Тим часом 25 вересня 1944 р. очільник РСГА А. Розенберґ і начальник СД Е. Кальтенбруннер нарешті дійшли згоди щодо необхідності звільнити українських керівників. 27 вересня було випущено на волю С. Бандеру та Я. Стецька, а також того дня почалося звільнення частини українок з табору Равенсбрюк та кількох прихильників і діячів ОУН, які перебували в різних концентраційних таборах. Отже німці звільнили С. Бандеру, Я. Стецька, А. Мельника, Т. Боровця, З. Матлу, Л. Ребета, О. Тюшку та інших.

Поминають і Страбон та Птоломей у «Географіях» своїх, описуючи всю піднебесну, про сих енетів, чи слов’ян, що в Сарматії і при Чорному морі живуть, біля озера Меотійського, називаючи їх роксоланами. Так, ніби русь і аллани. Gramatik ze Wojciech Cranoius у Jan Gotus Magnus [Граматик же, і Войцех Краній, і Ян Гот Великий — латин.— пол.] розповіда­ють, що сі роксолани ще задовго до Різдва Христового війну мали з свеонами, тобто шведами; з ними ж і границю мали, яка й нині є. Мали також війну із Мітрідатом, царем понтським і партським, який ту сторону держав, що її нині цар турецький держить. Суголосить сьому й Trogus Pompeusxin [Трог Пом­пей — латин.], коли їхнє оружжя і броню поминає, кажучи: «Роксолани — хоробрі вої; роблять вони со­бі броню із сурових шкур волових, тими ж шкурами і щити свої обтягають, на війну ж кінно і пішо ви­бираються. Оружжя ж їхнє — шабля, лук і дреколь. Такого оружжя і досі русь уживає»

Ніхто не може заперечувати, що Білорусь та Україна, Вірменія, Грузія та малі народи Кавказу були підкорені Москвою тільки шляхом застосування сили, часто після десятиліть боротьби, і що вони ніколи не відмовлялися від прагнення до волі...
Я не вважаю себе компетентним і не бачу необхідним обговорювати питання про те, наскільки ці підкорені народи все ще прагнуть незалежності і прагнуть возз'єднання з Європою. Якщо вони це роблять, я пристрасно переконаний у тому, що вони мають право на звільнення, і я маю вважати це одним з основних обов'язків справді Європейської мирної конференції - дати цим далеким братам світло свободи та незалежності."

«Український націоналізм у Росії це щось абсолютно відмінне від, скажімо, чеського, польського або фінського націоналізму...
Він не має жодних історичних традицій, оскільки українці ніколи не були нацією, не мали ні свого уряду, жодної або національної культури, за винятком реакційних, романтичних поезій Шевченка...»

Повідомляють, що українські війська під командуванням генерала Петлюри заволоділи Києвом, вигнавши російські війська. Жорстокі бої тривають.
Це епічна подія.
Ніколи народ не об'єднувався з більшою вірою у власну свободу: ніколи народ не захищав своє право на життя та незалежність у складніших умовах.
Вільне населення зворушене цим видовищем до душі, навіть якщо цілі уряди не хочуть на це зважати.
Українці захищають не лише себе, а й Європу.