Провулок Графоманії
09.05.202515:03
Зустріч з музою
Я чекав твій ніжний погляд безліч літ,
Світ мрійних очей торкнувся серця мого.
Зламався від руки митця твердий графіт,
Ти прийшла, з'явилась посеред сну нічного.
На териконі незлічених обітниць
Ти присягнулась, що ми колись вернемось,
Що зможемо згадати жаги мить
І що правди більш ніколи не зречемось.
Я вірю в твій натхненний, благий спів
І в цілу сотні жалісних віршів.
Забув, де було в серці місце гніву,
Не було більше незамолених гріхів.
Різкий злам мав передувати цьому дійству,
За правилами драми недалеко був кінець.
І справді - натхнення впало ніби в прірву.
Раптово. Так зник у світі ще один митець.
#Горлиця
#Вірш
Я чекав твій ніжний погляд безліч літ,
Світ мрійних очей торкнувся серця мого.
Зламався від руки митця твердий графіт,
Ти прийшла, з'явилась посеред сну нічного.
На териконі незлічених обітниць
Ти присягнулась, що ми колись вернемось,
Що зможемо згадати жаги мить
І що правди більш ніколи не зречемось.
Я вірю в твій натхненний, благий спів
І в цілу сотні жалісних віршів.
Забув, де було в серці місце гніву,
Не було більше незамолених гріхів.
Різкий злам мав передувати цьому дійству,
За правилами драми недалеко був кінець.
І справді - натхнення впало ніби в прірву.
Раптово. Так зник у світі ще один митець.
#Горлиця
#Вірш
08.05.202520:47
Добраніч! Як у Вас справи?
08.05.202512:05
Справжній скарб
Як усі, жила вона – нічого сказать,
Та дізнатись те змогла, що ніхто не зна,
Що усе, що можна мать, є лиш тлін, момент,
Крім монети однієї – дива з всіх монет.
Із народження несла вже монетку ту –
То батьківський був їй дар – інше диво тут.
Цю монету не купить, і за хліб не дать,
А найбільшеє табу – то її продать.
І хоч люди навкруги робили таке
І з чужими монетами, та вона лихе
Не учинить зі своєю, буде берегти,
Бо у кожну мить цей скарб можна загубить.
Хтось свою монету брав й в море викидав,
Інший силою у брата скарб цей одбирав,
Та не бачить в таких діях сенсу вона вже,
Всі монети поважає, власну береже.
На її монетці з блиском є і сліди бід:
Карбувались подряпини, їх не зникне слід.
Та не просто тугоплавкий той зломить метал,
Він легкий, та сильний, з гартом – така і вона.
Різний люд – монети різні: крихкі чи гнучкі,
А у неї непогана – скиглити не слід.
Лиш цікаво їй, чи можна з неї дар зробить,
Тобто справі цю монету добрій присвятить.
Бачила ж бо: так робили люди навкруги:
Наче в їх руках монета, та не до снаги
Їм лишить обране діло. Дивне відчуття.
Та носитися зі скарбом аж до забуття.
Мов той скнара, також дивно. Треба думать їй
Обережно та багато над питанням тим,
Бо вона свою монету вміє цінувать.
Може, це є її вартість, її ціль, мета –
Зважувать чужі монети, цінувати вчить,
Та не торгувати ними, бо страшний це гріх.
В тебе теж така монета, ти її цінуй.
Це життя твоє єдине, його не змарнуй.
#Словослужбовець
#Вірш
Як усі, жила вона – нічого сказать,
Та дізнатись те змогла, що ніхто не зна,
Що усе, що можна мать, є лиш тлін, момент,
Крім монети однієї – дива з всіх монет.
Із народження несла вже монетку ту –
То батьківський був їй дар – інше диво тут.
Цю монету не купить, і за хліб не дать,
А найбільшеє табу – то її продать.
І хоч люди навкруги робили таке
І з чужими монетами, та вона лихе
Не учинить зі своєю, буде берегти,
Бо у кожну мить цей скарб можна загубить.
Хтось свою монету брав й в море викидав,
Інший силою у брата скарб цей одбирав,
Та не бачить в таких діях сенсу вона вже,
Всі монети поважає, власну береже.
