ІСТОРІЯ БЕЗ ЦЕНЗУРИ 🇺🇦 /UNCENSORED HISTORY
Пізнавайте минуле України та світу разом з нами.
Цікаві факти з історії, мови, art, культури України й всесвіту.
Авторські фото,відео та колажі .
Спілкування: @Rostyslove_ua
Підтримка каналу: https://t.me/mystory_rk/411
Цікаві факти з історії, мови, art, культури України й всесвіту.
Авторські фото,відео та колажі .
Спілкування: @Rostyslove_ua
Підтримка каналу: https://t.me/mystory_rk/411
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаFeb 09, 2025
TGlistке кошулган дата
Jun 17, 2023Тиркелген топ
Історія без цензури 🇺🇦/uncensored history
3
"ІСТОРІЯ БЕЗ ЦЕНЗУРИ 🇺🇦 /UNCENSORED HISTORY" тобундагы акыркы жазуулар
20.02.202517:02
Collage by Патріот🇺🇦
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
20.02.202515:21
Навіть якщо корабель не потонув під час шторму і його не захопили пірати, померти на суші, в тропіках можна було кожної хвилини.
Одного разу Яблонську вкусила бананова гадюка, яку мандрівниця не помітила в листі. Смерть після такого укусу настає одразу, але Софію врятував місцевий знахар. Після відвідин Ангкора в Камбоджі вона перехворіла малярією, яка теж часто буває смертельною. Іншого разу Яблонська зірвала красиву орхідею, щоб засушити на пам’ять, а наступного дня рука розпухла і сильно боліла. Лікар нічим допомогти не зміг, тому Яблонська звернулася до малайського чародія і знову врятувалася від смерті. На Бора-Бора під час сходження на найвищу вершину острова мандрівниця мало не впала у глибоке провалля, її в останню мить врятував місцевий провідник Матай.
1939 році Яблонська приїжджала на деякий час в Україну, зустрічалася з читачами на творчих вечорах, відвідала рідних і повернулася до Китаю.
На прощання у Львові їй подарували ляльку-гуцулку, і Софія з нею ніколи не розлучалася. Об’їхавши чимало країн; гуцулка поселилася на українському килимі, простеленому у спальні Софії. В листі до однієї знайомої вона писала: «Мені вдалось зберегти небагато цінних особистих речей, з якими я ніколи не розлучалася: гуцульську ляльку — дарунок українок після моїх читань в Галичині; книжку віршів Кобзаря; здається, теж не зовсім загубила мою українську душу; та, врешті, дерев’яну різьблену мисочку, на якій ще видно напис: „Чим хата багата — тим рада”».
Вона називала свого чоловіка Жана Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів, створила український квітник з мальвами та соняшниками, призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти борщ та доїти корову (її в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу). Після повернення з Піднебесної, сім’я Уден поселилася спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на французькому острові Нуармутьє.
Там Яблонська вирішила отримати новий досвід – вона проектувала та здавала в оренду будинки, а також написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій описала проведене в Галичині дитинство.
Софія Яблонська загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. Вона їхала в Париж на зустріч з видавцем і везла рукопис нової книги.
Одного разу Яблонську вкусила бананова гадюка, яку мандрівниця не помітила в листі. Смерть після такого укусу настає одразу, але Софію врятував місцевий знахар. Після відвідин Ангкора в Камбоджі вона перехворіла малярією, яка теж часто буває смертельною. Іншого разу Яблонська зірвала красиву орхідею, щоб засушити на пам’ять, а наступного дня рука розпухла і сильно боліла. Лікар нічим допомогти не зміг, тому Яблонська звернулася до малайського чародія і знову врятувалася від смерті. На Бора-Бора під час сходження на найвищу вершину острова мандрівниця мало не впала у глибоке провалля, її в останню мить врятував місцевий провідник Матай.
1939 році Яблонська приїжджала на деякий час в Україну, зустрічалася з читачами на творчих вечорах, відвідала рідних і повернулася до Китаю.
На прощання у Львові їй подарували ляльку-гуцулку, і Софія з нею ніколи не розлучалася. Об’їхавши чимало країн; гуцулка поселилася на українському килимі, простеленому у спальні Софії. В листі до однієї знайомої вона писала: «Мені вдалось зберегти небагато цінних особистих речей, з якими я ніколи не розлучалася: гуцульську ляльку — дарунок українок після моїх читань в Галичині; книжку віршів Кобзаря; здається, теж не зовсім загубила мою українську душу; та, врешті, дерев’яну різьблену мисочку, на якій ще видно напис: „Чим хата багата — тим рада”».
