![[☧]ЛЗУТ. avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Fdbef9656-019f-44c2-9087-9a84b636370e.jpg%3Fw%3D128%26h%3D128&w=256&q=75)
![[☧]ЛЗУТ. avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Fdbef9656-019f-44c2-9087-9a84b636370e.jpg%3Fw%3D64%26h%3D64&w=128&q=75)
[☧]ЛЗУТ.
Кайра бөлүшүлгөн:![[☧]Ангарта. avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Fba589241-a764-486f-bca3-05aed4676581.jpg%3Fw%3D24%26h%3D24&w=48&q=75)
[☧]Ангарта.
20.04.202509:39
Гробниця — пуста. Пекло — розвалене. Янголи — співають. Антропос — обоготворений. Новий Ізраїль — створено. Життя — торжествує. Спасіння — прийшло.
Христос — препрославлений.
Звершилось.
Христос Воскрес із мертвих, смертію смерть подолав, й тим, що в гробах життя дарував!
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу | Зʙ'яɜок
Христос — препрославлений.
Звершилось.
Христос Воскрес із мертвих, смертію смерть подолав, й тим, що в гробах життя дарував!
Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ | Ꮻнᴛᴏᴧᴏᴦія Ꭺбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу | Зʙ'яɜок
08.03.202520:45
«Антирелігійність французької революції»
–•–
Вся наша модерна глобалізація тягнеться з далеких часів французької революції. Одна помилка потягнула за собою всю цивілізовану Европу. Замість нашого ідеялу - неподільного, а головне єдиного влаштування держави, ми спостерігаємо розбещення, котре, саме в випадку цієї роботи, написаної ґенієм де Местром, штовхає нас у напрямок безбожний - атеїстичний, тобто світський. Жозеф де Местр - батько монархізму, котрий пережив осмислення онтольогії французьких лібералістичних ідей, ставши на віки вірним в земному житті монархічній позиції. Людина застала всі жахи, котрій довелося пережити тоді Франції, і хоч дуже іронічно, що ці жахи стали набагато страшнішими, хоч і викликають сумну «апатію». Пан Жозеф зміг передати нам всю суть революціонерів у своїй книзі «Судження про Францію», де продемонстрував нам артикул, котрий описує «релігійні настрої» революції. Нам дано за честь перекладати це на нашу мову, щоб демонструвати це монархічним братам ближнім - українцям ідеялістам. Багатомовити не варто. «Монархія – це те, що ми шануємо» — Григорій Богослов.
–•–
Автор - Жозеф де Местр.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1829р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Вся наша модерна глобалізація тягнеться з далеких часів французької революції. Одна помилка потягнула за собою всю цивілізовану Европу. Замість нашого ідеялу - неподільного, а головне єдиного влаштування держави, ми спостерігаємо розбещення, котре, саме в випадку цієї роботи, написаної ґенієм де Местром, штовхає нас у напрямок безбожний - атеїстичний, тобто світський. Жозеф де Местр - батько монархізму, котрий пережив осмислення онтольогії французьких лібералістичних ідей, ставши на віки вірним в земному житті монархічній позиції. Людина застала всі жахи, котрій довелося пережити тоді Франції, і хоч дуже іронічно, що ці жахи стали набагато страшнішими, хоч і викликають сумну «апатію». Пан Жозеф зміг передати нам всю суть революціонерів у своїй книзі «Судження про Францію», де продемонстрував нам артикул, котрий описує «релігійні настрої» революції. Нам дано за честь перекладати це на нашу мову, щоб демонструвати це монархічним братам ближнім - українцям ідеялістам. Багатомовити не варто. «Монархія – це те, що ми шануємо» — Григорій Богослов.
–•–
Автор - Жозеф де Местр.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1829р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
18.02.202516:05
«Нагороди та уніформа Української Держави»
🤍🤍🤍🤍🤍🤍ℹ🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Національні нагороди, погони, кокарди, уніформи – це не атрибути, а катеґорії ідентичности. Вони ніколи не були ознакою статусу, це пряма матеріялізація ідеї та героїчної сутности, системної дисципліни й колективного самопізнання державної гідности. Такі речі не мають естетичної нейтральности, вони формують простір навколо себе та диктують умови його сприйняття. Відродження гетьманства в Україні в період XX-го століття - величезна реставрація нашої традиції та період національного переродження українця. Саме при Гетьманаті Україна зазнала найбільшого розвитку в сфері культурної спадщини. Усе, що було розписано вище - те, що провадив період гетьманування Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України Павла Петровича Скоропадського. Збройні Сили Української Держави пережили проєктування відзнак й заснування нових військових форм козацького стилю, що не може не відзначатися на ідеї української ідентичности. Українська Держава не може існувати без чіткого коду ідентифікації: кожна відзнака, кожна нашивка чи лампас були знаком приналежности не до абстрактного «державного апарату», а до народньої - в пляні єдности - системи цінностей, яка ще тільки визрівала.
🤍🤍🤍🤍🤍🤍🔗🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Автор - ЛЗУТ спільно з «Гвардієць».
Дата публікації - 2025р.
[☧] ᛭ 𝕲 𝖛 𝖆 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭ спільно з [☧] ᏗЗᎩᎢ
🤍🤍🤍🤍🤍🤍ℹ🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Національні нагороди, погони, кокарди, уніформи – це не атрибути, а катеґорії ідентичности. Вони ніколи не були ознакою статусу, це пряма матеріялізація ідеї та героїчної сутности, системної дисципліни й колективного самопізнання державної гідности. Такі речі не мають естетичної нейтральности, вони формують простір навколо себе та диктують умови його сприйняття. Відродження гетьманства в Україні в період XX-го століття - величезна реставрація нашої традиції та період національного переродження українця. Саме при Гетьманаті Україна зазнала найбільшого розвитку в сфері культурної спадщини. Усе, що було розписано вище - те, що провадив період гетьманування Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України Павла Петровича Скоропадського. Збройні Сили Української Держави пережили проєктування відзнак й заснування нових військових форм козацького стилю, що не може не відзначатися на ідеї української ідентичности. Українська Держава не може існувати без чіткого коду ідентифікації: кожна відзнака, кожна нашивка чи лампас були знаком приналежности не до абстрактного «державного апарату», а до народньої - в пляні єдности - системи цінностей, яка ще тільки визрівала.
🤍🤍🤍🤍🤍🤍🔗🤍🤍🤍🤍🤍🤍
Автор - ЛЗУТ спільно з «Гвардієць».
