Наталя, без «і», м’якого знаку та апострофа
06.05.202513:59
Так, все, не можу.
Мене не відпускає бажання показати та розказати вам за обкладинки до старої версії Таємниць Евенгері, коли вони були ще фанфіком на всесвіт Поттеріани, однак маленький критик в моїй голові каже, що ви або вже все знаєте, все бачили, або вам не цікаво взагалі слухати мій захоплений писк про цю серію і персонажів.
Не хочу більше страждати сумнівами, тож даю вибір вам. Майте на увазі, це останній шанс відкупитися від довгочита про те, яка пані Мальовничка шикарна художниця, і як я люблю її втілення Морана і Леслі.
Мене не відпускає бажання показати та розказати вам за обкладинки до старої версії Таємниць Евенгері, коли вони були ще фанфіком на всесвіт Поттеріани, однак маленький критик в моїй голові каже, що ви або вже все знаєте, все бачили, або вам не цікаво взагалі слухати мій захоплений писк про цю серію і персонажів.
Не хочу більше страждати сумнівами, тож даю вибір вам. Майте на увазі, це останній шанс відкупитися від довгочита про те, яка пані Мальовничка шикарна художниця, і як я люблю її втілення Морана і Леслі.
Кайра бөлүшүлгөн:
Комірчина письменника
05.05.202506:20
#структура_книги
Глави
На «Книжковій країні» я вела дискусію «Як написати дебютний роман: від першої чернетки до першої презентації».
В кінці у нас були запитання із залу, і одна приємна дівчина запиталася: коли розуміти, що глава має закінчуватися, бо відчуття, що текст йде-йде і йому нема кінця.
(Це не дослівно, це те, як я зловила суть).
Наталя Кош гарно зазначила, що є книги без глав, і це ок, якщо виправдано жанром. Бо дійсно, якщо пишеш позажанрову прозу, там може траплятися і таке.
Ми розглянемо ж момент, коли глави необхідні.
Глави – це пункти, які ведуть нас від початку до середини, далі до кульмінації й до фіналу.
1. Ви повинні чітко поставити мету: що в цій главі повинно відбуватися?
Вирішення конфлікту? Зміна мотивації персонажа? Викриття правди? Чи, навпаки, якийсь таємний план повинен створюватися?
2. Як і наша історія, глава повинна мати: початок, середину і кінець.
Банально, але це дасть вам розуміння точок, на які потрібно спиратися при написанні.
3. Глава повинна виконувати функцію: рухати сюжет вперед.
Якщо в главі цього не відбувається – задумайтеся щодо її доцільності. Можливо, варто її позбутися.
Діалоги заради діалогів, навіть якщо це мінімальне розкриття персонажа – не варто робити. Я вже на цьому погоріла якось.
4. Не у всіх главах, але у більшості, повинна бути зміна цінностей.
Вони бувають як позитивні (+), негативні (-), так і змішані (+/-), які починають змінювати персонажів.
Дуже банальний, але простий приклад: персонаж на межі загибелі (-), і під кінець глави виходить з бійки переможцем (+).
Або: персонаж знаходить свого батька (+), але під кінець глави дізнається про нього неприємну правду (-).
5. Кінець глави повинен вирішувати проблему, яка була на початку, і давати нам питання, які читачі хочуть дізнатися на наступних сторінках.
‼️ важливо: фінал глави повинен тримати емоцію. Це може бути міні-кульмінація (емоційна розрядка) або гачок (новий конфлікт, інтрига, загроза).
Головне, щоб читач не просто перевернув сторінку, а зробив це із захопленням.
Розмір глав:
Найголовніше, щоб глава відчувалася повноцінною. Виконувала функцію, яку автор заклав у неї.
Це може бути і пів сторінки, три сторінки, чи навіть двадцять.
Все залежить від того, що ви в неї закладаєте.
Глави
На «Книжковій країні» я вела дискусію «Як написати дебютний роман: від першої чернетки до першої презентації».
В кінці у нас були запитання із залу, і одна приємна дівчина запиталася: коли розуміти, що глава має закінчуватися, бо відчуття, що текст йде-йде і йому нема кінця.
(Це не дослівно, це те, як я зловила суть).
Наталя Кош гарно зазначила, що є книги без глав, і це ок, якщо виправдано жанром. Бо дійсно, якщо пишеш позажанрову прозу, там може траплятися і таке.
Ми розглянемо ж момент, коли глави необхідні.
Глави – це пункти, які ведуть нас від початку до середини, далі до кульмінації й до фіналу.
1. Ви повинні чітко поставити мету: що в цій главі повинно відбуватися?
Вирішення конфлікту? Зміна мотивації персонажа? Викриття правди? Чи, навпаки, якийсь таємний план повинен створюватися?
2. Як і наша історія, глава повинна мати: початок, середину і кінець.
Банально, але це дасть вам розуміння точок, на які потрібно спиратися при написанні.
3. Глава повинна виконувати функцію: рухати сюжет вперед.
Якщо в главі цього не відбувається – задумайтеся щодо її доцільності. Можливо, варто її позбутися.
Діалоги заради діалогів, навіть якщо це мінімальне розкриття персонажа – не варто робити. Я вже на цьому погоріла якось.
4. Не у всіх главах, але у більшості, повинна бути зміна цінностей.
Вони бувають як позитивні (+), негативні (-), так і змішані (+/-), які починають змінювати персонажів.
Дуже банальний, але простий приклад: персонаж на межі загибелі (-), і під кінець глави виходить з бійки переможцем (+).
