bookish escapism
Кайра бөлүшүлгөн:
бук клаб ✨bookish escapism✨
05.04.202513:06
не книжкова, але дуже наповнена терапевтична зустріч в жіночому колі,
розкривати, підсвічувати сильні сторони та отримати відповіді на питання «як отримати бажаного?» та «що мене від цього зупиняє?»
запис тут
розкривати, підсвічувати сильні сторони та отримати відповіді на питання «як отримати бажаного?» та «що мене від цього зупиняє?»
запис тут
03.04.202508:32
Завжди виникає легкий сум, коли прочитала книгу, яка викликала захват у багатьох, але не в мене. Тоді немає можливості бути в цьому колі захоплення та радості від прочитання історії, немає відчуття цієї спільності.
Так, мені не сподобалось. Точніше, не надто сподобалось. Зараз розповім чому.
Книга для мене виявилася доволі поверхневою — мені весь час хотілося дізнатися, а що стоїть за цією поведінкою, а що там було раніше; і в голові ледь чутне прохання «ще, розкажи ще про неї/нього, цього ж замало»
Для мене це історія в якій про зовнішню частину персонажів було значно більше, аніж про внутрішню. І це точно не погано, звісно ж! Але у мене весь час виникало ось це «замало», «хочу ще»
Це історія про токсичні стосунки, упередження та заборони, які люди ж самі створюють в своїй голові. Про інтроекції та проекції, які зупиняють від того, щоб проживати своє життя на повну, так, як по-справжньому хочеться.
Історія про страхи, травми, незакриті потреби, внутрішній конфлікт та бажання, щоб попри все любили.
І про щиру любов двох людей, стосунки яких здоровими не назвеш, але вони люблять так, як «дозволяють» їх травми та досвід.
А ще, це про старий Голлівуд та його розкіш — якої мені знову було замало 🥺
Це не погана книга, ні. Вона хороша. Ба більше, вона ідеально може підійти для відпочинку, бо читається дуже легко та швидко. Але вона не для мене.
Так, мені не сподобалось. Точніше, не надто сподобалось. Зараз розповім чому.
Книга для мене виявилася доволі поверхневою — мені весь час хотілося дізнатися, а що стоїть за цією поведінкою, а що там було раніше; і в голові ледь чутне прохання «ще, розкажи ще про неї/нього, цього ж замало»
Для мене це історія в якій про зовнішню частину персонажів було значно більше, аніж про внутрішню. І це точно не погано, звісно ж! Але у мене весь час виникало ось це «замало», «хочу ще»
Це історія про токсичні стосунки, упередження та заборони, які люди ж самі створюють в своїй голові. Про інтроекції та проекції, які зупиняють від того, щоб проживати своє життя на повну, так, як по-справжньому хочеться.
Історія про страхи, травми, незакриті потреби, внутрішній конфлікт та бажання, щоб попри все любили.
І про щиру любов двох людей, стосунки яких здоровими не назвеш, але вони люблять так, як «дозволяють» їх травми та досвід.
А ще, це про старий Голлівуд та його розкіш — якої мені знову було замало 🥺
Це не погана книга, ні. Вона хороша. Ба більше, вона ідеально може підійти для відпочинку, бо читається дуже легко та швидко. Але вона не для мене.
12.03.202516:10
Я завжди відкрита до експериментів у читанні, мені важливо читати і пробувати різне, щоб розширяти свій читацький досвід і знаходити нових улюблених авторів, жанри та стилі.
Проте цей експеримент не вдався, на жаль, ця книга зовсім не моя.
Я б назвала цей роман політично-філософським. Події відбуваються в Кореї. Головний герой є правою рукою мера і за нормами суспільства цілком собі успішною людиною. Та чи є він там щасливим? Ні. Він залежний від інших, не здатний чинити опір, виявляти свою думку, проявлятися загалом.
Після певних подій цей герой має покинути Корею та переїхати в маленьку бідну європейську країну. І заглиблюється в свої роздуми(хоча він такий сам по собі схильний до таких станів).
Розвитку персонажа тут немає.
Динаміки книги теж.
