психологічна променада
13.03.202518:00
я повернулась до вас із актуальним – що робити з синдромом самозванця?
життя змінюється, і ми щоразу стикаємось із викликами для нашого професійного шляху. якщо вас, як і мене, турбує почуття некомпетентності на роботі або в навчанні – пропоную разом із цим розібратись 💚
@psycholohichna_promenada
життя змінюється, і ми щоразу стикаємось із викликами для нашого професійного шляху. якщо вас, як і мене, турбує почуття некомпетентності на роботі або в навчанні – пропоную разом із цим розібратись 💚
@psycholohichna_promenada
17.04.202407:01
як підтримати близьку людину
як часто ви отримували підтримку, але почувались після неї ще гірше? або заспокоювали людину, а вона тільки сильніше засмучувалась? аби уникнути таких ситуацій, сьогодні ми поговоримо про фрази, які варто і не варто говорити близьким у складний час.
❌️ все буде добре. а ви звідки знаєте? така фраза відчувається так, ніби ви хочете скоріше уникнути чужої проблеми.
❌️ не плач. я починаю неіронічно гарчати на людей, коли таке кажуть. сльози – абсолютно нормальна реакція організму на стрес, людині потрібно це пережити. така фраза – все одно, що сказати "не живи".
❌️ я тебе розумію. я сама часто використовую цю фразу, але це тонкий лід, бо зазвичай ми не можемо дійсно розуміти, що переживає людина. тим більше, якщо не переживали цього ж самі.
❌️ принаймні ти не на фронті. це найбільш актуальний приклад такої фрази, але суть одна – не варто порівнювати, чиї проблеми більші. гострота проблем визначається для кожної людини індивідуально і залежить виключно від її життя.
✅️ тобі потрібна допомога чи емоційна підтримка? моя улюблена фраза, яка вирішує більше, ніж вам здається. ми часто починаємо накидувати рішення проблем, коли людині насправді треба щоб їй сказали, що всі погані і тільки вона хороша. тому уточнення – супер ефективний спосіб комунікації.
✅️ як я можу тобі допомогти? знову ж таки, не варто боятись комунікувати. краще спитати, ніж зробити щось не так. особисто мені ця фраза також допомагає з тривожністю – якщо мені відповідають, що ніяк, то я принаймні знаю, що зробила все, що від мене потрібно.
✅️ мені шкода, що ти так почуваєшся. я дуже люблю англійську фразу i'm sorry у значенні "співчуваю", і використовую "мені шкода" як аналог. вона проста, але емпатична.
✅️ дякую, що ділишся зі мною.
і найважливіше – будьте поряд. якщо ви фізично поряд – дозвольте людині виплакатись, обійміть, якщо вона дозволяє, помовчіть разом. якщо ви переписуєтесь – дайте людині виговоритись або, навпаки, не писати певний час. я зазвичай надсилаю милі/смішні картинки, щоб людина посміхнулась.
пам'ятайте: кожна людина індивідуальна, і до кожної треба шукати індивідуальний підхід підтримки.
@psycholohichna_promenada
як часто ви отримували підтримку, але почувались після неї ще гірше? або заспокоювали людину, а вона тільки сильніше засмучувалась? аби уникнути таких ситуацій, сьогодні ми поговоримо про фрази, які варто і не варто говорити близьким у складний час.
❌️ все буде добре. а ви звідки знаєте? така фраза відчувається так, ніби ви хочете скоріше уникнути чужої проблеми.
❌️ не плач. я починаю неіронічно гарчати на людей, коли таке кажуть. сльози – абсолютно нормальна реакція організму на стрес, людині потрібно це пережити. така фраза – все одно, що сказати "не живи".
❌️ я тебе розумію. я сама часто використовую цю фразу, але це тонкий лід, бо зазвичай ми не можемо дійсно розуміти, що переживає людина. тим більше, якщо не переживали цього ж самі.
❌️ принаймні ти не на фронті. це найбільш актуальний приклад такої фрази, але суть одна – не варто порівнювати, чиї проблеми більші. гострота проблем визначається для кожної людини індивідуально і залежить виключно від її життя.
✅️ тобі потрібна допомога чи емоційна підтримка? моя улюблена фраза, яка вирішує більше, ніж вам здається. ми часто починаємо накидувати рішення проблем, коли людині насправді треба щоб їй сказали, що всі погані і тільки вона хороша. тому уточнення – супер ефективний спосіб комунікації.
