![[nemoderný chalan] | #УкрТґ avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2F82c2308e-2a8c-4174-904e-c4f75134c2e7.jpg%3Fw%3D128%26h%3D128&w=256&q=75)
![[nemoderný chalan] | #УкрТґ avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2F82c2308e-2a8c-4174-904e-c4f75134c2e7.jpg%3Fw%3D64%26h%3D64&w=128&q=75)
[nemoderný chalan] | #УкрТґ
Кайра бөлүшүлгөн:
Історична Правда
08.05.202518:35
Можливо, хтось зі старших згадає цей томик Гете з радянської шкільної бібліотеки. Всередині є вірш "Божественне". Перекладач - "В.Петрик". А насправді - Василь Стус. Це 1969 рік, його вже чотири роки як було викинуто з літературного процесу. І упорядник Григорій Кочур, людина безмежного таланту й громадянських чеснот, дав поетові можливість творити. Хоч і під псевдонімом.
Кайра бөлүшүлгөн:
postfuturism
15.04.202519:37
Серіал
Нескінченна самотність всесвіту
Я мрію щоб дні спокою не закінчувалися
На алеї в парку побачив діда
Що гірко плакав
Дивлячись тік ток відео
Я запитав діда
Діду що тебе так розчулило
У тому тік ток відео
Відповів дідо мені
Зачепило з яким розумінням
Сучасні батьки ставляться
До дітей своїх
Яка турбота у вихованні
У мене так не було
Ось і розчулило
Нескінченна самотність всесвіту
Я мрію щоб дні спокою не закінчувалися
На алеї в парку побачив діда
Що гірко плакав
Дивлячись тік ток відео
Я запитав діда
Діду що тебе так розчулило
У тому тік ток відео
Відповів дідо мені
Зачепило з яким розумінням
Сучасні батьки ставляться
До дітей своїх
Яка турбота у вихованні
У мене так не було
Ось і розчулило
Кайра бөлүшүлгөн:
йоптмодернізм
08.04.202517:25
ми всі єлі оговтались від нещодавніх подій у кривому розі, але русня не зупиняється ні на день і нищить дітей, митців і всіх, хто мав би жити своє саме краще життя. сьогоднішні новини про загибель мисткині маргарити половінко з кривого рогу змусили мене іще раз пожаліти про те, шо я майже не ходив на виставки навіть тоді, коли мав на те гроші і время. не будьте як я і ідіть на усі групи, на усі виставки і всі вистави які вам радять ваші друзі, бо ніколи не знаєш, чи буде така возможность завтра.
ще почитайте це доволі давнє інтерв'ю суспільного з маргаритою про її досвід селфхарму, війни та місце цих речей у творчості. особисто мені важно пам'ятать усіх людей які доклались до того, аби кривий ріг був трошки крутішим, аніж я його пам'ятаю з дитинства і юності.
ще почитайте це доволі давнє інтерв'ю суспільного з маргаритою про її досвід селфхарму, війни та місце цих речей у творчості. особисто мені важно пам'ятать усіх людей які доклались до того, аби кривий ріг був трошки крутішим, аніж я його пам'ятаю з дитинства і юності.
Кайра бөлүшүлгөн:
компот із метеликів 🦋
05.04.202516:07
МИХАЙЛЬ ГРОМОВИЙ
* * *
Мова збирається, мов дощова вода
В бочках, калюжах, і врешті-решт, у надрах.
Входить й весна — зацькована та бліда,
Навіть її розгрібуть — хай би яка недоладна
Зараз вона. І роблять зрання базар
Копи, прибульці, нелякані ще містяни.
— І не кажіть, що вам ніхто не казав;
— Й що з нами буде, як усього не стане?
Мозок блукає в химерах альтернатив,
Пил уплітається в сітку брудних кварталів.
Може, й не страшно, що треба у ніч іти,
Та машиніст не зна, що нас чекає далі.
* * *
Мова збирається, мов дощова вода
В бочках, калюжах, і врешті-решт, у надрах.