Навіть сюжету як такого.
Часом взагалі не дуже були зрозумілі сенси авторки.
Майже вся книга це суцільний текст з роздумів персонажа, без діалогів — тому попри невеликий розмір, мені важко читалося. А ще, тому, що деякі сцени просто огидні для мене.
Я не ділю книги на хороші й погані. Я їх ділю на «мої» або ні. Ця не для мене.
Скажу відверто, поки жодна азійська книга не для мене.
Проте цей експеримент не вдався, на жаль, ця книга зовсім не моя.
Я б назвала цей роман політично-філософським. Події відбуваються в Кореї. Головний герой є правою рукою мера і за нормами суспільства цілком собі успішною людиною. Та чи є він там щасливим? Ні. Він залежний від інших, не здатний чинити опір, виявляти свою думку, проявлятися загалом.
Після певних подій цей герой має покинути Корею та переїхати в маленьку бідну європейську країну. І заглиблюється в свої роздуми(хоча він такий сам по собі схильний до таких станів).
Розвитку персонажа тут немає.
Динаміки книги теж.
Навіть сюжету як такого.
Часом взагалі не дуже були зрозумілі сенси авторки.
Майже вся книга це суцільний текст з роздумів персонажа, без діалогів — тому попри невеликий розмір, мені важко читалося. А ще, тому, що деякі сцени просто огидні для мене.
Я не ділю книги на хороші й погані. Я їх ділю на «мої» або ні. Ця не для мене.
Скажу відверто, поки жодна азійська книга не для мене.
19.02.202511:28
Якось я вирішила поекспериментувати з жанрами, які читаю і додала до своїх бажанок «Книголюбів», і неочікувано отримала саме цю книгу в одному з новорічних подарунків, так і сталося моє знайомство з авторкою та з любовним романом 😏
Це було цікаво, приємно, дуже легко, на один раз, бо такі історії не хочеться перечитувати заради самого сюжету, тут важливіші самі теплі враження, які я отримувала читаючи.
Книга стала ідеальною в період, коли я її читала. Легкий літній вітерець для мене, але попри те, вона не є поверхневою, розкриває соціально-психологічні питання виховання, має досить добре прописаних головних героїв з психологічної точки зору, враховуючи весь їх досвід, тут можна чітко усвідомити, що зробило їх саме такими.
Історія про стосунки, про сина з батьком, про двох сестер, про колег та про закоханих. А ще історія про те, що життя в провінції існує і що воно по-своєму прекрасне і дійсно може бути найкращим варіантом для когось; а хтось навпаки не уявляє свого життя без шумного і переповненого, такого яскравого мегаполісу.
Тут багато жартів, є інтимні сцени, розвиток головних персонажів, — не те, щоб вони змінилися, вони швидше стали собою під кінець.
З того, що ще сподобалося, так це нормалізація жінок, які багато працюють і які загалом вважають роботу одним з найважливіших аспектів свого життя. Ну ваув же! Не лише для чоловіків це норма. І ніхто не намагається зламати, змінити Нору(гг) — її люблять, приймають і цінують з тим, яка вона є, і з тим, що для неї важливо.
Дуже цікавий був експеримент з жанрами, рада знайомству з книгою 🤍
Це було цікаво, приємно, дуже легко, на один раз, бо такі історії не хочеться перечитувати заради самого сюжету, тут важливіші самі теплі враження, які я отримувала читаючи.
Книга стала ідеальною в період, коли я її читала. Легкий літній вітерець для мене, але попри те, вона не є поверхневою, розкриває соціально-психологічні питання виховання, має досить добре прописаних головних героїв з психологічної точки зору, враховуючи весь їх досвід, тут можна чітко усвідомити, що зробило їх саме такими.
Історія про стосунки, про сина з батьком, про двох сестер, про колег та про закоханих. А ще історія про те, що життя в провінції існує і що воно по-своєму прекрасне і дійсно може бути найкращим варіантом для когось; а хтось навпаки не уявляє свого життя без шумного і переповненого, такого яскравого мегаполісу.
