Билим берүү жана көңүл ачуу
Всесвіт у кишені
Билим берүү жана көңүл ачуу
11.05.202517:57
🤔 Хммм... Схоже, марсохід Perseverance працює неподалік від старого вулкану.
Коли кратер Єзеро (Jezero) обирався місцем посадки Perseverance, найбільш привабливим було те, що він вважався висохлим озером, куди, судячи по схожій на дельту структурі, колись впадала річка. Однак, у цієї локації є "бонус". На знімках марсохода над південно-східним краєм кратера домінує височина - гора Єзеро (Jezero mons), що отримала свою назву лише нещодавно.
Науковці вивчили результати аналізу зразків від Perseverance та орбітальні спостереження. Глини і карбонатні мінерали підтверджують наявність води 3,8 - 3,5 млрд років тому. Але джерела деяких ідентифікованих не-осадових мінералів (зокрема олівіна та піроксена) на дні кратера Єзеро раніше були невідомі. Тепер же вчені припускають, що вони походять від гори Єзеро - древнього експлозивного вулкану. На це додатково вказують морфологічні, термофізичні та мінералогічні властивості гори.
Автори дослідження розглядають також сценарій чергування епізодів вулканізму та потоків води. Втім, період активності вулкану залишається невідомим.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Коли кратер Єзеро (Jezero) обирався місцем посадки Perseverance, найбільш привабливим було те, що він вважався висохлим озером, куди, судячи по схожій на дельту структурі, колись впадала річка. Однак, у цієї локації є "бонус". На знімках марсохода над південно-східним краєм кратера домінує височина - гора Єзеро (Jezero mons), що отримала свою назву лише нещодавно.
Науковці вивчили результати аналізу зразків від Perseverance та орбітальні спостереження. Глини і карбонатні мінерали підтверджують наявність води 3,8 - 3,5 млрд років тому. Але джерела деяких ідентифікованих не-осадових мінералів (зокрема олівіна та піроксена) на дні кратера Єзеро раніше були невідомі. Тепер же вчені припускають, що вони походять від гори Єзеро - древнього експлозивного вулкану. На це додатково вказують морфологічні, термофізичні та мінералогічні властивості гори.
Автори дослідження розглядають також сценарій чергування епізодів вулканізму та потоків води. Втім, період активності вулкану залишається невідомим.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
10.05.202517:56
🟠 🔵 Екзотичні подвійні планетні системи в туманності Оріона можуть виявитися нестабільними.
Схоже, туманність Оріона - єдине місце, де вченим пощастило знайти такі об'єкти. У 2023 р. космічний телескоп "Джеймс Вебб" отримав деталізовані зображення цієї туманності (верхня панель), і в її глибинах виявилося щонайменше 40 вільно блукаючих подвійних планет з масами від 0,7 до 13 мас Юпітера - приклади у нижній панелі. Їх прозвали JuMBO - Jupiter Mass Binary Objects.
Але є одна проблема. У настільки щільному середовищі, як в туманності Оріона, достатньо активно йде зореутворення. Зорі, пролітаючи повз JuMBO, можуть їх руйнувати. Особливо враховуючи що об'єкти в системах розділені 28 - 384 астрономічними одиницями, тобто доволі слабко гравітаційно зв'язані.
Саме цю проблему розглянула група науковців у нещодавно опублікованому дослідженні. Моделюючи рух N тіл, вони варіювали різні параметри, і в усіх моделях виходило що 50 - 90% систем розпадаються впродовж кількох мільйонів років. Тепер постає наступне питання: скільки насправді JuMBO сформувалося в туманності Оріона і скільки з них було зруйновано? І якщо їх було значно більше, то як саме вони формувалися?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Схоже, туманність Оріона - єдине місце, де вченим пощастило знайти такі об'єкти. У 2023 р. космічний телескоп "Джеймс Вебб" отримав деталізовані зображення цієї туманності (верхня панель), і в її глибинах виявилося щонайменше 40 вільно блукаючих подвійних планет з масами від 0,7 до 13 мас Юпітера - приклади у нижній панелі. Їх прозвали JuMBO - Jupiter Mass Binary Objects.
Але є одна проблема. У настільки щільному середовищі, як в туманності Оріона, достатньо активно йде зореутворення. Зорі, пролітаючи повз JuMBO, можуть їх руйнувати. Особливо враховуючи що об'єкти в системах розділені 28 - 384 астрономічними одиницями, тобто доволі слабко гравітаційно зв'язані.
Саме цю проблему розглянула група науковців у нещодавно опублікованому дослідженні. Моделюючи рух N тіл, вони варіювали різні параметри, і в усіх моделях виходило що 50 - 90% систем розпадаються впродовж кількох мільйонів років. Тепер постає наступне питання: скільки насправді JuMBO сформувалося в туманності Оріона і скільки з них було зруйновано? І якщо їх було значно більше, то як саме вони формувалися?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
09.05.202518:02
Дуже кльовий ролик від NASA - як раз те що треба увечері п'ятниці 🥰
Коли у 2022 р. телескоп ім. Джеймса Вебба розпочав свою роботу, він зокрема подарував нам розкішний знімок об'єкта, який називають "Космічні скелі" (Cosmic Cliffs). І саме він слугував основою для цієї тривимірної анімації.
