Книжкова жаба
Цей канал для тих, хто любить читати та хоче більше знати. Про книги, про авторів, про читання, про видавництва, про тренди і про все, що так або інакше пов'язано з книгами. І трошки більше!
Для комунікації та реклами пишіть на bookfrogua@gmail.com
Для комунікації та реклами пишіть на bookfrogua@gmail.com
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаFeb 07, 2025
TGlistке кошулган дата
Apr 17, 2024Тиркелген топ
Книгожаб'яче квакання
18
"Книжкова жаба" тобундагы акыркы жазуулар
18.05.202505:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
13.05.202511:46
Рівно три роки тому було знайдено його закатоване тіло.
Його номер був 319.
На могилі з дерев'яним хрестом поміж соснового лісу під Ізюмом.
Володимир Вакуленко.
Відомий дитячий письменник, поет, перекладач.
Вбитий двома пострілами від ворожого Макарова.
Перед тим закатований.
23 березня в окупованій Капитолівці вдома у Вакуленка р_и провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його 14-річного сина Віталія.
Три години били й допитували,а потім відпустили додому.
А наступного дня ті ж військові прийшли по письменника знову.
Силоміць вивели з будинку.
Коли садили в автомобіль з буквою Z,
пролунало: "Слава Україні".
Це були останні слова Володимира.
...Його тіло було виявлене 12 травня
на узбіччі дороги біля Капитолівки.
Опізнати його було неможливо.
Тоді ж і похований в могилі з номером 319.
Пізніше впізнаний за документами й татуюванням.
У щоденнику Володі, знайденого Вікторією Амеліною в саду
батьківського дому письменника -
впевененість у тому, що за ним прийдуть, бо своїх проукраїнських поглядів не ховав навіть в окупації.
І ні краплі страху.
Тільки велике хвилювання за сина.
"У Володі інвалідність після армії. І хлопчик - інвалід. Бачили ті, хто забирав, яка дитина. Бачили документи Володині, що група інвалідності в нього. Та не зглянулися, не пожаліли ні Віталіка, ні Володю мого. Сердечко прострелили.
Я все ще не можу повірити, до мене ще не доходить, у кого могла піднятися рука. Він такий був худесенький. Його основна зброя завжди була - ручка, перо. Хіба можна було стріляти в таку людину?" -
слова мами Олени ранять наші серця
так само, як оті постріли.
Його номер 319.
Його ім'я - Володимир Вакуленко.
Новітнє розстріляне Відродження. (с) Оніщенко Людмила.
Підписатися на Книжкову жабу
Його номер був 319.
На могилі з дерев'яним хрестом поміж соснового лісу під Ізюмом.
Володимир Вакуленко.
Відомий дитячий письменник, поет, перекладач.
Вбитий двома пострілами від ворожого Макарова.
Перед тим закатований.
23 березня в окупованій Капитолівці вдома у Вакуленка р_и провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його 14-річного сина Віталія.
Три години били й допитували,а потім відпустили додому.
А наступного дня ті ж військові прийшли по письменника знову.
Силоміць вивели з будинку.
Коли садили в автомобіль з буквою Z,
пролунало: "Слава Україні".
Це були останні слова Володимира.
...Його тіло було виявлене 12 травня
на узбіччі дороги біля Капитолівки.
Опізнати його було неможливо.
Тоді ж і похований в могилі з номером 319.
Пізніше впізнаний за документами й татуюванням.
У щоденнику Володі, знайденого Вікторією Амеліною в саду
батьківського дому письменника -
впевененість у тому, що за ним прийдуть, бо своїх проукраїнських поглядів не ховав навіть в окупації.
І ні краплі страху.
Тільки велике хвилювання за сина.
"У Володі інвалідність після армії. І хлопчик - інвалід. Бачили ті, хто забирав, яка дитина. Бачили документи Володині, що група інвалідності в нього. Та не зглянулися, не пожаліли ні Віталіка, ні Володю мого. Сердечко прострелили.
Я все ще не можу повірити, до мене ще не доходить, у кого могла піднятися рука. Він такий був худесенький. Його основна зброя завжди була - ручка, перо. Хіба можна було стріляти в таку людину?" -
слова мами Олени ранять наші серця
так само, як оті постріли.
Його номер 319.
Його ім'я - Володимир Вакуленко.
Новітнє розстріляне Відродження. (с) Оніщенко Людмила.
Підписатися на Книжкову жабу
11.05.202514:55
Турецьке видання роману Достоєвського «Ідіот» перш за все цікаво своєю обкладинкою. Контент вже нікого не здивує. (с) Андрій Курков, письменник
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
10.05.202506:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
06.05.202506:05
Пулітцерівську премію 2025 року за найкращу науково-популярну книгу отримав американський історик Бенджамін Натанс за роботу «За успіх нашої безнадійної справи», яка розповідає про історію радянського дисидентського руху. Імена лауреатів надруковані на сайті премії.