Дата публікації - 2025р.
[☧] ᛭ 𝕲 𝖛 𝖆 𝖗 𝖉 𝒊 𝖊 𝖈 ᛭ спільно з [☧] ᏗЗᎩᎢ
28.01.202516:51
«Квінтесенція аристократії»
–•–
Зараз, у час масовости й модернізму, аристократичний «принцип» не тільки відкидається, а й «висміюється». На заміну феодалізму поставили капіталізм. Феодальну систему обізвали «узурпаторсько» й несправедливою. Але народ, либонь, зовсім забув, що таке є слово «аристократія» і, що таке є сама аристократія. Революціонери закрили колись очі на суть цих вельможих речей, не мусимо ми їх закривати однині. Аристократія - це не про титули чи кров, це про стан духу та обов'язку - служити власній й на благо всланої Держави. У світі, де всіма засобами просувається зрівняння і розчинення, ця робота є прикладом того, наскільки ліва пропаґанда спаклюжила «принципи» стабільности й розуміння цих «принципів». Влада належить тим, хто здатен її нести, а не тим, хто кричить про своє право. В епоху, коли держави забувають про своє призначення, а народи віддаються маренням ліберального комфорту, потрібна доктрина, що кристалізує дух аристократичної волі. Аристократія — це не лише ідеял, а необхідність. Це відповідь на розклад, що пожирає сучасний світ, де посередність і споживацтво стали головними «богами».
–•–
Автор - Луї Габріель Амбруаз віконт де Бональд.
Сторінки - 25.
Дата публікації - 1815р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Зараз, у час масовости й модернізму, аристократичний «принцип» не тільки відкидається, а й «висміюється». На заміну феодалізму поставили капіталізм. Феодальну систему обізвали «узурпаторсько» й несправедливою. Але народ, либонь, зовсім забув, що таке є слово «аристократія» і, що таке є сама аристократія. Революціонери закрили колись очі на суть цих вельможих речей, не мусимо ми їх закривати однині. Аристократія - це не про титули чи кров, це про стан духу та обов'язку - служити власній й на благо всланої Держави. У світі, де всіма засобами просувається зрівняння і розчинення, ця робота є прикладом того, наскільки ліва пропаґанда спаклюжила «принципи» стабільности й розуміння цих «принципів». Влада належить тим, хто здатен її нести, а не тим, хто кричить про своє право. В епоху, коли держави забувають про своє призначення, а народи віддаються маренням ліберального комфорту, потрібна доктрина, що кристалізує дух аристократичної волі. Аристократія — це не лише ідеял, а необхідність. Це відповідь на розклад, що пожирає сучасний світ, де посередність і споживацтво стали головними «богами».
–•–
Автор - Луї Габріель Амбруаз віконт де Бональд.
Сторінки - 25.
Дата публікації - 1815р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
31.10.202419:13
«На п'єдесталі думки: гієрархія»
–•–
Метафізична основа цієї роботи зосереджується на тому, як гієрархія, відображаючи сутність Бога, стає канавою, через яку виливається божественна благодать. Кожен член Церкви, від верховного пастиря до найменшого слуги, має своє призначення в цій божественній симфонії спільного блага. Святитель Іоанн Златоуст наголошує на природности гєрархії, яка існує у всіх аспектах творіння, вказуючи на те, що кожна істота має своє місце у божественному пляні. Це вчення відзначає важливість служіння і відповідальности, яка лежить на вищих шарах, котрі, за словами святого Авґустина, мають діяти як слуги Бога. Ставимо на перше місце - принцип Церкви. Тут, у святих переданнях Апостолів, закладена мудрість, що вказує на священний шлях, яким слід іти, аби зрозуміти божественну гієрархію, що пронизує як духовний, так і соціяльний порядок.
–•–
Автор - Микита Шевченко.
Сторінки - 7.
Дата публікації - 2024р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Метафізична основа цієї роботи зосереджується на тому, як гієрархія, відображаючи сутність Бога, стає канавою, через яку виливається божественна благодать. Кожен член Церкви, від верховного пастиря до найменшого слуги, має своє призначення в цій божественній симфонії спільного блага. Святитель Іоанн Златоуст наголошує на природности гєрархії, яка існує у всіх аспектах творіння, вказуючи на те, що кожна істота має своє місце у божественному пляні. Це вчення відзначає важливість служіння і відповідальности, яка лежить на вищих шарах, котрі, за словами святого Авґустина, мають діяти як слуги Бога. Ставимо на перше місце - принцип Церкви. Тут, у святих переданнях Апостолів, закладена мудрість, що вказує на священний шлях, яким слід іти, аби зрозуміти божественну гієрархію, що пронизує як духовний, так і соціяльний порядок.
–•–
Автор - Микита Шевченко.
Сторінки - 7.
Дата публікації - 2024р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
19.10.202418:54
«Абсолют Єдиного»
–•–
У цій праці піднімається одна з фундаментальних тем — абсолютність і незмінність Бога, який виявляється у двох ключових образах: ЯХВЕ, Бог Старого Завіту та Ісус Христос, Месія і Цар Нового Завіту. У центрі дискурсу — непорушність тези про те, що Христос не є просто пророком чи моральним учителем, а є втіленням самого ЯХВЕ, Господа, який створив і панує над усією реальністю. Тут досліджується тісна, хоч і часто забута, лінія тяглости між Царем Ізраїля і Царем усього сущого, Яким є Христос. Кожен акт божественного втручання, кожен прояв Божого промислу в історії людства — це прояв однієї й тієї ж сутності, що зібрана в особистости Христа. Його жертва і воскресіння не тільки виправдовують людство, але й остаточно підтверджують Його верховенство над усім світом.
–•–
Автор - Барт Ерман.
Сторінки - 13.
Дата публікації -2016 р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
У цій праці піднімається одна з фундаментальних тем — абсолютність і незмінність Бога, який виявляється у двох ключових образах: ЯХВЕ, Бог Старого Завіту та Ісус Христос, Месія і Цар Нового Завіту. У центрі дискурсу — непорушність тези про те, що Христос не є просто пророком чи моральним учителем, а є втіленням самого ЯХВЕ, Господа, який створив і панує над усією реальністю. Тут досліджується тісна, хоч і часто забута, лінія тяглости між Царем Ізраїля і Царем усього сущого, Яким є Христос. Кожен акт божественного втручання, кожен прояв Божого промислу в історії людства — це прояв однієї й тієї ж сутності, що зібрана в особистости Христа. Його жертва і воскресіння не тільки виправдовують людство, але й остаточно підтверджують Його верховенство над усім світом.