Неймовірний "ландшафт" є насправді частиною величезної туманності Gum 31, що містить молоде зоряне скупчення NGC 3324. Скупчення не потрапляє у поле зору, але воно відіграє визначну роль у формуванні візерунків пилу та газу. Там, де речовина має найвищу щільність, утворюються молоді зорі, що підсвічують туманність зсередини.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Коли у 2022 р. телескоп ім. Джеймса Вебба розпочав свою роботу, він зокрема подарував нам розкішний знімок об'єкта, який називають "Космічні скелі" (Cosmic Cliffs). І саме він слугував основою для цієї тривимірної анімації.
Неймовірний "ландшафт" є насправді частиною величезної туманності Gum 31, що містить молоде зоряне скупчення NGC 3324. Скупчення не потрапляє у поле зору, але воно відіграє визначну роль у формуванні візерунків пилу та газу. Там, де речовина має найвищу щільність, утворюються молоді зорі, що підсвічують туманність зсередини.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
08.05.202515:58
☄️ Замість Венери - назад на Землю. Орієнтовно 10 травня очікується вхід в атмосферу старого космічного апарату Космос-482.
Космос-482 був запущений у 1972 р. як "дублер" апарату Венера-8 - за тих часів то була нормальна практика, що підвищувала шанси на успіх місії. Венера-8 успішно досяг другої планети Сонячної системи, спустився на парашуті крізь її щільні хмари, та за 50 хв роботи на поверхні передав наукові дані.
А от його дублера спіткала невдача. Через несправність розгінного блоку, спусковий модуль Космосу-482 залишився на витягнутій навколоземній орбіті і поступово падав на Землю. Ralf Vandebergh, що відстежує космічне сміття, знімав і Космос-482 (друга ілюстрація). Результат його дуже здивував: схоже, парашут апарату розкритий. Цілком ймовірно, що він мав розкритися через певний встановлений час після запуску.
Поки що складно спрогнозувати як саме буде виглядати вхід апарату в атмосферу. Зазвичай космічне сміття згорає в атмосфері, стаючи трохи схожим на повільний метеор або болід. Але Космос-482, масою 495 кг, оснащений суворим термозахистом, розрахованим на вхід у щільну атмосферу Венери. Тому вважається, що він долетить до поверхні Землі неушкодженим.
Ще складніше передбачити точний час та місце падіння. За даними space-track.org, апарат має увійти в земну атмосферу 10 травня о 8 год (±11 год) за Києвом. Щільність атмосфери може змінюватися через сонячний вітер. З точки зору ймовірності, скоріш за все, апарат впаде в океан. Впродовж наступної доби можуть з'явитися більш точні прогнози.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Космос-482 був запущений у 1972 р. як "дублер" апарату Венера-8 - за тих часів то була нормальна практика, що підвищувала шанси на успіх місії. Венера-8 успішно досяг другої планети Сонячної системи, спустився на парашуті крізь її щільні хмари, та за 50 хв роботи на поверхні передав наукові дані.
А от його дублера спіткала невдача. Через несправність розгінного блоку, спусковий модуль Космосу-482 залишився на витягнутій навколоземній орбіті і поступово падав на Землю. Ralf Vandebergh, що відстежує космічне сміття, знімав і Космос-482 (друга ілюстрація). Результат його дуже здивував: схоже, парашут апарату розкритий. Цілком ймовірно, що він мав розкритися через певний встановлений час після запуску.
Поки що складно спрогнозувати як саме буде виглядати вхід апарату в атмосферу. Зазвичай космічне сміття згорає в атмосфері, стаючи трохи схожим на повільний метеор або болід. Але Космос-482, масою 495 кг, оснащений суворим термозахистом, розрахованим на вхід у щільну атмосферу Венери. Тому вважається, що він долетить до поверхні Землі неушкодженим.
Ще складніше передбачити точний час та місце падіння. За даними space-track.org, апарат має увійти в земну атмосферу 10 травня о 8 год (±11 год) за Києвом. Щільність атмосфери може змінюватися через сонячний вітер. З точки зору ймовірності, скоріш за все, апарат впаде в океан. Впродовж наступної доби можуть з'явитися більш точні прогнози.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202517:58
"Вебб" відстежив зміни погоди на коричневих карликах 🤯
Коричневі карлики - такі собі проміжні об'єкти між зорями та планетами. Два найближчих та найяскравіших з них знаходяться на відстані 6,5 світлових років від нас, і утворюють гравітаційно зв'язану систему, відому як WISE 1049AB або Luhman 16. Їх-то й вивчала міжнародна група вчених за допомогою телескопа ім. Джеймса Вебба. Свіжоопубліковане дослідження є продовженням минулорічного. Разом вони являють собою найтриваліший моніторинг погоди на коричневих карликах на сьогоднішній день.
Цього разу науковці розширили спектральний діапазон, що дозволило проаналізувати і нижні і верхні шари атмосфери. Обидва коричневих карлика доволі швидко обертаються та показують зміни яскравості, причому ці зміни залежать від довжини хвилі, на якій проводяться вимірювання. Вчені пояснюють це неоднорідними шарами хмар, які то з'являються у полі зору то зникають.