797-сторінкова книжка вийшла 2024 року у видавництві Princeton University Press. Спираючись на щоденники, мемуари, особисті листи, інтерв’ю та протоколи допитів КДБ, автор оповідає про те, як «дисиденти вирішили використати радянське законодавство для стримування влади радянської держави». «У невільній країні вони стали поводитися як вільні люди», – йдеться в анотації.
Бенджамін Натанс – доцент престижного Пенсильванського університету. За перемогу він отримає нагороду 15 тисяч доларів.
2024 року Натанс розповідав про свою нову книжку Радіо Свобода. «Я хотів дати їм таку історію, в якій вивів би їх на передній план, але судив би про них не тільки за сильними, але й за слабкими сторонами, не тільки за прозріннями, але й за сліпотою, і перш за все – розглядав би їх у радянському контексті, в якому вони, як мені здається, на своєму законному місці», – сказав він.
Американська Пулітцерівська премія – одна з найпрестижніших нагород у галузі журналістики, літератури та музики. Вона присуджується за роботи англійською мовою, які вперше вийшли на ринок США.
Підписатися на Книжкову жабу
797-сторінкова книжка вийшла 2024 року у видавництві Princeton University Press. Спираючись на щоденники, мемуари, особисті листи, інтерв’ю та протоколи допитів КДБ, автор оповідає про те, як «дисиденти вирішили використати радянське законодавство для стримування влади радянської держави». «У невільній країні вони стали поводитися як вільні люди», – йдеться в анотації.
Бенджамін Натанс – доцент престижного Пенсильванського університету. За перемогу він отримає нагороду 15 тисяч доларів.
2024 року Натанс розповідав про свою нову книжку Радіо Свобода. «Я хотів дати їм таку історію, в якій вивів би їх на передній план, але судив би про них не тільки за сильними, але й за слабкими сторонами, не тільки за прозріннями, але й за сліпотою, і перш за все – розглядав би їх у радянському контексті, в якому вони, як мені здається, на своєму законному місці», – сказав він.
Американська Пулітцерівська премія – одна з найпрестижніших нагород у галузі журналістики, літератури та музики. Вона присуджується за роботи англійською мовою, які вперше вийшли на ринок США.
Підписатися на Книжкову жабу
05.05.202507:04
Друзі, хочемо привернути вашу увагу до книги, яка може стати хорошим приводом для розмови з дитиною про силу, гідність і нашу історію.
До нас звернулося крафтове українське видавництво — і ми вирішили поділитися їхньою книжкою, бо тема нам дуже близька. Вона резонує з нашими цінностями: знати, хто ми є, говорити про це з дітьми, передавати далі не лише знання, а й опору. А ще ця книга з таких, які можуть і повинні виховувати нові покоління українців, що знають свою історію та відчувають себе частиною націєї з гідними минулим та майбутнім.
«Легендарна Україна. Історії вільних» — це сім художніх оповідей, натхнених реальними подіями: від Трипілля до сьогоднішньої війни. Про людей, які обирали добро, навіть коли це було найважче. Про внутрішню свободу. Про українців.
Авторка — Ірина Мацко, українська письменниця, яка нині живе й працює в Польщі.
Ілюстрації — художниця з Бахмута, Оксана Берсан. Вони сильні, атмосферні й дуже чутливі до змісту.
Книга отримала премію імені Платона Воронька — одну з небагатьох в Україні, присвячених саме дитячій літературі.
А видавництво «Читай українською» не лише п’ятий рік видає сучасні українські книжки, а й веде благодійний проєкт «Посилка добра» — надсилає книжки й солодощі дітям із родин загиблих захисників.
Придбати книжку можна тут:
https://www.chytay.in.ua/product/legendarna-ukrayina-istoriyi-vilnyh/
Підписатися на Книжкову жабу
До нас звернулося крафтове українське видавництво — і ми вирішили поділитися їхньою книжкою, бо тема нам дуже близька. Вона резонує з нашими цінностями: знати, хто ми є, говорити про це з дітьми, передавати далі не лише знання, а й опору. А ще ця книга з таких, які можуть і повинні виховувати нові покоління українців, що знають свою історію та відчувають себе частиною націєї з гідними минулим та майбутнім.
«Легендарна Україна. Історії вільних» — це сім художніх оповідей, натхнених реальними подіями: від Трипілля до сьогоднішньої війни. Про людей, які обирали добро, навіть коли це було найважче. Про внутрішню свободу. Про українців.
Авторка — Ірина Мацко, українська письменниця, яка нині живе й працює в Польщі.
Ілюстрації — художниця з Бахмута, Оксана Берсан. Вони сильні, атмосферні й дуже чутливі до змісту.