–•–
Автор - Барт Ерман.
Сторінки - 13.
Дата публікації -2016 р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
04.04.202520:16
«Боденівська монархія. Ч.1»
«Боденівська монархія. Ч.2»
–•–
Політичні утворення не виникають як простір для абсолютної свободи, а як механізм забезпечення впорядкованого та гідного існування. Там, де переважає культ індивідуальних потягів і розґнузданих пристрастей, не може постати моральне середовище, а тим паче велика держава. Якщо за «свободу» береться «етична» вартість людини-революціонера, то багато з того, що зветься «політичним добробутом», є звичайною порожньою формальністю. Одна з найбільших помилок конституційного світу, мабуть, те, що влада, одного разу скуштована, не вчить смиренню. Наш монархічний ґеній Жан Боден, котрий визнається повноцінним батьком монархічного ідеялу, в один день написав чудовий трактат, котрий оглядає те, яка суть лежить в монархії. Найкраща форма - слідуючи вченням нашого monarchicum ingenium - є, буде, була завжди монархія.
–•–
Автор - Жан Боден.
Сторінки - 14.
Дата публікації - ×.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Боденівська монархія. Ч.2»
–•–
Політичні утворення не виникають як простір для абсолютної свободи, а як механізм забезпечення впорядкованого та гідного існування. Там, де переважає культ індивідуальних потягів і розґнузданих пристрастей, не може постати моральне середовище, а тим паче велика держава. Якщо за «свободу» береться «етична» вартість людини-революціонера, то багато з того, що зветься «політичним добробутом», є звичайною порожньою формальністю. Одна з найбільших помилок конституційного світу, мабуть, те, що влада, одного разу скуштована, не вчить смиренню. Наш монархічний ґеній Жан Боден, котрий визнається повноцінним батьком монархічного ідеялу, в один день написав чудовий трактат, котрий оглядає те, яка суть лежить в монархії. Найкраща форма - слідуючи вченням нашого monarchicum ingenium - є, буде, була завжди монархія.
–•–
Автор - Жан Боден.
Сторінки - 14.
Дата публікації - ×.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
03.03.202514:06
«Про те, що для народу неприродно керувати або обирати правителів. Ч1.»
«Про те, що для народу неприродно керувати або обирати правителів. Ч2.»
–•–
Існує вульгарна думка, що першою причиною приходу до влади демократичного уряду було приборкання тиранії монархій. Але хибність цієї думки найкраще демонструє перша процвітаюча народна держава в Афінах, яка була заснована не через вади їхнього останнього царя, а через те, що народ вважав, що не було людини, гідної стати його спадкоємцем, і це було досить безглуздою сваркою з монархією! Бо коли їхній цар Кодр зрозумів за допомогою оракула, що його країна не може бути врятована, якщо цар не буде вбитий у битві: він переодягнувшись увійшов до табору своїх ворогів і спровокував простого солдата, щоб той приніс його в жертву за його власне королівство, і своєю смертю поклав кінець королівській владі; бо після нього ніколи більше не було афінських царів. Як Афіни з любові до свого Кодру змінили владу, так і Рим, навпаки, з ненависті до свого Тарквінія, вчинив так само. І хоча ці дві славнозвісні Речі Посполиті з протилежних причин скасували Монархію, проте обидві вони в цьому погодилися, що жодна з них не вважала за потрібне змінити свою державу на Демократію, але одна вибрала собі за Правителів Архонтів, а інша - Консулів, які найбільше нагадували Царів, і так тривало доти, доки Народ, зменшивши владу цих своїх Магістратів, не привів поетапно і непомітно до того, що вони в їхньому народному уряді. І я щиро вірю, що ніколи жодна демократична держава не показувала себе світові спочатку чесно, через виборний вхід, але всі вони таємно прокрадалися через чорний хід заколоту і фракцій.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1680р.
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ
«Про те, що для народу неприродно керувати або обирати правителів. Ч2.»
–•–
Існує вульгарна думка, що першою причиною приходу до влади демократичного уряду було приборкання тиранії монархій. Але хибність цієї думки найкраще демонструє перша процвітаюча народна держава в Афінах, яка була заснована не через вади їхнього останнього царя, а через те, що народ вважав, що не було людини, гідної стати його спадкоємцем, і це було досить безглуздою сваркою з монархією! Бо коли їхній цар Кодр зрозумів за допомогою оракула, що його країна не може бути врятована, якщо цар не буде вбитий у битві: він переодягнувшись увійшов до табору своїх ворогів і спровокував простого солдата, щоб той приніс його в жертву за його власне королівство, і своєю смертю поклав кінець королівській владі; бо після нього ніколи більше не було афінських царів. Як Афіни з любові до свого Кодру змінили владу, так і Рим, навпаки, з ненависті до свого Тарквінія, вчинив так само. І хоча ці дві славнозвісні Речі Посполиті з протилежних причин скасували Монархію, проте обидві вони в цьому погодилися, що жодна з них не вважала за потрібне змінити свою державу на Демократію, але одна вибрала собі за Правителів Архонтів, а інша - Консулів, які найбільше нагадували Царів, і так тривало доти, доки Народ, зменшивши владу цих своїх Магістратів, не привів поетапно і непомітно до того, що вони в їхньому народному уряді. І я щиро вірю, що ніколи жодна демократична держава не показувала себе світові спочатку чесно, через виборний вхід, але всі вони таємно прокрадалися через чорний хід заколоту і фракцій.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1680р.
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ
12.02.202521:20
«Монархія — клич проти реґресу»
–•–
«Тисячі років стабільности» - це монархічний девіз. Тисячі років монархії існували стрійно, навіть продовжують існувати, хоч й зазнали удушення через ліберально-демократичний лозгун «революції». Помилково й поширено тепер є вважати, що монархія - щось застаріле, яке уже не можна повернути, яке існувало по принципу «немає виходу». Забувають лише вони, хто стверджує це, що абсолютно всі нації утворилися через монархію, усі держави сформувала монархія й дала їм культурний відбиток. Де тепер відсутня монархія або максимально придушена (як Іспанія та Великобританія), царює результат тих, хто дуже голосно викрикував про «стару монархію» в 1789 році та в період початку-третини 20-го століття. Тепер ми маємо сотні чиновників в парляменті, котрі оголошують один одному війні, розвивають величезну корупцію, влаштовують дурні голосування за казна що, відкидають нормальні закони. Чи задоволені всі ми цією антитрадиційною вакханалією, падінням економік, «масовою залежністю од когось» та тим, що зараз переживає стара добра Европа? Обрані народом роблять все, що принижує народ. Щоб цього уникнути, народу, в якому (не в образу), є як освічені, так і не освічені люди, треба зрозуміти, що знайти нормальне функціонування вони зможуть лише в монархії, котра зможе провести їхні держави ще купу-купу століть.
