людини”.
Розгнівався ж Юліан, сказав до святого: “Знай добре, що тим сіном буду тебе годувати, коли повернуся сюди з Персії. Зруйную-бо і знищу град цей до основ і ралом те місце зорю, щоб краще жито, ніж людей, родило. Не утаїлося від мене, що твоєї ради послухавши, народ насмілився образ і храм Фортуни зруйнувати”. Це з гнівом сказавши, цар пішов у путь свою і загинув там скоро — вбив його святий великомученик Меркурій, як же про те в житі святого Василія Великого написано.
Після убивства Юліана народ кесарійський збудував церкву прекрасну над гробом святого мученика Євпсихія, і струмені зцілення виточили святі його мощі на славу Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/22/22-kvitnya-muchenyka-yevpsykhiya-2/
06.05.202504:12
🌺6 ТРАВНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ
Великомученик Георгій був сином багатих та благочестивих батьків, які виховали його у християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину – Беліт) біля підніжжя Ліванських гір.
Вступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром високого військового чину, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклітіана. Діоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій перейнявся. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь зректися Христа, імператор наказав піддати святого різним мукам.
Св. Георгій був поміщений у в’язницю, де його поклали спиною на землю, ноги поклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання та прославляв Господа. Тоді катувальники Георгія почали вправлятись у жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. Зрештою, імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомідії у 303 році.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змусили його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, в храмі, що носить його ім’я, а глава його зберігалася в Римі в храмі теж присвяченому йому.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні і вражаючим списом змія. Це зображення ґрунтується на переказі і відноситься до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що неподалік місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері мешкав змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо.
Забобонні люди тієї місцевості для вгамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу юнака чи дівчину. Якось жереб випав на дочку імператора тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія.
Коли ж звір почав наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом уразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Так він припинив знищення юнаків та дівчат у межах Бейрута та звернув до Христа жителів тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в його повному життії оживлення єдиного вола у землероба, стало приводом для шанування святого Георгія, як покровителя скотарства і захисником від хижих звірів.
Св. Георгій – покровитель воїнства. Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «давнім змієм» (Об’явл.12:3,20:2).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/6-travnya-velykomuchenyka-heorhiya-pobidonostsya-2/
Великомученик Георгій був сином багатих та благочестивих батьків, які виховали його у християнській вірі. Народився він у місті Бейрут (у давнину – Беліт) біля підніжжя Ліванських гір.
Вступивши на військову службу, великомученик Георгій виділявся серед інших воїнів своїм розумом, хоробрістю, фізичною силою, військовою поставою та красою. Досягнувши незабаром високого військового чину, св. Георгій став улюбленцем імператора Діоклітіана. Діоклітіан був талановитим правителем, але фанатичним прихильником римських богів. Поставивши собі за мету відродити в Римській імперії відмираюче язичництво, він увійшов в історію як один із найжорстокіших гонителів християн.
Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищення християн, св. Георгій перейнявся. Передбачаючи, що на нього теж чекають страждання, Георгій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, з’явився до Діоклітіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Георгія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн.
Після безрезультатних умовлянь зректися Христа, імператор наказав піддати святого різним мукам.
Св. Георгій був поміщений у в’язницю, де його поклали спиною на землю, ноги поклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але св. Георгій мужньо переносив страждання та прославляв Господа. Тоді катувальники Георгія почали вправлятись у жорстокості. Вони били святого воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, змушували бігти в чоботях із гострими цвяхами всередині. Святий мученик усе терпляче переносив. Зрештою, імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в Нікомідії у 303 році.
Великомученика Георгія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змусили його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці – називають ще Побідоносцем. Мощі святого Георгія Побідоносця поклали в палестинському місті Лідда, в храмі, що носить його ім’я, а глава його зберігалася в Римі в храмі теж присвяченому йому.
На іконах св. Георгій зображується сидячим на білому коні і вражаючим списом змія. Це зображення ґрунтується на переказі і відноситься до посмертних чудес святого великомученика Георгія. Розповідають, що неподалік місця, де народився св. Георгій у місті Бейруті, в озері мешкав змій, який часто пожирав людей тієї місцевості. Що це був за звір – удав, крокодил чи велика ящірка – невідомо.
Забобонні люди тієї місцевості для вгамування люті змія почали регулярно за жеребом віддавати йому на поживу юнака чи дівчину. Якось жереб випав на дочку імператора тієї місцевості. Її відвели до берега озера і прив’язали, де вона з жахом почала чекати появи змія.
Коли ж звір почав наближатися до неї, раптом з’явився на білому коні світлий юнак, який списом уразив змія і врятував дівчину. Цей юнак був святий великомученик Георгій. Так він припинив знищення юнаків та дівчат у межах Бейрута та звернув до Христа жителів тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в його повному життії оживлення єдиного вола у землероба, стало приводом для шанування святого Георгія, як покровителя скотарства і захисником від хижих звірів.