Входить й весна — зацькована та бліда,
Навіть її розгрібуть — хай би яка недоладна
Зараз вона. І роблять зрання базар
Копи, прибульці, нелякані ще містяни.
— І не кажіть, що вам ніхто не казав;
— Й що з нами буде, як усього не стане?
Мозок блукає в химерах альтернатив,
Пил уплітається в сітку брудних кварталів.
Може, й не страшно, що треба у ніч іти,
Та машиніст не зна, що нас чекає далі.
04.04.202517:35
Слухати тишу,
слухати як із вікна
тягне-протягує зиму й
як тихнуть по ночах слова.
Дихати ніч,
дихати як із горла
звикла ти пити одна за одною
прострочені пляшки вина.
Думати й думкою мити
від крові потріскані пальці
дума-ти й тихо благати:
щоби хоч щось пригадалося варте
не змите припливом по гальці.
Як квіти з мого підвіконня
тікають в чужі сади,
Скажи мені, скажи мені
чому біля мене не ти?
слухати як із вікна
тягне-протягує зиму й
як тихнуть по ночах слова.
Дихати ніч,
дихати як із горла
звикла ти пити одна за одною
прострочені пляшки вина.
Думати й думкою мити
від крові потріскані пальці
дума-ти й тихо благати:
щоби хоч щось пригадалося варте
не змите припливом по гальці.
Як квіти з мого підвіконня
тікають в чужі сади,
Скажи мені, скажи мені
чому біля мене не ти?
31.03.202519:54
оголошення:
указом директора видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав" від 31.03.2025 №2 електронний самвидавний варіант збірки "Кавалки душі" втрачає свою чинність і набуває статусу історичного матеріалу українського кіберсамвидаву
(джерело: Мама, я можу в літературу : вісник видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав". — 2025. — №1, перший і напевно останній. — С. 1.)
указом директора видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав" від 31.03.2025 №2 електронний самвидавний варіант збірки "Кавалки душі" втрачає свою чинність і набуває статусу історичного матеріалу українського кіберсамвидаву
(джерело: Мама, я можу в літературу : вісник видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав". — 2025. — №1, перший і напевно останній. — С. 1.)
03.05.202519:11
Микола Біденко
НЕВИДИМИЙ БІК МІСЯЦЯ
добрався до сьомого неба
далі вже нікуди
мокрими овечками
тюпають з тацями хмари
зволожують фужери
я стою
наче місяць на бистрій воді
упившись чорнозоряним трепетом
на закуску намалюю на захеканому склі рибу
від пальця слізка спотикається
між мокрими ребрами-віями
нарешті очі твої плачуть по-справжньому
ми так і не діждалися щедрості місяця
удавився власним золотом
як кульбаба пелюстками
давай хоч попрощаємось
ти перша жінка яку поцілував покійник
так легко
коли падаєш лицем у небо —
тлінний тягар летить до землі
варто лиш мить
розчленити на весь циферблат
і можна пережити
всенький вимучений антигелій
легко
хочеш спробувати
НЕВИДИМИЙ БІК МІСЯЦЯ
добрався до сьомого неба
далі вже нікуди
мокрими овечками
тюпають з тацями хмари
зволожують фужери
я стою
наче місяць на бистрій воді
упившись чорнозоряним трепетом
на закуску намалюю на захеканому склі рибу
від пальця слізка спотикається
між мокрими ребрами-віями
нарешті очі твої плачуть по-справжньому
ми так і не діждалися щедрості місяця
удавився власним золотом
як кульбаба пелюстками
давай хоч попрощаємось
ти перша жінка яку поцілував покійник
так легко
коли падаєш лицем у небо —
тлінний тягар летить до землі
варто лиш мить
розчленити на весь циферблат
і можна пережити
всенький вимучений антигелій
легко
хочеш спробувати
Кайра бөлүшүлгөн:
Штука
10.04.202517:04
Микола Маценко
Серія «Неофольк»
Серія «Неофольк»
Народне мистецтво дуже просте і зрозуміле. Воно сприймається на первинному рівні і не вимагає пояснень. Цей проект не є спробою адаптувати старовину до сучасності. Це демонстрація автентичності не як архаїки, а як актуального мистецтва в потоці безперервного творчого процесу нашого народу ...