Або: персонаж знаходить свого батька (+), але під кінець глави дізнається про нього неприємну правду (-).
5. Кінець глави повинен вирішувати проблему, яка була на початку, і давати нам питання, які читачі хочуть дізнатися на наступних сторінках.
‼️ важливо: фінал глави повинен тримати емоцію. Це може бути міні-кульмінація (емоційна розрядка) або гачок (новий конфлікт, інтрига, загроза).
Головне, щоб читач не просто перевернув сторінку, а зробив це із захопленням.
Розмір глав:
Найголовніше, щоб глава відчувалася повноцінною. Виконувала функцію, яку автор заклав у неї.
Це може бути і пів сторінки, три сторінки, чи навіть двадцять.
Все залежить від того, що ви в неї закладаєте.
30.04.202509:50
27.04.202508:56
Тижневий звіт
Очевидно письменницькі задачі я не виконала, принаймні не повністю. Натомість з четверга заспокоювала брата з мамою, організовувала мамі повернення в Київ, пила таблетки, щоб не задихнутися від кицьки, завдяки друзям знайшла всім трьом (мамі, брату і киці) тимчасове житло, а з допомогою вас всіх, переїзд буде трохи менш травматичним.
Сьогодні виносимо з квартири все, що вціліло, переважно одяг, можливо окрему техніку, ліки, братове спортивне обладнання.
В якості відволікання я все ж намагалася вечорами присвятити час рукопису, щоб хоч якось повернутися до звичних дій. Знайшла кумедну помилку: у світі немає християнства, люди не святкують Різдво, але у гг є похресник.
А ще, я сьогодні все ж виберуся на кінець Книжкової країни. Тому приходьте о 16, в першу залу першого павільйону. Зустрінемося, обнімемося і будемо говорити про дебютні книги. Спробую не розклеїтися в процесі.
Очевидно письменницькі задачі я не виконала, принаймні не повністю. Натомість з четверга заспокоювала брата з мамою, організовувала мамі повернення в Київ, пила таблетки, щоб не задихнутися від кицьки, завдяки друзям знайшла всім трьом (мамі, брату і киці) тимчасове житло, а з допомогою вас всіх, переїзд буде трохи менш травматичним.
Сьогодні виносимо з квартири все, що вціліло, переважно одяг, можливо окрему техніку, ліки, братове спортивне обладнання.
В якості відволікання я все ж намагалася вечорами присвятити час рукопису, щоб хоч якось повернутися до звичних дій. Знайшла кумедну помилку: у світі немає християнства, люди не святкують Різдво, але у гг є похресник.
А ще, я сьогодні все ж виберуся на кінець Книжкової країни. Тому приходьте о 16, в першу залу першого павільйону. Зустрінемося, обнімемося і будемо говорити про дебютні книги. Спробую не розклеїтися в процесі.
30.03.202516:13
Я, коли мене питають на презентаціях про письменницькі ритуали: та немає ніяких особливо, просто сідаю і пишу
Я, коли через погоду голова ватна, а робота над рукописом на сьогодні ще не завершена:
Я, коли через погоду голова ватна, а робота над рукописом на сьогодні ще не завершена:
26.03.202508:06
06.05.202509:02
Обожнюю знаходити в книгах якісь цікаві прийоми і докладати в свій інструментарій. Наприклад, тут пані Генрі на початку сторінки ставить питання прямою мовою, в кінці уривка — відповідь прямою мовою, але зчитується, як відповідь на питання, що фактично крутяться в голові персонажки. Мені подобається комедійний ефект, запам'ятаю собі.
04.05.202510:05
Тижневий звіт
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
Минулого тижня мені було трошки не до постановки задач, але вгадайте що? Попри це, я вклалася в дедлайн по вичитці Таємниць Евенгері🥳
Сьогодні зранку прогнала вголос останній шматок і цим завершила наймасштабніший етап вичитки. Лишилося привести рукопис в порядок по форматуванню, створити зміст і внести в нього довідничок (який теж вичитати б по хорошому). А після цього, я піду стукати в приват своїм прекрасним бета-рідеркам!
Це були плани на сьогодні, наступного тижня я нарешті видихну з полегшенням і візьмуся за інші справи, зокрема:
⏺️ перечитаю чернетку Чаклуна-невдахи
⏺️ прослухаю блок лекцій з девреду про роботу з незавершеним рукописом
⏺️ створю поепізодник для Чаклуна-невдахи і план правок, актуалізую інші схеми
⏺️ накидаю оповідку для конкурсу по УМА
⏺️ завершу роботу з мініатюрою для збірки Virtus Femina
Це я планую нічого не писати принаймні в понеділок і вівторок. А ще тримати себе в руках і не кинутися перероблювати другу частину Таємниць Евенгері або думати над назвами частин серії, щоб були красиві-уніфіковані. Або пропрацьовувати рекламні матеріали для Таємниць Евенегрі, бо певна (абсолютно), вам має бути цікаво чим <strike>тхне</strike> пахне Моран і Леслі.
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
Минулого тижня мені було трошки не до постановки задач, але вгадайте що? Попри це, я вклалася в дедлайн по вичитці Таємниць Евенгері🥳
Сьогодні зранку прогнала вголос останній шматок і цим завершила наймасштабніший етап вичитки. Лишилося привести рукопис в порядок по форматуванню, створити зміст і внести в нього довідничок (який теж вичитати б по хорошому). А після цього, я піду стукати в приват своїм прекрасним бета-рідеркам!
