Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
KGB files avatar

KGB files

Саясат
Розсекречені історії з архівів
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
Текшерилбеген
Ишенимдүүлүк
Ишенимсиз
ОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаAug 13, 2024
TGlistке кошулган дата
Jul 18, 2023
Тиркелген топ

Рекорддор

10.04.202523:59
7.8KКатталгандар
23.04.202223:59
900Цитация индекси
28.10.202323:59
5.9K1 посттун көрүүлөрү
22.03.202517:14
3.7K1 жарнама посттун көрүүлөрү
04.03.202514:46
20.89%ER
28.10.202323:59
85.86%ERR

KGB files популярдуу жазуулары

Кайра бөлүшүлгөн:
Archive artifacts avatar
Archive artifacts
10 років тому ухвалений Закон "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Завдяки йому існує й цей канал.

Фото, з процесу, коли я з друзями писав цей закон.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/316-19#Text
29.03.202522:09
Цікавий епізод з часів служби Гордієвського (який тоді ще працював лише на КДБ) у Данії. Якось він купив журнали з гей-порно. Просто тому, що вперше бачив щось подібне, і відчув культурний шок. Приніс додому й показав дружині.

Але данська служба безпеки, яка за ним слідкувала, зробила з цієї покупки зовсім інші висновки.

"На вечірці дипломата із Західної Німеччини він розговорився з молодим данцем, який був надзвичайно привітним й очевидно дуже п’яним. Данець знав багато про класичну музику. Він запропонував піти в бар. Гордієвський ввічливо відмовив, пояснивши, що мусить іти додому. 

Цей молодий данець був агентом спецслужби. А розмова — відкритий гамбіт, спроба звабити. Олегове зацікавлення гей-порнографією спонукало данців скористатися такою собі солодкою пасткою, однією з найдавніших, грубих і найдієвіших технік шпигунства. [Данська служба безпеки] ПЕТ так ніколи й не дізнається, чому тоді все провалилося. Чи добре вишколений офіцер КДБ зрозумів, що це спроба спокусити його? Чи, можливо, той красунчик виявився не його типажем? А пояснення було дуже просте. Гордієвський не був геєм. Він і гадки не мав, що з ним фліртували."
Особистою фішкою голови КГБ УРСР (1970-1982) Федорчука була зелена ручка, якою він писав резолюції. Це добре знали і його підлеглі, і начальство.

Чекіст Петро Підгайний згадував, як його здивувала ще така особливість діловодства: надрукований документ вже має йти в Москву, а Федорчук на ньому своїм характерним зеленим кольором дописує якісь зауваження, немов це чернетка.

Але згодом я зрозумів, що справа тут зовсім інша: Москва мала бачити завзятість свого посланця на Україну.


Документи - ГДА СБУ.
Кайра бөлүшүлгөн:
📚 Непозбувний книгочитун avatar
📚 Непозбувний книгочитун
І про хороше - щойно пан Едуард Андрющенко здав у видавництво Vivat рукопис книжки "Агент з ведмедиком", і нарешті якийсь короткий період часу я не чутиму вдома нічого про Домонтовича (але це не точно 😀).

950 тисяч знаків. Фух.
Пише Роман Скакун:

Дуже скоро - вже травні - у Видавництві УКУ побачить світ книжка, в якій я спробував поставити на документальну основу деякі тези, що досі базувалися здебільшого на домислах: «Кардинальний перегляд радянської релігійної політики, що відбувся в 1943 р. й уможливив відновлення організаційних структур РПЦ, мав і зворотний бік – установлення щільного агентурного контролю органів безпеки над усіма аспектами легального церковного життя. У цьому дослідженні на підставі недавно розсекречених архівів колишнього КДБ УРСР вперше реконструйовано персональний склад агентурної мережі в післявоєнному православному єпископаті України, висвітлено конкретні завдання, що ставилися перед єпископами-агентами, і методи контролю за їх роботою. Окрему увагу приділено залученню агентури з єпископату до реалізації радянської атеїстичної політики за правління Микити Хрущова».
Помер один із найвідоміших перебіжчиків з СРСР Олег Гордієвський.

Не так давно в Україні вийшов переклад чудової книжки про нього.
Якщо хтось із підписників зараз у Лондоні - можете піти до Національного архіву на виставку, присвячену MI5.

https://www.nationalarchives.gov.uk/mi5-official-secrets/

https://www.theguardian.com/uk-news/2025/apr/02/mi5-secrets-revealed-in-national-archives-exhibition
Гітлер з миколаївського ГПУ.

ГДА СЗРУ.

Почитати біографію (до речі, якщо вірити їй, він був євреєм) та побачити фото можна тут https://repository.moippo.mk.ua/upload/19-10-21_69293750.pdf
09.04.202507:49
10 років тому ухвалений Закон "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Дякуємо всім причетним.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/316-19#Text
Для тих, хто питав про паперові "Архіви КГБ. Невигадані історії".
П'ятий наклад вже надрукували, можна замовляти.