Принаймні у одного з двох коричневих карликів за формування хмар (за певної температури та тиску) частково відповідають крихітні силікатні зерна. У високих шарах були виявлені гарячі ділянки, які пов'язують з наявністю чадного газу (СО) та метану.
Науковці сподіваються детально вивчити і інші коричневі карлики, аби зрозуміти закономірності у мінливій погоді подібних об'єктів.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Коричневі карлики - такі собі проміжні об'єкти між зорями та планетами. Два найближчих та найяскравіших з них знаходяться на відстані 6,5 світлових років від нас, і утворюють гравітаційно зв'язану систему, відому як WISE 1049AB або Luhman 16. Їх-то й вивчала міжнародна група вчених за допомогою телескопа ім. Джеймса Вебба. Свіжоопубліковане дослідження є продовженням минулорічного. Разом вони являють собою найтриваліший моніторинг погоди на коричневих карликах на сьогоднішній день.
Цього разу науковці розширили спектральний діапазон, що дозволило проаналізувати і нижні і верхні шари атмосфери. Обидва коричневих карлика доволі швидко обертаються та показують зміни яскравості, причому ці зміни залежать від довжини хвилі, на якій проводяться вимірювання. Вчені пояснюють це неоднорідними шарами хмар, які то з'являються у полі зору то зникають.
Принаймні у одного з двох коричневих карликів за формування хмар (за певної температури та тиску) частково відповідають крихітні силікатні зерна. У високих шарах були виявлені гарячі ділянки, які пов'язують з наявністю чадного газу (СО) та метану.
Науковці сподіваються детально вивчити і інші коричневі карлики, аби зрозуміти закономірності у мінливій погоді подібних об'єктів.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202518:21
Давню загадку астрофізики допоміг розгадати... аміак 🤔
Вже доволі давно вчені намагаються зрозуміти яким чином найбільш масивні зорі, що наприкінці еволюційного шляху спалахують надновими, примудряються накопичити настільки багато речовини.
Міжнародна група науковців звернула увагу на дуже молоду зорю HW2 в одному з найближчих до нас регіонів зореутворення - Цефей А.
Радіоспостереження на телескопі VLA (Very Large Array) допомогли міжнародній групі астрофізиків вперше виявити потужний потік газу навколо зорі, яка все ще продовжує накопичувати масу.
У якості "трасеру" динаміки газу дослідники використали молекулу аміаку, що часто зустрічається у міжзоряних хмарах. Спостереження виявили доволі щільне кільце гарячого газу радіусом від 200 до 700 астрономічних одиниць. Воно обертається навколо молодої зорі, стискається та падає на неї. Хоча швидкість падіння у 0.002 сонячної маси на рік начебто не надто вражаюча, насправді це один з найвищих показників що коли-небудь спостерігався.
Цікаво також і те, що у структурі диска виявлено асиметрію: зовнішні потоки газу доставляють матеріал з якогось одного боку диску. Подібні потоки існують і в інших регіонах зореутворення. Ймовірно, саме вони відіграють ключову роль у формуванні акреційних дисків навколо юних гарячих зір.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Вже доволі давно вчені намагаються зрозуміти яким чином найбільш масивні зорі, що наприкінці еволюційного шляху спалахують надновими, примудряються накопичити настільки багато речовини.
Міжнародна група науковців звернула увагу на дуже молоду зорю HW2 в одному з найближчих до нас регіонів зореутворення - Цефей А.
Радіоспостереження на телескопі VLA (Very Large Array) допомогли міжнародній групі астрофізиків вперше виявити потужний потік газу навколо зорі, яка все ще продовжує накопичувати масу.
У якості "трасеру" динаміки газу дослідники використали молекулу аміаку, що часто зустрічається у міжзоряних хмарах. Спостереження виявили доволі щільне кільце гарячого газу радіусом від 200 до 700 астрономічних одиниць. Воно обертається навколо молодої зорі, стискається та падає на неї. Хоча швидкість падіння у 0.002 сонячної маси на рік начебто не надто вражаюча, насправді це один з найвищих показників що коли-небудь спостерігався.
Цікаво також і те, що у структурі диска виявлено асиметрію: зовнішні потоки газу доставляють матеріал з якогось одного боку диску. Подібні потоки існують і в інших регіонах зореутворення. Ймовірно, саме вони відіграють ключову роль у формуванні акреційних дисків навколо юних гарячих зір.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
11.05.202514:31
10.05.202513:05
🌌 Чи можливо зазирнути за горизонт подій чорної діри?
Перш за все, горизонтом подій називають умовну межу навколо чорної діри, всередині якої гравітаційне тяжіння настільки сильне, що подолати його не в змозі навіть світло. Якщо вважати чорну діру сферично симетричною, то горизонт подій має форму сфери. Її радіус відомий як радіус Шварцшильда (або гравітаційний радіус), і залежить він від маси чорної діри.