Це були плани на сьогодні, наступного тижня я нарешті видихну з полегшенням і візьмуся за інші справи, зокрема:
⏺️ перечитаю чернетку Чаклуна-невдахи
⏺️ прослухаю блок лекцій з девреду про роботу з незавершеним рукописом
⏺️ створю поепізодник для Чаклуна-невдахи і план правок, актуалізую інші схеми
⏺️ накидаю оповідку для конкурсу по УМА
⏺️ завершу роботу з мініатюрою для збірки Virtus Femina
Це я планую нічого не писати принаймні в понеділок і вівторок. А ще тримати себе в руках і не кинутися перероблювати другу частину Таємниць Евенгері або думати над назвами частин серії, щоб були красиві-уніфіковані. Або пропрацьовувати рекламні матеріали для Таємниць Евенегрі, бо певна (абсолютно), вам має бути цікаво чим <strike>тхне</strike> пахне Моран і Леслі.
30.04.202509:50
Так програють війну часів
Це було незвичайне читання. Я ціню історії за сюжетну складову найбільше, а тут вона була доволі проста і навіть типова для жанру. Втім, популярною книжка стала точно не за сюжет.
Читаючи, я постійно думала, що це дуже схоже на текстову анімацію. Бо явити те, як описують головні героїні книги у мене виходило виключно в форматі мультику, ніяк інакше. Хоча все ж для візуалізації всього написаного мені не завжди вистачало уяви, тож можливо б тут і анімація не впоралася. Дуже химерний стиль оповіді, який до того ж переповнений відсилками на все: історичні події, культурні феномени, пісні та навіть моделі комп'ютерів.
Тут, до речі, окрема подяка редакторам, що робили зноски. Не надто деталізовано, не на кожну відсилку, а саме там, де я б не зрозуміла без пояснень, але відчувала б, що не доганяю.
Взагалі намагаюся зібрати до купи враження і вловлюю те ж відчуття, що і з серіалом "Доктор Хто": краще засадити людей подивитися, аніж намагатися описати про що це.
Письменницький інсайд: щодо письменницького тут дійсно можна багато чого підчерпнути. Я обожнюю, коли авторки і автори використовують не стандартну подачу сюжету, тобто не "герой пішов у квест, зустрів друзів, ворогів, вбив дракона", а умовно гру з флешбеками, точками зору, знайденими записами. Тут це є. При тому, що сюжет простий і майже немає діалогів, вся структура — це діалог. Листування головних героїнь — це щось з чимось.
Можна і повчитися епістолярного стилю, і поспостерігати за розвитком конфлікту, і просто море красивих фраз зацитувати. Я думала, що розвчилася насолоджуватися просто красивим текстом, а от ні.
Це певно буде улюблена цитата. Хочеться десь написати і використовувати за основу для пригодницьких творів.
Загалом, любителям чогось красивого, книжка має прямо дуже зайти, тож рекомендую.
Це було незвичайне читання. Я ціню історії за сюжетну складову найбільше, а тут вона була доволі проста і навіть типова для жанру. Втім, популярною книжка стала точно не за сюжет.
Читаючи, я постійно думала, що це дуже схоже на текстову анімацію. Бо явити те, як описують головні героїні книги у мене виходило виключно в форматі мультику, ніяк інакше. Хоча все ж для візуалізації всього написаного мені не завжди вистачало уяви, тож можливо б тут і анімація не впоралася. Дуже химерний стиль оповіді, який до того ж переповнений відсилками на все: історичні події, культурні феномени, пісні та навіть моделі комп'ютерів.
Тут, до речі, окрема подяка редакторам, що робили зноски. Не надто деталізовано, не на кожну відсилку, а саме там, де я б не зрозуміла без пояснень, але відчувала б, що не доганяю.
Взагалі намагаюся зібрати до купи враження і вловлюю те ж відчуття, що і з серіалом "Доктор Хто": краще засадити людей подивитися, аніж намагатися описати про що це.
Письменницький інсайд: щодо письменницького тут дійсно можна багато чого підчерпнути. Я обожнюю, коли авторки і автори використовують не стандартну подачу сюжету, тобто не "герой пішов у квест, зустрів друзів, ворогів, вбив дракона", а умовно гру з флешбеками, точками зору, знайденими записами. Тут це є. При тому, що сюжет простий і майже немає діалогів, вся структура — це діалог. Листування головних героїнь — це щось з чимось.
Можна і повчитися епістолярного стилю, і поспостерігати за розвитком конфлікту, і просто море красивих фраз зацитувати. Я думала, що розвчилася насолоджуватися просто красивим текстом, а от ні.
На всіх пасмах пригоди працюють однаково: кличуть тих, кому більше подобається жити, ніж берегти життя.
Це певно буде улюблена цитата. Хочеться десь написати і використовувати за основу для пригодницьких творів.
Загалом, любителям чогось красивого, книжка має прямо дуже зайти, тож рекомендую.
24.04.202512:25
Друзі, закриваю банку, дуже вам всім вдячна за підтримку! Якщо ваші друзі-знайомі теж збирають на допомогу, кидайте лінки в коментарі, я поширю збори.
29.03.202508:26
Взяла в поїздку ноут, бо майже 8 годин дороги туди і назад, хто я така, щоб не використати час на роботу з рукописом?
Але вже в процесі я згадала, що моя концентрація іде лісом в людних місцях. А як вам працюється в кав'ярнях/потягах/бібліотеках?