Безпосередньо в автора, тобто в мене (з автографом): http://secure.wayforpay.com/button/b5f326a5b5a99

Або у видавництва https://vivat.com.ua/product/arkhivy-khb-nevyhadani-istorii/
Про купівлю західної копіювальної техніки, паперу, конвертів для потреб КГБ УРСР, 1971.

Навіщо?

Друкувати та розсилати листівки/брошури від імені діаспорних націоналістів для посилення розколу в антирадянському середовищі. Радянські папір та техніка для цього не підходять.

ГДА СЗРУ.
Кайра бөлүшүлгөн:
Archive artifacts avatar
Archive artifacts
Був свого часу такий нацистський функціонер - Адольф Айхман. Його викрали ізраїльські спецслужби в Аргентині і потім судили в Ізраїлі.

Суд розпочався у квітні 1960-го. Цікаво, що натрапив на документ КГБ про збір свідчень про злочинну діяльність Айхмана. На жаль того, що тоді назбирали ще не вдалося виявити, але сам документ цікавий.

Джерело: Архів СБУ, фото із мережі
Сергій Жадан взяв інтерв'ю в Мирослава Мариновича.

У документі (ГДА СБУ) згадується подія, про яку також розповідає Маринович: «Ми прийшли на Шевченківський вечір і почався він для 1977 року абсолютно класично. Микола Шамота, лакуза страшенний, пов'язаний з літературою, здається, він був директором Інституту літератури (імені Шевченка АН УРСР), виступив із доповіддю про Шевченка. Але це була доповідь про Леніна: як він любив, шанував Шевченка. А тоді почався концерт, піснею про партію. Тоді, якщо були пісні українською, то тільки народні. Якщо звучав Шевченко сам — то російською мовою з його Щоденника. Все було дуже гарно, вивірено, продумано. Під час перерви ми з Миколою зрозуміли, що так буде і до самого кінця і домовились, що влаштуємо провокацію, як тоді кадебісти казали.

1/2
24.03.202510:15
2/2

Під кінець щось заспівали таке, що народ стрепенувся і почали скандувати: «Заповіт», «Заповіт»! Ніякого «Заповіту», останній номер щось знову подібне на пісню про партію — і концерт завершено. Публіка починає йти, я вискакую на сцену, піднімаю руку і прошу всіх зупинитися. Зупинився народ. І я кажу дуже іронічно, що ми почули в лекції на початку, що Ленін любив приходити на шевченківські вечори читати «Кобзаря». Але ми повинні пам'ятати, що Ленін любив слухати не тільки «Апасіонату» Бетховена, але й «Заповіт» Шевченка.

І тому, давайте заспіваємо. Оці усмішки, які зараз у вас на обличчі, такі ж на обличчя всіх тих, хто в перших рядах, всі регочуть! І кивають головою: «Так-так, давайте-давайте!» Я йду до фортепіано і хочу взяти акорд. Вибігає жіночка, підбігає до мене, хапає мене за руки, не дає взяти акорд, шипить: «Прєкратітє сєйчас же!», а на публіку: «Концерт закінчено, розходьтеся!» Вибігає якийсь молодик, теж починає кричати, що концерт закінчено. Тоді вступає в дію Микола Матусевич. Вискакує на сцену, підходить до мікрофону, і одна лише фраза: «Люди, вам не соромно?» І уявіть собі, весь зал: «Соромно!»
Ми зрозуміли, що люди на нашому боці, що ми можемо діяти далі, і ми зіскакуємо зі сцени, до нас підходять наші дівчата, ми починаємо співати «Заповіт», підхоплюють всі, співаємо. Зі сцени кричать, але вже не стало чути їхнього крику. Вони починають вимикати світло. Люди співають. Ви собі не уявляєте, як розкішно звучить «Заповіт» в темному залі! Вони потім зрозуміли, що зробили помилку, і включили, і вже більше не виключали. У жінок сльози течуть, але співають. Доспівали до кінця і кажемо з Миколою: «Хай люди виходять, ми — під кінець».

Беремо одяг, виходимо і бачимо фантастичну картину. Стоїть перед філармонією на вулиці чорна «Волга». Усі люди, які були в залі, стоять довкола того авто, маса людей півколо утворили. До авто доріжка є, можна прийти. Дивляться, чи нас візьмуть в авто, чи ні. Ми засміялися, бо картина дивовижна. Але ніхто нас не просить до авто. Звернули ліворуч, ідемо до підземного переходу. І ця вся гурма людей нас у півколо бере і з нами іде на Хрещатик, і вже на Хрещатику почали дякувати і розійшлися. А ми на радощах пішли до пам'ятника Шевченку у парку і ще там проспівали «Заповіт».
Нас тоді не чіпали, бо вже знали… Це був кінець березня, а 23 квітня нас заарештували. У Вікіпедії помилково написано, що нас заарештували за цей концерт, за співання «Заповіту». Ні. За участь у Гельсінській групі».
Про Ліну Костенко, 1982.

ГДА СБУ.
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.