Про пріоритети. І трохи зрадоньки
- "Зеленський особисто підтримав законопроект про т.зв. "медичний канабіс"
- "Мінкульт підтримав перейменування українських міст, зокрема "Запоріжжя" на "Запорожжя"
Найбільше мені не хочеться зрадойобити. Але на фоні цих двох новин дозволю собі сказати своє претензійне "фу".
Місяць. За словами мого друга і побратима, який трохи більше орієнтувався в інфопросторі, саме стільки знадобилося українським ЗМІ, парламентарям, держ. діячам і всьому цьому, аби оговтатись з початку повномасштабного вторгнення. Оговтатись і почати вести життя й діяльність так, як до 24 лютого.
Я тоді обмежився буквально кількома каналами, які вели військові й публікували або реально важливу інфу, або дохлих орків. Тому до мене ця тенденція дійшла аж через рік. І то, мав сподівання, що хоча б на час війни ці хворобливі тенденції відійдуть у минуле.
Але ніт.
Півтора року. І от на повістці дня — "медичний канабіс". І на цей раз під егідою реабілітації військових. На цей раз знову перейменування, які створюють видимість "процесу деколонізації" замість справжніх дій. Про масову залученість українських держ. органів до "місяця лгбт-гордості" я промовчу — дякую, що хоч марш "Вагнерів" на загальному підарському ентузіазмі не підтримали.
І от знаєте... Коли 24 лютого я мчав на АТЕК "На крилах війни", то не так я собі це все уявляв. І це розчарування, на жаль, неможливо попередити, окрім як пережити досвід й просто прожити якийсь етап у житті. І тільки це допоможе відрізняти дійсно правдиве від тимчасового і мімікрійного.
Яка мораль?
Робіть те, на що можете вплинути, і спостерігайте за тим, на що не можете. І робіть свою справу якісно, робіть її на благо України. Це не так багато, але це те, що реально має значення, а не оці от ваші "Запорожжя" та марихуана.