Кайра бөлүшүлгөн:
Kafidova in the artland
08.04.202517:25
Збір родині Маргарити
https://send.monobank.ua/jar/7popnPR3d1
https://send.monobank.ua/jar/7popnPR3d1
05.04.202515:12
Юрій Завадський
ШВИДКІСТЬ
Рідко тепер
Вибачають.
Будівництво зворотнє,
Прокляття, напевне.
Зостався собі неозброєний,
Що навіть своє чужіє,
І люди стають
Різноспрямованими.
Виживання —
Непомітне.
ШВИДКІСТЬ
Рідко тепер
Вибачають.
Будівництво зворотнє,
Прокляття, напевне.
Зостався собі неозброєний,
Що навіть своє чужіє,
І люди стають
Різноспрямованими.
Виживання —
Непомітне.
Кайра бөлүшүлгөн:postfuturism
02.04.202517:15
Живіт землі
(Промовляти крізь щільно стиснуті зуби)
Забагато шкіри
Вона розтягується та висіть
Ноги руки хоровод тілесних жахів
Волосся липке вогкий чорнозем
Метафора повзання
Планета пришвидшила рух
Звук заповнює отвори
Здригається
Люди геніталії майбутніх машин
(Промовляти крізь щільно стиснуті зуби)
Забагато шкіри
Вона розтягується та висіть
Ноги руки хоровод тілесних жахів
Волосся липке вогкий чорнозем
Метафора повзання
Планета пришвидшила рух
Звук заповнює отвори
Здригається
Люди геніталії майбутніх машин
31.03.202519:53
шановні глядачі каналу <strike>УТ-2</strike> [nemoderný chalan]!
нещодавно моя перша збірка "Кавалки душі" таки вийшла у світ на папері ✨✨✨
багато народу (і незалежних від мене обставин) приклалося до втілення цієї мрії, починаючи від колег з рідної Закарпатської ОУНБ імені Потушняка і закінчуючи рідними мені поетами, які ше на етапі укладання збірки допомогли зробити її якісною. усім цим людям — тричі — слава! слава! слава!
збірку відкриває передмова ужгородської поетеси Мар'яни Нейметі, до якої я ставлюсь з високою повагою, а гіперкапітальне її оформлення зроблено моєю давньою подружкою та колегою Юлією Соломонюк.
а тепер — ложка дьогтю. збірка вийшла малим накладом і вже розпорошилася світом. однак ми живемо в цифрову епоху, тож є приємна новина — електронний варіант "Кавалків" з дозволу видавництва було офіційно викладено у вільний доступ.
погортати збірку можна отут:
https://biblioteka.uz.ua/e-library/?getCat=72
поширюйте усюди, де лиш можете!
"Кавалки" офіційно уродились!
славімо їх!
#nemodernychalan_кавалкидуші
нещодавно моя перша збірка "Кавалки душі" таки вийшла у світ на папері ✨✨✨
багато народу (і незалежних від мене обставин) приклалося до втілення цієї мрії, починаючи від колег з рідної Закарпатської ОУНБ імені Потушняка і закінчуючи рідними мені поетами, які ше на етапі укладання збірки допомогли зробити її якісною. усім цим людям — тричі — слава! слава! слава!
збірку відкриває передмова ужгородської поетеси Мар'яни Нейметі, до якої я ставлюсь з високою повагою, а гіперкапітальне її оформлення зроблено моєю давньою подружкою та колегою Юлією Соломонюк.
а тепер — ложка дьогтю. збірка вийшла малим накладом і вже розпорошилася світом. однак ми живемо в цифрову епоху, тож є приємна новина — електронний варіант "Кавалків" з дозволу видавництва було офіційно викладено у вільний доступ.
погортати збірку можна отут:
https://biblioteka.uz.ua/e-library/?getCat=72
поширюйте усюди, де лиш можете!