На її монетці з блиском є і сліди бід:
Карбувались подряпини, їх не зникне слід.
Та не просто тугоплавкий той зломить метал,
Він легкий, та сильний, з гартом – така і вона.
Різний люд – монети різні: крихкі чи гнучкі,
А у неї непогана – скиглити не слід.
Лиш цікаво їй, чи можна з неї дар зробить,
Тобто справі цю монету добрій присвятить.
Бачила ж бо: так робили люди навкруги:
Наче в їх руках монета, та не до снаги
Їм лишить обране діло. Дивне відчуття.
Та носитися зі скарбом аж до забуття.
Мов той скнара, також дивно. Треба думать їй
Обережно та багато над питанням тим,
Бо вона свою монету вміє цінувать.
Може, це є її вартість, її ціль, мета –
Зважувать чужі монети, цінувати вчить,
Та не торгувати ними, бо страшний це гріх.
В тебе теж така монета, ти її цінуй.
Це життя твоє єдине, його не змарнуй.
#Словослужбовець
#Вірш
08.05.202506:02
Доброго ранку;!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
Кайра бөлүшүлгөн:
Черкун К.
07.05.202513:59
Мій батько зараз збирає на ремонт робочої автівки, для 159 батальйону. Автівка прослужила майже рік в екстремальних умовах на запорізькому напрямку, тож зараз йому треба допомога з ремонтом.
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9nZa5uhEUt?fbclid=PAQ0xDSwKIL05leHRuA2FlbQIxMQABpzvktFXzV8sSQD-t6ngQKSpsYVNAo9hejXpGz4MzsYotjvnz-03B86f8t2Kt_aem_d1cXVAQDeCdZ2F1_Qx_kiQ
Посилання на оригінальний пост:
https://www.instagram.com/p/DJR83g_ovfE/?igsh=MXV5N2RxdGdoYTBzdA==
Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9nZa5uhEUt?fbclid=PAQ0xDSwKIL05leHRuA2FlbQIxMQABpzvktFXzV8sSQD-t6ngQKSpsYVNAo9hejXpGz4MzsYotjvnz-03B86f8t2Kt_aem_d1cXVAQDeCdZ2F1_Qx_kiQ
Посилання на оригінальний пост:
https://www.instagram.com/p/DJR83g_ovfE/?igsh=MXV5N2RxdGdoYTBzdA==
07.05.202506:01
Доброго ранку;!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
09.05.202509:05
До Дня Європи і єднання з нею. Пригадуємо велику та страшну Літературну дискусію 1925-28 рр.
В часи коренізації відбулося піднесення національної культури. Проте головні орієнтири української літератури на той час або померли, або виїхали з УСРР. Так постало питання, куди рухати мистецтво: до європейської класики чи до радянського "соціалізму".
Ініціював дискусію М. Хвильовий, видавши статтю «Про „сатану в бочці“...». Через неї 24 травня 1925 в УАН спалахнув диспут між інтелігенцією, який поділив її на два табори.
Хвильовий закликав до "культурної Європи" та проти шароварщини та безграмотних писак. Довкола ідеї формується ВАПЛІТЕ та гасла "Дайош Європу" та "Геть від Москви".
Протилежністю стають прибічники державного контролю та прихильності до російської літератури. Таку позицію мають "Плуг", ВУСПП та інші особи та спілки.
Різні позиції мали футуристи, неокласики, МАРС і не тільки. Диспут тримався до 1928, а далі радянська влада взялася за знищення небезпечного для неї боку дебатів.
#міні_статті
#дата
В часи коренізації відбулося піднесення національної культури. Проте головні орієнтири української літератури на той час або померли, або виїхали з УСРР. Так постало питання, куди рухати мистецтво: до європейської класики чи до радянського "соціалізму".
Ініціював дискусію М. Хвильовий, видавши статтю «Про „сатану в бочці“...». Через неї 24 травня 1925 в УАН спалахнув диспут між інтелігенцією, який поділив її на два табори.
Хвильовий закликав до "культурної Європи" та проти шароварщини та безграмотних писак. Довкола ідеї формується ВАПЛІТЕ та гасла "Дайош Європу" та "Геть від Москви".