Книга отримала премію імені Платона Воронька — одну з небагатьох в Україні, присвячених саме дитячій літературі.
А видавництво «Читай українською» не лише п’ятий рік видає сучасні українські книжки, а й веде благодійний проєкт «Посилка добра» — надсилає книжки й солодощі дітям із родин загиблих захисників.
Придбати книжку можна тут:
https://www.chytay.in.ua/product/legendarna-ukrayina-istoriyi-vilnyh/
Підписатися на Книжкову жабу
04.05.202506:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
27.04.202507:12
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
18.04.202516:59
«Пам'ятай» Олександр Олесь
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
22.08.1931
Підписатися на Книжкову жабу
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
22.08.1931
Підписатися на Книжкову жабу
18.04.202507:02
Книжку треба читати мінімум двічі. Один раз, коли ти молодший за її героїв, а другий – коли старший. Взявся недавно за "Трьох мушкетерів", яких не відкривав останні 33 роки. Так це тепер абсолютно інший роман!
Всі три мушкетери дуже молоді солдати. Найстарший це 30-річний Атос. Незважаючи на молодість, всі вони пияки зі стажем і регулярно споюють найменшого серед них – д'Артаньяна. Араміс вважає звичним ділом замовляти по дві пляшки вина на людину до вечері (об'єм пляшок в той час був не меншим за нинішній, а то й більший). А розважливого Атоса автор описує як запійного алкоголіка, який говорив про себе: "ніколи моя голова не буває такою ясною, як після пляшки вина". Тепер мені зрозуміло, чому зі своїм слугою Атос спілкується здебільшого жестами – п'яним він не може чітко вимовляти слова.😜
Окрім алкоголізму всі мушкетери страждали ігроманією. Грали в кості постійно, в тому числі в борг. Атос грав погано, але мав справжню ігрову залежність і програвав все, що мав, навіть особисті речі д'Артаньяна, поки той спав. Слуг теж програвав.
Коли мушкетери встигали нести службу в короля мені взагалі не зрозуміло. Та й чи були вони вірні королю? Нагадаю, що інтрига книжки крутиться довкола того, що саме мушкетери допомагають королеві Франції зраджувати свого короля і таємно зустрітися з коханцем, англійським герцогом Бекінгемом, який є прямим ворогом Франції. І в той час, коли кардинал Рішельє (ніби негативний персонаж) намагається перешкодити цій держзраді королеви, мушкетери (ніби позитивні персонажі) допомагають англійцеві тріумфувати.
Далі більше. Під час облоги Ля Рошелі Рішельє посилає Міледі в Лондон, аби усунути Бекінгема й таким чином зламати опір повстанців. З воєнної логіки — крок виправданий. Але мушкетери знову пробують стати на заваді французькій перемозі. Цього разу невдало.
Всю цю антидержавницьку діяльність направлену на шкоду національним інтересам Франції четвірка виправдовує сильним еротичним потягом д'Артаньяна до одруженої і десь на 5 років старшої за нього Констанції Бонасьє, яка на обличчя хоч і була красивою, але за описами Дюма "руки і ноги мала грубі".
Недооціненим залишається і персонаж Міледі, яка вартує окремого дослідження. Чому досі ніхто не розкрив її образ через феміністичне прочитання? 15-річною вона одружилася з Атосом. А коли він помітив на її плечі тавро лілії то, навіть не питаючи про його причину (насправді дріб'язкову), відразу ж постарався повісити свою дружину-підлітка на першому ж дереві, яке трапилося під руку. Тоді вбити її йому чудом не вдалося. Можливо знову був п'яний. А може йому не тавро муляло, а відсутній у Міледі одного зуба. Бо саме за цією характерною ознакою він пізніше впізнав її в описі д'Артаньяна. А дантисти тоді були не те що тепер. Так що леді Вінтер довелося самій пробивати собі дорогу в житті у цьому маскулінному світі.
Ще одна недосліджена тема це протистояння короля і кардинала. "Три мушкетери" цілком можна читати як історію суперництва влади світської (Людовік ХІІІ) і церковної (Рішельє). Але то вже інша історія.
Коротше кажучи, перечитуйте класику. Це абсолютно інші тексти. Доповідь завершив. (с) Вадим Карп'як
Підписатися на Книжкову жабу
Всі три мушкетери дуже молоді солдати. Найстарший це 30-річний Атос. Незважаючи на молодість, всі вони пияки зі стажем і регулярно споюють найменшого серед них – д'Артаньяна. Араміс вважає звичним ділом замовляти по дві пляшки вина на людину до вечері (об'єм пляшок в той час був не меншим за нинішній, а то й більший). А розважливого Атоса автор описує як запійного алкоголіка, який говорив про себе: "ніколи моя голова не буває такою ясною, як після пляшки вина". Тепер мені зрозуміло, чому зі своїм слугою Атос спілкується здебільшого жестами – п'яним він не може чітко вимовляти слова.😜
Окрім алкоголізму всі мушкетери страждали ігроманією. Грали в кості постійно, в тому числі в борг. Атос грав погано, але мав справжню ігрову залежність і програвав все, що мав, навіть особисті речі д'Артаньяна, поки той спав. Слуг теж програвав.