"Кавалки" офіційно уродились!
славімо їх!
#nemodernychalan_кавалкидуші
Кайра бөлүшүлгөн:postfuturism
30.04.202518:44
Гамлет Зіньківський Нестача спогадів нам не загрожує
вул. Громадянська 25, місто Харків Фото: Павло Бабешко
вул. Громадянська 25, місто Харків Фото: Павло Бабешко
2022 рікКайра бөлүшүлгөн:осмоловська
ОС
09.04.202517:28
Поклич мене танцювати під музику ключів від квартири!
Я спробую не наступити на ногу нікому з новоприбулих.
Ні, я буду рухатись обережно, сповнена рівноваги,
Навіть не буде чутно, що дихаю, чого не зробиш для давнього друга.
Я буду рухатись, як комашина спекотного літнього полудня.
Мене хіба що змахне з бороди той тип у сандалях на білі шкарпетки.
Мене хіба що спробує задавити його тюнінгована жінка.
Мене хіба що спробує розговорити їхній нащадок у синій колясці.
Питаєш, чи не забула я, навіщо ми тут? А я й не забуду ніколи.
Просто дай мені політати під музику – ах, цей дзвін, як же це гарно!
Просто дай мені тіло людське на одну-єдину хвилину.
Я хочу, щоб новоприбулі мене побачили в повен ріст у людському обличчі.
Той тип запитає: Женщина, а что вы здесь делаете? Это наша разрушка!
Його тюнінгована запитає: кто пил из моей чашки? Кто спал на моей кровати?
А їхній нащадок і так усе розумітиме, він втопиться в синій колясці,
Щоб не чути цих звуків помсти: вони такі жахливі, такі приємні.
Я спробую не наступити на ногу нікому з новоприбулих.
Ні, я буду рухатись обережно, сповнена рівноваги,
Навіть не буде чутно, що дихаю, чого не зробиш для давнього друга.
Я буду рухатись, як комашина спекотного літнього полудня.
Мене хіба що змахне з бороди той тип у сандалях на білі шкарпетки.
Мене хіба що спробує задавити його тюнінгована жінка.
Мене хіба що спробує розговорити їхній нащадок у синій колясці.
Питаєш, чи не забула я, навіщо ми тут? А я й не забуду ніколи.
Просто дай мені політати під музику – ах, цей дзвін, як же це гарно!
Просто дай мені тіло людське на одну-єдину хвилину.
Я хочу, щоб новоприбулі мене побачили в повен ріст у людському обличчі.
Той тип запитає: Женщина, а что вы здесь делаете? Это наша разрушка!
Його тюнінгована запитає: кто пил из моей чашки? Кто спал на моей кровати?
А їхній нащадок і так усе розумітиме, він втопиться в синій колясці,
Щоб не чути цих звуків помсти: вони такі жахливі, такі приємні.
Кайра бөлүшүлгөн:
mertvovodeň
06.04.202513:22
#kunstobjekt
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
седер песах
Через кілька днів потепліє,
та абрикоси вже не вродять.
Всеношна в призамковому парку,
освячення найменшого кошáра.
Сідаймо до недоторканного столу:
заснеш на ньому, тримаючи
почесну варту над тарілкою.
Вибираю сузір'я родимок з передпліччя,
як колись давно родзинки із паски.
Добре знати, що зустріну тебе
й у відрядженні у випадкових казахських
дівчатах, що підсіли в купе — ми, недо-
містяни, бачимо знамення там, де їх нема.