Тут багато жартів, є інтимні сцени, розвиток головних персонажів, — не те, щоб вони змінилися, вони швидше стали собою під кінець.
З того, що ще сподобалося, так це нормалізація жінок, які багато працюють і які загалом вважають роботу одним з найважливіших аспектів свого життя. Ну ваув же! Не лише для чоловіків це норма. І ніхто не намагається зламати, змінити Нору(гг) — її люблять, приймають і цінують з тим, яка вона є, і з тим, що для неї важливо.
Дуже цікавий був експеримент з жанрами, рада знайомству з книгою 🤍
Медиа контентке кире албай жатабыз
25.11.202419:10
плани на вечір — підготовка до книжкового клубу 🦋
а як ваш вечір? з якими книгами його проводите?
а як ваш вечір? з якими книгами його проводите?
10.10.202416:35
нехай це буде моє фото дня 🪄
яке ваше фото дня?
яке ваше фото дня?
05.04.202513:06
любі, розказую про ще один цікавий проєкт 💋👇🏻
30.03.202511:03
нема куди вже ставити книги, то шукаю всі можливі варіанти 🤪
головне, щоб якщо вже падало, то не посеред ночі 🙏🏻
головне, щоб якщо вже падало, то не посеред ночі 🙏🏻
10.03.202518:26
відгуки будуть пізніше, а коти як завжди прекрасно себе почувають — насолоджуються ❤️
а я в них вчусь 🤍
а я в них вчусь 🤍
13.01.202515:55
насправді ситуації з усіма хейтерами(не плутати з конструктивною критикою) дуже схожі:
— людина знаходиться в конфлікті з собою, проте не усвідомлюю, не визнає це «чому насправді мене злить/дратує/засмучує/… що інша людина проводить психологічний клуб і робить його платним?», «чому я так сильно злюсь, коли бачу, що подруга купила собі нову машину?»
якщо простежити за відчуттями, почуттями, поспостерігати що саме викликає таку реакцію, то можна зрозуміти, що це зовсім не про організаторку клубу чи подругу, а про щось моє, щось глибше.
— хейтери в конфлікті з самими собою, на інших вони просто це проектують 🦋
— людина знаходиться в конфлікті з собою, проте не усвідомлюю, не визнає це «чому насправді мене злить/дратує/засмучує/… що інша людина проводить психологічний клуб і робить його платним?», «чому я так сильно злюсь, коли бачу, що подруга купила собі нову машину?»
якщо простежити за відчуттями, почуттями, поспостерігати що саме викликає таку реакцію, то можна зрозуміти, що це зовсім не про організаторку клубу чи подругу, а про щось моє, щось глибше.
— хейтери в конфлікті з самими собою, на інших вони просто це проектують 🦋
23.10.202419:47
серіал додивилася 🪐
я розчарована, я так хотіла, щоб головний герої страждав, за все жахливе, що він зробив!
буду вдячна за рекомендації серіалів, які любите ви 👇🏻💋
я розчарована, я так хотіла, щоб головний герої страждав, за все жахливе, що він зробив!
буду вдячна за рекомендації серіалів, які любите ви 👇🏻💋
05.04.202507:38
повільне читання зранку і хай весь світ зачекає 🦋
читання — це ритуал задоволення, а не біг марафону, тому комфортне місце для читання, запалити аромасвічку, взяти найгарніші закладинки, та ще й під настрій книги, не відволікатися на ґаджети
просто кайфувати і бути в моменті — такий от ескапізм)
читання — це ритуал задоволення, а не біг марафону, тому комфортне місце для читання, запалити аромасвічку, взяти найгарніші закладинки, та ще й під настрій книги, не відволікатися на ґаджети
просто кайфувати і бути в моменті — такий от ескапізм)
19.03.202510:47
Знайомство 🪐
Розповім про себе за допомогою 10 фактів, як я це роблю в рубриці «her.story»
1. Я практикуюча психологиня, зараз отримую другу освіту, психотерапевтичну. Навчаюсь в КГУ. Маю 5+ років особистої терапії.
2. Мені 26, і я матуся двох прекрасних принцес.