Коли мушкетери встигали нести службу в короля мені взагалі не зрозуміло. Та й чи були вони вірні королю? Нагадаю, що інтрига книжки крутиться довкола того, що саме мушкетери допомагають королеві Франції зраджувати свого короля і таємно зустрітися з коханцем, англійським герцогом Бекінгемом, який є прямим ворогом Франції. І в той час, коли кардинал Рішельє (ніби негативний персонаж) намагається перешкодити цій держзраді королеви, мушкетери (ніби позитивні персонажі) допомагають англійцеві тріумфувати.
Далі більше. Під час облоги Ля Рошелі Рішельє посилає Міледі в Лондон, аби усунути Бекінгема й таким чином зламати опір повстанців. З воєнної логіки — крок виправданий. Але мушкетери знову пробують стати на заваді французькій перемозі. Цього разу невдало.
Всю цю антидержавницьку діяльність направлену на шкоду національним інтересам Франції четвірка виправдовує сильним еротичним потягом д'Артаньяна до одруженої і десь на 5 років старшої за нього Констанції Бонасьє, яка на обличчя хоч і була красивою, але за описами Дюма "руки і ноги мала грубі".
Недооціненим залишається і персонаж Міледі, яка вартує окремого дослідження. Чому досі ніхто не розкрив її образ через феміністичне прочитання? 15-річною вона одружилася з Атосом. А коли він помітив на її плечі тавро лілії то, навіть не питаючи про його причину (насправді дріб'язкову), відразу ж постарався повісити свою дружину-підлітка на першому ж дереві, яке трапилося під руку. Тоді вбити її йому чудом не вдалося. Можливо знову був п'яний. А може йому не тавро муляло, а відсутній у Міледі одного зуба. Бо саме за цією характерною ознакою він пізніше впізнав її в описі д'Артаньяна. А дантисти тоді були не те що тепер. Так що леді Вінтер довелося самій пробивати собі дорогу в житті у цьому маскулінному світі.
Ще одна недосліджена тема це протистояння короля і кардинала. "Три мушкетери" цілком можна читати як історію суперництва влади світської (Людовік ХІІІ) і церковної (Рішельє). Але то вже інша історія.
Коротше кажучи, перечитуйте класику. Це абсолютно інші тексти. Доповідь завершив. (с) Вадим Карп'як
Підписатися на Книжкову жабу
14.04.202509:04
Юрій Іздрик "Молитва".
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
14.04.202505:27
У віці 89 років помер перуанський письменник Маріо Варгас Льоса, лауреат Нобелівської премії з літератури і один з моїх улюблених письменників. Пішов один з великих.
Маріо Варгас Льоса народився 28 березня 1936 року в Арекіпі (Перу). У 2010 році Льоса був нагороджений Нобелівською премією з літератури "за картографію структури влади та яскраві образи людського опору, повстання та поразки". Льоса написав десятки романів і оповідань, у тому числі безліч есе та п'єс Але першу славу йому приніс роман "Місто і пси" (інша назва - "Час героя"), написаний 1964 року.
Його книги "Місто і пси", "Зелений дім", "Тітонька Хуліа і писака", "Війна кінця світу", "Нечестивець, або свято Козла", Розмови в соборі" ставали світовими літературними сенсаціями і були популярні серед читачів. Книги Льоси завжди залишали приємний післясмак, як гарне вино, і заслужено займають гідне місце у списку шедеврів світової культури.
RIP
Підписатися на Книжкову жабу
Маріо Варгас Льоса народився 28 березня 1936 року в Арекіпі (Перу). У 2010 році Льоса був нагороджений Нобелівською премією з літератури "за картографію структури влади та яскраві образи людського опору, повстання та поразки". Льоса написав десятки романів і оповідань, у тому числі безліч есе та п'єс Але першу славу йому приніс роман "Місто і пси" (інша назва - "Час героя"), написаний 1964 року.
Його книги "Місто і пси", "Зелений дім", "Тітонька Хуліа і писака", "Війна кінця світу", "Нечестивець, або свято Козла", Розмови в соборі" ставали світовими літературними сенсаціями і були популярні серед читачів. Книги Льоси завжди залишали приємний післясмак, як гарне вино, і заслужено займають гідне місце у списку шедеврів світової культури.
RIP
Підписатися на Книжкову жабу
13.04.202507:22
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
12.04.202509:14
Ухилянтів - завжди героїзують. І ТЦК, до речі теж.
