МТБ-2
27.03.202507:26
судитимуть цей двобій
- Яна Мороз
- Олена Галунець
- Діана Онофріюк
Коментарі
Яна Мороз:
Привіт! Я з самого початку вважала підставою, що прийдеться судити ваші вірші, того що мені подобається, як ви обидва пишете 😅. Потім, коли я прочитала вірші, я впевнилася ще більше в цій підставі, тому що вірші на дуель різні за підходом, стилем виконання, і як ото тепер мені судити?
Вважаю, що вірш Дездрімера сильніший композиційно, йому властива і певна сюжетність, динамічність, яка поєднує міфологічне минуле з реальним теперішнім в одне ціле, і це вийшло цікавим. В другій частині вірша, у його дисовій частині (це теж підстава, бо я абсолютно не шарю в написанні дисів 😅) є ще й різні технічні <strike>приколи</strike> прийоми, побудовані на римах, антитезах, звучить цікаво, подобається.
Вірш Лисички має свої сильні сторони, мені подобається, як обіграно тематику, є дві цитати, які прямо на мій смак кайфові: "Смерть, як сіль. Без неї не так смачно", "Можна мені не безсмертя, а вічне життя?". А ще хтиживки, ну хіба не класно? З мінусів хіба що, як на мене, загальновживані образи цієї тематики, як то годинник, Агасфер, проте, ці образи також вплетені доцільно, створюється якраз відчуття часу, що спливає. Виправдано, думаю. Лисичка обійшлася без подвійних рим, але звукопис теж пропрацьований.
Якщо визначати за враженням, то перемогла для мене Лисичка, бо її вірш виглядає завершеним, композиційно цілісним, вартісним поза межами цієї стрілки. Але вірш Дездрімера не менш цікавий, обидва гарно впоралися і є навіть відчуття якогось діалогу між текстами, обидва апелюють до принципів, наприклад, наче підглядали у вірші один одного )) Голос за Лисичку цього разу
Олена Галунець
Mitchy: гарно відображена японська стилістика в першому вірші, після зірочок бачу дис на Лисичку, але доволі милий. Віддати рими як процент - це цікаво) Подобається метафоричність тексту.
Лисичка: вірш одразу налаштовує на поєднання аудіального й сенсорного сприйняття через тік-так-цок як образу часу, невідворотності й очікування. Лисичка підіймає тему смерті та її сприйняття через підготовку до зустрічі з нею. Образність на висоті!
✅ Мій вибір - вірш Лисички, оскільки її робота, на мій погляд, є більш цілісною та послідовною в розкритті теми.
Діана Онофріюк
ну тут складно, на перший погляд взагалі немає якоїсь очевидної переваги.
наступним поривом було віддати голос за деза, багато прикольних панчів, хоча деякі слабенькі, а від деяких ну не клацає від слова зовсім.
«Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип…» – чому стереотип? тут так і не розгадала.
стосовно структури, тут перша поетична, друга – батлова. я би лишила усе в якомусь одному форматі.
у лисички тест виглядає більш цілісно і, як на мене, більше відповідає темі. гарна образність смерті/безсмертя.
голос за лисичку
З рахунком 3:0 перемогу в двобої здобуває Іляна Лисиця
- Яна Мороз
- Олена Галунець
- Діана Онофріюк
Коментарі
Яна Мороз:
Привіт! Я з самого початку вважала підставою, що прийдеться судити ваші вірші, того що мені подобається, як ви обидва пишете 😅. Потім, коли я прочитала вірші, я впевнилася ще більше в цій підставі, тому що вірші на дуель різні за підходом, стилем виконання, і як ото тепер мені судити?
Вважаю, що вірш Дездрімера сильніший композиційно, йому властива і певна сюжетність, динамічність, яка поєднує міфологічне минуле з реальним теперішнім в одне ціле, і це вийшло цікавим. В другій частині вірша, у його дисовій частині (це теж підстава, бо я абсолютно не шарю в написанні дисів 😅) є ще й різні технічні <strike>приколи</strike> прийоми, побудовані на римах, антитезах, звучить цікаво, подобається.
Вірш Лисички має свої сильні сторони, мені подобається, як обіграно тематику, є дві цитати, які прямо на мій смак кайфові: "Смерть, як сіль. Без неї не так смачно", "Можна мені не безсмертя, а вічне життя?". А ще хтиживки, ну хіба не класно? З мінусів хіба що, як на мене, загальновживані образи цієї тематики, як то годинник, Агасфер, проте, ці образи також вплетені доцільно, створюється якраз відчуття часу, що спливає. Виправдано, думаю. Лисичка обійшлася без подвійних рим, але звукопис теж пропрацьований.