Протилежністю стають прибічники державного контролю та прихильності до російської літератури. Таку позицію мають "Плуг", ВУСПП та інші особи та спілки.
Різні позиції мали футуристи, неокласики, МАРС і не тільки. Диспут тримався до 1928, а далі радянська влада взялася за знищення небезпечного для неї боку дебатів.
#міні_статті
#дата
08.05.202518:04
Недаремні надії
Чую: знов перо скрипить
З-під юних рук талантів.
Гаряча кров усе кипить –
Працюють без обідів і сніданків.
Гідні й диявола збороть,
Щоб дійти до княжої маґури,
Де зачалась кров і плоть
Вкраїнської культури.
Та не спиться, ой, не спиться!
Неспокійно день і ніч.
Все іскриться канонада,
Що й не скріпимо ми віч.
Та хай увік той ворог зазнає,
Що незламна ця наша порода,
Хай в болото сволота втікає,
А народ наш нап'ється свободи.
І вернуться вільнії люде,
Хоч із шрамом в душі – все одно,
Не впадемо ніколи на груди,
Не зв'яжуть вже нас у ярмо!
Та й покоління нове народ поведе,
Із покликом: "нумо, вкраїнці, гайда!",
І буде то не пияка, гульок чи байда,
Але той, що за Сократа тобі доведе.
Хто книгу з пристрастю лиш бере,
Кому театр, поезія, наука не нóва,
Хто цінує митців ВАПЛІТЕ,
І знає будинок "Слово",
Ті поведуть, в кого в серці
Самчук, Семенко, Хвильовий,
Маланюк і Франко...
Хто врешті будує порядок новий.
Нині нова Україна, нові їй закони,
Та любитиму Неню до скону.
А ми тягнемось у світлій інерції:
Й провід наш – інтелігенція.
#Богдан_Чаплинський
#Вірш
Чую: знов перо скрипить
З-під юних рук талантів.
Гаряча кров усе кипить –
Працюють без обідів і сніданків.
Гідні й диявола збороть,
Щоб дійти до княжої маґури,
Де зачалась кров і плоть
Вкраїнської культури.
Та не спиться, ой, не спиться!
Неспокійно день і ніч.
Все іскриться канонада,
Що й не скріпимо ми віч.
Та хай увік той ворог зазнає,
Що незламна ця наша порода,
Хай в болото сволота втікає,
А народ наш нап'ється свободи.
І вернуться вільнії люде,
Хоч із шрамом в душі – все одно,
Не впадемо ніколи на груди,
Не зв'яжуть вже нас у ярмо!
Та й покоління нове народ поведе,
Із покликом: "нумо, вкраїнці, гайда!",
І буде то не пияка, гульок чи байда,
Але той, що за Сократа тобі доведе.
Хто книгу з пристрастю лиш бере,
Кому театр, поезія, наука не нóва,
Хто цінує митців ВАПЛІТЕ,
І знає будинок "Слово",
Ті поведуть, в кого в серці
Самчук, Семенко, Хвильовий,
Маланюк і Франко...
Хто врешті будує порядок новий.
Нині нова Україна, нові їй закони,
Та любитиму Неню до скону.
А ми тягнемось у світлій інерції:
Й провід наш – інтелігенція.
#Богдан_Чаплинський
#Вірш
08.05.202510:05
Любов Якимчук. Абрикоси Донбасу
#Горлиця
#Образотворче
#Горлиця
#Образотворче
07.05.202520:20
Добраніч!!! Як Ви?
07.05.202512:03
На мить розрізана блакить
Крилом примарної жар-птиці,
І серцю вирвати кортить
Перо і вимочить в криниці,
Де у прозорих водах — кольори,
Де ніч із днем кохались,
Де сліз солоні маляри
Солодких щок торкались.
В бою небосхил був ранений!
Голі титани, одвічними хмарами,
Ґудзик із вісмуту, вкрадений,
Тягнуть на плечах, зіяючи станами,
Прах підіймаючи страчений...
Ранок задарма страждав по-китайськи!
Нащó йому треба
Плід той червивий райський,
Шмат кольорового неба?..
Чóго вартує тік Дунаю,
Коли ти — вбивця!?