Але вже в процесі я згадала, що моя концентрація іде лісом в людних місцях. А як вам працюється в кав'ярнях/потягах/бібліотеках?
26.03.202508:06
Список для читання
Це не фентезі, не нон-фік і навіть не любовний роман. Не часто я виходжу з цього трикутника, але стається. Ця книжка — те що на англомовному ринку зветься contemporary fiction, тобто історія про сучасність.
Тут розповідається про старого Мукеша, що намагається пережити смерть дружини, і Алішу — старшу підлітку, що має дбати про свою матір, відмовляючись від останніх років свого дитинства. Знайти спільну мову цим двом допомагає бібліотека і таємничий список для читання, який Аліша випадково знаходить в одній зі зданих книжок.
Я взялася почитати цю історію, щоб трохи пригальмувати, бо попередні книги ковтала аж надто швидко, не встигаючи навіть насолодитися ними в повній мірі. Список для читання став свого роду подушкою, в яку я врізалася на повній швидкості, а тоді розслабилася і нарешті відпочила. Більшу частину книги я дійсно кайфувала з описів побуту мешканців Лондона, з цікавістю читала зноски про індійські традиції, а ще, ця книга нагадала мені, як я сама читала класику під кінець шкільного навчання і почувалася так само, як персонажі. Це був дуже затишний шматок, попри те, що і у Аліші, і у Мукеша відбувалася боротьба з домашніми проблемами.
А тоді сталася смерть персонажа. І я маю визнати, натяки на це були і доволі жирні, але я сподівалася, що історія притримуватиметься оцієї затишної канви до кінця. Через цю смерть я не змогла в повній мірі відчути гепі-енд книжки, бо просто в нього не повірила. Мені досі здається, що кризу можна було реалізувати не так жорстко і це пішло б на користь сюжету, але вже як є.
Після читання довго думала, чи могла б сама скласти "Список для читання", і що б в нього тоді попало. Поки нічого цікавого не придумала, однак надихнулася познаймитися з деякими творами світової класики.
Письменницький інсайт: а не буде його. Це була книга для відпочинку😜
Це не фентезі, не нон-фік і навіть не любовний роман. Не часто я виходжу з цього трикутника, але стається. Ця книжка — те що на англомовному ринку зветься contemporary fiction, тобто історія про сучасність.
Тут розповідається про старого Мукеша, що намагається пережити смерть дружини, і Алішу — старшу підлітку, що має дбати про свою матір, відмовляючись від останніх років свого дитинства. Знайти спільну мову цим двом допомагає бібліотека і таємничий список для читання, який Аліша випадково знаходить в одній зі зданих книжок.
Я взялася почитати цю історію, щоб трохи пригальмувати, бо попередні книги ковтала аж надто швидко, не встигаючи навіть насолодитися ними в повній мірі. Список для читання став свого роду подушкою, в яку я врізалася на повній швидкості, а тоді розслабилася і нарешті відпочила. Більшу частину книги я дійсно кайфувала з описів побуту мешканців Лондона, з цікавістю читала зноски про індійські традиції, а ще, ця книга нагадала мені, як я сама читала класику під кінець шкільного навчання і почувалася так само, як персонажі. Це був дуже затишний шматок, попри те, що і у Аліші, і у Мукеша відбувалася боротьба з домашніми проблемами.
А тоді сталася смерть персонажа. І я маю визнати, натяки на це були і доволі жирні, але я сподівалася, що історія притримуватиметься оцієї затишної канви до кінця. Через цю смерть я не змогла в повній мірі відчути гепі-енд книжки, бо просто в нього не повірила. Мені досі здається, що кризу можна було реалізувати не так жорстко і це пішло б на користь сюжету, але вже як є.
Після читання довго думала, чи могла б сама скласти "Список для читання", і що б в нього тоді попало. Поки нічого цікавого не придумала, однак надихнулася познаймитися з деякими творами світової класики.
Письменницький інсайт: а не буде його. Це була книга для відпочинку😜
05.05.202515:54
Про творче зростання
Два тижні тому, один мій старий фанфік на АО3 отримав шикарну серію відгуків, що підштовхнуло мене до його переносу на UWUread. Втім, просто взяти і скопіювати я не могла, бо (так, мені соромно) цей фічок є машинним перекладом з роснявої з рядом хибодруків. Щобільше, фічку вже п'ять років.
Тож, закінчивши з вичиткою роману, я подумала, що було б не погано відволіктися трохи, перечитати його та вже трошки причесаний закинути на нову платформу. Однак в процесі почала помічати багато чого цікавого.
Так, це однозначно мій текст, я впізнаю його і через п'ять, і через десять років, але є ряд штук, які я в свої творчості переросла, якщо можна так сказати.
1. Зловживання словом "бути". Оповідь ведеться в минулому часі і я знайшла речення, де "було" використовується тричі. Це не прям в кожному абзаці такий кейс, але доволі частий. Одна з моїх бет у 2021 звертала на це увагу, тепер і я бачу, що така проблема існувала. Припускаю, що вирішилася органічно, коли я перейшла на українську і збагатила словниковий запас.
2. Зловживання іменами персонажів. А оце фікбуківська травма, бо персонажа можна називати лише на ім'я і ніяк інакше, адже читач заплутається! Крихта правди в цій тезі є, але переспам іменем теж не прикольний. Знайти баланс мені допомогла освіта та знову ж, збільшений словниковий запас.