Оскільки з-за горизонту подій до нас не може потрапити ніяке випромінювання, то наші здогадки про те, що там відбувається, є суто спекулятивними і базуються на математичних моделях. Гіпотетично, якщо у чорну діру спрямувати зонд, то, ймовірно, на підльоті він буде зруйнований припливними силами. Але навіть якщо ні, то при наближенні до горизонту подій, для нас, зовнішніх спостерігачів, через ефект уповільнення часу зонд "зависне" на цій межі і буде поступово тьмяніти. У припущенні що зонд таки потрапив всередину, ми все одно не зможемо отримати від нього дані. Все що відбувається у чорній дірі - залишається у чорній дірі.
Отже, єдине що залишається нам - спостереження за акреційними дисками, аналіз гравітаційних хвиль та математичне моделювання.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Перш за все, горизонтом подій називають умовну межу навколо чорної діри, всередині якої гравітаційне тяжіння настільки сильне, що подолати його не в змозі навіть світло. Якщо вважати чорну діру сферично симетричною, то горизонт подій має форму сфери. Її радіус відомий як радіус Шварцшильда (або гравітаційний радіус), і залежить він від маси чорної діри.
Оскільки з-за горизонту подій до нас не може потрапити ніяке випромінювання, то наші здогадки про те, що там відбувається, є суто спекулятивними і базуються на математичних моделях. Гіпотетично, якщо у чорну діру спрямувати зонд, то, ймовірно, на підльоті він буде зруйнований припливними силами. Але навіть якщо ні, то при наближенні до горизонту подій, для нас, зовнішніх спостерігачів, через ефект уповільнення часу зонд "зависне" на цій межі і буде поступово тьмяніти. У припущенні що зонд таки потрапив всередину, ми все одно не зможемо отримати від нього дані. Все що відбувається у чорній дірі - залишається у чорній дірі.
Отже, єдине що залишається нам - спостереження за акреційними дисками, аналіз гравітаційних хвиль та математичне моделювання.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
09.05.202514:09
+1
08.05.202512:39
Упіймати маленьку невидимку: як вчені знаходять чорні діри зоряних мас?
Найменш масивні чорні діри, в існуванні яких астрономи абсолютно впевнені, це ті, що утворилися в результаті колапсу (невпинного стиснення) достатньо масивних зір. І наразі існує декілька способів їх виявити.
⭐️ Мікроквазари та рентгенівські подвійні зорі. Найлегше виявити чорну діру, що перетягує речовину із зорі-супутниці. При цьому навколо чорної діри зазвичай утворюється акреційний диск, що випромінює в рентгенівському діапазоні. Іноді такі системи показують потужні спалахи.
Класичні приклади - SS 433 (хоча не виключено що компактним компаньйоном є нейтронна зоря) та V404 Лебедя.
⭐️ Чорна діра у широкій системі зі звичайною зорею. У цьому випадку обміну речовиною не відбувається - чорна діра веде себе дуже і дуже тихо. Але надзвичайно точні вимірювання положення видимого компонента можуть показати його крихітні коливання, за якими науковці визначають наявність невидимого супутника.
Саме таку систему - Gaia BH1 - виявили у минулому році за допомогою космічного телескопа Gaia. Це найближча до нас відома чорна діра - за 1560 світлових років.
⭐️ Злиття чорних дір зоряних мас. Для цього вже знадобиться детектор гравітаційних хвиль. Під час злиття компактних масивних об'єктів - чорних дір або нейтронних зір - виникають гравітаційні хвилі, які фіксують детектори. За отриманими даними науковці можуть відновити початкові маси об'єктів та встановити їх природу.
Перша фіксація злиття двох чорних дір була у 2015 р. - подія GW150914.
⭐️ Гравітаційне мікролінзування. Це найскладніший спосіб детекції, він дозволяє "побачити" поодиноку чорну діру, що пройшла між нами та більш далекою зорею. Світло зорі огинає чорну діру та спрямовується на нас, що призводить до тимчасового збільшення яскравості світила.
Власне, достатньо надійний приклад відомий поки лише один - OGLE-2011-BLG-0462.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Найменш масивні чорні діри, в існуванні яких астрономи абсолютно впевнені, це ті, що утворилися в результаті колапсу (невпинного стиснення) достатньо масивних зір. І наразі існує декілька способів їх виявити.
⭐️ Мікроквазари та рентгенівські подвійні зорі. Найлегше виявити чорну діру, що перетягує речовину із зорі-супутниці. При цьому навколо чорної діри зазвичай утворюється акреційний диск, що випромінює в рентгенівському діапазоні. Іноді такі системи показують потужні спалахи.
Класичні приклади - SS 433 (хоча не виключено що компактним компаньйоном є нейтронна зоря) та V404 Лебедя.
⭐️ Чорна діра у широкій системі зі звичайною зорею. У цьому випадку обміну речовиною не відбувається - чорна діра веде себе дуже і дуже тихо. Але надзвичайно точні вимірювання положення видимого компонента можуть показати його крихітні коливання, за якими науковці визначають наявність невидимого супутника.
Саме таку систему - Gaia BH1 - виявили у минулому році за допомогою космічного телескопа Gaia. Це найближча до нас відома чорна діра - за 1560 світлових років.