Вона називала свого чоловіка Жана Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів, створила український квітник з мальвами та соняшниками, призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти борщ та доїти корову (її в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу). Після повернення з Піднебесної, сім’я Уден поселилася спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на французькому острові Нуармутьє.
Там Яблонська вирішила отримати новий досвід – вона проектувала та здавала в оренду будинки, а також написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій описала проведене в Галичині дитинство.
Софія Яблонська загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. Вона їхала в Париж на зустріч з видавцем і везла рукопис нової книги.
20.02.202515:21
#україна #світ
В Південно-Східній Азії вона мало не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут із місцевими на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.
Її ім’я все ще мало відоме серед своїх, а проте записи Яблонської справді цікаві та унікальні. Особливо тому, що вони про країни і звичаї, яких більше немає.
Так в 30х р. ХХ ст. не було ні Інстаграму, ні бюджетних авіакомпаній, ні фотоапаратів, які можна сховати в кишені, ні засобів гігієни, ні багатьох зручних штук. Не було і жанру тревелогів, тим паче написаних жінками!
Жінки в той час, зазвичай, не покидали своє місто, не те що країну. Навіть сьогодні в азійських селах на світлих європейок у штанах і з короткими зачісками дивляться зі здивуванням, а тоді, бувало, реагували агресивно.
Одного разу в Китаї в Яблонську навіть кидали камінням. І от в той час, коли мандри були не задоволенням, а дорогим і надзвичайно складним випробуванням, вона все одно об’їздила, обплила та облетіла світ.
Яблонська захоплює – вона справді виняткова, безстрашна, зі стержнем, з характером. Йшла за покликом, не боялася бути інакшою.
Софія народилася у Львівській області у сім’ї священика у 1907 році. Навчалася в учительській гімназії, драматичній студії. В Тернополі з братом займалася менеджментом двох кінотеатрів. Імовірно, тоді вона вирішила опановувати техніку знімання документального кіно і у 1927 р. вирушила туди, де кіно з’явилося – в Париж.
Працювала моделлю та натурницею, вчилася користуватися кінокамерою, знялася у невеликій ролі в одній зі стрічок компанії Pathe-Natan, познайомилася з Володимиром Винниченком. За порадою друзів, Яблонська вирішує поїхати у одну з французьких колоній – Марокко.
За мотивами подорожі пише свій перший тревелог – «Чар Марокка». Він виходить друком у Львові в 1932 р. та отримує чудові відгуки критиків.
Згодом, надихнувшись розповідями українського сходознавця та японіста Степана Левинського, Яблонська зважується на довколасвітню подорож із обов’язковим відвіданням екзотичних островів у Тихому океані – Таїті та Бора-Бора. Вони особливо манять її – Софія шукає рай на землі.
Маршрут був такий: з Марселя через Єгипет до Шрі-Ланки, потім Малайзія, Таїланд, Китай, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, США і назад у Францію.
Дирекція «Індокитай Фільм» не надто вірила, що Софії вдасться зняти хоча б щось в Юньнані – до того спроби інших кінооператорів були безрезультатними. Тому короткі замальовки звідти, які вона надсилала в Париж, приємно дивували.
Яблонська не тільки фільмує та фотографує, а й занотовує свої враження. Невеликі статті вона надсилає в українські часописи, а згодом упорядковує дві книги: «З країни рижу та опію» та “Далекі обрії”, які ілюструє своїми фото. В них багато особистісних переживань, вражень та рефлексій і зовсім немає нудної енциклопедичної інформації.
Це не просто тревелоги, а жіночі тревелоги: Яблонська сприймає світ очима – як фотограф і оператор, а й серцем – як жінка і пише часто про жінок.
Читати Яблонську через майже 100 років цікаво – у неї про той світ, якого вже не існує. Це рідкісна задокументована історія підкорених європейською цивілізацією народів і природи Азії.
Прикметно, що в часи поділу тієї частини світу на неосвічених туземців і білих панів, Яблонська не гидує і досліджує країну зсередини. В Сайгоні їсть суп фо-бо у вуличного кухаря – на цю дивину збігається подивитися вся вулиця; на Балі бере участь у релігійних церемоніях, спить на долівці в хижах разом із полінезійцями і полює із ними на акулу.