3. Моя найулюбленіша книжка дитинства — Пітер Пен.
Улюблений жанр в дорослому віці — жіночі мемуари.
4. У мене більше десятка хобі, буквально! — читання, малювання, подорожі, вирощування рослин, мода, зокрема захоплення вінтажним стилем, фотографія, акторство, поезія, театр, макіяж, та бʼюті сфера загалом, медитації та деякі східні практики,…
5. Продовжуючи тему захоплень, я не уявляю своє життя без подорожей і мрію відвідати якомога більше різноманітних країн. Найбільша мрія на сьогодні — Японія 🇯🇵 та UK 🇬🇧
6. Свого часу я дуже любила знайомитися в інтернеті, і мала більше 50 побачень. А ще ми мали з подругою традицію, коли приїздили в нове місце, шукати хлопців в тіндері, щоб ходити з ними на побачення, а після їх обговорювати. Це розкішно мати побачення лише заради розваги і більше ніколи не зустрічатися.
7. Я змінила 6 професій перед тим, як почати власну психотерапевтичну практику. Маю досвід роботи з дітьми, і це абсолютно не мій формат.
8. Я високочутлива людина, тому можу дуже глибоку відчувати і проживати все навколо — вважаю це своєю суперсилою.
9. Мої 5 найбільших «залежностей» — книги, подорожі, коти, навчання, музика Тейлор( альбом folklore — то мій внутрішній світ, якби він був музикою)
10. Регулярно організовую терапевтично-книжковий клуби онлайн та офлайн в Києві — глибокий різнобічний розбір персонажів та надихаюча атмосфера в розкішному жіночому колі.
Запрошую ділитися фактами про себе в коментарях, також залишайте свої телеграм-канали, якщо маєте ❤️
Розповім про себе за допомогою 10 фактів, як я це роблю в рубриці «her.story»
1. Я практикуюча психологиня, зараз отримую другу освіту, психотерапевтичну. Навчаюсь в КГУ. Маю 5+ років особистої терапії.
2. Мені 26, і я матуся двох прекрасних принцес.
3. Моя найулюбленіша книжка дитинства — Пітер Пен.
Улюблений жанр в дорослому віці — жіночі мемуари.
4. У мене більше десятка хобі, буквально! — читання, малювання, подорожі, вирощування рослин, мода, зокрема захоплення вінтажним стилем, фотографія, акторство, поезія, театр, макіяж, та бʼюті сфера загалом, медитації та деякі східні практики,…
5. Продовжуючи тему захоплень, я не уявляю своє життя без подорожей і мрію відвідати якомога більше різноманітних країн. Найбільша мрія на сьогодні — Японія 🇯🇵 та UK 🇬🇧
6. Свого часу я дуже любила знайомитися в інтернеті, і мала більше 50 побачень. А ще ми мали з подругою традицію, коли приїздили в нове місце, шукати хлопців в тіндері, щоб ходити з ними на побачення, а після їх обговорювати. Це розкішно мати побачення лише заради розваги і більше ніколи не зустрічатися.
7. Я змінила 6 професій перед тим, як почати власну психотерапевтичну практику. Маю досвід роботи з дітьми, і це абсолютно не мій формат.
8. Я високочутлива людина, тому можу дуже глибоку відчувати і проживати все навколо — вважаю це своєю суперсилою.
9. Мої 5 найбільших «залежностей» — книги, подорожі, коти, навчання, музика Тейлор( альбом folklore — то мій внутрішній світ, якби він був музикою)
10. Регулярно організовую терапевтично-книжковий клуби онлайн та офлайн в Києві — глибокий різнобічний розбір персонажів та надихаюча атмосфера в розкішному жіночому колі.
Запрошую ділитися фактами про себе в коментарях, також залишайте свої телеграм-канали, якщо маєте ❤️
09.03.202519:28
замовила собі нові книжки, розпаковку скарбів будемо робити?😏
Медиа контентке кире албай жатабыз
13.01.202514:38
вперше з таким стикаюсь😳
ну типу, серйозно??!
так буває??
є люди, які вважають, що це нормально??
