(продовження)
А далі… Далі починається те, в порівнянні з чим "Голодні ігри" – ще навіть не квіточки. Теми соціальної несправедливості та моральності залишаються в полі зору, але тьмяніють на фоні усієї жесті під назвою "навчання в Інституті", що коїться на сторінках. Приблизно ⅔ книги – суцільна боротьба й жорстокість. Зміна тактик і стратегій, укладення і руйнування союзів, брехня, маніпуляції, зради, помста, неочікувані союзники та підступні вороги, вбивства, згвалтування, катування і каліцтва, стерті грані між добром і злом – ні у кого не було шансів вийти з цієї гри без правил собою колишнім. Дерроу добре засвоїв ці уроки і вони, вочевидь, ще вилізуть боком його ворогам. Ох і не терпиться прочитати продовження…
Книга зуміла вразити і неодноразово здивувати. Цікава, динамічна, інтригуюча, емоційна, непередбачувана, жорстока, напружена. Перші розділи служать радше передісторією, знайомлячи з головним героєм, його сім'єю, життям, цінностями та поглядами, а також дають загальне уявлення про світ. От тільки подальші розділи практично усе це якщо не цілком нівелюють, то принаймні суттєво доповнюють і змінюють. Радикальні зовнішні та внутрішні трансформації героя співмірні контрастам між істиною і тим, що він нею завжди вважав. Усе, що він знав раніше і ким раніше був, зазнавало безповоротних змін впродовж усієї книги.
Видання чудової якості. Обкладинка схожа на оригінальну. На початку книги міститься карта локацій на Марсі. А в самій книзі є декілька ілюстрацій.
Окремо напишу декілька слів щодо перекладу. Загалом, він мені подобається, легко читається. Редактура теж хороша. Однак, не могла не зауважити кількох моментів, що особисто мені трохи попахують русизмами. Наприклад: "уносять кількох жертв вибуху", "ноти, що уходять в повітря", "огидний якийсь цей штандарт, не находиш?", "копчена конина нікуди не ускоче". При цьому "уносять" і "уходять" зустрічалися неодноразово, хоча в більшості випадків доречними були б інші форми цих слів. Втім, усе решта чудово.