На Бора-Бора Софія стає однією з місцевих і навіть отримує місцеве ім’я – Теура (в перекладі – Червона птаха). І всюди вона досліджує місця, людей, звичаї, які ще поки не піддалися колонізаційному впливу і залишилися автентичними. І звичайно, подорожі в 30х роках минулого століття були справді небезпечними.
В Південно-Східній Азії вона мало не померла від укусу бананової гадюки, малярійного комара та соку отруйної орхідеї; полювала на тигра в Лаосі, кілька місяців жила і вела побут із місцевими на Бора-Бора, мала аудієнцію у останньої королеви Таїті, втікала від залицянь князя в Таїланді та була на весіллі в’єтнамського принца.
Її ім’я все ще мало відоме серед своїх, а проте записи Яблонської справді цікаві та унікальні. Особливо тому, що вони про країни і звичаї, яких більше немає.
Так в 30х р. ХХ ст. не було ні Інстаграму, ні бюджетних авіакомпаній, ні фотоапаратів, які можна сховати в кишені, ні засобів гігієни, ні багатьох зручних штук. Не було і жанру тревелогів, тим паче написаних жінками!
Жінки в той час, зазвичай, не покидали своє місто, не те що країну. Навіть сьогодні в азійських селах на світлих європейок у штанах і з короткими зачісками дивляться зі здивуванням, а тоді, бувало, реагували агресивно.
Одного разу в Китаї в Яблонську навіть кидали камінням. І от в той час, коли мандри були не задоволенням, а дорогим і надзвичайно складним випробуванням, вона все одно об’їздила, обплила та облетіла світ.
Яблонська захоплює – вона справді виняткова, безстрашна, зі стержнем, з характером. Йшла за покликом, не боялася бути інакшою.
Софія народилася у Львівській області у сім’ї священика у 1907 році. Навчалася в учительській гімназії, драматичній студії. В Тернополі з братом займалася менеджментом двох кінотеатрів. Імовірно, тоді вона вирішила опановувати техніку знімання документального кіно і у 1927 р. вирушила туди, де кіно з’явилося – в Париж.
Працювала моделлю та натурницею, вчилася користуватися кінокамерою, знялася у невеликій ролі в одній зі стрічок компанії Pathe-Natan, познайомилася з Володимиром Винниченком. За порадою друзів, Яблонська вирішує поїхати у одну з французьких колоній – Марокко.
За мотивами подорожі пише свій перший тревелог – «Чар Марокка». Він виходить друком у Львові в 1932 р. та отримує чудові відгуки критиків.
Згодом, надихнувшись розповідями українського сходознавця та японіста Степана Левинського, Яблонська зважується на довколасвітню подорож із обов’язковим відвіданням екзотичних островів у Тихому океані – Таїті та Бора-Бора. Вони особливо манять її – Софія шукає рай на землі.
Маршрут був такий: з Марселя через Єгипет до Шрі-Ланки, потім Малайзія, Таїланд, Китай, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія, Полінезія, США і назад у Францію.
Дирекція «Індокитай Фільм» не надто вірила, що Софії вдасться зняти хоча б щось в Юньнані – до того спроби інших кінооператорів були безрезультатними. Тому короткі замальовки звідти, які вона надсилала в Париж, приємно дивували.
Яблонська не тільки фільмує та фотографує, а й занотовує свої враження. Невеликі статті вона надсилає в українські часописи, а згодом упорядковує дві книги: «З країни рижу та опію» та “Далекі обрії”, які ілюструє своїми фото. В них багато особистісних переживань, вражень та рефлексій і зовсім немає нудної енциклопедичної інформації.
Це не просто тревелоги, а жіночі тревелоги: Яблонська сприймає світ очима – як фотограф і оператор, а й серцем – як жінка і пише часто про жінок.
Читати Яблонську через майже 100 років цікаво – у неї про той світ, якого вже не існує. Це рідкісна задокументована історія підкорених європейською цивілізацією народів і природи Азії.
Прикметно, що в часи поділу тієї частини світу на неосвічених туземців і білих панів, Яблонська не гидує і досліджує країну зсередини. В Сайгоні їсть суп фо-бо у вуличного кухаря – на цю дивину збігається подивитися вся вулиця; на Балі бере участь у релігійних церемоніях, спить на долівці в хижах разом із полінезійцями і полює із ними на акулу.