вибачте, я просто живу в своїй максимально екологічній бульбашці я такі випадки мене 🦋шокують🦋
ну типу, серйозно??!
так буває??
є люди, які вважають, що це нормально??
вибачте, я просто живу в своїй максимально екологічній бульбашці я такі випадки мене 🦋шокують🦋
22.10.202410:13
— Джо справжній класичний соціопат, або говорячи науковими термінами від має антисоціальний розлад особисті.
цей розлад характеризується ігноруванням соціальних норм та правил, прав інших, не розуміння хороших та поганих вчинків — вбивство, крадіжка, насилля. Люди з цим розладом можуть розуміти, що це неправильно, але у них немає внутрішнього розуміння цього.
Чому цей розлад виник? Етіологія: генетичні + соціальні фактори.
генетика — батько Джо був жорстоким тираном, який постійно вчиняв насилля, а мати була емоційно нестабільною та знаходилася в позиції жертви.
соціум — в дитини не було поруч жодного емоційно стабільного дорослого, навколо він бачив багато насилля та жорсткості, як в школі, так і вдома.
— також головний герой має ознаки межового розладу особистості, хоча вони і не так яскраво виражені в порівнянні з антисоціальним розладом.
це розлад емоційної регуляції, його етіологія схожа — поєднання генетичних факторів та вплив дитячої психотравми, друге в цьому випадку має більший вплив.
Як це проявлялося?
— раптові перепади настрою(емоційна лабільність): Джо міг бути цілком спокійним, а за одну секунду раптово «спалахнути», його настрій фактично неможливо передбачити; яскраво виражений надмірний гнів та імпульсивність
— поділ на чорне і біле — то «усе добре» то «все погано»: в перших двох сезонах це яскраво проявляється в перших двох сезонах де він обирав собі партнерок — Джо бачив їх або ідеальними у всьому і захоплювався ними, або ж бачив їх у негативному світлі, коли вони не відповідали його очікуванням(зраджували наприклад)
— нестабільність самооцінки: то Джо вважає себе хорошим, то поганим, то засуджує себе, то вихваляє.
— неможливість витримувати самотність, що також повʼязано з травмою покинутості, бо в дитинстві він не мав емоційно близьких стосунків з батьками та втратив їх в ранньому віці: Джо не був тривалого часу наодинці з собою, після завершення одних стосунків він швидко порив в інші.
— дисоціативні реакції: герой схильний провалюватися в минуле і повторно проживати те, що з ним траплялося, також часом він може навпаки провалюватися про фантазії в майбутнє — яскравий приклад, про секс з дівчатами; фанатазії від дисоціації відрізняються тим, що при останньому людина втрачає почуття реальності і «опиняється»(на рівні відчуттів) в іншому місці.
— схильність до співзалежних стосунків(в даному випадку це є одним з проявів межового розладу особистості)
в одній зі сцен можна помітити яскравий прояв трикутника Карпмана, а саме коли маленький Джо сховався в шафі, батько почав ображати матір, а Джо вирішив її захистити
[батько— тиран, мати — жертва, син — рятівник]
Важливо! — не всі люди, які мають дані розлади, є серійними вбивцями, таких загалом меншість на щастя ❤️
цей розлад характеризується ігноруванням соціальних норм та правил, прав інших, не розуміння хороших та поганих вчинків — вбивство, крадіжка, насилля. Люди з цим розладом можуть розуміти, що це неправильно, але у них немає внутрішнього розуміння цього.
Чому цей розлад виник? Етіологія: генетичні + соціальні фактори.
генетика — батько Джо був жорстоким тираном, який постійно вчиняв насилля, а мати була емоційно нестабільною та знаходилася в позиції жертви.
соціум — в дитини не було поруч жодного емоційно стабільного дорослого, навколо він бачив багато насилля та жорсткості, як в школі, так і вдома.
— також головний герой має ознаки межового розладу особистості, хоча вони і не так яскраво виражені в порівнянні з антисоціальним розладом.
це розлад емоційної регуляції, його етіологія схожа — поєднання генетичних факторів та вплив дитячої психотравми, друге в цьому випадку має більший вплив.