Ніч засмагає на грилі —
Чорна жертовна вíвця...
— Я не вернуся! — волає ранок, —
Більш не муштрує душі океани
Світло Діани...
Нині вже я — місяць!
Серце кратерами,
Відбитками гір Швейцарії,
Вкрилось, немов апаратами, —
І пустили на спирт гербарії...
Впала спека — і сплутались атоми.
Каюсь, степи Австралії!
Сни нехай будуть маками.
Сльози хай будуть — конвалії...
#Тостомеля
#Вірш
Крилом примарної жар-птиці,
І серцю вирвати кортить
Перо і вимочить в криниці,
Де у прозорих водах — кольори,
Де ніч із днем кохались,
Де сліз солоні маляри
Солодких щок торкались.
В бою небосхил був ранений!
Голі титани, одвічними хмарами,
Ґудзик із вісмуту, вкрадений,
Тягнуть на плечах, зіяючи станами,
Прах підіймаючи страчений...
Ранок задарма страждав по-китайськи!
Нащó йому треба
Плід той червивий райський,
Шмат кольорового неба?..
Чóго вартує тік Дунаю,
Коли ти — вбивця!?
Ніч засмагає на грилі —
Чорна жертовна вíвця...
— Я не вернуся! — волає ранок, —
Більш не муштрує душі океани
Світло Діани...
Нині вже я — місяць!
Серце кратерами,
Відбитками гір Швейцарії,
Вкрилось, немов апаратами, —
І пустили на спирт гербарії...
Впала спека — і сплутались атоми.
Каюсь, степи Австралії!
Сни нехай будуть маками.
Сльози хай будуть — конвалії...
#Тостомеля
#Вірш
06.05.202520:50
Доброї ночі!! Як ви?
09.05.202507:05
"Безнадія-038"
Обережно, двері відкриваються! Зупинка Безнадія-038...
За вікнами видніється пейзаж
Скелясті велетні тримають твердь
На цій планеті не існує час
На неї ніколи не прийде смерть
Живуть тут люди й нелюди
Зранку каву лакають з булками
Працюють на своїх роботах
Стоять черги за пігулками
Але більше немає нічого
Хоча хотіли робити ярмарки
Проблеми створили гобліни
Вони точно не бажають свята
Що не день, то крадіжка
Що не ніч, то розбої та галас
Але не можна просто вигнать
На життя вони мають право
Місцеві зависають по барах
До кафе завітають, в пекарню
Але немає їм місця для творчості
Як і існувати немає бажання
Одного вечора, що схожий на інші,
Коли знову насуне гроза
У будинку з химерами й віршами
Народиться нова душа
Це створіння не схоже на інших
Голі кості й чорне вбрання
Та немає ні шкіри, ні серця
Вже з дитинства програло життя
#Тремс
https://t.me/poetychnyi_chuvachok
#Вірш
Обережно, двері відкриваються! Зупинка Безнадія-038...
За вікнами видніється пейзаж
Скелясті велетні тримають твердь
На цій планеті не існує час
На неї ніколи не прийде смерть
Живуть тут люди й нелюди
Зранку каву лакають з булками
Працюють на своїх роботах
Стоять черги за пігулками
Але більше немає нічого
Хоча хотіли робити ярмарки
Проблеми створили гобліни
Вони точно не бажають свята
Що не день, то крадіжка
Що не ніч, то розбої та галас
Але не можна просто вигнать
На життя вони мають право
Місцеві зависають по барах
До кафе завітають, в пекарню
Але немає їм місця для творчості
Як і існувати немає бажання
Одного вечора, що схожий на інші,
Коли знову насуне гроза
У будинку з химерами й віршами
Народиться нова душа
Це створіння не схоже на інших
Голі кості й чорне вбрання
Та немає ні шкіри, ні серця
Вже з дитинства програло життя
#Тремс
https://t.me/poetychnyi_chuvachok
#Вірш
08.05.202516:05
А у нас цікава анонімна публікація за донат)
#квіз
Вітаю усіх провулчан!
Я обожнюю уявляти Провулок Графоманії як фандом, тому цікаво почути від підписників (і не тільки) хедканони на поетів/адмінів Провулку!
