Гетьманська Шабля
Старший @halytskyin
Адмін каналу близнюка @Nikntnc
І наш любий адмін @alexkyivchronicler
Канал близнюк @podilianposibnik
На нашому каналі ви дізнаєтеся багато цікавого про Гетьманат та Козаччину.
Адмін каналу близнюка @Nikntnc
І наш любий адмін @alexkyivchronicler
Канал близнюк @podilianposibnik
На нашому каналі ви дізнаєтеся багато цікавого про Гетьманат та Козаччину.
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрду
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаMar 09, 2024
TGlistке кошулган дата
Jun 08, 2024Тиркелген топ
"Гетьманська Шабля" тобундагы акыркы жазуулар
24.02.202518:46
Шановні панство, не будьмо скнарами поставте реакцію на пост.
30.10.202419:12
🇺🇦 Наддніпрянські спогади - є вельможним збірником історичних подій протягом століть.
Телеґрам-канал зображує в собі різноманітні твори на тематику політики, культури, мистецтва, літератури, архівних документів, спогадів, мемуарів.
☦️ Християнство є головною вірою. Тож, Ісус Христос се Бог, шлях, істина, правда. Запрошую!
Телеґрам-канал зображує в собі різноманітні твори на тематику політики, культури, мистецтва, літератури, архівних документів, спогадів, мемуарів.
☦️ Християнство є головною вірою. Тож, Ісус Христос се Бог, шлях, істина, правда. Запрошую!
Медиа контентке кире албай жатабыз
Медиа контентке кире албай жатабыз
27.10.202416:14
27.10.202407:30
26.10.202407:13
Шановне панство не будьте скнарами поставте реакцію.
26.10.202406:20
Народився у Коропі Чернігівського воєводства. Модзалецський згадував його як "мужичого сина". Двоє його братів Василь, Сава згадується як Шумейки. Вперше про Многогрішногл згадує польський дипломат у 1671 році під час п'ятого раунду перемовин реалізації Андрусівського перемир'я. Надалі до поширення подібного негативного прізвиська значних зусиль доклав Роман Ракушка-Романовський в якого Ігнатович, за час свого правління, конфіскував майно та змусив виїхати на Правобережжя. Брав участь у Хмельниччині. У 1665-1668 роках посідав уряд чернігівського полковника.
У 1668 році Ігнатович, як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні. Одним з перших полковників, котрі перейшли на бік гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, запропонувавши об'єднати під своєю булавою всю Україну.
У 1668 році після усунення Брюховецького, Дорошенко призначив Многогрішного Наказним гетьманом Сіверським, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ Московських військ під командуванням Григорія Ромадановського на Сіверщину, відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські задовго у містах, тиск промосковської налаштованої частини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазааря Барановича) примусили Дем'яна Ігнатовича піти на переговори з царським урядом.
У Дем'яна Многогрішного були свої амбіції - тутулу "Наказного гетьмана Сіверського" йому було замало, прагнув поширити всю владу на Лівобережжя 17 грудня 1668 року було зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіаерському.
Таким чином за допомогою компанійців, Ігнатович був обраний гетьманом та від імені всієї старшини продовжив перемовини з царем. Москва з огляду на традиційну царську претежнжіґ щодо визначення легітимності виборів українських гетьманів, не визнали його тутулу до Глухівської Ради.
Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширеович та обозний Петро Забіла, яких посилала старшина провести переговори з Москвою. Після домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Анрусівською угодою 1667 року, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московієб, не міг дати двох союзників.
Дем'ян Ігнатович намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ з округою, попри Андрусівського перемир'я залишався у складі Лівобережжя, спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, осбалюючи політичну роль козацької старшини;
вівтажмні переговори ж Петром Дорошенко про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Османської імперії. Така політика виклакликала незадоволення частини старшинської ведхівки. Симон Адамович написав донос на гетьмана у Москву.
У ніч з 12 на 13 березня 1672 у Батурині козацька старшина - Петро Забіла, Карпов Моерієвич, Роділн Дмитрашко-Райча, Іван Самойлович, за підтримки начальника московської залоги заарештували Дем'яна Многогрішного його видали Московщині.
Гетьмана разом з братом Василем привезли до Москви у середині квітня 1672 року почали суд. Після допитів та катувань у в'язн ці їх звинувачено в зраді й замудюенл бо смерті, але в останній момент замінили рішення засилання до Сибіру разом з сім'ями.
