Сьогодні, 25 березня, – Всесвітній День Читання Толкіна.
У мене кілька видань Володаря Перснів. Одне, найстаріше, датоване 1988 роком. Із цією книгою пов’язана цікава історія – я фактично знайшов її на смітнику.
Ще школярем мене й кількох друзів найняли знайомі викинути мотлох із гаража, куди планувалося загнати автівку. Серед купи цього непотребу було багато книг. Переважно совєтський пропагандистський мотлох. Але навіть у 15 років я не міг просто викинути книги – спочатку потрібно було провести їм верифікацію.
І ось, серед усього цього хламу, майже в першій же коробці, мені трапилася перша частина Володаря Перснів – Хранители. Звісно, після цього всі коробки з книгами довелося перебирати максимально ретельно. Я дуже сподівався знайти й дві наступні частини, але, здається, попередній власник навіть не підозрював, що вони взагалі існують… Або ж їх викинули раніше, ніж я потрапив у цей гараж. Що більш імовірно.
Ще одне видання, 2002 року, – найзатертіше серед усіх моїх книг. Не жартую, у юності я пишався тим, що прочитав Володаря Перснів 16 разів. У середньому двічі-тричі на рік. Трохи хлопця тоді зациклило.
Ну і, нарешті, видання 2020 року – сучасне, українською мовою, від видавництва Астролябія. Дуже люблю ці книги. Коли тримаю їх у руках, з’являється якесь тепле відчуття дому. Взагалі, пан Професор – це письменник, який найбільше вплинув на мене, принаймні в юності. Фактично сформував мою особистість. Він і, мабуть, ще пані Джоан Роулінг. Тому я й досі залишаюся амбасадором Володаря Перснів і Гаррі Поттера. Це для мене насправді ВЕЛИКІ книжки.
Якось так… До речі, а ви знаєте, чому День Читання Толкіна відзначають саме сьогодні? Пишіть свої варіанти в коментарях!
P.S. А також кидайте фото своїх колекцій творчості пана Професора – цікаво подивитися!