На Бора-Бора Софія стає однією з місцевих і навіть отримує місцеве ім’я – Теура (в перекладі – Червона птаха). І всюди вона досліджує місця, людей, звичаї, які ще поки не піддалися колонізаційному впливу і залишилися автентичними. І звичайно, подорожі в 30х роках минулого століття були справді небезпечними.
20.02.202515:04
Photo by Wikimedia
#україна #світ
Якби в 30-х р. ХХ ст. існував Інстаграм, вона зібрала б найбільшу кількість підписників.
Вона б ілюструвала тревел-блоги своїми професійними фотографіями і була би, без сумніву, єдиною українкою, яка викладала відео в сторіз.
Софія Яблонська – авторка перших українських тревелогів, кінооператор та фотограф, яка здійснила навколосвітню подорож, довго жила в Китаї, а похована у Франції.
чит.далі
#україна #світ
Якби в 30-х р. ХХ ст. існував Інстаграм, вона зібрала б найбільшу кількість підписників.
Вона б ілюструвала тревел-блоги своїми професійними фотографіями і була би, без сумніву, єдиною українкою, яка викладала відео в сторіз.
Софія Яблонська – авторка перших українських тревелогів, кінооператор та фотограф, яка здійснила навколосвітню подорож, довго жила в Китаї, а похована у Франції.
чит.далі
20.02.202513:04
Photo by Wikimedia
#війна #україна
Колківська республіка - анклав української незалежності та демократії
В квітні 1943 року невелика частина Волині з центром в селі Колки була визволена від німецької окупації. УПА почали будували тут власну демократичну державу. За короткий період в республіці з’явилась власна газета, були організовані школи, лікарні, військові табори, відновлювали роботу електростанції, шевські, кравецькі виробництва, харчова промисловість, була введена власна валюта. Існував цей осередок незалежності недовго. В листопаді того ж 1943 року республіка була знову окупована нацистами.
Але німецька окупація не найбільше зло, яке довелось пережити місцевим. Після приходу більшовиків в 1944 році на цій території проводились особливо жорстокі репресії. Значна частина жителів колишньої Колківської республіки була заслана в Сибір, а більшовики зробили все можливе, щоб ніхто ніколи не дізнався про її існування.
#війна #україна
Колківська республіка - анклав української незалежності та демократії
В квітні 1943 року невелика частина Волині з центром в селі Колки була визволена від німецької окупації. УПА почали будували тут власну демократичну державу. За короткий період в республіці з’явилась власна газета, були організовані школи, лікарні, військові табори, відновлювали роботу електростанції, шевські, кравецькі виробництва, харчова промисловість, була введена власна валюта. Існував цей осередок незалежності недовго. В листопаді того ж 1943 року республіка була знову окупована нацистами.
Але німецька окупація не найбільше зло, яке довелось пережити місцевим. Після приходу більшовиків в 1944 році на цій території проводились особливо жорстокі репресії. Значна частина жителів колишньої Колківської республіки була заслана в Сибір, а більшовики зробили все можливе, щоб ніхто ніколи не дізнався про її існування.
20.02.202511:00
Collage by Патріот🇺🇦
#війна #україна
Без опису посту.
Це наша історія, історія ⚔ повномасштабної війни.
Чекаю від вас коментарі.
P.S. Вас обманювали і обманювать, в цьому році будуть вибори, покажіть хто ви і знову оберіть того хто вам обіцяв ШАШЛИКИ!
#війна #україна
Без опису посту.
Це наша історія, історія ⚔ повномасштабної війни.
Чекаю від вас коментарі.
P.S. Вас обманювали і обманювать, в цьому році будуть вибори, покажіть хто ви і знову оберіть того хто вам обіцяв ШАШЛИКИ!
20.02.202509:04
Photo by Wikimedia
#деньвісторії #україна
20 лютого 2014 року без жодних сумнівів можна вважати одним із найтрагічніших днів в історії незалежної України.
В цей день підконтрольний владі спецпідрозділ МВС «Беркут» відкрив вогонь по майданівцям бойовими набоями.
Вранці 20 лютого близько 10-ої години демонстранти знову зайняли Жовтневий палац та Український дім. Після цього силовики на вулиці Інститутській відкрили вогонь по активістам.