3. Занижені етичні норми. Виловила вже два моменти, які просто видалила з тексту, бо наразі вже вважаю їх не кумедними, а на межі образливого для певних людей. Було б непогано переглянути й інші свої опубліковані роботи на предмет таких штук, де б час тільки взяти...
Водночас, приємно бачити, що деякі штуки я вміла і п'ять років тому. Мені об'єктивно досі подобається цей фанфік, хоча більше і не викликає відчуття "це найкраще написане мною". Він про творчу кризу, потребу відпочинку, зміни оточення, також про село на початку травня, дощові вечори і сонячні ранки, запах бузку і звук моря. А ще про улюблену справу.
Мені б хотілося колись знову написати подібний Slice of Life, це дуже релаксуючий жанр, як для читання, так і для писання.
Два тижні тому, один мій старий фанфік на АО3 отримав шикарну серію відгуків, що підштовхнуло мене до його переносу на UWUread. Втім, просто взяти і скопіювати я не могла, бо (так, мені соромно) цей фічок є машинним перекладом з роснявої з рядом хибодруків. Щобільше, фічку вже п'ять років.
Тож, закінчивши з вичиткою роману, я подумала, що було б не погано відволіктися трохи, перечитати його та вже трошки причесаний закинути на нову платформу. Однак в процесі почала помічати багато чого цікавого.
Так, це однозначно мій текст, я впізнаю його і через п'ять, і через десять років, але є ряд штук, які я в свої творчості переросла, якщо можна так сказати.
1. Зловживання словом "бути". Оповідь ведеться в минулому часі і я знайшла речення, де "було" використовується тричі. Це не прям в кожному абзаці такий кейс, але доволі частий. Одна з моїх бет у 2021 звертала на це увагу, тепер і я бачу, що така проблема існувала. Припускаю, що вирішилася органічно, коли я перейшла на українську і збагатила словниковий запас.
2. Зловживання іменами персонажів. А оце фікбуківська травма, бо персонажа можна називати лише на ім'я і ніяк інакше, адже читач заплутається! Крихта правди в цій тезі є, але переспам іменем теж не прикольний. Знайти баланс мені допомогла освіта та знову ж, збільшений словниковий запас.
3. Занижені етичні норми. Виловила вже два моменти, які просто видалила з тексту, бо наразі вже вважаю їх не кумедними, а на межі образливого для певних людей. Було б непогано переглянути й інші свої опубліковані роботи на предмет таких штук, де б час тільки взяти...
Водночас, приємно бачити, що деякі штуки я вміла і п'ять років тому. Мені об'єктивно досі подобається цей фанфік, хоча більше і не викликає відчуття "це найкраще написане мною". Він про творчу кризу, потребу відпочинку, зміни оточення, також про село на початку травня, дощові вечори і сонячні ранки, запах бузку і звук моря. А ще про улюблену справу.
Мені б хотілося колись знову написати подібний Slice of Life, це дуже релаксуючий жанр, як для читання, так і для писання.
02.05.202519:35
Сьогодні без повноцінного поста, бо я вносила правки в 14 розділ, зловила сюжетну діру, намудрила, щоб її закрити, створила через це ще одну діру, схопилася за голову і повернулася мало не до чернетки 2022 року, щоб все ж діру закрити.
29.04.202506:51
Пост обміну музикою
Я не втомлююся казати, що "Загублений принц" почався з рекомендацій Spotify і треку Promiseland, але це не єдиний кейс моїх творів, що мають свою пісню-саундтрек.
За першою частиною Таємниць Евенгері міцно закріпилася пісня Best of You, друга несподівано дуже потужно зрезонувала з I Found, а третя взагалі придумалася під Insomnia. Втім, мені рідко вдається знайти більш як одну достатньо влучну пісню чи трек до своїх творів. Тож пропоную вам кидати в коментарі свої улюблені треки, що гарно пасують певним книжкам/оповіданням/серіям. +100 балів, якщо це історії українських авторок чи авторів. +200 балів, якщо це ваші історії.
Я не втомлююся казати, що "Загублений принц" почався з рекомендацій Spotify і треку Promiseland, але це не єдиний кейс моїх творів, що мають свою пісню-саундтрек.
За першою частиною Таємниць Евенгері міцно закріпилася пісня Best of You, друга несподівано дуже потужно зрезонувала з I Found, а третя взагалі придумалася під Insomnia. Втім, мені рідко вдається знайти більш як одну достатньо влучну пісню чи трек до своїх творів. Тож пропоную вам кидати в коментарі свої улюблені треки, що гарно пасують певним книжкам/оповіданням/серіям. +100 балів, якщо це історії українських авторок чи авторів. +200 балів, якщо це ваші історії.
24.04.202510:29
Дуже дякую всім хто пише слова підтримки і поповнює банку! Це дуже важливо для мене і моєї родини.
Підкажіть, може у вас також є знайомі, що здають двокімнатну квартиру в районі станцій метро Святошин чи Житомирська до 8 тисяч? Розумію, що запит мало не смішний, але раптом.
Ми знайшли тимчасове житло, однак колись треба буде повернутися до оренди.
Підкажіть, може у вас також є знайомі, що здають двокімнатну квартиру в районі станцій метро Святошин чи Житомирська до 8 тисяч? Розумію, що запит мало не смішний, але раптом.
Ми знайшли тимчасове житло, однак колись треба буде повернутися до оренди.