Якщо визначати за враженням, то перемогла для мене Лисичка, бо її вірш виглядає завершеним, композиційно цілісним, вартісним поза межами цієї стрілки. Але вірш Дездрімера не менш цікавий, обидва гарно впоралися і є навіть відчуття якогось діалогу між текстами, обидва апелюють до принципів, наприклад, наче підглядали у вірші один одного )) Голос за Лисичку цього разу
Олена Галунець
Mitchy: гарно відображена японська стилістика в першому вірші, після зірочок бачу дис на Лисичку, але доволі милий. Віддати рими як процент - це цікаво) Подобається метафоричність тексту.
Лисичка: вірш одразу налаштовує на поєднання аудіального й сенсорного сприйняття через тік-так-цок як образу часу, невідворотності й очікування. Лисичка підіймає тему смерті та її сприйняття через підготовку до зустрічі з нею. Образність на висоті!
✅ Мій вибір - вірш Лисички, оскільки її робота, на мій погляд, є більш цілісною та послідовною в розкритті теми.
Діана Онофріюк
ну тут складно, на перший погляд взагалі немає якоїсь очевидної переваги.
наступним поривом було віддати голос за деза, багато прикольних панчів, хоча деякі слабенькі, а від деяких ну не клацає від слова зовсім.
«Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип…» – чому стереотип? тут так і не розгадала.
стосовно структури, тут перша поетична, друга – батлова. я би лишила усе в якомусь одному форматі.
у лисички тест виглядає більш цілісно і, як на мене, більше відповідає темі. гарна образність смерті/безсмертя.
голос за лисичку
З рахунком 3:0 перемогу в двобої здобуває Іляна Лисиця
16.02.202516:16
Завтра почнемо знайомити вас із суддями другого сезону!!
27.03.202507:26
Mitchy
до милого постійно приходить
сліпий дощ
а ти все тікаєш
адже коханий давно зник
крізь століття тягнулась
нитка історії
і оплітала петлею твою шию
залишаючи відбитки
якими відмірювався час
чорне сонце твій єдиний супутник
окутувало тебе полум'ям
ти зникла зі світу
проклинаючи своє життя
твої хвости затирали сліди намагань
заново приручити людей
гниль не приємна страва
тому манить абурааге
доля вже обрана
пробачення прийняті
Інарі дав тобі шанс
так прошу
не помились
***
"не заходь за межу.
не заходь за межу.
не заходь." (с) foks
Сподіваюсь, сподобався аперитив,
але я планую рвати зубами межі на англійський прапор.
Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип,
змушений відпирати з біло-стерильного плаття.
Бо пляма - твої слова "я пишу, бо є важливі речі, про які говорити варто" —
виглядає недоречно. Оформила ФОП і віддала рими як процент.
Поки я вчуся гостро декламувати,
ти так і не навчилася писати про це.
У спілкуванні набагато гостріша, так чому лишаєшся перед Рубіконом?
Твій лисячий вискал не розгледіти й під мікроскопом.
Якщо кіцуне обирає серед всіх варіантів кохання,
то маєш піти, адже полум'я погасло.
Тема — безсмертна, у всіх сенсах,
але після двадцяти чотирьох буде нуль.
"Лагідна диктатура" — майже що вічна секта,
порахую як і коли зміниться цикл швидше за бистрину.
Ти — лис, я — андердог, тому використовую щирість.
Образливо, що не дивлячись на всі регалії їх перекреслюють регламентом "Котолисів".
У текстових — ти заручниця моїх стандартів, поки я з ними заручений числами,
вони подвійні, бо звично розділяти на дві частини.
Я лишаюсь з повагою до тебе навіть в рамках тексту,
справді ціную поради і слова.
Відсутній негативний резус-фактор, та вкину тезу —
Ти — принциповий опонент, але я принципи не здам.
От і для мене закінчені тести,
залишився останній — дедлайн.
до милого постійно приходить
сліпий дощ
а ти все тікаєш
адже коханий давно зник
крізь століття тягнулась
нитка історії
і оплітала петлею твою шию
залишаючи відбитки
якими відмірювався час
чорне сонце твій єдиний супутник
окутувало тебе полум'ям
ти зникла зі світу
проклинаючи своє життя
твої хвости затирали сліди намагань
заново приручити людей
гниль не приємна страва
тому манить абурааге
доля вже обрана
пробачення прийняті
Інарі дав тобі шанс
так прошу
не помились
***
"не заходь за межу.
не заходь за межу.