Як це проявлялося?
— раптові перепади настрою(емоційна лабільність): Джо міг бути цілком спокійним, а за одну секунду раптово «спалахнути», його настрій фактично неможливо передбачити; яскраво виражений надмірний гнів та імпульсивність
— поділ на чорне і біле — то «усе добре» то «все погано»: в перших двох сезонах це яскраво проявляється в перших двох сезонах де він обирав собі партнерок — Джо бачив їх або ідеальними у всьому і захоплювався ними, або ж бачив їх у негативному світлі, коли вони не відповідали його очікуванням(зраджували наприклад)
— нестабільність самооцінки: то Джо вважає себе хорошим, то поганим, то засуджує себе, то вихваляє.
— неможливість витримувати самотність, що також повʼязано з травмою покинутості, бо в дитинстві він не мав емоційно близьких стосунків з батьками та втратив їх в ранньому віці: Джо не був тривалого часу наодинці з собою, після завершення одних стосунків він швидко порив в інші.
— дисоціативні реакції: герой схильний провалюватися в минуле і повторно проживати те, що з ним траплялося, також часом він може навпаки провалюватися про фантазії в майбутнє — яскравий приклад, про секс з дівчатами; фанатазії від дисоціації відрізняються тим, що при останньому людина втрачає почуття реальності і «опиняється»(на рівні відчуттів) в іншому місці.
— схильність до співзалежних стосунків(в даному випадку це є одним з проявів межового розладу особистості)
в одній зі сцен можна помітити яскравий прояв трикутника Карпмана, а саме коли маленький Джо сховався в шафі, батько почав ображати матір, а Джо вирішив її захистити
[батько— тиран, мати — жертва, син — рятівник]
Важливо! — не всі люди, які мають дані розлади, є серійними вбивцями, таких загалом меншість на щастя ❤️
Кайра бөлүшүлгөн:бук клаб ✨bookish escapism✨
03.04.202518:04
Книжково-психологічний клуб bookish escapism у квітні:
будемо аналізувати книгу «Усі мої рани» + буде лекція про межовий розлад особистості, який розберемо на прикладі головної героїні
буде як завжди цікаво та глибоко, чекаю на вас 💍
записатися
будемо аналізувати книгу «Усі мої рани» + буде лекція про межовий розлад особистості, який розберемо на прикладі головної героїні
буде як завжди цікаво та глибоко, чекаю на вас 💍
записатися
14.03.202514:12
дякую за всі-всі рекомендації! багато нового взяла, буду дивитися 🎬
09.03.202515:42
Книга про підлітку з межовим розладом особистості.
Про все, що їй довелося пройти на своєму шляху. Про спроби вбити себе. Перебування в спеціалізованому закладі з іншими жінками, які стикаються з тим самим — самоушкодженнями. Якщо ви колись причиняли собі фізичний біль, щоб не відчувати біль емоційний, то знаєте, що це неможливо просто припинити робити.
Так само наша героїня, з усіх сил, намагається впоратися, виринути на поверхню; змінити ненависть до себе на любов. Часом в неї виходить, а часом ні.
Відчувала страшенну самотність, коли читала цю книгу, мені хотілося бути поруч з Шарлоттою і ніжно її обіймати, говорячи, про те, що вона ні в чому не винна і заслуговує на справжнє щастя та любов, з правильними людьми.
Ця книга не для всіх. Та зрештою, всі книги не для всіх. Ніхто не для всіх — і люди, і книги.
Мені бракувало історій дитинства, щоб більше зрозуміти, як формувався розлад Чарлі та як вона опинилася там де опинилася.
Етіологія цього розладу досі є невивченою цілком, так як психіатрія загалом є відносно молодою наукою. На виникнення цього розладу можуть впливати, як і генетичні чинники, так і взаємодія з оточенням — дитячі травми та насилля.
Було б дуже цікаво, якби авторка в цій історії розкрила ці теми також, так історія здавалася би більш повною.
Ще одна прочитана книга, ще один прожитий досвід. Надзвичайно особистий та особливий.