Кайра бөлүшүлгөн:
✙ An Kolesan ✙
01.04.202521:23
Знекровлено-біле
Черево тіла
У темні провалля
Із сизих конвалій
Порох злітає
Мов сніг
До ніг
Кому мало ям
Не нам
Небо об землю
Сі труть
Річки охололі —
Ртуть
Хмари викручують
Чари
Зимовий дощ
Що ж
День святої Варвари
Мимоволі чекаємо прощ
Летять у вічі пластівці
Шаблезубого цукру
Розправила крила біла пітьма
Щойно була в руці
Переполох
Пропах
Упівголоса
— Ма, ну Ма
Витріщилась тріщиною
Труна
Чорна полоса
Зима
#вірші
Черево тіла
У темні провалля
Із сизих конвалій
Порох злітає
Мов сніг
До ніг
Кому мало ям
Не нам
Небо об землю
Сі труть
Річки охололі —
Ртуть
Хмари викручують
Чари
Зимовий дощ
Що ж
День святої Варвари
Мимоволі чекаємо прощ
Летять у вічі пластівці
Шаблезубого цукру
Розправила крила біла пітьма
Щойно була в руці
Переполох
Пропах
Упівголоса
— Ма, ну Ма
Витріщилась тріщиною
Труна
Чорна полоса
Зима
#вірші
Кайра бөлүшүлгөн:
Данко Пташиний | #укртґ
31.03.202511:52
* * *
тепер все що я говоритиму
складатиметься з любови:
пунктирні дощові ритми
хмарок сріблясті брови
титани фарбують балькони
голою глибиною
посидь зі мною
тепер все що я помічав до цього
плавиться ніби пластик
позавечірнє сонечко
зриває тілесний пластир
боязко озираються
часописами обросші
дерева-листоноші
над черемишлянським полісом
кружляють небесні істоти
це все би занотувати а голос
не попадає у ноти
карусель дитячих ротів
радісно скриготить
венера пірнає за обрій
прекрасна мить
#ptašyne
тепер все що я говоритиму
складатиметься з любови:
пунктирні дощові ритми
хмарок сріблясті брови
титани фарбують балькони
голою глибиною
посидь зі мною
тепер все що я помічав до цього
плавиться ніби пластик
позавечірнє сонечко
зриває тілесний пластир
боязко озираються
часописами обросші
дерева-листоноші
над черемишлянським полісом
кружляють небесні істоти
це все би занотувати а голос
не попадає у ноти
карусель дитячих ротів
радісно скриготить
венера пірнає за обрій
прекрасна мить
#ptašyne
23.04.202520:06
*
цей вечір певно став для вас, шановні глядачі, вечором несподіваних моментів — канал раптово ожив, ше й вірші знов на ньому публікуються регулярно!
знаєте, поміж всією тією кондовою армійською рутиною я таки знаходжу час на поезію.
поступово відкриваю для себе нових авторів.
уважно перечитую давно знаних і мною обожнюваних поетів.
тримаю на відстані витягнутої руки збірки закарпатських поетів — один з стабільних каналів контакту з рідною землею.
навіть вірші творю, це просто шось з чимось (сподіваюсь, добротні)...
саме тепер, в цей непростий час я зрозумів силу слова. як воно єднає. як воно сіє розбрат. як воно вміє підіймати людей. як об нього можна витерти ноги.
і ціную цю силу як ніколи раніше.
а також ціную тих людей, які підтримують мене і не дають згаснути свічці моєї творчости. усім їм — осанна!
і оцей весь сьогоднішній імпровізований вечір поезії, яка зараз мене надихає і яку я уважно перечитую чи відкриваю для себе з нуля, присвячую саме цим людям: від колег по перу до уважних глядачів каналу.
час від часу старатимусь ше шось публікувати з вподобаного й перепрочитаного — бібліотеку зібрав порядну (але як я її везтиму додому після демобілізації та де я її розміщу в своїй квартирі — поки невідомо).
все в мене добре, служба служиться, життє жиється, лінь лінується.
тримайтеся, товариство, всьо буде чотко!
слава Україні!
щиро ваш, директор каналу [nemoderný chalan] молодший лейтенант Віктор Новграді-Лецо (aka шофер у сонній лімузині)
цей вечір певно став для вас, шановні глядачі, вечором несподіваних моментів — канал раптово ожив, ше й вірші знов на ньому публікуються регулярно!
знаєте, поміж всією тією кондовою армійською рутиною я таки знаходжу час на поезію.
