Політики найвищого рівня вкрай рідко визнають невірність своїх тез. Інтуїтивне відчуття, що щось відбувається геть по іншому ніж бачилося на початках, конвертується в агресивні заяви. Схоже, що це все тепер має місце із Дональдом Трампом, коли мова про можливе врегулювання війни Україна-РФ.
Підозрюю, що коли Дональд Трамп і Ко на початках говорили про врегулювання на основі "взаємних компромісів" і "визнання того, що жодна із сторін не може досягнути масштабних політичних цілей воєнним чином" вони щиро вірили в це. Такі оцінки базувалися на ідеї взаємного виснаження сторін і патовості ситуації на фронті.
Однак оскільки ситуація геть інша, то і очікування не реалізуються на практиці. РФ і далі продовжує вважати, що може реалізувати свої максималістські політичні цілі через комплексну стратегію виснаження України до того, як власні економічні і соціальні проблеми не дозволять підтримувати таку ж інтенсивність війни і втрат. Як наслідок Кремль не поспішає приставати на ідею всеосяжного припинення вогню, паралельно і далі просуваючи свої максималістські політичні вимоги про зняття "глибинних причин війни", що по суті означає де-факто капітуляцію України.
Власне, окрім відповідної стратегічної динаміки, війна Україна-РФ, і політичні протиріччя в її основі, є прикладом конфлікту із нульовою сумою, де реалізувати на практиці якісь "взаємно прийнятні компроміси" дуже важко.
Як наслідок все більш очевидно, що кавалерійський наскок щодо швидкого врегулювання не дасть результатів ні протягом перших 100 днів адміністрації Трампа 2.0., ні за перші півроку. Тобто наближається час певної переоцінки цілей і пріорітетів США щодо війни Україна-РФ.
Єдине, що замість радикального розвороту Трампа від спроб гратися в чесного брокера до підтримки України, як в нас все що сподіваються, може бути третій шлях - а саме втрата інтересу США за Дональда Трампа із подальшою передачею відповідальності до Європи повністю.