Нє, не так. Щоб оспівати і героїзувати ухилянтів і тцк-шників- людство створило взагалі літературу, як таку. Не вірить хтось?
Погнали!
Майже три тисячі років тому Гомер (тіп , знятий з військового обліку через незадовільний зір) написав шедевр - Ілліаду! Про троянську війну, якщо раптом хто не вкурсі.
Ключові герої.
1. Одіссей. Сабж, який симулював психічне захворювання , щоб не йти служити. Щось там як дурачок агукав, орав плугом непонятно що. Благо, ТЦК було на висоті і ВЛК теж. Швидко поклали під плуг його сина і визначили що Одіссей косарь, абсолютно придатний для мобілізації. Служив потім і на нулю і в штабі і в автороті. Придумав Троянського коня. Потім свєрхсрочку в морфлоті. Каліпсо за ним упадала - то вам не шутки. І всякі Сирени)))
2. Ахілеса, як мажора від мобілізації відмазувала рідна матір. Передягнула в юбку, ліфчік, чулочкі і готувала нелегально переправити через Тису. Сабж спалився на мєлочі. Замість дєвочку з себе строїти перед ВЛК - вліз в бійку. І всі поняли - штурмовік! А хрен там. То вже потім пінками вигнали на передню лінію. Спочатку оформився офіцером ТЦК і СП.
3. Телемон. Єдиний з греків, хто знав дорогу до Трої. При появі працівників ТЦК почав чинити фізичний опір і злісну непокору. За що був відмудоханий Ахілесом - тцкашником. Ногу тіпу прострелили. В коліні. Ну - всі згадали цей відос, як ухилянтам грозився один воєнний стріляти коліна? Думаєте отсєбятіна? Нєєє. Чувак Гомера читав)))
Вобшем - Телемона визнали тимчасово непридатним, вилікували, повторне ВЛК - годєн в пулімьотчики )))
Цих ухилянтів знає весь світ, про них фільми знімають і захоплюються.
Нуууу... А імен жодного з 50 тис. древніх греків, які або добровольцями або по повістці з'явились в армію - ніхто не знає.
Вобшем - мораль. Читати треба)))))
автор (с) Богдан Пташник
Підписатися на Книжкову жабу
Нє, не так. Щоб оспівати і героїзувати ухилянтів і тцк-шників- людство створило взагалі літературу, як таку. Не вірить хтось?
Погнали!
Майже три тисячі років тому Гомер (тіп , знятий з військового обліку через незадовільний зір) написав шедевр - Ілліаду! Про троянську війну, якщо раптом хто не вкурсі.
Ключові герої.
1. Одіссей. Сабж, який симулював психічне захворювання , щоб не йти служити. Щось там як дурачок агукав, орав плугом непонятно що. Благо, ТЦК було на висоті і ВЛК теж. Швидко поклали під плуг його сина і визначили що Одіссей косарь, абсолютно придатний для мобілізації. Служив потім і на нулю і в штабі і в автороті. Придумав Троянського коня. Потім свєрхсрочку в морфлоті. Каліпсо за ним упадала - то вам не шутки. І всякі Сирени)))
2. Ахілеса, як мажора від мобілізації відмазувала рідна матір. Передягнула в юбку, ліфчік, чулочкі і готувала нелегально переправити через Тису. Сабж спалився на мєлочі. Замість дєвочку з себе строїти перед ВЛК - вліз в бійку. І всі поняли - штурмовік! А хрен там. То вже потім пінками вигнали на передню лінію. Спочатку оформився офіцером ТЦК і СП.
3. Телемон. Єдиний з греків, хто знав дорогу до Трої. При появі працівників ТЦК почав чинити фізичний опір і злісну непокору. За що був відмудоханий Ахілесом - тцкашником. Ногу тіпу прострелили. В коліні. Ну - всі згадали цей відос, як ухилянтам грозився один воєнний стріляти коліна? Думаєте отсєбятіна? Нєєє. Чувак Гомера читав)))
Вобшем - Телемона визнали тимчасово непридатним, вилікували, повторне ВЛК - годєн в пулімьотчики )))
Цих ухилянтів знає весь світ, про них фільми знімають і захоплюються.
Нуууу... А імен жодного з 50 тис. древніх греків, які або добровольцями або по повістці з'явились в армію - ніхто не знає.
Вобшем - мораль. Читати треба)))))
автор (с) Богдан Пташник
Підписатися на Книжкову жабу
07.04.202508:45
На цьому ресурсі не було дописів російською, але цей вірш вартий допису. І він ідеально підходить до книжкової теми каналу.
Андрей Орлов (Орлуша )
Я список кораблей прочёл до середины
Утро было пасмурным и хмурым
В даль, в туман, подальше от земли
От причала мировой культуры
Уходили в море корабли.
Первым, ощетинив грозно пушки,
Ржавой чешуёй как жар горя,
Гордо шёл авианосец «Пушкин»,
В трюмах – тридцать три богатыря.