28.03.202508:02
Від сюжету чи від персонажа, або з чого почався Ізарель
Збираюся у Вінницю і оце розмірковую над питанням, яке я вперше почула, коли почалися презентації Загубленого принца. Чесно кажучи, я досі не знаю повноцінної відповіді. Ніколи не розуміла, чому людям подобається ділити всіх на дві категорії — відперсонажний автор чи відсюжетний, архітектор чи садівник — бо для мене це завжди спектр.
Загублений принц почався з думки: "А що як неповнолітній принц-вигнанець у темному провулку зіштовхнеться з людиною, через яку сталася вся фігня в його житті?"
Неповнолітній принц-вигнанець — це вже персонаж, доволі конкретний.
У темному провулку зіштовхнеться з людиною — зав'язка, частина сюжету.
І далі ці дві складові рухалися разом, бо там де просідав сюжет, витягував персонаж, а де персонаж не витягував, його штовхав сюжет. Мені подобається цей симбіоз, бо скільки б книг я не прочитала, ще жодного разу не бачила, щоб сюжет чи персонаж окремо вивозив все. Динаміка сюжету часто просідає у тому ж другому акті, а персонаж банально не може постійно бути геніально-ідеальним, в це неможливо повірити.
До речі, кумедний факт, робоча назва рукопису носила ім'я принца, бо фактично це історія від нього і про нього. Можливо саме тому, я не можу відділити Іза від сюжету, але приблизно те саме відбувається зараз і з іншими рукописами.
Певно мені ще не раз доведеться чітерити з питанням "персонажі чи сюжет" і вибирати третій варіант, але я сподіваюся, що колись мене все ж спитають "на скільки відсотків персонаж, а на скільки — сюжет". Бо це буде конкретніше, насправді, і відповідь вийде значно ближчою до правди, аніж все написане вище пояснення.
Збираюся у Вінницю і оце розмірковую над питанням, яке я вперше почула, коли почалися презентації Загубленого принца. Чесно кажучи, я досі не знаю повноцінної відповіді. Ніколи не розуміла, чому людям подобається ділити всіх на дві категорії — відперсонажний автор чи відсюжетний, архітектор чи садівник — бо для мене це завжди спектр.
Загублений принц почався з думки: "А що як неповнолітній принц-вигнанець у темному провулку зіштовхнеться з людиною, через яку сталася вся фігня в його житті?"
Неповнолітній принц-вигнанець — це вже персонаж, доволі конкретний.
У темному провулку зіштовхнеться з людиною — зав'язка, частина сюжету.
І далі ці дві складові рухалися разом, бо там де просідав сюжет, витягував персонаж, а де персонаж не витягував, його штовхав сюжет. Мені подобається цей симбіоз, бо скільки б книг я не прочитала, ще жодного разу не бачила, щоб сюжет чи персонаж окремо вивозив все. Динаміка сюжету часто просідає у тому ж другому акті, а персонаж банально не може постійно бути геніально-ідеальним, в це неможливо повірити.
До речі, кумедний факт, робоча назва рукопису носила ім'я принца, бо фактично це історія від нього і про нього. Можливо саме тому, я не можу відділити Іза від сюжету, але приблизно те саме відбувається зараз і з іншими рукописами.
Певно мені ще не раз доведеться чітерити з питанням "персонажі чи сюжет" і вибирати третій варіант, але я сподіваюся, що колись мене все ж спитають "на скільки відсотків персонаж, а на скільки — сюжет". Бо це буде конкретніше, насправді, і відповідь вийде значно ближчою до правди, аніж все написане вище пояснення.
25.03.202508:07
Повторювані вирази обличь в текст
В Загубленому принці персонажі криво всміхаються приблизно 80 разів😱
Це в принципі не погано передає вайб гг впродовж історії, але от мені стало цікаво: якщо основний вираз обличчя в Загубленому принці — це крива посмішка, то яка найбільш поширена емоція в Таємницях Евенгері?
Підрахунок вівся на не до кінця відредагованому файлі, до фінального кількість повторів зменшиться.
Тож, персонажі зітхнули 123 рази, з них 52 рази — важко зітхнули (і їх можна зрозуміти!)
Поворушили бровами 72 рази, а тоді ще насупилися 43 рази.
Бурмотіли 89 разів
Всміхнулися 85 разів, з них криво — 34.
Бурчали 59 разів
Фиркнули всього 16 разів
А закотили очі всього 7 разів.
Висновок: я грішу певними типами повторів, а персонажі Таємниць — дуже зайобані дорослі люди, яким просто потрібна відпустка.
В Загубленому принці персонажі криво всміхаються приблизно 80 разів😱
Це в принципі не погано передає вайб гг впродовж історії, але от мені стало цікаво: якщо основний вираз обличчя в Загубленому принці — це крива посмішка, то яка найбільш поширена емоція в Таємницях Евенгері?
Підрахунок вівся на не до кінця відредагованому файлі, до фінального кількість повторів зменшиться.
Тож, персонажі зітхнули 123 рази, з них 52 рази — важко зітхнули (і їх можна зрозуміти!)
Поворушили бровами 72 рази, а тоді ще насупилися 43 рази.
Бурмотіли 89 разів
Всміхнулися 85 разів, з них криво — 34.
Бурчали 59 разів
Фиркнули всього 16 разів
А закотили очі всього 7 разів.
Висновок: я грішу певними типами повторів, а персонажі Таємниць — дуже зайобані дорослі люди, яким просто потрібна відпустка.