не заходь." (с) foks
Сподіваюсь, сподобався аперитив,
але я планую рвати зубами межі на англійський прапор.
Червоні лінії — жіночий символ мироточення, як стереотип,
змушений відпирати з біло-стерильного плаття.
Бо пляма - твої слова "я пишу, бо є важливі речі, про які говорити варто" —
виглядає недоречно. Оформила ФОП і віддала рими як процент.
Поки я вчуся гостро декламувати,
ти так і не навчилася писати про це.
У спілкуванні набагато гостріша, так чому лишаєшся перед Рубіконом?
Твій лисячий вискал не розгледіти й під мікроскопом.
Якщо кіцуне обирає серед всіх варіантів кохання,
то маєш піти, адже полум'я погасло.
Тема — безсмертна, у всіх сенсах,
але після двадцяти чотирьох буде нуль.
"Лагідна диктатура" — майже що вічна секта,
порахую як і коли зміниться цикл швидше за бистрину.
Ти — лис, я — андердог, тому використовую щирість.
Образливо, що не дивлячись на всі регалії їх перекреслюють регламентом "Котолисів".
У текстових — ти заручниця моїх стандартів, поки я з ними заручений числами,
вони подвійні, бо звично розділяти на дві частини.
Я лишаюсь з повагою до тебе навіть в рамках тексту,
справді ціную поради і слова.
Відсутній негативний резус-фактор, та вкину тезу —
Ти — принциповий опонент, але я принципи не здам.
От і для мене закінчені тести,
залишився останній — дедлайн.
27.03.202507:25
Іляна Лисиця
тік так ток
цок-цок
Годинник чи стукіт кісток?
цок-цок
З кожним цоком секундної стрілки
смерть робить крок назустріч.
тік так ток
цок-цок
Як ти її зустрінеш?
Хлібом-сіллю озброєний
чи з транспарантом
кам'яних принципів?
Голий, поїдений, в дірах
чи з полем едельвейсів за ребрами?
Коли на годиннику
близько третьої
вона підходить з-за спини,
закриває раптово очі
своїми твердими руками
і каже «Куку! Не чекали?»
цок-цок
тік так ток
Стрілка вже заплила
за шостий буйок.
Розпочнімо куртуазне листування
з заграваннями
і скиданнями хти<strike>жи</strike>вок
«Дивися, який я живий!»
Смерть, як сіль.
Без неї не так смачно.
цок-цок
А коли коло крейдою
майже докреслено,
повиснеш на її кістяних ключицях
майже з полегшенням,
як при зустрічі з близьким
на вокзалі.
І навіть квіти будуть.
Як при зустрічі на вокзалі.
тік так ток
цок-цок
Від півночі до півночі.
цок-цок
За уроком урок.
цок
Кажуть «memento mori»
і десь гірко плаче Агасфер.
***
Безсмертні ті, хто не живе
з Дамокловим мечем у серці.
Не чутно кроків смерті, поки я співаю,
броньована тканиною мелодій.
Коли вона прийде, тоді піду я —
розминулися.
Можна мені не безсмертя,
а вічне життя?
тік так ток
цок-цок
Годинник чи стукіт кісток?
цок-цок
З кожним цоком секундної стрілки
смерть робить крок назустріч.
тік так ток
цок-цок
Як ти її зустрінеш?
Хлібом-сіллю озброєний
чи з транспарантом
кам'яних принципів?
Голий, поїдений, в дірах
чи з полем едельвейсів за ребрами?
Коли на годиннику
близько третьої
вона підходить з-за спини,
закриває раптово очі
своїми твердими руками
і каже «Куку! Не чекали?»
цок-цок
тік так ток
Стрілка вже заплила
за шостий буйок.
Розпочнімо куртуазне листування
з заграваннями
і скиданнями хти<strike>жи</strike>вок
«Дивися, який я живий!»
Смерть, як сіль.
Без неї не так смачно.
цок-цок
А коли коло крейдою
майже докреслено,
повиснеш на її кістяних ключицях
майже з полегшенням,
як при зустрічі з близьким
на вокзалі.
І навіть квіти будуть.
Як при зустрічі на вокзалі.
тік так ток
цок-цок
Від півночі до півночі.
цок-цок
За уроком урок.
цок
Кажуть «memento mori»
і десь гірко плаче Агасфер.
***
Безсмертні ті, хто не живе
з Дамокловим мечем у серці.
Не чутно кроків смерті, поки я співаю,
броньована тканиною мелодій.
Коли вона прийде, тоді піду я —
розминулися.
Можна мені не безсмертя,
а вічне життя?
Көрсөтүлдү 1 - 5 ичинде 5
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.