–•–
Автор - Сер Чарльз Олександр Петрі.
Сторінки - 16.
Дата публікації - 1933р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
«Тисячі років стабільности» - це монархічний девіз. Тисячі років монархії існували стрійно, навіть продовжують існувати, хоч й зазнали удушення через ліберально-демократичний лозгун «революції». Помилково й поширено тепер є вважати, що монархія - щось застаріле, яке уже не можна повернути, яке існувало по принципу «немає виходу». Забувають лише вони, хто стверджує це, що абсолютно всі нації утворилися через монархію, усі держави сформувала монархія й дала їм культурний відбиток. Де тепер відсутня монархія або максимально придушена (як Іспанія та Великобританія), царює результат тих, хто дуже голосно викрикував про «стару монархію» в 1789 році та в період початку-третини 20-го століття. Тепер ми маємо сотні чиновників в парляменті, котрі оголошують один одному війні, розвивають величезну корупцію, влаштовують дурні голосування за казна що, відкидають нормальні закони. Чи задоволені всі ми цією антитрадиційною вакханалією, падінням економік, «масовою залежністю од когось» та тим, що зараз переживає стара добра Европа? Обрані народом роблять все, що принижує народ. Щоб цього уникнути, народу, в якому (не в образу), є як освічені, так і не освічені люди, треба зрозуміти, що знайти нормальне функціонування вони зможуть лише в монархії, котра зможе провести їхні держави ще купу-купу століть.
–•–
Автор - Сер Чарльз Олександр Петрі.
Сторінки - 16.
Дата публікації - 1933р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
Медиа контентке кире албай жатабыз
04.01.202521:07
«Падіння Заходу»
–•–
У текстах Донцова розкривається напружена поліфонія ідей, у якій циклічність історичного процесу стикається з есхатологічним передбаченням, а західна цивілізація - у своїх демонічних метаморфозах - виступає водночас як простір апостазії та втраченої сакральности. В сій роботі протиставлено два Заходи: один, занурений у хаос матеріяльного утилітаризму, інший - архетипний, що зберігає у своїх надрах світло християнської традиції. Дана критика хаосу, розгорнута через різку демаркацію між традицією і сучасністю, сполучається з трагічним усвідомленням двоїстости культурного коду. Сакральність - наш порятунок, що вислизає, а лібералізм - маніфестація антропольогічної катастрофи. Ідеял матеріяльної - деструкція внутрішнього «я» людини, її горизонтальна топольогія руйнує вертикаль духу, захоплюючи особистість у хаос вульгарного еґоїзму.
–•–
Автор - Ігор Загребельний.
Сторінки - 5.
Дата публікації - 2014р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
У текстах Донцова розкривається напружена поліфонія ідей, у якій циклічність історичного процесу стикається з есхатологічним передбаченням, а західна цивілізація - у своїх демонічних метаморфозах - виступає водночас як простір апостазії та втраченої сакральности. В сій роботі протиставлено два Заходи: один, занурений у хаос матеріяльного утилітаризму, інший - архетипний, що зберігає у своїх надрах світло християнської традиції. Дана критика хаосу, розгорнута через різку демаркацію між традицією і сучасністю, сполучається з трагічним усвідомленням двоїстости культурного коду. Сакральність - наш порятунок, що вислизає, а лібералізм - маніфестація антропольогічної катастрофи. Ідеял матеріяльної - деструкція внутрішнього «я» людини, її горизонтальна топольогія руйнує вертикаль духу, захоплюючи особистість у хаос вульгарного еґоїзму.
–•–
Автор - Ігор Загребельний.
Сторінки - 5.
Дата публікації - 2014р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
28.10.202419:12
«Межі порожніх ідей»
–•–
Чи варто слідувати за обіцянками «свободи для всіх» і «влади для кожного», якщо, як показують часи, такий шлях веде до безладу і роздроблення? Там, де влада поділена на безліч рук, не можна очікувати єдности й сили; де кожен недосвідчений обирає свій шлях. Дух епохи, що веде нас до занепаду, потребує нових рятівних рук, як і руки Шарля Морраса у Франції, що прагнули відродити силу нації. Чи можемо ми відродити цю велику ідею? Чи здатні ми, споглядаючи на минуле, черпати натхнення для майбутнього? Нехай ця робота стане закликом до боротьби, свідченням незламности перед лицем безвідповідальности і розпаду. Не бійтеся вивести на світло темряву, що ховається за оболонками політичних концепцій. Коли ми ставимо запитання про справжню суть Держави, ми не можемо оминути концепцію абсолютної справедливости, що повинна панувати над усіма законами.
–•–
Автор - Шарль Моррас.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1937р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Чи варто слідувати за обіцянками «свободи для всіх» і «влади для кожного», якщо, як показують часи, такий шлях веде до безладу і роздроблення? Там, де влада поділена на безліч рук, не можна очікувати єдности й сили; де кожен недосвідчений обирає свій шлях. Дух епохи, що веде нас до занепаду, потребує нових рятівних рук, як і руки Шарля Морраса у Франції, що прагнули відродити силу нації. Чи можемо ми відродити цю велику ідею? Чи здатні ми, споглядаючи на минуле, черпати натхнення для майбутнього? Нехай ця робота стане закликом до боротьби, свідченням незламности перед лицем безвідповідальности і розпаду. Не бійтеся вивести на світло темряву, що ховається за оболонками політичних концепцій. Коли ми ставимо запитання про справжню суть Держави, ми не можемо оминути концепцію абсолютної справедливости, що повинна панувати над усіма законами.
