Думки з війни Діалог з тренером
Цей канал був створений, щоб говорити про спорт та виховання. Але в Україні війна і я вимикнув режим "тренер" та увімкнув "військовий"
Тож говоримо про те, як бути корисним для Перемоги, а також, як підтримувати та триматись.
Тож говоримо про те, як бути корисним для Перемоги, а також, як підтримувати та триматись.
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаГруд 16, 2021
TGlistке кошулган дата
Черв 03, 2023Тиркелген топ
Діалог з тренером
9
"Думки з війни Діалог з тренером" тобундагы акыркы жазуулар
16.04.202510:45
#діалог_з_тренером
Непопулярне про ТЦК ч.2
В продовження минулої теми про ТЦК, ще декілька власних думок, а ви вже самі вирішуйте подобається вам це, чи ні. От прямо відчуваю себе адвокатом ТЦК, хоча ні мені, ні їм це не потрібно.
Часто ми самі створюємо проблему, яку потім намагаємось вирішити і коли в нас не виходить, звинувачуємо інших.
Про що це я.
Середньостатистичний чоловік, без критичних вад здоров’я, без законних підстав для уникнення мобілізації, ходить і чекає… чого? Що пронесе, що не зупинять, не знайдуть, все закінчиться раніше?
Байдуже, будь який з цих варіантів, чи ще стотисяч інших.
І ось на його шляху зустрічається мобільна група ТЦК,
Все пішло не за планом. І тут починається найцікавіше, він обирає одну з багатьох моделей поведінки, а саме:
а) Починає “качати”, сподіваючись на шпаринки в законодавстві, та згадуючи всі поради ТІк-ток експертів “як нагнути ТЦКашника”.
б) Намагається втекти, при цьому автоматично демонструючи рівень своєї фізичної підготовки та здоров’я (потім вже не буде сенсу розповідати про вади).
в) Телефонує адвокату (має право), щоб той приїхав відстоювати його права і тоді вже адвокат намагається нагнути працівників ТЦК.
г) Чемно спілкується бере повістку або погоджується проїхати в ТЦК.
В усіх цих випадках кінець один, людина з вірогідністю 99% буде мобілізована.
Але в перших трьох (а,б,в) це буде максимально не комфортно для нього.
Варіант “г” також не дуже комфортний психологічно, але ставлення до такої людини буде кардинально відрізнятись.
Стосовно ставлення і побічних ефектів пунктів А,Б,В. Чи вважаю я що працівник ТЦК може собі дозволити порушувати закон? Ні. Але вони також люди… Не правільно, але вже, як є.
В черговий раз напишу, що вимагати дотримання прав доцільно, коли не нехтуєш обов’язками.
Та в будь-якому з перелічених варіантів представник ТЦК буде “поганим” для тебе, бо так, чи інакше примушує робити те, що ти не планував.
На любий аргумент, чому той, чи інший тип не мав би бути мобілізованим (окрім здоров’я) я можу навести по декілька подібних, які самі прийшли і воюють…
Тепер родзинка. Всього цього можна уникнути, якщо діяти на випередження. Не чекати, сподіваючись і потім розчаровуючись. Прийти в рекрутинговий центр якоїсь частини, або в відділ рекрутинггу ЗСУ.
Сьогодні є можливість підібрати посаду з урахуванням вмінь, навичок з цивільного життя.
Тож, не сподівайтесь на “диво” бо його не станеться, дійте самі.
Допис є сенс читати та обговорювати, лише, якщо для вас неприйнятний варіант, підкоритись та здатись.
Далі буде?... побачимо...
Непопулярне про ТЦК ч.2
В продовження минулої теми про ТЦК, ще декілька власних думок, а ви вже самі вирішуйте подобається вам це, чи ні. От прямо відчуваю себе адвокатом ТЦК, хоча ні мені, ні їм це не потрібно.
Часто ми самі створюємо проблему, яку потім намагаємось вирішити і коли в нас не виходить, звинувачуємо інших.
Про що це я.
Середньостатистичний чоловік, без критичних вад здоров’я, без законних підстав для уникнення мобілізації, ходить і чекає… чого? Що пронесе, що не зупинять, не знайдуть, все закінчиться раніше?
Байдуже, будь який з цих варіантів, чи ще стотисяч інших.
І ось на його шляху зустрічається мобільна група ТЦК,
Все пішло не за планом. І тут починається найцікавіше, він обирає одну з багатьох моделей поведінки, а саме:
а) Починає “качати”, сподіваючись на шпаринки в законодавстві, та згадуючи всі поради ТІк-ток експертів “як нагнути ТЦКашника”.
б) Намагається втекти, при цьому автоматично демонструючи рівень своєї фізичної підготовки та здоров’я (потім вже не буде сенсу розповідати про вади).
в) Телефонує адвокату (має право), щоб той приїхав відстоювати його права і тоді вже адвокат намагається нагнути працівників ТЦК.