Запрошую вас досліджувати себе та книгу на книжково-терапевтичному обговоренні: детальний аналіз та міні-лекція на цю тему буде теж.
щоб доєднатися
Про все, що їй довелося пройти на своєму шляху. Про спроби вбити себе. Перебування в спеціалізованому закладі з іншими жінками, які стикаються з тим самим — самоушкодженнями. Якщо ви колись причиняли собі фізичний біль, щоб не відчувати біль емоційний, то знаєте, що це неможливо просто припинити робити.
Так само наша героїня, з усіх сил, намагається впоратися, виринути на поверхню; змінити ненависть до себе на любов. Часом в неї виходить, а часом ні.
Відчувала страшенну самотність, коли читала цю книгу, мені хотілося бути поруч з Шарлоттою і ніжно її обіймати, говорячи, про те, що вона ні в чому не винна і заслуговує на справжнє щастя та любов, з правильними людьми.
Ця книга не для всіх. Та зрештою, всі книги не для всіх. Ніхто не для всіх — і люди, і книги.
Мені бракувало історій дитинства, щоб більше зрозуміти, як формувався розлад Чарлі та як вона опинилася там де опинилася.
Етіологія цього розладу досі є невивченою цілком, так як психіатрія загалом є відносно молодою наукою. На виникнення цього розладу можуть впливати, як і генетичні чинники, так і взаємодія з оточенням — дитячі травми та насилля.
Було б дуже цікаво, якби авторка в цій історії розкрила ці теми також, так історія здавалася би більш повною.
Ще одна прочитана книга, ще один прожитий досвід. Надзвичайно особистий та особливий.
Запрошую вас досліджувати себе та книгу на книжково-терапевтичному обговоренні: детальний аналіз та міні-лекція на цю тему буде теж.
щоб доєднатися
05.12.202408:35
2. Нікого немає в лісі:
Просто прекрасна книга про психіатрію, її історію, психічні розділи, людей. Як на мене, ідеально підійде для людей, які малознайомі з цієї темою і хочуть дізнатися більше. Така собі, база про психіатрію та розлади.
Я буду зараз дуже банальною, проте нагадаю, яка стигматизована ця галузь в нашій країні. Часом я стикаюсь з цим в своїй професії, коли потрібно направити клієнта до психіатра на консультацію, тут я підключаю психоедукацію і починаю пояснювати та нормалізувати. Щось схоже відбувається в книзі.
Мені дуже близький підхід авторки — бачити в першу чергу особистість, а не діагноз. Який би не був діагноз, особливості його прояву, за цим всім є людина, яка цього не обирала. Є різні діагнози, різної складності і на жаль, на даному етапі не все можна вилікувати(вірю, що через тисячі років людство буде з цього в шоці)
Саме підхід спеціалістки робить цю книгу такою справжньою, щирою та емоційною. Це не «сухий текст», а емоційна та глибока збірка.
Дуже-дуже раджу цю книгу всім, кому цікава тематика психіатрії і хто хоче її дослідити.
Ця книжка розповідає про психіатрію через призму окремих історій, розказаних самими героями: про те, як жити з тим чи іншим розладом, як лікуватися і працювати у психіатричних лікарнях, як дбати про рідних, які мають психіатричні діагнози. Такі свідчення нерозривно пов’язані з особистостями оповідачів, з їх багатогранними «я» — тож ці історії в першу чергу про людей, а не про хвороби. Ще одна тема, яка виступає тлом і контекстом до ділення — складна і суперечлива історія психіатрії, і зокрема — її відображення в архітектурі, яка стає дзеркалом суспільних і медичних настроїв.
Просто прекрасна книга про психіатрію, її історію, психічні розділи, людей. Як на мене, ідеально підійде для людей, які малознайомі з цієї темою і хочуть дізнатися більше. Така собі, база про психіатрію та розлади.
Я буду зараз дуже банальною, проте нагадаю, яка стигматизована ця галузь в нашій країні. Часом я стикаюсь з цим в своїй професії, коли потрібно направити клієнта до психіатра на консультацію, тут я підключаю психоедукацію і починаю пояснювати та нормалізувати. Щось схоже відбувається в книзі.