Св. Георгій – покровитель воїнства. Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «давнім змієм» (Об’явл.12:3,20:2).
На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/6-travnya-velykomuchenyka-heorhiya-pobidonostsya-2/
05.05.202504:16
Диякон приносив йому хліб із водою і нікому не казав, де знаходиться преподобний.
Два роки провів преподобний Феодор у затворі та повному мовчанні. Рідні оплакували святого та думали, що його з’їли звірі.
Але диякон відкрив таємницю, бо боявся, що преподобний Феодор помре в тісній печері, і шкодував матір, що плакала. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим.
Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Георгія і за кілька днів зовсім зцілився.
Звістка про подвиги юнака дійшла місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він висвятив його в сан диякона, а потім – у священника, хоча преподобному було лише 17 років.
Через деякий час преподобний Феодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму і там, у Лаврі Хозевітської поблизу Йордану, прийняв чернецтво.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/5-travnya-prepodobnoho-feodora-sikeota-yepyskopa-anastasiupolskoho-2/
Два роки провів преподобний Феодор у затворі та повному мовчанні. Рідні оплакували святого та думали, що його з’їли звірі.
Але диякон відкрив таємницю, бо боявся, що преподобний Феодор помре в тісній печері, і шкодував матір, що плакала. Преподобного Феодора витягли з печери напівживим.
Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Георгія і за кілька днів зовсім зцілився.
Звістка про подвиги юнака дійшла місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він висвятив його в сан диякона, а потім – у священника, хоча преподобному було лише 17 років.
Через деякий час преподобний Феодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму і там, у Лаврі Хозевітської поблизу Йордану, прийняв чернецтво.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/5-travnya-prepodobnoho-feodora-sikeota-yepyskopa-anastasiupolskoho-2/
26.04.202504:32
🌺26 КВІТНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА АРТЕМОНА ЛАОДИКІЙСЬКОГО
Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійській від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкві. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести у перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.
Патрикий злякався смерті і оголосив, що вірує у Христа. За молитвою святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо, що відбулося, не змінило душі язичника. Хоча він не зачепив святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місто Кесарія. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів і два олені. То був священник Артемон.
На запитання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що імені Христа кориться все у світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикий дізнався від язичників, що старець, якого зустрів на шляху, – той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його та відвести в місто Кесарію.
Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарію благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і почав змушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відчиняли дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, покликавши ім’я Ісуса Христа, без жодного страху увійшов у капище і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом умертвив змій. Один із жерців, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій волхвуванням, і знову почав допитувати його і катувати. Тоді до Кесарії прибіг олень, який говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, які чинить святий Артемон, приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його.
Величезний казан наповнили киплячою смолою. Воїни мали кинути туди святого Артемона. Але коли Патрікій під’їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, два Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в котел, а мученик Артемон залишився живим.
Священномученик Артемон народився у першій половині III-го століття Лаодикії Сирійській від християнських батьків. З юних літ він присвятив себе служінню Церкві. У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні перебував 12 років. За старанність до божественних служб святитель Сисиній звів його в сан диякона. З такою ж ревністю і старанням святий Артемон виконував це служіння протягом 28 років, після чого був висвячений у пресвітера. У цьому сані святий Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед язичників.
Коли імператор Діоклітіан (284–305) почав жорстоке переслідування християн, святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб усі християни принесли жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про швидке прибуття до Лаодикійської області воєначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проникли у капище богині Артеміди. Там вони розбили та спалили ідолів.
Потім святитель Сисиній та святий Артемон зібрали паству в церкві і палко переконували християн залишатися твердими у вірі, не боятися погроз мучителів.
Прибувши до Лаодикії, Патрикій влаштував п’ятиденні урочистості на честь язичницьких богів, а потім подався до капища Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів подався до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув раптовий озноб, а потім жар, так що його довелося, ледве живого, внести у перший будинок, що знаходився на шляху. “Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене“, – сказав він наближеним. Звернення Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав гінця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи вдячність зробити золоту статую єпископа. Святитель відповів: “Твоє золото буде з тобою, а якщо хочеш зцілитися, повір у Христа”.
Патрикий злякався смерті і оголосив, що вірує у Христа. За молитвою святителя Сисинія хвороба залишила його. Але чудо, що відбулося, не змінило душі язичника. Хоча він не зачепив святителя Сисинія, проте вирушив виконувати імператорський указ до інших християн в місто Кесарія. По дорозі він зустрів старця, за яким йшли попарно шість диких ослів і два олені. То був священник Артемон.
На запитання Патрикія, як він зміг повести за собою диких звірів, святий Артемон відповів, що імені Христа кориться все у світі і для істинної віри в Христа немає нічого неможливого.