Следом, на войну и мир готовый,
С сизой дыма бородой густой
Крейсер плыл огромный, но не новый –
«Граф Лев Николаевич Толстой»,
А за ним кильватерной полоской –
Три эсминца, всем внушая страх –
«Бродский», «Маяковский» и «Чайковский»
Медленно плелись на всех парах.
Чайки на лету лишались чувства,
Мухи отделялись от котлет,
Видя баржи «Русское Искусство»
«Достоевский» «Горький» и «Балет».
В родину и скрепы крепко веря,
Оркестровый загрузив десант,
Шёл за ними «Гергиев Валерий»,
На носу неся гвардейский бант.
В каждый порт входившие без страха,
Ласканные славой и рублём
Посланы по направленью «нахуй»
За военным русским кораблём.
- Как же мы без вас?!! – им вслед рыдали.
- Родненькие, вас-то, вас за что?
- Вас же всей планетой почитали!
С кораблей не отвечал никто…
Словно бог войны великолепен,
В триколор раскрасивши трубу,
Нахуй уплывал «Zахар Прилепин»
Со сквозной пробоиной во лбу.
Альбатрос над серым морем носится,
Глядя, как идёт красив, толков
Бесогон, герой, оскароносец
С именем «Никита Михалков».
Строй неровный, но довольно длинный,
Золочёный словно образа,
Проходя вдоль острова Змеиный,
Вдаль отвёл стыдливые глаза.
Без оркестров, тихо и понуро,
Чуя, что давно пробито дно,
Уплывали «Русская культура»,
«Русский цирк» и «Русское кино».
Гордость, славу, символы державы,
Испытавшей вдруг крутой облом,
Провожал в поход орёл двуглавый
Сломанным под Харьковом крылом
На последней лодочке – Герасим
Тупо вёз топить своё Муму
И мычал: – Я русский, я прекрасен,
И за что мне «нахуй» – не пойму!
©️Андрей Орлов (Орлуша).
Підписатися на Книжкову жабу
Андрей Орлов (Орлуша )
Я список кораблей прочёл до середины
Утро было пасмурным и хмурым
В даль, в туман, подальше от земли
От причала мировой культуры
Уходили в море корабли.
Первым, ощетинив грозно пушки,
Ржавой чешуёй как жар горя,
Гордо шёл авианосец «Пушкин»,
В трюмах – тридцать три богатыря.
Следом, на войну и мир готовый,
С сизой дыма бородой густой
Крейсер плыл огромный, но не новый –
«Граф Лев Николаевич Толстой»,
А за ним кильватерной полоской –
Три эсминца, всем внушая страх –
«Бродский», «Маяковский» и «Чайковский»
Медленно плелись на всех парах.
Чайки на лету лишались чувства,
Мухи отделялись от котлет,
Видя баржи «Русское Искусство»
«Достоевский» «Горький» и «Балет».
В родину и скрепы крепко веря,
Оркестровый загрузив десант,
Шёл за ними «Гергиев Валерий»,
На носу неся гвардейский бант.
В каждый порт входившие без страха,
Ласканные славой и рублём
Посланы по направленью «нахуй»
За военным русским кораблём.
- Как же мы без вас?!! – им вслед рыдали.
- Родненькие, вас-то, вас за что?
- Вас же всей планетой почитали!
С кораблей не отвечал никто…
Словно бог войны великолепен,
В триколор раскрасивши трубу,
Нахуй уплывал «Zахар Прилепин»
Со сквозной пробоиной во лбу.
Альбатрос над серым морем носится,
Глядя, как идёт красив, толков
Бесогон, герой, оскароносец
С именем «Никита Михалков».
Строй неровный, но довольно длинный,
Золочёный словно образа,
Проходя вдоль острова Змеиный,
Вдаль отвёл стыдливые глаза.
Без оркестров, тихо и понуро,
Чуя, что давно пробито дно,
Уплывали «Русская культура»,
«Русский цирк» и «Русское кино».
Гордость, славу, символы державы,
Испытавшей вдруг крутой облом,
Провожал в поход орёл двуглавый
Сломанным под Харьковом крылом
На последней лодочке – Герасим
Тупо вёз топить своё Муму
И мычал: – Я русский, я прекрасен,
И за что мне «нахуй» – не пойму!
©️Андрей Орлов (Орлуша).
Підписатися на Книжкову жабу
Рекорддор
24.01.202523:59
11.8KКатталгандар30.04.202523:59
500Цитация индекси17.07.202401:18
50.3K1 посттун көрүүлөрү20.12.202416:34
43.1K1 жарнама посттун көрүүлөрү20.03.202510:08
38.61%ER14.08.202423:59
498.74%ERRӨнүгүү
Катталуучулар
Citation индекси
Бир посттун көрүүсү
Жарнамалык посттун көрүүсү
ER
ERR
11.05.202514:55
Турецьке видання роману Достоєвського «Ідіот» перш за все цікаво своєю обкладинкою. Контент вже нікого не здивує. (с) Андрій Курков, письменник
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
05.05.202507:04
Друзі, хочемо привернути вашу увагу до книги, яка може стати хорошим приводом для розмови з дитиною про силу, гідність і нашу історію.