Мені дуже близький підхід авторки — бачити в першу чергу особистість, а не діагноз. Який би не був діагноз, особливості його прояву, за цим всім є людина, яка цього не обирала. Є різні діагнози, різної складності і на жаль, на даному етапі не все можна вилікувати(вірю, що через тисячі років людство буде з цього в шоці)
Саме підхід спеціалістки робить цю книгу такою справжньою, щирою та емоційною. Це не «сухий текст», а емоційна та глибока збірка.
Дуже-дуже раджу цю книгу всім, кому цікава тематика психіатрії і хто хоче її дослідити.
15.10.202418:44
Я обожнюю жіночі мемуари, а цю книгу особливо!
Це так глибоко, чуттєво, відверто, але водночас написано з гумором, а не драматизмом, що незвично для такого роду мемуарів.
Я захоплююся(без перебільшення) силою Дженнет. Попри все, що було в її житті від самого дитинства це вражає і шокує, а ще більше вражає і захоплює те, що попри все це, вона обрала турбуватися про себе і змінювати своє життя на краще — вона обрала довгий і часом дуже непростий шлях психотерапії, який виправдав себе.
Тому я вважаю, що ця книга може бути досить терапевтичною — вона дає можливість прожити з героїнею її шлях від початку до кінця, тобто від зародження симптомів психічних розладів до їх прийняття та проживання в терапії і змін в житті.
Для любителів заглибитися в психологію персонажів скажу, що окрім головної героїні мене ще «захоплювала» в професійному плані мати Дженнет. Пояснюю що я маю на увазі: мені було цікаво дізнаватися більше про неї і робити гіпотези про її психічні розлади, те, що відбувається з нею.
Але і це ще не все — психологічно стабільних головних героїв в цій історії немає. Є люди травмовані і дуже травмовані.
Я плакала, посміхалася, сумувала, злилася, співчувала, відчувала огиду та багато професійної цікавості. Я полюбила цю історію ❤️
З приводу самого тексту — він хороший і простий, як і очікується він не письменниці. І це абсолютно ок, для мене тут зміст був важливішим за форму.
В грудні планую робити детальний психологічний розбір на книжковому клубі 🌪️
Колишня дитина-акторка розповідає про свою боротьбу з розладами харчової поведінки й залежностями, про складні взаємини з деспотичною матірʼю й про те, як їй вдалося повернути контроль над власним життям.
Це так глибоко, чуттєво, відверто, але водночас написано з гумором, а не драматизмом, що незвично для такого роду мемуарів.
Я захоплююся(без перебільшення) силою Дженнет. Попри все, що було в її житті від самого дитинства це вражає і шокує, а ще більше вражає і захоплює те, що попри все це, вона обрала турбуватися про себе і змінювати своє життя на краще — вона обрала довгий і часом дуже непростий шлях психотерапії, який виправдав себе.
Тому я вважаю, що ця книга може бути досить терапевтичною — вона дає можливість прожити з героїнею її шлях від початку до кінця, тобто від зародження симптомів психічних розладів до їх прийняття та проживання в терапії і змін в житті.
Для любителів заглибитися в психологію персонажів скажу, що окрім головної героїні мене ще «захоплювала» в професійному плані мати Дженнет. Пояснюю що я маю на увазі: мені було цікаво дізнаватися більше про неї і робити гіпотези про її психічні розлади, те, що відбувається з нею.
Але і це ще не все — психологічно стабільних головних героїв в цій історії немає. Є люди травмовані і дуже травмовані.
Я плакала, посміхалася, сумувала, злилася, співчувала, відчувала огиду та багато професійної цікавості. Я полюбила цю історію ❤️
З приводу самого тексту — він хороший і простий, як і очікується він не письменниці. І це абсолютно ок, для мене тут зміст був важливішим за форму.
В грудні планую робити детальний психологічний розбір на книжковому клубі 🌪️
Көрсөтүлдү 1 - 21 ичинде 21
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.