–•–
Автор - Шарль Моррас.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1937р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
16.10.202419:04
«Душа міста»
–•–
В умовах сучасности, коли урбанізація сформувала нову соціяльну парадигму, Освальд Шпенґлер представляє погляд на феномен міста. У цій роботі, що є логічним продовженням його культурно-фільозофських роздумів з праці «Занепад Европи», Шпенґлер розглядає місто як центр цивілізаційного занепаду через зневагу до свого буття — села, баченого крізь призму европейського традиціоналізму. Він спостерігає за глибинними змінами, що торкаються не лише політики чи економіки, але й душі европейської людини, яка втрачає зв'язок із природним порядком буття. Місто стає символом кінця культури і переходу до цивілізації, де людська екзистенція підкорена механічному ритму життя. Цей текст, перекладений для українського читача, дарує можливість відчути гостру актуальність Шпенґлерової думки в сучасному світі, де питання кризи культури стають дедалі більш значущими.
–•–
Автор - Освальд Шпенґлер.
Сторінки - 14.
Дата публікації - 1918р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
В умовах сучасности, коли урбанізація сформувала нову соціяльну парадигму, Освальд Шпенґлер представляє погляд на феномен міста. У цій роботі, що є логічним продовженням його культурно-фільозофських роздумів з праці «Занепад Европи», Шпенґлер розглядає місто як центр цивілізаційного занепаду через зневагу до свого буття — села, баченого крізь призму европейського традиціоналізму. Він спостерігає за глибинними змінами, що торкаються не лише політики чи економіки, але й душі европейської людини, яка втрачає зв'язок із природним порядком буття. Місто стає символом кінця культури і переходу до цивілізації, де людська екзистенція підкорена механічному ритму життя. Цей текст, перекладений для українського читача, дарує можливість відчути гостру актуальність Шпенґлерової думки в сучасному світі, де питання кризи культури стають дедалі більш значущими.
–•–
Автор - Освальд Шпенґлер.
Сторінки - 14.
Дата публікації - 1918р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
Өчүрүлгөн07.04.202510:09
Кайра бөлүшүлгөн:![[☧]Турове серце avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2Ff8801e35-e97d-494c-aa04-b9438189d732.jpg%3Fw%3D24%26h%3D24&w=48&q=75)
[☧]Турове серце
26.03.202521:50
Збір на Тактичне Спорядження для 48 ОШБ
Любі друзі та небайдужі!
Просимо Вас доєднатись до нашого збору на амуніцію для побратима з 48 Окремої Штурмової Бригади, що виконує бойові завдання на Курському напрямку.
Зібрані кошти будуть використані для придбання якісного та надійного спорядження.
Ваша підтримка є вкрай важливою, адже кожна гривня збереже воїна якій потім повернеться до своїх сімей.
Мета збору: 60 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2mkAp8cpd6
Номер картки банку:
Дякуємо за вашу підтримку!
Любі друзі та небайдужі!
Просимо Вас доєднатись до нашого збору на амуніцію для побратима з 48 Окремої Штурмової Бригади, що виконує бойові завдання на Курському напрямку.
Зібрані кошти будуть використані для придбання якісного та надійного спорядження.
Ваша підтримка є вкрай важливою, адже кожна гривня збереже воїна якій потім повернеться до своїх сімей.
Для підживлення інтересу до благої справи, серед всіх хто задонатить суму кратну 100 гривням будуть розігруватися лоти Турового Серця, а саме:
1 місце — "Онтологія Абсолютизму" з підписом-подякою зробленим спеціально для переможця;
2 місце — Срібна брошка: "Inquientum cor";
3 мысце — Патч "Aequo animo".
Більше сотень — більше шансів.
Мета збору: 60 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2mkAp8cpd6
Номер картки банку:
4441 1111 2241 1865
Дякуємо за вашу підтримку!
23.02.202520:52
«Монархія - паронім сім'ї»
–•–
Монархія існувала, вона існує, вона буде існувати. Уявити світ без монархії - уявити світ без сім'ї. Монархія - це як сім'я, бо монархія анальогічна по системі й прикладу. Якщо ми визнаємо, що сім'я є невід'ємною частиною життя, то ми мусимо спочатку усвідомити саму сутність життя, перш ніж говорити про сім'ю. Власне, якщо ми кажемо, що сім’ї не існує, то тим самим ми оголошуємо її абстракцією, примарним конструктом, подібним до примарного світу Платона, який тремтить у слабкости свого вторинного буття. Але якщо сім’я є лише конструктом, то тоді й світ не є чимось більшим за хаос, неорґанічну купу випадковостей, що не має ні осередку, ні кореня, ні тяглости. В такому випадку сам принцип Логосу руйнується, бо що таке Логос, якщо не порядок, структурована цілісність, де кожен елемент існує не просто як атомарний фраґмент, а як невіддільна частина трансцендентної цілісности? Усе це зводиться до тієї ж рідної монархії, котра, ба більше також величезний онтольогічний початок - за Філмером - од Адама. Сучасний світ, будучи розірваним між технократичним матеріялізмом і анархічним лібералізмом, породив систему, в якій немає місця для трансцендентного авторитету, що навіть не відповідає анальогічній гармонії традиціям та тієї самої парадигми - сім'ї. Тому монархія - наше свіже повітря, котре, якщо замінити сірководнем разом з аміяком та хлором, приведе нас до загибелі. Треба засвоїти, що монархія - наша політична еколоґія.
–•–
Автор - Вітон Тораме.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 1874р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Монархія існувала, вона існує, вона буде існувати. Уявити світ без монархії - уявити світ без сім'ї. Монархія - це як сім'я, бо монархія анальогічна по системі й прикладу. Якщо ми визнаємо, що сім'я є невід'ємною частиною життя, то ми мусимо спочатку усвідомити саму сутність життя, перш ніж говорити про сім'ю. Власне, якщо ми кажемо, що сім’ї не існує, то тим самим ми оголошуємо її абстракцією, примарним конструктом, подібним до примарного світу Платона, який тремтить у слабкости свого вторинного буття. Але якщо сім’я є лише конструктом, то тоді й світ не є чимось більшим за хаос, неорґанічну купу випадковостей, що не має ні осередку, ні кореня, ні тяглости. В такому випадку сам принцип Логосу руйнується, бо що таке Логос, якщо не порядок, структурована цілісність, де кожен елемент існує не просто як атомарний фраґмент, а як невіддільна частина трансцендентної цілісности? Усе це зводиться до тієї ж рідної монархії, котра, ба більше також величезний онтольогічний початок - за Філмером - од Адама. Сучасний світ, будучи розірваним між технократичним матеріялізмом і анархічним лібералізмом, породив систему, в якій немає місця для трансцендентного авторитету, що навіть не відповідає анальогічній гармонії традиціям та тієї самої парадигми - сім'ї. Тому монархія - наше свіже повітря, котре, якщо замінити сірководнем разом з аміяком та хлором, приведе нас до загибелі. Треба засвоїти, що монархія - наша політична еколоґія.