Многогрішний був переведений до Селенгинська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного звільнили, але заборонили повертатися до України. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцять тижнів Селенгинськ осадужвади бурятська визвольна армія, бурятська армія перевершувала чисельність селенгинсько окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман очолив оборону міста, особисто брав участь у вилазках, а у вирішальний момент чодов зведений загін стірльців козаків та засланців, битва закінчилася перемогою оборонців. Дем'ян Многорішний помер у 1701 році похоронений біля собору Селенгинську.
У 1668 році Ігнатович, як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні. Одним з перших полковників, котрі перейшли на бік гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, запропонувавши об'єднати під своєю булавою всю Україну.
У 1668 році після усунення Брюховецького, Дорошенко призначив Многогрішного Наказним гетьманом Сіверським, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ Московських військ під командуванням Григорія Ромадановського на Сіверщину, відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські задовго у містах, тиск промосковської налаштованої частини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазааря Барановича) примусили Дем'яна Ігнатовича піти на переговори з царським урядом.
У Дем'яна Многогрішного були свої амбіції - тутулу "Наказного гетьмана Сіверського" йому було замало, прагнув поширити всю владу на Лівобережжя 17 грудня 1668 року було зібрано елекційну раду в Новгороді-Сіаерському.
"Старшина перебуваючи в заточеному у дворі, та в меншості, а при Многорішнору немало компанійців, та боячися супроти нього мовити, пішли гуртом просити аби він став над ними гетьманом. Згадіно звичаю, він де й відмовлявся, як стара діва від гарного жениха, хоч тутул й силою взяв"
Таким чином за допомогою компанійців, Ігнатович був обраний гетьманом та від імені всієї старшини продовжив перемовини з царем. Москва з огляду на традиційну царську претежнжіґ щодо визначення легітимності виборів українських гетьманів, не визнали його тутулу до Глухівської Ради.
Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширеович та обозний Петро Забіла, яких посилала старшина провести переговори з Москвою. Після домовилися про обрання нового гетьмана, бо Петро Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Анрусівською угодою 1667 року, яка поділила Україну між Річчю Посполитою й Московієб, не міг дати двох союзників.
Дем'ян Ігнатович намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ з округою, попри Андрусівського перемир'я залишався у складі Лівобережжя, спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, осбалюючи політичну роль козацької старшини;
вівтажмні переговори ж Петром Дорошенко про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Османської імперії. Така політика виклакликала незадоволення частини старшинської ведхівки. Симон Адамович написав донос на гетьмана у Москву.
У ніч з 12 на 13 березня 1672 у Батурині козацька старшина - Петро Забіла, Карпов Моерієвич, Роділн Дмитрашко-Райча, Іван Самойлович, за підтримки начальника московської залоги заарештували Дем'яна Многогрішного його видали Московщині.
Гетьмана разом з братом Василем привезли до Москви у середині квітня 1672 року почали суд. Після допитів та катувань у в'язн ці їх звинувачено в зраді й замудюенл бо смерті, але в останній момент замінили рішення засилання до Сибіру разом з сім'ями.
Многогрішний був переведений до Селенгинська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного звільнили, але заборонили повертатися до України. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцять тижнів Селенгинськ осадужвади бурятська визвольна армія, бурятська армія перевершувала чисельність селенгинсько окупаційного гарнізону. Колишній Гетьман очолив оборону міста, особисто брав участь у вилазках, а у вирішальний момент чодов зведений загін стірльців козаків та засланців, битва закінчилася перемогою оборонців. Дем'ян Многорішний помер у 1701 році похоронений біля собору Селенгинську.
26.10.202406:19
23.10.202419:42
23.10.202419:08
23.10.202415:24
21.10.202416:37
04.09.202404:10
Гетьман під час візиту до Лондона 1939 рік.
25.07.202418:54
"Більшовики- це вороги українського народу, які захочуть знищити нашу самостійність."©Павло Петрович Скоропадський.
Медиа контентке кире албай жатабыз
24.07.202420:47
"Україні потрібна сильна влада, яка зможе об'єднати народ і повести його до кращого життя. Монархія- це найкраща форма такої влади."
©Павло Петрович Скоропадський.
Рекорддор
24.02.202523:59
418
Катталгандар08.06.202408:48
200
Цитация индекси21.07.202423:59
106
1 посттун көрүүлөрү05.07.202423:59
39
1 жарнама посттун көрүүлөрү04.07.202423:59
72.97%
ER12.06.202423:59
133.93%
ERRКөбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.