Патрикий дізнався від язичників, що старець, якого зустрів на шляху, – той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його та відвести в місто Кесарію.
Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам наказав іти до святителя Сисинія.
Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому в Кесарію благословення та просфору через диякона.
У Кесарії Патрикій викликав святого Артемона на суд і почав змушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило безліч отруйних змій. Жерці ніколи не відчиняли дверей, не принісши попередньо жертву ідолу. Але святий Артемон, покликавши ім’я Ісуса Христа, без жодного страху увійшов у капище і вивів звідти безліч змій. Язичники кинулися тікати, але святий зупинив їх і своїм подихом умертвив змій. Один із жерців, Віталій, увірував у Христа і просив святого Артемона хрестити його.
Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій волхвуванням, і знову почав допитувати його і катувати. Тоді до Кесарії прибіг олень, який говорив зі святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім, знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, передбачивши йому швидку смерть у киплячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, які чинить святий Артемон, приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його.
Величезний казан наповнили киплячою смолою. Воїни мали кинути туди святого Артемона. Але коли Патрікій під’їхав на коні до котла, бажаючи перевірити, чи кипить смола, два Ангели у вигляді орлів схопили і кинули його в котел, а мученик Артемон залишився живим.
24.04.202506:11
🌺У ці світлі дні Пасхальної радості квартет Воскресенського кафедрального собору Рівного передає щире вітання всім вірянам: «Христос Воскрес!»
Нехай лунає ця благовісна пісня у кожному серці, наповнюючи його миром, надією та любов’ю.
Світла седмиця триває — тож радіймо разом!
Нехай лунає ця благовісна пісня у кожному серці, наповнюючи його миром, надією та любов’ю.
Світла седмиця триває — тож радіймо разом!
22.04.202518:54
🌺У ВОСКРЕСЕНСЬКІЙ ПАРАФІЇ ОСТРОГА ВІДЗНАЧИЛИ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО
У Воскресенській парафії Острога відзначили престольне свято. Богослужіння очолив правлячий архієрей. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
22 квітня, у вівторок Світлої седмиці , у Воскресенському храмі міста Острога відбулося святкове богослужіння з нагоди престольного свята. Урочисту літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.
Разом із владикою молився секретар Рівненської єпархії протоієрей Віктор Земляний — настоятель парафії, а також благочинні та духовенство з різних куточків єпархії, які прибули розділити радість великого свята.
Під час богослужіння були піднесені особливі молитви за мир в Україні, за припинення війни, за зцілення хворих, підтримку нужденних і всіх, хто страждає від наслідків війни.
У слові архіпастирської проповіді владика Пимен закликав вірян не втрачати надії, довіряти Богові, берегти світло Воскресіння у серцях.
«Світло Христового Воскресіння — це не просто спогад про диво двотисячолітньої давнини. Це дійсність, яка наповнює наше сьогодення надією, любов’ю та вірою в перемогу життя над смертю. Нехай це світло веде нас і укріпляє в часи випробувань».
Святкування завершилося хресним ходом навколо храму, що стало величним підсумком спільної молитви та єдності громади в день її особливого торжества.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/22/u-voskresenskiy-parafiyi-ostroha-vidznachyly-prestolne-svyato/
У Воскресенській парафії Острога відзначили престольне свято. Богослужіння очолив правлячий архієрей. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
22 квітня, у вівторок Світлої седмиці , у Воскресенському храмі міста Острога відбулося святкове богослужіння з нагоди престольного свята. Урочисту літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.
Разом із владикою молився секретар Рівненської єпархії протоієрей Віктор Земляний — настоятель парафії, а також благочинні та духовенство з різних куточків єпархії, які прибули розділити радість великого свята.
Під час богослужіння були піднесені особливі молитви за мир в Україні, за припинення війни, за зцілення хворих, підтримку нужденних і всіх, хто страждає від наслідків війни.
У слові архіпастирської проповіді владика Пимен закликав вірян не втрачати надії, довіряти Богові, берегти світло Воскресіння у серцях.
«Світло Христового Воскресіння — це не просто спогад про диво двотисячолітньої давнини. Це дійсність, яка наповнює наше сьогодення надією, любов’ю та вірою в перемогу життя над смертю. Нехай це світло веде нас і укріпляє в часи випробувань».
Святкування завершилося хресним ходом навколо храму, що стало величним підсумком спільної молитви та єдності громади в день її особливого торжества.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/04/22/u-voskresenskiy-parafiyi-ostroha-vidznachyly-prestolne-svyato/
21.04.202518:32
🌺Діти недільної школи Вознесенської парафії м. Дубно щиро привітали парафіян зі світлим святом Воскресіння Христового, прославляючи Спасителя піснями, віршами та радісною звісткою: «Христос Воскрес!»
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 1 461
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.