–•–
Автор - Вітон Тораме.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 1874р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
Өчүрүлгөн16.03.202512:44
Кайра бөлүшүлгөн:
«Гетьманський Гарнізон» ☨
02.02.202519:25
Гетьманський Гарнізон розширюється, з розширенням діяльність ростуть й потреби, серед яких 3d-принтер creality cr-k1c (та розхідники в форматі PLA пластику) для виготовлення складних деталей, друку модифікацій зброї та дронів, то ж вчергове звертаємось до прихильників гетьманської ідеї з проханням фінансової підтримки
Мета: 28000 ₴
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9e3BkERzie
Номер картки банку:
☨ ᎩᏟᎱД ⚡ | Долучитись | Підтримати
Мета: 28000 ₴
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9e3BkERzie
Номер картки банку:
4441 1111 2166 2294 (monobank)☨ ᎩᏟᎱД ⚡ | Долучитись | Підтримати
27.12.202421:19
«Етика каст та суспільств»
–•–
Суспільство - єдина смертна по плоті на цій землі субстанція, де кожен елемент виконує свою функцію. Справедливість - велична геометрія, в якій права й обов'язки врівноважуються не в егоїстичному й антионтольогічному сенсі, а в суворій симетрії соціяльности в клясах. Людина, будучи транзитною формою, входить у вузол у нескінченній мережі детермінізму, де вона знаходить місце для себе і державної гармонії. Етична справедливість у тексті набуває обрисів майже есхатологічного явища. Вона (етична справедливість) вимагає не тільки віддачі, а й жертви, де сильний перебирає на себе тягар управління, а слабкий знаходить сенс через служіння. Така влада зі служінням зобов'язані вести до ідеялу, який стоїть на подібній гієрархії, а ця гієрархія проповідується Святими Отцями християнської Цекрви, і проповідується не формою рабства, а формою «свого місця в організмі». Ця діялектика стає свого роду формою онтольогічної відповідальности.
–•–
Автор - Валеріян Горбачевський.
Сторінки - 9.
Дата публікації - 1959р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Суспільство - єдина смертна по плоті на цій землі субстанція, де кожен елемент виконує свою функцію. Справедливість - велична геометрія, в якій права й обов'язки врівноважуються не в егоїстичному й антионтольогічному сенсі, а в суворій симетрії соціяльности в клясах. Людина, будучи транзитною формою, входить у вузол у нескінченній мережі детермінізму, де вона знаходить місце для себе і державної гармонії. Етична справедливість у тексті набуває обрисів майже есхатологічного явища. Вона (етична справедливість) вимагає не тільки віддачі, а й жертви, де сильний перебирає на себе тягар управління, а слабкий знаходить сенс через служіння. Така влада зі служінням зобов'язані вести до ідеялу, який стоїть на подібній гієрархії, а ця гієрархія проповідується Святими Отцями християнської Цекрви, і проповідується не формою рабства, а формою «свого місця в організмі». Ця діялектика стає свого роду формою онтольогічної відповідальности.
–•–
Автор - Валеріян Горбачевський.
Сторінки - 9.
Дата публікації - 1959р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
25.10.202419:55
«Витоки сенсу роялізму»
–•–
У питанні єдности — єдности політичної, стоїть питання пред до його вирішення. Єдність — рух до перемоги усіх низьких ідеялів, задля здобуття вищих ідеялів; Роялізм — це не просто прихильність до королівської влади, рояілзм — це відданість вищому ідеялу єдности. І єдність здобувається формально, не в пляні згуртованости влади або децентралізації!! Тільки в сильній та могутній владі, до якої йдуть шляхетні роялісти. Демократія, занурена в постійні спроби знайти компроміс між протилежностями, затьмарює розуміння єдиного й непорушного. Лише монархія, обґрунтована в Божественному авторитеті, може дарувати своєму народу відчуття істинного шляху, що може вести тільки у верх. Монархія — це передвічна аксіома, з метафізичною сутністю, неприступною перед імпульсами хаосу. Монархія — це не вибір, а єдине і остаточне призначення, де влада короля не розчиняється в голосах, а є вічним світлом, що освітлює шлях Держави в абсолюті з Ладом єдиного Бога Христа.
–•–
Автор - Юрій Шатковський. Микита Шевченко.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 2024р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
У питанні єдности — єдности політичної, стоїть питання пред до його вирішення. Єдність — рух до перемоги усіх низьких ідеялів, задля здобуття вищих ідеялів; Роялізм — це не просто прихильність до королівської влади, рояілзм — це відданість вищому ідеялу єдности. І єдність здобувається формально, не в пляні згуртованости влади або децентралізації!! Тільки в сильній та могутній владі, до якої йдуть шляхетні роялісти. Демократія, занурена в постійні спроби знайти компроміс між протилежностями, затьмарює розуміння єдиного й непорушного. Лише монархія, обґрунтована в Божественному авторитеті, може дарувати своєму народу відчуття істинного шляху, що може вести тільки у верх. Монархія — це передвічна аксіома, з метафізичною сутністю, неприступною перед імпульсами хаосу. Монархія — це не вибір, а єдине і остаточне призначення, де влада короля не розчиняється в голосах, а є вічним світлом, що освітлює шлях Держави в абсолюті з Ладом єдиного Бога Христа.
–•–
Автор - Юрій Шатковський. Микита Шевченко.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 2024р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
12.10.202417:35
«Криза европейської культури й Україна»
–•–
Донцов зриває маски з сучасного світу, що задихається у своєму духовному розпаді. Перед нашими очима постає Европа, ослаблена хворобою рівности й безбожництва — Европа, що здала свої святині на розтерзання натовпу, подібно до того, як Франція віддала себе на розп’яття революційним демагогам. Україна, йдучи цим шляхом, повинна повернутися на роздоріжжя й піти до праведности. Лише шлях відмови від чужих, ліберальних ідей може зберегти Україну від занепаду, якого зазнала Европа. Сьогодні, як ніколи раніше, національна еліта має взяти на себе відповідальність за відновлення державного ладу, що ґрунтується на християнській правді й вічних принципах традиції.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.