Хедканон/гедканон — Ідея фаната про твір або персонажа, яка не вказана в каноні, але уважається фанатом ніби канон.
#квіз
08.05.202509:02
"Слово" — відроджений та об'єднаний МУР
Після розпаду об'єднання МУР в 1948 році його учасники роз'їхалися світом, проте не покинули справи відродження української літератури. Відтак у 1954 на з'їзді в Нью-Йорку постає об’єднання українських письменників "Слово".
Організація мала злучити українських літераторів усьому світу. До перших членів об'єднання належали І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, Ю. Шевельов та інші. "Слово" об'єднало понад 100 діячів діаспори на чотирьох континентах, найчисленнішими були американська й канадська групи.
Спілка дала серйозний поштовх у розвитку літератури, тримала зв'язок з діячами материкової України, опікалася справами політв'язнів, вимагала притягнути до відповідальності уряд СРСР. Також група співпрацювала з міжнародними організаціями та налагодила стабільну видавничу діяльність.
В 1997 році було прийнято рішення припинити роботу спілки. За час існування "Слово" зробило надзвичайний внесок у збереження української спадщини.
#міні_статті
#літературні_спілки
#еміграція
Після розпаду об'єднання МУР в 1948 році його учасники роз'їхалися світом, проте не покинули справи відродження української літератури. Відтак у 1954 на з'їзді в Нью-Йорку постає об’єднання українських письменників "Слово".
Організація мала злучити українських літераторів усьому світу. До перших членів об'єднання належали І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, Ю. Шевельов та інші. "Слово" об'єднало понад 100 діячів діаспори на чотирьох континентах, найчисленнішими були американська й канадська групи.
Спілка дала серйозний поштовх у розвитку літератури, тримала зв'язок з діячами материкової України, опікалася справами політв'язнів, вимагала притягнути до відповідальності уряд СРСР. Також група співпрацювала з міжнародними організаціями та налагодила стабільну видавничу діяльність.
В 1997 році було прийнято рішення припинити роботу спілки. За час існування "Слово" зробило надзвичайний внесок у збереження української спадщини.
#міні_статті
#літературні_спілки
#еміграція
07.05.202518:05
ШУКАЙ СЕБЕ
Не слухай голоси, які навкруг,
Вони ведуть не в серце, а за край.
Ти сам собі надійний, вірний друг,
Ти сам знаходиш собі власний рай.
Бо ті, хто кличе, хочуть обійти,
Вони жадають вкрасти твій вогонь.
Подумай добре, хто для них є ти,
Коли тобі не тиснуть і долонь?
Як слухаєш усіх, ти вже не свій,
Як тіні у чужих, холодних снах.
Забудь їх шепіт, їхній мертвий стрій,
Шукай себе у власних голосах.
Бо там, де тиша, там і твій почин,
І там вогонь, що світить не для всіх.
Хто йде самотньо — не завжди один,
Хто вірить в себе — не допустить гріх.
Не обертайся, хай кричать вони,
І не давай змінити власний шлях.
Не змінюй світ, а лиш себе зміни
І станеш рідним у чужих очах.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
Не слухай голоси, які навкруг,
Вони ведуть не в серце, а за край.
Ти сам собі надійний, вірний друг,
Ти сам знаходиш собі власний рай.
Бо ті, хто кличе, хочуть обійти,
Вони жадають вкрасти твій вогонь.
Подумай добре, хто для них є ти,
Коли тобі не тиснуть і долонь?
Як слухаєш усіх, ти вже не свій,
Як тіні у чужих, холодних снах.
Забудь їх шепіт, їхній мертвий стрій,
Шукай себе у власних голосах.
Бо там, де тиша, там і твій почин,
І там вогонь, що світить не для всіх.
Хто йде самотньо — не завжди один,
Хто вірить в себе — не допустить гріх.
Не обертайся, хай кричать вони,
І не давай змінити власний шлях.
Не змінюй світ, а лиш себе зміни
І станеш рідним у чужих очах.
#Мирослав_Манюк
#Вірш
07.05.202509:04
Вчора, 6 травня, у віці 85 років помер письменник-шістдесятник та літературознавець Валерій Шевчук.