поступово відкриваю для себе нових авторів.
уважно перечитую давно знаних і мною обожнюваних поетів.
тримаю на відстані витягнутої руки збірки закарпатських поетів — один з стабільних каналів контакту з рідною землею.
навіть вірші творю, це просто шось з чимось (сподіваюсь, добротні)...
саме тепер, в цей непростий час я зрозумів силу слова. як воно єднає. як воно сіє розбрат. як воно вміє підіймати людей. як об нього можна витерти ноги.
і ціную цю силу як ніколи раніше.
а також ціную тих людей, які підтримують мене і не дають згаснути свічці моєї творчости. усім їм — осанна!
і оцей весь сьогоднішній імпровізований вечір поезії, яка зараз мене надихає і яку я уважно перечитую чи відкриваю для себе з нуля, присвячую саме цим людям: від колег по перу до уважних глядачів каналу.
час від часу старатимусь ше шось публікувати з вподобаного й перепрочитаного — бібліотеку зібрав порядну (але як я її везтиму додому після демобілізації та де я її розміщу в своїй квартирі — поки невідомо).
все в мене добре, служба служиться, життє жиється, лінь лінується.
тримайтеся, товариство, всьо буде чотко!
слава Україні!
щиро ваш, директор каналу [nemoderný chalan] молодший лейтенант Віктор Новграді-Лецо (aka шофер у сонній лімузині)
Кайра бөлүшүлгөн:
сто мене – в мені
09.04.202516:54
‼️відкрила скромну баночку на посильну для всіх вас суму! напрямки сумський та купʼянський 🔥 прошу не пошкодувати гривню 🫂
сюди
сюди
06.04.202512:49
МАРЕННЯ
торкнувся неба —
загубив тебе
ліхтарі-забудьці
мовчать вольтово
лиш фосфор сосен
і міста паштет
промчав трамвай
сторінку перегорнуто
(05.08.2024) © В. Новграді-Лецо
#nemodernychalan_кавалкидуші
торкнувся неба —
загубив тебе
ліхтарі-забудьці
мовчать вольтово
лиш фосфор сосен
і міста паштет
промчав трамвай
сторінку перегорнуто
(05.08.2024) © В. Новграді-Лецо
#nemodernychalan_кавалкидуші
Кайра бөлүшүлгөн:
⛩ Сад лікорисів ⛩
04.04.202518:17
Хто має здоров'я, здаємо кров.
Англомовний твіт про Кривий Ріг для тих, хто має Х.
Донатимо ЗСУ, на перевірені збори, на русоріз, військовим медикам.
Англомовний твіт про Кривий Ріг для тих, хто має Х.
Донатимо ЗСУ, на перевірені збори, на русоріз, військовим медикам.
01.04.202511:44
РЕКЛАМНЕ ОГОЛОШЕННЯ
ближчим часом наше видавництво запропонує вам наступні видання:
поза серіями:
• нова, неповторна й божественна збірка принца укрфутуртелеграмопрерій Віктора Новграді-Лецо в форматі .rtf
паперовий варіант очікуйте наступного століття
• перший том (в чотирьох книгах) "Франківської чернетки" Тарася Ріля в 100 томах
• "Мамо, дайте гроші на книжки": вибране листування молодих поетів-членів НСПУ
18+, не дозволяється читати особам, які схильні до вживання нормальної літератури
• "Сім" Михайля Семенка: визначна праця головного українського футуриста в семи томах
• перша офіційна публікація забороненої самвидавної праці анонімного автора "Чому я не хочу читати Ліну Костенко, або Я палю свої "Триста поезій": аргументи і факти"
нова гіперпатріотична видавнича серія "Грантожер":
• "Куст ракіты пуд лунов: модерна русиньска поезія, писана за московскі подачкы", упорядочена Іваном Лемнеукраїнскым
• "Пес Патрон спить під червоною калиною: антологія ультрасучасної української поезії", впорядкована Євгеном Юхницею
(Мама, я можу в літературу : вісник видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав". — 2025. — №1, перший і напевно останній. — С. 2.)