Сторінки - 37.
Дата публікації - 1941р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Донцов зриває маски з сучасного світу, що задихається у своєму духовному розпаді. Перед нашими очима постає Европа, ослаблена хворобою рівности й безбожництва — Европа, що здала свої святині на розтерзання натовпу, подібно до того, як Франція віддала себе на розп’яття революційним демагогам. Україна, йдучи цим шляхом, повинна повернутися на роздоріжжя й піти до праведности. Лише шлях відмови від чужих, ліберальних ідей може зберегти Україну від занепаду, якого зазнала Европа. Сьогодні, як ніколи раніше, національна еліта має взяти на себе відповідальність за відновлення державного ладу, що ґрунтується на християнській правді й вічних принципах традиції.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.
Сторінки - 37.
Дата публікації - 1941р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
17.03.202521:53
«Агапит I про те, що гоже імператору»
–•–
Перший неповний вільний переклад листа Папи Римського Агапита I до імператора Юстиніана, де Агапит в цій вирізці дав етичне поняття імператору того, що за владу він носить, що взагалі є «влада», що потрібно знати владі. І нехай ці настанови не залишаються лише текстом, а будуть істиною поняття, у якому кожен цар, який відчуває відповідальність перед своєю землею та народом, побачить, куди веде його шлях - шлях державного владарювання, котрий буде істино найкращим та стане гарантом для Держави й всіх наших ближніх. Воістину - нам потрібен християнський монарх. Без віри в Христа та Церкви немає спасіння.
–•–
Автор - Агапит I.
Сторінки - x.
Дата публікації - VI століття.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Перший неповний вільний переклад листа Папи Римського Агапита I до імператора Юстиніана, де Агапит в цій вирізці дав етичне поняття імператору того, що за владу він носить, що взагалі є «влада», що потрібно знати владі. І нехай ці настанови не залишаються лише текстом, а будуть істиною поняття, у якому кожен цар, який відчуває відповідальність перед своєю землею та народом, побачить, куди веде його шлях - шлях державного владарювання, котрий буде істино найкращим та стане гарантом для Держави й всіх наших ближніх. Воістину - нам потрібен християнський монарх. Без віри в Христа та Церкви немає спасіння.
–•–
Автор - Агапит I.
Сторінки - x.
Дата публікації - VI століття.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Онᴛᴏᴧᴏᴦія ᴀбᴄᴏᴧюᴛиɜʍу
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
22.02.202513:01
Вже у продажі!
Чекали — і дочекалися! Перша у своєму роді ідеологічна книга українського монархізму, що дає відповіді на більшу частину питань, пов’язаних із темою, та розкриває саму сутність абсолютної монархії в українських реаліях крізь авторські статті та переклади клясиків, нарешті з’явилася у продажу.
Монархія в українському контексті має унікальне становище: перебуваючи на узбіччі мейнстримної ідеї, вона змогла вирости та відродитися з попелу й стати однією з ключових українських ідеологем XXI століття.
«Онтологія Абсолютизму»
яскраво демонструє серйозність намірів усього сучасного українського монархічного руху та його готовність до виходу на новий рівень.
—•—
-Вартість однієї копії: 450₴
-Замовлення вже доступне за контактом: @AnghartaBot
—•—
Чекали — і дочекалися! Перша у своєму роді ідеологічна книга українського монархізму, що дає відповіді на більшу частину питань, пов’язаних із темою, та розкриває саму сутність абсолютної монархії в українських реаліях крізь авторські статті та переклади клясиків, нарешті з’явилася у продажу.
Монархія в українському контексті має унікальне становище: перебуваючи на узбіччі мейнстримної ідеї, вона змогла вирости та відродитися з попелу й стати однією з ключових українських ідеологем XXI століття.
«Онтологія Абсолютизму»
яскраво демонструє серйозність намірів усього сучасного українського монархічного руху та його готовність до виходу на новий рівень.
—•—
-Вартість однієї копії: 450₴
-Замовлення вже доступне за контактом: @AnghartaBot
—•—
02.02.202516:08
«Номінальна воля: істине розуміння»
–•–
Людина мислить себе вільною, та чи не є її воля лише відображенням глибших, незбагненних законів? Що людина знає про волю? Як людина розуміє волю? Якщо свобода — це право визначати власну долю, то хто дав це право і за яких умов воно стає ілюзією? Великий порядок світу не є грою випадковостей, або механікою сліпого хаосу. Він існує в точній відповідности до непорушних принципів, які тримають рівновагу між владою й обов’язком, між величчю і відповідальністю. Влада не може бути предметом бажання, так само як розум не є розвагою, а добро — не питанням вибору. Усе суще прагне форми, і форма завжди є передумовою гієрархії. Той, хто заперечує гієрархію, заперечує й саму природу буття. У світі, де обов’язок змінився комфортом, а прагнення істини — правом на особисту думку, свобода стала антонімом порядку. Але проблема є така: ми перестали розуміти свободу, як сенс, так і слово.
–•–
Автор - Хуан Доносо Кортес.
Сторінки - 8.
Дата публікації - 1879р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Людина мислить себе вільною, та чи не є її воля лише відображенням глибших, незбагненних законів? Що людина знає про волю? Як людина розуміє волю? Якщо свобода — це право визначати власну долю, то хто дав це право і за яких умов воно стає ілюзією? Великий порядок світу не є грою випадковостей, або механікою сліпого хаосу. Він існує в точній відповідности до непорушних принципів, які тримають рівновагу між владою й обов’язком, між величчю і відповідальністю. Влада не може бути предметом бажання, так само як розум не є розвагою, а добро — не питанням вибору. Усе суще прагне форми, і форма завжди є передумовою гієрархії. Той, хто заперечує гієрархію, заперечує й саму природу буття. У світі, де обов’язок змінився комфортом, а прагнення істини — правом на особисту думку, свобода стала антонімом порядку. Але проблема є така: ми перестали розуміти свободу, як сенс, так і слово.
–•–
Автор - Хуан Доносо Кортес.
Сторінки - 8.