г) Чемно спілкується бере повістку або погоджується проїхати в ТЦК.
В усіх цих випадках кінець один, людина з вірогідністю 99% буде мобілізована.
Але в перших трьох (а,б,в) це буде максимально не комфортно для нього.
Варіант “г” також не дуже комфортний психологічно, але ставлення до такої людини буде кардинально відрізнятись.
Стосовно ставлення і побічних ефектів пунктів А,Б,В. Чи вважаю я що працівник ТЦК може собі дозволити порушувати закон? Ні. Але вони також люди… Не правільно, але вже, як є.
В черговий раз напишу, що вимагати дотримання прав доцільно, коли не нехтуєш обов’язками.
Та в будь-якому з перелічених варіантів представник ТЦК буде “поганим” для тебе, бо так, чи інакше примушує робити те, що ти не планував.
На любий аргумент, чому той, чи інший тип не мав би бути мобілізованим (окрім здоров’я) я можу навести по декілька подібних, які самі прийшли і воюють…
Тепер родзинка. Всього цього можна уникнути, якщо діяти на випередження. Не чекати, сподіваючись і потім розчаровуючись. Прийти в рекрутинговий центр якоїсь частини, або в відділ рекрутинггу ЗСУ.
Сьогодні є можливість підібрати посаду з урахуванням вмінь, навичок з цивільного життя.
Тож, не сподівайтесь на “диво” бо його не станеться, дійте самі.
Допис є сенс читати та обговорювати, лише, якщо для вас неприйнятний варіант, підкоритись та здатись.
Далі буде?... побачимо...
12.04.202509:13
Бо так, чи інакше все рівно відкупаються. Чи подобається це мені? Ні, але вже, як є.
Дописавши до цього моменту розумію, що висловив лише малу частину своїх думок з цього питання, але не впевнений, що хтось дочитає так далеко)))Отже, якщо вам з”айде”, буде продовження.
А тепер давайте зхлиснемось в коментарях…
Дописавши до цього моменту розумію, що висловив лише малу частину своїх думок з цього питання, але не впевнений, що хтось дочитає так далеко)))Отже, якщо вам з”айде”, буде продовження.
А тепер давайте зхлиснемось в коментарях…
24.02.202517:59
#діалог_з_тренером
“Чого вартують тисячі слів, коли важлива міцність руки”
24.02.2022
Трохи сумбурне, не все зрозуміле. але ми до цього готувались.
Готувались самі і намагались допомогти підготуватись іншим.
В наших таборах, які часто критикували за надмірну мілітарність, ми багато спілкувались з дітьми і розповідали про Чин та Звитягу наших пращурів.
Тож, чи могли в цей день вчинити інакше, імовірно, що так, але на практиці ні.
Тож, “свій до свого по своє” Тренери Школи “Спас-Штурм”, батьки наших вихованців, вихованці, родичі, друзі зібрались в купу і гайнули на місце збору.
Це був надзвичайно круті часи приємних несподіванок та очікуваних зустрічей. Наскільки круто було зустріти в одному підрозділі дуже різних людей, яких об’єднала одна мета.
На розчарування не лишалось часу.
Ті, хто були поруч стали справжньою родиною.
ВІдтоді наше життя змінилось радикально та не змінились принципи та погляди.
Якщо “відмотати” назад, чи хотів би щось поміняти?
Напевно ні. (ну може в Кліщіївці треба було ще більше "занизитись")))
пʼс Фото датоване 25.02.2022 і на ньому далеко не всі, але ми тут вже "тигри")))
“Чого вартують тисячі слів, коли важлива міцність руки”
24.02.2022
Трохи сумбурне, не все зрозуміле. але ми до цього готувались.
Готувались самі і намагались допомогти підготуватись іншим.
В наших таборах, які часто критикували за надмірну мілітарність, ми багато спілкувались з дітьми і розповідали про Чин та Звитягу наших пращурів.
Тож, чи могли в цей день вчинити інакше, імовірно, що так, але на практиці ні.
Тож, “свій до свого по своє” Тренери Школи “Спас-Штурм”, батьки наших вихованців, вихованці, родичі, друзі зібрались в купу і гайнули на місце збору.
Це був надзвичайно круті часи приємних несподіванок та очікуваних зустрічей. Наскільки круто було зустріти в одному підрозділі дуже різних людей, яких об’єднала одна мета.
На розчарування не лишалось часу.
Ті, хто були поруч стали справжньою родиною.
ВІдтоді наше життя змінилось радикально та не змінились принципи та погляди.
Якщо “відмотати” назад, чи хотів би щось поміняти?
Напевно ні. (ну може в Кліщіївці треба було ще більше "занизитись")))
пʼс Фото датоване 25.02.2022 і на ньому далеко не всі, але ми тут вже "тигри")))
13.02.202510:09
#діалог_з_тренером
“Ніколи раніше і ось знову!” або “Когнітивна війна”.