⭐️ Злиття чорних дір зоряних мас. Для цього вже знадобиться детектор гравітаційних хвиль. Під час злиття компактних масивних об'єктів - чорних дір або нейтронних зір - виникають гравітаційні хвилі, які фіксують детектори. За отриманими даними науковці можуть відновити початкові маси об'єктів та встановити їх природу.
Перша фіксація злиття двох чорних дір була у 2015 р. - подія GW150914.
⭐️ Гравітаційне мікролінзування. Це найскладніший спосіб детекції, він дозволяє "побачити" поодиноку чорну діру, що пройшла між нами та більш далекою зорею. Світло зорі огинає чорну діру та спрямовується на нас, що призводить до тимчасового збільшення яскравості світила.
Власне, достатньо надійний приклад відомий поки лише один - OGLE-2011-BLG-0462.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202515:03
🚀 Місячний модуль японської приватної компанії
Апарат Resilience (Hakuto-R Mission 2), був запущений 15 січня цього року, разом із Blue Ghost від Firefly Aerospace. І якщо Blue Ghost сів на поверхню Місяця вже 2 березня, то для Resilience була обрана більш економічна орбіта, що означає значно тривалішу подорож.
Цієї ночі інженери
Серед корисного навантаження є ровер Tenacious довжиною 54 см. Він оснащений камерою та лопаткою для збору зразків.
Минула спроба ispace посадити модуль на Місяці виявилася невдалою, але цього разу інженери врахували отриманий досвід. Посадка Resilience призначена на 5 червня. Будемо слідкувати!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
ispace вийшов на навколомісячну орбіту.Апарат Resilience (Hakuto-R Mission 2), був запущений 15 січня цього року, разом із Blue Ghost від Firefly Aerospace. І якщо Blue Ghost сів на поверхню Місяця вже 2 березня, то для Resilience була обрана більш економічна орбіта, що означає значно тривалішу подорож.
Цієї ночі інженери
ispace увімкнули основний двигун Resilience та вивели апарат на стабільну орбіту навколо Місяця, успішно завершивши 7-й з 10 ключових етапів місії.Серед корисного навантаження є ровер Tenacious довжиною 54 см. Він оснащений камерою та лопаткою для збору зразків.
Минула спроба ispace посадити модуль на Місяці виявилася невдалою, але цього разу інженери врахували отриманий досвід. Посадка Resilience призначена на 5 червня. Будемо слідкувати!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202515:10
11.05.202511:07
💫 Фундаментальна загадка квазарів.
Яким чином менше ніж за мільярд років існування Всесвіт зміг виростити настільки потужних монстрів? 🤔
У новому дослідженні група вчених розглянула 6 квазарів з дуже малими "зонами близькості", де іонізуюче випромінювання від квазара значно перевищує космічний іонізуючий фон. Ми бачимо ці об'єкти таким, якими вони були коли космічна історія налічувала не більше 1 мільярду років (червоний зсув z ~ 6), а мала "зона близькості" вказує на юний вік квазару.
Вивчаючи оточення квазарів за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT), науковці оцінювали час активного поглинання квазаром речовини, і виявили, що він становить менше 1 мільйона років! Для космічних масштабів це неймовірно короткий термін, а саме існування подібних об'єктів загострює одне з головних питань сучасної космології: як за такий короткий час могли утворитися настільки масивні чорні діри?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Яким чином менше ніж за мільярд років існування Всесвіт зміг виростити настільки потужних монстрів? 🤔
Квазари є одними з найбільш високоенергетичних джерел Всесвіту, хоча, через великі відстані до них, ми жодного не можемо побачити неозброєним оком - навіть найяскравішого 3C 273, що тут на фото "Хаббла". Фізично, квазари являють собою надмасивні чорні діри з масами у мільйони чи мільярди сонячних. Вони активно поглинають матерію з оточуючого акреційного диску, розігрітого до мільйонів градусів. Частина речовини виривається вздовж осі обертання квазара у вигляді надзвичайно швидких струменів - джетів. З цього "філіалу пекла" випромінювання доходить до нас від акреційного диску, джетів та гарячого (хоча й більш розрідженого) оточуючого газу.
У новому дослідженні група вчених розглянула 6 квазарів з дуже малими "зонами близькості", де іонізуюче випромінювання від квазара значно перевищує космічний іонізуючий фон. Ми бачимо ці об'єкти таким, якими вони були коли космічна історія налічувала не більше 1 мільярду років (червоний зсув z ~ 6), а мала "зона близькості" вказує на юний вік квазару.
Вивчаючи оточення квазарів за допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT), науковці оцінювали час активного поглинання квазаром речовини, і виявили, що він становить менше 1 мільйона років! Для космічних масштабів це неймовірно короткий термін, а саме існування подібних об'єктів загострює одне з головних питань сучасної космології: як за такий короткий час могли утворитися настільки масивні чорні діри?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
10.05.202509:46
🤷🏻 Космос-482 - "апарат Шредінгера".
За прогнозами space-track.org, «Космос-482» вже мав досягнути поверхні Землі, навіть якщо ви все ще бачите його на трекерах - це не більше ніж імітація. О 10:32 німецькі радари його не виявили, хоча на минулому витку спостерігали.