✅️ як я можу тобі допомогти? знову ж таки, не варто боятись комунікувати. краще спитати, ніж зробити щось не так. особисто мені ця фраза також допомагає з тривожністю – якщо мені відповідають, що ніяк, то я принаймні знаю, що зробила все, що від мене потрібно.
✅️ мені шкода, що ти так почуваєшся. я дуже люблю англійську фразу i'm sorry у значенні "співчуваю", і використовую "мені шкода" як аналог. вона проста, але емпатична.
✅️ дякую, що ділишся зі мною.
і найважливіше – будьте поряд. якщо ви фізично поряд – дозвольте людині виплакатись, обійміть, якщо вона дозволяє, помовчіть разом. якщо ви переписуєтесь – дайте людині виговоритись або, навпаки, не писати певний час. я зазвичай надсилаю милі/смішні картинки, щоб людина посміхнулась.
пам'ятайте: кожна людина індивідуальна, і до кожної треба шукати індивідуальний підхід підтримки.
@psycholohichna_promenada
23.05.202416:28
як встановити власні кордони на робочому місці?
скільки можна скидати на мене свої обов’язки? чому іншим легко відмовитись від нецікавого проєкту, а мені – ні? якщо ви часто задаєтесь такого роду питаннями – варто звернути увагу на особисті кордони на робочому місці.
згадайте джина з мультфільму «аладдін». він все життя провів, виконуючи чужі бажання, але його власним бажанням було стати вільним. і коли він нарешті отримав цю свободу, то попросив головного героя попросити у нього щось. найбільшою насолодою для нього стало вперше за своє існування сказати «ні».
особисті кордони – це межі, які ви вибудовуєте у своєму оточенні, що допомагають вам здорово комунікувати з іншими та, перш за все, із собою. це і про вміння казати «ні», і про розділення інформації про приватне та робоче життя, і також про ефективний розподіл ресурсів. важливо розуміти та відстоювати власні кордони, і сьогодні ми розглянемо декілька способів покращення цієї навички.
чого я хочу?
не бійтеся запитувати це в себе. минулі часи, прожиті у радянській системі, нав’язали нам установку «я – остання буква алфавіту». але це не так. прислухатися до власних бажань означає піклуватись про себе, виділяти важливі і неважливі речі у своєму житті. скоріш за все ви помічали за собою, що ви набагато продуктивніші, коли працюєте над проєктом, який вам справді цікавий, аніж коли виконуєте нецікаве, але обов’язкове доручення. але ж я не можу просто відмовитись від своїх обов’язків – що тоді робити?
як для мене зручніше?
дійсно, у нашому світі є багато речей, які ми просто не можемо не робити, як би нудно для нас це не було. це може бути як рутина – миття посуду, прибирання, сплата комунальних послуг, - так і робочі питання, які так чи інакше лягають на вас. але навіть в таких ситуаціях можна знайти цікавинки для себе. хочете писати статтю під музику? ввімкніть її в навушниках. нервуєте перед онлайн-мітингом? знайдіть для себе комфортне місце, де нічого не буде вас відволікати. подбайте про зручні умови для себе, і ваша продуктивність зросте. а що скажуть інші?
а що скажете ви?
оточення завжди висуває вимоги, які ви не завжди можете приймати. ми дійсно не так часто задумуємось, як інша людина сприймає цей світ. іноді стається так, що одна вимога для однієї людини здається абсолютно нормальною і очевидною, але для іншої – безглуздою, незручною. важливо проговорювати це: «дякую за твою думку, але я зроблю так, як вважаю за потрібне». а якщо ви чуєте таке в свою сторону – не панікуйте. вас не знецінили, вашу допомогу все ще цінують, але людина бачить цей світ інакше, і це не означає «неправильно». але ж не всі це розуміють, що робити, якщо мене не чують?
кажіть «ні».
якщо ви відчуваєте, що ваші кордони порушують – скажіть про це. «мені був неприємний твій жарт». «я не хочу розмовляти з тобою зараз». «у мене немає часу на допомогу тобі». «ні, мені не потрібна твоя експертна думка». вчитися відмовляти важко і страшно, але ви завжди можете почати з малого. зазвичай, відмовляючи, ми боїмось, що людина більше до нас не звернеться, що її думка про нас погіршиться. хоча це і не завжди так, ви все ще можете почати з комфортної для вас обстановки – близьких людей, друзів, родичів, які приймають вас безумовно і будуть раді допомогти у цьому тренуванні.