Вчора поспілкувались пу та Трамп і понеслось...:
😢Все пропало! Трамп спілкувався з “пу” півтори години, а з “Зе” п’ятнадцять хв, нас зливають…
😢ВСе пропало! Трамп сказав щось, що нам не дуже подобається.
😢Все пропало, нам доведеться поступитись територіями.
😢Все пропало… і тут кожен знаходить ще щось своє.
І тепер мені цікаво, ви реально увірували, що Трамп все порішає? Швидко і на нашу користь?
Він сказав, що буде сприяти припиненню бойових дій і буде робити так, як (на його погляд) це матиме потенціальний успіх. Чому лише на його погляд, бо є інша сторона, вперта, зрадлива та підступна. яка буде маніпулювати, затягувати, щоб зрештою отримати “гарне обличчя” виходу з війни.
Ви дійсно вже спланували відпочинок в Криму на наступне літо? Всі, хто більш-менш дотичний розуміють, що це навіть не марафон, це шалена ультра, яку нам ще долати і долати і не факт, що фініш відбудеться за нашого життя. То що тоді, здатись, чи зміритись? Ні!
Nація, це ланцюжок поколінь “мертві, живі і ненароджені” тому, все, що відбувається зараз і відбуватиметься в подальшому, це наша відповідальність перед ненародженими.
Від того, наскільки міцними будуть наші позиції на фронті, чи в політиці залежить не просто багато, а все.
Бо “вони” опікуються тим, як будуть виглядати в тій, чи іншій ситуації, а ми тим, як будемо жити далі та і загалом, чи будемо жити…
Думайте.
Аналізуйте.
Не зачаровуйтесь, щоб не було болісних розчарувань.
Можливо не найгірше, але найскладніше ще попереду.
“Ніколи раніше і ось знову!” або “Когнітивна війна”.
Вчора поспілкувались пу та Трамп і понеслось...:
😢Все пропало! Трамп спілкувався з “пу” півтори години, а з “Зе” п’ятнадцять хв, нас зливають…
😢ВСе пропало! Трамп сказав щось, що нам не дуже подобається.
😢Все пропало, нам доведеться поступитись територіями.
😢Все пропало… і тут кожен знаходить ще щось своє.
І тепер мені цікаво, ви реально увірували, що Трамп все порішає? Швидко і на нашу користь?
Він сказав, що буде сприяти припиненню бойових дій і буде робити так, як (на його погляд) це матиме потенціальний успіх. Чому лише на його погляд, бо є інша сторона, вперта, зрадлива та підступна. яка буде маніпулювати, затягувати, щоб зрештою отримати “гарне обличчя” виходу з війни.
Ви дійсно вже спланували відпочинок в Криму на наступне літо? Всі, хто більш-менш дотичний розуміють, що це навіть не марафон, це шалена ультра, яку нам ще долати і долати і не факт, що фініш відбудеться за нашого життя. То що тоді, здатись, чи зміритись? Ні!
Nація, це ланцюжок поколінь “мертві, живі і ненароджені” тому, все, що відбувається зараз і відбуватиметься в подальшому, це наша відповідальність перед ненародженими.
Від того, наскільки міцними будуть наші позиції на фронті, чи в політиці залежить не просто багато, а все.
Бо “вони” опікуються тим, як будуть виглядати в тій, чи іншій ситуації, а ми тим, як будемо жити далі та і загалом, чи будемо жити…
Думайте.
Аналізуйте.
Не зачаровуйтесь, щоб не було болісних розчарувань.
Можливо не найгірше, але найскладніше ще попереду.
Кайра бөлүшүлгөн:
Хорунжа Служба 3 ОШБр
03.02.202520:06
ОУН стала найуспішнішим проектом українців у ХХ століття.
З 28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні відбувся Конгрес українських націоналістів, який створив Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
Участь у Конгресі взяли 30 делегатів, переважно емігранти з Галичини та Наддніпрянщини, завдяки чому форум мав соборницький характер. Також прибули представники Української військової організації та Союзу української націоналістичної молоді з України.
Підсумком роботи Конгресу стало проголошення створення ОУН, яка не буде обмежуватися свою діяльність конкретною територією, а прагнутиме опанувати всі українські терени, де є українці. ОУН вестиме «політику всеукраїнського державництва» і протистоятиме всім партійним і класовим угрупуванням українства. Кінцева мета організації – Українська Самостійна Соборна Держава.
Провід ОУН очолив Євген Коновалець, заступником став Микола Сціборський.
Ця подія обʼєднала різні націоналістичні групи в одну українську підпільну визвольну структуру.
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії».
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
З 28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні відбувся Конгрес українських націоналістів, який створив Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
Участь у Конгресі взяли 30 делегатів, переважно емігранти з Галичини та Наддніпрянщини, завдяки чому форум мав соборницький характер. Також прибули представники Української військової організації та Союзу української націоналістичної молоді з України.