Є розрахунки, що апарат увійшов у щільні шари атмосфери приблизно о 9:24 (за Києвом) над Індійським океаном за 560 км на захід від острову Середній Андаман, і впав неподалік від берегів Джакарта. Але ці дані ненадійні. Фото- та відео-фіксації ніде нема, принаймні поки що.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
За прогнозами space-track.org, «Космос-482» вже мав досягнути поверхні Землі, навіть якщо ви все ще бачите його на трекерах - це не більше ніж імітація. О 10:32 німецькі радари його не виявили, хоча на минулому витку спостерігали.
Є розрахунки, що апарат увійшов у щільні шари атмосфери приблизно о 9:24 (за Києвом) над Індійським океаном за 560 км на захід від острову Середній Андаман, і впав неподалік від берегів Джакарта. Але ці дані ненадійні. Фото- та відео-фіксації ніде нема, принаймні поки що.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
09.05.202510:04
Надмасивна чорна діра у далекій галактиці виявилася не одна! Схоже, в її серці причаївся іще один монстр. Що видало його? Нестримне бажання перекусити близькою зорею.
Нещодавно опубліковане відкриття є справді унікальним: вперше вченим вдалося відкрити у видимому діапазоні епізод розривання зорі надмасивною чорною дірою, розташованою НЕ в центрі галактики. Спалах AT2024tvd, виявлений у минулому році за допомогою оптичного огляду ZTF (Zwicky Transient Facility), відбувся у галактиці, що за 600 мільйонів світлових років від нас.
Науковці дослідили його за допомогою "Хаббла", рентгенівського телескопу Chandra та радіотелескопу VLA. Цього вистачило, аби однозначно встановити природу спалаху та роздивитися, що відбувся він НЕ там, де знаходиться центральна надмасивна чорна діра, а на відстані ~2600 світлових років. Дослідники пов'язують подію з руйнуванням зорі іншою чорною дірою, маса якої оцінюється у мільйон сонячних мас, що принаймні у 10 разів менше за центральну чорну діру.
Вчені порівняли свою знахідку з двома іншими подібними, відкритими в рентгенівському діапазоні. В усіх трьох випадках галактики надзвичайно масивні. Ймовірно, ця менш масивна чорна діра колись була ядром галактики, що злилася з більш масивною. Вчені також розглядають і іншу можливість: ядро галактики насправді є потрійним, і цю чорну діру викинуло з центру в результаті складної взаємодії системи.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Нещодавно опубліковане відкриття є справді унікальним: вперше вченим вдалося відкрити у видимому діапазоні епізод розривання зорі надмасивною чорною дірою, розташованою НЕ в центрі галактики. Спалах AT2024tvd, виявлений у минулому році за допомогою оптичного огляду ZTF (Zwicky Transient Facility), відбувся у галактиці, що за 600 мільйонів світлових років від нас.
Науковці дослідили його за допомогою "Хаббла", рентгенівського телескопу Chandra та радіотелескопу VLA. Цього вистачило, аби однозначно встановити природу спалаху та роздивитися, що відбувся він НЕ там, де знаходиться центральна надмасивна чорна діра, а на відстані ~2600 світлових років. Дослідники пов'язують подію з руйнуванням зорі іншою чорною дірою, маса якої оцінюється у мільйон сонячних мас, що принаймні у 10 разів менше за центральну чорну діру.
Вчені порівняли свою знахідку з двома іншими подібними, відкритими в рентгенівському діапазоні. В усіх трьох випадках галактики надзвичайно масивні. Ймовірно, ця менш масивна чорна діра колись була ядром галактики, що злилася з більш масивною. Вчені також розглядають і іншу можливість: ядро галактики насправді є потрійним, і цю чорну діру викинуло з центру в результаті складної взаємодії системи.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
08.05.202509:40
🥳 Вчора святкувався Міжнародний день планетаріїв!
Раніше традиційно День планетаріїв відзначався у другу неділю березня. Але у минулому році Міжнародне товариство планетаріїв вирішило перенести це свято на 7 травня. Дата обрана не випадково. Саме в цей день, рівно 100 років тому (у 1925), в Німецькому музеї в Мюнхені відкрився перший в світі проекційний планетарій. Для його розробки компанія Carl Zeiss витратила декілька років на розрахунки та «втілення в металі».
🪐 Сьогоднішні планетарії є здебільшого цифровими, вони виконують як освітні, так і розважальні функції. В планетарії ви можете послухати науково-популярні лекції вчених та побачити проекцію зоряного неба, а можете подивитися повнокупольний фільм - як у кіно.
Поділіться в коментарях, чи доводилося вам бувати у планетарії? Чи є планетарій у вашому місті? Може ви пам’ятаєте як потрапили до планетарію вперше? А може у вас є улюблений планетарій?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Раніше традиційно День планетаріїв відзначався у другу неділю березня. Але у минулому році Міжнародне товариство планетаріїв вирішило перенести це свято на 7 травня. Дата обрана не випадково. Саме в цей день, рівно 100 років тому (у 1925), в Німецькому музеї в Мюнхені відкрився перший в світі проекційний планетарій. Для його розробки компанія Carl Zeiss витратила декілька років на розрахунки та «втілення в металі».