До нас звернулося крафтове українське видавництво — і ми вирішили поділитися їхньою книжкою, бо тема нам дуже близька. Вона резонує з нашими цінностями: знати, хто ми є, говорити про це з дітьми, передавати далі не лише знання, а й опору. А ще ця книга з таких, які можуть і повинні виховувати нові покоління українців, що знають свою історію та відчувають себе частиною націєї з гідними минулим та майбутнім.
«Легендарна Україна. Історії вільних» — це сім художніх оповідей, натхнених реальними подіями: від Трипілля до сьогоднішньої війни. Про людей, які обирали добро, навіть коли це було найважче. Про внутрішню свободу. Про українців.
Авторка — Ірина Мацко, українська письменниця, яка нині живе й працює в Польщі.
Ілюстрації — художниця з Бахмута, Оксана Берсан. Вони сильні, атмосферні й дуже чутливі до змісту.
Книга отримала премію імені Платона Воронька — одну з небагатьох в Україні, присвячених саме дитячій літературі.
А видавництво «Читай українською» не лише п’ятий рік видає сучасні українські книжки, а й веде благодійний проєкт «Посилка добра» — надсилає книжки й солодощі дітям із родин загиблих захисників.
Придбати книжку можна тут:
https://www.chytay.in.ua/product/legendarna-ukrayina-istoriyi-vilnyh/
Підписатися на Книжкову жабу
До нас звернулося крафтове українське видавництво — і ми вирішили поділитися їхньою книжкою, бо тема нам дуже близька. Вона резонує з нашими цінностями: знати, хто ми є, говорити про це з дітьми, передавати далі не лише знання, а й опору. А ще ця книга з таких, які можуть і повинні виховувати нові покоління українців, що знають свою історію та відчувають себе частиною націєї з гідними минулим та майбутнім.
«Легендарна Україна. Історії вільних» — це сім художніх оповідей, натхнених реальними подіями: від Трипілля до сьогоднішньої війни. Про людей, які обирали добро, навіть коли це було найважче. Про внутрішню свободу. Про українців.
Авторка — Ірина Мацко, українська письменниця, яка нині живе й працює в Польщі.
Ілюстрації — художниця з Бахмута, Оксана Берсан. Вони сильні, атмосферні й дуже чутливі до змісту.
Книга отримала премію імені Платона Воронька — одну з небагатьох в Україні, присвячених саме дитячій літературі.
А видавництво «Читай українською» не лише п’ятий рік видає сучасні українські книжки, а й веде благодійний проєкт «Посилка добра» — надсилає книжки й солодощі дітям із родин загиблих захисників.
Придбати книжку можна тут:
https://www.chytay.in.ua/product/legendarna-ukrayina-istoriyi-vilnyh/
Підписатися на Книжкову жабу
18.05.202505:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
06.05.202506:05
Пулітцерівську премію 2025 року за найкращу науково-популярну книгу отримав американський історик Бенджамін Натанс за роботу «За успіх нашої безнадійної справи», яка розповідає про історію радянського дисидентського руху. Імена лауреатів надруковані на сайті премії.
797-сторінкова книжка вийшла 2024 року у видавництві Princeton University Press. Спираючись на щоденники, мемуари, особисті листи, інтерв’ю та протоколи допитів КДБ, автор оповідає про те, як «дисиденти вирішили використати радянське законодавство для стримування влади радянської держави». «У невільній країні вони стали поводитися як вільні люди», – йдеться в анотації.
Бенджамін Натанс – доцент престижного Пенсильванського університету. За перемогу він отримає нагороду 15 тисяч доларів.
2024 року Натанс розповідав про свою нову книжку Радіо Свобода. «Я хотів дати їм таку історію, в якій вивів би їх на передній план, але судив би про них не тільки за сильними, але й за слабкими сторонами, не тільки за прозріннями, але й за сліпотою, і перш за все – розглядав би їх у радянському контексті, в якому вони, як мені здається, на своєму законному місці», – сказав він.
Американська Пулітцерівська премія – одна з найпрестижніших нагород у галузі журналістики, літератури та музики. Вона присуджується за роботи англійською мовою, які вперше вийшли на ринок США.
Підписатися на Книжкову жабу
797-сторінкова книжка вийшла 2024 року у видавництві Princeton University Press. Спираючись на щоденники, мемуари, особисті листи, інтерв’ю та протоколи допитів КДБ, автор оповідає про те, як «дисиденти вирішили використати радянське законодавство для стримування влади радянської держави». «У невільній країні вони стали поводитися як вільні люди», – йдеться в анотації.