Підсумком роботи Конгресу стало проголошення створення ОУН, яка не буде обмежуватися свою діяльність конкретною територією, а прагнутиме опанувати всі українські терени, де є українці. ОУН вестиме «політику всеукраїнського державництва» і протистоятиме всім партійним і класовим угрупуванням українства. Кінцева мета організації – Українська Самостійна Соборна Держава.
Провід ОУН очолив Євген Коновалець, заступником став Микола Сціборський.
Ця подія обʼєднала різні націоналістичні групи в одну українську підпільну визвольну структуру.
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії».
Підписуйтесь на наc у YouTube | TikTok | Instagram
24.01.202514:29
#діалог_з_тренером
Не про гідність.
Зазвичай намагаюсь не встрявати в “трендові” теми, але часто не стримуюсь, от і зараз аж вкурвлює.
Так, я про висер арестовича і його підтримку від безуглої.
Можна скільки завгодно говорити про те, які глибинні сенси закладені в той, чи інший текст, навіть коли він виплескується через рот.
Але.
Взагалі говорити про те, хто і як зустрів смерть може лише той, хто саме в цей момент стояв поруч. КРАПКА.
І взагалі не важливо, що ти цим хотів сказати і як використати ситуацію.
Лише ті, хто були в бойових знають, як це, коли твій мозок пронизує думка “ от і все???” і в цій ситуації КОЖЕН буде поводитись так, як зможе, чи дозволить його психіка.
А гідність має зберегти той, кого тягне оцінити, чи знецінити щось або когось.
Можна скільки завгодно фантазувати про те, що призвело до ситуації, але с..ка хто дав право взагалі коментувати?
Я усвідомлюю, що час згладжує емоції, а пам’ять стирає яскравість спогадів.
Але хочу вірити, що в нас пам’яті та наснаги, щоб помститись п..дорам, які стратили наших воїнів та плюнути в обличчя тим, хто наважився використати це в своїх “просвітницьких” цілях.
Не про гідність.
Зазвичай намагаюсь не встрявати в “трендові” теми, але часто не стримуюсь, от і зараз аж вкурвлює.
Так, я про висер арестовича і його підтримку від безуглої.
Можна скільки завгодно говорити про те, які глибинні сенси закладені в той, чи інший текст, навіть коли він виплескується через рот.
Але.
Взагалі говорити про те, хто і як зустрів смерть може лише той, хто саме в цей момент стояв поруч. КРАПКА.
І взагалі не важливо, що ти цим хотів сказати і як використати ситуацію.
Лише ті, хто були в бойових знають, як це, коли твій мозок пронизує думка “ от і все???” і в цій ситуації КОЖЕН буде поводитись так, як зможе, чи дозволить його психіка.
А гідність має зберегти той, кого тягне оцінити, чи знецінити щось або когось.
Можна скільки завгодно фантазувати про те, що призвело до ситуації, але с..ка хто дав право взагалі коментувати?
Я усвідомлюю, що час згладжує емоції, а пам’ять стирає яскравість спогадів.
Але хочу вірити, що в нас пам’яті та наснаги, щоб помститись п..дорам, які стратили наших воїнів та плюнути в обличчя тим, хто наважився використати це в своїх “просвітницьких” цілях.
24.01.202513:27
Відкрив допоміжну банку рятівного збору для Патронатної служби ЯНГОЛИ.
Давайте, хто, чим може.
https://send.monobank.ua/jar/2hkN1JD5wD
Давайте, хто, чим може.
https://send.monobank.ua/jar/2hkN1JD5wD
23.01.202508:55
#діалог_з_тренером
Знову в Дніпрі.
Military stand up/
Реальні історії.
Тут можна буде і посміхнутись і ковтнути сльозу.
Та краще зрозуміти, світ "Ненароджених для війни".
Та зануритись у Всесвіт 3 ОШБр.
Знову в Дніпрі.
Military stand up/
Реальні історії.
Тут можна буде і посміхнутись і ковтнути сльозу.
Та краще зрозуміти, світ "Ненароджених для війни".
Та зануритись у Всесвіт 3 ОШБр.
22.01.202519:55
#діалог_з_тренером
На Трампа сподівайся, а сам …
“Прилетить зненацька чарівник?”
Переклав слова відомої дитячої пісеньки, але ані зміна мови оригіналу, ані те, що ми вже давно не дивимось радянські мультфільми (а наші діти тим паче). Незмінним залишається одне, нам дуже хочеться вірити в дива.
Взагалі цікаво відбувається
Питання в тому, що дуже приємно, коли трапляється позитивне диво (наприклад виграв в лотерею, або знайшов родовище нафти в себе на дачній ділянці).
Це ще більше зміцнює наше бажання вірити в дива.
А от коли несподівано потрапив під авто, або примусово мобілізували, це фатальний склад обставин.