Того ж дня в інтернеті з'явилося декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в озброєних лише щитами і палицями протестувальників на вулиці Інститутській.
До 14:00 години були вбиті 35 осіб, а о 17:00 повідомлялося про 60 загиблих майданівців. Після 15 години міліцейські підрозділи почали масово отримувати зброю та бойові набої. Загалом було видано 1000 одиниць зброї, з них 408 — тітушкам. До речі,
останніх завозили з Білгороду, Вороніжу, Курську, Ростову і по містах, які вони планували окуповувати. В Харькові згодом, наприклад, їх зупинили наші націоналістичні обʼєднання. Як і в Одесі. В Донецьку вони вбивали мирних протестантів. Люди просто зникали.
Після кривавих подій в центрі Києва про свою підтримку Майдану почали заявляти силовики з різних областей України. Світ облетіли кадри розстрілу фактично беззбройних людей в центрі Києва силовиками.
#деньвісторії #україна
20 лютого 2014 року без жодних сумнівів можна вважати одним із найтрагічніших днів в історії незалежної України.
В цей день підконтрольний владі спецпідрозділ МВС «Беркут» відкрив вогонь по майданівцям бойовими набоями.
Вранці 20 лютого близько 10-ої години демонстранти знову зайняли Жовтневий палац та Український дім. Після цього силовики на вулиці Інститутській відкрили вогонь по активістам.
Того ж дня в інтернеті з'явилося декілька відео, на яких зображено, як силовики стріляють з вогнепальної зброї в озброєних лише щитами і палицями протестувальників на вулиці Інститутській.
До 14:00 години були вбиті 35 осіб, а о 17:00 повідомлялося про 60 загиблих майданівців. Після 15 години міліцейські підрозділи почали масово отримувати зброю та бойові набої. Загалом було видано 1000 одиниць зброї, з них 408 — тітушкам. До речі,
останніх завозили з Білгороду, Вороніжу, Курську, Ростову і по містах, які вони планували окуповувати. В Харькові згодом, наприклад, їх зупинили наші націоналістичні обʼєднання. Як і в Одесі. В Донецьку вони вбивали мирних протестантів. Люди просто зникали.
Після кривавих подій в центрі Києва про свою підтримку Майдану почали заявляти силовики з різних областей України. Світ облетіли кадри розстрілу фактично беззбройних людей в центрі Києва силовиками.
20.02.202509:03
20.02.202507:00
Collage by Патріот🇺🇦
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
#війна #україна
Доброго ранку, Україно🇺🇦!
Слава Україні та її воїнам 🇺🇦
Смерть ворогам☠
19.02.202517:01
Collage by Патріот🇺🇦
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
#мова #україна #родина
Знай та поважай своє🇺🇦! бо це того варто👍
19.02.202515:04
Photo by Wikimedia
#україна #міста
Фото Вінниці 1941-го року, зроблені Георгом Лотаром Тунчіком.
Георг Лотар Тунчік народився в німецькому місті Гера 19 квітня 1917 року в сім'ї майстра-кравця Антона Тунчіка та його дружини Воллі Елізабет. – Створив аматорську кіностудію в Гері. Серед його мотивів — краєвиди міста, фотографії з театральних репетицій, а також зображення святкувань і великих подій у Гері.
#україна #міста
Фото Вінниці 1941-го року, зроблені Георгом Лотаром Тунчіком.
Георг Лотар Тунчік народився в німецькому місті Гера 19 квітня 1917 року в сім'ї майстра-кравця Антона Тунчіка та його дружини Воллі Елізабет. – Створив аматорську кіностудію в Гері. Серед його мотивів — краєвиди міста, фотографії з театральних репетицій, а також зображення святкувань і великих подій у Гері.
15.02.202517:02
Photo by Wikimedia
#срср
Совєтська реклама плавленого сиру.
"З плавлених сирів справді можна приготувати і салати, і перші, і другі страви, і навіть десерт!"
#срср
Совєтська реклама плавленого сиру.
"З плавлених сирів справді можна приготувати і салати, і перші, і другі страви, і навіть десерт!"
15.02.202515:02
Photo by Wikimedia
#україна
Малеча з Луганщини. Олександрівськ
Місто розташоване на березі річки Лугані, за 7 км від обласного центру і за 2 км на захід від станції Мілове на залізниці Луганськ—Дебальцеве.
Олександрівськ заснований в другій половині XVIII століття. В 1907 році працювали винокурний та цегельний заводи.