пам’ятайте: вам не потрібно бути зручними для інших; в першу чергу, вам треба бути зручними для себе. вибудувавши особисті кордони, ви помітите, як навіть найнудніша робота приносить вам задоволення.
@psycholohichna_promenada
скільки можна скидати на мене свої обов’язки? чому іншим легко відмовитись від нецікавого проєкту, а мені – ні? якщо ви часто задаєтесь такого роду питаннями – варто звернути увагу на особисті кордони на робочому місці.
згадайте джина з мультфільму «аладдін». він все життя провів, виконуючи чужі бажання, але його власним бажанням було стати вільним. і коли він нарешті отримав цю свободу, то попросив головного героя попросити у нього щось. найбільшою насолодою для нього стало вперше за своє існування сказати «ні».
особисті кордони – це межі, які ви вибудовуєте у своєму оточенні, що допомагають вам здорово комунікувати з іншими та, перш за все, із собою. це і про вміння казати «ні», і про розділення інформації про приватне та робоче життя, і також про ефективний розподіл ресурсів. важливо розуміти та відстоювати власні кордони, і сьогодні ми розглянемо декілька способів покращення цієї навички.
чого я хочу?
не бійтеся запитувати це в себе. минулі часи, прожиті у радянській системі, нав’язали нам установку «я – остання буква алфавіту». але це не так. прислухатися до власних бажань означає піклуватись про себе, виділяти важливі і неважливі речі у своєму житті. скоріш за все ви помічали за собою, що ви набагато продуктивніші, коли працюєте над проєктом, який вам справді цікавий, аніж коли виконуєте нецікаве, але обов’язкове доручення. але ж я не можу просто відмовитись від своїх обов’язків – що тоді робити?
як для мене зручніше?
дійсно, у нашому світі є багато речей, які ми просто не можемо не робити, як би нудно для нас це не було. це може бути як рутина – миття посуду, прибирання, сплата комунальних послуг, - так і робочі питання, які так чи інакше лягають на вас. але навіть в таких ситуаціях можна знайти цікавинки для себе. хочете писати статтю під музику? ввімкніть її в навушниках. нервуєте перед онлайн-мітингом? знайдіть для себе комфортне місце, де нічого не буде вас відволікати. подбайте про зручні умови для себе, і ваша продуктивність зросте. а що скажуть інші?
а що скажете ви?
оточення завжди висуває вимоги, які ви не завжди можете приймати. ми дійсно не так часто задумуємось, як інша людина сприймає цей світ. іноді стається так, що одна вимога для однієї людини здається абсолютно нормальною і очевидною, але для іншої – безглуздою, незручною. важливо проговорювати це: «дякую за твою думку, але я зроблю так, як вважаю за потрібне». а якщо ви чуєте таке в свою сторону – не панікуйте. вас не знецінили, вашу допомогу все ще цінують, але людина бачить цей світ інакше, і це не означає «неправильно». але ж не всі це розуміють, що робити, якщо мене не чують?
кажіть «ні».
якщо ви відчуваєте, що ваші кордони порушують – скажіть про це. «мені був неприємний твій жарт». «я не хочу розмовляти з тобою зараз». «у мене немає часу на допомогу тобі». «ні, мені не потрібна твоя експертна думка». вчитися відмовляти важко і страшно, але ви завжди можете почати з малого. зазвичай, відмовляючи, ми боїмось, що людина більше до нас не звернеться, що її думка про нас погіршиться. хоча це і не завжди так, ви все ще можете почати з комфортної для вас обстановки – близьких людей, друзів, родичів, які приймають вас безумовно і будуть раді допомогти у цьому тренуванні.
пам’ятайте: вам не потрібно бути зручними для інших; в першу чергу, вам треба бути зручними для себе. вибудувавши особисті кордони, ви помітите, як навіть найнудніша робота приносить вам задоволення.
@psycholohichna_promenada
22.03.202410:16
ґайд по напрямкам психотерапії або чому гештальт лише погіршить вашу депресію
одна із запорук успішної терапії – підбір правильного спеціаліста. сьогодні поговоримо про те, для яких запитів підходить той чи інший напрямок.