То краще, щоб не повторювалось (можна навіть через плече поплювати)
Насправді, те що “дивним чином” трапляється, як позитивне, так і негативне, все це лише наслідки наших попередній дій або бездіяльності.
Бо якщо не купити лотерейний квиток, чи не почати щось копати на ділянці, дива не станеться.
А якщо зайвий раз подивитись навколо переходячи через дорогу (навіть на пішохідному переході) це може врятувати життя, та якщо все вчасно зробити по військомату, взявши долю в свої руки, це також позбавить фатальних несподіванок.
До чого це я? Звісно про США. ( Це ж в Україні традиція така, цікавитись, а як там в них).
Трамп пообіцяв закінчити війну в Україні за добу, потім після інавгурації, тепер протягом 100 діб.
Якщо будемо просто чекати і ні чого не робити, можна не дочекатись, війна закінчиться, бо України не буде.
Те саме стосується всіляких інших обіцянок.
Власну свободу маємо виборювати власноруч.
Якщо хтось допомагає, буде допомагати, подякуємо.
Тим, хто відмовляється допомагати, головне щоб не заважали.
А ворогам, Ну ви в курсі. І вони вже також..
Лупашимо далі!
На Трампа сподівайся, а сам …
“Прилетить зненацька чарівник?”
Переклав слова відомої дитячої пісеньки, але ані зміна мови оригіналу, ані те, що ми вже давно не дивимось радянські мультфільми (а наші діти тим паче). Незмінним залишається одне, нам дуже хочеться вірити в дива.
Взагалі цікаво відбувається
Питання в тому, що дуже приємно, коли трапляється позитивне диво (наприклад виграв в лотерею, або знайшов родовище нафти в себе на дачній ділянці).
Це ще більше зміцнює наше бажання вірити в дива.
А от коли несподівано потрапив під авто, або примусово мобілізували, це фатальний склад обставин.
То краще, щоб не повторювалось (можна навіть через плече поплювати)
Насправді, те що “дивним чином” трапляється, як позитивне, так і негативне, все це лише наслідки наших попередній дій або бездіяльності.
Бо якщо не купити лотерейний квиток, чи не почати щось копати на ділянці, дива не станеться.
А якщо зайвий раз подивитись навколо переходячи через дорогу (навіть на пішохідному переході) це може врятувати життя, та якщо все вчасно зробити по військомату, взявши долю в свої руки, це також позбавить фатальних несподіванок.
До чого це я? Звісно про США. ( Це ж в Україні традиція така, цікавитись, а як там в них).
Трамп пообіцяв закінчити війну в Україні за добу, потім після інавгурації, тепер протягом 100 діб.
Якщо будемо просто чекати і ні чого не робити, можна не дочекатись, війна закінчиться, бо України не буде.
Те саме стосується всіляких інших обіцянок.
Власну свободу маємо виборювати власноруч.
Якщо хтось допомагає, буде допомагати, подякуємо.
Тим, хто відмовляється допомагати, головне щоб не заважали.
А ворогам, Ну ви в курсі. І вони вже також..
Лупашимо далі!
22.01.202508:51
#діалог_з_тренером
День Соборності.
Цей День як ніколи актуальним є саме зараз.
Коли Україну намагається пошматати ворог.
Коли Україну розділяють чвари та корупція
Коли ми досі поміж собою ділимось на західна, чи східна Україна, (хоча є географічне розташування, але немає таких адміністративних меж).
Коли є “народжені для війни”, а є народжені не для для війни.
І я би міг ще продовжувати перелічувати оці “коли” які нас розділяють, але як у 1919 році стало хисту та розуму об’єднатись нашим пращурам, маємо знайти те, що нас об’єднує та будемо пам’ятати, що “Україна - Відвічна, Свята! Могутня! Соборна!”
День Соборності.
Цей День як ніколи актуальним є саме зараз.
Коли Україну намагається пошматати ворог.
Коли Україну розділяють чвари та корупція
Коли ми досі поміж собою ділимось на західна, чи східна Україна, (хоча є географічне розташування, але немає таких адміністративних меж).
Коли є “народжені для війни”, а є народжені не для для війни.
І я би міг ще продовжувати перелічувати оці “коли” які нас розділяють, але як у 1919 році стало хисту та розуму об’єднатись нашим пращурам, маємо знайти те, що нас об’єднує та будемо пам’ятати, що “Україна - Відвічна, Свята! Могутня! Соборна!”
15.01.202515:29
#діалог_з_тренером
Коли даю адресу рекрутингового центру часто згадую відомого українця, про якого, як виявляється мало хто знає. Мені пощастило зустрічатись з ним, чути його і навіть потиснути руку.
Тож, спробую цей пробіл розфарбувати історією видатної постаті. Суто факти.
Знайомтесь Левко Лук’яненко.Громадський та політичний діяч, дипломат, письменник, юрист, радянський дисидент, учасник національно-визвольного руху.