ближчим часом наше видавництво запропонує вам наступні видання:
поза серіями:
• нова, неповторна й божественна збірка принца укрфутуртелеграмопрерій Віктора Новграді-Лецо в форматі .rtf
паперовий варіант очікуйте наступного століття
• перший том (в чотирьох книгах) "Франківської чернетки" Тарася Ріля в 100 томах
• "Мамо, дайте гроші на книжки": вибране листування молодих поетів-членів НСПУ
18+, не дозволяється читати особам, які схильні до вживання нормальної літератури
• "Сім" Михайля Семенка: визначна праця головного українського футуриста в семи томах
• перша офіційна публікація забороненої самвидавної праці анонімного автора "Чому я не хочу читати Ліну Костенко, або Я палю свої "Триста поезій": аргументи і факти"
нова гіперпатріотична видавнича серія "Грантожер":
• "Куст ракіты пуд лунов: модерна русиньска поезія, писана за московскі подачкы", упорядочена Іваном Лемнеукраїнскым
• "Пес Патрон спить під червоною калиною: антологія ультрасучасної української поезії", впорядкована Євгеном Юхницею
(Мама, я можу в літературу : вісник видавництва "сам-криво-зверстав-сам-видав". — 2025. — №1, перший і напевно останній. — С. 2.)
Кайра бөлүшүлгөн:nesvidomo
NE
30.03.202519:06
цікавий факт
у кожній вбиральні
майже кожного літака
є по одній розетці
і майже на кожній з них зображення
котрогось із засобів для гоління
тримера чи просто бритви
ніби то
якщо я не дай Боже
спробую там зарядити телефона
то цей літак вибухне
і мій схований, дивом пронесений до салону, складний ножик
вбʼє якусь чайку, що якраз летітиме повз
і та впаде на голову маленькому хлопчикові
що волатиме «о мон дью, моет! моет морт!»
і всі тикатимуть пальцями в мертву пташку
в якої серед пірʼя стирчатиме кручений штопор з мого складеного ножика
а коли всі розійдуться
бо скільки зрештою можна дивитись на мертву чайку
то хлопчик дістане мого складного ножика і сховає до пеналу з акварельними олівцями
і через десять років
він буде вже хлопцем
а вони мають властивість іноді вживати алкоголь
і в усьому кампусі його дорогого університету не знайдеться жодного штопору
звісно ж, крім того, який він років 7 тому заховав у свій пенал
і він відкриє ним пляшку вина
яку питимуть красиві французькі люди
сміятимуться і танцюватимуть в черевичках з каучуковою підошвою
так чому в туалетах літаків
завжди намальована тільки бритва
в половини людей (приблизно) ніколи не росла борода
у кожній вбиральні
майже кожного літака
є по одній розетці
і майже на кожній з них зображення
котрогось із засобів для гоління
тримера чи просто бритви
ніби то
якщо я не дай Боже
спробую там зарядити телефона
то цей літак вибухне
і мій схований, дивом пронесений до салону, складний ножик
вбʼє якусь чайку, що якраз летітиме повз
і та впаде на голову маленькому хлопчикові
що волатиме «о мон дью, моет! моет морт!»
і всі тикатимуть пальцями в мертву пташку
в якої серед пірʼя стирчатиме кручений штопор з мого складеного ножика
а коли всі розійдуться
бо скільки зрештою можна дивитись на мертву чайку
то хлопчик дістане мого складного ножика і сховає до пеналу з акварельними олівцями
і через десять років
він буде вже хлопцем
а вони мають властивість іноді вживати алкоголь
і в усьому кампусі його дорогого університету не знайдеться жодного штопору
звісно ж, крім того, який він років 7 тому заховав у свій пенал
і він відкриє ним пляшку вина
яку питимуть красиві французькі люди
сміятимуться і танцюватимуть в черевичках з каучуковою підошвою
так чому в туалетах літаків
завжди намальована тільки бритва
в половини людей (приблизно) ніколи не росла борода
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 181
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.