<дрібка слави?>
присвята президентам та й взагалі творчим людям
**
у решеті ждав непокори - й втопився
крізь зуби пиявками труять: "марнолицар!"
набридли в новинах.
кожен крокострок — крапля лінзи надії,
прикрита вдалими звітами,
сміхом плит із плечей-гори.
впали розрідженою хлюпотою на ноги,
немов обернувся шлях зів'ялою зухвалістю короною.
початок — такт, утім
не приймеш опору на старт
без втрат.
вдома скидаєш гримасу,
справедливо згортаючи калачиком славу
але якою ціною...
на нитці тримається пензлик
поетичної держави
(вкрали у Ноя, у Едіпа
і в тебе вкрадуть чи ти
не ті чити...) —
лиш форма малюнку:
живі, справжні, віддані державі люди,
не дадуть змивати завченим хробакам
кордони у пеклодружбі
чи свя-то-за-гра-ванній прихильності
до свого
(Шевченко би зблід).
отак засинає у кімнаті твій внутрішній звір.
ідея не склалася,
не збіглася бісиками вдоволеної натури
лише загралася
колючим струмом "інь" та "янь"
в оригінальний
доробок.
бо те, що трохи гріє вечорами
щоранку в новинах за більше вдаватимуть...
