Спонукальний інцидент

Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.

— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.

— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.

Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall

Звісно, я памʼятаю назву. Зихуатанехо. Такі назви занадто красиві, щоб їх можна було забути.
Мене сповнює радісне збудження, таке сильне, що я ледве можу втримати олівець у тремтячій руці. Думаю, таку радість може відчувати лише вільна людина, вільна людина, що вирушає в довгі мандри, і де вони завершаться, вона не знає.
Я надіюся, Енді ще там.
Я надіюся, що зможу перейти кордон.
Надіюся побачити свого друга й потиснути йому руку.
Надіюся, що Тихий океан такий синій, яким я бачив його у своїх снах.
У мені живе надія.

Це мальовничі історії з гуцульського дитинства у міжвоєнні роки ХХ ст.: життєвий триб, побут, звичаї.

Про те, як вирізала з трісочок вориння на іграшковий пліт і цюкнула ножем в пальчик. Як ненароком влучила каменем в голову сусідського хлопчика. Як у творчому запалі до витинанки посікла ножицями татові документи…

Стиль оповідок відтворює синтаксис і форми живої гуцульської говірки.

Мій шеф недолюблював мене. То був молодий чоловік, двадцяти шести чи двадцяти семи років, і я бачив, що викликаю в нього огиду. Так ви гидуватимете улесливим, послужливим старим псом, який підповзає до вас на пузі, щоб його попестили. Господи, та я сам собою гидував. Але... припинити це ніяк не міг. Я хотів йому сказати: "От, юначе, на що перетворює тебе тюрма. Кожен, у кого є влада, стає твоїм хазяїном, а ти — для кожного хазяїна псом. Може, ти й розумієш, що перетворився на собаку, навіть у тюрмі, та позаяк усі на нарах — теж собаки, аж такого значення це не має. Має тільки зовні, за мурами". Але такому молодому, як він, я про це сказати не міг. Він би нізащо не зрозумів.