🧶 когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
з назви зрозуміло, що у цьому напрямі працюють з когніціями (установками) та поведінкою (звичками). це виглядає приблизно так: ви робите оце, бо робили так завжди, але воно робить вам тільки гірше, окей, давайте подумаємо, як можна інакше?
підходить: для нетривалого консультування, депресії, тривожності, простих фобій, окр, птср, невротичних розладів
не підходить: загалом КПТ працює майже в усіх випадках (у складніших поєднано з медикаментозним лікуванням), окрім антисоціальних розладів
🧶 психоаналіз
тут працюємо з несвідомим – приколами у вашій голові, про які ви і не здогадуєтесь. саме тому це один із найдовших напрямків терапії, що може тривати роками. головне завдання тут – перенести несвідомі внутрішні конфлікти та думки у свідоме.
підходить: конфлікти і труднощі в сім'ї/на роботі, тривожні розлади, окр, сексуальні розлади, самопошкоджуюча поведінка, травми, психосоматика
не підходить: психопатології, суїцидальні нахили, птср, робота з дітьми
🧶 гештальттерапія
головний принцип гештальту: тут і зараз. всі чули вислів "незакритий гештальт" – це про незакінчений, несформований образ, невирішену ситуацію. гештальт допомагає усвідомити емоції, прожити їх і відпустити.
підходить: для розуміння своїх емоцій та бажань, психосоматики, труднощі у спілкуванні, проблеми з самооцінкою, апатії, самотності
не підходить: для важких психічних розладів, птср, депресія(!!!) панічних розладів
🧶 клієнт-центрована терапія
добрий чєл, позитивний. тут клієнт – головний герой, а основна функція терапевта – підтримка і безумовне прийняття.
підходить: тривожність, психотичні стани, депресивні стани, розлади настрою, деменція, птср
не підходить: психопатології, будь-які поєднання з медикаментозним лікуванням
🧶 екзистенційна терапія
якщо ви любите шукати сенс життя і думати про смерть – вам сюди. це про прийняття невідворотнього і усвідомлення бажань, що веде до щасливого життя.
підходить: проблеми в стосунках, страхи, тривожність, пошук сенсу життя
не підходить: психопатології
наостанок скажу дві речі: по-перше, це далеко не всі напрямки, лише основні з них і ті, які найпопулярніші в україні. по-друге, сучасні психологи частіше працюють в змішаних напрямках – КПТ+психоаналіз, гештальт+КПТ, етс. тому обирайте на свій смак!
p.s.: то чому ж гештальт не допоможе з депресією? бо він заглиблюється в минуле та шукає причини травми. депресивні люди ж в першу чергу потребують первинної стабілізації стану, швидкі техніки поведінкової активації та роботи з автоматичними думками.
@psycholohichna_promenada
одна із запорук успішної терапії – підбір правильного спеціаліста. сьогодні поговоримо про те, для яких запитів підходить той чи інший напрямок.
🧶 когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
з назви зрозуміло, що у цьому напрямі працюють з когніціями (установками) та поведінкою (звичками). це виглядає приблизно так: ви робите оце, бо робили так завжди, але воно робить вам тільки гірше, окей, давайте подумаємо, як можна інакше?
підходить: для нетривалого консультування, депресії, тривожності, простих фобій, окр, птср, невротичних розладів
не підходить: загалом КПТ працює майже в усіх випадках (у складніших поєднано з медикаментозним лікуванням), окрім антисоціальних розладів
🧶 психоаналіз
тут працюємо з несвідомим – приколами у вашій голові, про які ви і не здогадуєтесь. саме тому це один із найдовших напрямків терапії, що може тривати роками. головне завдання тут – перенести несвідомі внутрішні конфлікти та думки у свідоме.
підходить: конфлікти і труднощі в сім'ї/на роботі, тривожні розлади, окр, сексуальні розлади, самопошкоджуюча поведінка, травми, психосоматика
не підходить: психопатології, суїцидальні нахили, птср, робота з дітьми
🧶 гештальттерапія
головний принцип гештальту: тут і зараз. всі чули вислів "незакритий гештальт" – це про незакінчений, несформований образ, невирішену ситуацію. гештальт допомагає усвідомити емоції, прожити їх і відпустити.
підходить: для розуміння своїх емоцій та бажань, психосоматики, труднощі у спілкуванні, проблеми з самооцінкою, апатії, самотності
не підходить: для важких психічних розладів, птср, депресія(!!!) панічних розладів
🧶 клієнт-центрована терапія
добрий чєл, позитивний. тут клієнт – головний герой, а основна функція терапевта – підтримка і безумовне прийняття.