Валерій народився в Житомирі в 1939 році. Його старший брат Анатолій також став письменником та дисидентом з числа "шістдесятників". А сам Валерій спочатку хотів стати геологом, але згодом розчарувався в науці, не зумів поступити до Львівського лісотехнічного інституту, тож працював підсобним робітником.
З юності захоплювався літературою, найбільше вплинули на нього Сковорода та Франко. Дебютував з оповіданням "Настунька" в 1961 році. Вже тоді почалися перші сутички з КДБ. Після студентства Валерій був призваний до армії, служив у Мурманській області. Повернувся додому в часи жорстких репресій, тоді ж заарештували його брата.
В 1969 році Шевчук вступає до Спілки письменників України. За своє життя він став автором понад 40 творів, за роман "Три листки за вікном" здобув Шевченківську премію. Декілька книг автора було екранізовано ("Повний місяць. Ноктюрн", "Голос трави").
#міні_статті
#життєпис
Валерій народився в Житомирі в 1939 році. Його старший брат Анатолій також став письменником та дисидентом з числа "шістдесятників". А сам Валерій спочатку хотів стати геологом, але згодом розчарувався в науці, не зумів поступити до Львівського лісотехнічного інституту, тож працював підсобним робітником.
З юності захоплювався літературою, найбільше вплинули на нього Сковорода та Франко. Дебютував з оповіданням "Настунька" в 1961 році. Вже тоді почалися перші сутички з КДБ. Після студентства Валерій був призваний до армії, служив у Мурманській області. Повернувся додому в часи жорстких репресій, тоді ж заарештували його брата.
В 1969 році Шевчук вступає до Спілки письменників України. За своє життя він став автором понад 40 творів, за роман "Три листки за вікном" здобув Шевченківську премію. Декілька книг автора було екранізовано ("Повний місяць. Ноктюрн", "Голос трави").
#міні_статті
#життєпис
06.05.202518:03
"Лист"
Покинутий, забутий. Знищений, в смуток закутий.
Лист. На старому папері, дрібним почерком, обережно, як ніжним поцілунком, лежить кожна буква.
Від нього аромат. Віє весною, ранньою пташкою, солодкою звісткою, тендітною квіткою, наївною усмішкою.
Як ріже абзац. Стрибає по твоїм тоненьким вустам, червоним щічкам, добрим очам, ніби вогником свічки.
Романтика — біль. Любов — просто драма. Інтим тільки — важіль. Мрії лиш — реальності брама.
А мені, не треба нічого. Аби хоч, запаху, доторку, голосу, погляду твого.
#Василь_Толока
#Вірш
Покинутий, забутий. Знищений, в смуток закутий.
Лист. На старому папері, дрібним почерком, обережно, як ніжним поцілунком, лежить кожна буква.
Від нього аромат. Віє весною, ранньою пташкою, солодкою звісткою, тендітною квіткою, наївною усмішкою.
Як ріже абзац. Стрибає по твоїм тоненьким вустам, червоним щічкам, добрим очам, ніби вогником свічки.
Романтика — біль. Любов — просто драма. Інтим тільки — важіль. Мрії лиш — реальності брама.
А мені, не треба нічого. Аби хоч, запаху, доторку, голосу, погляду твого.
#Василь_Толока
#Вірш
09.05.202506:00
Доброго ранку;!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
Вимоги на публікацію — https://t.me/grafomalley/622
Чекаємо ваших творів!!!
08.05.202515:02
Всі мої марення захопили
Плодово-ягідні крокодили:
Вони – кавуни, і вони ж – баклажани,
Вони ж – величезні аероплани.
Ті із рептилій, що крила мають –
Літають, полюючи за вай-фаєм.
А ті, що без крил – теревенять на пляжі
Про те, який файний був Ярослав Гашек.
А ще один – з’їв кузов від лімузина,
Така вийшла трагікомічна картина.
А вивчиш, як решта його рятували –
Складеш біологію на двісті балів.
І це справедливо, бо добре доволі,
Коли плазуни можуть бути здорові.
Я їх обожнюю. Хай живуть милі
Плодово-ягідні крокодили!!!