🪐 Сьогоднішні планетарії є здебільшого цифровими, вони виконують як освітні, так і розважальні функції. В планетарії ви можете послухати науково-популярні лекції вчених та побачити проекцію зоряного неба, а можете подивитися повнокупольний фільм - як у кіно.
Поділіться в коментарях, чи доводилося вам бувати у планетарії? Чи є планетарій у вашому місті? Може ви пам’ятаєте як потрапили до планетарію вперше? А може у вас є улюблений планетарій?
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202512:00
Дивні сплески поблизу гігантської чорної діри: нова гіпотеза пропонує цікаве пояснення.
Серед усіх надмасивних чорних дір, що ховаються у серцях галактик, особливо виділяються 9, з околиць яких вчені фіксують квазиперодичні рентгенівські спалахи. Тобто проміжок часу між спалахами дещо варіюється. Але в цій невеличкій групі найбільш цікавою є Ansky, спалахи якої є найбільш енергетичними та тривалими, вони відбуваються приблизно кожні 4,5 дні та тривають близько 1,5 дня.
Дослідження Ansky тривають з 2019 року, а впродовж 2024-го вдалося накопичити доволі багато даних завдяки рентгенівському інструменту NICER, встановленому на борту МКС.
Науковці припускають, що екстремальні властивості Ansky зумовлені процесами у величезному диску навколо чорної діри, маса якої щонайменше у сотні тисяч разів перевищує сонячну. Крізь диск проходить значно менший об'єкт (ймовірно, зоря). Пробиваючи диск, цей об'єкт виштовхує хмари гарячого газу, як показано на анімації. Це й зумовлює піки випромінювання в рентгенівському діапазоні. Дослідники виявили, що в результаті кожного такого зіткнення речовина, маса якої сягає маси Юпітера, досягає шаленої швидкості розширення - 15% від світлової! Варіації часу між спалахами пов'язують з нестабільністю орбіти навколо надмасивної чорної діри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Серед усіх надмасивних чорних дір, що ховаються у серцях галактик, особливо виділяються 9, з околиць яких вчені фіксують квазиперодичні рентгенівські спалахи. Тобто проміжок часу між спалахами дещо варіюється. Але в цій невеличкій групі найбільш цікавою є Ansky, спалахи якої є найбільш енергетичними та тривалими, вони відбуваються приблизно кожні 4,5 дні та тривають близько 1,5 дня.
Дослідження Ansky тривають з 2019 року, а впродовж 2024-го вдалося накопичити доволі багато даних завдяки рентгенівському інструменту NICER, встановленому на борту МКС.
Науковці припускають, що екстремальні властивості Ansky зумовлені процесами у величезному диску навколо чорної діри, маса якої щонайменше у сотні тисяч разів перевищує сонячну. Крізь диск проходить значно менший об'єкт (ймовірно, зоря). Пробиваючи диск, цей об'єкт виштовхує хмари гарячого газу, як показано на анімації. Це й зумовлює піки випромінювання в рентгенівському діапазоні. Дослідники виявили, що в результаті кожного такого зіткнення речовина, маса якої сягає маси Юпітера, досягає шаленої швидкості розширення - 15% від світлової! Варіації часу між спалахами пов'язують з нестабільністю орбіти навколо надмасивної чорної діри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202510:12
Навіть одна чорна діра - об'єкт дивовижний. А як щодо двох?
Візуалізація від NASA показує як виглядала б пара надмасивних чорних дір. Цю комп'ютерну симуляцію розробила команда вчених NASA Goddard Space Flight Center, щоб продемонструвати як викривляється світло від гарячих акреційних дисків навколо чорних дір, подібних до тих, що містяться у центрах галактик. Внутрішні кільця відповідають так званим фотонним сферам - зонам поблизу горизонту подій, звідки навіть світло не може вирватися.
Акреційні диски для зручності пофарбовані у різні кольори: червоний - для чорної діри масою у 200 мільйонів мас Сонця, блакитний - для меншої, у 100 млн. Якщо дивитися на чорну діру в напрямку орбітальної площини, то, через викривлення простору-часу, буде видно не тільки ближній, але дальній бік акреційного диску, причому як "знизу", так і "згори".
Якщо ж одна чорна діра проходить за іншою, то все виглядає ще більш заплутано. Особливо цікаво, що кожна з двох чорних дір створює додаткове зображення "партнерки": у певний момент можна побачити основне зображення "зверху" та додаткове - з ребра.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Візуалізація від NASA показує як виглядала б пара надмасивних чорних дір. Цю комп'ютерну симуляцію розробила команда вчених NASA Goddard Space Flight Center, щоб продемонструвати як викривляється світло від гарячих акреційних дисків навколо чорних дір, подібних до тих, що містяться у центрах галактик. Внутрішні кільця відповідають так званим фотонним сферам - зонам поблизу горизонту подій, звідки навіть світло не може вирватися.