Народився 24 серпня 1928 року в селі на Чернігівщині.
Пережив голодомор.
В 1944 році був мобілізовани до лав радянської армії (в 16!!! років)
з 1945 по другу половину 1949 служив в Австрії
з 1951 по 1958 роки вступив в комсомол, згодом в кпрс
1958 разом з однодумцями створює підпільну Українську робітничо-селянську спілку. Займається розробкою програми, знаходить однодумців.
Травень 1961 року засуджений до розстрілу, через звинувачення в ідеї відриву УРСР від СРСР та підриві авторитету кпрс. Через 72 години вирок змінено на 15 років позбавлення волі.
Тюрьми, табори, боротьба проти адміністрації
9 листопада увійшов до складу Гельсинської групи
1977 рік знову заарештований та засуджений на 10 років та 5 років таборів.
Левко Лук’яненко був автором Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.
І навіть вже за часів незалежності продовжував боротьбу проти свавілля влади
Я міг би ще писати і писати. Але просто уявіть собі. це сучасник значної частини старшого покоління, який сумарно 25!!! років провів в тюрьмах і на засланні. Більше половини свого життя! Через боротьбу за те, щоб Україна була незалежною державою.
Коли ми говоримо, що Незалежність нам подарували в 1991 році, маємо пам’ятати, що її для нас вибороли такі люди, як Левко Лук’яненко.
Коли даю адресу рекрутингового центру часто згадую відомого українця, про якого, як виявляється мало хто знає. Мені пощастило зустрічатись з ним, чути його і навіть потиснути руку.
Тож, спробую цей пробіл розфарбувати історією видатної постаті. Суто факти.
Знайомтесь Левко Лук’яненко.Громадський та політичний діяч, дипломат, письменник, юрист, радянський дисидент, учасник національно-визвольного руху.
Народився 24 серпня 1928 року в селі на Чернігівщині.
Пережив голодомор.
В 1944 році був мобілізовани до лав радянської армії (в 16!!! років)
з 1945 по другу половину 1949 служив в Австрії
з 1951 по 1958 роки вступив в комсомол, згодом в кпрс
1958 разом з однодумцями створює підпільну Українську робітничо-селянську спілку. Займається розробкою програми, знаходить однодумців.
Травень 1961 року засуджений до розстрілу, через звинувачення в ідеї відриву УРСР від СРСР та підриві авторитету кпрс. Через 72 години вирок змінено на 15 років позбавлення волі.
Тюрьми, табори, боротьба проти адміністрації
9 листопада увійшов до складу Гельсинської групи
1977 рік знову заарештований та засуджений на 10 років та 5 років таборів.
Левко Лук’яненко був автором Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.
І навіть вже за часів незалежності продовжував боротьбу проти свавілля влади
Я міг би ще писати і писати. Але просто уявіть собі. це сучасник значної частини старшого покоління, який сумарно 25!!! років провів в тюрьмах і на засланні. Більше половини свого життя! Через боротьбу за те, щоб Україна була незалежною державою.
Коли ми говоримо, що Незалежність нам подарували в 1991 році, маємо пам’ятати, що її для нас вибороли такі люди, як Левко Лук’яненко.
15.01.202511:35
https://youtu.be/n9NVLe2lGTQ?si=6NJ_4Rmk3FLJAKvh
Інтерв'ю з командиром 3 окремої штурмової бригади Андрієм Білецьким.
Варто подивитись. Отримаєте відповіді на багато запитань. Без хейту та популістики.
Гарного перегляду!
Інтерв'ю з командиром 3 окремої штурмової бригади Андрієм Білецьким.
Варто подивитись. Отримаєте відповіді на багато запитань. Без хейту та популістики.
Гарного перегляду!
12.01.202506:35
#діалог_з_тренером
В когось день народження, як в пісні “тільки раз на рік”.
А в мене два в один місяць.
Напевно, якщо доля дарує тобі другий шанс, то або “на тебе є плани” або просто ще “не на часі”.
Вже 2 роки, як моє життя зробило черговий крен, (оберт).
Серед позитивних підсумків можу виділити те, що знайшов всіх, хто доклав зусилля і кого не дуже пам’ятав але надзвичайно вдячний (ті, хто надавали допомогу, вивозили, водили). Нарешті всі пазли зібрані докупи).
Пам’ятаю і про всіх, хто оперував, доглядав, супроводжував, відновлював, відвідував, переживав та піклувався...
А головне, що маю можливість сказати ДЯКУЮ!
Почуваюсь дієвим та корисним.
Навколо справжні та сподіваюсь щирі.
На інших пох, бо не варті.
Попереду дуже багато роботи, тож лупашимо далі.
В когось день народження, як в пісні “тільки раз на рік”.
А в мене два в один місяць.
Напевно, якщо доля дарує тобі другий шанс, то або “на тебе є плани” або просто ще “не на часі”.