#Андрій_Єлісєєв
https://t.me/hugsteathrashmetal
#Вірш
Плодово-ягідні крокодили:
Вони – кавуни, і вони ж – баклажани,
Вони ж – величезні аероплани.
Ті із рептилій, що крила мають –
Літають, полюючи за вай-фаєм.
А ті, що без крил – теревенять на пляжі
Про те, який файний був Ярослав Гашек.
А ще один – з’їв кузов від лімузина,
Така вийшла трагікомічна картина.
А вивчиш, як решта його рятували –
Складеш біологію на двісті балів.
І це справедливо, бо добре доволі,
Коли плазуни можуть бути здорові.
Я їх обожнюю. Хай живуть милі
Плодово-ягідні крокодили!!!
#Андрій_Єлісєєв
https://t.me/hugsteathrashmetal
#Вірш
08.05.202507:02
Не хочу писати. Не хочу читати.
Не хочу робити нічого і все.
Лиш сісти би десь і просто чекати,
Поки це життя попри мене пройде.
Закрити би очі, не чути нічого,
Не знати, мовчати, забути усе.
Не варті слова більш цієї розмови,
Закрити і вийти. Й воно хай іде.
Воно досі тут, воно досі зі мною,
Чатує на мене по всіх закуткàх.
Дає мені жити, але без спокòю,
Сміється з моїх панічних атак.
Сміється з усіх тих ночей недоспàних,
З усіх моїх марних бажань забуття.
Сміється він з мене. Сміється востаннє.
Наступною буду сміятися я.
#Доротея
#Вірш
Не хочу робити нічого і все.
Лиш сісти би десь і просто чекати,
Поки це життя попри мене пройде.
Закрити би очі, не чути нічого,
Не знати, мовчати, забути усе.
Не варті слова більш цієї розмови,
Закрити і вийти. Й воно хай іде.
Воно досі тут, воно досі зі мною,
Чатує на мене по всіх закуткàх.
Дає мені жити, але без спокòю,
Сміється з моїх панічних атак.
Сміється з усіх тих ночей недоспàних,
З усіх моїх марних бажань забуття.
Сміється він з мене. Сміється востаннє.
Наступною буду сміятися я.
#Доротея
#Вірш
07.05.202515:03
Хто така - вона?
Вона сказала мені:
«Дочекаюся».
На що я відповів: «Вірю», звісно ж, скептично.
Боже, хто у XXI сторіччі вірить у вірність?
Схоже, що вірила саме вона.
Останнє, що він чув, — це тихе «Кохаю» услід, а далі вона оніміла на довгі 10 літ.
Коли він пішов, вона була вже при надії — чекали малюка.
Мали назвати Василь — на честь діда, проте в кінці назвали Ніяк.
Поки він воював, вона танцювала для голодних очей,
Які вбачали в ній жагу німого каяття.
А вона лиш танцювала для свого Ніяк,
Для свого Дочекаюся та для твого Так.
Вона чекала, що Ніяк нарешті заговорить,
Проте, окрім білого шуму, вона не дочекалася ні слова.
Вона — чекала свою вірність, молилася, божилася,
Але не зрадила свого Чекай.
Вона вже плакала кривавими слізьми й кричала:
«О Боже, забери, прошу, вже забери мене туди, до Нього, забери вже від Ніяк.
Я хочу говорити, Боже, так!»
Проте не чув її ніхто — вона ж була німа.
Коли останній раз її бачив Ніяк, вона вже почала останній свій антракт.
Проте вже не жива.
Нарешті вона зрадила. Усім.
Особливо своєму Так.
Все колись піде.
Усі ми колись зрадимо себе.
Так закінчилася й вона —
Вона — страшна, кривава, горда, проте, все-таки, німа.
Вона — це каторжна війна.
#Поліна
#вірш
Вона сказала мені:
«Дочекаюся».
На що я відповів: «Вірю», звісно ж, скептично.
Боже, хто у XXI сторіччі вірить у вірність?
Схоже, що вірила саме вона.
Останнє, що він чув, — це тихе «Кохаю» услід, а далі вона оніміла на довгі 10 літ.
Коли він пішов, вона була вже при надії — чекали малюка.