підходить: тривожність, психотичні стани, депресивні стани, розлади настрою, деменція, птср
не підходить: психопатології, будь-які поєднання з медикаментозним лікуванням
🧶 екзистенційна терапія
якщо ви любите шукати сенс життя і думати про смерть – вам сюди. це про прийняття невідворотнього і усвідомлення бажань, що веде до щасливого життя.
підходить: проблеми в стосунках, страхи, тривожність, пошук сенсу життя
не підходить: психопатології
наостанок скажу дві речі: по-перше, це далеко не всі напрямки, лише основні з них і ті, які найпопулярніші в україні. по-друге, сучасні психологи частіше працюють в змішаних напрямках – КПТ+психоаналіз, гештальт+КПТ, етс. тому обирайте на свій смак!
p.s.: то чому ж гештальт не допоможе з депресією? бо він заглиблюється в минуле та шукає причини травми. депресивні люди ж в першу чергу потребують первинної стабілізації стану, швидкі техніки поведінкової активації та роботи з автоматичними думками.
@psycholohichna_promenada
27.04.202408:21
як почати роботу з психологом?
для початку — знайдіть вашого психолога. у цьому вам може стати в нагоді сьогоднішня інфографіка 📗
нагадую, що ви можете користуватись коротким гайдом по психологічним напрямкам!
а також залишаю посилання на декілька ресурсів для підбору психолога, якими я сама користувалась:
🟢 qui.help
🟢 pleso.me
🟢 rozmova.me
🟢 teenergizer (безкоштовні онлайн-консультації)
@psycholohichna_promenada
для початку — знайдіть вашого психолога. у цьому вам може стати в нагоді сьогоднішня інфографіка 📗
нагадую, що ви можете користуватись коротким гайдом по психологічним напрямкам!
а також залишаю посилання на декілька ресурсів для підбору психолога, якими я сама користувалась:
🟢 qui.help
🟢 pleso.me
🟢 rozmova.me
🟢 teenergizer (безкоштовні онлайн-консультації)
@psycholohichna_promenada
21.03.202420:06
життя з тривожно-депресивним розладом: плюси, мінуси, підводні камені
багато років я жила з постійними думками про те, що зі мною – це депресія чи тривожність? два місяці тому психіатриня сказала мені, що це і те, і інше. депресія і тривожність – дві подружки, які дуже часто стоять разом. власне, єдиний плюс мого розладу: я про нього знаю.
про мінуси можна говорити багато, бо це штука, яка ментально паразитує в тобі і нагадує про себе кожен раз, коли ти їдеш в нове місце, коли близька людина говорить щось, що засідає в твоїй голові, або коли ти плачеш на кухні, бо не знаєш, що хочеш поїсти.
але, як сказала моя мама, нікому не цікаво читати про мої депресивні стани (хоча я з нею і не згодна, тому якщо хочете окремий пост про те як ТДР впливає на життя – маякніть), тому ми переходимо до підводних каменів – речей, які допомагають мені боротися з цим.
🍀 чесність. неймовірно, але усі "вони мене ненавидять" зникають від одного прямого питання "ти мене ненавидиш?". так само і з висловленням почуттів – мені сумно через це, я тривожусь через нашу зустріч, мене образили твої слова, мені це некомфортно, етс.
🍀 спілкування. я безмежно вдячна усім близьким, які підтримують мене в "ти мене ненавидиш?" моменти. я вдячна тим, хто витягує мене гуляти, коли мені сумно. з початком нового семестру я навіть почала насолоджуватись очними парами, бо спілкування з одногрупниками під час і поза ними, виявляється, надає сил.
🍀 режим сну. почавши курс антидепресантів, я вперше, мабуть, років за 10 лягла спати раніше 12 ночі. я більше не прокидаюсь втомленою опівдні і моєю першою думкою зранку не є "я не хочу жити цей день".
🍀 творчість. письменництво завжди було моїм улюбленим способом сублімації і контейнування емоцій.
🍀 тут має бути пункт з правильним харчуванням, але я досі цьому не навчилась, за що моя психіатриня мене сьогодні насварила. але я на правильному шляху!
🍀 далі буде...