Вже 2 роки, як моє життя зробило черговий крен, (оберт).
Серед позитивних підсумків можу виділити те, що знайшов всіх, хто доклав зусилля і кого не дуже пам’ятав але надзвичайно вдячний (ті, хто надавали допомогу, вивозили, водили). Нарешті всі пазли зібрані докупи).
Пам’ятаю і про всіх, хто оперував, доглядав, супроводжував, відновлював, відвідував, переживав та піклувався...
А головне, що маю можливість сказати ДЯКУЮ!
Почуваюсь дієвим та корисним.
Навколо справжні та сподіваюсь щирі.
На інших пох, бо не варті.
Попереду дуже багато роботи, тож лупашимо далі.
01.11.202412:15
#діалог_з_тренером
Трохи інтелектуального тексту для роздумів.
Давайте трохи зануримось в здобуток Карла фон Кляузевіца, автора епохальної праці “Про війну”., а саме його принципи “Я відмовляюся:”.
Бо те, що було написано після Наполеонівських війн, між 1816 і 1830 роками, дуже відгукується.
І це дає усвідомлення, що нічого нового не відбувається. лише вдосконалюються засоби ураження.
Саме цією працею надихався Михайло Колодзинський при створенні “Української військової доктрини”
Тож, приємного прочитання та корисних усвідомлень.
Я ВІДМОВЛЯЮСЯ:
Від легкодушної надії на випадковий рятунок. Чи не про це весь час говорять ті, хто здатний чинити опір і чи не на це намагаються спиратись пасивно налаштовані.
Від дитячої надії, що гнів тирана можна ублагати добровільним роззброєнням і здобути його довір’я через покірність і лестощі. Якби наші політики, хоча б трохи мали освіти та спроможності робити правільні висновки з досвіду минулого, напевно, що все могло би скластись по іншому.
Від грішного забуття всіх обов’язків для загального добра. То маємо усвідомити шкідливість тез “про війну політиків (депутатів, бізнесменів)”, про “не для того мати квіточку ростила” і т.п.
І ще… і ще, але гадаю навіть цього достатньо, щоб поцікавитись.
Але є і продовження від автора "Про війну", та воно не менш фундаментальне, важливе для успішності нашої спільної боротьби.
Я ВІРЮ Й ВИЗНАЮ:
Що народ нічого більше не може шанувати, як гідність і свободу свого існування
Що він повинен це боронити до останньої краплі крові
Що це найсвятіший обов’язок до виконання і найвищий закон для наказування
Що ганьби трусливого підкорення ворогові ніколи не можна змити
Що народ серед найважчих обставин є непоборний у величній боротьбі за свободу.
На мій погляд жодна з цих тез не потребує додаткових пояснень та коментарів.
Зміцнюйтесь духом на тлі буремних подій сьогодення.
Трохи інтелектуального тексту для роздумів.
Давайте трохи зануримось в здобуток Карла фон Кляузевіца, автора епохальної праці “Про війну”., а саме його принципи “Я відмовляюся:”.
Бо те, що було написано після Наполеонівських війн, між 1816 і 1830 роками, дуже відгукується.
І це дає усвідомлення, що нічого нового не відбувається. лише вдосконалюються засоби ураження.
Саме цією працею надихався Михайло Колодзинський при створенні “Української військової доктрини”
Тож, приємного прочитання та корисних усвідомлень.
Я ВІДМОВЛЯЮСЯ:
Від легкодушної надії на випадковий рятунок. Чи не про це весь час говорять ті, хто здатний чинити опір і чи не на це намагаються спиратись пасивно налаштовані.
Від дитячої надії, що гнів тирана можна ублагати добровільним роззброєнням і здобути його довір’я через покірність і лестощі. Якби наші політики, хоча б трохи мали освіти та спроможності робити правільні висновки з досвіду минулого, напевно, що все могло би скластись по іншому.
Від грішного забуття всіх обов’язків для загального добра. То маємо усвідомити шкідливість тез “про війну політиків (депутатів, бізнесменів)”, про “не для того мати квіточку ростила” і т.п.
І ще… і ще, але гадаю навіть цього достатньо, щоб поцікавитись.
Але є і продовження від автора "Про війну", та воно не менш фундаментальне, важливе для успішності нашої спільної боротьби.
Я ВІРЮ Й ВИЗНАЮ:
Що народ нічого більше не може шанувати, як гідність і свободу свого існування
Що він повинен це боронити до останньої краплі крові
Що це найсвятіший обов’язок до виконання і найвищий закон для наказування
Що ганьби трусливого підкорення ворогові ніколи не можна змити
Що народ серед найважчих обставин є непоборний у величній боротьбі за свободу.
На мій погляд жодна з цих тез не потребує додаткових пояснень та коментарів.
Зміцнюйтесь духом на тлі буремних подій сьогодення.