Акреційні диски для зручності пофарбовані у різні кольори: червоний - для чорної діри масою у 200 мільйонів мас Сонця, блакитний - для меншої, у 100 млн. Якщо дивитися на чорну діру в напрямку орбітальної площини, то, через викривлення простору-часу, буде видно не тільки ближній, але дальній бік акреційного диску, причому як "знизу", так і "згори".
Якщо ж одна чорна діра проходить за іншою, то все виглядає ще більш заплутано. Особливо цікаво, що кожна з двох чорних дір створює додаткове зображення "партнерки": у певний момент можна побачити основне зображення "зверху" та додаткове - з ребра.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
11.05.202506:09
Своїми альтернативними ідеями діліться у коментарях 😉
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
10.05.202506:16
Свіженький Юпітер "очами" космічного апарату Juno під час близького (72-го) прольоту 7 травня.
Насправді місія Juno поступово добігає кінця, запланованого на 17 вересня цього року. Але її вже двічі подовжували, тож не виключено що так буде і цього разу.
📷 Обробка "сирих" знімків - Kevin M. Gill.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Насправді місія Juno поступово добігає кінця, запланованого на 17 вересня цього року. Але її вже двічі подовжували, тож не виключено що так буде і цього разу.
📷 Обробка "сирих" знімків - Kevin M. Gill.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
09.05.202505:57
🤩 Вражаючої деталізації Юпітер у тісному оточенні супутників - через 355-мм телескоп!
Своїми шедеврами астрофотографічного мистецтва нас знову радує Damian Peach. Зйомка проводилася 25 лютого, коли Іо, Європа, Ганімед і Каллісто знаходилися неподалік від Юпітера.
Ця система дуже динамічна, тож буквально за годину можна побачити зміни у конфігурації супутників. Зокрема ці два кадри розділяє менше ніж півгодини, а вже помітно зсунувся Іо (червонуватий супутник) та Європа і тінь Ганімеда опинилися на диску планети.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Своїми шедеврами астрофотографічного мистецтва нас знову радує Damian Peach. Зйомка проводилася 25 лютого, коли Іо, Європа, Ганімед і Каллісто знаходилися неподалік від Юпітера.
Ця система дуже динамічна, тож буквально за годину можна побачити зміни у конфігурації супутників. Зокрема ці два кадри розділяє менше ніж півгодини, а вже помітно зсунувся Іо (червонуватий супутник) та Європа і тінь Ганімеда опинилися на диску планети.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
08.05.202505:54
🔥 Подивіться який розкішний протуберанець спостерігався вчора на Сонці! Частина його відірвалася та продовжила свій шлях у міжпланетний простір - такі протуберанці називаються еруптивними.
Розмір плазмової петлі оцінити складно, оскільки вона виходить за межі кадру SDO (Solar Dynamics Observatory), але щонайменше 700 000 км напевно є.
Найбільш яскрава зона на самому диску - AR 4079, яку ми нещодавно обговорювали.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Розмір плазмової петлі оцінити складно, оскільки вона виходить за межі кадру SDO (Solar Dynamics Observatory), але щонайменше 700 000 км напевно є.
Найбільш яскрава зона на самому диску - AR 4079, яку ми нещодавно обговорювали.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
07.05.202505:57
Галактика на прізвисько "Кит" - Whale Galaxy.
Хоча це геть не очевидно, галактика "Кит" (NGC 4631) класифікується як спіральна, просто ми бачимо її з ребра. Асиметричний вид цього "зоряного острівця" робить його і справді трохи схожим на кита.
Поруч знаходиться карликова еліптична галактика NGC 4627, взаємодія з якою є ймовірною причиною викривленої форми "Кита".
📷 Dale Penkala
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Хоча це геть не очевидно, галактика "Кит" (NGC 4631) класифікується як спіральна, просто ми бачимо її з ребра. Асиметричний вид цього "зоряного острівця" робить його і справді трохи схожим на кита.
Поруч знаходиться карликова еліптична галактика NGC 4627, взаємодія з якою є ймовірною причиною викривленої форми "Кита".
📷 Dale Penkala
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
06.05.202505:52
Велику групу плям AR 4079, що нещодавно перетнула центральний меридіан, можна побачити навіть без оптичних приладів.
Але, будь ласка, дбайте про безпеку. Найкраще для спостережень підійде спеціальний сонячний фільтр, зокрема - плівка Astrosolar. Якщо збереглося щось з часів сонячного затемнення - теж можна використати. Деякі спостерігачі навіть повідомляли, що групу плям видно, якщо дивитися крізь не дуже щільні хмари.
Насправді ми очікували від AR 4079 чогось цікавенького. Але потужних спалахів чи викидів корональної маси ця група так і не показала.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Але, будь ласка, дбайте про безпеку. Найкраще для спостережень підійде спеціальний сонячний фільтр, зокрема - плівка Astrosolar. Якщо збереглося щось з часів сонячного затемнення - теж можна використати. Деякі спостерігачі навіть повідомляли, що групу плям видно, якщо дивитися крізь не дуже щільні хмари.
Насправді ми очікували від AR 4079 чогось цікавенького. Але потужних спалахів чи викидів корональної маси ця група так і не показала.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 1 069
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.