Дата публікації - 1879р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
10.11.202419:05
«Розклад безкастових суспільств»
–•–
В ім'я Господа, Який створив світ з мудрістю, даючи йому лад та порядок, щоб кожна частина творіння виконувала свою роль. Народи, як і людські душі, мають своє місце в цьому Божому устрої, і коли цей порядок порушується, настає руїна. Народи, без встановлених каст та гієрархії, що відкидають Божий порядок, схожі на дерева без коріння. Вони не мають твердої основи і, через це, легко піддаються бурям і руйнуванню. Безкастові народи, що не визнають чіткої гієрархії, призводять до того, що їхня спільнота розпадається, а кожен індивід прагне вирішувати своє питання за своїм бажанням, не слухаючи мудрости тих, хто має керувати. Ось бо як тіло має голову, що править ним, і серце, що його живить, так і народам потрібно мати тих, хто стоїть на сторожі істинної правди та чеснот. Тому нехай будемо як паства у стадові праведному, що віддана пастиреві, який веде їх праведними шляхами. Бо де немає пастиря, там розбредаються овечки, кожна у свій бік, і попадають у лапи вовків та в ями темряви. Нехай же возлюбимо порядок, що від Бога, і слухаємо тих, кому Бог доручив наставляти нас, щоб уникнути руїни та зберегти мир, бо руїна приходить до тих, хто не має єдности, а єдність – це дар Святого Духа, даний усім народам для спасіння.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.
Сторінки - 18.
Дата публікації - 1941.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
В ім'я Господа, Який створив світ з мудрістю, даючи йому лад та порядок, щоб кожна частина творіння виконувала свою роль. Народи, як і людські душі, мають своє місце в цьому Божому устрої, і коли цей порядок порушується, настає руїна. Народи, без встановлених каст та гієрархії, що відкидають Божий порядок, схожі на дерева без коріння. Вони не мають твердої основи і, через це, легко піддаються бурям і руйнуванню. Безкастові народи, що не визнають чіткої гієрархії, призводять до того, що їхня спільнота розпадається, а кожен індивід прагне вирішувати своє питання за своїм бажанням, не слухаючи мудрости тих, хто має керувати. Ось бо як тіло має голову, що править ним, і серце, що його живить, так і народам потрібно мати тих, хто стоїть на сторожі істинної правди та чеснот. Тому нехай будемо як паства у стадові праведному, що віддана пастиреві, який веде їх праведними шляхами. Бо де немає пастиря, там розбредаються овечки, кожна у свій бік, і попадають у лапи вовків та в ями темряви. Нехай же возлюбимо порядок, що від Бога, і слухаємо тих, кому Бог доручив наставляти нас, щоб уникнути руїни та зберегти мир, бо руїна приходить до тих, хто не має єдности, а єдність – це дар Святого Духа, даний усім народам для спасіння.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.
Сторінки - 18.
Дата публікації - 1941.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
22.10.202419:25
«Монізм у королівській владі»
–•–
Апофеоз праведної монархічної ідеї — твір, що спалахує на захист сакральности монаршої влади. У Роберта Філмера — це тверде слово серед демократичного туманну. У ідеях ґеніяльного пана вирує непримиренна боротьба за істинну природу авторитету, яка висловлена крізь могутність. Розмірковуючи над природою людського існування, робота закликає до повернення до справжньої величи. Тут зустрічаються гоббсівська концепція абсолютної влади. Як сказав Філмер: «... Я люблю будівлю Гоббса, а водночас не люблю його фундамент...». Справжня ідея не може бути побудована виключно на людському страху й інтересах. Королівська влада є не суспільний договір, а божественний закон, природний.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1652р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Апофеоз праведної монархічної ідеї — твір, що спалахує на захист сакральности монаршої влади. У Роберта Філмера — це тверде слово серед демократичного туманну. У ідеях ґеніяльного пана вирує непримиренна боротьба за істинну природу авторитету, яка висловлена крізь могутність. Розмірковуючи над природою людського існування, робота закликає до повернення до справжньої величи. Тут зустрічаються гоббсівська концепція абсолютної влади. Як сказав Філмер: «... Я люблю будівлю Гоббса, а водночас не люблю його фундамент...». Справжня ідея не може бути побудована виключно на людському страху й інтересах. Королівська влада є не суспільний договір, а божественний закон, природний.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1652р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
09.10.202416:30
«Загальні революції. Занепад мистецтв та моралі»
–•–
Тисячолітній порядок речей, що стоїть на стовпах традиції та непорушної гієрархії, нині похитнувся, розірваний дикими ідеями так званої "революції". Смертельна отрута цих бунтівних умів просочила основи европейського та світового суспільства, розчиняючи його у хаосі та безладі. На кожному кроці вони виголошують брехливі гасла , тоді як насправді — це лиш марна спроба підмінити божественний закон людським свавіллям. Бональд влучно викриває цей обман у своїй праці. Республіканізм, який проголошує люд джерелом усієї влади, невблаганно веде до знецінення божественного авторитету. Коли людське волевиявлення ставиться вище Божого закону, наслідки неминучі — у серцях людей народжується атеїзм. Люди, що зводять на престол власні бажання та примхи, відкидають вічну істину, яка дана нам через Христа. Вони більше не визнають своєї залежності від вищої сили, вважаючи, що можуть керувати своїм життям та суспільством, не покладаючись на Бога. Ми всі є дітьми Христа, і лише через Нього можемо досягти спасіння.
–•–
Автор - Луї Габрієль Амбруаз де Бональд.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 1796р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Тисячолітній порядок речей, що стоїть на стовпах традиції та непорушної гієрархії, нині похитнувся, розірваний дикими ідеями так званої "революції". Смертельна отрута цих бунтівних умів просочила основи европейського та світового суспільства, розчиняючи його у хаосі та безладі. На кожному кроці вони виголошують брехливі гасла , тоді як насправді — це лиш марна спроба підмінити божественний закон людським свавіллям. Бональд влучно викриває цей обман у своїй праці. Республіканізм, який проголошує люд джерелом усієї влади, невблаганно веде до знецінення божественного авторитету. Коли людське волевиявлення ставиться вище Божого закону, наслідки неминучі — у серцях людей народжується атеїзм. Люди, що зводять на престол власні бажання та примхи, відкидають вічну істину, яка дана нам через Христа. Вони більше не визнають своєї залежності від вищої сили, вважаючи, що можуть керувати своїм життям та суспільством, не покладаючись на Бога. Ми всі є дітьми Христа, і лише через Нього можемо досягти спасіння.
–•–
Автор - Луї Габрієль Амбруаз де Бональд.
Сторінки - 4.
Дата публікації - 1796р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 35
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.