Бенджамін Натанс – доцент престижного Пенсильванського університету. За перемогу він отримає нагороду 15 тисяч доларів.
2024 року Натанс розповідав про свою нову книжку Радіо Свобода. «Я хотів дати їм таку історію, в якій вивів би їх на передній план, але судив би про них не тільки за сильними, але й за слабкими сторонами, не тільки за прозріннями, але й за сліпотою, і перш за все – розглядав би їх у радянському контексті, в якому вони, як мені здається, на своєму законному місці», – сказав він.
Американська Пулітцерівська премія – одна з найпрестижніших нагород у галузі журналістики, літератури та музики. Вона присуджується за роботи англійською мовою, які вперше вийшли на ринок США.
Підписатися на Книжкову жабу
04.05.202506:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
10.05.202506:32
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
13.05.202511:46
Рівно три роки тому було знайдено його закатоване тіло.
Його номер був 319.
На могилі з дерев'яним хрестом поміж соснового лісу під Ізюмом.
Володимир Вакуленко.
Відомий дитячий письменник, поет, перекладач.
Вбитий двома пострілами від ворожого Макарова.
Перед тим закатований.
23 березня в окупованій Капитолівці вдома у Вакуленка р_и провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його 14-річного сина Віталія.
Три години били й допитували,а потім відпустили додому.
А наступного дня ті ж військові прийшли по письменника знову.
Силоміць вивели з будинку.
Коли садили в автомобіль з буквою Z,
пролунало: "Слава Україні".
Це були останні слова Володимира.
...Його тіло було виявлене 12 травня
на узбіччі дороги біля Капитолівки.
Опізнати його було неможливо.
Тоді ж і похований в могилі з номером 319.
Пізніше впізнаний за документами й татуюванням.
У щоденнику Володі, знайденого Вікторією Амеліною в саду
батьківського дому письменника -
впевененість у тому, що за ним прийдуть, бо своїх проукраїнських поглядів не ховав навіть в окупації.
І ні краплі страху.
Тільки велике хвилювання за сина.
"У Володі інвалідність після армії. І хлопчик - інвалід. Бачили ті, хто забирав, яка дитина. Бачили документи Володині, що група інвалідності в нього. Та не зглянулися, не пожаліли ні Віталіка, ні Володю мого. Сердечко прострелили.
Я все ще не можу повірити, до мене ще не доходить, у кого могла піднятися рука. Він такий був худесенький. Його основна зброя завжди була - ручка, перо. Хіба можна було стріляти в таку людину?" -
слова мами Олени ранять наші серця
так само, як оті постріли.
Його номер 319.
Його ім'я - Володимир Вакуленко.
Новітнє розстріляне Відродження. (с) Оніщенко Людмила.
Підписатися на Книжкову жабу
Його номер був 319.
На могилі з дерев'яним хрестом поміж соснового лісу під Ізюмом.
Володимир Вакуленко.
Відомий дитячий письменник, поет, перекладач.
Вбитий двома пострілами від ворожого Макарова.
Перед тим закатований.
23 березня в окупованій Капитолівці вдома у Вакуленка р_и провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його 14-річного сина Віталія.
Три години били й допитували,а потім відпустили додому.
А наступного дня ті ж військові прийшли по письменника знову.
Силоміць вивели з будинку.
Коли садили в автомобіль з буквою Z,
пролунало: "Слава Україні".
Це були останні слова Володимира.
...Його тіло було виявлене 12 травня
на узбіччі дороги біля Капитолівки.
Опізнати його було неможливо.
Тоді ж і похований в могилі з номером 319.
Пізніше впізнаний за документами й татуюванням.
У щоденнику Володі, знайденого Вікторією Амеліною в саду
батьківського дому письменника -
впевененість у тому, що за ним прийдуть, бо своїх проукраїнських поглядів не ховав навіть в окупації.
І ні краплі страху.
Тільки велике хвилювання за сина.
"У Володі інвалідність після армії. І хлопчик - інвалід. Бачили ті, хто забирав, яка дитина. Бачили документи Володині, що група інвалідності в нього. Та не зглянулися, не пожаліли ні Віталіка, ні Володю мого. Сердечко прострелили.
Я все ще не можу повірити, до мене ще не доходить, у кого могла піднятися рука. Він такий був худесенький. Його основна зброя завжди була - ручка, перо. Хіба можна було стріляти в таку людину?" -
слова мами Олени ранять наші серця
так само, як оті постріли.
Його номер 319.
Його ім'я - Володимир Вакуленко.
Новітнє розстріляне Відродження. (с) Оніщенко Людмила.
Підписатися на Книжкову жабу
27.04.202507:12
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