05.05.202506:20
Це було дійсно цікаве питання на події, і пані Юлія добре каже, що глави мають рухати сюжет. Коли працювала з Таємницями Евенгері, зробила собі отакі типу як стікери для поепізодника. У мене доволі великі розділи в цьому романі, тож в певний момент вони рухали сюжет, але вони також діляться зірочками на підрозділи. І от саме підрозділи я аналізувала по цим трьом критеріям. Якщо підрозділ відповідав хоча б двом, значить з ним все ок, якщо всім трьом — це чудовий підрозділ.
01.05.202513:00
Тропи і маркетинг
Чим ближче до закінчення внесення правок в Таємниці Евенгері, тим більше задумуюся про те, що треба б, по-перше, остаточно визначитися що це за жанр, а, по-друге, розписати використані тропи.
З тропами найскладніше, бо краще їх бачать читачі, а не автор.
Так одна моя подруга прочитала Загубленого принца і побачила там знайдену родину 🙈
Але для стартового етапу щось треба все ж визначити. Поки у мене є такий список:
👉 slow burn
👉 магія в сучасності
👉 буркотун і сонечко (можливо, бо кусаються обидва)
👉 нехронологічна оповідь
👉 одне ліжко (сама здивувалася наявності)
👉 магічні істоти
Багато думаю, як описати тропами той факт, що відсотків 20-25% тексту присвячено офісним стражданням головних героїв і саме на цих стражданнях держслужбовців тримається гумор серії.
Щодо жанру, в пітчингу використовувала "міське фентезі з детективною лінією", хоча свого часу дуже багато казала, що ця історія не детектив. Здаюся, детектив, хоч і не класичний.
Загалом, сподіваюся, що ще бета-рідери трошки допоможуть з цим питанням. Дуже б хотілося бути готовою максимально до подачі цієї частини, навіть якщо подаватимуся не цього року.
Чим ближче до закінчення внесення правок в Таємниці Евенгері, тим більше задумуюся про те, що треба б, по-перше, остаточно визначитися що це за жанр, а, по-друге, розписати використані тропи.
З тропами найскладніше, бо краще їх бачать читачі, а не автор.
Так одна моя подруга прочитала Загубленого принца і побачила там знайдену родину 🙈
Але для стартового етапу щось треба все ж визначити. Поки у мене є такий список:
👉 slow burn
👉 магія в сучасності
👉 буркотун і сонечко (можливо, бо кусаються обидва)
👉 нехронологічна оповідь
👉 одне ліжко (сама здивувалася наявності)
👉 магічні істоти
Багато думаю, як описати тропами той факт, що відсотків 20-25% тексту присвячено офісним стражданням головних героїв і саме на цих стражданнях держслужбовців тримається гумор серії.
Щодо жанру, в пітчингу використовувала "міське фентезі з детективною лінією", хоча свого часу дуже багато казала, що ця історія не детектив. Здаюся, детектив, хоч і не класичний.
Загалом, сподіваюся, що ще бета-рідери трошки допоможуть з цим питанням. Дуже б хотілося бути готовою максимально до подачі цієї частини, навіть якщо подаватимуся не цього року.
28.04.202512:21
Хотіла сьогодні поступово повертатися до звичайного постингу, але мамина кицька то мохнатою дупцею екран закриє, то коркову дошку скине, то чашку з чаєм переверне, то просто вимагає за собою прибрати. Тож замість звичайного постингу, тримайте втомлену щоденними турботами кицю.
30.03.202517:59
Тижневий звіт
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 24.03 по 30.03 я продовжувала вносити правки та вичитувати перший том Таємниць Евенгері за планом і несподівано навіть вийшла на його перевиконання;
✅ довичитувала повністю другий розділ (тобто добила його другу половину)
✅ внесла правки у весь третій розділ і повністю вичитала його вголос
☑️ впродовж поїздки з Вінниці внесла правки в увесь четвертий розділ, а сьогодні вичитала його половину вголос
З одного боку було важко, бо доводилося ловити час буквально по 30 хвилин між роботою, тренуваннями та соціальною активністю, з іншого я рада, бо з таким темпом з більшою імовірністю вкладуся в заплановані 6 тижнів.
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати вголос залишок четвертого розділу
⏺️ внести правки і вичитати повністю п'ятий розділ (він найменший в історії, всього 6,5к слів)
⏺️ внести правки в шостий розділ і вичитати вголос хоча б половину
Буде складно, бо вже завтра має стартувати курс від Ранку про структурне редагування, а це три вечірні лекції на тиждень, але натомість у мене будуть відносно вільні вихідні для роботи з текстом.
З цікавого, наразі ім'я одного головного героя в рукописі згадується 1498 разів, а прізвище іншого — 1278. Думала, що це багато, поки не порахувала скільки разів фігурує ім'я головного героя в Загубленому принці. Понад 2300 у різних формах. Певно, можна не заморочуватися.
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 24.03 по 30.03 я продовжувала вносити правки та вичитувати перший том Таємниць Евенгері за планом і несподівано навіть вийшла на його перевиконання;
✅ довичитувала повністю другий розділ (тобто добила його другу половину)
✅ внесла правки у весь третій розділ і повністю вичитала його вголос
☑️ впродовж поїздки з Вінниці внесла правки в увесь четвертий розділ, а сьогодні вичитала його половину вголос
З одного боку було важко, бо доводилося ловити час буквально по 30 хвилин між роботою, тренуваннями та соціальною активністю, з іншого я рада, бо з таким темпом з більшою імовірністю вкладуся в заплановані 6 тижнів.