@psycholohichna_promenada
багато років я жила з постійними думками про те, що зі мною – це депресія чи тривожність? два місяці тому психіатриня сказала мені, що це і те, і інше. депресія і тривожність – дві подружки, які дуже часто стоять разом. власне, єдиний плюс мого розладу: я про нього знаю.
про мінуси можна говорити багато, бо це штука, яка ментально паразитує в тобі і нагадує про себе кожен раз, коли ти їдеш в нове місце, коли близька людина говорить щось, що засідає в твоїй голові, або коли ти плачеш на кухні, бо не знаєш, що хочеш поїсти.
але, як сказала моя мама, нікому не цікаво читати про мої депресивні стани (хоча я з нею і не згодна, тому якщо хочете окремий пост про те як ТДР впливає на життя – маякніть), тому ми переходимо до підводних каменів – речей, які допомагають мені боротися з цим.
🍀 чесність. неймовірно, але усі "вони мене ненавидять" зникають від одного прямого питання "ти мене ненавидиш?". так само і з висловленням почуттів – мені сумно через це, я тривожусь через нашу зустріч, мене образили твої слова, мені це некомфортно, етс.
🍀 спілкування. я безмежно вдячна усім близьким, які підтримують мене в "ти мене ненавидиш?" моменти. я вдячна тим, хто витягує мене гуляти, коли мені сумно. з початком нового семестру я навіть почала насолоджуватись очними парами, бо спілкування з одногрупниками під час і поза ними, виявляється, надає сил.
🍀 режим сну. почавши курс антидепресантів, я вперше, мабуть, років за 10 лягла спати раніше 12 ночі. я більше не прокидаюсь втомленою опівдні і моєю першою думкою зранку не є "я не хочу жити цей день".
🍀 творчість. письменництво завжди було моїм улюбленим способом сублімації і контейнування емоцій.
🍀 тут має бути пункт з правильним харчуванням, але я досі цьому не навчилась, за що моя психіатриня мене сьогодні насварила. але я на правильному шляху!
🍀 далі буде...
@psycholohichna_promenada
23.04.202407:46
вітаю усіх колег та запрошую привітати ваших знайомих, дотичних до психології 🍀
бажаю усім, хто обрав цю сферу, не недооцінювати себе і не боятись робити щось нове. я у вас вірю! ✨️
@psycholohichna_promenada
бажаю усім, хто обрав цю сферу, не недооцінювати себе і не боятись робити щось нове. я у вас вірю! ✨️
@psycholohichna_promenada
20.03.202411:28
вітаю на психологічній променаді!
цей канал – моя маленька скарбничка і водночас великий крок у психологічну спільноту. за три роки навчання на психологічному факультеті я пройшла від розчарування у своїх навичках до щирого натхнення і захоплення спеціальністю. тож поки я дрейфую на цій хвилі ентузіазму, я буду ділитись із вами психологічними приколами.
отже, хто я?
мене звати марина, я студентка 3 курсу факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти КСУБГ. зацікавилась психологією з простої причини – любила писати фанфіки та аналізувати персонажів. і, звісно, хотіла аналізувати себе.
завести канал про психологію – доволі сміливе рішення для людини з тривожно-депресивним розладом, але це також мій спосіб боротьби зі страхом усього нового. якщо ви також думали про початок власного проєкту, але відкладали через страхи – це ваш знак. робіть в своєму темпі, так, як цього хочете ви.
бо якщо ви не будете отримувати задоволення, у чому сенс?
@psycholohichna_promenada
цей канал – моя маленька скарбничка і водночас великий крок у психологічну спільноту. за три роки навчання на психологічному факультеті я пройшла від розчарування у своїх навичках до щирого натхнення і захоплення спеціальністю. тож поки я дрейфую на цій хвилі ентузіазму, я буду ділитись із вами психологічними приколами.
отже, хто я?
мене звати марина, я студентка 3 курсу факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти КСУБГ. зацікавилась психологією з простої причини – любила писати фанфіки та аналізувати персонажів. і, звісно, хотіла аналізувати себе.
завести канал про психологію – доволі сміливе рішення для людини з тривожно-депресивним розладом, але це також мій спосіб боротьби зі страхом усього нового. якщо ви також думали про початок власного проєкту, але відкладали через страхи – це ваш знак. робіть в своєму темпі, так, як цього хочете ви.
бо якщо ви не будете отримувати задоволення, у чому сенс?
@psycholohichna_promenada
Көрсөтүлдү 1 - 8 ичинде 8
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.