29.10.202412:47
#діалог_з_тренером
Нова реальність та неусвідомлені усвідомлення.
Вітаю друзі, хочу поділитись власними думками стосвно нашого майбутнього, бо навіть сам себе часто ловлю на думці, що якісь речі наче і зрозумілі але не усвідомлені.
Отже декілька тез, які варто прийняти через усвідомлення:
1. Життя вже НІКОЛИ не буде таким, як до війни. Це не погано і не добре. Воно буде іншим. Яким? Залежить від того, чим саме закінчиться ця війна, наскільки ми будемо готові долати складнощі післявійськового періоду та скільки часу буде відведено до початку нової війни. Так, нам хочеться мріяти про те, щоб було як колись, але змінилась країна, змінився світ і змінились ми, тож будемо адаптуватись (і до цього потрібно готуватись вже зараз)
2. “Не на часі” насправді на часі. Це про пріоритети та вміння їх вірно розставляти. Бу дуже часто ми плутаємо пріоритетність, говорячи “не на часі” стосовно принципово важливих речей та концентруючись на дріб’язковому. Насправді пріоритетні лише 2 питання, але вони надзвичайно масштабні та багатогранні.
а)Не втратити країну на полі бою. До цього належить все, що стосується оборони, ЗСУ, та підтримки фронту. Провал тут ставить крапку на всьому іншому.
б)Не втратити країну внутрі країни. Це і про освіту, і про мову, і про молодь, корупцію і ще безліч питань, які не можна полишати без вирішення, бо маємо шанс перетворитись на тоталітарну, манкуртську, недодержаву. Саме тому внутрішні чвари та розбрат вигідні нашим ворогам.
3. Любий варіант завершення війни нам не сподобається. Ми втратили та втрачаємо дуже багато, щоб лишитись задоволеними, але маємо усвідомлювати, що від кожного залежить наскільки багато ми втратимо ще і наскільки багато зможемо зберегти.
В мене ще є пункти в цьому переліку, але думаю поки і цього достатньо, щоб обговорити та усвідомити, або відмовитись від усвідомлення, бо не погодитись.
Можливо після першого прочитання буде виглядати песимістично, але насправді вектор сприйняття зміниться, якщо вдуматись та зрозуміти, що кожен пункт може бути достатньо оптимістичним, якщо КОЖЕН почне докладати зусилля…
Нова реальність та неусвідомлені усвідомлення.
Вітаю друзі, хочу поділитись власними думками стосвно нашого майбутнього, бо навіть сам себе часто ловлю на думці, що якісь речі наче і зрозумілі але не усвідомлені.
Отже декілька тез, які варто прийняти через усвідомлення:
1. Життя вже НІКОЛИ не буде таким, як до війни. Це не погано і не добре. Воно буде іншим. Яким? Залежить від того, чим саме закінчиться ця війна, наскільки ми будемо готові долати складнощі післявійськового періоду та скільки часу буде відведено до початку нової війни. Так, нам хочеться мріяти про те, щоб було як колись, але змінилась країна, змінився світ і змінились ми, тож будемо адаптуватись (і до цього потрібно готуватись вже зараз)
2. “Не на часі” насправді на часі. Це про пріоритети та вміння їх вірно розставляти. Бу дуже часто ми плутаємо пріоритетність, говорячи “не на часі” стосовно принципово важливих речей та концентруючись на дріб’язковому. Насправді пріоритетні лише 2 питання, але вони надзвичайно масштабні та багатогранні.
а)Не втратити країну на полі бою. До цього належить все, що стосується оборони, ЗСУ, та підтримки фронту. Провал тут ставить крапку на всьому іншому.
б)Не втратити країну внутрі країни. Це і про освіту, і про мову, і про молодь, корупцію і ще безліч питань, які не можна полишати без вирішення, бо маємо шанс перетворитись на тоталітарну, манкуртську, недодержаву. Саме тому внутрішні чвари та розбрат вигідні нашим ворогам.
3. Любий варіант завершення війни нам не сподобається. Ми втратили та втрачаємо дуже багато, щоб лишитись задоволеними, але маємо усвідомлювати, що від кожного залежить наскільки багато ми втратимо ще і наскільки багато зможемо зберегти.
В мене ще є пункти в цьому переліку, але думаю поки і цього достатньо, щоб обговорити та усвідомити, або відмовитись від усвідомлення, бо не погодитись.
Можливо після першого прочитання буде виглядати песимістично, але насправді вектор сприйняття зміниться, якщо вдуматись та зрозуміти, що кожен пункт може бути достатньо оптимістичним, якщо КОЖЕН почне докладати зусилля…
Рекорддор
14.04.202523:59
857Катталгандар12.04.202520:29
100Цитация индекси04.07.202323:59
4151 посттун көрүүлөрү19.04.202505:05
01 жарнама посттун көрүүлөрү28.02.202523:59
49.06%ER04.07.202323:59
86.10%ERRКөбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.