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати вголос залишок четвертого розділу
⏺️ внести правки і вичитати повністю п'ятий розділ (він найменший в історії, всього 6,5к слів)
⏺️ внести правки в шостий розділ і вичитати вголос хоча б половину
Буде складно, бо вже завтра має стартувати курс від Ранку про структурне редагування, а це три вечірні лекції на тиждень, але натомість у мене будуть відносно вільні вихідні для роботи з текстом.
З цікавого, наразі ім'я одного головного героя в рукописі згадується 1498 разів, а прізвище іншого — 1278. Думала, що це багато, поки не порахувала скільки разів фігурує ім'я головного героя в Загубленому принці. Понад 2300 у різних формах. Певно, можна не заморочуватися.
27.03.202508:02
Вчуся у класиків, що робити, якщо не хочеться прописувати сварку😁
Вгадаєте книгу за уривком?
Вгадаєте книгу за уривком?
24.03.202508:02
Що використовувати з письменницького нон-фіку
Нещодавно поговорили з подругою про те, що поради Блейка Снайдера, хоч якими б корисними були, а в дечому не зовсім підходять для письменників. Я зараз кажу про чіткі пропорції його актів.
За Снайдером, другий акт історії має бути таким самим в довжину, як перший і третій разом узяті. В сценарії це фіксована кількість сторінок, фіксована кількість сцен. Але як це реалізувати в літературі, де доволі часто сцени не є сценами? До прикладу, як оцінювати такі суперечливі інфодампи? Або ж частини дій, реалізовані переказом? Вони не сцени, а займають порядно місця.
Так само з порадою Кінґа уникати прислівників. Може для англійської це доречно, але щось слабко я можу уявити українську майже без прислівників.
Виходить, що об'єктивно з письменницького нон-фіку можна використати далеко не все. Щось не актуальне для української мови, щось — для форми повісті/роману, щось — для жанру, щось — просто суб'єктивно не подобається.
Звісно, спробувати написати щось максимально чітко за Снайдером, чи Маккі, чи Кемпбеллом — це цікавий есперимент. Коли немає на що спертися у власному шляху написання історії, ці хлопці дуже навіть корисні. Втім, мені подобається підхід Кінґа:
Ящик з інструментам дає вибір. Тобто я читаю Снайдера і нагрібаю нових інструментів у ящик, але коли беруся за нову історію, маю в своєму розпорядженні не тільки інструментарій Снайдера чи Кінґа. Тож там, де мені не подобається підхіж Снайдера, я використаю інший. Де Кінґ не підходить, звернуся до теорії Маккі або ж практики Бардуґо.
І тоді творчістю стає не тільки світ, персонажі чи порядок слів у реченнях моєї історії, але і спосіб її оповіді, структура сюжету та навіть проста відповідь на питання "як це розказати".
Мені подобається мати вибір. Особливо широкий вибір. І подобається поєднувати інструменти різних майстрів сторітелінгу, подобається знаходити свої. Хотілося б, щоб більше письменниць і письменників бачили процес роботи схожим чином.
Нещодавно поговорили з подругою про те, що поради Блейка Снайдера, хоч якими б корисними були, а в дечому не зовсім підходять для письменників. Я зараз кажу про чіткі пропорції його актів.
За Снайдером, другий акт історії має бути таким самим в довжину, як перший і третій разом узяті. В сценарії це фіксована кількість сторінок, фіксована кількість сцен. Але як це реалізувати в літературі, де доволі часто сцени не є сценами? До прикладу, як оцінювати такі суперечливі інфодампи? Або ж частини дій, реалізовані переказом? Вони не сцени, а займають порядно місця.
Так само з порадою Кінґа уникати прислівників. Може для англійської це доречно, але щось слабко я можу уявити українську майже без прислівників.
Виходить, що об'єктивно з письменницького нон-фіку можна використати далеко не все. Щось не актуальне для української мови, щось — для форми повісті/роману, щось — для жанру, щось — просто суб'єктивно не подобається.
Звісно, спробувати написати щось максимально чітко за Снайдером, чи Маккі, чи Кемпбеллом — це цікавий есперимент. Коли немає на що спертися у власному шляху написання історії, ці хлопці дуже навіть корисні. Втім, мені подобається підхід Кінґа:
Я хочу сказати, що, аби писати в міру своїх здібностей, вам слід змайструвати власний ящик з інструментами, а потім наростити достатню кількість м'язів, щоби носити його з собою. Тоді, коли побачите важке завдання, у вас не пропадатиме охота ним займатися, натомість ви братимете підходящий інструмент і негайно ставатимете до роботи.
Ящик з інструментам дає вибір. Тобто я читаю Снайдера і нагрібаю нових інструментів у ящик, але коли беруся за нову історію, маю в своєму розпорядженні не тільки інструментарій Снайдера чи Кінґа. Тож там, де мені не подобається підхіж Снайдера, я використаю інший. Де Кінґ не підходить, звернуся до теорії Маккі або ж практики Бардуґо.
І тоді творчістю стає не тільки світ, персонажі чи порядок слів у реченнях моєї історії, але і спосіб її оповіді, структура сюжету та навіть проста відповідь на питання "як це розказати".
Мені подобається мати вибір. Особливо широкий вибір. І подобається поєднувати інструменти різних майстрів сторітелінгу, подобається знаходити свої. Хотілося б, щоб більше письменниць і письменників бачили процес роботи схожим чином.
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 25
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.