З 2014 року місто окуповане кацапами.
#україна
Малеча з Луганщини. Олександрівськ
Місто розташоване на березі річки Лугані, за 7 км від обласного центру і за 2 км на захід від станції Мілове на залізниці Луганськ—Дебальцеве.
Олександрівськ заснований в другій половині XVIII століття. В 1907 році працювали винокурний та цегельний заводи.
З 2014 року місто окуповане кацапами.
15.02.202513:01
Photo by Wikimedia
#україна
📍Це знаменитий віадук у Ворохті (фото 1930-х років).
Його історія почалася у 1890-х, коли через село проклали гілку Транскарпатської залізниці. Переказували, колію будували італійські інженери, великі приборкувачі гірських ландшафтів.
Досі потяги з Івано-Франківська до Ділового їздять саме частиною Транскарпатської залізниці.
Фотогенічний віадук у Ворохті задумували зовсім іншим - це мав бути звичайний залізний міст. Та під час прокладання колій неподалік знайшли поклади якісного пісковику.
Склепінчасті мости, які спроєктувало Товариство австрійських інженерів у Відні, виявилися дешевшими за металеві. Камінь із каменярень "Інженер Крауш і Ко" та "Ґорґани" використовували не лише на карпатські віадуки, а й експортували до Кракова та Відня.
На жаль, під час Першої світової війни віадук підірвали москальські☠ солдати. Його відбудували у
1925-1927 роках.
#україна
📍Це знаменитий віадук у Ворохті (фото 1930-х років).
Його історія почалася у 1890-х, коли через село проклали гілку Транскарпатської залізниці. Переказували, колію будували італійські інженери, великі приборкувачі гірських ландшафтів.
Досі потяги з Івано-Франківська до Ділового їздять саме частиною Транскарпатської залізниці.
Фотогенічний віадук у Ворохті задумували зовсім іншим - це мав бути звичайний залізний міст. Та під час прокладання колій неподалік знайшли поклади якісного пісковику.
Склепінчасті мости, які спроєктувало Товариство австрійських інженерів у Відні, виявилися дешевшими за металеві. Камінь із каменярень "Інженер Крауш і Ко" та "Ґорґани" використовували не лише на карпатські віадуки, а й експортували до Кракова та Відня.
На жаль, під час Першої світової війни віадук підірвали москальські☠ солдати. Його відбудували у
1925-1927 роках.
15.02.202511:00
Video by Wikimedia
#україна
Головний отаман армії УНР🇺🇦 Петлюра і Голова Директорії УНР Винниченко. Софійській площа, 22 січня 1919-й рік під час об’єднання УНР та ЗУНР в Соборну Україну.
На всіх будинках в центрі Києва майоріли українські прапори, по всій Софійській площі виднілися герби українських земель.
Об 11:00 вишикувалися військові частини, приходили представники профспілок та інших інституцій з прапорами та оркестрами.
Член Директорії Швець оголосив: «Однині є єдина Незалежна Україна!»🇺🇦.
Тисячі людей почали вигукувати: «Слава. Слава Україні!»🇺🇦 і вдарив дзвін на дзвіниці Мазепи.
Було чутно гарматні постріли з Печерська - 121 залп на честь Собороної України🇺🇦.
#україна
Головний отаман армії УНР🇺🇦 Петлюра і Голова Директорії УНР Винниченко. Софійській площа, 22 січня 1919-й рік під час об’єднання УНР та ЗУНР в Соборну Україну.
На всіх будинках в центрі Києва майоріли українські прапори, по всій Софійській площі виднілися герби українських земель.
Об 11:00 вишикувалися військові частини, приходили представники профспілок та інших інституцій з прапорами та оркестрами.
Член Директорії Швець оголосив: «Однині є єдина Незалежна Україна!»🇺🇦.
Тисячі людей почали вигукувати: «Слава. Слава Україні!»🇺🇦 і вдарив дзвін на дзвіниці Мазепи.
Було чутно гарматні постріли з Печерська - 121 залп на честь Собороної України🇺🇦.
Рекорддор
28.09.202323:59
1.5KКатталгандар31.05.202423:59
1575Цитация индекси09.08.202323:59
1441 посттун көрүүлөрү26.12.202323:59
1621 жарнама посттун көрүүлөрү03.09.202323:59
11.96%ER19.07.202323:59
15.85%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.