Мали назвати Василь — на честь діда, проте в кінці назвали Ніяк.
Поки він воював, вона танцювала для голодних очей,
Які вбачали в ній жагу німого каяття.
А вона лиш танцювала для свого Ніяк,
Для свого Дочекаюся та для твого Так.
Вона чекала, що Ніяк нарешті заговорить,
Проте, окрім білого шуму, вона не дочекалася ні слова.
Вона — чекала свою вірність, молилася, божилася,
Але не зрадила свого Чекай.
Вона вже плакала кривавими слізьми й кричала:
«О Боже, забери, прошу, вже забери мене туди, до Нього, забери вже від Ніяк.
Я хочу говорити, Боже, так!»
Проте не чув її ніхто — вона ж була німа.
Коли останній раз її бачив Ніяк, вона вже почала останній свій антракт.
Проте вже не жива.
Нарешті вона зрадила. Усім.
Особливо своєму Так.
Все колись піде.
Усі ми колись зрадимо себе.
Так закінчилася й вона —
Вона — страшна, кривава, горда, проте, все-таки, німа.
Вона — це каторжна війна.
#Поліна
#вірш
07.05.202507:04
*
На перехресті вінницької «Юності»
мене не спиняють
трамвайні платформи й тролейбусні навіси.
Пункт призначення — ще не окреслено.
Обличчя не виказує років.
Темно-русяве волосся ловить весняні
відтінки затишку.
Кредо просте:
не дати життю збити кеди,
що гаптують босі стежки
незвіданих маршрутів.
Амбіції прилипають до шкіри,
як солодка бульбашка Hubba-Bubba,
що щойно луснула —
із присмаком полуниці й дитинства.
На тілі — жодного татуювання.
Скоро це можна буде внести до
Червоної книги зникомих явищ.
Чверть на п’яту.
Ми більше не чуємо дзенькіт
четвертаків —
вони зникли з обігу.
Так зникають і люди.
#Оксана_Лихогляд
#Вірш
На перехресті вінницької «Юності»
мене не спиняють
трамвайні платформи й тролейбусні навіси.
Пункт призначення — ще не окреслено.
Обличчя не виказує років.
Темно-русяве волосся ловить весняні
відтінки затишку.
Кредо просте:
не дати життю збити кеди,
що гаптують босі стежки
незвіданих маршрутів.
Амбіції прилипають до шкіри,
як солодка бульбашка Hubba-Bubba,
що щойно луснула —
із присмаком полуниці й дитинства.
На тілі — жодного татуювання.
Скоро це можна буде внести до
Червоної книги зникомих явищ.
Чверть на п’яту.
Ми більше не чуємо дзенькіт
четвертаків —
вони зникли з обігу.
Так зникають і люди.
#Оксана_Лихогляд
#Вірш
06.05.202515:05
***
Сьогодні сідаю за парту в останнє.
Як боляче когось відпускати.
– Кінець – новий лиш початок, –
Знову повторюють вчителі усі разом.
В голові маю безліч думок:
Як швидко усе це пройшло!
За крок – уже доросле життя,
І час втілити мрії в буття.
На коридорі лунає останній дзвінок,
Чути веселощів гам.
А на мóїх очах – прикрий жаль,
А у серці трепетний стук.
Все скінчилось, прийшов новий день,
Ми зустріли світанок разом.
Та й запишемо миті лиш у альбом,
І y спогадах всіх, хто у залі присутній.
#Валерія_Очеретна
#Вірш
Сьогодні сідаю за парту в останнє.
Як боляче когось відпускати.
– Кінець – новий лиш початок, –
Знову повторюють вчителі усі разом.
В голові маю безліч думок:
Як швидко усе це пройшло!
За крок – уже доросле життя,
І час втілити мрії в буття.
На коридорі лунає останній дзвінок,
Чути веселощів гам.
А на мóїх очах – прикрий жаль,
А у серці трепетний стук.
Все скінчилось, прийшов новий день,
Ми зустріли світанок разом.
Та й запишемо миті лиш у альбом,
І y спогадах всіх, хто у залі присутній.
#Валерія_Очеретна
#Вірш
Көрсөтүлдү 1 - 24 ичинде 406
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.